При їх проведенні оформлюється наряд-допуск, а також дозвіл на проведення вогневих робіт у відповідності з вимогами Типової інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухонебезпечних і вибухопожежонебезпечних об’єктах.
Поєднувати вогневі роботи усередині ємкості з іншими видами ремонтних робіт не дозволяється.
При виконанні зварювальних робіт, як усередині ємкості, так і назовні, ємкість повинна бути заземлена.
Електрозварювальне устаткування, яке знаходиться під напругою, також мусить бути заземлене.
У випадку застосування електрозварювання та ручного електрифікованого інструменту робітники повинні мати II групу щодо електробезпеки та відповідне посвідчення. Такі роботи повинні виконуватись під контролем спостерігача, який знаходиться назовні та має не нижче другої кваліфікаційної групи.
При виконанні зварювальних робіт усередині ємкості повинні застосовуватись електродотримачі з механічним та електричним блокуванням, яке виключає можливість заміни електродів при ввімкненому струмі.
Електрозварювальні установки для зварювання усередині металевих ємкостей повинні бути оснащені пристроями автоматичного вимикання холостого ходу або обмеження його до напруги 12 В з часовим інтервалом не більше 0.5 с.
При перервах у роботі, а також по закінченні робіт електрозварювальна апаратура повинна бути вимкнена з мережі.
При зварювальних роботах усередині ємкості електрозварник, окрім спецодягу, повинен бути забезпечений також діелектричними рукавицями, калошами, килимками, шланговим протигазом з примусовою подачею повітря.
Для захисту голови електрозварника від механічних травм та ураження електричним струмом повинні видаватись захисні каски з струмонепровідних матеріалів.
Порядок організації та безпечного виконання газонебезпечних робіт на підприємствах повинен відповідати вимогам Типової інструкції з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт.
Проведення вогневих робіт усередині ємкості з застосуванням зрідженого газу або використання гасорізів не дозволяється.
Специфічні вимоги до виконання робіт у силосах та бункерах
Роботи у силосах та бункерах повинні проводитись лише денної пори з письмового дозволу (наряду-допуску) адміністрації підприємства у відповідності з вимогами підрозд. 7.2. ч. 1 цих Правил.
Спуск працівника у силос повинен відбуватись за допомогою спеціальної лебідки, що призначена для спускання та піднімання людей. Відповідальний за роботи повинен перевірити стан лебідки, тросу, колиски, пояса, каната тощо перед спуском і проведенням робіт у ємкості.
До спуску у силоси та обслуговування лебідки повинні допускатись особи, спеціально навчені безпечним методам праці, що мають медичний висновок, який дозволяє їм за станом здоров’я робити на висоті та спускатися у силоси, та які дали письмову згоду на спуск у силос.
Роботи у силосах повинні виконуватись бригадою не менше 4-х осіб: однієї — що спускається, другої — що обслуговує лебідку, та двох спостерігачів, один з яких попускає (вибирає) шланг протигаза, а другий попускає линву, закріплену на рятувальному поясі робітника, що спускається.
Перш ніж спуститись до силосу, працівник повинен надягти шланговий протигаз, рятувальний пояс з сигнально-рятівною линвою та захисну каску. При довжині шлангу більше 12м повітря слід подавати за допомогою повітродувок з електроприводом.
Під час знаходження людини у силосі відходити від лебідки та люка силоса особам, що приймають участь у спуску, не дозволяється.
Доступ працівників до силосів крізь нижні люки дозволяється лише після провітрювання силосів та аналізу повітря на відсутність токсичних та вибухопожежонебезпечних речовин. На стінках та склепіннях силосу не повинно бути налиплих мас продукту; верхній лазовий люк повинен бути перекритий суцільною лазовою накривкою, зачиненою на замок.
По закінченні роботи у силосі відповідальний за виконання робіт повинен пересвідчитись у відсутності в ньому людей та сторонніх предметів і лише після цього дати дозвіл на закриття люків.
