На шахтах, що будуються, і під час підготовки нових горизонтів шахт допускається за узгодженням з територіальним органом Держгірпромнагляду України випуск вихідного струменя у виробки зі свіжим струменем діючого горизонту за умови, що концентрація метану у вихідному струмені не перевищує 0,5%, а склад повітря відповідає вимогам пункту 3.1.1. цих Правил. У випадку загазування виробок нового горизонту перед їх розгазуванням необхідно призупинити роботи на діючому горизонті, вивести людей і зняти напругу з електрообладнання.
Під час проведення на новому горизонті виробок по пластах, небезпечних за раптовими викидами або суфлярними виділеннями метану, випускання вихідного струменя у свіжий струмінь діючого горизонту не допускається.
3.5.8. Ствол шахти або квершлаг, що наближається до газоносного пласта, з відстані 10 м за нормаллю слід проходити з розвідувальними свердловинами глибиною не менш 5 м. При цьому виміри вмісту метану у вибої повинні проводитися не менш трьох разів на зміну.
Схеми розташування свердловин (не менш двох), їхню глибину та періодичність бурінння визначаються головним інженером і геологом шахти з таким розрахунком, щоб розвідана товща між пластом і виробкою становила не менш 5 м. Фактичне положення свердловин повинне бути нанесене на робочий ескіз виробки із прив'язкою до маркшейдерського знака. Контроль за положенням вибою щодо пласта за даними розвідувального буріння здійснюється геологом шахти.
3.5.9. Для провітрювання тупикових виробок, що проводяться по пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу, і викидонебезпечних породах, допускається встановлення ВМП із пневматичними двигунами відповідно до вимог пункту 3.4.3. цих Правил.
Застосування вентиляторів з електродвигунами при встановленні їх у виробках зі свіжим струменем повітря регламентується
СОУ 10.1-00174088.009-2005.
3.5.10. Після кожної зупинки вентиляторних установок (головні, допоміжні або місцевого провітрювання), а також порушення вентиляції включення електричних машин, апаратів і поновлення робіт дозволяється тільки після відновлення нормального режиму вентиляції і попереднього виміру вмісту метану керівниками робіт у зміні в місцях проведення робіт, біля електричних машин, апаратів і на відстані не менш 20 м від місць їх встановлення у всіх прилеглих виробках. Зазначені вимоги поширюються і на випадки поновлення робіт після їх зупинки на одну зміну і більше, а також на випадки розгазування виробок.
3.5.11. Про кожний випадок прориву метану із підошви гірничої виробки або суфлярного виділення головний інженер шахти зобов'язаний повідомити місцевий орган Держгірпромнагляду України. Всі випадки таких явищ повинні реєструватися в Книзі вимірів метану і обліку загазувань (додаток 4). На негазових шахтах використовується форма 4 книги Облік підвищеної концентрації діоксиду вуглецю (вуглекислого газу).
На надкатегорних та небезпечних за раптовими викидами шахтах повинен здійснюватися прогноз проривів метану відповідно до НПАОП 10.0-5.28-87. При встановленні небезпеки проривів метану повинні виконуватися затверджені головним інженером шахти заходи щодо їх попередження.
3.5.12. На газових діючих, що ліквідуються, та ліквідованих шахтах І категорії і вище повинна проводитися оцінка ділянок поверхні за ступенем небезпеки виділення метану, а при необхідності повинен здійснюватися контроль вмісту метану в будинках та спорудженнях і проводитися заходи щодо їх захисту від загазування відповідно до КД 12.01.03.07-2001 [7].
3.5.13. Шахти, у яких виділяються рідкі та пароподібні вуглеводні, а також газоподібні (крім метану) вуглеводні, якщо вміст останніх перевищує 10% від загального обсягу горючих газів, відносяться до небезпечних за нафтогазопроявами.
Порядок ведення робіт у таких шахтах регламентується вимогами даного розділу Правил і НПАОП 10.0-5.22-84.
У випадку виявлення у виробках шахти, безпечної по нафтогазопроявам, запаху нафтопродуктів, не пов'язаного із застосовуваною технологією, у цих виробках повинні бути негайно відібрані проби повітря працівниками ДАРС (ДВГРС) і відправлені роботодавцем до організації, яка має відповідний дозвіл Держгірпромнагляду України для здійснення аналізу на важкі вуглеводні.
3.6.1 У шахтах, де вентиляцією неможливо забезпечити вміст метану у повітрі виробок у межах встановлених норм повинна здійснюватися дегазація пластів і вміщуючих порід.
