Сигнальні лампи та звукові оповіщувачі повинні розміщуватися в щи тових приміщеннях або на вході в приміщення категорії А та диспетчерському пункті газового господарства, а звукові, крім цього, у ма ши нному залі. Згідно з НАПБ А.01.001-2004 за відсутності газоаналізаторів необхідно здійснювати періодичний лабораторний аналіз повітряного середовища.
Відповідно до вимог будівельних норм «Отопление, вентиляция и кондиционирование», затверджених постановою Держбуду СРСР 28.11.91 № 21 (далі - СНиП 2.04.05-91), у приміщеннях категорії А, Б системи вентиляції повинні забезпечувати витрати повітря, необхідні для підтримання у повітрі концентрації горючих газів, парів або пилу такою, що не перевищує 10 % від нижньої концентраційної межі займання (або поширення полум’я) щодо газо-, паро-, пилоповітрянних сумішей.
Давачі газоаналізаторів і газоіндикаторів повинні розміщуватися в місцях найбільш ймовірного виділення або скупчення газів.
При відсутності автоматичних газоаналізаторів контроль загазованості приміщень повинен здійснюватися газорятівниками.
Вибухопожежонебезпечні об’єкти повинні бути обладнані автоматичними установками пожежогасіння відповідно до вимог Переліку однотипних за призначенням об’єктів, що підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженого Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 22.08.2005, наказ № 161, зареєстрованого в Мін’юсті України 05.09.05 за № 990/11270 (далі - НАПБ Б.06.004-2005) та інших документів, в тому числі відомчих (галузевих) переліків, узгоджених з центральним органом державного пожежного нагляду. Проектування та монтаж автоматичних установок пожежегасіння (АУП) та автоматичних установок пожежної сигналізації (АУПС) проводять згідно з вимогами будівельних норм Пожежна автоматика будинків і споруд, затверджених наказом Держбуду України від 28.10.98 № 247 (далі - ДБН В.2.5-13-98) та інших нормативних актів.
Обов'язковою є наявність оповіщувачів пожежної сигналізації, розташованих на вході зовні приміщення.
Опалення та вентиляція приміщень об'єктів газового господарства повинні відповідати вимогам будівельних норм СНиП 2.04.05-91 та цим Правилам.
Системи загальнообмінної вентиляції приміщень категорії А, прибудованих до будівель категорій Г і Д, повинні бути відокремлені від зага- льнобмінних систем витяжної вентиляції цих будівель.
Умикання аварійних вентиляторів повинне забезпечуватися автоматично від газоаналізаторів при досягненні в приміщенні граничнодопустимої концентрації шкідливих хімічних речовин або 20 % від нижньої концентраційної межі вибуховості горючих газів з вмиканням звукового та світлового сигналу.
Одночасно з уключенням аварійної витяжної вентиляції повинно забезпечуватися відключення електроприводів насосів і компресорів та припинятися подача газу. Крім того, згідно з СНиП 2.04.05-91 вентиляційні системи, включаючи аварійну, у вибухонебезпечних приміщеннях повинні забезпечувати витрати повітря, необхідні для підтримання у повітрі концентрації горючих газів, парів або пилу такою, що не перевищує 10 % від нижньої концентраційної межі займання (або по ши рення полум’я) щодо газо-, паро- та пилоповітряних сумішей.
Вибір та установка електрообладнання для вибухонебезпечних зон повинні виконуватися згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.32-01 відповідно до класів вибухонебезпечних зон, категорій та груп вибухонебезпечних сумішей газів.
Електрообладнання вибухонебезпечних зон повинне відповідати вимогам державних стандартів на вибухозахищене електрообладнання.
Електропроводка силових та освітлювальних ліній в приміщеннях категорії А повинна виконуватися з дотриманням вимог будівельних норм «Системы автоматизации», затверджених постановою Держбуду СРСР
№ 175 (далі - СНиП 3.05.07-85).
Засоби вимірювальної техніки, засоби сигналізації та зв'язку загального призначення, що застосовуються для контролю та керування обладнанням у приміщеннях категорії A, повинні розміщуватися в сусідньому відокремленому приміщенні, що не має імпульсних трубних проводок і вибухонебезпечних зон, при цьому розділювальна стіна повинна бути глухою, газонепроникною з межею вогнестійкості не менше ніж REI 45. У стіні дозволяється обладнувати отвори для введення кабелів і проводів у захисних трубах. Увідні отвори повинні бути газонепроникними, щільно забитими негорючими матеріалами.