Для запобігання вибуху і пожежі при безтарному зберіганні (у силосах) зерна, борошна, цукру тощо необхідно:
забезпечити герметичність технологічного устаткування, норій, шнеків, місць з’єднання трубопроводів з силосами, бункерами;
проводити очищення від пилу устаткування, приміщень.
При очищенні силосів не дозволяється обдувати стисненим повітрям, щоб уникнути утворення вибухонебезпечних сумішей.
При руйнуванні склепінь і завислих мас зерна або інших продуктів не допускається знаходження людей під силосом або бункером. Зачищувати силос методом «підкопу» не дозволяється.
Працівнику, який спускається у силос, не дозволяється відстібати запобіжну линву від пояса і залишати сідло.
Миття та дезинфекція ємкостей
Роботи, пов’язані з миттям ємкостей та інших технологічних посудин, повинні бути механізовані.
У випадку виконання робіт з миття, очищення та дезинфекції ємкості зі знаходженням людей усередині її (ручне миття тощо) необхідно дотримуватись вимог безпеки, які викладено у підрозд. 7.2. і 7.3 ч.1 цих Правил.
Нанесення дезинфікуючих розчинів на поверхню посудин повинне здійснюватись без розбризкування.
Для миття та знежирювання поверхонь слід застосовувати незаймисті та нетоксичні матеріали. Застосування горючих сумішей слід допускати, як виняток, у разі технологічної необхідності, з дозволу адміністрації та за погодженням з органами пожежного нагляду.
Не дозволяється застосовувати при дезинфекції алюмінієвих резервуарів, а також зберігати в алюмінієвих посудинах та в посудинах з оцинкованої сталі лужні розчини.
Всі роботи з дезинфекції, дегазації, дератизації, приготування отруєних принад, перевезення, приймання, зберігання, видачі отруйних речовин (отрутохімікатів), а також знищення отрутохімікатів, що зіпсувались, повинні здійснюватись у суворій відповідності з Інструкціями по боротьбі з шкідниками запасів зерна, борошна та крупи, а також з іншими спеціальними інструкціями та правилами, погодженими з Міністерством охорони здоров’я.
Кожний працівник, допущений до керування та безпосереднього виконання робіт з дезинфекції, дератизації, перевезення, приймання, зберігання та видачі отрутохімікатів, повинен мати посвідчення на право виконання цих робіт. Адміністрація підприємства, на якому проводяться роботи з дезинфекції та дератизації, повинна перевіряти наявність посвідчень у працівників, які їх проводять.
Нанесення захисних покриттів на внутрішні поверхні
технологічних посудин
Підготовка технологічних посудин до нанесення захисних покриттів повинна здійснюватись у відповідності з вимогами ГОСТ 9.402-80 та підрозд. 7.2 і 7.4 ч.1 цих Правил.
Роботи по нанесенню покритів на внутрішні поверхні посудин та апаратів повинні виконуватись з додержанням вимог ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 9.402-80, ГОСТ 12.3.008-75, ГОСТ 12.3.016-87 та інших нормативних документів.
Роботи по нанесенню захисних покриттів повинні здійснюватись на основі затвердженого проекту виконання робіт та заходів, що містяться у цьому проекті. До початку робіт з ними повинні бути ознайомлені всі посадові особи, які здійснюють безпосереднє керівництво та нагляд за веденням робіт. Проект виконання робіт повинен передбачати конкретні технічні рішення, що забезпечують безпеку виробничого процесу:
розрахунок ефективності, схеми, характеристики та режими роботи вентиляційних установок;
схеми безпечного монтажу риштувань, помостів, підмостків та іншого допоміжного обладнання, забезпечення заземлення;
перелік, характеристики та комплектність засобів механізації, електрообладнання;
схеми безпечного транспортування лакофарбних матеріалів до місць виконання
робіт;
технологічний регламент контролю вмісту шкідливих та вибухопожежонебезпечних речовин в повітрі робочої зони, що містить опис типів газоаналізаторів, що застосовуються, місць та періодичності відбору проб.
