Для вмикання приладів, які споживають струм більше 10 А, повинна бути передбачена самостійна лінія.
Приміщення лабораторій повинні бути забезпечені засобами пожежогасіння згідно з нормами, що наведені у додатку 21 цих Правил.
Зливання, наливання та транспортування ЛЗР по трубопроводах
Вибухонебезпечна зона зливно-наливної естакади повинна бути означена знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76. Партія ЛЗР, що прибула на підприємство, повинна пройти вхідний контроль. Відбір проб ЛЗР з цистерни слід виконувати після припинення руху рідини, коли вона знаходиться у спокійному стані.
При зливанні та наливанні ЛЗР слід відчиняти та зачиняти накривки люків цистерн, опускати та підіймати зливні пристрої, не допускаючи ударів. При цьому слід користуватись інструментом та пристроями з металу, що не дає при ударі іскор.
Для зливання ЛЗР з залізничних цистерн повинні використовуватись механізовані зливно-наливні пристрої.
На зливно-наливних естакадах ЛЗР відкидні містки для підходу до горловини у місцях їх стикання з залізничною цистерною повинні мати окантовку, виконану з матеріалів, що виключають іскроутворення.
Порядок встановлення (подачі) залізничних цистерн під зливання ЛЗР повинен гарантувати безпечне виконання цих операцій та визначатись спеціальними інструкціями. При зливанні залізничних цистерн повинні передбачатись заходи, що попереджають можливість самочинного переміщення цистерн, які знаходяться під зливанням, розгерметизації зливників та викиду ЛЗР та їх парів до атмосфери,а також заходи, що виключають наявність постійних або випадкових джерел займання в зоні можливого загазування.
При зливанні ЛЗР подача інших залізничних цистерн або вагонів до тупика, зайнятого цистернами з ЛЗР, а також маневрова робота поблизу зливання не дозволяється.
На території зливно-наливних пристроїв не допускається гальмування цистерн металевими башмаками; з цією метою дозволяється застосування лише дерев’яних башмаків.
Не дозволяється використовувати залізничні цистерни з ЛЗР, що знаходяться на залізничних коліях як стаціонарні складські (витратні) ємкості.
Автомашини та автоцистерни, що перевозять легкозаймисті рідини, повинні мати не менше 2-ох вогнегасників, пожежну кошму, пісочницю з сухим піском, вимикач для відключення акумуляторної батареї автомобіля, покривало з повсті або негорючого теплоїзоляційного матеріалу, лопату та обладнуватися надійним заземлюючим провідником. Вихлопні труби повинні бути виведені під радіатор і обладнані справними іскрогасниками. На час зливання автоцистерни повинні підключатися до заземлюючого пристрою. Автомашини повинні мати розпізнавальні знаки відповідно до вимог Правил дорожчого руху в Україні.
Захист від блискавки зливно-наливних пристроїв та резервуарів повинен виконуватись відповідно з Інструкцією по улаштуванню захисту будівель та споруд від блискавки.
Зливання легкозаймистих рідин під час грози не дозволяється.
Захист від статичної електрики повинен бути виконаний у відповідності з Правилами захисту від статичної електрики у виробництвах хімічної, нафтохімічної та нафтопереробної промисловості.
Зовнішнє електроосвітлення зливно-наливних пунктів має відповідати вимогам
ПУЕ.
Гумові (або інші з електронепровідних матеріалів) шланги з металевими наконечниками, які використовуються для наливавання рідин у залізничні цистерни, автоцистерни, наливні судна та інші пересувні посудини і апарати повинні бути, обплетені мідним дротом діаметром не менше 0.002 м або мідним тросом з перерізом не менше 4 кв. мм з шагом витка не більше 0.1 м. Один кінець дроту або тросу з’єднується припайкою (або болтом) з металевими заземленими частинами продуктопроводу, а другий — з наконечником шланга. При використанні армованих шлангів або електропровідних рукавів заземлення їх плетення не потрібне при умові з’єднання арматури або електропровідного гумового шару з заземленими продуктопроводами і металевим наконечником шлангу.
Наконечники шлангів повинні бути виготовлені з матеріалу, що не дає іскор при ударі (бронза, мідь тощо).
