НПАОП 40.1-1.02-01Правила безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж

Особливі умови _____________________________________(записуються операції (етапи робіт), які необхідно виконувати під особистим наглядом керівника робіт, назви компонентів, проб повітря, місця відбирання їх, використання технологічних карт (ППР), інші заходи)

Наряд видав: дата_____ год__ хв__ ______________(прізвище, ініціали, посада, підпис)

Наряд продовжив до: дата___ год__ хв__ ______________(прізвище, ініціали, посада, підпис)

Дозвіл на підготовку робочих місць і на допуск видав:

дата ______ год__ хв __ ________________________(прізвище, ініціали, посада, підпис)

Заходи безпеки іншими цехами (дільницями) виконано _____________(цех, посада, прізвище, ініціали, підпис відповідального працівника, який готував робоче місце)

Результати аналізу повітряного середовища виконав: _______________(місце, результат, прізвище, ініціали, підпис працівника, який виконав аналіз, дата)

Робочі місця підготовлені. Залишаються в роботі __________________(обладнання, розміщене поблизу місця роботи і яке перебуває під тиском, під напругою, вибухонебезпечне тощо)

Інструктаж одержали: керівник робіт ________________________(дата, підпис)

виконавець робіт (наглядач)_____________________________ ___(дата, підпис)

Інструктаж провів допускач _____________________________(дата, прізвище, ініціали, підпис)

Зворотний бік наряду

  Таблиця 1

Склад і інструктаж бригади (цільовий):

 

Підписи працівників, які провели інструктажі:

Керівник робіт ____________________

Виконавець робіт (наглядач) ________

 

Таблиця 2

Щоденний допуск до роботи, переведення на інше робоче місце,

закінчення роботи

 

 

Таблиця 3

Зміни у складі бригади

 

 

Робота повністю закінчена, робочі місця прибрані, бригада виведена, наряд за­крито:

дата _________ год _________ хв ___

Виконавець робіт (наглядач) _______________(підпис)

Керівник робіт ___________________________(підпис)

Оперативний працівник  _____________(прізвище, ініціали, підпис)

 

Додаток 2

до пункту 4.10.3 Правил безпечної

 експлуатації тепломеханічного

обладнання електростанцій і теплових мереж

Характеристики вибухонебезпечних і шкідливих газів, що найчастіше

трапляються в підземних спорудах

У резервуарах і підземних спорудах найчастіше містяться такі вибухонебе­зпечні і шкідливі гази: метан, пропан, пропілен, бутилен, окис вуглецю, вугле­кислий газ, сірководень, аміак, хлор, ацетилен.

Метан СН4(болотний газ)- безбарвний горючий газ, без запаху, легший за повітря. Проникає у підземні споруди крізь ґрунт. Утворюється під час пові­льного гниття без доступу повітря решток рослин (клітковини під водою - у болотах, стоячих водах, ставках або розкладання решток рослин - у покладах кам'яного вугілля). Метан є складовою частиною промислового газу; у випадку несправного газопроводу він може проникати у підземні споруди. Не отруйний, але його присутність зменшує кількість кисню у повітряному середовищі під­земних споруд, що призводить до порушення нормального дихання під час проведення робіт у цих спорудах. Якщо вміст метану у повітрі становить 5-15 % від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засоби захисту - шлангові протигази ІШІ-1, ПШ-2, киснеізолювальний протигаз.

Пропан С3Н8, бутан С4Н10, пропілен С3Н6і бутилен С4Н8 - безбарвні го­рючі гази, важчі за повітря, без запаху, важко змішуються з повітрям. Вдихання пропану і бутану у невеликих кількостях не викликає отруєння; пропілен і бу­тилен діють наркотично.

Зріджені гази у суміші з повітрям можуть утворювати вибухонебезпечні суміші за такого вмісту, % від об'єму:

 

 

Засоби захисту - шлангові протигази ПШ-1, ГІШ-2, киснеізолю- вальні протигази.

Окис вуглецю СО - безбарвний газ, без запаху, горючий і вибухонебезпе­чний, трохи легший за повітря. Окис вуглецю дуже отруйний. Фізіологічний вплив окису вуглецю на людину залежить від його концентрації у повітрі і три­валості вдихання.