Виконувати роботи з нанесення покриттів дозволяється лише після отримання від особи, відповідальної за проведення цих робіт (начальника цеху, майстра, виконроба), спеціального письмового дозволу (наряду-допуску). Наряд-допуск видається на строк , який є необхідним для виконання даного обсягу робіт. У випадку перерви з виконанням робіт більш ніж на добу наряд-допуск анулюється, а з поновленням робіт видається новий.
В місцях, де проводяться роботи з нанесення покриттів, а також в приміщеннях, де зберігаються лаки, емалі, розчинники і інші горючі компоненти або готуються суміші захисних покриттів не дозволяється палити, запалювати сірники, свічки, користуватись паяльними лампами та іншими відкритими джерелами вогню, застосовувати вибухонезахищене електрообладнання, електропроводку, виконувати електрозварювальні роботи, застосовувати інструмент, який при ударі може викликати іскроутворення.
У приміщеннях, де проводяться роботи з нанесення захисних покрить, слід проводити вологе прибирання пилу. Вентиляція цих приміщень має бути безперервною. Електродвигуни відкритого типу, світильники загального призначення та вимикачі до них загального виконання, а також все електрообладнання, яке не має відношення до виконання покриттів, на час виконання робіт повинні бути знеструмлені.
Місцеві системи витяжної вентиляції повинні бути оснащені блокувальними пристроями, що забезпечують подачу робочих сумішей до розпилювачів лише в разі дії вентиляційних агрегатів.
Посудина або апарат, на внутрішню поверхню яких наноситься захисне покриття, повинні безперервно вентилюватись протягом усього часу виконання робіт.
Місце проведення робіт з нанесення покриттів повинне бути огороджене та позначене попереджувальними плакатами.
Очищення поверхонь повинне виконуватись механізованим інструментом (щітками, наждачними кругами, голкофрезами тощо).
Газополум’яне очищення внутрішніх поверхонь посудин та апаратів не допускається.
Для виконання покриттів слід використовувати лише лакофарбпі матеріали, дозволені Міністерством охорони здоров’я.
При приготуванні сумішей на основі епоксидних смол, а також при використанні епоксидних смол та сумішей адміністрація повинна забезпечити виконання вимог Санітарних правил при виробництві та використанні епоксидних смол і матеріалів на їх основі.
Імпортні лакофарбні матеріали повинні мати сан-ітарнохімічний висновок про можливість їх використання , а також показники їх пожежонебезпеки. До робіт з імпортними матеріалами дозволяється приступати лише після отримання від організації, яка передає ці матеріали, вказівок відносно виконання робіт та вимог безпеки, узгоджених у встановленому порядку.
Упаковка та маркірування лакофарбних матеріалів та напівфабрикатів повинні відповідати вимогам ГОСТ 9980.1-86Е.
Робочі суміші лакофарбних матеріалів слід готувати в окремих приміщеннях або спеціально відведених місцях, обладнаних місцевою припливно-витяжною примусовою вентиляцією.
Подрібнення компонентів (затверджувачів, наповнювачів тощо) слід виконувати в закритих апаратах, що виключають виділення пилу; приготування смоли із затверджувачем слід здійснювати в герметичних апаратах з мішалками.
Розігрів затверджувачів для епоксидних смол слід проводити лише у гарячій
воді.
На робочі місця лакофарбні матеріали повинні доставлятись у щільно закритій тарі, готовими до застосування, у кількості, що не перевищує змінної витрати. Застосування скляної тари не допускається. Складові двокомпонентних лакофарбових матеріалів (епоксидні смоли з отверджувачем тощо) повинні доставлятись до місць виконання робіт окремо.