У приміщеннях категорії А дозволяється встановлювання приладів та засобів автоматики загального призначення за умови розміщення їх у герметичних шафах, що продуваються повітрям під надлишковим тиском відповідно до вимоги НПАОП 40.1-1.32-01, що викидається в атмосферу.
У приміщеннях категорії А все технологічне, електричне, вентиляційне, опалювальне обладнання та металеві трубопроводи повинні бути заземлені шляхом з'єднання струмопровідними перемичками по всій довжині даної системи в безперервний електричний ланцюг і приєднання кожної системи не менше ніж у двох місцях до контурів заземлення електрообладнання та блискавкозахисту з дотриманням вимог НПАОП 40.1-1.32-01 і РД 34.21.122-87.
Уведення в приміщення щитів і пультів керування імпульсних трубних проводок всіх видів горючих газів незалежно від тиску не дозволяється.
На всіх об'єктах газового господарства категорії А з вибухопожежної небезпеки повинні виконуватися вимоги Правил пожежної безпеки для коксохімічних виробництв, затверджених наказом Мінпромполітики України
№ 166 (далі - НАПБ 01.039-2001).
На всіх ділянках газового господарства, де при аваріях можливе виділення горючих газів, наказом по підприємству повинні бути передбачені заходи, що внеможливлюють появу джерел іскроутворення.
На коксових батареях, що споруджуються та реконструюються, газопідігрівники до опалювальних газопроводів з фланцевими з'єднаннями повинні бути винесені назовні або на відкриті майданчики, що провітрюються (проміжні майданчики на рівні поду печей).
При цьому кожна батарея повинна бути забезпечена індивідуальним га- зопідігрівачем і окремою запірною арматурою на газопроводах, що підводять та розподіляють газ.
Ділянки підкантувальних приміщень діючих коксових батарей, де розташовані підігрівачі з запірною арматурою, повинні бути відгороджені від тунелів цегляною стіною з дверними отворами.
Для постійного провітрювання приміщень на відгороджених ділянках із машинного та коксового боків повинні бути встановлені металеві сітки.
Отвори в місцях проходження корпусів засувок з шпинделями в кантува- льне приміщення повинні бути герметизовані.
На газопроводах коксового газу клинові дводискові засувки повинні встановлюватися на горизонтальних ділянках у положенні засувки приводом нагору.
Прорізи в перекриттях, у місцях проходження корпусів засувок та штоків у кантувальних приміщеннях повинні бути щільно герметизовані.
Зниження тиску газу та підтримання його на заданому рівні в системах газопостачання повинне здійснюватися:
у газорегулювальних пунктах (ГРП), що споруджують на території підприємств;
у газорегулювальних установках (ГРУ), що споруджують у приміщеннях, де розташовані агрегати, що споживають газ.
ГРП і ГРУ залежно від величини тиску газу на вході в них поділяються на:
ГРП і ГРУ середнього тиску з тиском газу від 0,1 МПа до 0,3 МПа
2 2 (1 кгс/см до 3 кгс/см );
ГРП і ГРУ високого тиску з тиском газу від 0,3 МПа до 1,2 МПа
2 2 (3 кгс/см до 12 кгс/см ).
Вимоги до розміщення, улаштування та випробування ГРП та ГРУ наведені в підпунктах 7.3.30.1.-7.3.30.21.
ГРП залежно від призначення та технологічної потреби треба розміщувати:
у нарізних приміщеннях або в прибудовах до будівель, що відповідають вимогам підпунктів 7.3.1-7.3.13, при цьому частина обладнання ГРП (засувки, фільтри, скидні запобіжні клапани тощо) дозволяється розміщувати на обгороджених майданчиках поза приміщенням ГРП;
на дахах виробничих будівель I, II, III ступенів вогнестійкості, де розміщуються споживачі газу, при цьому межа вогнестійкості конструкції дахів повинна бути не менше ніж REI 45 утеплювач дахів виконаний з негорючих та важкогорючих матеріалів;
у шафах, установлених на стінах зовні будівель, де споживається газ, що мають ступінь вогнестійкості не нижче III, при цьому відстань від бічних стінок шаф до вікон, дверей та інших прорізів по горизонталі повинна бути не менше 1 м, а до проїзної частини шляхів - не менше ніж 3 м. Розміщення шафових ГРП під вікнами будівель не дозволяється. Шафи ГРП повинні бути з негорючих матеріалів і мати в верхній та нижній частинах отвори для вентиляції. Шафи повинні обігріватися гарячою водою або парою. Стінки шаф повинні бути теплоі- зольовані, а дверцята їх закриватися на замок;
у шафах, що установлюються поза будівлями на нарізних опорах з негорючих матеріалів, на опорах та майданчиках газопроводів;
на відкритих обгороджених майданчиках під піддашками, якщо в даних кліматичних умовах забезпечується нормальна робота обладнання.
