Шум та вібрація
При опрацюванні технологічних процесів, проектуванні, виготовленні та експлуатації машин та устаткування, виробничих споруд та будівель, а також при організації робочого місця слід вживати всіх заходів до зниження шуму, що впливає на людину, до показників, що не перевищують гранично допустимих рівнів.
Гранично допустимий рівень шуму (ГДР) на постійних робочих місцях та на території підприємства не повинен перевищувати 80 дБА. ГДР на робочих місцях необхідно знижувати в залежності від важкості та напруженості праці.
Визначення категорії напруженості та важкості праці здійснюється у відповідності з ергономічними критеріями оцінки важкості та напруженості праці, наведених у Санітарних нормах допустимих рівнів шуму на робочих місцях.
Приміщення, в яких розміщене устаткування з підвищеним рівнем шуму та вібрації, повинні бути ізольовані та обладнані засобами шумо — та віброізоляції (устаткування встановлене на віброізолюючих та шумопоглинальних основах тощо).
Для усунення передачі шуму з шумних приміщень до малошумних та за межі будівель або території підприємства слід:
а) вибирати проммайданчик для будови виробничих підприємств, в яких застосовується шумне устаткування, з урахуванням існуючого або проектного планування населеного пункту;
б) шумне виробництво відокремлювати від меж житлового району та інших виробництв шумозахисною зоною з чагарників або дерев густолистяних або хвойних порід;
в) патрубки повітроводів вихлопу та всмоктування потужних агрегатів та вентиляторів, які виходять з будівлі, повинні бути обладнані глушниками, які знижують шум до рівня, встановленого нормами;
г) вентилятори з повітроводами повинні з’єднуватися за допомогою гнучкої вставки;
д) приводні паси вентиляторів повинні бути у повному комплекті і з однаковим натягом.
Машини та агрегати у відповідності з планом ППР повинні оглядатись з метою своєчасного виявлення та усунення усіх дефектів, що можуть викликати збільшення шуму (знос шестерень, підшипників, невчасне та недостатнє їх змазування тощо).
Не дозволяється перебування працюючих в зоні з рівнем звукового тиску понад 135 дБА в будь-якій октавній смузі.
Вібрація на робочих місцях виробничих приміщень не повинна перевищувати граничнодопустимі рівні, що їх наведено у ГОСТ 12.1.012-90.
Вібрація, яку створюють ручні машини, обладнані двигунами, при роботі яких маса ручної машини повністю або частково сприймається руками оператора, не повинна перевищувати допустимих значень їх, що наведено у ГОСТ 17770-86.
Маса вібруючого устаткування або його частин, що утримується руками у різних положеннях в процесі праці, не повинна перевищувати 10 кг, якщо технічні вимоги не передбачають більш жорстких обмежень.
Рукоятки інструментів, пристроїв, а також органів управління повинні мати форму, зручну для роботи.
При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 75% тривалості робочого дня. Понадурочні роботи з вібруючим устаткуванням не допускаються.
Головні організаційно-технічні та лікувально-профілактичні заходи щодо обмеження несприятливого впливу вібрації на працюючих:
зменшення вібрації у джерелі її виникнення конструктивними та технологічними методами при розробці нових та модернізації існуючих машин;
зменшення вібрації на шляху розповсюдження засобами віброізоляції та вібропоглинання, наприклад, за рахунок застосування спеціальних сидінь, площадок з пасивною пружинною ізоляцією, гумових, поролонових та інших поглинаючих вібрацію настилів, мастик тощо;
перевірка наявності вібраційних характеристик (ВХ) в паспортах на новопридбані машини (в технічному паспорті машини повинні бути наведені ВХ та методи їх контролю у відповідності з ГОСТ 12.1.012-90), а при їх відсутності та необхідності — проведення вхідного контролю;
своєчасне проведення планового та попереджувального ремонту машин з обов’язковим післяремонтним контролем вібраційних характеристик;
використання машин у відповідності з їх призначенням, передбаченим нормативно-технічною документацією;
виключення контакту працюючого з вібруючими поверхнями поза межами робочого місця або робочої зони (встановлення огорож, сигналізації, блокування, попереджувальних написів тощо).
На підприємствах, в організаціях та в установах повинен бути забезпечений контроль рівнів шуму та вібрації на робочих місцях не менше одного разу на рік.
ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І
ВИРОБНИЦТВ
Загальні вимоги
Виробничі процеси повинні здійснюватись у відповідності з вимогами цих Правил та чинної нормативно-технічної документації, затвердженої у встановленому порядку.
Оцінка вибухонебезпеки і визначення категорії вибухопожежної і пожежної небезпеки приміщень, будівель, споруд визначається на стадії проектування розробником технологічного процесу у відповідності з вимогами ОНТП 24-86 та галузевими нормами технологічного проектування.
Для діючих підприємств категорії вибухопожежної небезпеки можуть визначатись самим підприємством або організацією, що має відповідних спеціалістів і дозвіл на це місцевого органу Держпожнагляду .
Режими технологічних процесів повинні забезпечувати:
узгодженість роботи технологічного устаткування, що виключає виникнення шкідливих і небезпечних виробничих факторів;
безвідмовну дію технологічного устаткування і засобів захисту працюючих на протязі строків, визначених нормативно-технічною документацією;
запобігання можливих розливів;
контроль і попередження підвищення тиску в апаратах понад допустимий;
попередження займання або пожеж;
завантаження технологічного устаткування, що забезпечує рівномірний ритм роботи.
Для кожного виробництва розроблюється і затверджується технологічний регламент, що встановлює основні норми і вимоги щодо проведення технологічного процесу.
Порядок розробки, погодження, затвердження, реєстрації, строк дії, а також зміст регламентів для вибухопожежонебезпечних виробництв визначається галузевим Положенням про розробку технологічних регламентів, затвердженим Держнаглядохоронпраці.
До розробки Положення слід користуватись ОСТ 18-3.402-82.
Вибухопожежонебезпечне виробництво повинне бути оснащене автоматичними засобами контролю параметрів, значення яких визначають вибухонебезпечність процесу, сигналізацією граничних значень і системами блокування, що перешкоджають виникненню аварійних ситуацій.
При відборі проб повинна бути виключена можливість травмування працюючих і виділення вибухопожежонебезпечних речовин до виробничих приміщень. Місця відбору проб повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.
Система контролю, управління і автоматичного протиаварійного захисту (ПАЗ) виробництв вибухопожежонебезпечних процесів повинна проходити комплексну перевірку на працездатність. Тривалість припрацювання приладів і засобів автоматизації, які використовуються в системах ПАЗ, повинна бути не менше 360 годин безперервної роботи.
Не дозволяється застосовувати у системах ПАЗ багатоточкові прилади контролю параметрів, що визначають вибухонебезпечність процесу.
На кожному підприємстві щодо цехів, дільниць і виробництв повинен бути визначений перелік шкідливих речовин, що можуть виділитися у виробничі приміщення при проведенні технологічних процесів і в аварійних випадках, а також обов’язковий перелік приладів і методик аналізів для визначення концентрації цих речовин безпосередньо у виробничих приміщеннях і лабораторіях.
У приміщеннях з можливим виділенням у робочу зону шкідливих і небезпечних (вибухопожежонебезпечних) парів, газів і пилу повинен бути організований систематичний контроль (за графіком, затвердженим органами санітарного нагляду) за їх вмістом у повітрі робочої зони.
Після капітального ремонту, підприємства повинні бути перевірені відносно підготовки цехів, дільниць і служб до приймання сировини і безпечного проведення робіт на підприємстві і прийняті спеціальною комісією, призначеною власником підприємства з участю місцевих органів Держнаглядохоронпраці.
Проведення дослідних робіт, випробування дослідних зразків устаткування, систем автоматизації у вибухопожежонебезпечних виробництвах, а також експлуатація всіх діючих на підприємстві виробництв і об’єктів підвищеної небезпеки оформлюється наказом власника підприємства (об’єднання) з погодженням з місцевим органом Держнаглядохоронпраці.
При цьому повинні бути розроблені дослідно — промисловий регламент, інструкція по безпечному проведенню процесу (експлуатації устаткування), контролю, управлінню і протипожежному захисту, а також план локалізації аварійних ситуацій. Вказану технічну документацію опрацьовує і погоджує з науково — дослідними і проектними інститутами організація, яка пропонує проведення дослідних робіт.