Нанесення лакофарбних матеріалів на внутрішні поверхні посудин та апаратів повинне виконуватись пензлем або валиком. Фарбуваня розпиленням допускається, як виняток, за письмовим розпорядженням адміністрації та за умови використання апаратів повітряного розпилення або розпилювачів зі зниженим туманоутворенням. При цьому повинні бути вжиті заходи, що забезпечують зниження концентрації горючих парів та газів у повітрі робочої зони до рівня, який не перевищує нижньої концентраційної межі займання.
У посудинах та апаратах, на внутрішню поверхню яких наносяться захисні покриття за допомогою лакофарбних матеріалів (робочих сумішей), що здатні утворювати ви-бухопожежонебезпечні суміші, повинні встановлюватись автоматичні сигналізатори до вибухонебезпечних концентрацій, які попереджують про утворення у повітрі робочої зони вибухонебезпечного середовища.
При утворенні у повітряному середовищі посудини або апарата концентрацій шкідливих речовин, що перевищують гранично допустимі концентрації, та неможливості нормалізації складу повітря роботи усередині посудини або апарата повинні виконуватись в засобах індивідуального захисту органів дихання ізолюючих протигазах.
Для освітлення робочих місць при виконанні покрить з використанням матеріалів, які містять вибухопоже-жонебезпечні розчинники, повинні застосовуватись електричні світильники у вибухозахищеному виконанні, що працюють при напрузі 12В, або ліхтарі електричні переносні с сухими елементами, напругою до 12 В.
Штепсельні розетки переносних електросвітильників та електричні пускові пристрої повинні розташовуватись поза посудинами або апаратами на відстані не менше 5 м.
По закінченні роботи залишки лакофарбних матеріалів повинні бути повернені до приміщення або спеціального місця для їх приготування та зберігання і злиті у закриту тару.
Матеріали, непридатні до подальшого використання, повинні зливатись у спеціальний посуд з написом «Для зливання забруднених продуктів» та піддаватись нейтралізації.
Всі операції, пов’язані з переливанням лакофарбних матеріалів з однієї тари до іншої, повинні виконуватисьпід витяжними пристроями на піддоні з бортами висотою не менше 0.05 м, виготовленому з матеріалу, який виключає іскроутворення.
Перелиті або розсипані лакофарбні матеріали повинні бути нейтралізовані, прибрані та винесені з приміщення.
Руки працівників, що стикались з ґрунтовками перетворювачами іржі та розчинниками, повинні бути захищені спеціальними пастами, гумовими або біологічними рукавичками.
Розташування обладнання для виконання покриттів та організація робочих місць повинні забезпечувати зручність обслуговування та безпечність евакуації працюючих у аварійних ситуаціях.
Вогневі роботи
Вогневі роботи (електрогазозварювання та різання металу, паяльні та інші роботи з застосуванням відкритого вогню) повинні виконуватись відповідно до вимог ГОСТ
75, ГОСТ 12.3.003-86, Правил з техніки безпеки та виробничої санітарії при виробництві ацетилену, кисню і при газополум-іневій обробці металів, Правил атестації зварювальників, Правил пожежної безпеки в Україні. Вогневі роботи на вибухопожежонебезпечних об’єктах повинні виконуватись з додержанням вимог, вищевказаних нормативних документів, Типової інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухонебезпечних і вибухопожежонебезпечних об’єктах, а також Правил безпеки при ремонті та технічному обслуговуванні машин та устаткування в системі Держагропрому СРСР.
Вимоги безпеки при виконанні робіт в лабораторіях
Приміщення лабораторій обладнуються витяжними шафами з верхніми та нижніми відсмоктувачами та бортиками, що попереджають стікання рідин на підлогу. В приміщеннях лабораторій, окрім загальнообмінної припливно-витяжної та місцевої витяжної вентиляції від лабораторних шаф, повинні бути пристрої для природного провітрювання (кватирки, фрамуги). Швидкість руху повітря при відчинених стулках витяжних шаф та працюючій вентиляції повинна бути не менше 0.5 м/с, а при роботах з їдкими, отруйними та з неприємним запахом речовинами — не менше 1.0 м/с.
