4.5.19. Горючі рідини необхідно перевозити на автомобілях із застосуванням металевої тари із щільно загвинченою пробкою. Перевозити такі рідини у бутлях, бідонах, відрах і подібних їм ємкостях заборонено.
4.5.20. До керування авто- і електронавантажувачами повинні допускатись працівники віком не молодше 18 років, які пройшли навчання з будови і експлуатації навантажувачів і мають посвідчення на право керувати ними. Водії електронавантажувача повинні мати і групу з електробезпеки.
Експлуатувати навантажувачі необхідно з дотриманням вимог інструкцій заводів-виробників навантажувачів.
4.5.21. Для навантажування і розвантажування штучних вантажів необхідно передбачати з боку під'їзду транспортних засобів на висоті підлоги кузова транспортного засобу спеціальні площадки (платформи, естакади, рампи) завширшки понад 1,5 м з кутом нахилу до 5°.
Ширина естакади, що призначена для пересування транспортних засобів, повинна бути понад 3 м.
Естакади, рампи складів, під'їзних шляхів необхідно обладнати колесовід-бійними запобіжними пристроями, - щоб перешкодити з'їзду і перекиданню транспортних засобів.
4.5.22. Навантажувально-розвантажувальні роботи з важкими (масою понад 3 т) і довгомірними (завдовжки понад 6 м) вантажами, а також роботи, що виконуються за допомогою грейфера та інших механічних вантажозахватних пристроїв, дозволяється проводити лише за відсутності працівників у кузові транспортного засобу.
4.5.23. Під час установлення транспортних засобів для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт необхідно вживати заходів щодо запобігання самочинному руху цих засобів.
4.5.24. Площадки для проміжного складування вантажів слід розміщувати на відстані понад 2,5 м від залізничних колій і автомобільних доріг.
4.5.25. Вантажі на площадці необхідно складувати таким чином:
- цеглу в пакетах на піддонах - не більше ніж у 2 яруси; у контейнерах - в 1 ярус;
- плиткові матеріали (плити азбестоцементні, листи азбестоцементні хвилясті і плоскі) - у стопи заввишки до 1 м;
- теплоізоляційні вироби і конструкції у контейнерах і піддонах - у штабелі не більше ніж у 2 яруси;
- дрібносортовий метал - у стелажі заввишки до 1,5 м;
- великогабаритне і важке обладнання та його частини - в 1 ряд на підкладках;
- чорні прокатні метали (швелери, двотаврові балки, сортова сталь) - у штабелі заввишки до 1,5 м з підкладками і прокладками;
- листовий метал - у штабелі заввишки до 1 м; установлювати металеві листи на ребро заборонено;
- труби діаметром до 300 мм — у штабелі заввишки до 3 м на підкладках і прокладках з кінцевими упорами;
- труби діаметром понад 300 мм - у штабелі заввишки до 3 м; складування здійснюється у сідло без прокладок.
Нижній ряд труб слід укладати на підкладки, закріплювати інвентарними металевими башмаками або кінцевими упорами, надійно закріпленими на підкладках.
4.6. Ручне навантажування, розвантажування та
переміщування вантажів
4.6.1. Під час піднімання і переміщування вантажів вручну слід дотримуватись норм перенесення вантажів, установлених чинним законодавством.
4.6.2. Дороги, по яких переміщують вантажі, слід підтримувати у чистоті: захаращувати їх не допускається.
4.6.3. У разі застосування будь-яких такелажних пристосувань (котків, сходів, тачок, канатів та ін.), а також ломів, лопат тощо необхідно перевіряти їхню справність перед початком проведення робіт.
4.6.4. Під час навантажування труб, бочок і розвантажування їх з автомашин і платформ слід використовувати похилі площадки або лати з утриманням вантажів канатами.
4.6.5. Стояти слід завжди збоку від вантажу, який піднімають або опускають по похилій площині.
4.6.6. Канат, що застосовується для навантажування і розвантажування, слід підбирати з урахуванням маси вантажу.
Швидкість опускання вантажу повинні регулювати працівники, які перебувають у кузові автомашини (на платформі).
4.6.7. Не дозволяється одночасне розвантажування автомашини або платформи і прибирання (перенесення на інше місце) раніше спущених вантажів.
4.6.8. Наповнений бутель повинні переносити обов'язково двоє працівників.