Прибудування приміщень ГРП до адміністративних та санітарно-побутових приміщень, а також розміщення на стінах цих приміщень шафових ГРП не дозволяється.
Ширина основних проходів у приміщенні ГРП повинна бути не менше ніж 0,8 м. Другий вихід з приміщення регуляторів ГРП повинен передбачатися при довжині приміщення більше ніж 6 м.
Прим іщ ення ГРП повинне мати природну, постійно діючу вентиляцію, що забезпечує не менше трикратного повітрообміну за 1 годину.
При ГРП повинне бути передбачене приміщення ЗВТ з окремим входом (виходом), відділене від приміщення регуляторів газонепроникною, глухою стіною з межею вогнестійкості не менше ніж REI 45.
У цьому приміщенні повинен установлюватися телефон прямого зв'язку з диспетчерським пунктом газового господарства підприємства.
ГРУ у відкритому або шафовому виконанні необхідно розміщувати безпосередньо в приміщеннях цехів і котелень, де розташовані агрегати, що споживають газ, незалежно від тиску газу на вході в ГРУ.
Приміщення, де розміщуються ГРУ, повинні належати до категорій Г і Д і бути не нижче ніж III ступінь вогнестійкості.
Не дозволяється розміщувати ГРУ в убудованих приміщеннях, ізольованих від інших будівель цеху (наприклад, у пунктах керування, щитових приміщеннях тощо), а також під основними робочими майданчиками, у замкнутих заглиблених місцях та під сходовими маршами.
Дозволяється влаштування як однієї ГРУ для всіх цехових споживачів, так і декількох у кожної окремо розміщеної групи агрегатів, що споживають газ.
Подача газу від однієї ГРУ до агрегатів, що споживають газ, розташованих в інших приміщеннях будівлі, дозволяється за умови забезпечення в будь- який час доби вільного доступу обслуговувального персоналу в приміщення, де встановлені ГРУ та агрегати, що споживають газ.
ГРУ повинні розміщуватися в легко доступних для їх обслуговування місцях, де вневможливлюється їх механічне ушкодження, відсутні вібрація та теплові впливи. Ці місця повинні провітрюватися та освітлюватися. ГРУ повинні знаходитися на відстані не менше ніж 5 м від місця вивантаження, зберігання та транспортування гарячого продукту або бути відгороджені від нього негорючою перегородкою. Відкриті ГРУ повинні мати огородження з негорючих матеріалів.
Кожна лінія ГРП та ГРУ повинна мати фільтр, запобіжно- запірний клапан, регулятор тиску газу, свічки, пристрої, що вимикають, з високої та низької сторін, манометри для виміру тиску після регулятора та перепаду тиску на фільтрі.
Кожен вузол ГРП та ГРУ, що складається з паралельно включених ліній, повинен мати обвідний газопровід (байпас) з двома пристроями, що вимикають, та свічкою між ними, скидний запобіжний клапан на низькій стороні (кількість їх визначається проектом), а також манометри, що реєструють тиск на газових колекторах ГРП з високої та низької сторін. Перед скидними запобіжними клапанами пружинного типу дозволяється встановлювати арматуру, що вимикає, яка повинна бути опломбована у відкритому положенні.
У ГРП, що проектуються заново, байпас треба розміщувати зовні приміщення.
У шафових ГРП та ГРУ за наявності резервної лінії регулювання влаштування байпасу необов'язкове.
На кожній лінії регулювання повинні бути струмопровідні перемички в обхід усіх фланцевих з'єднань та арматури; імпульсний опір заземлювача розтіканню струму повинен бути не більше ніж 10 Ом.
