Вогневі роботи в підземних виробках і надшахтних спорудах мають виконуватись тільки за наявності відповідного дозволу територіального органу ДержгірпромнаглядуУкраїни, а також за умови дотримання заходів безпеки, передбачених НАПБ Б.01.009-2004, НПАОП 10.0-5.03-04.
6.3.2. Не допускається в підземних виробках і надшахтних спорудах використовувати і зберігати легкозаймисті матеріали. Мастильні та обтиральні матеріали мають зберігатися в закритих ємкостях в кількостях, що не перевищують добову потребу. Запаси мастил і мастильних матеріалів понад добову потребу слід зберігати в герметично закритих посудинах в спеціальних камерах (приміщеннях), що закріплені негорючими матеріалами і мають металеві протипожежні двері.
У разі виникнення аварійних витікань горючих рідин або їх проливань треба вжити заходів щодо прибирання та приведення місця проливання в пожежобезпечний стан. Використані мастильні та обтиральні матеріали повинні щодоби видаватися на поверхню.
6.3.3. Конвеєрні стрічки, вентиляційні труби, оболонки електричних кабелів та інші вироби, що застосовуються в гірничих виробках і надшахтних спорудах, мають бути виготовлені з важкогорючих або важкозаймистих матеріалів, що не поширюють полум'я на поверхні.
Показники пожежної безпеки повинні відповідати вимогам ГСТУ 12.11.402-97. До експлуатації у вугільних шахтах допускаються конвейєрні стрічки, які витримали вхідний контроль у відповідності до
КД 12.11.401-2003 [21].
Величина поверхневого електричного опору матеріалів вентиляційних труб і конвеєрних стрічок не повинна перевищувати 3·10 8Ом.
Не допускається використовувати деревину та інші горючі матеріали для футеровки барабанів і роликів конвеєрів, закріплення приводних і натяжних станцій стрічкових конвеєрів, улаштування пристосувань, що запобігають сходу стрічки вбік, підкладок під конвеєрні стрічки, перехідних містків через конвеєри.
Допускається застосування деревинних матеріалів, просочених вогнезахисною сумішшю, для виготовлення встановочних брусів і підкладок під стрічкові і скребкові конвеєри (крім приводних станцій), для влаштування майданчиків в місцях посадки і сходження людей з конвеєрів і тимчасових настилів під обладнання (поза приводними станціями).
6.3.4. У разі експлуатації стрічкових конвеєрів не допускається:
а) робота конвеєра за відсутності або несправності засобів контролю тиску води в протипожежному трубопроводі, прокладеному у конвеєрній виробці;
б) робота конвеєра за відсутності або несправності засобів протипожежного захисту;
в) робота конвеєра за відсутності або несправності захисту від пробуксовки, заштибування, сходу стрічки у бік і зменшення швидкості;
д) одночасне управління автоматизованою конвеєрною лінією з двох і більше місць (пультів), а також стопоріння рухомих елементів апаратури способами і засобами, не передбаченими інструкцією завода-виробника;
ж) просипання вугільного штибу, піску між стрічкою та приводними барабанами;
з) робота конвеєра з несправними роликами або за їх відсутності;
к) використовування гумотросових стрічок за зношення обкладок робочих поверхонь на 50% і більше.
6.3.5. Система управління стрічковими конвеєрами повинна бути обладнана датчиками тиску води, які не допускають включення і забезпечують відключення приводу конвеєра при тиску в протипожежному трубопроводі нижче від нормативної величини.
6.3.6. Приводні та натяжні станції стрічкових конвеєрів повинні бути обладнані стаціонарними автоматичними установками пожежогасіння згідно ГСТУ 29.2.04675545.004-2001.
6.3.7. У діючих гірничих виробках згідно з вимогами
НАПБ Б.01.009-2004 має бути прокладений пожежно-зрошувальний (протипожежний) трубопровід, що забезпечує необхідні витрату і тиск води для гасіння пожежі в будь-якому місці гірничих виробок шахти.
Трубопровідна арматура і трубопровід мають відповідати вимогам СОУ 10.1-00174102.004-2005. Діаметр трубопроводу визначається розрахунком, але повинен бути не менше 100 мм.
Трубопровід повинен бути постійно заповнений водою під тиском, що забезпечує її витрату, достатню для гасіння пожежі.
Не допускається використовування протипожежного трубопроводу не за призначенням (подача повітря, відкачування води тощо), крім як для знепилювання.