Бутель разом з корзиною (латами) слід розміщувати у спеціальному дерев'яному ящику з ручками або переносити на спеціальних носилках з отвором посередині і латами, в які бутель повинен входити разом з корзиною на 2/3 висоти.
На короткі відстані і по сходах дозволяється переносити бутлі двом працівникам у корзинах - тільки після попередньої перевірки дна корзини і ручок на міцність.
Допускається перевозити бутлі на спеціальних візках.
4.6.9. Під час перекочування дерев'яних бочок по землі підштовхувати їх слід біля обручів; тягнути за краї бочки не дозволяється. Важкі бочки слід переміщувати на роликах або котках.
4.6.10. У виробничих приміщеннях переносити вручну довгоміри і вантажі дозволяється лише у разі незначного обсягу робіт.
Довгомірні вантажі слід переносити за допомогою спеціальних захватних пристосувань у вигляді кліщів.
Дозволяється переносити довгомірні вантажі на плечах кількома працівниками однакового зросту. Під час перенесення і скидання таких вантажів працівники, які їх переносять, повинні стояти з одного боку вантажу.
Переносити вантаж на держаках лопат, ломах тощо заборонено.
4.6.11. Під час проведення навантажувально-розвантажувальних робіт уночі всі робочі місця повинні бути освітлені.
4.7. Проведення робіт на висоті
4.7.1. Роботи на висоті 1,3 м і більше від рівня підлоги (робочої площадки) слід виконувати із застосуванням засобів підмощування, які повинні відповідати вимогам Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 №252.
Допускається, за необхідності, виконання невеликих за обсягом або тривалістю робіт на висоті 1,3 м і більше з приставних переносних драбин з обов'язковим застосуванням запобіжного пояса і карабіна, який повинен бути надійно закріплений до елементів конструкції.
4.7.2. Видаляти частини обладнання, що демонтуються, і сміття слід механізованим способом у закритих ящиках і контейнерах або по закритих жолобах.
Дозволяється скидати сміття з висоти до 3 м - без застосування жолобів або інших пристосувань. Місце, на яке скидають сміття, слід з усіх боків обгородити або біля нього повинен стояти працівник, який попереджує про небезпеку.
4.7.3. Під час проведення робіт з використанням риштувань працівниками кількох підрядних організацій відповідальність за їхній стан несе організація, що прийняла риштування в експлуатацію.
Якщо під час проведення робіт використовуються риштування працівниками кількох підрядних організацій, то кожний керівник робіт цих орі анізацій повинен оглядати їх щодня.
4.7.4. Установлювати і розбирати риштування слід під керівництвом і наглядом виконавця робіт з дотриманням послідовності виконання робіт, передбаченої ППР.
Працівників, які установлюють і розбирають риштування, повинен проінструктувати керівник робіт щодо способів і послідовності проведення цих робіт і заходів безпеки.
Доступ сторонніх осіб у зону, де установлюються або розбираються риштування чи поміст, заборонено.
4.8. Зварювальні та інші вогневі роботи
4.8.1. Електрозварювальні, газополуменеві та інші вогневі роботи слід проводити з дотриманням вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України 22.06.95 № 400, зареєстрованих в Мін'юсті України 14.07.95 за № 219/755, та Правил пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України, затверджених наказом Міненерго України 25.01.99 № 27, зареєстрованих в Мін'юсті України 01.04.99 за № 203/3496.
4.8.2. Вогневі роботи на обладнанні, розміщеному в зоні діючого устаткування і у виробничих приміщеннях, слід проводити за нарядом-допуском (далі - наряд), форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил.
У рядку "Виконати заходи щодо підготовки робочих місць" наряду слід зазначити, крім заходів щодо підготовки робочих місць і заходів безпеки, також заходи щодо забезпечення робочого місця первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні.
Оформлений наряд є одночасно дозволом на проведення вогневих робіт.
Вогневі роботи, що проводяться у спеціально відведених і обладнаних місцях у цехах, майстернях і на відкритих площадках, виконуються без оформлення наряду. Місця проведення таких робіт повинні бути обгороджені і мати відповідні написи.
4.8.3. Під час проведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечному обладнанні (мазутних резервуарах, газопроводах, газорозподільних пунктах, мастилопроводах, бункерах з пилом тощо) наряд повинен узгоджувати головний інженер підприємства, а заходи пожежної безпеки, зазначені у наряді, -посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку підприємства.