Об’єднувати у загальний колектор викиди газів, які при змішуванні можуть утворювати вибухонебезпечну суміш, не дозволяється.
Технологічні процеси, пов’язані з застосуванням токсичних, подразнювальних і легкозаймистих речовин, повинні проводитись в окремих приміщеннях або на спеціальних ізольованих дільницях загальних виробничих приміщень, що обладнані припливно — витяжною вентиляцією і протипожежними засобами.
Переміщення пилоутворюючих матеріалів здійснюється методом пневмо — і гідротранспортування і інших транспортних пристроїв, що виключають шкідливі виділення у повітря робочої зони.
Наповнення тари пилоутворюючими матеріалами повинно здійснюватись з примусовою механічною подачею (роторними, шнековими і іншими живильниками) з вилученням або максимальним зменшенням висоти вільного падіння матеріалів. Повітря, яке витискується з тари під час її заповнення, повинно відсмоктуватись та очищатись.
Отруйні рідини і суспензії повинні транспортуватись (переміщатись) по трубах, змонтованих з нахилом у бік подачі.
Тиск (вакуум) в апаратах і трубопроводах, температурний режим і рівень рідин в апаратах (мірниках), швидкість подачі матеріалу необхідно підтримувати у відповідності з вимогами технологічних регламентів.
В усіх вибухопожежонебезпечних приміщеннях не дозволяється проведення ремонтних робіт при вимкнених припливно — витяжних вентиляційних системах.
Під час ремонтних робіт не дозволяється проведення операцій, при виконанні яких можливе виділення вибухопожежонебезпечних речовин. До початку ремонтних робіт і в період їх проведення повинен проводитися аналіз повітряного середовища на наявність у приміщенні вибухопожежонебезпечних парів і газів.
У разі виявлення токсичних або вибухопожежонебезпечних газів в кількості вище допустимої ремонтні роботи повинні бути негайно припинені, а працівники виведені з небезпечної зони.
Вимоги безпеки до окремих видів робіт
Загальні вимоги безпеки
Роботи, пов’язані з оглядом, очищенням, ремонтом, розгерметизацією технологічного устаткування, комунікацій, в тому числі усередині ємкостей 1 , при проведенні яких існує або не виключена можливість виділення у робочу зону, визначену відповідно з ГОСТ 12.1.005-88 , вибухопожежонебезпечних або шкідливих парів, газів і інших речовин, здатних викликати вибух, загоряння, шкідливо вплинути на організм людини, а також роботи при недостатнім вмісті у повітрі кисню (нижче 20 % об’єму) повинні проводитись за нарядом — допуском відповідно до вимог інструкцій, які розроблені на основі цих Правил з урахуванням місцевих умов.
На підприємстві у кожному цеху (виробництві) повинен бути розроблений перелік робіт з підвищеною небезпекою за формою відповідно до додатка 13.
В переліку повинні бути окремо вказані роботи, які:
проводяться з оформленням наряду-допуску за формою згідно з додатками 14,15,16;
проводяться без оформлення наряду-допуску з обов’язковою реєстрацією таких робіт перед їх початком в журналі за формою відповідно до додатка 17.
Перелік робіт з підвищеною небезпекою розробляється начальниками цехів (відділень, дільниць — при безцеховій структурі), погоджується з виробничим (технічним) відділом, службою охорони праці і затверджується власником підприємства.
Перелік робіт з підвищеною небезпекою повинен періодично, не менше одного разу на рік, переглядатись і перезатверджуватись.
В переліку повинні бути вказані: цех (установка, відділення — при
безцеховій структурі), місце і характер роботи, можливі шкідливі і небезпечні виробничі фактори при її проведенні, виконавці, основні заходи, що забезпечують безпеку робіт, які виконуються.
Наряд-допуск підписується начальником цеху, де проводиться робота, погоджується зі службою охорони праці (з реєстрацією у спеціальному журналі і присвоєнням чергового номера відповідно до додатка 16), а при необхідності — з суміжними цехами і затверджується власником або його заступником по виробництву.
Наряд-допуск оформлюється у двох примірниках, які після затвердження передаються керівнику зміни.
Керівник зміни передає один примірник відповідальному за підготовчі роботи.