Зливна труба (шланг) при наливанні ЛЗР до резервуару повинна встановлюватись на відстані не більше 0,2 м від дна (для стаціонарно вмонтованих трубопроводів), при цьому форма кінця труби та швидкість подавання ЛЗР повинні бути такими, щоб було виключене його розбризкування.
При відсутності залишку ЛЗР в резервуарі подача повинна проводитись уповільнено, зі швидкістю руху не більше 1 м/с.
Струмінь ЛЗР повинен спрямовуватись повздовж стінки резервуару.
При заповненні резервуарів ЛЗР слід лишати 3-5% вільного об’єму на розширення продукту.
Трубопроводи і обладнання системи зливання-наливання ЛЗР повинні бути герметичними, їх будова повинна виключати можливість надходження горючих парів до атмосфери при проведенні зливально-наливальних операцій.
У зливно-наливних системах не допускається застосування пристроїв та деталей, виготовлених з матеріалів, що нестійкі до дії ЛЗР, які перекачуються.
На трубопроводах, по яких ЛЗР подається до сховищ, встановлюються запірні пристрої для відключення цих трубопроводів на випадок виникнення аварії.
Керування цими пристроями повинно бути місцевим і дистанційним (з безпечного
місця).
Для перекачування легкозаймистих рідин слід застосовувати герметичні насоси (з екранованим електродвигуном) та насоси з торцевими ущільненнями.При використанні сальникових насосів їх слід обладнувати ущільненнями підвищеної надійності та мати спеціальну конструкцію для перекачування таких рідин.
Насоси, що застосовуються для нагнітання легкозаймистих та горючих рідин, повинні обладнуватись блокуваннями, які припиняють роботу насосу при падінні тиску рідини у всмоктувальному патрубку чи підвищенні тиску у нагнітальному патрубку, або відхиленні рівнів у приймальній та роздавальній ємкостях від граничнодопустимих значень.
Устаткування та трубопроводи, що пов’язані з транспортуванням вибухопожежонебезпечних речовин, повинні періодично перевірятись на відповідність товщини стінок апаратів та трубопроводів розрахунковим даним.
Перевірка та випробування приладів у вибухопожежонебезпечних зонах повинні проводитись за умов, що виключають іскроутворення.
Устаткування, апарати, комунікації та арматура для легкозаймистих рідин (нафтопродуктів, спирту та його водних розчинів тощо), що розміщені в приміщеннях або на відкритих майданчиках, повинні бути герметичними та захищеними від можливого впливу тиску, який перевищує допустимий, або механічних ушкоджень.
З метою недопущення розливу трубопроводи з такими рідинами в місцях, небезпечних щодо механічних ушкоджень, повинні прокладатись «труба у трубі».
Складські ємкості повинні,як правило, перевищувати об’єм транспортних цистерн з тим, щоб зливання останніх здійснювалось без додаткових операцій, пов’язаних з переключенням зливальних трубопроводів.
Резервуар для ЛЗР повинен бути обладнаний дистанційним покажчиком рівня, дихальним клапаном та вогнезагороджувачем.
В процесі експлуатації необхідно здійснювати постійний контроль за справністю дихальних клапанів та вог-незагороджувачів. Вогнезагороджувачі повинні відповідати встановленим вимогам та перевірятись не рідше одного разу на місяць, а при температурі, нижчої за 0оС, — не рідше двох разів на місяць. Дихальні клапани та сітки узимку повинні очищуватися від льоду.
У разі спрацювання засобів захисту, які встановлюються на устаткуванні,повинна бути відвернена можливість травмування обслуговуючого персоналу, викиду вибухопожежонебезпечних продуктів до робочої зони та шкідливого впливу на оточуюче середовище.
Склади ЛЗР та зливно-наливні естакади мають бути забезпечені первинними та стаціонарними засобами пожежогасіння та сигналізації.
Наземні та напівпідземні резервуари повинні бути пофарбовані білою (сріблястою) фарбою, що запобігає дії сонячних променів.
Зливно-наливні пристрої, трубопроводи, стояки і арматура повинні підлягати регулярному огляду і планрво-попереджувальному ремонту. Виявлені несправності, витікання повинні бути негайно усунуті, а якщо неможливе їх усунення — несправні частини необхідно відключити.