4.8.4. У разі виникнення аварій зварювальні та інші вогневі роботи дозволяється виконувати без оформлення наряду, але обов'язково під безпосереднім наглядом начальника цеху (підрозділу) або за його вказівкою під наглядом іншого відповідального інженерно-технічного працівника цього цеху (підрозділу).
4.9. Радіографічна дефектоскопія обладнання
4.9.1. Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання, організації виробничого процесу і засобів захисту працівників від радіоактивного випромінювання повинні відповідати вимогам "Санитарных правил по радиоизотопной дефектоскопии", затверджених МОЗ СРСР 07.08.74, № 1171/74.
4.9.2. Норми радіаційної безпеки, порядок проведення робіт, облік, зберігання і видавання дефектоскопів, утримання приміщень, заходи особистої профілактики, система організації, обсяг і порядок проведення радіаційного контролю, включаючи розроблення заходів щодо попередження і ліквідації аварій, повинні відповідати вимогам Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.97 № 208, та Норм радіаційної безпеки України (доповнення: Радіаційний захист
від джерел потенційного опромінення) (НРБУ-97/Д-2000), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України 12.07.2000 № 116.
4.9.3. До проведення робіт з дефектоскопії повинні допускатись працівники, які пройшли навчання з правил безпеки проведення таких робіт і мають у посвідченні про перевірку знань запис на право проведення робіт з дефектоскопії.
4.9.4. Керівник підприємства несе відповідальність за зберігання джерел іонізуючого випромінювання і забезпечення таких умов збереження, одержання, використання, витрачання і списування з обліку усіх джерел випромінювання, за яких неможливо їх загубити або безконтрольно використати.
4.9.5. Ремонт, заряджання (перезаряджання), розкривання захисних блоків радіаційних головок і вилучення джерел випромінювання повинна проводити тільки спеціалізована організація.
4.9.6. Потужність еквівалентної дози випромінювання від переносних і стаціонарних дефектоскопічних апаратів не повинна перевищувати: 100 мбер/год - на відстані 0,1 м від поверхні блока захисту апарата з джерелом випромінювання; 3 мбер/год - на відстані 1 м від поверхні блока захисту апарата з джерелом випромінювання.
4.9.7. Роботи з дефектоскопії повинна виконувати бригада, яка складається не менше ніж з двох працівників.
Бригада повинна виконувати роботи з дефектоскопії з дотриманням вимог пункту 4.9.1 цих Правил.
З метою убезпечення роботи бригади слід розробити заходи щодо зниження потужності дози у разі зовнішнього опромінювання всього тіла на робочих місцях до 2,9 мбер/год, а в суміжних приміщеннях - до 0,24 мбер/год.
Граничнодопустима доза опромінювання протягом календарного року для працівників, які виконують роботи із застосуванням джерел іонізуючого випромінювання, не повинна перевищувати 5 бер.
4.9.8. Зону, у межах якої потужність дози опромінювання перевищує 0,24 мбер/год, слід обгородити легким переносним бар'єром і на межі цієї зони вивісити знаки радіаційної безпеки.
4.9.9. Пересувні і переносні радіоізотопні дефектоскопи слід зберігати у спеціально відведених приміщеннях (сховищах), — що убезпечують зберігання їх і перешкоджають доступу до них сторонніх осіб.
4.9.10. Організацію тимчасових сховищ поза територією підприємства слід попередньо узгодити з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби і органами внутрішніх справ.
Потужність еквівалентної дози на зовнішній поверхні такого сховища або на його огородженні, що перешкоджає доступу сторонніх осіб, повинна бути до 0,1 мбер/год, а у сховищах, що розташовані в санітарно-захисній зоні підприємства, - до 2,9 мбер/год.
4.9.11. Джерела іонізуючого випромінювання повинен видавати виконавцям робіт відповідальний працівник з місць їхнього зберігання - з обов'язковою
реєстрацією у прибутково-видатковому журналі.
Виконавці робіт несуть відповідальність за збереження джерел іонізуючого випромінювання з моменту отримання і до повернення або списування їх.
4.9.12. Вивезення джерел іонізуючого випромінювання для проведення робіт з використанням їх поза межами підприємства повинно проводитись згідно з вимогами Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) та Норм радіаційної безпеки України (доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення) (НРБУ-97/Д-2000).