Вдихання повітря, що містить окис вуглецю понад ГДК (20 мг/м3), може призвести до отруєння і навіть до смерті. Якщо вміст окису вуглецю у повітрі становить 12,5 - 75 % від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засіб захисту - фільтрувальний протигаз типу СО.

Вуглекислий газ СО2(двоокис вуглецю) - безбарвний газ, без запаху, ки­слуватий на смак, важчий за повітря. Проникає у підземні споруди крізь ґрунт. Утворюється у результаті розкладання органічних речовин. Утворюється також у резервуарах (баках, бункерах та ін.) за наявності в них сульфовугілля або ву­гілля внаслідок його повільного окислення.

Потрапивши у підземну споруду, вуглекислий газ витискує повітря, запов­нюючи з дна простір цієї споруди. Вуглекислий газ не отруйний, але діє нарко­тично і може подразнювати слизові оболонки очей. За високих концентрацій викликає розлад дихання внаслідок зменшення вмісту кисню у повітрі.

Засоби захисту - шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2.

Сірководень Н2S - безбарвний газ, має запах тухлих яєць, трохи важчий за повітря. Отруйний, діє на нервову систему, подразнює дихальні шляхи і очі.

Якщо вміст сірководню в повітрі становить 4,3 - 45,5 % від об'єму, утво­рюється вибухонебезпечна суміш.

Засоби захисту - фільтрувальні протигази типів В, КД.

Аміак NH3- горючий газ з різким характерним запахом, легший за повіт­ря, отруйний, подразнює очі і дихальні шляхи, викликає розлад дихання. Якщо вміст аміаку у повітрі становить 15-28 % від об'єму, утворюється вибухонебе­зпечна суміш.

Засоби захисту - фільтрувальний протигаз типу КД.

Водень Н2- безбарвний газ, без смаку і запаху, набагато легший за повітря. Водень - фізіологічне інертний газ, але за високих концентрацій викликає розлад дихання внаслідок зменшення вмісту кисню. Водень утворюється під час зіткнення реагентів, що містять кислоту, з металевими стінками ємкостей, що не мають антикорозійного покриття. Якщо вміст водню у повітрі становить 4-75 % від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Кисень О2- безбарвний газ, без запаху і смаку, важчий за повітря. Не має токсичних властивостей, але у разі тривалого вдихання чистого кисню (за атмо­сферного тиску) спричиняє смерть внаслідок розвитку плеврального набрякан­ня легенів.

Кисень не горючий, але є основним газом, що підтримує горіння речовин. Дуже активний, сполучається з більшістю елементів. З горючими газами кисень утворює вибухонебезпечні суміші.

Хлор СІ2- жовто-зелений газ з різким подразливим запахом, важчий за повітря. Хлор хімічно дуже активний, безпосередньо сполучується майже з усі­ма металами і неметалами. Суміші хлору з воднем вмістом від 5,8 до 85,5 % ви­бухонебезпечні.

Хлор подразнює слизові оболонки очей і дихальні шляхи.

Під час вдихання середніх і низьких концентрацій хлору спостерігаються стиснення і біль у грудях, сухий кашель, часте дихання, різь в очах, слізливість, підвищення температури тіла. Можливе набрякання легенів, судороги.

ГДК хлору у повітрі становить 1 мг/м3.

Засоби захисту - фільтрувальні протигази типу В.

Ацетилен С2Н2- безбарвний горючий газ, легший за повітря. Суміші з по­вітрям вмістом від 2,3 % до 80,7 вибухонебезпечні. Ацетилен діє наркотично.

Засоби захисту - шлангові протигази ІШІ-1, ПШ-2; киснеізолювальні про­тигази.

 

Додаток 3

до пункту 5.2.14 Правил безпечної

 експлуатації тепломеханічного

обла­днання електростанцій і теплових мереж

Форма журналу обліку і реєстрації робіт

за нарядами та розпорядженнями

Примітка 1. У разі виконання робіт за нарядами заповнюються тільки ко­лонки 1, 7, 8.

Примітка 2. У разі виконання робіт за розпорядженнями заповнюються всі колонки, крім колонки 1.

