Місця розташування на трубопроводах арматури, що вимагає постійного обслуговування, повинні освітлюватися.
1.10. Усі металеві трубопроводи необхідно заземлювати при вводі в будинки цехів і при виводі з них на контур заземлення цехових електроустановок.
Перевірку захисного заземлення необхідно провадити відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
1.11. Ремонт трубопроводів, що призначені для транспортування небезпечних і шкідливих продуктів, повинен проводитися з попереднім продуванням їх інертним газом або водяною парою. Підвід інертного газу або пари до технологічних трубопроводів необхідно здійснювати за допомогою знімних ділянок трубопроводів або гнучких рукавів, що відповідають вимогам ГОСТ 18698-79 "Рукава резиновые напорные с текстильным каркасом", з установленням запірної арматури з обох боків знімної ділянки. Після закінчення продування ці ділянки трубопроводів або рукава необхідно зняти, а запірну арматуру закрити.
Біля запірної арматури технологічних трубопроводів, крім того, необхідно встановлювати заглушку.
1.12. Повітропроводи газовидалення від пекоприймачів, дозувальних бачків, змішувальних машин, автоклавів необхідно обладнувати парозбірниками.
1.13. Не дозволяється виконувати будь-які ремонтні роботи на трубопроводах: що перебувають під тиском; що транспортують вибухопожежонебезпечні пари та гази; що перебувають під розрідженням.
1.14. Розпізнавальне фарбування, попереджувальні знаки та маркування технологічних трубопроводів повинні відповідати вимогам ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки".
1.15. Трубопроводи для подачі сипких матеріалів (воронки або жолоби) необхідно герметизувати та надійно ущільнювати по всій їх довжині. Оглядові люки цих трубопроводів під час подачі матеріалу необхідно надійно ущільнювати.
1.16. Воронки та жолоби повинні мати мінімальну кількість зчленувань і колін. Кут ухилу окремих їх ділянок повинен бути не менше кута природного ухилу матеріалу, що проходить (45 - 60° до горизонту).
1.17. Очищення воронок і жолобів необхідно проводити спеціальним шурувальним ломом. У разі розташування оглядового люка на висоті більше ніж 2 м очищення необхідно провадити зі спеціального майданчика.
2.1.1. Необхідно, щоб повітря робочої зони виробничих приміщень відповідало вимогам ДСН 3.3.6.042-99 і ГОСТ 12.1.005-88.
2.1.2. Під час перевищення у приміщеннях норм концентрації шкідливих газів і пилу, що передбачаються санітарними нормами, необхідно негайно вивести людей в безпечну зону та вжити заходів щодо ліквідації загазованості та запиленості повітря.
2.1.3. Необхідно, щоб системи вентиляції в цехах підприємства задовольняли вимоги СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 28.11.91.
2.1.4. Під час організації та ведення технологічних процесів, пов'язаних із застосуванням шкідливих речовин, необхідно дотримуватися вимог безпеки за ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности".
2.1.5. Пуск, налагодження та експлуатацію вентиляційних систем необхідно проводити відповідно до вимог ГОСТ 12.4.021-75 "ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования" та інших чинних нормативно-правових актів.
Пуск, налагодження та експлуатація установок очищення газу повинні виконуватися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
2.1.6. Припливні та витяжні агрегати, що обслуговують приміщення, віднесені до категорії Б, повинні встановлюватися в окремих камерах.
2.1.7. У структурних підрозділах підприємства повинна бути організована та укомплектована спеціалістами служба експлуатації вентиляційних систем. Зовнішній огляд і перевірку справності дії вентиляційних установок необхідно проводити змінним персоналом перед початком кожної зміни.
2.1.8. Місця забору припливного повітря необхідно обирати з урахуванням рози вітрів і розташування джерел забруднення повітря технологічними та вентиляційними викидами.
2.1.9. Аерацію цехів з підвищеним рівнем тепловиділення необхідно визначати відповідно до проекту щодо розрахунку вентиляції та вибору систем знепилення повітря в цих цехах.
2.1.10. Технологічне устаткування, у процесі роботи якого можливе виділення шкідливих речовин у повітря виробничих приміщень, повинно бути герметизованим та обладнаним місцевою витяжною вентиляцією залежно від конструкції устаткування та матеріалу, що перероблюється.
