НПАОП 15.8-1.14-97Правила безпеки для кондитерського виробництва

Таблиця 12.1

1. При роботах, пов’язаних з виділенням органічного та мікробного пилу, необхідно застосовувати респіратори марок ШБ-1, («Пелюстка»), РПР-1, ПР-5, ШР, У-2к або РУ-60М.

Респіратор видається працівникам для індивідуального користування. Передавати респіратор іншим особам не дозволяється.

1. Універсальний фільтруючий респіратор РУ-60М використовується для захисту органів дихання працівників від дії шкідливих газів, парів та аерозолей (пилу, диму, туману), що одночасно та роздільно присутні у повітрі робочої зони.

У залежності від призначення універсальний респіратор комплектується фільтруючими патронами, марки яких наведені у табл. 12.2.

1. Для захисту від різноманітного органічного пилу (борошна, цукру, зерна тощо), а також від пиловидних хімікатів застосовується респіратор У-2К.

2. Для захисту органів дихання людини, яка знаходиться в атмосфері з нестачею кисню або ж при наявності в ній шкідливих газів, парів, пилу (робота в ємкостях, цистернах, колодязях), застосовуються протигази шлангові ПШ-1 та ПШ-2.

До комплекту протигаза ПШ-1 входять:

- коробка фільтруюча — 1 одиниця;

• рукав гумотканинний довжиною 10 м зі з’єднувальними деталями — 1 комплект;

• трубка гофрована — 3 одиниці;

• маска ШМП, зріст 1, 2, 3 — 3 одиниці;

• линва сигнально-рятувальна діаметром 0.0096 м довжиною 15 м — 1 одиниця;

• пояс рятувальний — 1 одиниця;

• валіза — 1 одиниця.

Для зручності користування на сигнально-рятувальній линві кожні 0,5 м зав’язуються вузли.

1. При одночасній роботі в ємкостях, цистернах, колодязях двох осіб слід користуватись протигазами шланговими ПШ-2.

До комплекту протигаза ПШ-2 входять:

• установка для нагнітання повітря — 1 комплект;

• рукав гумотканинний довжиною 20 м або 10 м (за узгодженням з замовником) — 2 комплекти;

• маска ШМТ, зріст 1,2,3 — 3 одиниці (за узгодженням з замовником дозволяється комплектувати додатково ШТМ — 0-4 зростів по 1 одиниці);

• трубка гофрована — 4 одиниці;

• пояс рятувальний — 2 одиниці;

• линва сигнально-рятувальна діаметром 0,0096 м довжиною — 25 м — 2 одиниці.

1. Рятувальні линви випробовуються двічі на рік. Линву піддають випробовуванню на міцність статичним навантаженням 200 кг на протязі 900 с. Довжина линви заміряється до випробовування та після його закінчення.

Видовження линви не повинне перевищувати 5% її початкової довжини.

1. Випробовування рятувального поясу з карабінами проводиться один раз на 6 місяців.

2. Кожному поясові та линві присвоюється інвентарний номер, додається інструкція з перевірки рятувальних поясів та линв.

3. Для роботи у вибухопожежонебезпечних цехах необхідно застосовувати спецодяг та взуття, що відповідає вимогам п.6.1.50 ч.1 цих Правил.

4. Для запобігання накопиченню на тілі людини зарядів статичної електрики при контактній або індуктивній дії наелектризованого матеріалу елементів одягу необхідно забезпечити стікання цих зарядів у землю крізь електропровідність взуття та підлоги.

5. У вибухопожежонебезпечних цехах працівники повинні користуватись антистатичним взуттям.

6. В окремих випадках для забезпечення необхідної електропровідності взуття допускається прибивання підошви електропровідними (з міді або будь-якого металу, який не дає іскор) заклепками, що виходять на устілку.