4.9.13. Під час застосування пересувних або переносних дефектоскопів слід дотримуватись таких вимог:
- направляти випромінювання переважно у бік землі або у той бік, де відсутні люди;
- віддаляти джерела від обслуговувальних працівників та інших осіб на можливо більшу відстань;
- обмежити тривалість перебування працівників поблизу джерел випромінювання;
- використовувати пересувні огородження і захисні екрани;
- вивішувати застережні плакати безпеки, які повинні бути чітко видні на відстані більше 3 м.
4.9.14. Радіаційний контроль при використанні переносних і пересувних дефектоскопів повинен містити:
- вимірювання потужностей експлуатаційних доз випромінювання і (або) густини потоків швидких нейтронів на відстанях 0,1 і 1 м від поверхні радіаційної головки-- не рідше двох разів на місяць;
- контроль ефективності захисту транспортних засобів, сховищ і суміжних з ними приміщень — не рідше двох разів на рік;
- вимірювання потужностей експозиційних доз випромінювання, густини потоків швидких нейтронів на робочих місцях і визначення розмірів радіаційно-небезпечних зон - один раз на квартал, а також кожного разу у випадку змінювання технології просвічування;
- визначення рівнів радіоактивного забруднення дефектоскопів, транспортних засобів і сховищ - не рідше одного разу на квартал;
- вимірювання індивідуальних доз опромінювання працівників, які здійснюють виробничий процес, — постійно.
4.9.15. Працівників, які виконують роботи із застосуванням пересувних і переносних дефектоскопів, необхідно забезпечувати двома типами дозиметрів -прямопоказувальними і фотодозиметрами або термолюмінісцентними, які слід розміщувати у верхній кишені спецодягу.
4.9.16. Для проведення виробничого процесу за допомогою стаціонарних дефектоскопів необхідно обладнати спеціальні приміщення (робочі камери). Пульт керування стаціонарним дефектоскопом необхідно розміщувати по-
за робочою камерою, в якій не слід установлювати обладнання, що не використовується у виробничому процесі.
4.9.17. Усі двері робочої камери повинні мати блокування з механізмом переміщування джерел випромінювання.
Сигналізація про положення джерела випромінювання повинна виводитись на пульт керування дефектоскопом і світлове табло над вхідними дверима у робочу камеру. Проводити виробничий процес з несправними блокуванням і сигналізацією заборонено.
4.9.18. У разі використання стаціонарних установок із спрямованим пучком випромінювання пучок слід направляти переважно у бік землі - у разі розміщення на першому поверсі, а якщо це неможливо, - на зовнішній бік приміщення, що не має вікон і забезпечує захист від випромінювання.
4.9.19. Радіаційний контроль в пультовій і приміщеннях, суміжних з робочою камерою, у разі використання стаціонарних дефектоскопів повинен полягати у вимірюванні потужності експозиційних доз випромінювання і (або) густини потоків швидких нейтронів від радіаційних головок. Потужність експозиційних доз випромінювання та густина потоків швидких нейтронів від джерел випромінювання повинні бути безпечними відповідно до Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) та Норм радіаційної безпеки України (доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення) (НРБУ-97/Д-2000).
4.9.20. Робочу частину стаціонарних апаратів і установок з відкритим або з необмеженим за напрямком пучком випромінювання слід розміщувати в окремому приміщенні - переважно в окремому будинку або окремому крилі будинку; матеріал і товщина стін, підлоги, стелі такого приміщення за будь-яких положень радіоактивного джерела і напрямків пучка повинні забезпечувати послаблення первинного і розсіяного випромінювання у суміжних приміщеннях і на території підприємства до допустимих значень згідно з вимогами Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97).
4.9.21. На поверхні радіаційної головки, контейнера, зовнішньої упаковки транспортного пакувального комплекту і на зовнішніх дверях сховищ слід наносити знаки радіаційної небезпеки.
4.9.22. Під час роботи обладнання з джерелами іонізуючого випромінювання про всі випадки невідповідності індивідуальних засобів захисту вимогам, які до них висуваються, кожен працівник повинен доповісти своєму безпосередньому керівникові (працівникові, який відповідає за експлуатацію обладнання з джерелом іонізуючого випромінювання).