2.1.11. Під час монтажу повітропроводів аспіраційних систем необхідно передбачати заходи щодо запобігання осіданню пилу на стінках повітропроводів.
2.1.12. Під час розрахунку продуктивності аспіраційних установок необхідно брати 10 %-й запас на підсмоктування повітря через нещільності.
Продуктивність установки повинна розраховуватися на одночасну роботу всіх приєднаних до неї місцевих відсмоктувачів.
2.1.13. Системи аспірації та видалення газів повинні бути обладнані газоочисними пристроями, що дають змогу очищати повітря, що аспірується, та гази, що відходять, до рівня, погодженого в установленому порядку.
2.1.14. На дільницях, де працівники зазнають інтенсивного впливу тепла, повинні використовуватися припливні вентиляційні установки, екрани та інші теплоізолювальні пристрої.
2.1.15. Установки кондиціонування з очищенням повітря необхідно використовувати в кімнатах міжопераційного відпочинку, операторських пунктах, у приміщеннях АСКТП.
2.1.16. Під час розвантаження залізничних вагонів з матеріалами, що курять, повинні передбачатися заходи, що запобігають запиленню окремих цехів і території підприємства.
2.1.17. Аналіз повітря на запиленість і загазованість необхідно здійснювати за графіком, затвердженим роботодавцем. Місця відбору повітря необхідно визначати та погоджувати з органами санітарного нагляду.
2.1.18. Усе устаткування з переробки та транспортування сипких матеріалів, що за технологією не може підключатися до аспіраційних систем, повинно накриватися укриттями та герметично з'єднуватися із закритими завантажувальними та розвантажувальними пристроями. Засипання порошків у тару необхідно механізувати та герметизувати.
2.1.19. З метою зменшення пиловиділення, пересипання матеріалів необхідно здійснювати по похилих жолобах з мінімально допустимими, відповідно до умов транспортування, кутами нахилу та зменшувати висоту вільного падіння потоків матеріалу та погоджувати швидкість руху матеріалу з швидкістю руху транспортерної стрічки.
2.1.20. Обладнання та експлуатація аспіраційних систем під час виробництва порошкових матеріалів повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
2.1.21. Під час транспортування матеріалу, що курить, стрічковими конвеєрами необхідно обмежувати шар матеріалу на стрічці за шириною та висотою; використовувати спеціальні роликоопори, що запобігають сходженням і перекосам стрічки; зменшувати відстань між осями роликоопор у місцях завантаження матеріалу на стрічку; очищати холосту гілку конвеєрної стрічки.
Очищення холостої гілки конвеєрної стрічки вручну під час роботи конвеєра не дозволяється.
2.1.22. Для локалізації пиловиділень необхідно передбачати герметизацію та аспірацію устаткування, застосування зволоження, сигналізацію про заповнення бункерів, регулярне прибирання приміщень.
2.1.23. Торцювання та обробка графітних виробів без обладнання пиловідсмоктувальних вентиляційних установок не дозволяється.
2.2.1. Влаштування систем водопостачання повинно відповідати вимогам будівельних норм СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 27.07.84 N 123 (далі - СНиП 2.04.02-84), та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (далі - ДСП 173-96).
2.2.2. Забезпечення безпеки під час експлуатації, налагоджування, випробувань і ремонту мереж і споруд водного господарства необхідно здійснювати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів і документації, затвердженої роботодавцем у встановленому порядку на підприємстві.
2.2.3.Вибір джерел водопостачання та норм якості води для господарсько-питних потреб і душових пристроїв повинен відповідати вимогам ГОСТ 2761-84 "Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора".
2.2.4. Необхідно, щоб якість питної води відповідала вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством".
2.2.5. Крани мережі виробничого водопостачання повинні бути позначені написами, що не дозволяють використовувати їх для господарсько-питних потреб.
2.2.6. Водопроводи господарсько-питної води, що будуть живитися від міського водопроводу, не можна з'єднувати з іншими водопроводами, що будуть живитися від місцевих джерел водопостачання.
2.2.7. У цехах необхідно влаштовувати фонтанчики питної води. Кількість фонтанчиків визначається згідно з СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 30.12.87 N 313 (далі - СНиП 2.09.04-87).
