НПАОП 60.3-1.35-03Правила безпеки під час будівництва та реконструкції магістральних трубопроводів

7.3.6. Дороги повиннібути облаштованідорожніми знаками відповідно до ГОСТ 10807-87 і ГОСТ 12.4.026-76.

7.3.7. На дорогах з одностороннімрухом транспорту згідно з СНиП ІІІ - 42-80 влаштовуються роз’їзди шириною 7- 8 мі довжиною 30 му межах видимості, але не більше за 500 м одинвід іншого. Поздовжній схилне повиненперевищувати 9%. Поперечний схилпрофілю для забезпечення стоку поверхневихвод повиненбути двостороннімвід середини до узбіч і рівним0,03 - 0,04. На крутих поворотах профіль дороги потрібно влаштовуватиодносхилий, зі схиломусередину закруглення.

7.3.8. У гірськіймісцевості згідно з СНиП ІІІ - 42-80 необхідно влаштовуватиодночасно з полицями і майданчиками тимчасові вздовжтрасовідороги та під'їзди до них. Для цього необхідно заздалегідь видалитинавислі скелі і камені, які загрожуютьобваленням; здійснити протиобвальній протизсувні заходи. Дороги на полицях повиннівлаштовуватися однощляховимишириною від 3,5 до 4,7 мз узбіччям 0,5 мі влаштуваннямроз'їздів для машин і механізмів через 400 - 600 м протяжністю10 - 15 м.Радіуси закруглення доріг повиннібути не менше за 15 м. Проїзна частинадороги повиннарозташовуватися як на материковому, так і на насипному ґрунті . Якщодля проїзду використовується насипна частинаполиці, то для її стійкості необхідно влаштовувати підпірністінки.

7.3.9. На заболочених дільницяхтраси і болотах в теплий час рокуі на незамерзаючих дільницяхв зимовий час залежно від типу боліт, повиннівлаштовуватися тимчасові дороги. Ширина тимчасових доріг може бутивід 8 до 12 мі повинна забезпечуватинормальну роботузварювальної бригади та ізоляційно- укладальноїколони, а такожпроїзд транспортних засобів.

Дороги виконуються одноряднимиабо багаторяднимиз колесовідбійними брусамиі ґрунтовою засипкою проїзної частинишаром 20 см. Для влаштуваннятимчасових доріг у разі відсутності місцевих матеріалів потрібно застосовувати збірнідерев'яні покриття, які виготовляютьсяіндустріальним способомна будівельному дворі.

8. Земляні роботи

8.1.Загальні вимоги

8.1.1. Під час будівництвамагістральних трубопроводів земляні роботи повиннівиконуватися із дотриманням вимог СНиП ІІІ - 4-80*, СНиП ІІІ - 42-80, СНиП 3.02.01-87, СН 452-73. До початкупроведення земляних робітнеобхідно:

- розбити трасу на місцевості відповідно до робочих креслень;

- установити знаки, що вказують місця розташування підземних комунікацій;

- виконати роботи по влаштуванню постійних або тимчасових водовідводів, передбачених проектом.

8.1.2. Під час виконання земляних робіт поблизу населених пунктів повинні бути встановлені огорожі згідно з ГОСТ 23407-78 (ГОСТ 12.4.059-89) з попереджувальними написами й знаками згідно з ГОСТ 12.4.026-76. У нічний час місця робіт повинні бути позначені світловими сигналами (ліхтарі червоного кольору).

8.1.3. У разі виявлення підземних комунікацій, не вказаних в робочих кресленнях, земляні роботи слід негайно припинити і викликати на місце представника проектної організації і організації, що експлуатує ці комунікації. Одночасно повинні бути прийняті заходи для захисту виявлених комунікацій від пошкоджень, а їх розташування на місцевості визначити відповідними знаками й написами.

8.1.4. Робота землерийних механізмів згідно ГОСТ 12.2.004-75* на місцевості з поперечним схилом більше за 8° забороняється.

8.1.5. Під час утворення “козирків” з ґрунту або знаходження на укосах валунів та інших предметів, які можуть обрушитися, працівників слід перевести вбезпечне місце, а небезпечні умови усунути. Для запобігання обсипання країв траншеї, і як наслідок, зменшення ії глибини, заборонено риття траншеї у запас, із значним випередженням ізоляційних робіт.

8.1.6. Під час перерв у роботі (незалежно від причин і їх тривалості) стріла одноківшового екскаватора повинна бути відведена у бік забою, а ківш опущений на ґрунт. Очищати ківш дозволяється тільки після опускання його на землю.

