Якщо засіб захисту складається з кількох частин, загальний для нього номер потрібно
ставити на кожній частині. Засоби захисту, що перебувають в індивідуальному користуванні, також повинні бути зареєстровані в журналі обліку та утримування засобів захисту з зазначенням дати видачі та підписом особи, яка їх отримала.
Після виготовлення засобів захисту вони повинні підлягати приймально- здавальним (кожен зразок) періодичним та поточним випробуванням відповідно до вимог ГОСТ 16504-81. При експлуатації засоби захисту повинні підлягати періодичним та позачерговим (що проводяться після ремонту) випробуванням.
Періодичність випробувань засобів захисту:
гумові діелектричні рукавиці — 1 раз на 6 місяців;
гумові діелектричні боти —1 раз на 36 місяців;
гумові діелектричні калоші — 1 раз на 12 місяців;
слюсарно-монтажний інструмент з ізолюючими рукоятками — один раз на 12 місяців.
Розподільні пристрої напругою до 1000 В повинні бути укомплектовані такими засобами захисту:
ізолююча штанга — за місцевими умовами;
покажчик напруги — 2 одиниці;
ізолюючі кліщі — 1 одиниця;
діелектричні рукавиці — 2 пари;
діелектричні калоші — 2 пари;
ізолююча підставка або діелектричний килимок — за місцевими умовами;
захисні окуляри — 1 пара;
переносні заземлювачі — за місцевими умовами.
В електроустановках допускається застосування діелектричних бот та калош.
Встановлювати накладки на струмопровідні частини, якщо в їх конструкції не передбачені ізолюючі рукоятки та тримачі, необхідно із застосуванням засобів захисту.
Засоби захисту необхідно зберігати в закритих приміщеннях. Засоби захисту з гуми, які знаходяться у складському запасі, необхідно зберігати у сухому приміщенні.
Ізолюючі штанги та кліщі слід зберігати в умовах, що виключають їх прогинання та дотик до стіни, покажчики напруги та електровимірювальні кліщі — в футлярах або чохлах.
Засоби захисту, які знаходяться в експлуатації, розміщують у спеціально відведених місцях, як правило, біля входу до приміщення, а також — на щитах керування. В місцях зберігання повинні бути гачки або кронштейни для штанг, кліщів, переносних заземлювачів, плакатів, знаків безпеки, а також шафи, стелажі для рукавиць, ботів, калош, рукавичок, захисних окулярів тощо.
Вимоги безпеки до акумуляторних установок
Вибір електронагрівальних пристроїв, світильників, електродвигунів вентиляції і електропроводок для основних і допоміжних приміщень акумуляторних батарей, а також встановлення і монтаж вказаного електрообладнання повинні проводитися відповідно до ПУЕ.
Для зарядних і підзарядних двигунів-генераторів повинні передбачатися пристрої для їх вимкнення у разі появи зворотного струму.
Шини постійного струму повинні бути споряджені пристроями для постійного контролю ізоляції, що дозволяють оцінювати значення опору ізоляції і діють на сигнал у разі зниження опору ізоляції одного з полюсів до 20 кОм у мережі 220 В, 10 кОм у мережі 110 В, 5 кОм у мережі 48 В і 3 кОм у мережі 24 В.
Для акумуляторної батареї слід передбачати блокування, яке не допускає проведення заряду батареї з напругою більше 2,3 В на елемент при вимкненій вентиляції.
У приміщенні акумуляторної батареї один світильник повинен бути приєднаний до мережі аварійного освітлення.
Відстані від акумуляторних батарей до опалювальних приладів повинні бути не менше 0.75 м. Ця відстань може бути зменшена при умові встановлення теплових екранів з негорючих матеріалів, що виключають місцеве нагрівання акумуляторів.
Відстань між струмоведучими частинами акумуляторів повинна бути не менше 0,8 м при напрузі вище 65 В до 250 В у період нормальної роботи (не заряду) і 1 м — при напрузі вище 250 В.
Шини повинні прокладатися на ізоляторах і кріпитися на них шиноутримувачами.
