10.5.9. У місцях зберігання кислот потрібно мати достатню кількість нейтралізуючих засобів (содові і вапнякові розчини).
10.5.10. Газопроводи у лабораторних приміщеннях повинні бути виконані у відповідності до вимог «Правил безпеки у газовому господарстві» і пофарбовані за ГОСТ 12.4.026-76.
10.5.11. Всі отруйні речовини потрібно зберігати під замком в окремій шафі та тримати на особливому обліку.
10.5.12. Забороняється виливати у каналізаційну систему отруйні речовини, концентровані кислоти і луги без попереднього їх знешкодження.
10.5.13. Приміщення лабораторії повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння у відповідності до «Правил пожежної безпеки в Україні» і, як правило, обладнані заробами автоматичної пожежної сигналізації (датчиками, автоматичними оповіщувачами).
10.5.14. У будівлях, в яких розміщені лабораторії, де проводяться роботи з шкідливими речовинами, що проникають через шкіру і діють на неї та слизисті оболонки, повинні бути передбачені душові і фонтанчики.
10.5.15. Штучне освітлення у лабораторіях повинно відповідати СНиП ІІ-4-79. Місцеве освітлення повинно бути комбінованим. Застосування тільки місцевого освітлення забо- роняється.
Світильники місцевого освітлення повинні бути влаштовані так, щоб забезпечити можливість зміни напрямку світлового потоку.
10.5.16. Всі рухомі частини механізмів лабораторних установок повинні бути огороджені.
10.6. Робота з переносними електроприладами (інструментом)
10.6.1. Переносні електроприлади та електроінструменти (електродрелі, електрогайковерти, шліфувальні і полірувальні машини, електропаяльники, різьбонарізувачі, вібратори тощо) і ручні електролампи повинні задовольняти вимоги ГОСТ 12.2.013-91.
10.6.2. У приміщеннях без підвищеної небезпеки потрібно користуватись інструментом напругою не вище 220 В, у при- міщеннях з підвищеною небезпекою - не вище 42 В, у особ- ливо небезпечних приміщеннях - не вище 12 В.
10.6.3. При неможливості забезпечити роботу електроін- струмента на напрузі 42 В допускається користуватись інструментом напругою до 220 В при навності пристроїв захисного відключення або надійного заземлення корпусу електроінст-румента з обов'язковим використанням захисних засобів (діелектричних рукавиць, калош, килимків).
10.6.4. Корпус електроінструмента на напрузі вище 42 В повинен мати спеціальний затиск приєднання заземлюючего провода з відмітним знаком «Земля».
10.6.5. Штепсельні з'єднання, які призначені для підклю- чення інструменту і переносних електричних світильників, повинні мати недоступні для дотику струмоведучі частини і додатковий заземлюючий контакт.
10.6.6. Штепсельні з'єднання (розетки, вилки), які вико- ристовують на напрузі 12 і 42 В, за своїм конструктивним виконанням повинні відрізнятися від штепсельних з'єднань, які призначені для напруги 110 і 220 В.
Можливість включення вилок на напругу 12 і 42 В в штеп- сельні розетки 110 і 220 В повинна бути виключена.
Штепсельні з'єднання на 12 і 42 В повинні мати забарвлення, яке відрізняється від забарвлення штепсельних з'єднань на 110 і 220 В.
10.6.7. Щоб уникнути пошкодження оболонки кабелю, проводів на вводі в інструмент, вони повинні бути захищені спеціальними пристроями.
10.6.8. Приєднання переносних ламп на напрузі 12 і 42 В можна здійснювати наглухо або за допомогою штепсельної вилки, в крайньому разі на кожусі трансформатора зі сторони 12 і 42 В повинна бути передбачена відповідна штепсельна розетка.
Живлення електроінструменту і переносних ручних світильників від автотрансформатора забороняється.
10.6.9. Контроль за збереженням та справністю електроінструменту і переносними ручними світильниками повинен здійснюватись відповідальною особою. Електроінструмент повинен мати порядковий номер і зберігатись у сухому приміщенні.
10.6.10. Перевірка на відсутність замикання на корпус і стан ізоляції проводів, відсутність обриву заземлюючої жили (провода) електроінструменту, переносних електричних світильників, а також ізоляції знижувальних трансформаторів і перетворювачів частоти повинна проводитись не рідше 1 разу на 3 місяці особою, що має кваліфікаційну групу не нижчеIII,результати перевірки потрібно відмічати в спеціальному журналі.