Дегазація повинна передбачатися в проектах будівництва та реконструкції шахт, розкриття і підготовки горизонтів, блоків, панелей і проектах виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок. Умови застосування дегазації, проектування і експлуатація дегазаційних систем регламентуються СОУ 10.1-00174088.001-2004. При проектуванні дегазації відповідно до НПАОП 10.0-7.08-93 повинні бути розроблені заходи щодо керування дегазаційною системою шахти при пожежах.
3.6.2. Концентрація метану в дегазаційних трубопроводах і камерах змішування не повинна перевищувати величин, наведених у табл. 3.5.
Таблиця 3.5.
| Місце контролю | Неприпустима концентрація метану, % за об’ємом |
| Дегазаційні трубопроводи | від 3,5 до 25,0 |
| На виході з камер змішування | 2,0 і більше |
| Трубопроводи для ізольованого відведення метану за допомогою вентиляторів (ежекторів) | більше 3,5 |
3.6.3. При виявленні концентрації метану, наведеної в табл. 3.5, у трубопроводах для ізольованого відведення метану й на виході змішувальних камер повинні бути вжиті заходи відповідно до НПАОП 10.0-7.08-93.
3.6.4. При вмісті метану в дегазаційних трубопроводах менш 25% повинні здійснюватися заходи, що унеможливлюють виникнення і поширення горіння метану в трубопроводі (використання пристроїв вибухозахисту, обмеження швидкості потоку тощо).
Всі свердловини в газових шахтах повинні бути з'єднані з дегазаційним трубопроводом або закриті.
Всі тупикові висхідні свердловини на газових шахтах повинні бути ізольовані, за винятком свердловин, призначених для боротьби з раптовими викидами вугілля та газу.
Залишення дегазаційних свердловин підземної дегазації і трубопроводів заперемичених, тимчасово зупинених або відпрацьованих виїмкових дільницях здійснюється за проектом.
3.7.1. На кожній шахті повинні здійснюватися заходи щодо знепилювання повітря у відповідності з проектом комплексного знепилення шахти, а на шахтах, небезпечних за вибухами вугільного пилу, крім того, заходи щодо пиловибухозахисту гірничих виробок у відповідності до НПАОП 10.0-5.09-04.
3.7.2. При всіх технологічних і виробничих процесах, в результаті яких у рудникову атмосферу виділяється пил, знепилювальні заходи повинні включати перелік необхідних пристроїв і устаткування для боротьби з пилом, передбачати систематичну їх перевірку, тестування та ремонт для забезпечення їх надійної та ефективної роботи.
На кожній дільниці та по шахті в цілому повинні бути призначені компетентні особи, відповідальні за роботу засобів боротьби з пилом та пиловибухозахисту.
3.7.3. Проекти нових та тих, що реконструюються шахт (горизонтів), розкриття та підготовки блоків, панелей, виїмкових полів, а також проекти виїмкових дільниць, проведення і кріплення підземних виробок повинні містити заходи щодо боротьби з пилом, розроблені відповідно до вимог
НПАОП 10.0-5.07-04.
3.7.4. Конструкція і режими роботи новостворюваних гірничих машин для відбійки і транспортування гірничої маси повинні забезпечувати мінімальні рівні пилоутворення та пиловиділення.
Гірничі машини, при роботі яких утворюється та виділяється пил, повинні бути оснащені засобами боротьби з пилом, що поставляються заводами-виробниками комплектно з машинами, і що забезпечують ефективне знепилювання.
До складу засобів боротьби з пилом гірничих машин повинні входити системи гідрознепилювання, а для прохідницьких комбайнів, крім того, - системи відсмоктування та уловлювання пилу.
Не допускається експлуатація гірничих машин без діючих засобів знепилювання, а також у випадках, коли конструкція або параметри роботи цих засобів не відповідають вимогам керівництв з експлуатації відповідних машин або нормативних документів а також при відсутності або несправності засобів блокування, що перешкоджають пуску машини при порушенні необхідних параметрів знепилювання.
3.7.5. При застосуванні гідрознепилювання подача зрошувальної рідини у місця утворення і виділення пилу повинна проводитися за допомогою зрошувачів (форсунок або насадок) заводського виготовлення при тиску не менш 0,5 МПа, а на виїмкових і прохідницьких комбайнах - не менш 1,5 МПа.
3.7.6. Під час проведення очисних робіт повинне застосовуватися попереднє зволоження вугілля в масиві.