7. У випадку, коли працівник виконує роботу сидячи, в неелектропровідному взутті, заряди статичної електрики накопичуються на його тілі, їх рекомендується відводити з використанням антистатичного халату у поєднанні з електропровідною подушкою стільця, або за допомогою легкознімних електропровідних браслетів,

5 7

сполученних з землею через опір 10-10 Ом.

1. Спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту повинні зберігатись в окремих сухих опалювальних та обладнаних припливно-витяжною вентиляцією приміщеннях.

2. Відносна вологість у складі не повинна перевищувати 85 %. Щоб уникнути псування спецодягу та спецвзуття через дію сонячних променів скло у вікнах складу слід пофарбувати в білий колір або закрити вікна шторами.

3. Спільне зберігання спецодягу, текстильних матеріалів, спецвзуття з кислотами, лугами та горючими матеріалами категорично не дозволяється.

4. Склад для зберігання текстильних матеріалів, спецодягу та спецвзуття обладнують комірковими стелажами.

5. При надходженні на склад спецодягу його укладають паками або зв’язками на плоскі спеціальні або сітчасті піддони із встановленням їх до коморок стелажів або штабелів.

6. Спецодяг, що надійшов на склад в невеликій кількості, в м’якій упаковці або поштучно, слід укладати до коморок стелажів. Двічі на рік його слід переглядати. При виявленні запаху або слідів плісені спецодяг та тканини слід висушити.

Стелаж для зберігання повинен бути гратчастим, дошки мусять бути рівно обстругані.

1. Спецвзуття слід зберігати в ящиках. Зберігати взуття в тюках не допускається. Двічі на рік його слід переглядати, очищати від пилу, добре провітрювати та змащувати рициновою олією.

2. Діелектричні рукавички, килимки та взуття необхідно зберігати на стелажах у розпакованому вигляді.

Після 6-ти місяців зберігання перед видачею вони в обов’язковому порядку повинні перевірятись на діелектричні властивості.

ЧАСТИНА 2 (галузева)

1. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО УСТАТКУВАННЯКОНДИТЕРСЬКИХ

ВИРОБНИЦТВ

1. Устаткування для подрібнення, просіювання та змішування сировини

та напівфабрикатів

1. Дробильно-розмельне устаткування повинне розміщуватись в ізольованому приміщенні. Місця виділення пилу (транспортування, пересипання) повинні обладнуватись місцевими відсмоктувачами з наступним очищенням запиленого повітря перед викиданням у атмосферу. Приміщення повинне щозміни прибиратись. Періодичність прибирання пилу встановлюється конкретно для кожної ділянки, але не рідше одного разу за зміну.

2. Перед завантажувальною воронкою дробарок, дезінтеграторів, мікромлинів та подібного устаткування в місцях пересипання продукту (лоток, бункер тощо) повинні встановлюватись магнітні уловлювачі.

Очищення магнітних уловлювачів (автоматичне або ручне) повинне виконуватись у терміни, вказані в інструкції, затвердженій власником підприємства.

1. Для уникнення іскріння, розриву сита та інших ушкоджень, які виникають внаслідок биття молотків, ротори дробарок повинні бути відбалансовані.

2. Дробильно-розмельне устаткування повинне завантажуватись сировиною для подріблення самопливом або дозуючими пристроями (шнеками, норіями, роторними живильниками тощо) в кількості, яка не перевищує граничної ваги, вказаної в паспорті завода-виготовлювача цього устаткування.

3. Привод устаткування повинен обладнуватись блокувальним пристроєм, який виключає пуск устаткування при відчинених накривках (люках) дробарок, вальцювальних верстатів, та при вимкненій місцевій вентиляції або аспірації.

4. Конструкція подрібнюючих машин повинна виключити можливість доступу працюючих до рухомих елементів дробильного та розмельного пристроїв, вивантажувального шнека, приводного механізму.

5. Розмельні машини повинні бути обладнані кнопкою аварійного вимикання привода та блокувальним пристроєм, який виключає можливість пуску машини.

