НПАОП 16.0-1.16-97Правила безпеки для тютюнового та тютюново- ферментаційного виробництва

1. Гравітаційні транспортери (гвинтові та похилі спуски)

1. Поверхня спусків повинна бути гладкою без виступаючих деталей.

2. Похилі спуски повинні мати міцну конструкцію, причому нахил спуску повинен забезпечувати плавне без ударів переміщення вантажу, що спускається.

3. При кутах нахилу гвинтових спусків понад 24% та швидкості руху понад 1,0 м/с необхідно встановлювати гасителі швидкості (амортизуючі упори, зустрічні ухили тощо), гальмівні пристрої для мішків.

4. Ширина робочої поверхні спуску повинна бути не менше ширини вантажів, що переміщуються, а висота бортів для запобігання падінню вантажів повинна складати не менше 2/3 висоти вантажу.

5. Столи для приймання мішків необхідно влаштовувати висотою 1,4 м та обладнувати їх поверхню гальмовими пристроями, що запобігають падінню мішків.

Прийомні отвори та місця проходження спусків повинні бути огороджені.

1. Отвори в стінах та перекриттях перед спусками повинні закриватись спеціальними накривками або клапанами (дверцятами) та відчинятись лише на час подавання чи проходження вантажу.

1. Валкові мішкопідйомники

1. Підйомники повинні встановлюватись в окремих шахтах з вогнестійких матеріалів.

2. Встановлювати мішкопідйомники в сходових клітках не дозволяється.

3. В місцях завантаження мішків у підйомник відстань від рівня підлоги до валка повинна бути не менше 0.12 м, а у місці приймання повинен бути передбачений похилий спуск з бортами висотою не менше 0.06 м.

4. Мішкопідйомники повинні мати бірку або клеймо з позначенням реєстраційного номера, вантажопідйомності, дати наступного випробування та реєструватися в журналі обліку вантажопідйомних машин.

1. Вантажопідйомні машини, керування якими здійснюється з підлоги

(талі, тельфери)

1. Електроталі та електротельфери повинні бути зареєстровані підприємством- власником та відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів.

2. Мінімальна відстань від підлоги до гака (таля, тельфера), що знаходиться у верхньому положенні, повинна бути не менше 3 м.

3. Вантажні гаки повинні бути забезпечені запобіжними замками,що перешкоджають самочинному випадінню вантажу.

4. Закріплення канату (ланцюга) на барабані повинне виконуватись надійним способом, що дозволяє можливість його заміни. У випадку застосування притискних планок кількість їх повинна бути не менше двох. Довжина вільного кінця канату (ланцюга) від останнього затискача на барабані повинна складати не менше двох діаметрів канату, а для ланцюгів — не менше ширини ланки ланцюга. Загинати вільний кінець каната (ланцюга) під притискною планкою або біля неї не дозволяється.

5. Петля на кінці канату, що сполучається з гаком тельфера (таля), повинна виконуватись з застосуванням коу-ша шляхом запаювання вільного кінця та накладання затискача сталевої, кованої, штампованої, литої конусної втулки або шляхом заливання легкоплавким сплавом.

6. При заміні канатів (ланцюгів) коефіцієнт запасу міцності приймається для канатів не менше 6, а для ланцюгів — не менше 5.

7. Подача напруги на вантажопідйомну машину від зовнішньої мережі повинна здійснюватись через ввідний пристрій, обладнаний ручним або дистанційним приводом для зняття напруги.

8. Пускові апарати ручного керування (контролери, рубильники), що застосовуються на тельферах та талях, повинні мати пристрій для самоповороту до нульового положення.

Утримування контакторів у включеному положенні повинне бути можливим лише при постійно натисненій пусковій кнопці.

Апарат керування повинен бути підвішений на сталевому тросику, довжина якого дозволяла б особі, що керує механізмом, знаходитись на безпечній відстані від вантажу, що підіймається. При знаходженні апарата керування нижче 0.5 м від рівня підлоги кнопковий пристрій слід підвішувати на гачок, закріплений на тросику, на висоті 1-1.5 м.

Корпус кнопкового апарата керування повинен бути виконаний з ізоляційного матеріалу або заземлений не менше, ніж двома провідниками. Як один з заземлюючих провідників може бути використано тросик, на якому підвішено кнопковий апарат.

