Сигнальні пристрої повинні бути розміщені так, щоб забезпечувалась видимість і чутність сигналу за умов праці цієї дільниці.
Виробничі приміщення, в яких може виникнути небезпека для працюючих, що там перебувають, внаслідок виділення газів або підвищення тиску в апаратах і посудинах понад допустимий, повинні бути обладнані аварійною звуковою і світловою сигналізацією, що вмикається від відповідних газоаналізаторів, манометрів і термометрів.
При цьому всі випадки загазованості повинні фіксуватися.
У вибухонебезпечних зонах електрообладнання зв’язку і засобів автоматичної сигналізації повинно бути у вибухозахищеному виконанні.
Вибухонебезпечні технологічні об’єкти обладнуються системами двостороннього гучномовного і телефонного зв’язку, а взаємопов’язані технологічні об’єкти, в необхідних випадках, — сигналізацією про роботу пов’язаних між собою агрегатів.
Системи зв’язку і сповіщення маркуються з нанесенням відповідних написів, що чітко відображають їх функціональне призначення.
Роботи з монтажу, налагодження, ремонту, регулювання і випробування систем зв’язку і сповіщення у вибухонебезпечних приміщеннях повинні виключати іскроутворення.
На проведення таких робіт у вибухонебезпечних зонах оформляється наряд-допуск, розробляються заходи, що гарантують безпеку організації і виконання робіт.
При знятті засобів зв’язку і сповіщення для ремонту, налагодження або повірки повинна виконуватись негайна заміна знятих засобів на ідентичні з усіх параметрів.
Опалення, вентиляція і кондиціонування повітря
Загальні положення
Вентиляція, опалення і кондиціонування повітря виробничих, побутових і адміністративних приміщень, споруд і будівель повинні забезпечувати на постійних робочих місцях і в робочій зоні під час проведення основних і ремонтних (допоміжних) робіт метеорологічні умови (температуру, відносну вологість і швидкість руху повітря), а також концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони у відповідності з додатками
1,2.
Водопостачання камер зрошення, зволоження і дозволоження, які використовуються для обробки припливного та рециркуляційного повітря, необхідно здійснювати водою питної якості за ГОСТ 2874-82.
Воду, яка циркулює в камерах зрошення і інших апаратах систем вентиляції і кондиціонування повітря, слід фільтрувати, а при підвищених санітарних вимогах — передбачати бактеріцидне очищення.
Мокрі пилоуловлювачі витяжних систем (окрім рецирку-ляційних) постачаються водою технічної якості.
Опалення
Системи опалення, опалювальні прилади, теплоносій і його граничні показники температури слід приймати згідно з вимогами СНиП 2.04.05-91. Для систем опалення і внутрішнього теплопостачання необхідно застосовувати в якості теплоносія, як правило, воду.
Опалення електричною енергією з безпосередньою трансформацією її в теплову або за допомогою теплових насосів допускається застосовувати при техніко- економічному обгрунтуванні.
Пічне опалення приміщень категорій за вибухопо-жежною та пожежною небезпекою А, Б і В не допускається.
В приміщеннях категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою А і Б слід, як правило, влаштовувати повітряне опалення. Допускається застосування систем водяного або парового опалення з місцевими опалювальними приладами, за винятком приміщень, в яких зберігаються або застосовуються речовини, які створюють при контакті з водою або водяними парами вибухонебезпечні суміші або речовини, здатні до самозаймання або вибуху у взаємодії з водою.
Прокладання транзитних трубопроводів систем опалення не допускається через приміщення сховищ, електротехнічні приміщення, пішохідні галереї і тунелі.
Відстань (в просвіті) від поверхні трубопроводів, опалювальних приладів і повітронагрівачів з теплоносієм температурою понад 105 °С до поверхні конструкцій з горючих матеріалів необхідно приймати не менше 0.1 м; при меншій відстані слід передбачати теплову ізоляцію цих конструкцій з негорючих матеріалів.
Трубопроводи в місцях перетинань з перекриттями, внутрішніми стінами і перегородками слід прокладати в гільзах з негорючих матеріалів; кінці гільз повинні бути на одному рівні з поверхнею стін, перегородок і стель, але на 0.03 м вище поверхні чистої підлоги. Закладання зазорів і отворів в місцях прокладання трубопроводів слід передбачати негорючими матеріалами, що забезпечують нормовану межу вогнестійкості огорожень.
Прокладання або перехрещення в одному каналі трубопроводів опалення з трубопроводами горючих рідин, парів і газів з температурою спалаху парів 170 °С і менше або агресивних парів і газів не допускається.
В приміщеннях категорій А, Б і В опалювальні прилади систем водяного і парового опалення слід застосовувати з гладкою поверхнею, яка допускає легке очищення: радіатори секційні або панельні одинарні, опалювальні прилади з гладких сталевих труб; для приміщень категорій В, в яких відсутнє виділення горючого пилу, можливе застосування конвекторів.
Опалювальні прилади в приміщеннях категорій А, Б і В слід розміщувати на відстані (в просвіті) не менше 0.1 м від поверхні стін; розміщувати опалювальні прилади у нішах не допускається.
Опалювальні прилади слід розміщувати, як правило, під світловими прорізами в місцях, доступних для огляду, ремонту та очищення.
Опалювальні прилади у виробничих приміщеннях з постійними робочими місцями на відстані 2 м або менше від вікон в місцях з розрахунковою температурою зовнішнього повітря у холодну пору року мінус 15 °С і нижче (параметри Б) слід розміщувати під світловими прорізами (вікнами) для захисту працюючих від холодних потоків.
В приміщеннях для наповнення та зберігання балонів зі стисненим і зрідженим газами, а також в приміщеннях складів категорій А, Б і В і коморах горючих матеріалів або в місцях, відведених в цехах для складування горючих матеріалів, опалювальні прилади слід огороджувати екранами з негорючих матеріалів, забезпечуючи доступ до опалювальних приладів для їх очищення. Екрани слід встановлювати на відстані не менше 0.1 м (в просвіті) від приладів опалення. Конвектори з кожухом огороджувати екранами не слід.
Вентиляція та кондиціонування повітря
У виробничих, громадських, адміністративних і побутових приміщеннях без виділення шкідливих речовин і речовин з різко вираженими неприємними запахами, у приміщеннях технічних поверхів, тунелів, складів тощо, призначених для періодичної роботи або пересування людей, періодично діючу вентиляцію (провітрювання) з природним збуджуванням за рахунок вікон і прорізів, які відчиняються, або зі штучним збуджуванням допускається передбачати зовнішнім повітрям, що не підігрівається холодної пори року, забезпечуючи при періодичній роботі або переміщенні людей температуру повітря в робочій зоні не нижче 5 °С і не вище 32 °С.
Вентиляцію зі штучним збуджуванням слід передбачати для приміщень і зон без природного провітрювання, якщо мікрокліматичні умови і чистота повітря не можуть бути забезпечені вентиляцією з природним збуджуванням або періодичним провітрюванням.
Допускається передбачати змішану вентиляцію з частковим використанням природного збуджування для припливу або видалення повітря.
Припливно-витяжну або витяжну вентиляцію зі штучним збуджуванням слід передбачати для приямків глибиною 0.5 м і більше, а також оглядових канав, що потребують щоденного обслуговування і розташовані у приміщеннях категорій А і Б або в приміщеннях, в яких виділяються шкідливі гази, пари або аерозолі, питома вага яких більша питомої ваги повітря.
В тамбур-шлюзи приміщень категорій А і Б, а також приміщень з виділенням шкідливих газів і парів 1 і 2-го класів небезпеки слід передбачати подачу зовнішнього повітря від окремої установки з резервним вентилятором, розрахункове, але не менше ніж 250 куб.м/г.
Концентрація горючих газів, парів, аерозолів і пилу у повітрі, яке видаляється системами місцевих відсмок-тувачів, не повинна перевищувати 50% нижньої концентраційної межі розповсюдження полум’я при температурі суміші, що видаляється.
Системи витяжної загальнообмінної вентиляції зі штучним збуджуванням для приміщень категорій А та Б, а також системи місцевих відсмоктувачів вибухонебезпечних сумішей необхідно передбачати з одним резервним вентилятором, якщо у разі зупинки вентилятора не може бути зупинене технологічне устаткування та припинене виділення шкідливих або горючих газів, парів та аерозолей.
Аварійну вентиляцію виробничих приміщень, до яких можливе раптове надходження значних кількостей шкідливих або горючих газів, парів та аерозолів, необхідно передбачати на вимоги технологічної частини проекту, враховуючи несумістність часу аварії технологічного та вентиляційного устаткування.
За відсутності таких даних аварійна вентиляція повинна забезпечувати в приміщеннях видалення не менше 50 куб.м/г на 1 кв. м площі підлоги приміщення та робочих площадок, окрім приміщень насосних та компресорних станцій категорій А та Б, для котрих витрата повітря — 60 куб.м/г на 1 кв. м.
У приміщеннях насосних та компресорних станцій категорій А та Б аварійна вентиляція повинна забезпечувати вказаний повітрообмін додатково до повітрообміну, що створюється основними системами.
Аварійну вентиляцію в приміщеннях категорій А і Б слід виконувати із штучним збуджуванням.
Вентиляційне устаткування, яке обслуговує приміщення категорій А та Б та розташоване в цих приміщеннях, витяжні системи загальнообмінної витяжної вентиляції приміщень категорій В, Г, Д, які видаляють повітря з 5-метрової зони навколо устаткування, що містить горючі речовини, а також систем місцевих відсмоктувачів вибухонебезпечних сумішей повинне бути у вибухозахищеному виконанні. Це устаткування не допускається розташовувати у приміщеннях підвалів. В приміщеннях для устаткування цих систем не слід передбачати місць для теплових пунктів, водяних насосів, ремонтних робіт, регенерації масел та іншої мети. Якщо температура, категорія та група вибухонебезпечної суміші горючих газів, парів, аерозолів, пилу з повітрям не відповідає технічним вимогам на вибухозахищені вентилятори, слід застосовувати ежекторні установки.
Устаткування, окрім устаткування повітряних та повітряно-теплових завіс, не допускається розміщувати в приміщеннях, які ними обслуговуються:
складів категорій А, Б та В;
адміністративно-побутових будівель, за винятком устаткування з витратою повітря 10 тис. куб. м/г і менше.
Устаткування систем аварійної вентиляції та місцевих відсмоктувачів допускається розміщувати в приміщеннях, що ними обслуговуються.
Транзитні повітроводи для систем тамбур-шлюзів при приміщеннях категорій А та Б, а також систем місцевих відсмоктувачів вибухонебезпечних сумішей слід виконувати з межею вогнестійкості 0.5 години.
Транзитні повітроводи не слід прокладати крізь сходові клітини та приміщення сховищ.
Повітроводи для приміщень категорій А та Б та систем місцевих відсмоктувачів вибухонебезпечних сумішей не слід прокладати у підвалах чи підпільних каналах.
Місця проходу транзитних повітроводів крізь стіни, перегородки та перекриття будівель (у тому числі у кожухах та шахтах) слід ущільнювати негорючими матеріалами, які забезпечують нормовану межу вогнестійкості огородження, що перетинається.
Напірні ділянки повітроводів систем місцевих відсмоктувачів вибухонебезпечних сумішей, а також шкідливих речовин 1 -го та 2-го класів небезпеки не слід прокладати крізь інші приміщення. Допускається прокладання вказаних повітроводів зварними класу П (плотные) без роз’ємних з’єднань.
Повітроводи, по яких переміщуються вибухонебезпечні суміші, допускається перетинати трубопроводами з теплоносієм, температура якого не менше ніж на 20% нижче температури самозаймання, °С, газів, парів, пилу або аерозолів.
Усередині повітроводів та на відстані менше 0.05 м від їх стінок не допускається розміщувати газопроводи та трубопроводи з горючими речовинами, кабелі, електропроводку та каналізаційні трубопроводи; не допускається також перетинання повітроводів вказаними вище комунікаціями.
Для устаткування, металевих трубопроводів та повітроводів систем вентиляції приміщень категорій А та Б, а також систем місцевих відсмоктувачів, що видаляють вибухонебезпечні суміші, слід передбачати заземлення відповідно до вимог Правил улаштування електроустановок (ПУЕ).
Електроприймачі систем опалення, вентиляції та кондиціонування слід передбачати тієї ж категорії, яка встановлена для електроприймачів технологічного або інженерного устаткування приміщення.
Електропостачання систем аварійної вентиляції та проти-димного захисту, окрім систем для видалення газів та диму після пожежі, слід передбачати І категорії. При неможливості за місцевих умов здійснювати живлення електроприймачів І категорії від двох незалежних джерел допускається живлення їх від одного джерела від різних трансформаторів двотрансформаторної або двох близько розташованих однотрансформаторних підстанцій. При цьому підстанції повинні бути підключені до різних живильних ліній, що прокладені різними трасами, та мати пристрої автоматичного резерву, як правило, зі сторони низької напруги.
В будівлях та приміщеннях, що обладнані системами протидимного захисту, слід передбачати автоматичну пожежну сигналізацію.
Повітря, що викидається до атмосфери з систем місцевих відсмоктувачів та загальнообмінної вентиляції виробничих приміщень, в якому містяться забруднюючі шкідливі речовини, слід, як правило, очищувати та передбачати розсіювання в атмосфері залишкових кількостей шкідливих речовин відповідно до ОНД-86.
Місце викидів до атмосфери з систем вентиляції виробничих приміщень слід розміщувати за розрахунком або на відстані від приймальних пристроїв для зовнішнього повітря не менше 10 м по горизонталі або на 6 м по вертикалі при горизонтальній відстані менше 10 м. Крім того викиди з систем місцевих відсмоктувачів шкідливих речовин слід розміщувати на висоті не менше 2 м над дахом більш високої частини будівлі, якщо відстань до його виступу менше 10 м.
Місце викидів з системи аварійної вентиляції слід розміщувати на висоті не менше 3 м від землі до нижнього краю отвору.
Необхідно блокувати невмонтовані в технологічне устаткування вентилятори (за відсутності резервних) для систем місцевих відсмоктувачів, які видаляють шкідливі речовини 1 та 2-го класів небезпеки або вибухонебезпечні суміші, передбачаючи зупинку технологічного устаткування у разі виходу з ладу вентиляторів; а при неможливості зупинення технологічного устаткування повинна вмикатись аварійна сигналізація.
З цією метою слід встановлювати газоаналізатори або сигналізатори горючих газів, що зблоковані з установками аварійної вентиляції, та автоматично вмикаються від пристроїв сигналізації.
Включення повітряної завіси слід блокувати з відчиненням воріт, дверей та технологічних прорізів. Автоматичне відключення завіси слід передбачати після зачинен-ня воріт, дверей, технологічних прорізів та після відновлення нормованої температури повітря в приміщенні, передбачаючи скорочення витрати теплоносія до мінімальної, що забезпечує незамерзання води.
Сигналізацію роботи устаткування («Включено», «Аварія») слід виконувати для систем:
а) вентиляції приміщень без природного провітрювання виробничих та адміністративно-побутових будівель;
б) місцевих відсмоктувачів, які видаляють шкідливі речовини 1 та 2 класів небезпеки або вибухонебезпечні суміші;
в) загальнообмінної витяжної вентиляції приміщень категорій А та Б;
г) витяжної вентиляції приміщень складів категорій А та Б, в яких відхилення контрольованих параметрів від норми може привести до аварії.
Примітка : Вимоги, що відносяться до приміщень без природного провітрювання, не поширюються на вбиральні, курильні, гардеробні та інші подібні приміщення.
Автоматичне блокування слід виконувати для :
а) відкривання та закривання клапанів зовнішнього повітря при включенні та виключенні вентиляторів;
б) відкривання та закривання клапанів систем вентиляції, сполучених повітроводами для повної або часткової взаємозамінності, у разі виходу з ладу одної з систем;
в) закривання клапанів на повітроводах для приміщень, які захищаються установками газового пожежогасіння, при виключенні вентиляторів систем вентиляції цих приміщень;
г) включення резервного устаткування при виході з ладу основного;
д) включення та відключення подачі теплоносія при вмиканні та вимиканні повітронагрівачів та опалювальних агрегатів;
е) включення систем аварійної вентиляції при утворенні в повітрі робочої зони концентрацій шкідливих речовин, що перевищують ГДК, а також концентрацій горючих речовин у повітрі приміщення, які перевищують 10% нижньої концентраційної межі розповсюдження полум’я по газо-, паро- та пилоповітряних сумішах.
Видалення диму на шляхах евакуації людей з приміщень та будівель в початковій фазі пожежі повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91.
При відсмоктуванні повітря аспіраційними установками із приміщення в кількості, що перевищує один об’єм за годину, слід передбачати спеціальні припливні установки.
Аспірацію ємкостей для збирання і зберігання пилу не допускається поєднувати в одну аспіраційну систему з технологічним і транспортним устаткуванням.
Опалювально-вентиляційне устаткування, трубопроводи та повітроводи, що розміщені в приміщеннях з агресивним середовищем, а також застосовувані для видалення повітря з агресивним середовищем, слід передбачати із антикорозійних матеріалів або з захисним покриттям від корозії.
Гарячі поверхні опалювального та вентиляційного устаткування, трубопроводів і повітроводів, розташованих у приміщеннях, в яких вони утворюють небезпеку спалахування газів, парів, аерозолів або пилу, слід ізолювати, передбачаючи температуру на поверхні теплоізоляційної конструкції не менше ніж на 20% нижче температури їх самоспалахування, °С.
Температуру теплоносія слід приймати не менше ніж на 20% (враховуючи п.6.6.3.30. цих Правил) нижче температури самозаймання, °С, речовин, що знаходяться в приміщенні.
Концентрацію шкідливих речовин у припливному повітрі при виході із повітророзподілювачів і інших припливних отворів слід приймати за розрахунком та, враховуючи фонові концентрації цих речовин в місцях розміщення повітроприймальних пристроїв, але не більше 30% ГДК в повітрі робочої зони для виробничих та адміністративно-побутових будівель і приміщень.
Системи місцевих відсмоктувачів слід передбачати так, щоб концентрації видаляючих горючих газів, парів, аерозолів і пилу в повітрі не перевищували 50% нижньої концентраційної межі розповсюдження полум’я при температурі видаляючої суміші.
Системи вентиляції, кондиціонування повітря і повітряного опалення слід передбачати окремими для кожної групи приміщень, розміщених у межах одного пожежного відсіку.
Системи місцевих відсмоктувачів шкідливих речовин або вибухопожежонебезпечних сумішей слід передбачати окремими від системи загальнообмінної витяжної вентиляції, дотримуючись вимог п. 6.6.3.33. цих Правил.
Системи загальнообмінної витяжної вентиляції для приміщень категорій В, Г, Д, що видаляють повітря із 5-метрової зони навколо устаткування, яке має в своєму складі горючі речовини, що можуть створювати у цій зоні вибухонебезпечні суміші, слід передбачати окремими від інших систем цих приміщень.
Системи місцевих відсмоктувачів від технологічного устаткування слід передбачати окремими для речовин, об’єднання яких може створювати вибухонебезпечну суміш або створити більш небезпечні і шкідливі речовини. У технологічній частині проекту повинна бути вказана можливість об’єднання місцевих відсмоктувачів горючих і шкідливих речовин в загальні системи.
Системи місцевих відсмоктувачів горючих речовин, що осаджуються або конденсуються у повітроводах та вентиляційному устаткуванні, слід передбачати окремими для кожного приміщення або для кожної одиниці устаткування.
Рециркуляція повітря не допускається:
а) із приміщень, в яких максимальні витрати зовнішнього повітря визначаються масою шкідливих речовин 1- і 2-го класів небезпеки, які виділяються;
б) із приміщень, в повітрі яких присутні хвороботворні бактерії і грибки у небезпечних концентраціях або різко виявлені неприємні запахи;
в) із приміщень категорій А і Б, окрім повітряних та повітряно-теплових завіс біля зовнішніх воріт та дверей;
г) із 5-метрових зон навколо устаткування в приміщеннях категорій В, Г, Д, якщо в цих зонах можуть утворюватись вибухонебезпечні суміші горючих газів, парів і аерозолів з повітрям;
д) із систем місцевих відсмоктувачів шкідливих речовин та вибухонебезпечних сумішей з повітрям; є) із тамбур-шлюзів.
Припливне повітря слід подавати, як правило, безпосередньо у приміщення з постійним перебуванням в них людей.
Припливне повітря слід направляти так, щоб повітря не надходило через зони із великим забрудненням — в зони з меншим забрудненням та не порушувало роботу місцевих відсмоктувачів.
Видалення повітря із приміщення системами вентиляції слід передбачати із зон, в яких повітря найбільше забруднене. При виділенні пилу і аерозолей видалення повітря системами загальнообмінної вентиляції необхідно передбачати із нижньої зони.