Для місцевого освітлення зливно-наливних станцій можливо застосовувати акумуляторні ліхтарі у вибухозахищеному виконанні.
Не допускається:
експлуатація резервуарів, які мають перекоси, тріщини, а також несправне устаткування, контрольно-вимірювальні прилади, підвідні продуктопроводи та стаціонарні протипожежні пристрої;
встановлювати ємкості на горючих та важкогорючих підвалинах;
переповнювати резервуари і цистерни;
відбирати проби з резервуарів під час зливання або наливання ЛЗР;
укладати бочки без прокладок між ярусами;
приймати і зберігати пошкоджені бочки, бочки без корків або закриті корками, що не відповідають тарі.
ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ВИРОБНИЧОГО УСТАТКУВАННЯ
Загальні вимоги
Будова, монтаж, обслуговування та експлуатація устаткування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.2.032-78, ГОСТ 12.2.033-78, ГОСТ 12.2.062-81, ГОСТ 12.2.124-90.
Будова, виготовлення, монтаж, приймання, експлуатація, ремонт посудин та апаратів, які працюють під тиском понад 0.07 МПа, повинні відповідати вимогам Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.
Будова, виготовлення, монтаж, приймання, експлуатація, ремонт котельних установок повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечноі експлуатації парових і водогрійних котлів.
Компресорне устаткування повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.2.016-81 та Правил будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів та газопроводів.
Холодильні установки повинні відповідати вимогам Правил будови та безпечної експлуатації аміачних холодильних установок.
Конвеєри повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.022-80.
Заточувальні та шліфувальні верстати, їх будова та експлуатація повинні відповідати ГОСТ 12.2.009-80, ГОСТ 12.3.028-82.
Будова, встановлення та експлуатація кранів усіх типів, грузових електричних візків, ручних і електричних талів, лебідок, змінних вантажозахватних механізмів та пристроїв повинні відповідати Правилам будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів.
Ліфти, скіпові та ліфтові підйомники повинні відповідати вимогам Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів.
Деревообробне устаткування повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.2.026.093.
Вимоги цих Правил не звільнюють замовника устаткування та машин, а також їх розробника від забезпечення додаткових вимог безпеки, зумовлених особливостями призначення, експлуатації та конструкції устаткування, а також не звільнюють підприємства-споживачі від обов’язків забезпечення заходів безпеки праці, що вимагають умови роботи.
Вимоги та заходи безпеки, що визначаються особливостями будови та умовами роботи машин та устаткування, систем та елементів конструкції, а також концентрації парів, аерозолів та інших шкідливих речовин, що виділяються, рівні шуму, вібрації у числовому виразі повинні вказуватись у стандарті, технічних умовах на машину, устаткування у розділі «Вимоги безпеки».
В експлуатаційній документації апаратів та машин, що працюють з виділенням шкідливих газів, парів, пилу та що мають відсмоктувачі безпосередньо в конструкції, повинні міститись вказівки щодо необхідного об’єму повітря, що відсмоктується від них.
Деталі та складальні одиниці, куповані вироби або такі, що запозичуються для застосування у виробничому устаткуванні, повинні відповідати вимогам цих Правил.
Устаткування повинне мати паспорти та інвентарні номери. За відсутності паспорта заводу-виготовлювача він складається підприємством-власником. Допускається складання одного паспорта на групу однотипового устаткування з вкладками для кожної одиниці. Відповідно з інвентарними номерами устаткування заноситься до спеціальних журналів обліку та періодичних оглядів. Устаткування, що виготовляється в майстернях харчових підприємств, повинне відповідати вимогам ГОСТів, цих Правил та іншої нормативної документації з безпеки праці. Технічна документація на його виготовлення має бути узгоджена з місцевим органом Держнаглядохоронпраці, затверджена власником підприємства і зберігатися в архіві підприємства на весь час експлуатації.
Вимоги до головних елементів конструкції
Застосування у виробничому устаткуванні матеріалів та покриттів, які будуть працювати в контакті з харчовими середовищами, має бути узгоджене з Міністерством охорони здоров’я України, якщо щодо них немає діючого дозволу.