1. Електроталі (електротельфери) повинні бути обладнані кінцевими вимикачами для автоматичного зупинення. Кінцевий вимикач механізму підйому повинен бути встановлений так, щоб після зупинки вантажозахватного механізму (гака) при підйомі без вантажу зазор між вантажозахватним механізмом та упором становив не менше 0.05 м.

1. Штабелеукладачі

1. Штабелеукладачі,які застосовуються для розбирання та укладання штабелів мішків із сипкими матеріалами, повинні бути обладнані:

• кінцевим стрічковим конвеєром, що зберігає положення при підйомі та опусканні;

• додатковим пусковим пристроєм, встановленим на каркасі верхнього конвеєра, що забезпечує аварійну зупинку та пуск зі штабеля всіх механізмів, що входять до складу транспортної лінії.

1. Порядок та терміни технічного огляду

1. Технічний огляд повинно бути покладено на посадову особу з нагляду за транспортними та вантажопідйомними засобами і здійснюватись за участю посадової особи, відповідальної за їх справний стан.

2. Авто- та електронавантажувачі, електрокари, що знаходяться у роботі, повинні підлягати огляду щоденному — до початку роботи та періодичному огляду:

• повному — не рідше одного разу на рік;

• позачерговому — після кожного ремонту.

Під час оглядів повинна перевірятись технічна справність механізмів керування, сигналізації, акумуляторної батареї, гальмової системи тощо.

1. Вантажопідйомні машини (талі, тельфери), що знаходяться в роботі, повинні підлягати періодичному технічному огляду:

• частковому — не рідше одного разу на рік;

• повному — не рідше одного разу на три роки;

• позачерговому повному — після встановлення таля, тельфера на новому місці, а також після ремонту або заміни гака, канатів.

1. Технічному обстеженню підлягають здіймальні вантажозахватні пристрої (стропи, ланцюги, гаки). Вони повинні підлягати огляду та випробуванню навантаженням, яке у 1.25 рази перевищує їх номінальну вантажопідйомність.

Один раз на рік необхідно проводити перевірку та випробування гака, а також роликової підвіски гака.

Стропи та ланцюги повинні підлягати огляду не рідше, ніж через кожні 10 днів. Бракування сталевих канатів, строп повинна проводитись відповідно з вимогами Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів.

1. Огляд електроустаткування повинен здійснюватись не рідше, ніж через кожні 30 днів.

2. Технічне обстеження малих вантажних ліфтів, а також валкових мішкопідйомників повинно здійснюватись періодично, але не рідше одного разу на рік.

1. Пневматичний транспорт

1. Пневмотрубопроводи, прокладені над поверхнею землі або у прохідних каналах, повинні монтуватись за дотриманням таких вимог:

• їх висота над землею повинна бути не менше 5 м; трубопроводи, прокладені в прохідних каналах, повинні бути доступні для обслуговування;

• трубопроводи пневматичного транспорту повинні мати ревізії, розташовані у місцях, доступних для обслуговування та очищення трубопроводів;

• трубопроводи повинні мати захисне заземлення, виконане відповідно з діючими правилами;

• металеві опори та пневмотрубопроводи повинні мати антикорозійне покриття.

1. Відцентрові повітродувні машини повинні запускатись при перекритих вентилях на всмоктуванні та нагнітанні.

2. Всмоктувальні сопла пневматичної системи забирання сипких матеріалів повинні виготовлюватись з легких металів (алюмінію, дюралюмінію).

3. Пристрій для забирання повітря до системи пневматичного транспорту повинен мати металеву сітку з розмірами вічка не більше 0.015*0.015 м, а для виробництв з підвищеними гігієнічними вимогами до чистоти продукту — фільтр для уловлювання механічних домішок повітря.

4. Дротяні каркаси фільтрувальних рукавів повинні бути заземлені на корпус смужками фольги.

5. Експлуатацію, ремонт та встановлення компресорів слід здійснювати у відповідності з Правилами будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів та газопроводів.

6. Не допускається експлуатація компресорів без автоматики, системи захисту від підвищення температури, тиску та рівня масла, без зворотнього клапана, який встановлюється перед водомасловідокремлювачем.

7. Для компресора з водяним охолодженням необхідно мати автоматичний пристрій, що захищає від зниження тиску охоложеної води на виході води з системи охолодження.

8. Автоматичний пуск компресорів здійснюють за допомогою блокування вмикання відносно наявності протоку води для охолодження, тиску та температури масла у системі змазування, температури та тиску повітря на виході з компресора.