Обслуговування та ремонт трубопроводів, а також інших первинних засобів пожежогасіння повинні проводитися спеціальним підрозділом (службою) під керівництвом посадової особи або фахівця, призначеного наказом керівника шахти.
6.3.8. Для контролю за станом протипожежного захисту шахт один раз на півріччя проводяться перевірки, які поєднуються із заходами щодо підготовки до погодження плану ліквідації аварій та здійснюються шахтними комісіями за участю представників ДАРС (ДВГРС) і територіального органу ДержгірпромнаглядуУкраїни. Результати перевірок оформлюються актами.
Один раз на три роки за участю представників ДАРС (ДВГРС) проводиться гідравлічна зйомка (вимір втрати напору води) пожежо-зрошувального трубопроводу, результати якої використовуються для розробки програми прокладання та замінення пожежно-зрошувального трубопроводу з урахуванням розвитку гірничих робіт.
6.4.1. При виявленні ознак пожежі в дію вводиться План ліквідації аварій, відповідно до якого має бути встановлений режим вентиляції шахти.
Якщо аварія не ліквідована після виконання заходів оперативної частини ПЛА, відповідальний керівник робіт з ліквідації аварії разом з командиром ДАРС (ДВГРС), який прибув за викликом на аварію, розробляють оперативний план ліквідації аварії.
У тих випадках, коли пожежу не вдається ліквідувати відповідно до оперативних планів і вона набуває затяжного характеру (більше 3-х діб), головним інженером шахти із залученням ДАРС (ДВГРС), НДІГС, МакНДІ та інших організацій розробляється та затверджується керівником шахти або роботодавцем спеціальний проект локалізації та гасіння пожежі.
6.4.2. З моменту виникнення і до закінчення гасіння пожежі має здійснюватися перевірка складу шахтної атмосфери і контроль температури в районі діючих осередків пожежі та в місцях ведення робіт рятувальниками. У випадках, коли під час гасіння пожежі створюється небезпека скупчення метану і поширення його до осередку пожежі, має бути вжито заходів щодо запобігання утворенню вибухонебезпечного вмісту метану. Якщо після вжитих заходів вміст метану продовжує наростати і досягне 2%, всі люди, у тому числі і працівники ДАРС (ДВГРС), з небезпечної зони мають бути виведені і застосовано спосіб гасіння пожежі, що гарантує безпеку робіт.
Місця та періодичність перевірки складу повітря та контролю температури в гірничих виробках під час гасіння пожежі визначаються відповідальним керівником робіт з ліквідації аварії. Результати перевірок складу повітря зберігаються до списання пожежі.
6.4.3. Кожен випадок підземної пожежі повинен розслідуватися спеціальною комісією згідно НАПБ Б.02.019-2004, а матеріали розслідування направлятися до НДІГС, МакНДІ та Держгірпромнагляду України.
Осередки пожежі та межі пожежної дільниці мають бути нанесені на план гірничих виробок шахти. Кожна пожежа повинна мати номер, наданий у порядку черговості виявлення її в шахті (об'єднанні).
Пожежі, що не ліквідовані активним способом, повинні бути ізольовані перемичками з негорючих матеріалів, а на газових шахтах – вибухостійкими перемичками.
6.4.4. На кожну ізольовану пожежу головним інженером шахти спільно з командиром підрозділу ДАРС (ДВГРС) повинен бути складений проект гасіння, що передбачає заходи щодо скорочення об'єму ізольованих виробок, гасіння пожежі, розконсервації запасів вугілля тощо. Проект повинен бути узгоджений з НДІГС.
6.5.1. Усі ізольовані ендогенні та екзогенні підземні пожежі підлягають гасінню та списанню. Відновлення експлуатаційних робіт у пожежних дільницях дозволяється тільки після списання пожежі спеціальною комісією за участю представників територіальних органів ДержгірпромнаглядуУкраїни, НДІГС та ДАРС (ДВГРС).
Списання пожежі, а також зазначення часу і способу контролю за станом пожежної дільниці від закінчення робіт з гасіння і до списання здійснюється спеціальною комісією.
6.5.2. План розвідування тапроект розкриття діл ьницііз погашеною і списаною пожежею складаються головним інженером шахти разомз командиром взводу ДАРС (ДВГРС).
У плані повинні бути передбачені:
а) порядок обстеження діл ьницідо її розкриття;
б) заходи безпеки людей під часрозкритт я;
в) спосіб розкриття діл ьниці;
д) режим провітрювання дільниці;
ж) маршрути пересування відділень ДАРС (ДВГРС) виробками, які нанесені на викопіювання з плану гірничих виробок;
з) місця перевірок складу повітря й контролю температури.