10.6.11. Електроінструмент, знижувальні трансформатори, переносні електричні світильники і перетворювачі частоти повинні підлягати ретельним зовнішнім оглядам. Слід звертати увагу на справність заземлення та ізоляцію проводів, відсутність заземлення та ізоляцію проводів, відсутність оголених струмоведучих частин і відповідність інструменту умовам роботи.
Електроінструмент перед видачею на руки робітнику повинен бути перевірений на стенді або приладами щодо неполадок заземлюючого провода і відсутності замикання на корпус у присутності робітника.
Електроінструмент, який має дефекти, видавати для роботи забороняється.
10.6.12. Перед початком робіт з електроінструментом повинні бути перевірені:
а) затяжка гвинтів, що кріплять вузли і деталі інструменту;
б) справність редуктора шляхом прокручування рукою шпинделя електроінструменту (при відключеному електродвигуні);
в) стан щіток і колектора;
г) стан проводів електроінструменту, цілісність ізоляції, відсутність злому жил;
д) справність заземлення.
10.6.13. Для приєднання електроінструменту до мережі потрібно застосовувати шланговий і багатожильні гнучкі проводи (типу ПРГ) з ізоляцією на напругу не нижче 500 В, які заключені в гумовий шланг.
10.6.14. При користуванні електроінструментом або переносними електричними світильниками їх проводи або кабелі потрібно, по можливості, підвішувати.
Безпосередній дотик проводів або кабелів до металевих, гарячих, вологих і масляних поверхонь або предметів не допускається.
При виявлені будь-яких неполадок робота з електроінструментом або переносним електричним світильником повинна бути негайно припинена.
10.6.15. Особам, які користуються електроінструментом, забороняється:
а) передавати інструмент хоча б на короткий час іншим особам;
б) розбирати електроінструмент і проводити з ним будь-який ремонт (як самого електроінструменту, так і проводів, штепсельних з'єднань тощо);
в) працювати на висоті понад 2,5 м на приставних драбинах;
г) заносити в середину металевих резервуарів, апаратів переносні трансформатори і перетворювачі частоти.
11. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНИХ РОБІТ
11.1. Загальні вимоги
11.1.1. Вантажно-розвантажувальні роботи потрібно вико-нувати у відповідності до вимог ГОСТ 12.3.009-76, ГОСТ 12.3.020-80, «Правил будови і безпечної експлуатації ванта-жопідіймальних кранів».
11.1.2. При виконання вантажно-розвантажувальних робіт рівні небезпечних і шкідливих факторів не повинні перевищувати допустимих значень, передбачених ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.005-88*.
11.1.3. Вантажно-розвантажувальні роботи потрібно виконувати під керівництвом відповідального за безпечне виробництво робіт по переміщенню вантажів з числа фахівців, призначених наказом власника, після перевірки знань комісією підприємства.
11.1.4. Перед початком вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт (ВРТС) керівники повинні перевірити справність вантажопідйомних машин, а стропальщики - справність вантажозахватних пристроїв і тари.
Робота на несправних механізмах та з несправним інвентарем не дозволяється.
11.1.5. До управління електронавантажувачами, електроштабелерами і електровізками допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли навчання і мають посвідчення на право управління машинами, видане кваліфікаційною комісією підприємства або спеціалізованими учбовими закладами.
11.1.6. Робітники, що зайняті на ВРТС роботах, повинні проходити профілактичні попередні та періодичні медичні обстеження у порядку, встановленому «Положенням про медичний огляд працівників певних категорій».
11.1.7. Працюючі, які допущені до вантажно-розвантажувальних робіт з небезпечними і особливо небезпечними вантажами, повинні проходити спеціальне навчання безпечним методам праці з подальшою атестацією.
11.1.8. Місця постійного проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути розташовані на спеціально відведеній території з твердим і рівним покриттям та мати нахил не більше 5°.
Забороняється проводити роботи на захаращених площадках. У зимовий час року площадки потрібно регулярно очищати від снігу і льоду, а також посипати піском або шлаком.
11.1.9. Місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути обладнані знаками безпеки за ГОСТ 12.4.026-76.
Транспортні шляхи потрібно утримувати у справному стані.
11.1.10. На площадці для укладання вантажів повинні бути позначені межі штабелів, проходів і проїздів між ними. Не дозволяється розміщувати вантажі на проходах і проїздах. Площадки для проміжного складування вантажів повинні знаходитись на відстані не менше 2,5 м від залізничних шляхів та автомобільних доріг.