9. Водомасловідокремлювачі та ресивери повинні обладнуватись запобіжними клапанами, люками для очищення, спускним краном, манометром з триходовим краном.

10. Будова, монтаж та експлуатація ресиверів та водомасловідокремлювачів повинні відповідати вимогам Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.

11. Ротаційні повітродувки повинні мати індивідуальний електропривід, систему мащення, глушник, запобіжний клапан та манометр.

Шлюзові затвори системи пневмотранспорту повинні бути обладнані реле контролю швидкості. Випробування обертання крильчатки затвора повинно проводитись за кінець вала. Обертати крильчатку за лопаті руками не дозволяється

1. . Загальні вимоги

1. Працівникам та посадовим особам на роботах зі шкідливими умовами праці, а також в несприятливих температурних умовах або пов’язаних з забрудненням повинні видаватись безкоштовно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змивні та знешкоджувальні засоби.

2. Працівникам та посадовим особам, професії та посади яких передбачені Типовими нормами безкоштовної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, працівникам і службовцям скрізних професій та посад усіх галузей народного господарства і окремих виробництв, спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту видаються незалежно від того, в яких виробництвах, цехах та дільницях вони працюють, якщо ці професії та посади спеціально не передбачені Типовими галузевими нормами.

3. При використанні засобів індивідуального захисту необхідно знати їх технічну характеристику та правила експлуатації.

4. Трудові колективи мають право приймати рішення про безкоштовну видачу працівникам та посадовим особам спеціального одягу та спеціального взуття (за винятком брезентового, хутрового та кожухового одягу) понад Типові норми за рахунок коштів фонду соціального розвитку.

До колективного договору повинен прикладатись перелік посад працюючих, які мають право на безкоштовне отримання засобів індивідуального захисту з наведенням термінів їх носіння у відповідності з Типовими нормами.

1. Найменування професій працівників та посад посадових осіб, для яких передбачається безкоштовна видача спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, відбираються за відповідними тарифно-кваліфікаційними довідниками робіт та професій працівників, посад посадових осіб та за іншими нормативними актами.

2. Складання заявок повинно здійснюватись з урахуванням планової чисельності працівників та посадових осіб за професіями та посадами, для яких передбачена безкоштовна видача спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту.

3. Порядок видачі, зберігання, використання і обліку санітарного одягу, санітарного взуття і санітарного приладдя повинен здійснюватись відповідно до вимог чинної інструкції.

1. Вимоги до засобів індивідуального захисту

1. Для приміщень категорій вибухопожежонебезпе-ки А і Б (аміачні холодильні компресорні та камери тощо) необхідно зберігати у спеціальних шафах поза приміщеннянеобхідну кількість комплектів сгтеціального інструменту, акумуляторних ліхтарів (за відсутності аварійного освітлення) та засобів індивідуального захисту (протигази тощо).

2. Для захисту очей від механічної та хімічної дії відповідно з умовами праці працівники під час роботи повинні застосовувати захисні окуляри.

Типи захисних окулярів вибираються відповідно з ГОСТ 12.4.013-85Е.

Скельця окулярів не повинні зміщуватись в оправі більше ніж на 0.001 м.

1. При виконанні газозварювальних та електрозварювальних робіт необхідно застосовувати захисні окуляри зі скельцями-світлофільтрами.

Для захисту органів слуху необхідно користуватись протишумовими заглушками або внутрішніми вкладками, що закладаються до зовнішнього слуховог

о проходу, або зовнішніми, що повністю перекривають вушну раковину, протишумовими або шумозахисними навушниками.

1. При виконанні робіт, пов’язаних з можливістю падіння згори деталей чи інструменту, для захисту /олови необхідно застосовувати захисні каски.

2. Всі працюючі з кислотами та лугами повинні користуватись запобіжними окулярами (зі шкіряною або гумовою оправою) та гумовими рукавичками, а в окремих випадках — гумовим (прогумованим) фартухом та гумовими чоботами.

3. Перед роботою з розфасування хімічних речовин шкіра рук повинна бути змащена спеціальними захисними мазями або пастами (ХИОТ-6, Селиського, силіконовий крем тощо).

4. У разі контакту з перекисом водню слід використовувати засоби захисту рук.

5. При роботах у сховищах хімічних речовин слід обов’язково знаходитись у головному уборі.

6. При роботі з бактерицидними лампами необхідно захищати очі захисними окулярами з темними, скельцями та використовувати запобіжні засоби для захисту шкіри обличчя та рук від опіків.

