НПАОП 27.1-1.10-07Правила безпеки в газовому господарстві коксохімічних підприємств і виробництв

1. Записи про роботи з технічного обслуговування обладнання ГРП і ГРУ і усунення наявних відхилень від нормальної його експлуатації повинні робитися в експлуатаційному журналі. Результати ремонтів (ревізій) обладнан­ня ГРП і ГРУ, пов'язані з заміною деталей та вузлів, повинні бути записані в па- спорт ГРП і ГРУ. Після ремонту ЗВТ необхідно провести їх позачергову пере­вірку.

2. При експлуатації ГРП і ГРУ повинні виконуватися:

огляд технічного стану (обхід) у терміни, встановлені відповідною ін­струкцією, що забезпечує їх безпечну та надійну експлуатацію;

перевірка параметрів спрацьовування запобіжних запірних і скидних кла­панів не рідше одного разу в 3 місяці;

технічне обслуговування ЗВТ у терміни, передбачені експлуатаційними документами на них, а для іншого обладнання - у відповідності до виробничих інструкцій, але не рідше ніж один раз в 6 місяців;

поточний ремонт - не рідше одного разу на рік, якщо виготовлювачі газо­вого обладнання не встановлюють інших термінів ремонту;

капітальний ремонт - при заміні обладнання, засобів вимірювальної тех­ніки, ремонту систем опалення, вентиляції, освітлення, конструкцій будівлі на підставі дефектних відомостей, складених за результатами оглядів і поточних ремонтів.

1. Експлуатація газового обладнання з від’єднаними ЗВТ, блоку­ванням та сигналізацією, що передбачені проектом, не дозволяється.

1. Організація та проведення газонебезпечних робіт

1. Організація та проведення газонебезпечних робіт повинні здійс­нюватися на об'єктах газового господарства, де циркулюють горючі гази, що використовуються як паливо.

2. До газонебезпечних робіт належать роботи, що виконуються в місцях з загазованою атмосферою або при виконанні яких можливе виділення газу, його продуктів горіння або парів, здатних викликати отруєння працівників або призвести до вибуху та пожежі, а також роботи при недостатньому вмісті кисню в повітрі робочої зони (менше 20 % об’ємних).

3. Уміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень не повинен перевищувати ГДК, установлених ГОСТ 12.1.005-88.

4. Газонебезпечні місця залежно від характеру та ступеня забруд­нення повітря шкідливими речовинами, а також газонебезпечні роботи повинні

*

належати до однієї з таких груп :

до І групи належать місця, де короткочасне перебування людей без газо­захисної апаратури смертельно небезпечне.

Роботи, що виконуються в цих місцях, належать до першої групи та по­винні виконуватися за наряд-допуском у газозахисній апаратурі під контролем газорятувальників або членів добровільної газорятувальної дружини (далі - ДГРД) або самими газорятувальниками;

до II групи належать місця, де вміст токсичних газів або парів у повітрі перевищує ГДК і де тривале перебування людей без газозахисної апаратури смертельно небезпечне.

Роботи, що виконуються в цих місцях, належать до II групи й повинні ви­конуватися за наряд-допуском під контролем газорятувальників або членів ДГРД, або самими газорятувальниками за наявності газозахисної апаратури, необхідність застосування якої визначається відповідальним керівником робіт залежно від вмісту шкідливих речовин;

до III групи належать місця, де можлива поява шкідливих газів і парів у кількостях, що перевищують ГДК. Роботи, що виконуються в цих місцях за умови відсутності газовиділення, належать до III групи й повинні проводитися постійним обслуговувальним персоналом без наряд-допуску. Одноразові робо­ти, що виконуються в цих місцях за участю працівників сторонніх організацій або персоналу інших цехів, повинні виконуватися за наряд-допуском.