Конструкція устаткування повинна враховувати:
вимоги міжгалузевих правил та нормативів з охорони праці та цих Правил;
вимоги санітарних правил організації технологічних процесів та гігієнічні вимоги до виробничого устаткування;
особливості транспортування устаткування до місця установлення;
вимоги безпеки щодо виконання такелажних та монтажних робіт з урахуванням використання підйомно-транспортного устаткування та пристосувань для монтажу.
Устаткування, що виділяє тепло, повинне бути теп-лоізольоване таким чином, щоб температура зовнішніх поверхонь не перевищувала 45 °С.
Застосування горючих теплоізоляційних матеріалів не допускається .
Устаткування з примусовим охолодженням повинне мати блокувальний пристрій, який виключає його пуск при відсутності холодоагента.
Устаткування або частини його, що є джерелами виділення вологи, газів та пилу, повинне бути у конструктивному відношенні укритим та герметизованим; герметичність у місцях введення в апаратуру та машини і виведення з них рухомих деталей, обертових валів тощо повинна забезпечуватись при допомозі ущільнювачів. У разі недостатньої герметизації устаткування повинне мати вбудовані місцеві відсмоктувачі або пристрої для уловлювання та видалення шкідливих речовин з очищенням повітря, що викидається до атмосфери. За можливості ці процеси повинні бути автоматизованими та здійснюватись без участі у них людей.
Вбудовані до устаткування аспіраційні та витяжні вентиляційні системи повинні бути зблоковані з пусковими пристроями устаткування.
Фланцеві з’єднання, сальники насосів та мішалок, крани та вентилі апаратів для жиророзчинювальних речовин з високою проникною здатністю (вуглеводів жирного та ароматичного рядів, чотирихлористого вуглецю тощо) повинні виконуватись з відповідного матеріалу без використання жирних мастил та набивок для частин, що труться.
Виробниче устаткування, для якого причиною небезпеки можуть бути перевантаження, порушення послідовності роботи механізмів, спад напруги в електричній мережі, а також тиску у пневмо або гідросистемі нижче допустимих граничних значень, повинне мати відповідні запобіжні пристрої та блокування.
При встановленні вимірювальних приладів, апаратів захисту та керування на устаткуванні з тепловими режимами роботи повинні передбачатись заходи, що виключають можливість їх нагріву понад допустиму температуру.
Система мащення складальних одиниць та механізмів, розташованих у важкодоступних та небезпечних місцях устаткування, повинна бути автоматичною або дистанційною.
Конструкція машин, апаратів, посудин повинна виключати попадання рідин до робочої зони при їх заповненні,-добавленні компонентів, рухові робочих механізмів та оброблюваного продукту.
Складальні одиниці устаткування, які під час обслуговування здатні переміщуватись під дією гравітаційних сил до зони обслуговування, повинні бути обладнані стопорними пристроями, які виключають можливість такого самочинного переміщення.
Конструкція покривок до машин, апаратів і ємкостей повинна виключати самочинне їх падіння. Кут відчинення повинен складати не менше двох радіан або покривки повинні бути обладнані фіксатором положення Відчинено». Застосовувати для цієї мети гачки, дріт тощо не дозволяється.
Робочі механізми з небезпечним інерційним рухом повинні мати автоматичне гальмування в усіх випадках зупинки устаткування.
Завантаження, переміщення, вивантаження та транспортування устаткування повинні бути механізовані.
Конструкція виробничого устаткування повинна забезпечувати:
шумову характеристику — за ГОСТ 12.1.029-80;
вібрацію — за ГОСТ 12.1.012-90.
Конструкція устаткування не повинна затруднювати вивантаження, повного видалення продукту та санітарної обробки устаткування, повинна забезпечувати безрозбірне миття та виключати утворення застійних зон.
Очищення та миття повинні забезпечуватись, як правило, без знаходження людей усередині апаратів. Всі операції з обробки (видалення залишку, промивка, пропарювання, дегазація) повинні бути механізовані та безпечні для обслуговуючого персоналу.
Ємкості для зберігання рідких та харчових продуктів, що легко випаровуються при температурі вище 45 °С, повинні мати розташовані у верхній частині оглядові люки та бути обладнані надійно діючими приладами — покажчиками рівня продукту в ємкості.