Для цехів, що не допускають за умовами виробництва перерв у подачі газу, установлення запобіжно-запірних клапанів на ГРП та ГРУ не дозволяється.
Замість установлення фільтрів на кожній лінії ГРП дозволяється централізоване установлення фільтрів поза приміщенням ГРП при обов'язковій наявності резервного фільтра. У ГРП та ГРУ, видалених від попереднього ГРП цієї системи, що має фільтри, або від пункту очищення газу менше ніж на 1000 м, установлення фільтрів необов'язкове.
Вісцинові фільтри та сепаратори, що встановлюються перед ГРП або на пунктах очищення газу на вводах газопроводів на підприємства та працюють під тиском більше ніж 0,07 МПа (0,7 кгс/см ), повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 18.10.94 № 104 (далі - НПАОП 0.00-1.07-94).
ГРП та ГРУ повинні мати сигналізацію про підвищення та зниження тиску газу понад установлені межі на низькій стороні з виведенням сигналів у диспетчерський пункт або приміщення чергового персоналу.
Скидні запобіжні клапани на ГРУ та ГРП, у тому числі вбудовані в регулятори тиску, повинні забезпечувати повне відкриття клапана та скидання надлишкової кількості газу через свічки при перевищенні розрахункового тиску більше ніж на 15 %.
Діаметр свічки після запобіжного клапана повинен бути не менше діаметра вихідного патрубка клапана.
Фланцеві з'єднання відмикальних пристроїв кожної лінії ГРП до та після регулятора повинні мати з боку регулятора оброблені прокладні кільця, замість яких при вимиканні лінії на ремонт повинні встановлюватися листові заглушки.
Після регулятора тиску перед засувкою повинна встановлюватися продувна свіча для настроювання регулятора, яка розрахована на пропускання не менше ніж 15 % газу від продуктивності регулятора.
На газопроводах, що підводять газ до ГРП, у тому числі до шафових, зовні приміщень (шаф) треба передбачати штуцери для періодичного спускання конденсату в спеціальні ємності.
На газопроводах, що підводять та відводять газ, до та після ГРП на відстані не ближче ніж 5 м та не далі ніж 100 м від приміщення регулятора повинні встановлюватися пристрої, що вимикають. Зазначені пристрої, що вимикають, можна не встановлювати, якщо вони передбачені на відводі від міжцехового газопроводу та на вводі в цех не далі ніж 100 м від приміщення регуляторів ГРП. Засувка не встановлюється також після ГРП, що постачає газ тільки одному цеху (об'єкту). Перед ГРП повинна встановлюватися засувка з електроприводом.
На газопроводі до ГРУ повинен установлюватися пристрій, що вимикає. Установлення пристрою, що вимикає, на газопроводі за ГРУ не потрібне.
Скидні свічки від запобіжних скидних клапанів повинні виводитися на висоту відповідно до вимог пункту 3.14 цих Правил.
Рівні звуку при експлуатації ГРП та ГРУ на постійних робочих місцях та на території підприємства не повинні перевищувати значень, передбачених вимогами Державних санітарних норм шуму, ультразвуку та інфразвуку», затверджених постановою Головного санітарного лікаря України 01.12.99 № 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99).
Згідно з підпунктом 5.1.37 НАПБ А.01.001-2004 у приміщеннях категорії А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою повинне бути забезпечено дотримання вимог електричної іск- робезпеки згідно з вимогами стандарту «Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования», затвердженого Міждержавною Радою по стандартизації 21.10.93 (далі - ГОСТ 12.1.018-93), та вимог Правил захисту від статичної електрики, затвер- джених наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 № 103 (далі - НПАОП 0.00-1.29-97).
Згідно з підпунктом 7.7.15. Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 19.10.2004 № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за №1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), покриття підлог у приміщеннях категорії А, Б і покриття території у межах вибухонебезпечних зон класу 1 та 2 згідно з НПАОП 40.1-1.32-01 мають виконуватися з негорючих і таких матеріалів, що при ударах не дають іскор.
Конструкція вікон, фрамуг, дверей, металевих майданчиків, містків і сходів у таких вибухопожежонебезпечних приміщеннях і вибухонебезпечних зонах згідно з НПАОП 40.1-1.32-01 мають внеможливлювати іскроутворення.