У газонебезпечних місцях III групи, де газове обладнання експлуатується постійним обслуговувальним персоналом, повинні бути шафи для зберігання газозахисних апаратів, що використовуються персоналом у разі, якщо вміст шкідливих речовин у повітрі перевищить ГДК. Газорятувальники повинні робити періодично обхід робочих місць і відбір проб повітря (для визначен-

Класифікація за групами прийнята відповідно до чинних в Україні Правил безпеки в газо­вому господарстві підприємств чорної металургії ПБГЧМ-86 (НПАОП 27.1-1.10-86)

ня вмісту в ньому шкідливих речовин) відповідно до графіка, затвердженого роботодавцем;

до IV групи належать місця, де є або можливі виділення природного або зрідженого газів. Роботи, що виконуються в цих місцях, належать до IV групи і повинні проводитися за наряд-допуском під наглядом газорятувальників. Необ­хідність застосування газозахисної апаратури визначається залежно від умісту кисню в повітрі робочої зони.

У газонебезпечних місцях IV групи за відсутності газовиділень дозволя­ється експлуатація газового обладнання постійним обслуговувальним персона­лом без наряд-допуску. У цих місцях повинні бути шафи для зберігання газоза­хисних апаратів. Г азорятувальники повинні робити обхід цих місць і відбиран­ня проб повітря для визначення вмісту кисню в ньому відповідно до графіка, затвердженого роботодавцем.

1. На кожному коксохімічному підприємстві (виробництві) повинні бути складені Переліки газонебезпечних місць і газонебезпечних робіт з розби­ванням їх за групами.

Переліки газонебезпечних місць і газонебезпечних робіт повинні бути за­візовані відповідними начальниками цехів, підрозділом охорони праці підпри­ємства, газорятувальною службою, виробничим відділом і затверджені робото­давцем.

1. На проведення газонебезпечних робіт повинен видаватися наряд- допуск за формою додатка 2. При цьому:

1. Особа, яка видає наряд-допуск, відповідає за необхідність проведення зазначених робіт, достатність передбачених у наряд-допуску захо­дів щодо безпеки виконання підготовчих робіт та достатність кваліфікації ре­монтного персоналу.

2. Особа, яка здійснює підготовку робіт, відповідає за достат­ність та якісне виконання підготовчих робіт.

3. Відповідальний виконавець робіт відповідає за виконання ро­біт і вимог до персоналу, передбачених у наряд-допуску, за достатність і повно­ту інструктажу персоналу з правил безпеки.

4. Особи, уключені до складу підрозділу, відповідають в обсязі своєї кваліфікації за дотримання інструкцій та вимог, передбачених наряд- допуском.

Дозволяється виконання газонебезпечних робіт III та IV груп без скла­дання плану організації робіт, якщо ці роботи не вимагають значної підготовки, великої кількості учасників та тривалого часу, за умови узгодження з ДГРД, ві­дповідальним керівником і відповідальним виконавцем робіт.

1. Роботи з ліквідації аварій повинні виконуватися відповідно до планів, розроблених згідно з НПАОП 0.00-4.33-99.

2. На проведення газонебезпечних робіт усіх груп, що повинні ви­конуватися за наряд-допуском, повинен видаватися план організації та прове­дення газонебезпечної роботи (додаток 3). Наряд-допуск і план організації та проведення робіт складається в 2 примірниках, один - видається цеху, другий - для зберігання газорятувальній станції.

3. План організації та проведення газонебезпечної роботи повинен складатися відповідальним керівником газонебезпечної роботи та підписувати­ся начальником цеху. План повинен бути узгоджений з газорятувальною стан­цією, відділом охорони праці й пожежною охороною (при веденні вогневих ро­біт) підприємства (виробництва) та затверджений роботодавцем.

У плані організації та проведення газонебезпечної роботи повинні також передбачатися заходи, що забезпечують пожежну безпеку та безпеку працівни­ків на сусідніх територіях, агрегатах і в найближчих цехах.

13.11.10.Особи, які мають право видачі наряд-допусків, повинні призна­чатися наказом по підприємству (виробництву) із числа керівних інженерно- технічних працівників цехів.

1. На кожну газонебезпечну роботу, що проводиться за наряд- допуском (додаток 2), наказом по підприємству (виробництву) повинні призна- чатися відповідальний керівник і відповідальний виконавець(виробник) робіт з числа найбільш кваліфікованих фахівців.

Відповідальними керівниками та виконавцями газонебезпечних робіт можуть бути працівники, які мають право видачі наряд-допусків, та інші ІТП, зазначені в спеціальному переліку, що затверджується наказом по підприємству (виробництву).