8.1.7. У разі випередження монтажно-зварювальних робіт вісь проходження екскаватора від трубопроводу повинна проходити на віддалі не менше радіуса хвостової частини поворотної платформи плюс 0,5 м. Під час установки екскаватора в забої помічник машиніста екскаватора повинен перебувати в безпечній зоні (радіус стріли плюс 5 м).

8.1.8. Для пересування екскаватора після розробки ґрунту від забою до забою машиніст виконує розворот платформи вліво на 25–30по відношенню до осі руху, і, орієнтуючись на встановлені вішки, переміщує екскаватор. Під час переміщення машиніст подає звуковий сигнал, а помічник слідкує за небезпечною зоною і подає необхідні сигнали, координуючи дії машиніста екскаватора.

8.1.9. Планування валіка діючого трубопроводу (зокрема і після зимової засипки) необхідно виконувати по розробленій і узгодженій з експлуатуючою організацією технологічній карті, яка виключає наїзд механізмів (скрепер, бульдозер, грейдер) на діючий трубопровід.

8.1.10. Розробляти ґрунт механізмами на відстані ближче 2 м від підземних комунікацій забороняється. В безпосередній близькості від комунікацій розробляти ґрунт дозволяється тільки вручну.

8.2. Риття траншеї і котлованів без кріплення

8.2.1. Складування матеріалів, рух і установка будівельних машин і транспорту, а також установка стовпів ліній зв'язку в межах призми обвалення ґрунту забороняється.

8.2.2. Допустима крутизна схилу (укосу) траншей (відношення висоти відкосу до його закладання) повинна відповідати СНиП ІІІ - 4-80* за даними таблиці 5.

Таблиця 5. Допустима крутизна схилу (укосу) траншей

(витяг із СНиП ІІІ – 4 -80*)

8.2.3. Влаштуванняподушки зм'якого ґрунту ,його планування та інші роботив траншеї потрібно виконувати механізованим способом. Увиняткових випадках дозволяється спуск працівників в траншею длявиконання робіт вручну з дотриманням наступнихвимог безпеки:

- роботи повинні виконуватися під безпосереднім керівництвом особи, відповідальної за виконання цих робіт;

- перед спуском працівників у траншею потрібно влаштовувати укоси;

- якщо на брівці траншеї є змонтований трубопровід, його необхідно заякорити;

- для спуску працівників у траншею і їх підйому необхідно встановити інвентарні приставні дробини.

8.2.4. Риття траншей і котлованів в ґрунтах, насичених водою (у пливунах), потрібно виконувати за індивідуальними проектами.

8.2.5. Проведення робіт у траншеях і котлованах, що зазнавали зволоження після повного або часткового відриття, допускається в тому випадку, якщо будуть вжиті заходи обережності проти обвалення ґрунту, для чого необхідно:

- керівнику робіт ретельно оглядати стан укосів перед початком роботи кожної зміни;

- обрушити ґрунт у місцях виявлених нависань і тріщин на укосах;

- за необхідністю - тимчасово припинити роботи до висихання ґрунту або зменшити крутість укосу на дільниці, де проведення робіт є невідкладним.

8.2.6. Рихлення мерзлого і скельного ґрунту за допомогою тракторних підпушувачів, залежно від категорії ґрунту й глибини промерзання, повинно здійснюватися в декілька проходок. При цьому необхідно дотримувати технологію виконання робіт і вимоги безпеки, вказані в інструкції (заводу-виготівника) з експлуатації підпушувачів.

8.3. Риття траншеї із кріпленнями

8.3.1. Вертикальні стінки котлованів і траншей потрібно кріпити відповідно до вимог СНиП ІІІ - 4-80*, приведених у таблиці 6.

Таблиця6. Вимоги до кріплення вертикальних стінок і траншей
(витяг із СНиП ІІІ - 4-80*)

Присильному припливіґрунтових вод і можливому винесенні частокґрунту застосовується шпунтове обгороджування.

8.3.2. Кріплення котлованів і траншей глибиною до 3 м згідно з вимогами СНиП ІІІ - 4-80* повиннобути інвентарним і виконуватися за типовимипроектами.