Ємкості для зберігання продуктів при температурі 45 °С та нижче повинні мати нижні самоущільнювані люки, що відчиняються усередину. Верхні люки ємкостей повинні мати запобіжні грати, розташовані під накривкою.
Резервуари, збірники, апарати, мірники, які заповнюються шкідливими, вибухопожежонебезпечними та їдкими речовинами, повинні бути оснащені рівнемірами та переливними трубами з відводом до резервного збірника. Для ремонту або аварійного звільнення посудин, що працюють під тиском, повинна бути передбачена можливість передачі їх вмісту при допомозі насосів, самопливом та іншими засобами до складських резервуарів, технологічних апаратів та спеціально призначених для цієї мети аварійних або дренажних збірників. При цьому повинне бути забезпечене повне звільнення трубопроводів.
Ємкісна апаратура з ЛЗР обладнується не менше ніж трьома сигналізаторами рівня. Сигналізація граничного верхнього рівня повинна здійснюватись від двох сигналізаторів рівня, нижнього від одного.
Вимірювання рівня вибухопожежонебезпечних продуктів в апаратах ємкісного типу повинно здійснюватись за допомогою засобів вимірювань, що виключають необхідність у відчиненні люків апаратів.
Засоби виміру рівня мірними рейками, штоками тощо, пов’язані з необхідністю розгерметизації апаратури, не допускаються.
Технологічне устаткування, де в разі пуску у роботу або зупинки, а також при відхиленнях від встановленого режиму можливе утворення вибухопожежонебезпечних сумішей, повинне забезпечуватись системами продування їх інертними газами.Замість інертного газу, там де це допускається за умовами технології, можливе застосування водяної пари.
У конструкції резервуарів повинні бути передбачені блокувальні пристрої, що забезпечують вимикання розташованих усередині резервуарів механізмів (мішалки, змійовики, скребки, вивантажувальні шнеки тощо) при відкриванні накривок люків (лазів) та виключають можливість їх включення при відкритих накривках.
Металеві резервуари повинні бути оснащені стропувальними пристроями, регулювальними гвинтами з контргайками та опорними пластами.
Машини та устаткування повинні мати форму, конфігурацію, обробку та лакофарбне покриття, які забезпечують:
вільне обслуговування (пуск, зупинка, мащення, огляд, регулювання тощо);
прибирання, миття, протирання машини до повного видалення з неї бруду, пилу
тощо;
обробка та лакофарбувальне покриття повинні бути механічно міцними, стійкими щодо дії кліматичних факторів, миючих рідин та виробничого середовища.
При фарбуванні устаткування необхідно враховувати кольори:
розпізнавального забарвлення — відповідно до ГОСТ 14202-69;
сигнальні та безпеки — відповідно з ГОСТ 12.4.026-76.
Вимоги до механізмів керування
Механізми керування виробничим устаткуванням повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.064-81 та мати чіткі позначення згідно ГОСТ 12.4.040-78 або написи, що пояснюють їх функціональне призначення.
Конструкція та розташування механізмів керування повинні виключати можливість мимовільного та самочинного включення та виключення устаткування.
Пускові апарати виробничого устаткування повинні забезпечувати швидкість та плавність його вмикання та вимикання.
Наявність кількох місць пуску в устаткуванні не допускається, за такими винятками:
на устаткуванні, що обслуговується одним оператором, і ширина зони обслуговування якого більше 2.5 м, можуть встановлюватись дублюючі кнопки «ПУСК» та «СТОП» за умови нагляду за ними оператора з будь-якого місця зони;
при одночасному обслуговуванні устаткування кількома працівниками у випадках, коли таке устаткування та його пускова апаратура розташовані у різних приміщеннях, а також при наявності складних агрегатів, що поєднані виробничим циклом. У вказаному випадку повинні передбачатись:
звукова або світлова сигналізація — за ГОСТ 21786-76, сповіщення про готовність до вмикання цього механізму або комплексу механізмів від особи, відповідальної за їх обслуговування;
апарати (вимикачі, перемикачі, вилки роз’єднання), що виключають можливість дистанційного пуску механізму або лінії, зупинених на ремонт;
спеціальна інструкція по керуванню таким устаткуванням.