7. Для індивідуального захисту органів дихання від шкідливих парів та газів, присутніх у повітрі робочої зони в поєднанні з аерозолями або без них, при об’ємній частці вільного кисню не менше 19% застосовуються протигази промислові фільтруючі за ГОСТ 12.4.121-83.

До комплекту протигаза входять:

• коробка фільтруюча — 1 одиниця (ГОСТ 12.4.122-83);

• маска — 1 одиниця (ГОСТ 12.4.166-85Е);

• гофрована трубка — 1 одиниця;

• сумка — 1 одиниця;

• коротка інструкція — 1 примірник.

Коробки спеціалізуються за призначенням залежно від шкідливих домішок, вони різняться між собою складом поглиначів, а за зовнішнім виглядом — розпізнавальним забарвленням. Марки фільтруючих коробок промислових протигазів наведено в таблиці

12.1.

Марки та характеристики фільтруючих коробок

Маска промислового протигазу повинна бути правильно підігнана, не викликати больових відчувань на протязі шести годин праці.

1. При роботах, пов’язаних з виділенням органічного та мікробного пилу, необхідно застосовувати респіратори марок ШБ-1, («Пелюстка»), РПР-1, ПР-5, ШР, У-2к або РУ-60М.

Респіратор видається працівникам для індивідуального користування. Передавати респіратор іншим особам не дозволяється.

1. Універсальний фільтруючий респіратор РУ-60М використовується для захисту органів дихання працівників від дії шкідливих газів, парів та аерозолів (пилу, диму, туману), що одночасно та роздільно присутні у повітрі робочої зони.

У залежності від призначення універсальний респіратор комплектується фільтруючими патронами, марки яких наведені у табл. 12.2.

1. Для захисту від різноманітного органічного пилу (борошна, цукру, зерна тощо), а також від пиловидних хімікатів застосовується респіратор У-2К.

2. Для захисту органів дихання людини, яка знаходиться в атмосфері з нестачею кисню або ж при наявності в ній шкідливих газів, парів, пилу (робота в ємкостях, цистернах, колодязях) застосовуються протигази шлангові ПШ-1 та ПШ-2.

До комплекту протигаза ПШ-1 входять:

• коробка фільтруюча — 1 одиниця;

• рукав гумотканинний довжиною 10 м зі з’єднувальними деталями -1 комплект;

• трубка гофрована — 3 одиниці;

• маска ШМП, зріст 1,2,3 — 3 одиниці;

• линва сигнально-рятувальна діаметром 0.0096 м довжиною 15 м — 1 одиниця;

• пояс рятувальний — 1 одиниця;

Для зручності користування на сигнально-рятувальній линві кожні 0,5 м зав’язуються вузли.

1. При одночасній роботі в ємкостях, цистернах, колодязях двох осіб слід користуватись протигазами шланговими ПШ-2.

До комплекту протигаза ПШ-2 входять:

• установка для нагнітання повітря — 1 комплект;

• рукав гумотканинний довжиною 20 м або 10м (за узгодженням з замовником) — 2 комплекти;

• маска ШМТ, зріст 1,2,3 — 3 одиниці (за узгодженням з замовником дозволяється комплектувати додатково ШТМ — 0-4 зростів по 1 одиниці);

• трубка гофрована — 4 одиниці;

• пояс рятувальний — 2 одиниці;

• линва сигнально-рятувальна діаметром 0.0096 м довжиною — 25 м — 2 одиниці.

1. Рятувальні линви випробовуються двічі на рік. Линву піддають випробовуванню на міцність статичним навантаженням 200 кг на протязі 900 с. Довжина линви заміряється до випробовування та після його закінчення.

Видовження линви не повинне перевищувати 5% її початкової довжини.

1. Випробовування рятувального поясу з карабінами проводиться один раз на 6 місяців.

2. Кожному поясові та линві присвоюється інвентарний номер, додається інструкція з перевірки рятувальних поясів та линв.

3. Для роботи у вибухопожежонебезпечних цехах необхідно застосовувати спецодяг та взуття, що відповідає вимогам п.6.1.50 ч.1 цих Правил.12.2.21. Для запобігання накопиченню на тілі людини зарядів статичної електрики при контактній або індуктивній дії наелектризованого матеріалу елементів одягу необхідно забезпечити стікання цих зарядів у землю крізь електропровідність взуття та підлоги.