8.3.3. Завідсутністю інвентарних і типовихдеталей для кріплення котлованів і траншей глибиною до 3 мнеобхідно:

- застосовувати для кріплення ґрунтів природної вогкості (крім піщаних) дошки товщиною не менше за 4 см, а для кріплення ґрунтів піщаних і з підвищеною вогкістю - дошки товщиною не менше за 5 см, закладаючи їх впритул до ґрунту за вертикальні стійки з розпірками;

- встановлювати стійки кріплень не рідше ніж через 1,5 м;

- розміщувати розпірки між стійками на відстані одна від одної по вертикалі не більше за 1 м, під кінцями розпірок (зверху й знизу) прибивати бобишки;

- розпірки, на які спираються полиці, призначені для перекидання ґрунту, потрібно додатково зміцнювати, а полиці захищати бортовими дошками висотою не менше за 15 см.

8.3.4. Для спуску працівників в траншеї і котловани та їх підйому потрібно встановлювати драбини або сходи. Забороняється користуватися для цих цілей кріпленнями.

8.3.5. У разі розбирання кріплень кількість дощок, що одночасно видаляються по висоті, повинна бути не більш трьох, а в сипучих або нестійких ґрунтах - однієї. Під час видалення дощок потрібно відповідно переставляти розпірки, але виймати їх можна тільки після того, як будуть встановлені нові. Розбиранням кріплень повинна керувати особа, відповідальна за виконання цих робіт.

8.4. Робота в гірських умовах

8.4.1. У разі проходження траси трубопроводу по крутих поздовжніх схилах необхідно обов’язково виконувати їх планування шляхом зрізання ґрунту й зменшення кута підйому. Ці роботи виконуються по всій ширині смуги відводу бульдозерами, які зрізуючи ґрунт, пересуваються зверху вниз і згортають його до підніжжя схилу поза межі будівельної смуги. Траншея повинна бути викопана не в насипному ґрунті, а в материковому.

8.4.2. Земляні роботи на дільницях із поперечним схилом до 8° дозволяється виконувати за допомогою механізмів звичайними методами без утримуючого пристосування. На поперечних схилах більше за 8° необхідно влаштовувати полиці у вигляді піввиїмки-півнасипу. Ширина й конструкція полиць встановлюються проектом з урахуванням діаметра труб і одностороннього руху на полиці. На поперечних схилах до 15° включно в нескельних і розпушених скельних ґрунтах полиці потрібно розробляти поперечними проходками бульдозерів. Допрацьовувати й планувати основи полиці необхідно поздовжніми проходками бульдозера. Ґрунт із піввиїмки переміщується для відсипання півнасипу. На узгір'ях з поперечним схилом більше за 15полиці потрібно розробляти одноківшовими екскаваторами з прямою лопатою, із переміщенням ґрунту у півнасипи. Остаточну доробку й планування виконують бульдозерами.

8.4.3. На узгір'ях з поперечним схилом більше за 45° і висотою узгір'я над основою більше за 30 м, а також у місцях крутих поворотів радіусом менше за 10 м, допускається місцеве розширення полиць за рахунок насипної частини, що передбачається проектом.

Для створення стійкості насипної частини слід:

- осушити основу шляхом відведення поверхневих вод;

- розпушити основу насипу на схилах до 11% при недренажних ґрунтах;

- зробити уступи висотою 1 - 1,5 м по основі насипу, на узгір'ях - більше за 11%;

- пошарово ущільнити насип.

В окремих випадках для стійкості насипу потрібно влаштовувати кам'яні банкети вздовж основи насипу.

8.4.4. Траншеї на поздовжніх схилах до 22° включно необхідно розробляти одноківшовими екскаваторами, не застосовуючи анкерів. На схилах більше за 22° потрібно утримувати екскаватори рухомими якорями згідно з розрахунком. У скельних ґрунтах на поздовжніх схилах більше за 10° для визначення стійкості екскаваторів їх потрібно перевіряти на ковзання. Як якір при роботі екскаваторів на крутих схилах повинні використовуватися трактори, бульдозери, лебідки. Утримуюче пристосування потрібно розташовувати звичайно, на вершині схилу на горизонтальних майданчиках і з'єднувати з екскаватором тросом відповідної довжини. На поздовжніх схилах до 22° включно розробка ґрунту одноківшовими екскаваторами дозволяється в напрямі як знизу вгору, так і зверху вниз по схилу. На схилах більше за 22робота одноківшового екскаватора з прямою лопатою дозволяється в напрямі знизу вгору по схилу уперед ковшем, а екскаватора зі зворотною лопатою - зверху вниз ковшем назад по ходу робіт.

8.4.5. Робота роторних екскаваторів без якоря в ґрунтах IV категорії дозволяється на поздовжніх схилах до 35° включно під час руху зверху вниз. При схилах 36 - 45° необхідно застосовувати якорі.

8.4.6. Риття траншей одноківшовими екскаваторами при поздовжньому схилі 35° і вище та роторними екскаваторами при схилі більше за 45° потрібно виконувати спеціальними прийомами згідно з проектом виконання робіт.