Відповідальними виконавцями газонебезпечних робіт, що проводяться за наряд-допуском та планом організації та проведення їх, можуть бути працівни­ки на посаді не нижче майстра.

Відповідальними виконавцями газонебезпечних робіт, передбачених ін­струкціями з нормальної експлуатації, можуть бути висококваліфіковані пра­цівники, список яких повинен затверджуватися наказом по підприємству (виро­бництву).

При проведенні складних газонебезпечних робіт, пов'язаних з викидами газу в атмосферу, великою кількістю учасників і тривалістю, відповідальними керівниками повинні бути начальник цеху або його заступник, а відповідаль­ним виконавцем - інженерно-технічний працівник на посаді не нижче майстра.

1. Відповідальними керівниками та відповідальними виконавцями газонебезпечних робіт можуть бути призначені особи, які мають стаж роботи в газовому господарстві не менше трьох років і які брали участь у проведенні за­значених робіт.

2. Відповідальний керівник зобов'язаний вказати в наряд-допуску групу газонебезпеки роботи, визначити заходи, що забезпечують безпечне про­ведення газонебезпечної роботи, та визначити склад підрозділу для її виконан­ня. При виконанні робіт відповідно до інструкції нормальної експлуатації необ­хідно перевірити її відповідність умовам майбутньої роботи та при необхідності внести в наряд-допуск додаткові вимоги.

Відповідальний виконавець зобов'язаний забезпечити до необхідного те­рміну виконання всіх підготовчих заходів, передбачених у наряд-допуску й плані організації та проведення газонебезпечної роботи або в інструкції з нор­мальної експлуатації.

1. У разі виникнення непередбачених обставин (захворювання окремих осіб підрозділу, погіршення метеорологічного стану тощо) відповіда­льний керівник має право зупинити виконання газонебезпечної роботи, ужити всіх заходів безпеки до моменту завершення роботи та доповісти про це робо­тодавцю.

2. Відповідальний керівник перед початком газонебезпечної роботи повинен разом із відповідальним виконавцем, газорятівником і представником цехової адміністрації перевірити стан робочого місця, а також повноту та якість виконання підготовчих заходів, передбачених у наряд-допуску, плані організа­ції та проведення газонебезпечної роботи або в інструкції з нормальної експлу­атації.

При відсутності зауважень зазначені особи розписуються в наряд-допуску та його корінці. Вручення наряд-допуску відповідальному виконавцеві є допус­ком підрозділу до виконання газонебезпечної роботи.

1. Наряд-допуск повинен видаватися завчасно з урахуванням необ­хідності виконання підготовчих робіт.

Наряд-допуски повинні реєструватися в спеціальному журналі та зберіга­тися в цеху не менше ніж один місяць.

1. Наряд-допуск повинен оформлятися тільки на один підрозділ, на один вид газонебезпечної роботи та на одну робочу зміну. Якщо ця робота не закінчена за одну робочу зміну, а умови виконання її та склад підрозділу не змінилися, то наряд-допуск може бути продовжений особою, яка видала його, з щоденним підтвердженням можливості безпечного проведення цієї роботи під­писами: відповідального керівника, відповідального виконавця, газорятівника та представника цехової адміністрації.

Термін дії наряд-допуску повинен відповідати терміну, обумовленому планом організації та проведення газонебезпечної роботи, але не більше ніж 30 днів.

1. Газонебезпечні роботи всіх груп, що включають роботи в коло­дязях, лежаках, резервуарах, топках печей та всередині апаратів, повинні вико­нуватися не менше ніж двома працівниками під наглядом газорятівника.

Профілактичні щозмінні огляди стану газового обладнання, що працює на природному газі, дозволяється проводити одним працівником відповідно до за­водської інструкції, а при роботі обладнання на коксовому та доменному газі огляд повинен робитися в присутності газорятівника та члена ДГРД.

1. Перед початком проведення газонебезпечної роботи відповіда­льний виконавець повинен проінструктувати всіх працівників про необхідні за­ходи безпеки при виконанні даної роботи та про порядок виконання роботи ко­жним виконавцем, після чого кожен працівник, який пройшов інструктаж, по­винен розписатися в наряд-допуску.