Кімнати хімічних лабораторій, призначені для робіт з надзвичайно та високонебезпечними речовинами, повинні бути ізольовані від інших приміщень лабораторії, мати окремий вихід. Витяжні шафи, встановлені в цих кімнатах, повинні мати автономну вентиляцію, що не пов’язана з вентиляцією інших приміщень.
Лабораторні автоклави повинні встановлюватися в окремих приміщеннях.
В витяжних лабораторних шафах електроосвітлення повинно бути у вибухозахищеному виконанні. Вимикачі слід встановлювати поза витяжною шафою.
Зберігання у лабораторіях низькокиплячих речовин (ефір, ацетон тощо) не дозволяється. По закінченню роботи ці речовини повинні бути винесені на зберігання у спеціальне приміщення (склад).
Хімічні лабораторії повинні бути обладнані лише лабораторним устаткуванням промислового виготовлення.
Лабораторне устаткування (витяжні шафи, столи, автоклави тощо) повинне бути забезпечене підведенням газу, води, електроенергії та пари у відповідності з діючими правилами, нормами, інструкціями.
В хімічних лабораторіях, де застосовуються легкозаймисті та горючі рідини і гази (ЛЗР і ГР), повинна бути організована іх централізована роздача. Якщо централізована роздача не організована, балони зі стисненими, зрідженими та розчиненими газами встановлюють поза межами будівель лабораторій у металевих шафах. Сумісне зберігання в одній шафі балонів з різними газами не допускається. Шафи повинні мати прорізи або жалюзійні грати для провітрювання.
Балони, наповнені інертними газами, в приміщеннях лабораторій встановлювати не дозволяється.
Відбір газу з балонів повинен здійснюватись лише через редуктор, що призначений для певного газу та має однакове з балоном пофарбування.
Газові крани та водяні вентилі на робочих столах повинні розміщуватись біля передніх бортів столів та встановлюватись таким чином, щоб виключалась можливість випадкового відкривання кранів.
Газовий трубопровід у кожному робочому приміщенні повинен мати загальний вентиль на відгалуженні від загальної магістралі. Ці вентилі повинні розташовуватись у легкодоступних місцях зовні приміщень.
Перевірка стану газових вентилів та кранів повинна проводитись не рідше одного разу на місяць.
При виявленні витікання газу до приміщення лабораторії необхідно негайно перекрити запірний вентиль, а приміщення провітрити. До повного провітрювання приміщень лабораторії вмикати нагрівальні та освітлювальні прилади не дозволяється.
Лабораторні столи та витяжні шафи для виконання робіт, пов’язаних з застосуванням відкритого полум’я, повинні бути повністю облицьовані негорючими матеріалами. При роботі з лугами та кислотами столи та шафи повинні мати антикорозійне покриття.
Легкозаймисті та горючі рідини повинні зберігатись у лабораторному приміщенні у товстостінному скляному посуді з притертими пробками. Скляний посуд повинен бути розміщений у спеціальному металевому ящику, оснащеному щільною накривкою, стінки та дно якого викладені асбестом. Ящик повинен бути встановлений на підлозі віддалік від проходів та нагрівальних приладів зі зручним підходом до нього.
Для кожного приміщення хімічної лабораторії повинні бути встановлені граничнодопустимі норми наявності хімреактивів, що повинні бути відображені в інструкції. При визначенні допустимих норм слід керуватись тим, що у кожному приміщенні загальний запас легкозаймистих речовин, що зберігаються одночасно, не повинен перевищувати добової потреби.
Всі роботи з мікроорганізмами повинні проводитись в спеціальних приміщеннях-боксах.