8.4.7. На схилах великої крутості, коли працювати на одноківшових екскаваторах важко, траншеї невеликої протяжності необхідно розробляти бульдозерами лотковим способом пошарово зверху вниз із застосуванням якорів.

8.5. Робота в кар’єрах (заготівля ґрунту)

8.5.1. Під час розробки кар'єрів екскаваторами максимальна висота уступу повинна бути не більше максимальної висоти різання екскаватора.

8.5.2. Після тривалої перерви або після зливових дощів працювати в кар'єрі дозволяється тільки після того, як забій буде оглянутий особою, відповідальною за виконання робіт. Необхідно спостерігати за станом забою весною в період танення снігу й літом після сильного зволоження ґрунту опадами.

8.5.3. У разі появи тріщин в укосах або обвалення окремої земляної маси забою необхідно негайно припинити роботу і вивести працівників із забою. Роботу можна продовжити тільки після огляду забою керівником робіт і усунення небезпеки обвалу.

8.5.4. Виїзди і проїзди, які влаштовуються в кар'єрі, повинні бути достатньої ширини для одночасного пропуску транспортних засобів і пішоходів. Ширина узбіччя проходу пішоходів повинна бути не менше за 1 м.

8.6. Робота в скельних ґрунтах

8.6.1. Під часпроведення вибухових робітдля підпушуванняскельних порід необхідно керуватися вимогами ДНАОП0.00-1.17-92 “ Єдиніправила безпеки привибухових роботах" та СНиПIII– 42-80.

8.6.2. Вибуховіроботи повиннівиконуватися підривниками під керівництвом особи технічного нагляду записьмовими нарядамиз ознайомленням під розпис у відповіднихнарядах- путівках і проводити тільки в місцях, що відповідають вимогам правил та інструкцій з безпекиробіт.

Безписьмових нарядівдопускається виконувати вибуховіроботиз ліквідації абопопередженняаварійних ситуацій.

8.6.3. До керівництва вибуховимироботамидопускаються особи, що мають вищу або середню гірничотехнічнуосвіту, або закінчили спеціальні учбовізакладиабо курси, що дають право керування вибуховими роботами і якіотрималиЄдину книжку підривника (майстра-підривника).

8.6.4. Вибуховіроботи повиннівиконуватися підривниками (майстрами-підривниками) чоловічої статі віком не молодше 19 років, які навчені і мають Єдину книжку підривника (майстра-підривника).

На допомогу підривникудозволяєтьсяпризначати помічників. Вониповиннібути проінструктовані і під безпосереднім керівництвом та контролем підривника можуть виконуватироботи, не пов'язані звикористанням засобівініціювання й патронів-бойовиків.

8.6.5. Вибуховіроботиу високогірних районах і гірничо-пересіченіймісцевостіповинніпроводитисяза умовивиконання вимог нормативних актів.

8.6.6. Вибуховіроботив охоронній зоні відкритого або закритого (заглибленого) магістрального трубопроводу можуть проводитися тількизанаявністюписьмової згодипідприємства (організації), що експлуатує трубопровід. Для отриманнязгодина їх проведення виконавець вибуховихробітзобов'язанийпредставитиексплуатуючому трубопровід підприємству (організації) на узгодження проект на вибуховіроботи. Такий проектповиненвідповідати вимогамДНАОП0.00-1.17-92 і забезпечувати збереження трубопроводу,споруд(перекачувальних станцій та ін.), а також дотримання інших умов,встановленихпідприємством, що експлуатує трубопровід.

9. Зварювально-монтажні роботи

9.1.Загальні вимоги

9.1.1. Зварювально-монтажні роботи слід виконувати згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.16-96, ДНАОП 0.00-1.21-98, ДНАОП 0.00-1.27-97, ДНАОП 0.00-8.14-97, ДНАОП 1.1.10-1.04-01, НАОП 1.4.10-1.04-86, НАОП 1.4.74-1.11-73, ДСТУ 2448-94, ДСТУ 2456-94, ДСТУ 2489-94, ГОСТ 3242-79, ГОСТ 12.3.003-86 і Правил пожежної безпеки в Україні.

Електрозварювальне обладнання повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.8-75 та ПУЭ.

9.1.2. Дозварюваннямагістральних трубопроводів допускаються тільки кваліфікованізварникине молодше за 18років, що пройшликурснавчання,здали випробування на правозварюваннятруб згідно зДНАОП0.00-1.16 - 96, отрималипосвідченнязварника і мають стаж виконання зварювальних робіт за присвоєною кваліфікацією не менше 6 місяців.