Розкриття, розвідування та первинне провітрювання дільниці повинні проводити працівники ДАРС (ДВГРС).
6.5.3. Люди, що перебувають на шляху руху струменя повітря, який виходить з розкритої дільниці, мають бути заздалегідь виведені.
Після відновлення нормального режиму провітрювання на дільниці із погашеною пожежею повинен визначатися вміст у вихідному струмені оксиду вуглецю, метану, етилену та ацетилену. У разі виявлення на вихідному струмені вмісту оксиду вуглецю, етилену або ацетилену більшого за фоновий для даної дільниці слід припинити провітрювання дільниці та закрити отвори в перемичках.
6.6.1. Очисні роботи в зоні можливого проникнення продуктів горіння та інших небезпечних чинників пожежі повинні виконуватися із залишенням бар'єрних ціликів за проектом виїмкової дільниці, в якому повинен бути спеціальний розділ, що визначає порядок ведення робіт в районі пожежної дільниці та додаткові заходи безпеки.
Не допускається ведення експлуатаційних робіт на пожежній дільниці за наявності осередка пожежі у виробленому просторі.
6.6.2. Не допускається підробляти гірничими роботами на зближених пластах дільниці з діючими пожежами, а також вести очисні роботи на крутих і крутопохилих пластах в нижчележачому і прилеглому до межі пожежі виїмковому стовпі (лаві).
6.6.3. Дозволяється проведення основних штреків на нижчележачому горизонті пластом під діючою пожежею, а також на нижчележачому горизонті зближених пластів (що підробляють пласт з осередком пожежі).
Проведення вентиляційних штреків на нижчележачому горизонті пласта під діючою пожежею, а також на зближених пластах, що підробляють пласт з осередком пожежі, може виконуватися за наявності проекта.
6.7.1. На діючих породних відвалах повинні застосовуватися ефективні заходи щодо попередження їх займання та вітрової ерозії.
Не дозволяється складування відвальної маси на осередки горіння. Осередки горіння підлягають обов’язковому гасінню.
6.7.2. Усі породні відвали підлягають озеленюванню. На діючих плоских породних відвалах озеленення повинно здійснюватися з відставанням не більшим за один ярус.
6.7.3. Закладання нових та експлуатація діючих породних відвалів, а також ї xгасіння, розробка та розбирання здійснюються відповідно до проектів або розділів проектів будівництва (реконструкції, ліквідації) шахт та збагачувальних фабрик.
6.7.4.Визначення теплового стану породних відвалів та заходів щодо гасіння осередків горіння здійснюється згідно з НПАОП 10.0-5.21-04.
6.7.5. Списання породного відвалу з числа тих, що горять, оформлюється актом комі ciї з представників шахти, територіального органу Держгірпромнагляду України, установи Держсанепідемслужби в області (місті, районі), Мінприроди України, НДІГС «Респіратор», МакНДІ, та (за погодженням) представників місцевих органів виконавчої влади за наявності акта температурної зйомки. Акт складається в такій кількості примірників, яка дорівнює кількості представлених у комісії органів. Один примірник залишається на шахті, інші передаються до зазначених організацій, де зберігаються у встановленому порядку.
7. Захист від затоплення гірничих виробок
7.1. Водовідливні установки і водовідлив
7.1.1. На кожній шахті повинні бути водовідливні установки (головні і дільничні), що забезпечують відкачування максимальних припливів води в діючі виробки.
Будівництво, обладнання та експлуатація кожної водовідливної установки повинні здійснюватись згідно проекту, розробленого проектною організацією.
7.1.2. Головна водовідливна установка повинна мати водозбірник, що складається з двох і більше ізольованих одна від одної гілок; насосну камеру з хідниками, що сполучують насосну камеру з стволом та виробками приствольного двору або горизонту.
Якщо приплив води менше ніж 50 м 3/год дозволяється розташування водовідливних установок без насосних камер.
Дільнична водовідливна установка за рішенням головного інженера шахти може мати водозбірник з однією гілкою.
Місткість водозбірників головного водовідливу повинна забезпечувати накопичування не менше ніж 4-х годинного максимального припливу води, а дільничного - не менше ніж 2-х годинного максимального припливу води.
Максимальне замулення водозбірника і попереднього відстійника не повинне перевищувати 30% їх об'єму.
