НПАОП 16.0-1.16-97Правила безпеки для тютюнового та тютюново- ферментаційного виробництва

. Вибір засобів пожежогасіння (вода, піна, газ, порошок) визначається технологічними вимогами і техніко-економічним обгрунтуванням

1. До первинних засобів пожежогасіння відносяться: вогнегасники; пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати); пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

2. Для визначення видів та кількості первинних засобів пожежогасіння слід враховувати фізико-хімічні та пожежо-небезпечні властивості горючих речовин, їх взаємодію з вог-негасними речовинами, а також розміри площ виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок.

3. Необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння визначають окремо для кожного поверху та приміщення, а також для етажерок відкритих установок.

Якщо в одному приміщенні знаходяться декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділених одне від одного протипожежними стінами, усі ці приміщення забезпечують вогнегасниками, пожежним інвентарем та іншими видами засобів пожежогасіння за нормами найбільш небезпечного виробництва.

1. Покривала (з матеріалів, вказаних у п.1 цього додатку) повинні мати розмір не менше 1м х 1 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж в разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2 м х 1,5 м, 2 м х 2 м. Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів «А», «В», «О», (Е).

2. Бочки з водою встановлюються у виробничих, складських та інших приміщеннях, спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та наявності горючих матеріалів, а також на території об’єктів, їхня кількість у приміщеннях визначається з розрахунку установки однієї бочки на 250-300 кв.м захищуваної площі.

3. Бочки для зберігання води з метою пожежогасіння відповідно до ГОСТ 12.4.009­83 повинні мати місткість не менше 0,2 куб.м і бути укомплектовані пожежним відром місткістю не менше 0.008 куб.м.

4. Пожежні щити (стенди) встановлюються на теріторії об‘єкта з розрахунку один щит (стенд) на площину 5000 кв.м.

До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на ньому, слід включати: вогнегасники — 3 одиниці, ящик з піском — 1 одиниця, покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром до 2 м х 2 м — 1 одиниця, гаки — 3 одиниці, лопати — 2 одиниці, ломи — 2 одиниці, сокири — 2 одиниці.

1. Ящики для піску повинні мати місткість 0.5;1.0 або 3.0 куб.м та бути укомплектованими совковою лопатою.

Вмістилища для піску, що є елементом констукції пожежного стенду, повинні бути місткістю не менше 0.1 куб.м. Конструкція ящика (вмістилища) повинна забезпечувати зручність діставання піску та виключати попадання опадів.

1. Склади лісу, тари та волокнистих матеріалів слід забезпечувати збільшеною кількістю пожежних щитів з набором первинних засобів пожежогасіння, виходячи з місцевих умов.

2. Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників:

Вибір типу та визначення потрібної кількості вогнегасників здійснюється за таблицями 1 або 2 в залежності від їх вогнегасної спроможності, граничної площі, класу пожежі горючих речовин та матеріалів у захищуваному приміщенні або об’єкті (стандарт ІЗО № 3941-77): клас А — пожежі твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);

клас В — пожежі горючих рідин або твердих речовин, які розтоплюються;

клас С — пожежі газів;

клас Д — пожежі металів та їх сплавів;

клас (Е) 6 — пожежі, пов’язані з горінням електроустановок.

Крім перерахованих параметрів, береться до уваги також категорія приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

1. Вибір типу вогнегасника (пересувний чи перенос-ний)обумовлений розмірами можливих осередків пожеж; у разі збільшених їх розмірів рекомендується використовувати пересувні вогнегасники (таблиця 2).

Для гасіння великих площ горіння, коли застосування ручних та пересувних вогнегасників є недостатнім, на об’єкті мають бути передбачені додатково ефективні засоби пожежогасіння.

1. В таблицях 1 та 2 знаком «++» позначені рекомендовані до оснащення об’єктів вогнегасники, знаком «+» — вогнегасники, застосування яких допускається в разі відсутності рекомендованих та за наявності відповідного обгрунтування; знаком «-» — вогнегасники, котрі не допускаються для оснащення об’єктів.

2. Необхідно враховувати климатичні умови експлуатації будівель та споруд, вибираючи вогнегасник з відповідною температурною межею використання.

3. Якщо на об’єкті можливі комбіновані осередки пожеж, то перевага у виборі вогнегасника віддається більш універсальному щодо області застосування.

4. Для граничної площі приміщень різних категорій (максимальної площі, захищуваної одним або групою вогнегасників) необхідно передбачати кількість вогнегасників одного з типів, зазначену в таблицях 1 та 2 перед знаками «++» або «+».

5. Громадські будівлі та споруди повинні мати на кожному поверсі не менше двох переносних вогнегасників.

6. Комплектування технологічного устаткування вогнегасниками здійснюється відповідно до вимог технічних умов (паспортів) на це устаткування або відповідних галузевих правил пожежної безпеки, затверджених у встановленому порядку.

7. Комплектування імпортного устаткування вогнегасниками здійснюється згідно з вимогами договору на його поставку.

8. У місцях зосередження коштовної апаратури й устаткування кількість засобів пожежогасіння може бути збільшена.

9. Коли від пожежі захищаються приміщення з ЕОМ, телефонних станцій, музеїв,архівів тощо, слід враховувати специфіку вогнегасних речовин у вогнегасниках, які призводять під час гасіння до псування обладнання. Ці приміщення рекомендується оснащувати вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням граничне допустимої концентрації вогне-гасної речовини.

10. Виробничі приміщення категорії Д, а також ті, які містять негорючі речовини й матеріали, можуть не оснащуватися вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100 кв.м. необхідність установлення вогнегасників у таких приміщеннях визначають власники підприємств.

11. Відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника не повинна перевищувати 20 м для громадських будівель та споруд; 30 м — для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини); 40 м — для приміщень категорій В, Г; 70 м — для приміщень категорії Д.

За наявності декількох невеликих приміщень з однаковим рівнем пожежонебезпеки кількість необхідних вогнегасників визначається згідно з п. 10.13 та таблицями 1 або 2 з урахуванням сумарної площі цих приміщень

1. .Окремі пожежонебезпечні виробничі установки (фарбувальні камери, загартовувальні ванни, випробувальні стенди, установки для миття та знежирювання деталей, сушильні камери тощо) обладнуються не менше ніж двома

Таблиця 1

Примітки:

1. Рекомендації щодо оснащення приміщень переносними вогнегасниками

   
   Максимальна площа можливих осередків пожеж класів А та В у приміщеннях, в яких передбачається використання вогнегасників, не повинна перевищувати вогнегасної спроможності застосовуваних вогнегасників.

2. Для гасіння осередків пожеж різних класів порошкові вогнегасники повинні мати відповідні заряди: для класу А — порошок АВС(Е); для класів В,С та (Е) — ВС(Е) або АВС(Е) та класу Д — Д.

Значення знаків «++», «+», «-» наведено в п.10.3 Рекомендації щодо оснащення приміщень пересувними вогнегасниками

Примітки:

1. Максимальні площі можливих осередків пожеж класів А та В у приміщеннях, в яких передбачається використання вогнегасників, не повинні перевищувати вогнегасної спроможності використовуваних пересувних вогнегасників.

2. Для гасіння осередків пожеж різних класів порошкові та комбіновані вогнегасники повинні мати відповідні заряди: для класу А — порошок АВС(Е); для класів В,С та (Е) — ВС(Е) або АВС(Е) та для класу Д — Д.

3. Значення знаків «++», «+», «-» наведено в п.10.3

Фізико-хімічні та токсикологічні характеристики шкідливих та небезпечних речовин