Допускається на підставі експертного висновку, наданого організацією яка має відповідний дозвіл Держгірпромнагляду, ведення робіт з незволоженого масиву вугілля у наступних випадках:
а) при природній вологості вугілля 12% і більше;
б) при застосуванні способів боротьби з пилом, за яких вміст пилу в повітрі робочої зони стійко підтримується на рівні гранично допустимих концентрацій;
в) якщо нагнітання рідини в пласт приводить до погіршення умов праці й знижує безпеку ведення робіт;
д) якщо проведення робіт по бурінню свердловин (шпурів) для попереднього зволоження вугілля в масиві й нагнітання в них рідини неможливе з причин гірничо-геологічних та гірничотехнічних умов.
Нагнітання води в пласт при веденні очисних робіт повинно проводитися, як правило, через свердловини, пробурені уздовж лінії очисного вибою з випереджальної частини підготовчих виробок.
Допускається зволоження вугільного масиву через свердловини (шпури), пробурені з очисного вибою, на пластах, що мають складну гіпсометрію, тектонічні порушення, розосереджені включення породи й інших факторів, що виключають можливість буріння довгих свердловин.
3.7.7. Якщо засоби боротьби з пилом у діючих вибоях не забезпечують зниження запиленості повітря до гранично допустимих концентрацій, повинні бути розроблені організаційно-технічні заходи, що виключають необхідність знаходження людей у зонах з найбільш високою запиленістю повітря. При цьому працівники повинні використовувати засоби індивідуального захисту від пилу й повинне проводитися знепилення вихідних із цих вибоїв повітряних потоків.
3.7.8. Приймальні бункери, перекидачі, пристрої для завантаження й розвантаження скіпів повинні бути обладнані засобами аспірації й очищення повітря від пилу, а також пристроями для запобігання просипанню гірської маси й пиловиділення.
3.7.9. На діючих шахтах не допускається подача свіжого струменя повітря по стволах, обладнаним підйомами зі скіпами або перекидними клітями, а також по похилих стволах і виробках за межами виїмкової дільниці, обладнаних конвеєрами (крім випадків передбачених п. 3.1.14). У межах виїмкової дільниці по виробках, обладнаним конвеєрами, подача свіжого повітряного струменя допускається за умови застосування заходів щодо знепилення повітря і пиловибухозахисту відповідно до вимог НПАОП 10.0-5.07-04 і
НПАОП 10.0-5.09-04.
3.7.10. При виробничих процесах, що супроводжуються утворенням і виділенням пилу, повинен здійснюватися контроль його концентрації відповідно до ГСТУ 10.1-20329202.001-2002 та НПАОП 10.0-5.08-04.
3.7.11. Для всіх діючих очисних і підготовчих виробок,та каких, що вводяться в експлуатацію, а також виробок, обладнаних конвеєрами, повинні встановлюватися технічно досяжні рівні залишкової запиленості повітря (ТДР) відповідно до НПАОП 10.0-5.08-04.
ТДР повинні щорічно встановлюватися комісією у складі головного інженера шахти, начальника дільниці ВТБ, санепідемстанції, ДВГРС та представників профспілок.
3.7.12. До небезпечних за вибухами пилу відносяться пласти вугілля з виходом летких речовин 15% і більше, а також пласти вугілля (крім антрацитів) з меншим виходом летких речовин, вибуховість пилу яких установлена лабораторними випробуваннями в МакНДІ.
3.7.13. Параметри способів і засобів пиловибухозахисту гірничих виробок повинні встановлюватися відповідно до нижніх меж вибуховості вугільного пилу, що відклався, та нормою осланцювання.
Нижні межі вибуховості та норми осланцювання визначаються в МакНДІ для вугілля розроблюваних шахтопластів з виходом летких речовин менш 15% (крім антрацитів) щорічно, для вугілля нововведених в експлуатацію шахтопластів - перед їхнім уведенням, для вугілля шахтопластов, що експлуатуються, з виходом летких речовин 15% і більше - відповідно до
НПАОП 10.0-5.09-04.
3.7.14. На шахтах, що розробляють пласти, небезпечні за вибухами пилу, повинні здійснюватися заходи щодо попередження й локалізації вибухів вугільного пилу, основані на застосуванні інертного пилу (сланцевий пиловибухозахист), води (гідропиловибухозахист) або води й інертного пилу (комбінований пиловибухозахист).
Вибої підготовчих виробок, сполучення лав зі штреками, розподільні пункти, інші місця групового розміщення в дільничних виробках електроустаткування, а також устаткування, при роботі якого можливо фрикційне займання пилометаноповітряних сумішей, повинні захищатися автоматичними системами локалізації спалахів (вибухів) метану й вугільного пилу на початковій стадії їх виникнення.
У разі сланцевого пиловибухозахисту для попередження вибухів пилу повинні проводитися побілка й осланцювання гірничих виробок, а для локалізації вибухів повинні встановлюватися сланцеві заслони.