2.2.8. У гарячих цехах працівників необхідно забезпечувати газованою водою з розрахунку 4 - 5 л у зміну на одну людину.
2.2.9. На підприємствах, що проектуються та експлуатуються, повинні бути передбачені системи оборотного водопостачання.
2.3.1. Обладнання систем каналізації повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 04.10.85 N 169 (далі - СНиП 2.04.01-86), та вимогам ДСП 173-96.
Не дозволяється з'єднувати (суміщати) каналізаційні стоки різного призначення.
2.3.2. Огляд та очищення каналізаційних мереж і колодязів необхідно проводити відповідно до порядку ведення газонебезпечних робіт за нарядом-допуском та графіком, затвердженим роботодавцем.
2.3.3. Необхідно, щоб умови спуску стічних вод у водойми відповідали вимогам чинних нормативно-правових актів.
2.3.4. Роботодавець повинен забезпечувати регулярний контроль за ефективністю очищення виробничих і побутових стічних вод.
2.3.5. Скидання сировини та продуктів виробництва під час аварій, а також під час ремонтів і ревізій апаратури в каналізацію не дозволяється. Скидання необхідно передбачати в технологічну каналізацію з наступним надходженням продукту, що скидається, у технологічний цикл.
2.3.6. Спуск отруйних продуктів і реагентів у каналізацію, у тому числі під час аварій, не дозволяється. Ці продукти необхідно направляти в спеціальні герметичні технологічні ємності для подальшої утилізації або знешкодження.
2.3.7. Каналізаційні системи технологічних зливів необхідно обладнувати гідравлічними затворами та фланцевими з'єднаннями для встановлення заглушок на трубопроводах під час зупинки систем для ремонту. Гідравлічні затвори необхідно встановлювати з боку випуску забруднених стоків перед стояками.
2.3.8. Очисні споруди, станції перекачування та інші установки для стічних вод, що перебувають у віданні підприємства, необхідно утримувати у справності, чистоті; вони не повинні бути джерелами повторного забруднення вод, ґрунту та повітряного середовища.
2.3.9. Відповідальні працівники з контролю за технічним і санітарним станом водопостачання та каналізації визначаються роботодавцем.
2.4.1. Робоче освітлення повинно забезпечувати на робочих поверхнях освітленість і яскравість відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006 Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15.05.2006 N 168 (далі - ДБН В.2.5-28-2006). Джерела живлення аварійного освітлення повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
2.4.2. Улаштування, монтаж і експлуатація силового та освітлювального устаткування необхідно провадити з дотриманням вимог НПАОП 40.1-1.21-98, НПАОП 40.1-1.32-01 та інших чинних нормативно-правових актів.
2.4.3. Показники освітлення території підприємства, допоміжних приміщень і робочих місць у цехах повинні відповідати встановленим нормам ГОСТ 12.1.046-85 "ССБТ. Строительство. Нормы освещения строительных площадок".
2.4.4. У структурних підрозділах підприємства необхідно застосовувати робоче, аварійне та евакуаційне освітлення.
2.4.5. Робоче освітлення повинно забезпечувати освітленість і яскравість на робочих поверхнях не нижче нормативної.
2.4.6. Аварійним освітленням необхідно забезпечувати на робочих поверхнях освітленість не менше 5 % від нормативної, установленої для цих поверхонь.
2.4.7. Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати освітленість на підлозі основних шляхів пересування працівників, на східцях сходів не менше 3 лк (люксів).
2.4.8. Світильники повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01 і розміщуватися таким чином, щоб забезпечити надійність їх кріплення, безпеку та зручність обслуговування.
2.4.9. Для запобігання затінення робочих місць мостовими кранами необхідно передбачати додаткові світильники, що підвішуються до ферм крана.
2.4.10. Для освітлення приміщень з виробничою категорією Б повинні застосовуватися світильники у вибухозахищеному виконанні та придатні для цього середовища відповідно до НПАОП 40.1-1.21-98, НПАОП 40.1-1.32-01.
2.4.11. З метою ефективного використання штучного освітлення необхідно вживати заходів щодо обслуговування світильників, контролю освітленості на робочих місцях, побілки внутрішніх поверхонь виробничих будинків і очищення скла в приміщеннях із значним виділенням пилу.