11.1.11. Освітленість вантажно-розвантажувальних площадок, разом з проходами і проїздами, повинна бути не нижче 10 лк.
11.1.12. Вантажно-розвантажувальні роботи з пиловиділя-ючими матеріалами (цемент, зерно, сухий корм, вугілля тощо) потрібно виконувати механізованим способом.
11.1.13. Підлога у приміщеннях, по якій переміщають вантажі, повинна мати справне покриття (асфальтове, бетонне тощо), не мати вибоїн, щілин, набитих планок.
11.1.14. Трапи, рампи, проходи і проїзди повинні бути очищені від жирових та інших забруднень, снігу і льоду.
11.1.15. Рампи повинні мати запобіжні бруски висотою не менше 0,15 м.
11.1.16. При розвантажуванні сипучих вантажів із піввагонів люки потрібно відкривати спеціальними пристроями, які дозволяють працюючим знаходитись на безпечній відстані.
При розвантажуванні сипучих вантажів із піввагонів на підвищених шляхах, розташованих на висоті понад 2,5 м, люки потрібно відкривати із спеціальних містків, закривати - з ділянок, які прилягають до підвищених шляхів.
11.1.17. Для проходу обслуговуючого персоналу по естакаді потрібно передбачити ходові дошки, які укладені вздовж осі шляху на шпальних брусках.
11.1.18. На ділянці шляху з нахилом не допускається одночасна робота людей і механізмів.
11.1.19. Перед початком пересування вагонів сходні, містки, зльоти та інші пристрої, які заважають пересуванню, потрібно прибрати, робітників попередити про пересування вагонів.
11.1.20. Ширина проїздів для автонавантажувачів повинна бути не менше 3 м.
11.1.21. Ширина проїздів уздовж країв сортувальної рампи повинна бути 3,6 м.
11.1.22. Рух транспортних засобів у місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт потрібно організувати за схемою, затвердженою власником підприємства, з установленням відповідних дорожних знаків, а також знаків, які прийняті на залізничному транспорті за ГОСТ 10807-87.
11.1.23. На ділянках вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути обладнані кімнати для приймання їжі, обігрівання, гардеробні, душові, санвузли, організований питний режим у відповідності до СНиП 2.09.04-87.
11.1.24. На кожному підйомному механізмі повинні бути позначені реєстраційний номер, вантажопідйомність та дата наступного випробування.
11.1.25. Установлення, реєстрацію, випробування, технічне обстеження та експлуатацію підйомно-транспортного обладнання і вантажозахватних пристроїв потрібно здійснювати відповідно до «Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів».
11.1.26. Вантаж повинен бути розміщений, а при необхідності - закріплений на транспортному засобі так, щоб він: не завдавав небезпеки водію та оточуючим; не обмежував водію оглядовість;
не порушував рівновагу транспортного засобу; не закривав світлові та сигналізаційні прилади, а також номерні знаки і реєстраційні номери.
11.1.27. Ручні вантажні візки повинні відповідати вимогам ГОСТ 13188-67.
11.1.28. Візки і тачки для ВРТС робіт повинні виготовлятись за типовим кресленням на роликових або шарикових підшипниках.
11.1.29. Рукоятки візків повинні бути-обладнані запобіжними скобами для захисту рук робітників від травмування.
11.1.30. Сходні шириною не менше 1 м потрібно виготовляти із дощок (риштування) не нижче 2-го сорту, товщиною не менше 60 мм. та закріплювати з нижньої сторони металевими або дерев'яними планками, які установлені з інтервалом не більше 0,5 м.
Гвіздки потрібно забивати з верхньої сторони, а кінці їх з нижньої сторони слід загнути і забити.
11.1.31. Переносні драбини, містки, сходні, накати тощо повинні відповідати вимогам ГОСТ 23120-78, ГОСТ 26887-86.
11.1.32. Вантажно-розвантажувальний інвентар та інструменти повинні бути у справному стані і зберігатись у коморі укладеними на стелажах і у гніздах.
11.1.33. Рукоятки інструменту повинні бути виготовлені із міцних порід та чисто оброблені (без задирок).
11.1.34. Плоскі, стоячні, ящичні піддони повинні відповідати вимогам ГОСТ 19822-82 і ГОСТ 9078-84.
11.1.35. Пристрої, інвентар, інструмент, такелаж повинні бути закріплені за бригадами, робітниками та іншими особами, що відповідають за їх збереження та справний стан.
11.1.36. Для пересування неподільних вантажів масою від 80 до 500 кг потрібно використовувати візки.