2. Ставати до виконання газонебезпечної роботи, а також відлуча­тися від робочого місця можна тільки з дозволу відповідального виконавця ро­боти.

3. У процесі проведення газонебезпечної роботи всі розпорядження повинні даватися відповідальним виконавцем роботи; вони є обов'язковими для всіх виконавців робіт. Присутні при проведенні роботи інші посадові особи можуть давати вказівки тільки через відповідального виконавця роботи.

4. До початку та в процесі виконання газонебезпечної роботи пови­нен здійснюватися контроль наявності шкідливих речовин у повітрі робочої зо­ни на місці виконання роботи. Якщо вміст шкідливих речовин перевищить ГДК , відповідальний виконавець повинен дати вказівку про застосовування газоза­хисних апаратів або виведення членів підрозділу з загазованого середовища.

5. При проведенні газонебезпечної роботи відповідальний викона­вець повинен перебувати на місці проведення роботи. Не дозволяється доруча­ти йому виконання інших робіт.

6. Відповідальний виконавець повинен контролювати виконання працівниками в процесі роботи всіх заходів безпеки, передбачених наряд- допуском.

7. При виконанні газонебезпечної роботи необхідно перевіряти на­явність на робочих місцях усіх учасників роботи. Перевірка наявності всіх уча­сників роботи повинна також проводитися при перервах, пов'язаних із виведен­ням людей, та після закінчення роботи.

8. Допуск до роботи після перерви, пов'язаної з виведенням праців­ників, повинен здійснюватися відповідальним виконавцем у присутності газо­рятівника з сповіщенням відповідального керівника та адміністрації цеху після перевірки стану повітря робочої зони, робочих місць, якщо умови не змінилися.

9. У місцях проведення газонебезпечної роботи не повинні перебу­вати сторонні особи. Поблизу місця роботи повинні вивішуватися або вистав­лятися знаки безпеки.

10. По закінченні газонебезпечної роботи, що підтверджується від­повідальним керівником, повинні бути прибрані робочі місця, матеріали, ін­струменти та обладнання. Залишення підрозділом місця роботи, зняття знаків безпеки та припинення чергувань газорятівника повинні здійснюватися з до­зволу відповідального виконавця.

Відповідальний виконавець зобов'язаний особисто перевірити наявність усіх учасників роботи.

1. Кожен працівник, який бере участь у виконанні газонебезпеч­ної роботи, а також відповідальний виконавець повинні мати газозахисний апа­рат.

2. Газозахисні апарати, що застосовуються при проведенні газоне­безпечних робіт, повинні перевірятися газорятувальною службою на щільність не рідше двох разів на рік на спеціальній установці з відображенням результатів перевірки в спеціальному журналі. Крім того, перевірка справності газозахис­них апаратів повинна проводитися перед і після кожного їх застосування.

3. Перевірка та випробування газозахисних апаратів, запобіжних поясів, поясних карабінів і страхувальних мотузок повинні виконуватися газо- рятувальною службою або ДГРД підприємства (виробництва) та оформлятися відповідними актами і записом у спеціальному журналі.

До кожного газозахисного апарату, страхувальної мотузки та запобіжного поясу повинна бути прикріплена бирка з указівкою на ній номера та терміну випробування.

1. Працівники, які виконують газонебезпечні роботи в колодязях, лежаках, прохідних тунелях водопроводів, резервуарах, топках і апаратах, по­винні надягати запобіжні пояси, забезпечені наплічними ременями з кільцями на їх перетинанні для кріплення страхувальних мотузок. Пояси повинні підби­ратися таким чином, щоб кільця розташовувалися не нижче лопаток. Вільні кі­нці мотузок повинні бути надійно закріплені.

Застосовування поясів без наплічних ременів і страхувальних мотузок не дозволяється.

Зовні кожної ємності (колодязя, резервуара тощо) повинен перебувати працівник, який тримає кінець страхувальної мотузки від запобіжного пояса та веде безперервне спостереження за другим працівником протягом усього часу виконання газонебезпечної роботи.