Додаток 4

до пункту 9.2.9 Правил безпечної

експлуатації тепломеханічного

обладнання електростанцій і теплових мереж

Властивості основних хімічних речовин, що застосовуються у виробничих процесах під час експлуатації тепломеханічного обладнання і тепловихмереж і заходи безпечної роботи з ними

Аміак водний технічний

На електростанції аміак надходить у вигляді водних розчинів, що містять від 22 до 25 % NН3 (густина 0,9 г/см3 за температури плюс 15 °С).

Водний розчин аміаку має лужні властивості. Значення рН 1 %-го розчину становить 11,7. Водні розчини аміаку здатні викликати отруєння організму. Під час вдихання повітря, яке містить 5 % аміаку, починається різкий розлад ди­хання, слізливість, біль в очах, сильні припадки кашлю, запаморочення, біль у шлунку, блювання. За високої концентрації аміак може викликати опіки слизо­вої оболонки очей і призвести до сліпоти.

Індивідуальні засоби захисту: гумові кислото- і лугостійкі рукавиці, захис­ні окуляри, прогумований фартух, фільтрувальні протигази типів К, КД або М.

Сірчана кислота

Хімічно чиста сірчана кислота - безбарвна масляниста рідина, що застигає у кристалічну масу за температури плюс 10 °С. Технічна концентрована сірчана кислота має густину 1,84 г/см3 і містить близько 98 % Н2SO4; з водою змішуєть­ся у будь-яких пропорціях з виділенням великої кількості теплоти [до 92 кДж на 1 моль (22 ккал на 1 грам-молекулу) кислоти]. Тому, щоб уникнути розбриз­кування, слід кислоту лити у воду, а не навпаки.

Під час нагрівання сірчаної кислоти утворюється пара сірчаного ангідриду, яка, у разі сполучення з водяною парою повітря, утворює кислотний туман.

Сірчана кислота, у разі попадання на шкіру, викликає сильні опіки, дуже болючі, що важко піддаються лікуванню. Під час вдихання пари сірчаної кис­лоти подразнюються і припікаються верхні дихальні шляхи.

Попадання міцної сірчаної кислоти в очі загрожує втратою зору; тому під час роботи з нею необхідна особлива обережність.

Працівники, які проводять зливання кислоти, повинні працювати в одязі з кислотозахисної тканини, прогумованих фартухах, гумових чоботях, гумових кислото- і лугостійких рукавицях, захисних щитках типу НБХ, мати фільтрува­льні протигази типів В, БКФ, М або шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2

Під час розливання сірчаної або будь-якої іншої кислоти на підлогу її слід негайно нейтралізувати - посипати содою або негашеним вапном, прибрати ло-

патою, а потім ретельно промити це місце сильним струменем води. Під час прибирання кислоти ніс і рот слід закривати пов'язкою, змоченою содовим роз­чином, а очі захищати спеціальними окулярами.

У разі попадання кислоти на одяг її необхідно змити сильним струменем води, нейтралізувати 2-3 %-м розчином соди і знову промити водою.

Соляна кислота

Хімічно чиста соляна кислота - безбарвна рідина густиною 1,19 г/см3, міс­тить близько 37 % хлористого водню, на повітрі "димить".

Соляна ("димуча") кислота має задушливий запах і під час вдихання по­дразнює верхні дихальні шляхи, викликає кашель, хрипоту, подразнює горло. У разі тривалої дії на шкіру призводить до опіків третього ступеню.

Технічна соляна кислота - рідина жовтого кольору із задушливим запахом, містить 27,5 % хлористого водню.

Соляна інгібірована кислота - це темно-коричнева рідина густиною 1,1 -1,12 г/см3, вона не "димить". Фізіологічна дія на організм людини технічної та інгібірованої кислот така сама, як і хімічно чистої кислоти.

Індивідуальні засоби захисту: фільтрувальний протигаз типу В або шлан­гові протигази ПШ-1, ПШ-2, решта засобів така сама, що і під час роботи з сір­чаною кислотою.

Їдкий натр

їдкий натр - біла, непрозора, дуже гігроскопічна речовина. Сильний луг. Значення рН 1 %-го водного розчину становить 13.

Як тверда речовина, так і концентровані її розчини викликають дуже силь­ні опіки шкіри. Попадання лугу в очі може призвести до їх важких захворювань і навіть до втрати зору.