6. Корпуси розмельних машин та трубопроводи пневмотранспортування горючого сипкого продукту (сировини) повинні бути обладнані вибуховими мембранами. Стан вибухових мембран повинен перевірятись не рідше одного разу за зміну.

7. Люки для очищення та миття дробарок і просіювачів повинні бути розміщені в зручних та безпечних місцях. Накривки люків повинні бути легкознімними без застосування спеціального інструмента. Всі накривки і люки повинні щільно закриватись та мати пристрої для запирання, обладнані блокуваннями.

8. Ємкості для збору розмеленого продукту повинні бути герметично з’єднані з дробарками та млинами.

9. Приводні паси та шківи привода дробарок та вальцювальних верстатів повинні бути огороджені.

10. З виникненням вібрації понад допустимі норми дробарки слід зупинити до усунення несправності.

11. Дробильне та розмельне устаткування повинне бути зблоковане з приводом іншого устаткування, яке входить до механізованої лінії, щоб уникнути утворення завалів подрібнюваної сировини у випадку аварійної зупинки одного з агрегатів потокової лінії.

12. Процеси розмелювання сипкої сировини на мікромлинах повинні відбуватись при закріплених матерчатих фільтрах, заземлених для уникнення накопичення зарядів статичної електрики.

13. Ціліндричне сито протиральної машини повинне бути закрите знімним кожухом. Завантажувальні і розвантажувальні отвори протиральних машин повинні мати запобіжні пристрої, які виключають доступ у небезпечні зони під час роботи устаткування.

14. Засипний бункер просівального устаткування повинен обладнуватись запобіжними гратами, зблокованими з електроприводом.

15. Меланжери, в яких відбувається подрібнення та змішування компонентів, повинні мати кожухи, які щільно закриваються. Вивантаження меланжерів повинно бути механізоване.

16. Устаткування для змішування компонентів і отримання однорідної маси повинно бути забезпечене накривками, гратами у зоні обертання робочих органів, які зблоковані з пусковими пристроями.

17. Бичі шеретувальної машини повинні бути приварені до вала або закріплюватись болтами.

18. Застосування вібросит для просіювання борошна, цукрової пудри, крохмалю та інших порошкоподібних органічних речовин не допускається.

19. Електроустаткування мікромлинів (для одержання цукрової пудри, порошку какао), просівальних машин повинне виконуватись у вибухозахищеному варіанті.

1. Устаткування для розчинення, уварювання та темперування

сировини та напівфабрикатів

1. Апарати для розчинення, уварювання і темперування напівфабрикатів, які працюють під тиском вищим за 0,07 МПа (0,7 кгс/кв.см) повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.

Варильні апарати повинні обладнуватись дренажним пристроєм для видалення конденсату. Відвід конденсату від апаратів та трубопроводів повинен бути герметизований. Зливання конденсату повинно здійснюватись самопливом.

1. Відкриті ємкості та апаратура (дисутори тощо), які заповнюються гарячими рідинами, повинні бути обладнані накривками та пристроями, які виключають їх переповнення. Устаткування для змішування компонентів і одержання однорідної маси повинні бути забезпечені накривками (гратами) у зоні обертання робочих органів і зблоковані з пусковим пристроєм.

Відкидні накривки дисуторів, збірників, ємкостей тощо мають бути обладнані пристроєм, який утримує накривку у відчиненому положенні.

1. Для фільтрів, встановлених за сироповарильними апаратами, повинен бути змінний комплект фільтруючих сіток. Накривки фільтрів, що працюють під тиском, повинні мати контрольні крани для перевірки тиску усередині фільтра.

2. На трубопроводах біля фільтра, що працює під тиском, повинні бути змонтовані запірні органи для відключення фільтра на час заміни фільтруючої сітки.

3. Паровіддільник, який встановлюється за змійовиковою варильною колонкою, повинен бути обладнаний місцевим вентиляційним відсмоктувачем.

4. Обігрівальна оболонка темперувальної машини повинна мати пристрій (у вигляді трубки з видимим розривом для вільного зливання теплоносія), яка не допускає підвищення в ній тиску вище атмосферного.

5. Вакуум-варильний карамельний апарат повинен оснащуватись захисним пристроєм (засувкою,клямкою), який виключає випадання розвантажувального клапана у разі втрати вакууму або перевантаження апарата масою, а також вакуумметром та вакуум- переривником для безпечного вирівнювання тиску з атмосферним.

6. Вакуум-варильний апарат періодичної дії повинен бути обладнаний блокуючим пристроєм, який виключає подавання пари до апарата у разі відсутності вакууму в вакуумній частині.

Вакуумна камера повинна мати пристрій, який виключає можливість виникнення в ній надмірного тиску у випадку відключення вакууму.

1. Варильний апарат, який працює під тиском, повинен обладнуватись запірним органом для відключення посудини від трубопроводів (які підводять та відводять), пристроями для видалення залишків з посудини, продування та промивання.

2. Апарати, які мають мішалки, повинні обладнуватися накривками з блокувальними пристроями, розвантажувальні отвори повинні мати запобіжні грати.

3. Пристрої, які знаходяться усередині апаратів (мішалки, змійовики, сітки та інші пристосування), повинні зніматися.

1. Сушильне, обжарювальне та пічне устаткування

   1. Сушильне, обжарювальне, пічне устаткування, яке працює на природному газі, повинно відповідати вимогам Правил безпеки у газовому господарстві.

Сушильне та обжарювальне устаткування повинне оснащуватись контрольно- вимірювальними приладами та засобами автоматичної сигналізації при перевищенні встановлених граничних величин температури сировини, яке висушується.

1. Сушильні та обжарювальні агрегати повинні обладнуватись пристроєм, який автоматично вимикає привод вентилятора у разі перевищення температури в агрегаті та подачу теплоносія до калорифера (барабана), а для апаратів з електронагрівом — вимикає живлення електронагрівальних елементів.

2. Сушильне та обжарювальне устаткування періодичної дії усіх типів повинне оснащуватись герметичними дверцятами.

Дверцята повинні бути зблоковані з пусковим пристроєм подавання теплоносія або з відсічкою палива в агрегатах, які обігріваються гарячими газами, які відходять з топки.

1. Для кожного агрегату повинні бути встановлені гранично допустимі норми завантаження сировини, яка підлягає висушуванню, та гранично допустимий температурний режим.

2. Всі види сушильних та обжарювальних агрегатів, а також пов’язані з ними повітроводи (газоходи) і циклони повинні надійно заземлюватись.

3. Обжарювальні агрегати повинні бути обладнані автоматично діючими засувками на відсмоктувальних лініях та лініях підведення свіжого повітря.

4. Конструкція конвекційних (повітряних) агрегатів повинна передбачати:

а) виключення контакту поверхонь калорифера, яка знаходяться усередині сушильних камер, з сировиною (продуктом), яка висушується, та захист цих поверхонь від забруднення пилом та відходами;

б) вільний доступ для огляду та очищення нагрівальних приладів.

1. Зона обжарювання продуктів в обжарювальних апаратах повинна бути огороджена суцільним кожухом з оглядовим вікном, наглухо закритим прозорим термостійким матеріалом.

2. Обжарювальні апарати повинні мати патрубки для з’єднання з повітроводом витяжної вентиляції. Використання устаткування, в якому обжарювальні барабани обертаються і обігріваються гарячими газами, для сушіння органічних порошкоподібних речовин (крохмалю, борошна) не дозволяється.

3. Тунельні печі, обжарювальні апарати з газовим або електричним обігріванням повинні обладнуватись пристроєм, який автоматично відключає надходження пального або живлення електронагрівальних елементів при зупинці привода транспортера.

4. Тунельні печі, які працюють на рідкому та газоподібному паливі, повинні бути оснащені пристроєм, який автоматично вимикає подавання палива, а також приводи вентиляторів, які подають повітря до печі та відсмоктують топкові гази, у разі підвищення температури (встановленої усередині печі).