Лабораторні інструменти після роботи з мікроорганізмами повинні знешкоджуватись обпалюванням, кип’ятінням, автоклавуванням і лише після цього передаватися для миття.
Знешкодження культур спорових змочених анаеробів повинне фіксуватись актом. Знешкодження культур інших патогенних мікроорганізмів реєструється в журналі.
Для миття великої кількості хімічного лабораторного посуду повинне бути передбачене ізольоване мийне приміщення, розташоване, по можливості, у центрі лабораторії та оснащене столами для миття посуду. Один стіл мусить бути обладнаний витяжною шафою для видалення шкідливих та дуже пахучих речовин.
У хімічних лабораторіях не допускається миття підлог та столів гасом, бензином та іншими органічними розчинниками. З цією метою повинні використовуватись пожежобезпечні синтетичні миючі засоби.
Для проведення робіт з лугами, кислотами та іншими їдкими та отруйними речовинами повинні бути передбачені гумові груші, спеціальні автоматичні піпетки та шприци.
Не допускається всмоктування їдких та отруйних рідин до піпетки ротом, щоб уникнути хімічних опіків порожнини рота або отруєння.
Для отримання розчину лугів невеликі шматочки речовини щипцями опускають у воду і безперервно перемішують. Великі шматочки лугів необхідно розколювати на дрібні шматочки, накривши їх щільною тканиною, у спеціально відведеному місці.
При переливанні кислот, що димлять, розчинів аміаку, а також приготуванні розчинів хлорного вапна слід захищати органи дихання, надягаючи протигаз. Переливання слід проводити у витяжній шафі.
Звільнені після досвіду посудини та прилади повинні ретельно знешкоджуватися самими працюючими. Ця вимога відноситься також до посудин та приладів, що направляються для ремонту у склодувну майстерню.
Рідини із температурою кипіння понад 100 ° С повинні нагріватися на електронагрівальних приладах (колбонагрівачах).
Для уникнення вибуху диетиловий спирт випарювати досуха не дозволяється.
При нагріванні легкоспалахуючих рідин у кількості більше 0.5 л необхідно передбачати заходи для запобігання розливання їх у випадку аварій.
Не дозволяється виливати легкозаймисті та горючі речовини до каналізації. Відпрацьовані органічні розчинники необхідно збирати окремо до спеціальної герметичне закритої тари, в якій їх у кінці робочого дня виносять за межі лабораторії для регенерації або знищення.
Речовини, які легко віддають свій кисень, не можна нагрівати, розтирати, змішувати з горючими речовинами, оскільки це може призвести до самозаймання та вибуху.
Отруйні речовини мають зберігатись у спеціальному приміщенні (відділенні) у витяжних шафах. Ключ від цього відділення повинен знаходитись у завідуючого лабораторією.
При роботі з перегінними апаратами, а також з холодильниками Лібіха необхідно спочатку пустити воду, потім, коли режим циркуляції води буде відрегульовано, запалити пальник. Нагрівання легкозаймистих рідин у лабораторіях повинно виконуватись тільки на водяній бані, встановленій на електроплитці з закритою спіраллю.
Будівлі (приміщення) лабораторій рекомендується блокувати з адміністративною будовою підприємства. Допускається вхід до лабораторії улаштувати з боку виробничої території за умови, що лабораторія відділена від адміністративної будови глухою негорючою перегородкою і не має безпосереднього виходу назовні.
До роботи в лабораторії допускаються особи, які пройшли інструктаж, навчання методам роботи згідно з вимогами підрозд. 3.4. ч.1 цих Правил.
Електрообладнання лабораторій повинно відповідати класу приміщень П-Па. В лабораторії дозволяється установлювати електропечі опору (сушильні, муфельні шафи тощо) тільки з терморегуляторами. Не допускається заміна нагрівальних елементів, які виконані з меншим перерізом стрічки або дроту або менш жаростійкої марки сталі.