У випадку гідропиловибухозахисту для попередження вибухів пилу повинні застосовуватися: побілка, обмивка гірничих виробок (мокре збирання пилу), зв'язування пилу, що відклався, гігроскопічними змочувально-зв’язуючими сумішами, а також за допомогою безперервно діючих туманоутворюючих завіс. Для локалізації вибухів повинні встановлюватися водяні заслони.
При комбінованому пиловибухозахисту повинні застосовуватися способи та засоби попередження і локалізації вибухів пилу, основані як на застосуванні води, так і інертного пилу.
Дані вимоги не поширюються на виробки гідрошахт і гідродільниць із самопливним гідротранспортом.
При застосуванні гідропиловибухозахисту на пластах, де вугільний пил погано змочується водою або захисні дії застосовуваних мір не забезпечують вибухобезпеку протягом зміни, обов'язкове використання для пиловибухозахисту змочувально-зв’зуючими сумішей.
Пиловибухозахисні заходи повинні здійснюватися відповідно до
НПАОП 10.0-5.09-04.
При веденні підривних робіт повинні застосовуватися заходи щодо попередження вибухів пилу, які передбачені НПАОП 00.0-1.17-92.
3.7.15. На знову споруджуваних та тих, що реконструюються, шахтах III категорії, надкатегорних і небезпечних за раптовими викидами, у збійках між похилими стволами, капітальними похилими виробками, головним і груповим штреками при різнонаправленному рухові вентиляційних струменів, глухі перемички повинні бути вибухостійкими.
3.7.16. Сланцевими або водяними заслонами повинні бути захищені:
а) очисні виробки та виїмкові дільниці;
б) вибої підготовчих виробок, проведених по вугіллю або по вугіллю та породі (у випадку відсутності автоматичного пиловибухозахисту);
в) крила шахтного поля в кожному пласті;
д) конвеєрні виробки;
ж) пожежні дільниці.
Заслони розміщаються у виробках на вхідних та вихідних струменях очисних виробок, що захищаються.
Захист вибоїв підготовчих виробок повинен здійснюватися автоматичними системами, а до їх впровадження - розосередженими водяними або сланцевими заслонами. При цьому в тупиковій частині виробки встановлюється не менш чотирьох рядів посудин (полиць). Перший ряд повинен бути встановлений не ближче 25м і не далі 40 м від вибою. Схема встановлення і параметри розосередженого заслону повинні відповідати вимогам НПАОП 10.0-5.09-04.
Підготовчі виробки довжиною менш 40м повинні бути захищені заслонами, що установлюються в прилеглих виробках на мінімально допустимій відстані від сполучень (60 м для сланцевих і 75 м для водяних заслонів).
Для захисту крил шахтного поля заслони встановлюються у відкотних і вентиляційних штреках біля бремсбергів, похилів, квершлагів і біля інших виробок, що прилягають до них.
Для захисту конвеєрних виробок, тупикових підготовчих виробок, проведених по вугіллю або по вугіллю й породі, сланцеві або водяні заслони повинні встановлюватися на всій довжині виробок, на відстані один від одного не більше 300 м для сланцевих і 250 м для водяних заслонів.
Встановлення заслонів у конвеєрних виробках не потрібно, якщо ними транспортується тільки порода.Для ізоляції пожежних ділянок заслони розміщують біля всіх прилеглих до них виробок.
Заслони встановлюються в горизонтальних і похилих виробках з кутом нахилу до 18°. При куті нахилу більше 18° заслони повинні встановлюватися у виробках, що прилягають, на мінімально допустимій відстані від їхнього сполучення виробкою, що захищається
Вимоги до захисту заслонами крил шахтного поля на кожному пласті та конвеєрних виробках не поширюються на шахти, що розробляють пласти вугілля з виходом летких речовин менш 15%.
3.7.17. Сланцеві заслони повинні встановлюватися на відстані не менш 60 м і не більше 300 м, водяні заслони - не менш 75 м і не більше 250 м від вибоїв очисних і підготовчих виробок, сполучень відкотних і вентиляційних штреків із бремсбергами, похилами, квершлагами, а також від ізолюючих пожежу перемичок.
Встановлення заслонів у відкотних і вентиляційних штреках біля сполучень із бремсбергами, похилами, квершлагами не потрібно, якщо сланцеві заслони, що захищають вибої очисних і підготовчих виробок, перебувають на відстані 300 м і менше, а водяні - 250 м і менше від цих сполучень.