Після виконання робіт по підготовці об’єкту обидва примірники підписуються посадовими особами, відповідальними за підготовку і проведення робіт з підвищеною небезпекою, які підтверджують повноту виконання підготовчих робіт і заходів, що забезпечують безпеку проведення робіт.
Один примірник наряду-допуску після закінчення робіт передається службі охорони праці і зберігається у справах служби не менше трьох місяців.
Другий примірник знаходиться у посадової особи, яка відповідає за проведення цих робіт і після їх закінчення зберігається у справах цеху не менше трьох місяців.
Записи в обох примірниках повинні бути чіткими. Заповнення наряду-допуску олівцем, виправлення у тексті і підписи відповідальних осіб з використанням копіювального паперу не допускаються.
При відсутності на підприємстві технічної можливості кваліфіковано і в повному обсязі виконати ремонт ємкості до роботи можуть залучатись спеціалісти інших організацій, що повинні бути атестовані для проведення відповідних робіт, а також пройти інструктаж з техніки безпеки у відповідності з місцевими умовами виконання робіт на конкретному об’єкті.
Список осіб, які можуть призначатись керівниками робіт за нарядами- допусками, і перелік таких робіт на підприємстві встановлюється власником (адміністрацією).
Наряд-допуск визначає обсяг і зміст підготовчих робіт, послідовність їх виконання, заходи безпеки, періодичність аналізів повітряного середовища і засоби захисту працюючих. Не дозволяється змінювати обсяги робіт, передбачені нарядом-допуском, у бік їх збільшення.
Наряд-допуск видається тільки на одну бригаду, на один вид робіт, на одну зміну. Якщо ці роботи не закінчені у зазначений строк, а умови і склад бригади не змінились, наряд-допуск може бути продовжено начальником цеху на чергову зміну.
Роботи усередині ємкості
Для проведення робіт усередині ємкості повинна призначатись бригада у складі не менше 3-х чоловік (працюючий, дублер і спостерігач). Перебування усередині ємкості дозволяється, як правило, одній людині. При необхідності перебування в ємкості більшої кількості працюючих повинні бути опрацьовані, внесені в наряд-допуск і додатково здійснені заходи безпеки, що передбачають збільшення кількості спостерігаючих (не менше одного спостерігача на одного працюючого в ємкості), порядок входу і евакуації працюючих, порядок розміщення шлангів, забірних патрубків протигазів, сигнально- рятувальних мотузків, наявність засобів зв’язку і сигналізації на місці проведення робіт тощо.
Роботи усередині ємкості повинні виконуватись при температурі в ній не вище 30оС. При необхідності виконання робіт при більш високій температурі повинні бути розроблені додаткові заходи безпеки (безперервне обдування свіжим повітрям, застосування теплоізолюючих костюмів і взуття, часті перерви в роботі тощо).
Виконувати внутрішні роботи при температурі 50оС і вище не допускається.
Роботи усередині ємкостей повинні проводитися в денний час. При необхідності проведення робіт в нічний час повинні бути розроблені заходи безпеки і отримано дозвіл власника підприємства.
До робіт усередині ємкості допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли медичне обстеження і мають допуск на виконання таких робіт. Особи, відповідальні за проведення робіт усередині ємкості, зобов’язані перевіряти у виконавців наявність посвідчення на право проведення робіт усередині ємкості.
Перед початком робіт працівники повинні бути проінструктовані про правила та засоби безпечного проведення робіт. Працівники усередині ємкості та їх дублери повинні знати перші ознаки отруєння, правила евакуації потерпілих з ємкості та заходи щодо надання їм першої допомоги.
Працівники, які не пройшли інструктажу, до роботи не допускаються.
До проведення робіт електроприлади і обладнання ємкості з живленням від електричної мережі повинні бути знеструмлені, повинні бути вивішені плакати з попереджувальним написом «Не вмикати! Працюють люди!». Вентиляція ємкості і періодичний аналіз повітря в ній повинні проводитись протягом усього часу ремонтних робіт. Місцевий вентиляційний відсмоктувач ємкості, в якій повинні проводитись роботи, необхідно заглушити від вентиляційної мережі інших ємкостей.