Електрозварники згідно з ДНАОП 0.00-1.21-98повиннімати ІІ кваліфікаційну групу з електробезпеки. Електрозварники, яким надано право самостійного підключення зварювального обладнання до електромереж, повинні мати ІІІ групу з електробезпеки.

9.1.3. Для запобігання відбризокрозплавленого металу і випромінювання зварювальної дуги (ультрафіолетовогота інфрачервоного)зварник повиненносити спецодяг згідно норм, спецодяг, спеціальний шолом (брюки необхіднонадягатизверху взуття), мати рукавиці –краги; а очі захищати спеціальною маскою абощитком згідно з ГОСТ 12.4.035-78* ізсвітлофільтром. Світлофільтри потрібно підбирати з урахуванням сили струму, що застосовується для зварювання, за даними таблиці 7.

Таблиця 7. Класифікація світлофільтрів.

Перед світлофільтрами необхідно вставлятизвичайнескло і замінювати його по мірі забруднення.

Слюсарі, які працюють разом з електрозварником,повиннібути забезпечені захисними окулярами, згідно з ГОСТ 12.4.013-85Е, В-3 (класифікаційний номер 4)ізспеціальним склом світлофільтрами Г-1, що захищають очі відультрафіолетовихі теплових променів. Окуляри потрібнонадягати під час роботина відстані не менше за 10мвід місцязварювання.

Одяг повиненбути чистим і не мати плям паливно-мастильних матеріалів або бензину.

9.1.4. Зварювальні роботи повинні проводитись у спеціально відведеному для цієї мети приміщенні (місці), яке оснащене устаткуванням та інструментом.

9.1.5. Зварювальні роботи на стаціонарних постах у приміщеннях повинні виконуватися при працюючій вентиляції.

9.1.6. Тимчасові місця зварювання необхідно огороджувати вогнестійкими ширмами, щитами та забезпечувати засобами пожежогасіння.

9.1.7. Виконання працюючими зварювальних робіт на території діючих підприємств на тимчасових робочих місцях, дільницях, площадках, де це не передбачено технологічним процесом, дозволяється тільки після проведення цільового інструктажу та оформлення наряда-допуску.

9.1.8. Під час виконання електрозварювальних робіт на відкритому повітрі над зварювальними постами слід споруджувати навіси з вогнестійких матеріалів. При відсутності навісів згідно з ДНАОП 0.00-1.21-98 електрозварювальні роботи під час дощу або снігопаду повинні бути припинені.

9.1.9. Правити вм'ятини на кінцях труб слід за допомогою спеціального пристосування або домкратом. Прицьому необхідно закріплятитруби упорними башмакамипроти розкочування. Так само потрібно закріплятиокремі труби і секції зтруб, що готуютьсядо збиранняі зварювання, або зварені й підготовлені до відвантаження.

9.1.10. Під час зачисткикінців труб і зварного шва необхідно користуватися захисними окулярами згідно з ГОСТ 12.4.013-85Е.

9.1.11. Упроцесі роботинеобхідно стежити за справним станомізоляції струмоведучих проводів, пускових пристроїві рукоятки електродотримача. Не допускається попадання на них води і масла, дизельного паливата інших нафтопродуктів. У разі пошкодженняізоляції зварюванняпотрібно припинити до повногоусунення несправності. Необхідно стежити за тим, щоб на обмотки генератора не потрапляли вода або масло.

9.1.12. Електродотримач повинен відповідати ГОСТ 14651-78*,міцно втримуватиелектрод, мати просте й надійне з'єднання зізварювальним проводом.

Забороняється застосування саморобних електродотримачів, а також користування електродотримачами, у яких порушена ізоляція держаків.

9.1.13. Перш ніж запалити зварювальну дугу, зварник повинен попередитипро це оточуючих працівників і опустити захисну маску на обличчя. Приодночасному зварюванні одногоі того ж стику декількома зварникамивони повинні попередитиодин одного і слюсарів-складальників про запалювання зварювальної дуги. Для запобіганняпрацюючих унизу зварниківвід опіків бризкамирозплавленого металу потрібно використати інвентарні захисні козирки.

9.1.14 У зоні виконання робіт по монтажу і зварюванню стиків забороняється знаходитись стороннім або не зайнятим безпосередньо на цих роботах особам.

9.1.15. При застосуванні зовнішніх центра торів необхідно слідкувати за зношенням ланок. Зношені ланки (секції) необхідно своєчасно замінювати.