Для водовідливних установок, що будуються або реконструюються:
а) Об'єм водозбірника головного водовідливу має бути розрахований не менш ніж на 8-ми годинний приплив з власного горизонту і не менше 4-х годинного - для дільничного водовідливу.
б) Водозбірники головних водовідливних установок, що відкачують воду на поверхню шахти повинні мати попередні відстійники (шламонакопичувачі) місткістю, достатньою для осідання твердих фракцій з води, що прибуває. Вміст твердих фракцій у воді після попереднього відстійника має бути не більш ніж 0,1 % (за масою).
в) Попередній відстійник має складатися з двох частин з можливістю почергової роботи та облаштовуватися засобами механічного його очищення. Дозволяється влаштування водозбірників і попередніх відстійників у підтримуваних виробках, що не використовуються.
7.1.3. Водозбірники, що будуються або реконструюються повинні мати:
а) відстань від підошви водозбірника до осі валу встановленого на фундамент насоса не повинна перевищувати 5м;
б) запірний пристрій між колектором (колодязем) і кожною гілкою водозбірника;
в) герметизуючи пристрої якщо колектор (колодязь) сполучається з виробкою приствольного двору не тільки через водозбірник;
д) рівень підошви колектора (колодязя) нижчим за рівень підошви водозбірника не менш ніж 1,5 м;
ж) механічне очищення від продуктів замулення у кожній гілці.
7.1.4. Насосна камера головного водовідливу повинна з'єднуватися:
а) із стволом або похилом шахти – трубокабельним хідником, місце сполучення якого з вертикальним стволом має розташовуватися не нижче 7 м від рівня підлоги насосної камери і не нижче ніж 3,5 м з похилим стволом або виробкою;
б) із приствольним двором - хідником з герметичними дверима;
в) із водозбірником - за допомогою пристрою, що дозволяє регулювати надходження води і герметизувати насосну камеру.
7.1.5. Насосна камера повинна бути обладнана рухомими вантажнопідйомними механізмами з ручним або електричним приводом.
Підлога насосної камери має бути вища за підошву приствольного двору не менш ніж на 0,5 м.
Розміри насосної камери повинні забезпечувати вільний доступ до насосних агрегатів, запірної арматури, трубопроводів і вільний рух засобів підйому-переміщення (крана та рейкового рухомого складу).
У насосній камері мають бутиобладнані приміщення для обслуговуючого персоналу, складу запасних частин, пристосувань і матеріалів. Приміщення для обслуговуючого персоналу повинно бути ізольоване від шуму і вібрації.
7.1.6. Під час проходки стволів проміжні насосні камери повинні мати вихід до ствола завширшки не менше ніж 2,5 м та заввишки 2,2 м. Вхід до камери повинен зачинятися міцною ґратчастою огорожею.
7.1.7. Головні і дільничні водовідливні установки повинні бути обладнані не менше ніж трьома насосними агрегатами, подача кожного з яких має забезпечувати відкачування добового припливу води не більше ніж за 20 годин.
Для водовідливних установок, що будуються або реконструюються:
- відкачування добового припливу води кожним насосним агрегатом (групою робочих агрегатів) повинно встановлювати не більше ніж 16 годин;
- загальна кількість насосних агрегатів головних водовідливних установок повинна бути не менш ніж
,
де N– загальна кількість насосних агрегатів; Q пр– годинний приплив води на водовідлив, м 3/год; Q н– подача одного насоса, м 3/год; k=1 якщо приплив водовідливу понад 350 м 3/год, k=2 при припливу до 350 м 3/год.
7.1.8. На гідрошахтах, що будуються, для аварійних випадків необхідно мати водовідливну установку, що складається з двох агрегатів (груп агрегатів). Подача кожного агрегату (групи агрегатів) повинна відповідати вимогам пункту 7.1.7 цих Правил. Водозбірник водовідливної установки, розрахований відповідно до вимог пункту 7.1.3, повинен влаштовуватися так, щоб в нього потрапляла вода тільки при досягненні аварійного рівня в пульповодозбірнику. Водовідливні агрегати можуть встановлюватися в одній камері з вуглесосами.
На діючих гідрошахтах, де гідропідйом вугілля здійснюється вуглесосами і шахтний приплив потрапляє до приймального пульповодозбірника, додаткові водовідливні агрегати можуть бути відсутніми. У таких випадках окрім приймального пульповодозбірника повинні влаштовуватися аварійні пульповодозбірники місткістю, розрахованою на 8-годинний нормальний приплив шахтних вод і на об'єм технічної води і пульпи, який може міститися у всіх пульпопроводах шахти (згідно з проектом).