Прогін між опорними точками шин визначається розрахунком на динамічну стійкість, але повинен бути не більше 2 м. Ізолятори, їх арматура, деталі для кріплення шин і підтримуючі конструкції повинні бути електрично і механічно стійкими до тривалої дії парів електроліту. Заземлення підтримуючі конструкції не потребують.
Приміщення акумуляторної батареї повинне бути:
розміщене якомога ближче до зарядних пристоїв і розподільного щита постійного струму;
ізольоване від попадіння до нього пилу, випарувань і газу, а також від проникнення води крізь перекриття;
легко доступне для обслуговуючого персоналу.
Окрім того приміщення акумуляторної батареї не слід розташовувати поблизу джерел вібрації і тряски.
Вхід до приміщення акумуляторної батареї повинен здійснюватися крізь тамбур. Улаштування входу з побутових приміщень не допускається.
На дверях повинні бути написи: «Акумуляторна», «Вогненебезпечно», «З вогнем не заходити», «Палити забороняється».
При приміщеннях акумуляторних батарей повинна бути окрема кімната для зберігання кислоти, приладдя для приготування електроліту площею не менше 4 кв. м.
Підлога приміщень акумуляторних батарей повинна бути горизонтальною, на бетонній основі з кислотостійким покриттям (керамічні кислотостійкі плитки із заповненням швів кислотостійким матеріалом або асфальтом).
У разі встановлення стелажів на асфальтовому покритті повинні бути застосовані опорні площадки з міцного кислотостійкого матеріалу. Встановлення стелажів безпосередньо на асфальтове покриття не допускається.
Усередині приміщення акумуляторної батареї і кислотної, а також біля дверей цих приміщень має бути влаштований плінтус із кислотостійкого матеріалу.
Приміщення акумуляторних батарей, у якому проводиться заряд акумуляторів при напрузі більше 2.3 В на елемент, повинне бути обладнане стаціонарною примусовою припливно-витяжною вентиляцією.
Вентиляційна система приміщень акумуляторних батарей повинна обслуговувати тільки акумуляторні батареї і кислотну. Викид газів повинен проводитися крізь шахту, яка вища даху будівлі не менше ніж на 1.5 м. Шахта повинна бути захищена від попадання до неї атмосферних опадів. Включення вентиляції до димоходів або до загальної системи вентиляції будівлі не дозволяється.
У разі улаштування примусової витяжної вентиляції вентиляційне усткування повинно відповідати вимогам п.6.6.3.8 цих Правил.
Відсмоктування газів повинно проводитися як з нижньої, так і з верхньої частин приміщення з боку, протилежного припливу свіжого повітря, на висоті відповідно до вимог п. 6.6.3.46 ч.1 цих Правил.
Якщо стеля має виступаючі конструкції або ухил, повинна бути передбачена витяжка повітря відповідно з кожного відсіку або з верхньої частини простору під стелею.
ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНІ РОБОТИ
Загальні вимоги
Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись відповідно з вимогами ГОСТ 12.3.009-76, ГОСТ 12.3.002-75, нормативно-технічної документації, затвердженої органами Держнаглядохоронпраці, а також цих Правил.
Транспортні та вантажопідйомні засоби та механізми повинні відповідати ГОСТ 12.2.003-91.
Електроустаткування, монтаж електричних ланцюгів та заземлення транспортних та вантажопідйомних засобів повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів та розд. 10, ч.1 цих Правил.
Встановлення, реєстрація, обстеження та приймання до експлуатації вантажопідйомних пристроїв та транспортного устаткування повинні здійснюватись відповідно до вимог діючих правил.
Експлуатація та технічне обслуговування устаткування повинні здійснюватись відповідно з виробничими інструкціями, опрацьованими на підприємстві та затвердженими його власником.
Виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинне проводитись відповідно з проектами виконання робіт, технологічними картами та інструкціями, що затверджені у встановленому порядку.
На кранах та інших вантажопідйомних машинах на видному місці повинні бути написи, які попереджають про основні правила безпечної експлуатації машин, а для колісних машин, на залізничному ходу — написи стосовно до автомашин та рухомого складу.