Заслони повинні встановлюватися на прямолінійних ділянках виробок з витриманим по довжині перерізом і без порожнеч за кріпленням (купола, старі погашені виробки тощо). Збереження і справність заслонів у дільничних виробках забезпечують керівники дільниць, до складу яких входять ці виробки, а в інших виробках – спеціалісти, за якими закріплені ці виробки.
Місця встановлення заслонів визначаються начальником дільниці ВТБ, затверджуються головним інженером шахти й повинні бути нанесені на плани гірничих робіт, прикладених до плану ліквідації аварій.
3.7.18. Конструкція й параметри заслонів для різних типів кріплення, а також способи їх встановлення у виробках повинні відповідати вимогам НПАОП 10.0-5.09-04.
Порядок розміщення заслонів по мережі гірничих виробок повинен відповідати вимогам п.п.3.7.16 і 3.7.17 цих Правил.
Кількість інертного пилу або води в заслоні повинна визначатися з розрахунку 400 кг на 1 м 2поперечного перерізу виробки у світлі в місці встановлення заслону.
Загальна довжина кожного окремого заслону повинна бути не менш 20 м - сланцевого й не менш 30 м - водяного.
3.7.19. Якщо шахтою одночасно розробляються небезпечні й безпечні за вибухами пилу пласти, то у всіх виробках, що з'єднують небезпечні пласти з безпечними, повинні застосовуватися заходи щодо попередження й локалізації вибухів вугільного пилу відповідно до пункту 3.7.14 цих Правил.
3.7.20. Заходи щодо попередження вибухів вугільного пилу повинні здійснюватися за графіками, які щокварталу розробляє начальник дільниці ВТБ і затверджує головний інженер шахти. Графіки надаються начальникам дільниць, які відповідають за їх виконання, і підрозділу ДАРС (ДВГРС).
Періодичність проведення заходів щодо попередження вибухів пилу в гірничих виробках встановлюється за інтенсивністю пиловідкладення відповідно до НПАОП 10.0-5.09-04.
Якщо передбачені графіками заходи не забезпечують надійний вибухозахист гірничих виробок протягом однієї зміни, то приймаються заходи щодо зниження інтенсивності пиловідкладення, застосовуються більш ефективні способи знепилення повітря й зв'язування пилу, що відклався, рідкими або пастоподібними змочувально - зв’язуючими сумішами .
3.7.21. Контроль пиловибухобезпеки гірничих виробок повинен проводитися щозмінно посадовими особами дільниці, у віданні яких вони перебувають, та посадовими особами дільниці ВТБ - не рідше одного разу на добу. Результати контролю стану пилового режиму працівниками дільниці ВТБ повинні заноситися в Книгу контролю стану пилового режиму (додаток 5).
Не рідше одного разу на квартал контроль пиловибухобезпеки виробок повинен здійснюватися підрозділами ДАРС (ДВГРС).
Контроль пиловибухобезпеки повинен здійснюватися приладами або за допомогою лабораторного аналізу, а також візуально відповідно до вимог НПАОП 10.0-5.09-04.
При виявленні пиловибухонебезпечного стану виробок командир підрозділу ДАРС (ДВГРС) терміново повідомляє про це головного інженера шахти та територіальний орган Держгірпромнагляду України. У виробках, стан яких не відповідає вимогам пиловибухозахисту, наведеним у
НПАОП 10.0-5.09-04 і даному підрозділі, Правил, роботи повинні бути припинені й вжиті негайні заходи з усунення порушень пилового режиму.
3.8.1. Начальник дільниці ВТБ зобов'язаний складати вентиляційний план шахти, систематично його поповнювати й не рідше одного разу на півріччя складати заново. Всі змінення, що відбулися в розташуванні вентиляційних пристроїв і споруд (дверей, перемичок, кроссингов, вікон тощо), ВМП, у напрямку вентиляційних струменів і витратах повітря, а також новозакладені виробки повинні позначатися на схемах вентиляції начальником дільниці ВТБ протягом доби.
Результати вимірів витрати повітря у виробках і в каналах вентиляторних установок (з вказівкою дати вимірів) наносяться на схеми вентиляції, що перебувають на дільниці ВТБ, у головного інженера шахти та у гірничого диспетчера, також протягом доби.
Схеми вентиляційних сполучень повинні коригуватися перед кожним зміненням вентиляційної мережі шахти.
Вентиляційний план шахти повинен перебувати у головного інженера шахти та начальника дільниці ВТБ.
На кожній шахті не рідше одного разу на три роки повинні проводитися депресійна та (за необхідності) газова зйомки, результати яких використовуються під час розрахунків вентиляції та розробки заходів щодо забезпечення провітрювання виробок шахти з урахуванням програми розвитку гірничих робіт.