2.4.12. Світильники, що обслуговуються з переносних драбин, необхідно підвішувати на висоті не більше 4,5 м над рівнем підлоги та не розміщувати над устаткуванням.
2.4.13. Для обслуговування світильників, розташованих над кранами або кран-балками, необхідно використовувати спеціальні майданчики або автовишки.
2.5.1. Системи опалення будинків і споруд підприємства необхідно вибирати з урахуванням вимог ДСП 173-96 і СНиП 2.04.05-91.
2.5.2. У виробничих цехах рекомендується повітряне, суміщене з припливною вентиляцією або комбіноване опалення.
2.5.3. Для опалення будинків і споруд підприємства необхідно передбачати системи, прилади та теплоносії, що не утворюють додаткових виробничих шкідливостей і небезпек.
2.5.4. У приміщеннях цехів, що належать до категорії Б з пожежної небезпеки, необхідно застосовувати тільки повітряне опалення, суміщене з припливною вентиляцією.
2.5.5. Для працівників в неопалюваних виробничих і складських приміщеннях необхідно передбачати приміщення для обігріву відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87.
3.1. Під час використання кисню та інших продуктів розділення повітря необхідно дотримуватися вимог чинних нормативно-правових актів.
3.2. Запірну та регулювальну арматуру на трубопроводах продуктів розділення повітря необхідно розташовувати в місцях, зручних і безпечних для обслуговування, та освітлювати відповідно до встановлених норм освітленості.
3.3. Використання запірної арматури, що встановлена на технологічних трубопроводах, як регулювальної, а регулювальної як запірної не дозволяється.
3.4. Кисневе устаткування, киснепроводи та арматура перед їх монтажем і встановленням повинні знежирюватися у разі перевищення норм жирових забруднень на їх поверхнях.
3.5. Киснепроводи, що прокладені в зоні підвищеної температури або інтенсивного тепловипромінювання, необхідно ізолювати.
3.6. Методи визначення та норми жирових забруднень на поверхні устаткування та трубопроводів, що контактують з киснем, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.052-81 "ССБТ. Оборудование, работающее с газообразным кислородом. Общие требования безопасности".
3.7. Розбирати вентилі та міняти ущільнювальні елементи вентилів кисневих балонів у цехах-споживачах не дозволяється.
3.8. Киснепроводи повинні заземлюватися при вводі в споруди цехів і при виводі з них на контур заземлення цехових електроустановок.
3.9. Відкриття та закриття арматури, установленої на киснепроводах, необхідно проводити повільно, не допускаючи різких змін параметрів і великих швидкостей руху кисню по трубопроводу для запобігання займання киснепроводу або окремих його елементів.
3.10. Інструмент, що застосовується для обслуговування киснепроводів і кисневих пристроїв, повинен обміднюватися, старанно знежирюватися та мати відмітну блакитну смугу.
3.11. У приміщеннях, де розташовані кисневі пристрої, палити та користуватися відкритим вогнем не дозволяється.
3.12. Руки, спецодяг, спецвзуття та рукавиці персоналу, який обслуговує киснепроводи та кисневі пристрої, не повинні бути забруднені мастилом. Палити та підходити до відкритого вогню після закінчення роботи дозволяється тільки після провітрювання одягу.
Вішати одяг на фланці або вентилі киснепроводів не дозволяється.
3.13. У разі відсутності на підприємстві кисневих станцій допускається застосування газоподібного кисню у балонах.
Для централізованого подавання кисню необхідно влаштовувати розподільний пристрій (рампу), з якого кисень подається до місць його споживання.
3.14. Кисневі балони у приміщенні рампи необхідно встановлювати в спеціальні стояки, що унеможливлюють їх падіння.
Редуктор рампи необхідно розміщувати поза стінкою приміщення, а загальний вентиль - у приміщенні рампи.
Періодично (один раз на місяць) редуктор необхідно розбирати та очищувати.
3.15. Під час зберігання, транспортування та поводження з кисневими балонами необхідно унеможливлювати забруднення їх маслом.
Використання кисню з балонів, що мають несправні редуктори або манометри, не дозволяється.