4.10. Проведення робіт у резервуарах та підземних спорудах.
Газонебезпечні роботи
4.10.1. Організація і проведення газонебезпечних робіт у резервуарах та підземних спорудах повинні відповідати вимогам розділів 1,4,6,7 Правил безпеки систем газопостачання України.
4.10.2. Безпосередньо перед спусканням у резервуар, підземну споруду, перед тим, як увійти у газонебезпечне приміщення, необхідно перевірити в них вміст небезпечних і шкідливих речовин у повітрі робочої зони і достатність кисню (вміст кисню повинен бути понад 20 % від об'єму).
Аналіз повітряного середовища слід проводити щодня перед початком проведення робіт.
Необхідність контролю повітря робочої зони у газонебезпечному приміщенні або газонебезпечній підземній споруді в період проведення робіт повинен визначати керівник робіт.
Газонебезпечні роботи слід проводити під безпосереднім наглядом керівника робіт.
4.10.3. Характеристика вибухонебезпечних і шкідливих газів, що найчастіше трапляються у підземних спорудах, наведена у додатку 2 до цих Правил.
4.10.4. Працівники цеху (району, дільниці) повинні знати перелік газонебезпечних підземних споруд, зазначених у пункті 4.1.30 цих Правил.
Ці споруди необхідно зазначати на технологічній схемі і маршрутній карті; вони повинні мати пофарбовані люки (рекомендується другу кришку люка або його циліндричну частину фарбувати у жовтий колір).
4.10.5. Для визначення стану повітряного середовища у резервуарі, підземній споруді, газонебезпечному приміщенні допускаються працівники, які пройшли навчання, вміють користуватись засобами вимірювань для контролю небезпечних і шкідливих речовин і мають у посвідченні відповідний запис на право виконання таких робіт.
4.10.6. Відбирати проби для аналізу повітряного середовища слід за допомогою шланга, який опускається в отвір люка резервуара, підземної споруди або установлюється у напіввідчинені двері газонебезпечного приміщення.
Кінець шланга слід опускати на відстань від рівня підлоги (дна резервуара) не більше 1 м - у разі відбирання проби з нижньої частини підземної споруди або резервуара, в якому може бути виявлена шкідлива речовина, важча за повітря, та на 20 - 30 см - у разі відбирання проби з його верхньої частини, в якій може бути виявлена шкідлива речовина з меншою щільністю, ніж повітря.
4.10.7. Спускатись у резервуари та підземні споруди і входити у газонебезпечні приміщення для відбирання проб повітря заборонено.
4.10.8. До початку і під час проведення робіт у резервуарі, підземній споруді, газонебезпечному приміщенні необхідно забезпечити природну або примусову вентиляцію їх.
Природну вентиляцію камер і каналів слід створювати відкриванням не менше двох люків з установленням біля них спеціальних козирків, що спрямовують повітряні потоки.
Примусову вентиляцію слід проводити за наявності у повітрі резервуара, підземної споруди або іншого газонебезпечного приміщення шкідливих речовин або за температури повітря у ньому понад плюс 30 °С.
Для створення примусової вентиляції можна використовувати вентилятори або компресори, які повністю замінюють повітря у підземній споруді або резервуарі протягом 10 - 15 хв. Шланг вентилятора, опущений у підземну споруду, не повинен доходити до рівня підлоги на 20 - 25 см.
Якщо природна або примусова вентиляція не забезпечує повного видалення небезпечних або шкідливих речовин, спускатись у резервуар, підземну споруду, входити в газонебезпечне приміщення дозволяється тільки у шланговому або киснеізолювальному протигазі, рятувальному поясі з прикріпленою до нього рятувальною вірьовкою, другий кінець якої повинен бути в руках наглядача.
4.10.9. Проводити вентиляцію резервуарів, підземних споруд, газонебезпечних приміщень за допомогою кисню заборонено.
4.10.10. В обох напрямках руху транспорту на відстані 10 - 15 м від відкритих люків підземних споруд, розміщених на проїзній частині дороги, слід установити застережний дорожній знак. За населеними пунктами на відстані понад 50 м від місця проведення робіт з боку руху транспорту додатково слід виставити застережний дорожній знак. Місце проведення робіт необхідно обгородити. Обгороджену зону взимку слід очищувати від снігу, льоду і посипати піском.