Працівник, який працює з їдким натром, повинен мати захисні щитки, гу­мові кислото- і лугостійкі рукавиці, бавовняний спецодяг, прогумований фар­тух і гумове взуття.

У разі попадання розчину їдкого натру на одяг його слід промити водою, а потім нейтралізувати 1 %-м розчином оцтової кислоти і знову промити водою.

Кальцинована сода і фосфат натрію

Кальцинована сода і фосфат натрію - білі кристалічні речовини, що добре розчиняються у воді. Водні розчини мають лужну реакцію. У кристалічному вигляді на організм не діють. У пилоподібному стані сода і фосфат натрію по­шкоджують дихальні шляхи і очі, подразнюють слизову оболонку очей.

Гарячі концентровані розчини можуть бути небезпечними, особливо у разі попадання бризок в очі. Під час проведення робіт, що супроводжуються виді­ленням пилу, необхідно надягати протипиловий респіратор, захисні окуляри.

Негашене вапно і каустичний магнезит

Негашене вапно і каустичний магнезит - порошки білого кольору. Пил або краплі вапна, потрапляючи у дихальні шляхи, викликають кашель, печуть, а у разі попадання на шкіру подразнюють її.

Для проведення робіт, що супроводжуються виділенням пилу вказаних ре­агентів, працівники повинні надягати брезентовий костюм, захисні окуляри, гумові рукавиці, протипиловий респіратор.

Коагулянти

Розчини сірчанокислого алюмінію і сірчанокислого заліза мають кислу ре­акцію.

Бавовняні тканини під дією розчинів коагулянту руйнуються; тому у разі попадання розчину на таку тканину облиті місця слід швидко промити водою або змочити 24 %-м розчином кальцинованої соди або фосфату натрію.

Розчини, що потрапили на шкіру або в очі, можуть викликати подразнення і призвести до тимчасової непрацездатності. Під час роботи з коагулянтами працівники повинні надягати прогумований фартух, захисні окуляри, гумове взуття і гумові рукавиці.

Під час проведення робіт, що супроводжуються виділенням пилу коагуля­нтів, слід застосовувати протипиловий респіратор.

Поліакриламід

Поліакриламід - желеподібна речовина. Температура його розм'якшення становить плюс 180 °С. Добре розчиняється у воді. Малотоксичний. Під час на­грівання поліакриламіду понад 100 °С виділяється аміак.

Індивідуальні засоби захисту: гумові рукавиці, захисні окуляри, респірато­ри типу "Лепесток", "Астра-2" або РУ-60М.

Трилон Б

Трилон Б - білий кристалічний порошок. Розчинність його у воді стано­вить 10 % (за температури плюс 20 °С).

Помітної фізіологічної дії на організм людини трилон Б не має.

Під час проведення робіт, що супроводжуються виділенням пилу трилону Б, необхідно надягати рукавиці, захисні окуляри, протипиловий респіратор.

Гідразингідрат та його солі

Гідразингідрат - безбарвна рідина, що за запахом нагадує аміак. Легкозай­мистий. Отруйний. Гідразингідрат добре розчиняється у воді і спиртах. Температура кипіння становить плюс 118,5 °С, замерзання - мінус 51,7 °С, спалаху - плюс 73 °С. Гу­стина гідразингідрату - 1,03 г/см3.

Гідразингідрат містить 64 % гідразину. Гідразингідрат поглинає з повітря вологу, кисень, вуглекислоту, є слабким лугом.

Гідразингідрат - сильний відновник, легко розкладається під дією каталіза­торів нагрівання. У суміші з киснем вибухонебезпечний. Під час контакту з оки­сами деяких металів, азбестом або активованим вугіллям може самозайматись.

Токсичний для організму людини. Солі гідразину: гідразинсульфат і фос­форнокислий гідразин - кристалічні речовини білого кольору, що погано роз­чиняються у холодній воді, краще - у гарячій ,їхні водні розчини мають кислу реакцію. Гідразинсульфат і фосфорнокис­лий гідразин є відновниками, отруйні.

Сполуки гідразингідрату, у разі попадання в організм, викликають зміни у печінці і в крові.

Пара і пил гідразингідрату і його солей пошкоджують слизові оболонки дихальних шляхів і очей. Дія розчинів гідразину на шкіру, залежно від індиві­дуального сприймання, може призвести до дерматитів.