Над вибухонебезпечними зонами будь-якого класу (як у приміщеннях, так і в зовнішніх вибухонебезпечних установках) не допускається розміщувати електрообладнання (світильники, прожектори, з'єднувальні коробки тощо) без засобів вибухозахисту та прокладати електропроводи і кабелі над цими зонами способами, що не допускаються у вибухонебезпечних зонах відповідно до НПАОП 40.1-1.32-01.
На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, установлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нанесені знаки, що вказують на їх ступінь захисту згідно з чинними стандартами.
У прим іщ еннях категорії А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою повинні застосовуватись інструменти з кольорових металів або сплавів, що не утворюють іскор під час роботи.
У вибухонебезпечних виробничих і складських приміщеннях відповідно до вимог стандарту «Взрывобезопасность. Общие требования», затвердженому Держстандартом СРСР 28.06.76 № 1581 (далі - ГОСТ 12.1.010-76*) і НАПБ А.01.001-2004 забороняється застосування відкритого вогню.
Виробничі та складські приміщення необхідно обладнувати первинними засобами пожежогасіння, керуючись вимогами НАПБ Б.01.008-2004 і Правилами пожежної безпеки для коксохімічних виробництв, затверджених наказом Мінпромполітики України від 13.11.2003 № 166 (далі - НАПБ 01.039-2001).
На обладнанні, що становить небезпеку займання, відповідно до вимог підпункту 7.7.5 НАПБ А.01.001-2004 необхідно вивішувати знаки, що забороняють застосування відкритого вогню, а також знаки, що попереджують про наявність пожежонебезпечних речовин і відповідають вимогам стандарту «Цвета сигнальные. Знаки безопасности», затвердженому Держстандартом СРСР 24.05.76 № 1267 (далі - ГОСТ 12.4.026-76).
Електрообладнання повинне мати захист від струмів короткого замикання та перевантаження відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.32-01 та ПУЕ.
Шляхи евакуації з виробничих будівель і споруд повинні відповідати вимогам стандарту «Пожарная безопасность. Общие требования», затвердженому Держстандартом СРСР 14.06.91 № 875 (далі - ГОСТ 12.1.004-91), та СНиП 2.09.02-85*; а шляхи евакуації з галерей та естакад - вимогам СНиП 2.09.03-85. Вимоги безпеки до машинних залів (МЗ), обладнаних відцентровими нагнітачами коксового газу,
газопідвищувальних (ГПС) і газокомпресорних станцій (ГКС), що проектуються заново та побудовані
Планування території навколо ма ши нного залу (далі - МЗ) та будівельні конструкції, що їх обгороджують, повинні внеможливлювати попадання води в заглиблені приміщення МЗ при аваріях на насосних оборотного водопостачання та первинних газових холодильниках, а також при підвищенні рівня ґрунтових вод. Проекти нових МЗ повинні внеможливлювати влаштування заглиблених приміщень.
Прим іщ ення для розміщення нагнітачів коксового газу повинне мати двоє маршових сходів з виходом назовні, розташованих у протилежних кінцях приміщення.
З метою зменшення вібрації фундаментні опори під нагнітачі не повинні з'єднуватися з конструкціями будівель, а газопроводи та трубопроводи не
повинні жорстко кріпитися до опор.
Пропарювання та продування нагнітачів повинно виконуватися парою низького тиску.
На газопроводах, що підводять і відводять газ до кожного нагнітача, повинні встановлюватися дискові засувки та при них пристрої для установлення заглушок з боку нагнітача.
У разі виникнення аварійних ситуацій поза машинним залом повинні передбачатися пости для відключення та зупинки нагнітачів коксового газу.
Для машинних залів, що проектуються заново, необхідно передбачати влаштування обгороджених прорізів у перекритті між першим і другим поверхами загальною площею не менше ніж 15 % від загальної площі приміщень поверху.
Кількість резервних нагнітачів установлюється нормами технологічного проектування.
МЗ повинен забезпечуватися такими видами зв'язку:
загальнозаводським;
прямим телефонним зв'язком із коксовим цехом, газопідвищувальною та газорятувальною станціями та диспетчером підприємства.
ГПС та ГКС станції горючих газів повинні експлуатуватися з надлишковим тиском на лінії усмоктування.
Газопідвищувальні станції повинні обладнуватися відцентровими нагнітачами, а газокомпресорні - поршневими або відцентровими компресорами.