До початку робіт усередині ємкості особи, відповідальні за проведення технологічного процесу на даній дільниці і за ведення ремонтних робіт, зобов’язані забезпечити:
а) повне звільнення ємкості від продуктів;
б) надійне від’єднання ємкості від водяних, парових, продуктових і інших трубопроводів шляхом закриття вентилів, засувок або кранів і встановлення на трубопроводах заглушок з вибитими на їх хвостовиках, що виходять назовні, порядковими номерами і наведенням тиску, на яке вони розраховані;
в) вивішування на запорній і пусковій арматурі підвідних трубопроводів табличок з попереджувальним написом «Не відкривати! Працюють люди!»;
г) відкриття верхнього та нижнього люків для попереднього провітрювання, а також на весь час роботи;
д) проведення лабораторного аналізу повітряного середовища усередині ємкості з відбором проб у верхній зоні на відстані не менше 1 м від нижнього люка і в нижній — на відстані не більше 0,2 м від днища;
е) наявність і справність інвентаря, а для роботи в ємкостях та інших небезпечних місцях, де може створюватися вибухопожежонебезпечне середовище, також заходів, які виключають іскроутворення при проведенні ремонтних робіт і очищенні устаткування;
ж) наявність і справність переносних електросвітильників напругою 12 В відповідного виконання;
з) наявність і справність спецодягу, спецвзуття, захисних та запобіжних засобів, у тому числі киснево-ізолюючого апарату, шлангового протигазу, запобіжного поясу, сигнально-рятівної линви, що мають бирки з позначенням номера і дати випробування;
и) наявність плакату з написом «Ремонт — працюють люди!».
Зняття покривки люка-лаза може проводитись тільки після звільнення ємкости від продукту і зниження в ньому тиску до атмосферного.
Всі ємкості і трубопроводи після звільнення їх від продукту необхідно пропарити насиченою парою під тиском не більше 0.05 МПа (0.5 кгс/кв.см) для видалення парів мазуту, бензину та інших горючих рідин, а також двоокису вуглецю, промити водою і провітрити, при необхідності, продути інертним газом. Підвід інертного газу повинен здійснюватись стаціонарно з встановленням запірного вентиля та зворотного клапану.
Видалення виявленого газу повинно проводитись за допомогою ручного переносного або пересувного вентилятора у вибухозахищеному виконанні.
Не допускається застосовувати для вентиляції ємкості балони зі стисненими газами.
Видалення газу з невеликих ємкостей допускається шляхом заповнення останніх водою з наступним її зливом або відкачуванням.
Ємкість, в якій зберігалась кислота або луг необхідно нейтралізувати і перевірити на наявність водню.
Двоокис вуглецю повинен видалятись через нижній люк або витискуватись шляхом заповнення резервуару водою.
Після здійснення підготовчих заходів (перевірки, провітрювання, нейтралізації, промивання) необхідно провести аналіз повітря усередині ємкості за допомогою газоаналізатора або індикатора.
Якщо вміст шкідливих та небезпечних речовин через 2-3 години після пропарювання перевищує гранично допустиму концентрацію або вміст кисню у повітрі менше 19 %, роботи усередині ємкості повинні виконуватись в шлангових протигазах ПШ- 1 і ПШ-2 або кисневоізолюючих апаратах.
Використання фільтруючих протигазів не дозволяється.
Шланговий протигаз з ретельно підігнаним шоломом-маскою та відрегульованою подачею повітря робітник одягає безпосередньо перед тим, як спуститись до ємкості. Герметичність складання, припасування протигаза та справність повітродувки перевіряє особа, відповідальна за виконання робіт.
Забірний патрубок шланга протигаза виводять назовні не менше ніж на 2 м та закріплюють в зоні чистого повітря, при цьому шланг необхідно розмістити так, щоб виключити можливість перекриття доступу повітря внаслідок перегинання, перекручування або перетискування при наїзді транспортних засобів, переході людей тощо.
Рятувальний пояс повинен одягатись поверх одягу, мати схрещені шлейки та закріплену на ньому сигнально-рятувальну линву, довжина якої на два метри перевищує глибину ємкості, але складає не менше 10 м.
Рятувальну линву прив’язують до кільця поясу та пропускають крізь кільце, закріплене на схрещених шлейках на рівні лопаток з таким розрахунком, щоб у разі евакуації потерпілого з ємкості за допомогою рятувальної линви положення його тіла було б вертикальним — головою догори.