Індивідуальні засоби захисту: гумові рукавиці, захисні окуляри, фільтрува­льний протигаз типу КД або А.

Октадециламін

Октадециламін - воскоподібна речовина із специфічним запахом. Густина октадециламіну становить 0,83 г/см3, температура плавлення плюс 54 - 55 °С, кипіння - плюс 349 °С. За температури понад плюс 350 °С без доступу повітря Октадециламін роз­кладається з утворенням більш низькомолекулярних вуглеводнів і аміаку.

Октадециламін не розчиняється у холодній і гарячій воді, але за темпера­тури понад плюс 75 °С утворює з водою емульсію концентрацією до 100 мг/кг; розчиняється у спиртах, оцтовій кислоті, ефірах та в інших органічних розчин­никах.

Октадециламін для людини практично нешкідливий, але необхідно уника­ти прямого контакту з ним, бо залежно від індивідуального сприймання іноді спостерігаються почервоніння і свербіння шкіри, які, як правило, через кілька днів після припинення контакту з реагентом зникають. Індивідуальний засіб за­хисту - гумові рукавиці.

 Адипінова кислота

Адипінова кислота - кристалічна речовина; двохосновна, порівняно слабка.

Температура розплавлення адипінової кислоти становить плюс 150 °С, розчинність за температури плюс 15 °С - 1,42 %, а за температури плюс 100 °С - 61,53 % (від маси).

Завислий у повітрі пил цієї кислоти вибухонебезпечний, осілий - пожежо-небезпечний. Пил кислоти подразнює слизові оболонки.

Індивідуальні засоби захисту від пилу: респіратор, захисні окуляри.

Розчини адипінової кислоти практично безпечні; тому спеціальні заходи захисту не потрібні.

Плавикова кислота і її солі

Розчин фтористого водню у воді називається плавиковою кислотою. Тех­нічна кислота містить 40 - 70 % фтористого водню. Плавикова кислота легко реагує з двоокисом кремнію.

Солі плавикової кислоти: фтористий натрій або фтористий амоній.

Фтористий натрій - кристалічна речовина з температурою розплавлення плюс 997 °С. Погано розчиняється у воді: за температури плюс 15 °С розчин­ність у воді становить 3,5 %, а за температури плюс 25 °С - 4 %.

Фтористий амоній- це безбарвні кристали. Відносна молекулярна маса 37,04.

Кристалічний фтористий амоній гігроскопічний і тому плавиться на повіт­рі; добре розчиняється у воді.

Кисла сіль фтористого амонію - гідрофторид амонію - має відносну моле­кулярну масу 57,05; це безбарвні кристали, що розпилюються у повітрі; добре розчиняється у воді.

Плавикова кислота і її солі дуже отруйні. Вдихання пари кислоти спричи­няє запалення дихальних шляхів і руйнування зубів. У разі попадання в орга­нізм кислота і її солі викликають захворювання кишечника і шлунка. Фтористі солі не діють на непошкоджену шкіру. У разі попадання у свіжий поріз, подря­пину або під нігті можуть викликати пухирі та рани, що важко заживають.

Індивідуальні засоби захисту від плавикової кислоти: фартух, гумові кис­лото- і лугостійкі рукавиці, гумові чоботи, захисні окуляри, фільтрувальний протигаз типу В.

Індивідуальні засоби захисту від солей плавикової кислоти: протипиловий респіратор, захисні окуляри і гумові рукавиці.

Фталевий ангідрид- білі лускоподібні кристали. Його відносна молекуля­рна маса становить 148, температура розплавлення - плюс 130,8 °С, кипіння -плюс 284,5 °С. Важко розчиняється у холодній, добре - у гарячій воді, утворю­ючи фталеву кислоту. Пара і пил фталевого ангідриду викликають сильне по­дразнення слизових оболонок очей і верхніх дихальних шляхів. У разі дії фта­левого ангідриду на шкіру виникають червоні плями, зрідка пухирі, що нагаду­ють пухирі у разі опіків.

Індивідуальні засоби захисту: захисні окуляри, гумові рукавиці, респіратор для захисту від вдихання пари і аерозолів або фільтрувальний протигаз типу А.