1. Працівники, які виконують газонебезпечні роботи в колодязях, резервуарах і інших ємностях, зазначених у підпункті 13.11.32 цих Правил, по­винні бути у взутті без сталевих підків і цвяхів, у противному випадку необхід­но надягати калоші.

Особи, які виконують газонебезпечну роботу з викидами газу, повинні бути одягнені в костюми з важкогорючих матеріалів, а також, за узгодженням з органами пожежної безпеки, застосовувати інші засоби індивідуального захисту.

1. При виконанні газонебезпечних робіт повинні застосовуватися молотки та кувалди з кольорового металу, а інструменти та пристосування з чорного металу повинні мати покриття, що внеможливлює іскроутворення при ударі. Інструменти для рубання металу та ключі, якщо останні не обміднені, повинні рясно змазуватися тавотом, солідолом або технічним вазеліном.

Під час виконання газонебезпечних робіт необхідно користуватися тільки іскробезпечними електроприладами.

1. При виконанні газонебезпечних робіт повинні застосовуватися переносні світильники у вибухозахищеному виконанні, у тому числі акумуля­торні.

Вмикання та вимикання світильників повинне робитися за межами місця проведення газонебезпечних робіт.

13.11.36.Запобіжні пояси, карабіни та страхувальні мотузки повинні огля­датися щоразу до та після їх застосування і не рідше двох разів на рік випробо­вуватися на міцність.

1. 37.Зовн ішн ій огляд страхувальної мотузки повинен здійснюватися відповідальною особою не рідше одного разу в 10 днів. При цьому треба пере­вірити чи ціла мотузка за всією довжиною. Вона не повинна мати потертості та слідів гнилизни.

Застосовування поясів і мотузок із синтетичних матеріалів не дозволяється.

При огляді поясів і карабінів необхідно стежити за тим, щоб вони не мали механічних ушкоджень, а металеві частини їх були міцно прикріплені до мате­р'яної основи й не мали слідів корозії.

1. Страхувальні прядив'яні мотузки повинні мати діаметр не менше ніж 13 мм.

Випробування страхувальних мотузок повинне здійснюватися в такий спосіб: мотузку одним кінцем прикріплюють до динамометра, а іншим кінцем до вороту лебідки або до завантаженого вантажного автомобіля. Потім посту­пово створювати розтяжне зусилля в 200 кг (для мотузок діаметром не менше ніж 13 мм) або на всю довжину мотузок прикріплювати зазначений вантаж. Мотузки залишати під навантаженням протягом 15 хвилин. Довжина мотузки замірюється перед початком і по закінченні випробування. Після зняття наван­таження на мотузці не повинно бути ніяких ушкоджень ні в цілому, ні в окре­мих нитках її. Подовження мотузки від долученого навантаження не повинне перевищувати 5 % її первинної довжини.

1. Випробування запобіжних поясів і поясних карабінів на міцність має проводитися відповідно до вимог ГОСТ 12.4.089-86 «Строительство. Пояса предохранительные. Общие технические условия», затвердженого постановою Держбуду СРСР 16.12.86 № 52.

14. Вимоги безпеки при роботі газорятувальної служби

1. На кожному коксохімічному підприємстві, де виробляються або споживаються горючі гази, повинна бути організована газорятувальна служба.

2. Структура, штати та службові приміщення газорятувальних підроз­ділів, а також табель оснащення газорятувальних станцій повинні відповідати вимогам Положення про газорятувальну службу та добровільну газорятувальну дружину на підприємствах чорної металургії», затвердженого наказом Мінчор- мета СРСР 03.09.90.

15. Відповідальність за порушення Правил безпеки

1. Особи, винні в порушені цих Правил, несуть відповідальність згід­но з чинним законодавством України.

В. І. Іванченко

1. Найменування підприємства та його адреса

(міністерство, об’єднання)

1. Найменування та призначення газового об'єкта, автор проекту, завод- виготовлювач обладнання, рік уведення в експлуатацію (посилання на номер кресленика, позицію обладнання за специфікацією).

2. Схема газопроводів і місце розташування газового об'єкта на схемі.

Паспорт складений “ ” 200 р.