3.16. Працівникам, які працюють у місцях, де можливе утворення підвищеної концентрації кисню, повинен видаватися одяг, виготовлений з гладких, цупких, неворсистих тканих матеріалів з антистатичними домішками. Використання комбінованих композицій з тканин штучного та натурального волокна не дозволяється.
3.17. У кожному цеху, де встановлено устаткування, у якому використовується аргон або азот, необхідно призначати посадову особу, відповідальну за безпечну експлуатацію систем аргоно- та азотопостачання.
3.18. Приміщення, у яких проводяться роботи з азотом і аргоном і концентрація кисню у повітрі яких може знижуватися нижче 19 % за об'ємом, необхідно обладнувати припливно-витяжною вентиляцією. Необхідність користування вентиляцією та кратність обміну повітря визначаються проектною організацією.
3.19. Конструкція систем продувань азотних і аргонових трубопроводів повинна унеможливлювати надходження цих газів у приміщення.
3.20. Перевірку щільності азото- та аргонопроводів необхідно проводити щомісяця. Перевірку щільності газопроводів і арматури необхідно здійснювати обмилюванням, а за допомогою переносного газоаналізатора контролювати вміст кисню у приміщенні.
3.21. Газозапірну арматуру необхідно розміщувати у шафки з дверцятами, що замикаються.
На арматурі та шафках необхідно прикріпляти плакати з надписами: "Аргон - небезпечно!", "Азот - небезпечно!".
3.22. У закриті приміщення, де встановлене устаткування, що споживає азот або аргон, у разі відсутності приладів контролю середовища дозволяється заходити тільки в разі роботи вентиляційної системи після закінчення часу, що дає змогу провести триразовий обмін повітря. Поряд з кнопкою необхідно встановлювати табличку з позначенням часу, протягом якого здійснюється триразовий обмін повітря.
Кнопку ввімкнення вентилятора необхідно встановлювати перед входом у приміщення, де можливий витік азоту або аргону.
3.23. Ремонтні роботи в газонебезпечних місцях, де встановлені об'єкти, що використовують азот та аргон, повинні провадитися за нарядом-допуском після проведення аналізу повітря в цих місцях на вміст кисню. Аналіз повинна проводити в усіх цехах газорятувальна станція, у цехах кисневого виробництва - цехові лабораторії.
Починати роботу дозволяється тільки при вмісті кисню в повітрі, що аналізується, у межах 1923 %.
3.24. При вмісті кисню у повітряному середовищі нижче 19 % ремонтні роботи необхідно негайно припинити, ремонтний персонал вивести в безпечну зону.
3.25. Під час встановлення та зняття заглушок контроль вмісту кисню необхідно здійснювати безперервно переносним автоматичним газоаналізатором із звуковою сигналізацією у разі вмісту кисню вище 21 % або нижче 19 %.
4.1. Розміщення, влаштування, експлуатація та ремонт електричних мереж, електромашин, трансформаторів, пускорегулювальної, контрольно-вимірювальної та захисної апаратури, а також засобів контролю, автоматизації та зв'язку повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98, НПАОП 40.1-1.32-01, НПАОП 0.00-1.29-97, РД 34.12.122-87 та інших чинних нормативно-правових актів.
Експлуатацію та ремонт електричних газопилоуловлювальних установок необхідно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 та інших чинних нормативно-правовим актам.
4.2. Експлуатацію та ремонт електроустановок повинен здійснювати спеціально підготовлений електротехнічний персонал. Вимоги, що висуваються до персоналу, повинні відповідати НПАОП 40.1-1.21-98 та іншим чинним нормативно-правових актів.
4.3. Усі працівники, які обслуговують електроустановки, повинні володіти знаннями з надання першої долікарської допомоги під час ураження електричним струмом.
4.4. Для кожної електроустановки повинні складатися експлуатаційні схеми нормального та аварійного режимів роботи. Усі зміни, що вносяться у схеми електричних з'єднань, необхідно позначати у схемі з обов'язковим зазначенням, ким, коли та з якої причини внесена та або інша зміна. Експлуатаційні електричні схеми та зміни, що внесені в них, повинні затверджуватися посадовою особою, відповідальною за електрогосподарство підприємства, підрозділу.
4.5. В електричних схемах необхідно передбачати захист електроприймачів від перевантаження та коротких замикань.