11.2. Заходи безпеки при пересуванні вантажів
11.2.1. Вантажно-розвантажувальні роботи потрібно виконувати механізованим способом за допомогою кранів, навантажувачів, штабелеукладачів та інших машин, а також засобів малої механізації (талей, блоків, лебідок тощо).
11.2.2. Забороняється навантаження в один вагон небезпечних вантажів різних класів.
11.2.3. При відкриванні та закриванні дверей вагонів, люків (нижніх та верхніх), замків, бортів платформи тощо потрібно використовувати спеціальні пристрої.
11.2.4. При відкриванні бортів платформи потрібно спо-
чатку відкрити середні закладки запору платформи, а потім крайні. Робітник при цьому повинен стояти збоку від борту. При одночасному розвантажуванні декількох вагонів їх потрібно розвантажувати через один.
11.2.5. При завантаженні (розвантаженні) бункерів, башт, силосних та інших ємкостей навалювальними вантажами верхи, ємкостей повинні бути закриті спеціальними пристроями (ре-шітками, люками, огородженнями), що виключають падіння робітників у ємкості.
11.2.6. Для переходу працівників по навальному вантажу, який має велику пливучість і здатність засмоктувати, потрібної установлювати трапи або помости з перилами на всьому шляху пересування.
Для пересування по навальному матеріалу працюючим необхідно видавати пояси із страхувальним канатом (тросом).
11.2.7. При забиранні навалювальних вантажів із штабелю не слід допускати утворення підкопів для запобігання обвалу.
11.2.8. Штабелі навалювальних вантажів повинні мати схилі що відповідає куту природного схилу для вантажу даного виду, або бути огороджені міцними підпірними стінками.
11.2.9. Вантажі в тарі та кіпах потрібно укладати у стійкії штабелі, висота яких повинна бути визначена ГОСТ 12.3.010-82.
Крупногабаритні й великовагові вантажі повинні бути ук-ладені в один ряд на підкладках.
11.2.10. При ВРТС роботах із штучними вантажами потрібної застосовувати їх пакетування з використанням піддонів, контейнерів та інших пакетоутворювальних засобів. Вантажі у пакетах повинні бути скріплені.
11.2.11. Розвантажені на узбіччя залізниці матеріали, вантажі і паливо необхідно розміщувати із додержанням розри-1 ву 1,5 м до найближчої рельси.
11.2.12. Підготовлений до завантаження вантаж повинен бути розташований не ближче 2 м від найближчої рельси.
11.2.13. Вантажі у ящиках, мішках і кіпах дозволяється укладати у штабелі: вручну - на висоту не більше 3 м, за допомогою механізмів - до 6 м (19 рядів), з дотримуванням форми визначеного перерізу штабелю, що виключає розвал.)
11.2.14. ВРТС роботи з вантажами, які перекочуються, потрібно, як правило, виконувати механізованим способом. У виключних випадках допускається виконувати вручну під-німання вантажу на висоту за допомогою нахилених площа-док та лажів з утриманням вантажу канатами з протилежної сторони. Робітники при цьому повинні знаходитись збоку вантажу, що піднімається або опускається.
11.2.15. Запаковані вантажі повинні мати обв'язку та кріплення, що виключають можливість розвалювання пакета або випадання окремих вантажів із пакета при складуванні.
11.2.16. Всі операції з великоваговими вантажами (технологічне устаткування, залізобетонні вироби, машини, рельси, труби, колоди, стовпи тощо) потрібно проводити під безпосереднім керівництвом особи, яка відповідає за безпечне виконання робіт.
11.2.17. Великовагові вантажі з масою окремого місця понад 500 кг при завантаженні та розвантаженні потрібно переміщати тільки за допомогою вантажопідйомних машин.
11.2.18. Розвантаження та переміщення великовагових вантажів потрібно проводити при дотримуванні таких умов:
шляхи переміщення повинні бути вільними, предмети, що заважають, прибраними;
при слабкому грунті та нерівній поверхні на шляхи переміщення вантажу потрібно укласти дошки, бруски або шпали;
кінці катків, що виступають з-під вантажу, повинні бути не менше 0;3 - 0,4 м.
11.2.19. При розвантаженні довгомірних балок та швелерів їх зсувають до краю платформи і опускають на землю по металевих або дерев'яних накатах за допомогою ломів.
11.2.20. Для вантажно-розвантажувальних робіт з штучними вантажами потрібно передбачити спеціальні площадки (платформи, естакади, рампи) на висоті підлоги кузова транспортного засобу. Рампи зі сторони під'їзду транспортних засобів повинні бути шириною не менше 1,5 м і нахилом не більше 5°.