Пульповодозбірники повинні очищуватися після кожного аварійного спускання до них пульпи.
7.1.9. Головна водовідливна установка має бути обладнана не менше ніж двома напірними трубопроводами, з яких один є резервним. Якщо кількість робочих трубопроводів більше трьох має бути два резервні трубопроводи.
Для дільничних водовідливних установок допускається мати один трубопровід.
7.1.10. Комутація напірних трубопроводів в насосній камері повинна забезпечувати відкачування максимального добового припливу під час ремонту будь-якого їх елемента.
Діаметр всмоктувального трубопроводу має бути таким, щоб швидкість води в ньому не перевищувала 2 м/с, а втрата напору не перевищувала 1,5 м водяного стовпа.
Діаметр напірного трубопроводу має бути таким, щоб втрати напору не перевищували 5% від геодезичної висоти підйому води.
7.1.11. Для шахт, що проектуються і будуються, трубопроводи з тиском води понад 6,4 МПа прокладаються в стволах з бокових сторін клітей.
На діючих шахтах експлуатація трубопроводів, розміщених навпроти торцевих сторін кліті, за тиску води понад 6,4 МПа дозволяється за умови виконання суцільної огорожі протягом усієї довжини ставу.
Якщо водовідливна установка має висоту подачі води понад 400м її напірні трубопроводи обладнуються пристроєм запобігання або гасіння гідроударів.
7.1.12. Напірні трубопроводи головних водовідливних установок після монтажу і через кожні 5 років експлуатації повинні після діагностики проходити гідравлічне випробування на тиск, який складає 1,25 (125%) робочого тиску.
7.1.13. Всі автоматизовані водовідливні установки мають оглядатися щодоби працівниками, призначеними наказом керівника шахти.
Головна водовідливна установка повинна оглядатися щотижня механіком водовідливу і щомісячно головним механіком шахти.
Результати огляду повинні фіксуватися в Книзі огляду та обліку роботи водовідливних установок (додаток 12).
Перед введенням в експлуатацію та надалі не рідше одного разу на рік проводитися ревізія і налагодження автоматизованої водовідливної установки спеціалізованою налагоджувальною організацією, що має дозвіл Держгірпромнагляду України на проведення таких робіт. Результати налагоджування оформлюються актом, який затверджується головним інженером шахти.
7.2.1. Гірничі роботи в зонах, небезпечних за проривами води, повинні проводитися відповідно до проекту, що передбачає заходи щодо запобігання проривам води і газів в діючі виробки.
До небезпечних відносяться зони:
а) затоплених виробок;
б) будь-яких інших виробок, включаючи непогашені і необстежувані виробки, до встановлення відсутності в них води, глинястого розчину або пульпи;
в) розривних тектонічних порушень або зон перем ’ятих пород, що перетинають затоплені виробки, обводнених і таких, про які немає даних про їх обводненість;
д) бурових свердловин, що перетинають затоплені виробки або водоносні горизонти, і свердловин неякісного затампонування;
ж) масивів, що залягають під і над затопленими гірничими виробками.
7.2.2. Проведення підготовчих виробок в межах міжшахтного бар'єрного цілика, часткова або повна його відробка, підробка і надробка допускаються за спільним проектом шахт, погодженим з територіальним органом ДержгірпромнаглядуУкраїни.
7.2.3. Очисні роботи в зоні, небезпечній за проривами води, при недостовірному контурі затоплених виробок, допускаються після попереднього оконтурювання дільниці, наміченої до очисної виїмки, підготовчими і нарізними виробками.
7.2.4. Визначення меж зон, небезпечних за проривами води із затоплених виробок, а також проектування, підготовка і ведення гірничих і бурових робіт в цих зонах повинні здійснюватися відповідно до вимог
НПАОП 10.0-5.27-84 і НПАОП 10.0-7.06-86.
7.2.5. У пластах з достовірним контуром затоплених виробок небезпечною за проривами води є зона бар'єрного цілика, а за недостовірного контуру затоплених виробок - зона між цим контуром і межею безпечного ведення гірничих робіт. У пластах, що залягають під і над пластом із затопленими виробками, небезпечними за проривами води є зони запобіжних ціликів.
В межах бар'єрних і запобіжних ціликів очисні роботи допустимі тільки після спускання води із затоплених виробок.
7.2.6. У разі проведення виробок для спускання води пластом або породою в межах небезпечної зони повинні дотримуватися наступні умови: