НПАОП 16.0-1.16-97Правила безпеки для тютюнового та тютюново- ферментаційного виробництва

1. Робота на складах хімічних речовин допускається лише з використанням засобів індивідуального захисту відповідно до вимог розд. 12 ч.1 цих Правил.

1. Склади балонів з горючими газами

   1. Зберігання балонів з газами повинно проводитись згідно з Правилами будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.

Склади для зберігання балонів з горючими газами повинні бути одноповерхові з безгорищним покриттям легкого типу.

1. При зберіганні балонів на відкритих площадках необхідно захистити їх від впливу сонячних променів, атмосферних опадів та ґрунтових вод.

2. Розміщення групових балонних установок без розривів від будівель допускається лише біля глухих негорючих стін виробничих будівель.

Зберігати групові балонні установки необхідно в шафах або спеціальних замкнених будках з негорючих матеріалів. Зовнішня поверхня балонів повинна бути пофарбована у встановлений для даного газу колір.

1. У приміщеннях складів балонів дозволяється влаштовувати водяне, парове пониженого тиску або повітряне опалення.

Балони з газом, встановлені в приміщеннях, повинні знаходитись від радіаторів опалення та інших опалювальних приладів та печей на відстані не менше 1 м, а від джерел тепла з відкритим полум’ям — не менше 5 м.

1. Балони з горючими газами (водень, ацетилен, пропан, етилен тощо) повинні зберігатись окремо від балонів с киснем, стисненим повітрям, хлором, фтором та іншими окислювачами, а також від токсичних газів.

2. При зберіганні та транспортуванні балонів з киснем попадання на них жиру та стикання арматури з промасленими матеріалами — недопустимо.

При кантуванні балонів з киснем вручну не дозволяється братись за вентилі.

1. При складуванні не можна допускати співударяння балонів, падіння ковпаків та балонів на підлогу.

2. Балони з горючими газами, з яких виявлене витікання, необхідно терміново видалити зі складу.

3. Обслуговуючий персонал повинен знати пожежну небезпеку газів, які зберігаються на складах, порядок евакуації балонів та правила гасіння горючих газів.

Одяг та взуття працівників на складах балонів з горючими газами повинні відповідати вимогам п. 6.1,50 ч.1 цих Правил. На випадок аварій зовні складу повинні бути передбачені комплект спецодягу і протигази.

1. Складські приміщення для зберігання балонів з горючими газами повинні мати постійно працюючу механічну вентиляцію, яка забезпечує безпечні концентрації газів.

2. У складах балонів з газами не дозволяється зберігати інші речовини, матеріали та предмети.

3. На відстані 10м навколо складу з балонами не дозволяється зберігати будь - які горючі матеріали та проводити роботи з вогнем.

4. Заповнені горючим газом балони, що мають башмаки, повинні зберігатись у складах у вертикальному положенні. Для запобігання від падіння балони необхідно встановлювати у спеціально обладнані гнізда, кліті або огороджувати бар’єром.

5. Балони, які не мають башмаків, повинні зберігатись в горизонтальному положенні на дерев’яних рамах або стелажах.При укладці балонів у штабелі висота їх не повинна перевищувати 1.5 м, всі вентилі повинні бути закриті запобіжними ковпаками та повернуті до однієї сторони.

6. При вантаженні, розвантаженні та транспортуванні балонів зі стисненим, зрідженим і розчиненим газом повинні виконуватись такі правила:

• транспортування до місця вантаження або розвантаження необхідно виконувати на спеціальних візках, конструкція яких повинна забезпечувати перевезення балонів без тряски та ударів (візки повинні мати гнізда за розміром балонів, оббиті повстю);

• вентилі балонів при транспортуванні повинні бути закриті ковпаками;

• кузов автомашини для перевезення балонів повинен бути обладнаний спеціальними контейнерами або стелажами з виїмками за розміром балонів, оббитих повстю, колодки повинні мати запорні пристрої, які охороняють балони, що перевозяться, від струсів та ударів;

• при вантаженні балонів у кузов автомашини більше ніж у один ряд необхідно застосовувати прокладки, які охороняють балони від зіткнення поміж собою.

1. Адміністративні та побутові будівлі та приміщення

   1. Загальні вимоги

      1. Улаштування адміністративних та побутових приміщень повинно відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87.

      2. Галузеві нормативи по забезпеченню санітарно-побутовими приміщеннями та обладнанням, санітарні характеристики процесів наведені у додатку 2.

      3. Площі та обладнання санітарно-побутових приміщень (гардеробних, душових, сушіння, обезпилення, обігріву, охолодження, вбиралень, умивальних, пристроїв питного водопостачання тощо) повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87.

Геометричні параметри, мінімальні відстані між осями та ширину проходів між рядами обладнання побутових приміщень необхідно приймати за табл. 6.1.Примітка:

1. Ширину проходу між стіною та рядами обладнання допускається зменшувати на 40%, при числі одиниць обладнання більше 6 у ряді — збільшувати на 25%.

2. При тупикових проходах між шафами для одягу число відділень у ряді необхідно зменшувати на 35%.

1. Санітарно-побутові приміщення

1. Розміщення обладнання побутових приміщень

   
   В гардеробних кількість відділень в шафах та гачків вішалок для домашнього та спецодягу необхідно приймати рівною обліковій чисельності працюючих; для вуличного одягу — чисельності у двох суміжних змінах.

Таблиця 6.1

(витяг зі СНиП 2.09.04-87, табл. 5)

1. При обліковій чисельності працюючих на підприємствах до 50 чоловік допускається передбачати загальні гардеробні для всіх груп виробничих процесів.

3. При гардеробних, окрім відокремлених гардеробних для вуличного одягу, необхідно передбачати комори спецодягу, вбиральні, приміщення для чергового персоналу з місцем для прибирального інвентаря, місця для чищення взуття, сушіння волосся.

4. Кількість душових, умивальників та спеціальних побутових улаштувань необхідно приймати за чисельністю працюючих в зміні або частини цієї зміни, що одночасно закінчує працю.

5. Душові обладнуються відкритими душовими кабінами. До 20% душових кабін допускається передбачати закритими. Душові кабіни з наскрізним проходом передбачаються при виробничих процесах груп Ів, 36.

6. Вбиральні у багатоповерхових побутових, адміністративних та виробничих будівлях повинні бути на кожному поверсі.

При чисельності працюючих на двох суміжних поверхах 30 чоловік або менше вбиральні слід розміщувати на одному поверсі з найбільшою чисельністю працюючих.

При чисельності працюючих на трьох поверхах менше 10 чоловік допускається передбачати одну вбиральню на три поверхи.

Вбиральні і душові не дозволяється розміщувати над робочими приміщеннями правлінь, конструкторських бюро, приміщеннями для учбових занять, громадського харчування, пунктів здоров’я, культурного обслуговування та громадських організацій.

1. Допускається передбачати загальну вбиральню для чоловіків і жінок при чисельності працюючих в зміні не більше 15 чоловік.

2. Вхід у вбиральню повинен передбачатись через тамбур з дверима, які самозачиняються.

3. Відстань від робочих місць у виробничих будівлях до вбиралень, міст паління, приміщень для обігріву або охолодження, напівдушів, пристроїв питного водопостачання повинна прийматись не більше 75 м, а від робочих місць на промплощадці підприємства — не більше 150 м.

4. Для прання спецодягу при виробничих підприємствах або групі підприємств повинні передбачатись пральні з відділеннями хімічного очищення.

5. Для знешкодження спецодягу, забрудненого нелеткими речовинами, допускається використовувати окрему технологічну лінію в пральнях.

6. При пральнях необхідно передбачати приміщення для ремонту спецодягу з розрахунку 9 кв. м на одне робоче місце. Кількість робочих місць необхідно приймати з розрахунку одне робоче місце з ремонту взуття та два робочих місця з ремонту одягу на 1000 чоловік облікової чисельності.

1. Приміщення охорони здоров’я

1. Приміщення пунктів здоров’я, медпунктів, особистої гігієни жінок, парильні (сауни), приміщення для інгаляторіїв, фотаріїв, ручних та ножних ванн, приміщення для відпочинку та психологічного розвантаження необхідно приймати відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87.

2. На підприємствах з обліковою чисельністю працюючих більше 300 чоловік повинні передбачатись фельдшерські пункти охорони здоров’я.

3. При обліковій чисельності від 50 до 300 працюючих повинен бути передбачений медичний пункт.

Площу медичного пункту необхідно приймати: 12 кв.м -при обліковій чисельності від 50 до 150 працюючих, 18 кв. м — від 151 до 300.

1. Пункти здоров’я повинні бути розміщені на першому поверсі адміністративних, побутових або виробничих будівель та забезпечені зручним під’їздом санітарного автомобіля.

2. Розміщення та розміри дверей у приміщенні пункту здоров’я повинні прийматися з урахуванням можливості переміщення хворих на носилках.

3. Приміщення особистої гігієни жінок слід розміщувати у вбиральнях із розрахунку 75 працюючих на одну установку. В цих приміщеннях повинні бути передбачені місця для роздягання та умивальник.

4. Приміщення та місця відпочинку в робочий час і приміщення психологічного розвантаження необхідно розміщувати, як правило, при гардеробних домашнього одягу і пунктах охорони здоров’я.

При допустимих параметрах повітря робочої зони у виробничих приміщеннях та відсутності контакту з речовинами 1 і 2 класів небезпеки допускається передбачати місця відпочинку відкритого типу у вигляді майданчиків, що розташовані у цехах на площах, що не використовуються з виробничою метою.

1. В приміщеннях для відпочинку та психологічного розвантаження при обгрунтуванні можуть бути передбачені пристрої для приготування та роздачі спеціальних тонізуючих напоїв, а також місця для занять фізичною культурою.

2. Рівень звукового тиску в приміщеннях і місцях для відпочинку, а також в приміщеннях психологічного розвантаження не повинен перевищувати 65 дБА.

1. Приміщення підприємств громадського харчування,

торгівлі, служби побуту

1. При чисельності працюючих у зміну більше 200 чоловік необхідно передбачати їдальню, яка працює, як правило, на напівфабрикатах; до 200 чоловік — їдальню-роздавальню.

При чисельності працюючих в зміну менше 30 чоловік замість їдальні-роздавальні допускається передбачати кімнату прийому їжі.

1. Чисельність місць у їдальні необхідно приймати із розрахунку одне місце на чотирьох працюючих в зміну або найчисельнішу частину зміни.

2. Площа кімнати прийому їжі повинна визначатись з розрахунку 1 кв.м на кожного відвідувача, але не менше 12 кв. м. Кімната прийому їжі повинна бути обладнана умивальником, стаціонарним кіп’ятильником, електричною плиткою, холодильником. При чисельності працюючих до 10 чоловік у зміну замість кімнати прийому їжі допускається передбачати в гардеробній додаткове місце площею 6 кв.м для встановлення столу прийому їжі.

1. Вимоги до улаштування освітлення

1. Загальні вимоги

1. Освітлення виробничих, адміністративних і побутових приміщень виконується у відповідності з розрядом зорових робіт і коефіцієнтом природної освітленості (КПО). Норми освітленості при штучному освітленні на робочих поверхнях наведені у додатку 3.

2. Для живлення світильників загального освітлення повинна застосовуватись напруга не вище 380/220 В змінного струму при заземленій нейтралі і не вище 220 В змінного струму при ізольованій нейтралі і постійного струму.

3. В приміщеннях без підвищеної небезпеки для усіх стаціонарних світильників допускається застосовувати напругу не вище 220 В.

Світильники з люмінесцентними лампами на напругу 127-220 В допускається встановлювати на висоті менше 2.5 м від підлоги, а також для місцевого освітлення, якщо виключено контакт з їх струмоведучими частинами у разі дотику.

1. Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання повинна застосовуватись напруга:

- в приміщеннях без підвищеної небезпеки — не вище 220 В;

• в приміщеннях з підвищеною небезпекою — не вище 42 В;

• в особливо небезпечних — не вище 12 В.

В приміщеннях вологих, особливо вологих, жарких та з хімічно активним середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого освітлення допускається лише в арматурі спеціальної конструкції.

1. Для живлення переносних електросвітильників в приміщеннях з підвищеною небезпекою повинна застосовуватись напруга не вище 42 В, в особливо небезпечних — не вище 12 В.

При наявності особливо несприятливих умов, а саме, коли небезпека ураження електричним струмом підвищується наслідком тісноти, незручного положення робітника, стикання з великими металевими, добре заземленими поверхнями (наприклад, робота в котлах, цистернах, бочках та інших ємкостях) для живлення ручних світильників повинна застосовуватись напруга не вище 12 В.

1. Контроль освітленості у приміщеннях та на робочих місцях повинен виконуватись не рідше одного разу на 12 місяців та після реконструкції освітлювальних установок.

1. Аварійне і евакуаційне освітлення

1. Аварійне освітлення (в приміщеннях і на місцях виконання зовнішніх робіт) слід передбачати, якщо вимкнення робочого освітлення і порушення нормального обслуговування устаткування і механізмів, що з ним пов’язане, може викликати:

• вибух, пожежу, отруєння людей;

• тривале порушення технологічного процесу;

• порушення роботи таких об’єктів, як електричні станції, вузли радіопередачі та зв’зяку, диспетчерські пункти, котельні, щитові, дизельні, насосні установки водопостачання, каналізації і теплофікації, устаткування вентиляції і кондиці-онування повітря для виробничих приміщень, в яких недопустиме припинення робіт тощо.

Найменша освітленість робочих поверхонь виробничих приміщень і території підприємства, що вимагають обслуговування в аварійному режимі, становить 5% освітленості, нормованої для робочого освітлення при системі загального освітлення, але не менше 2 лк усередині будівлі і не менше 1 лк для території підприємства.

1. Евакуаційне освітлення в приміщеннях або в місцях проведення робіт поза будівлями слід передбачати:

• в місцях, небезпечних для проходу людей;

• в проходах і на сходах, які служать для евакуації людей при кількості тих, що евакуюються, більше 50 чоловік;

• по основних проходах виробничих приміщень, в яких працює більше 50 чоловік;

• в виробничих приміщеннях з постійно працюючими в них людьми, де вихід людей із приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення пов’язаний з небезпекою травматизму внаслідок продовження роботи виробничого устаткування;

• в приміщеннях допоміжних споруд, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік.

Евакуаційне освітлення повинне забезпечувати таку найменшу освітленість на підлозі основних проходів (або на землі) та на сходах:

• в приміщеннях — 0,5 лк;

• на відкритих територіях — 0,2 лк.

Світильники аварійного освітлення в приміщеннях можуть бути використані для евакуаційного освітлення.

1. Світильники робочого і аварійного освітлення у виробничих будівлях і зонах роботи на відкритому просторі повинні мати живлення від різних незалежних джерел. Допускається живлення робочого і аварійного освітлення від різних трансформаторів однієї двотрансформаторної підстанції при живленні трансформаторів від різних незалежних джерел.

Світильники евакуаційного освітлення у виробничих будівлях з природним освітленням повинні бути приєднані до мережі, незалежної від мережі робочого освітлення, починаючи від щита підстанції (розподільного пункту освітлення), або за наявності лише одного вводу, починаючи від цього вводу.

Світильники евакуаційного освітлення у виробничих будівлях без природного освітлення повинні бути приєднані до окремого незалежного джерела живлення або автоматично на нього перемикатись, якщо у нормальному режимі живлення евакуаційного освітлення передбачається від джерела, яке використовується для робочого освітлення.

1. Не допускається використання електросилових мереж для живлення загального робочого, аварійного і евакуаційного освітлення.

2. Світлові покажчики евакуаційних або запасних виходів будівель будь-якого призначення, споряджені автономними джерелами живлення, у нормальному режимі, можуть живитись від мереж будь-якого виду освітлення, яке не вимикається під час функціонування будівлі.

3. При технічній недоцільності живлення аварійного і евакуаційного освітлення у відповідності з п. 6.4.2.3. ч. 1 цих Правил замість улаштування стаціонарного аварійного і евакуаційного освітлення допускається застосування ручних освітлювальних приладів з акумуляторами або сухими елементами.

1. Освітлювальна арматура

1. У приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних на світильники повинні бути нанесені добре видимі розпізнавальні знаки з позначенням напруги живлення, що застосовується.

2. Електроосвітлення приміщень або майданчиків зберігання, приймання і відпуску ЛЗР повинно мати вибухо-захищене виконання з вмиканням поза будівлею або територією майданчиків.

3. Переносні світильники в пожежонебезпечних зонах будьякого класу повинні мати ступінь захисту не менше ІР54; скляний ковпак світильника повинен бути захищений металевою сіткою.

4. Вилки втичних з’єднань повинні бути виконані так, щоб їх було неможливо ввімкнути в розетки з номінальною напругою більш високою, ніж номінальна напруга вилки. Конструкція розеток І вилок повинна забезпечувати неможливість вмикання в розетку лише одного полюсу двополюсної вилки, а також одного або двох полюсів трихполюсної вилки.

5. Вилки етичних з’єднань повинні мати таку конструкцію, щоб приєднані до них переносні проводи в місцях приєднання не натягались та не ламались.

1. Вимоги безпеки до обладнання сигналізації та зв’язку

1. Перелік виробничих приміщень, з якими встановлюється зв’язок, вид зв’язку визначаються розробниками проекту в залежності від особливостей технологічних процесів, умов виробництва, категорії його вибухопожежонебезпеки і інших факторів.

2. Підприємства повинні мати обладнання внутрішнього телефонного зв’язку і міської АТС.

3. Прямий телефонний зв’язок повинен бути між власником підприємства і керівниками цехів і служб.

4. Основні і підсобні виробничі приміщення (ремонтні приміщення, машинне відділення холодильного устаткування, парокотельня і інші дільниці) повинні мати телефонний зв’язок. Відділення, між якими підтримується постійний виробничий взаємозв’язок, повинні бути обладнані телефонним, диспетчерським або селекторним зв’язком в залежності від умов виробництва, розміщення споруд і виробничих дільниць на території підприємства.

5. Місця робіт, пов’язані послідовністю або одночасністю виконуваних операцій, повинні бути забезпечені двосторонньою звуковою або світловою сигналізацією (дзвінок, сирена, переговірна трубка, лампочка).

6. Розміщення систем зв’язку і сповіщення здійснюється у місцях, зручних і безпечних для обслуговування, де повинні бути виключені: вібрація, забруднення продуктами технології, механічні та інші діяння, що впливають на точність, надійність і швидкість дії.