Ширина естакади, призначеної для пересування по ній транспортних засобів, повинна бути не менше 3 м.
11.2.21. Вантажно-розвантажувальні роботи з великовантажними і довгомірними вантажами, а також за допомогою грейфера, електромагніта та інших механічних вантажозахватних пристроїв слід проводити тільки при відсутності людей як у кабіні, так і в кузові транспортного засобу.
11.2.22. При постановці транспортних засобів під вантажно-розвантажувальні роботи повинні бути вжиті заходи, попереджуючі самовільний їх рух.
11.2.23. Межі площадок для проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути позначені попереджувальними знаками.
11.2.24. Кантувати великовагові вантажі, підводити під них стропи необхідно за допомогою спеціальних пристроїв і домкратів.
11.2.25. Забороняється залишати Піднятий вантаж без надійного кріплення, а також на час перерви у роботі.
11.2.26. З платформи або з піввагона одночасно можна вивантажувати тільки один штабель.
11.2.27. Укладання великовагових вантажів на площадках потрібно проводити з дотримуванням габаритів наближення до залізничних шляхів.
11.2.28. Вантажно-транспортні роботи з небезпечними вантажами слід виконувати у денний час; в нічний час вони допускаються як виключення та за умови розроблення до-даткових заходів безпеки.
11.2.29. Працюючі на місцях вантажно-розвантажувальних робіт повинні носити наплічники, захисні каски встановлених зразків, якщо є загроза падіння предметів зверху.
11.3. Робота з небезпечними вантажами
11.3.1. Завантаження та розвантаження кислот, лугів по-трібно проводити вантажникам, що пройшли навчання та інструктаж, забезпечені засобами індивідуального захисту та ознайомлені з властивостями пересувних матеріалів.
11.3.2. Завантаження та розвантаження кислот, лугів та інших небезпечних речовин, які перевозять у тарі, потрібно проводити у спеціальних складах, підлога яких повинна бути на одному рівні з підлогою вагона.
На місцях роботи повинна завжди знаходитись вода для негайного промивання опіків кислотою, лугами, формаліном-тощо.
11.3.3. Перед початком роботи кожне місце вантажу по-трібно старанно оглянути. При появленні хоч би найменших пошкоджень тари вантаж беруть лише при дотримуванні особ-ливих заходів обережності.
11.3.4. При розвантаженні спочатку звільняють середину вагона, потім його краї, одночасно проводять розвантажен-ня верхнього й нижнього ярусів.
11.3.5. При наявності розбитих бутлів, ящиків та розли-тої кислоти і лугу прибирання їх потрібно проводити у про-тигазах.
11.3.6. Розлита кислота нейтралізується вапняним розчи-ном або содою, потім це місце посипають піском, після чого усе обережно прибирається, закопується у землю, а залите місце у складі або вагоні промивається великою кількістю води.
11.3.7. У складах корзини з бутлями ставляться у один
ряд по висоті групами не більше 4-х рядів. Між групами бутлів повинен бути прохід шириною не менше 1 м. При наявності спеціальних стелажів бутлі можна установлювати у два яруси.
11.3.8. Пересування кислот і лугів у бутлях дозволяється тільки на спеціальних візках або носилках із гніздами. Перенесення бутлів двома робітниками допускається тільки в міцних корзинах.
11.3.9. При пересуванні порожніх бутлів з-під кислот необхідно дотримуватись обережності, адже у них можуть бути залишки кислот. Не допускається переносити бутлі на плечах, спині або перед собою, та нахиляти.
11.3.10. Вагони після перевезення кислот, лугів та інших небезпечних речовин потрібно очистити й направити на промивання.
11.3.11. Розливання кислот і лугів із ємкостей (залізничних цистерн) в дрібну тару (бочки, бутлі) потрібно проводити за допомогою вакуум-насоса або сифонів по стальних трубопроводах, окремі ділянки яких з'єднані за допомогою зварювання або фланцевих з'єднань, захищених стальними кожухами.
11.3.12. Користуватись при зливу гумовим шлангом за-
бороняється.
11.3.13. Забороняється переставляти бутлі або бочки при
відкритому крані на зливному трубопроводі.
11.3.14. Категорично забороняється спускання людей у
цистерни для проведення їх огляду на пунктах переливання.
11.3.15. Налив і злив цистерн з легкозаймиртими ріди-