Допуск осіб до вантажно-розвантажувальних робіт та до керування підіймально-транспортним устаткуванням повинен здійснюватись згідно з вимогами підрозд. 3.4. ч.1 цих Правил.
Внутрішньозаводські вантажно-розвантажувальні роботи
На території підприємства повинні передбачатись вантажно-розвантажувальні та складські майданчики, які відповідають наступним вимогам:
місця виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути розміщені на спеціально відведеній території з твердим і рівним покриттям і мати улаштування для відведення зливних вод;
місця виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами у відповідності з діючими санітарними нормами;
на майданчиках для складування вантажів повинні бути позначені межі штабелів, проходів та проїздів між ними. Не допускається розташовувати вантажі в проходах і проїздах;
рампи, естакади та інші вантажно-розвантажувальні площадки повинні бути обладнані по периметру колесовідбійними пристроями, що запобігають з’їзду та перекиданню транспортних і вантажно-розвантажувальних засобів.
Вантажно-розвантажувальні роботи на транспорті
Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись відповідно з діючими Правилами охорони праці на автомобільному транспорті та Правилами техніки безпеки і виробничої санітарії при вантажно-розвантажувальних роботах на залізничному транспорті.
При укладанні, підійманні, переміщенні вантажу окремі його деталі та частини повинні бути закріплені, а також прийнято заходи, що виключають можливість некерованого переміщення вантажу або перенапруження будь-якого його єлементу.
Цистерни для перевезення рідких речовин та продукції, що встановлюються на автомобільному транспорті, повинні мати приварні скоби для обслуговування верхнього люка.
Містки для проїзду візків та переходу вантажників з вагонів до автомобіля та назад повинні мати достатню для переміщення візків ширину. Для входу до вагона драбини та містки повинні забезпечуватись гаками для закріплення на дверній рейці вагона. Для автомобілів та вагонів, які не мають дверної рейки, повинні застосовуватись спеціальні містки та драбини з шипами та упорами. Металеві містки повинні виготовлятись з листової сталі товщиною не менше 0,005 м.
Вагони та автомобілі,встановлені під завантаження (розвантаження), повинні бути поставлені на гальмо.
При відчиненні чи зачиненні дверей вагона необхідно стояти на залізничному полотні правим боком до вагона та триматись лише за дверні поруччя. При відчиненні двері слід тягнути на себе, а при зачиненні — тільки від себе.
Вантажі (окрім баласту, який вивантажується для шляхових робіт,) повинні знаходитись на відстані від зовнішньої грані головки найближчої до вантажу рейки залізничної або підкранової колії: при висоті штабеля до 1,2 м — не менше 2,0 м, при більшій висоті штабеля — не менше 2,5 м.
11.4. Вантаження та розвантаження сировини,твердого та рідкого палива, допоміжних матеріалів, готової продукції, сипких та штучних вантажів
При виконанні вантажно-розвантажувальних робіт із застосуванням машин безперервного транспорту укладання вантажів повинне забезпечувати рівномірне завантаження робочого органу та стійке положення вантажу. Подавання та знімання вантажу з робочого органу машин повинні виконуватись за допомогою спеціальних подавальних та приймальних пристроїв.
При розвантаженні сипких вантажів з напіввагонів люки слід відчиняти спеціальними пристроями, що дозволяють працюючому знаходитись на безпечній відстані. Не допускається присутність людей у хопер-вагонах під час розвантаження і навантаження.
При вантаженні (розвантаженні) бункерів, башт, силосних та інших ємкостей сипкими вантажами у верхній частині ємкостей повинні бути передбачені спеціальні пристрої (грати, люки, що зачиняються на замки, огородження), які виключають падіння працюючих у ємкість.
Для переходу працюючих по сипких вантажах, що мають значну текучість та властивість засмоктування, слід встановлювати трапи або настили з поруччям на всьому шляху руху.
Для вантажно-розвантажувальних робіт слід застосовувати устаткування залежно від вибухопожежонебезпеки продукції. Всі працюючі механізми повинні бути обладнані звуковою або світловою сигналізацією.
ЛЗР, що затарені в скляні бутелі, повинні перевозитися в спеціальних візках. Бутелі повинні бути встановлені в кошик, або дерев’яні лотки. Переносити бутелі слід тільки удвох.
Тверде паливо повинно укладатись шарами, товщиною не більше 0,5 м, після чого ущільнюватись котком або трамбівками. Ущільнення кожного шару, що укладається в штабелі, повинно виконуватись не пізніше ніж через добу після укладання шару. За станом вугілля повинен здійснюватись постійний температурний нагляд шляхом замірів температур через встановлені в штабелях вугілля контрольні металеві труби.
При навантаженні та розвантаженні палива не дозволяється користуватись відкритим вогнем, палити.
Робота з небезпечними вантажами
Вантажно-розвантажувальні роботи та переміщення небезпечних (відповідно з ГОСТ 19433-88) вантажів необхідно проводити у спеціально відведених місцях при наявності даних про клас небезпеки та вказівок відправника вантажу щодо дотримання заходів безпеки.
Не допускається виконання вантажно-розвантажувальних робіт з небезпечними вантажами у разі несправності або невідповідності тари вимогам нормативно-технічної документації, затвердженої у встановленому порядку, а також при відсутності маркірування та попереджувальних написів на ній.
Транспортування, розвантаження та завантаження особливо небезпечних (здатних до вибуху) та отруйних вантажів повинні здійснюватись з обов’язковим проведенням попереднього інструктажу персоналу, який виконує ці роботи, у кожному окремому випадку. Інструктаж повинен проводитись у відповідності зі спеціальною інструкцією, опрацьованою власником підприємства, що організовує ці перевезення.
Виконання цих робіт повинне проводитись під керівництвом посадової особи, яка відповідає за безпечне їх виконання.
11.5.4. У разі зміни метеорологічних умов, що впливають на фізико-хімічний стан вантажів (збільшення токсичності), вантажно-розвантажувальні роботи повинні бути припинені або вжиті додаткові заходи безпеки щодо ведення робіт.
Вантажопідйомне та транспортне устаткування, машини та механізми
Будова, встановлення та експлуатація кранів всіх типів, вантажних електричних візків, що переміщюються вздовж наземних рейкових колій разом з кабіною керування, ручних та електричних талів, лебідок для піднімання вантажу або людей, здіймальних вантажозахватних механізмів та пристроїв, тари, за винятком транспортних контейнерів, повинні відповідати вимогам Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів.
Вантажопідйомні машини, які не підлягають реєстрації в місцевих органах Держнаглядохоронпраці, а також здіймальні вантажозахватні пристрої повинні мати інвентарний номер, який вноситься до журналу обліку та огляду вантажопідйомних машин, здіймальних вантажозахватних пристроїв підприємства-власника.
Дозвіл на прийняття до експлуатації вантажопідйомних машин, що не реєструються у місцевих органах Держнаглядохоронпраці, повинен видаватись посадовою особою по нагляду за вантажопідйомними машинами на підприємстві на основі документації заводу-виробника та результатів технічного огляду.
На підйомно-транспортних машинах повинні бути вивішені трафарети з наведеними на них основними даними машини: реєстраційним (інвентарним) номером, вантажопідйомністю, датою чергового технічного огляду.
Авто- та електронавантажувачі
Будова автонавантажувачів повинна відповідати вимогам ГОСТ 16215-80Е. Будова машин наземного безрейкового електрифікованого транспорту повинна відповідати вимогам ГОСТ 18962-86.
Авто- та електронавантажувачі повинні бути обладнані звуковими та світловими сигналами, замком з ключем, що виймається, та гальмовою системою.
Авто- та електронавантажувачі, що обладнані гідравлічним механізмом підйому, в гідросистемі повинні мати запобіжний клапан чи інший запобіжний пристрій, який спрацьовує у разі перевищення тиску в циліндрі на 5% більше від робочого.
Автонавантажувачі повинні бути обладнані глушниками та іскрогасильними пристроями.
Автонавантажувачі з механічною системою піднімання вантажу повинні бути обладнані кінцевими вимикачами для обмеження висоти піднімання вантажу та опускання підіймального пристрою.
Випуск авто- та електронавантажувача з гаража до експлуатації повинен здійснюватись лише після перевірки технічної справності та відповідного запису в журналі реєстрації транспорту.
Дозволяється транспортування вантажу на навантажувачі, якщо його рама відхилена назад до відказу.Захватний пристрій повинен забезпечувати висоту підіймання вантажу від землі не менше, ніж величина дорожного просвіту навантажувача і не більше 0,5 м — для навантажувачів на пневматичних шинах та 0,25 м — для навантажувачів на вантажних стрічках.
При експлуатації електронавантажувача із захватною вилкою вантаж повинен рівномірно розподілятись по ширині вилки та виступати за його габарити не більше ніж на 1/3 довжини. Не дозволяється укладати вантаж вище захисного пристрою, який захищає робоче місце водія від падіння вантажів.
Електронавантажувачі та електроштабелери з висотою підйому понад 2,0 м повинні бути обладнані огородженням над головою водія або кабіною.
Штабелювання вантажів електронавантажувачами повинне здійснюватись у відповідності зі схемами їх укладання, опрацьованими власником. При цьому вантажі повинні укладатись на прокладки або стелажі, які забезпечують вільний вихід навантажувача з-під вантажу.
Встановлення та зняття акумуляторних батарей повинні здійснюватись при допомозі вантажопідйомного пристрою.
Встановлення акумуляторних батарей на електровізок та їх підключення до електричного устаткування повинні виконуватись лише після відключення зарядного струму. Не дозволяється використання електронавантажувачів у приміщеннях вибухопожежної категорії А та Б.
Не допускається перевезення людей на електронавантажувачах, а також на вантажах, які перевозяться або підіймаються.
Візки транспортні
Електровізки повинні бути обладнані:
замком для запобігання випадковому пуску;
запобіжними скобами на важелі керування;
важелями з ізольованими рукоятками;
огородженням для захисту ніг від ушкодження.
Будова вантажних візків повинна відповідати вимогам ГОСТ 13188-67.
Вантажні ручні візки повинні мати здіймальні або постійно встановлені пристосування для забезпечення стійкості вантажів, поруччя для зручності їх пересування, а також пристосування для різних вантажів.
На кожному візкові повинні бути зазначені номер та вантажопідйомність.
Вантажі, що транспортуються на візках,не повинні виходити за габарити платформи. Ручки візка-лебідки повинні бути обладнані запобіжними скобами, що захищають руки працівника від ударів.
Конвеєри
Будова конвеєрів усіх типів повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.022-80.
Конвеєри, що застосовуються для транспортування запилених вантажів, повинні бути закриті суцільним кожухом та обладнані місцевою витяжною вентиляцією з наступним очищенням повітря.
У місцях передачі вантажу, що транспортується, з одного конвеєра на інший (або на машину) повинні бути передбачені пристрої, що виключають падіння вантажу з конвеєра або машини. Конвеєри для тарних вантажів повинні мати по всій довжині борти висотою не менше ніж 0,2 м. Для попередження падіння мішків з конвеєрів кінці відвідних шлагбаумів повинні впритул прилягати до борту конвеєра та до спуску.
Металеві станини конвеєрів повинні мати надійне захисне заземлення або занулення.
Стрічкові конвеєри
Стрічкові конвеєри повинні відповідати наступним вимогам:
прийомні та видавальні пристрої повинні бути виконані таким чином, щоб була виключена нерівномірність надходження вантажу, його удари об полотно, падіння на підлогу, а також можливість дотику обслуговуючого персоналу до рухомих частин;
натяг робочого полотна повинен бути відрегульований таким чином, щоб була виключена можливість зповзання та падіння вантажів;
швидкість руху стрічки повинна знаходитись в межах від 0,6 до 1,2 м/с;
привід похилих стрічкових конвеєрів повинен бути обладнаний автоматично діючим пристроєм, що виключає зворотній рух стрічки;
на стрічкових конвеєрах, довжина яких перевищує 15 м, для попередження бокових зміщень стрічки повинна бути передбачена установка спрямовуючих та центруючих пристроїв.