5. Топки газових печей та апаратів не повинні розміщуватись нижче рівня підлоги приміщення.

Конструкція камер горіння та димоходів повинна виключати можливість накопичення газів.

1. Конструкція печей повинна передбачати вентиляційні пристрої для відведення тепла та газоподібних речовин (газів, пароповітряної суміші тощо).

2. Топки, пекарні камери, димоходи печей та апаратів, які працюють на газоподібному або рідкому паливі, повинні бути оснащені вибуховими клапанами.

Вибухові клапани повинні встановлюватись у верхніх частинах топок та газоходів, а також в інших місцях, де можливе накопичення газу, таким чином, щоб виключити травмування обслуговуючого персоналу у разі вибуху. Кількість вибухових клапанів, їх розміри та місця встановлення повинні визначатись при проектуванні печі. Найменша площа одного вибухового клапана складає 0,05 кв.м.

1. На живильному трубопроводі подавання рідкого або газоподібного палива повинен бути передбачений загальний вимикальний пристрій, окрім пристрою, який встановлюється безпосередньо біля пальників (форсунок).

2. Конструкція печі, яка працює на рідкому паливі, повинна передбачати подавання палива з баків, розміщених за межами топочного відділення.

3. Витратний бак рідкого палива повинен мати спускну трубу з вентилем та переливну трубу. Для визначення рівня рідкого палива у цих баках повинні застосовуватись поплавкові або інші пристрої. Застосування нафтомірних стекол недопустиме.

4. Оглядові отвори біля пальників газових печей повинні мати заслінки, які самі закриваються.

5. Арматура, яка регулює подавання палива та повітря до форсунок і пальників, повинна встановлюватись збоку від форсункових отворів.

6. Місця приєднання електронагрівників у печах з електронагріванням повинні мати суцільні огорожі, які замикаються за допомогою спеціального ключа. На огорожі повинні бути нанесені попереджувальні знаки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76. Щоб запобігти пошкодженню електронагрівників у пекарній камері повинні бути передбачені опори, які підтримують нагрівник.

7. Траси електророзведень повинні бути захищені від впливу температури, яка перевищує допустиму для електричної ізоляції проводів.

8. В оглядових вікнах для освітлення повинні застосовуватись світильники з робочою напругою не більше 42 В.

1. Всі струмоведучі частини електричних печей повинні бути ізольовані або огороджені. Металевий каркас та інші металеві частини печі повинні бути заземленими.

2. На щитах та пультах керування електропечей повинні бути встановлені сигнальні лампи, які сигналізують про вмикання нагрівних елементів під напругу чи про зняття напруги.

3. Привод конвеєра печі повинен мати запобіжний пристрій, який запобігає ушкодженню конвеєра в наслідок його перевантаження.

4. В приводі конвеєра печі повинен бути передбачений резервний механізм ручного привода для вивантаження виробів, які випікаються, в аварійних випадках. Напрям обертання рукоятки цього привода повинен бути вказаний стрілкою.

Зусилля на рукоятці привода не повинне перевищувати 150 Н (15 кгс).

1. У зонах посадки тістових заготовок та вивантаження готових виробів повинні бути аварійні кнопки «СТОП», які вимикають привод конвеєра печі.

2. При проектуванні устаткування для випікання повинна бути передбачена можливість встановлення механізмів для механізованої посадки заготовок на під печі та вивантаження випечених виробів.

3. Печі повинні обладнуватись приладами контролю технологічного режиму процесу випікання (тиску пари, температури середовища пекарної камери по зонах, тривалості випікання), а також приладами контролю умов праці та сигналізації про небезпеку.

4. Приміщення, де розміщуються печі та апарати, повинне обладнуватись припливно-витяжною вентиляцією. У торцях печей повинні встановлюватись витяжні зонти з механічним збуджуванням тяги.