11.2.8. Колеса чавуновозних візків повинні мати відбійні щити, що не доходять до головки рейок на 10 мм.
11.2.9. Влаштування носка чавуновозного ковша повинне виключати проливання чавуну при зливі його в конвертор. Носок ковша до зливу чавуну повинен бути очищений від скрапу, обмазаний і висушений.
11.2.10. Перед заливкою чавуну в конвертор машиніст заливного крана повинен подавати звуковий сигнал.
Нахил ковша повинен здійснюватися повільно, без поштовхів.
Під час зливу чавуну виконання робіт і знаходження людей в небезпечній зоні забороняється.
11.2.11. При пересуванні ковшів по робочому майданчику конверторів за допомогою спеціальної лебідки розетки для підключення кантувального механізму повинні встановлюватися в обох торцях лафету чавуновозного візка.
11.2.12. Перед заливкою чавуну в конвертор під робочий майданчик повинен подаватися світло-звуковий сигнал.
11.2.13. Злив чавуну в конвертор при наявності в ньому рідкого шлаку забороняється. Швидкість заливки чавуну в конвертор регулюється в залежності від інтенсивності газовиділення. При сильному газовиділенні і загрозі викиду металу і шлаку заливка чавуну повинна бути припинена, а ківш відведено від горловини конвертора.
12.1.1. Подавання кисню до сталеплавильних печей і конверторів повинно бути централізоване.
12.1.2. Проектування трубопроводів газоподібного кисню повинно проводитися згідно з Інструкцією по проектуванню трубопроводів газоподібного кисню, що затверджена в установленому порядку, а також з дотриманням Правил безпеки при виробництві та споживанні продуктів розділення повітря (ПБПРВ-88).
12.1.3. Для ущілення кисневої арматури повинні застосовуватися матеріали згідно міждержавного стандарту ГОСТ 12.2.052-81.
Забороняється застосування на киснепроводах арматури на основі титану.
12.1.4. Місця, де розташована запірна та регульована арматура, повинні бути освітлені.
12.1.5. Киснепроводи, що прокладені в зоні підвищеної температури або інтенсивного випромінювання, повинні бути теплоізольовані.
12.1.6. Киснепроводи та кисневі пристрої повинні бути захищені від попадання на них мастила.
12.1.7. Розморожування замерзлого конденсату води у киснепроводі та кисневих пристроях повинне проводитися парою або гарячою водою.
12.1.8. У випадку появи витоку кисню, скрізь нещільності в арматурі або з інших причин, подавання кисню повинне бути припинене до усунення несправностей.
12.1.9. Перевірка щільності киснепроводів (рукавів) і арматури повинна проводитися мильним розчином не рідше, ніж один раз на півроку з записом результатів перевірки до журналу.
Перевірка нещільності за допомогою вогню або тліючих предметів забороняється.
12.1.10. Киснепроводи необхідно заземляти при вводі у будівлі сталеплавильних цехів та при виводі з них на контур заземлення цехових електроустановок.
12.1.11. Проводити ремонт киснепроводів, що знаходяться під тиском, забороняється.
12.1.12. Киснепровід, який підлягає ремонту, повинен бути відключений від діючих киснепроводів і продутий повітрям, азотом або парою до зниження вмісту кисню в ньому не більше як 23% (об'ємних), що повинно контролюватися дворазовим аналізом.
Проводити продувку киснепроводів повітрям від поршневих компресорів забороняється.
12.1.13. Вогневі роботи на киснепроводах повинні проводитися за нарядом-допуском і безперервним наглядом спеціалістів.
12.1.14. В приміщеннях, де розташовані кисневі пристрої, палити і користуватися відкритим вогнем забороняється.
12.1.15. Всі роботи з ремонту киснепроводів і кисневих пристроїв повинні проводитися не менше, як двома особами.
В приміщеннях для персоналу, який обслуговує кисневе господарство, повинні бути умивальник, мило і рушник.
12.1.16. Інструмент, що застосовується для обслуговування киснепроводів і кисневих пристроїв повинен бути обмідненим і обезжиреним.
12.1.17. Руки, спецодяг, спецвзуття і рукавиці персоналу не повинні бути забруднені мастилом. Палити і підходити до відкритого вогню після закінчення роботи дозволяється лише після провітрювання одягу. Вішати одяг на фланці або вентилі киснепроводів забороняється.
12.1.18. У випадку займання киснепроводу або виникнення пожежі в районі його розташування, киснепровід повинен бути негайно відключений.
12.1.19. При вмиканні і вимиканні киснепроводів тиск кисню в них потрібно змінювати повільно і плавно.
12.1.20. Підведення кисню до сталеплавильних печей повинні бути розташовані в місцях, що виключають попадання на них бризок металу або шлаку.
12.1.21. Фурми, що подають кисень у сталеплавильні печі і конвертори, повинні бути обладнані мідними наконечниками.
12.1.22. Водоохолоджувані елементи фурм, що застосовуються для подачі кисню до ванн сталеплавильних печей. а також до конверторів після виготовлення і ремонту повинні підлягати гідравлічному випробуванню на щільність тиском 1,25 Р, де Р — величина робочого тиску води у магістралі перед фурмою.
12.1.23. Рукава (шланги), що застосовуються для подачі кисню в сталеплавильні печі і конвертори, повинні відповідати параметрам кисню і вимогам, які пред'являються до устаткування що працює в середовищі кисню.
Рукава (шланги) не повинні мати тріщин і розривів.
12.1.24. Закріплення рукавів (шлангів) до штуцерів, а також металевих трубопроводів до рукавів (шлангів) повинно виключати можливість їх зриву, а також витікання кисню.
12.1.25. Фурми перед встановлюванням, а також рукави (шланги) перед застосуванням повинні бути обезжирені.
12.1.26. При застосуванні кисню для інших виробничих потреб, необхідно дотримуватися вимог п.п. 12.1.1, 12.1.19, 12.1.22, 12.1.24 цих Правил.
12.1.27. При відсутності на підприємстві кисневих станцій допускається застосування газоподібного кисню в балонах.
12.1.28. Киснева рампа повинна бути розташована на нульовій відмітці в окремому вогнестійкому приміщенні.
Приміщення рампи повинно мати вентиляцію, опалення та освітлення. Палити і користуватися відкритим вогнем в приміщенні рампи забороняється.
12.1.29. Кисневі балони в приміщенні рампи повинні встановлюватися в спеціальні стояки, що виключають можливість їх падіння.
12.1.30. Періодично необхідно розбирати і прочищати редуктор.
12.1.31. Поточний запас кисневих балонів повинен зберігатися на складі. Влаштування і тримання складу, а також способи безпечного транспортування балонів повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.
12.1.32. При зберіганні, транспортуванні і поводженні з кисневими балонами повинна бути виключена можливість забруднення їх маслом.
Використання кисню з балонів з несправним редуктором або манометром забороняється.
12.1.33. Пристрій для приєднання кисневих рукавів (шлангів) при ремонтних роботах повинен бути розташований у зручних і безпечних місцях.
12.2.1. До роботи на устаткуванні, яке використовується в технологічному процесі, в якому застосовуються азот чи аргон або ж проходять трубопроводи, заповнені цими газами, можуть бути допущені особи не молодше 18 років, що пройшли медичний огляд, навчання за фахом і ті у яких є посвідчення на право експлуатації цього устаткування.
12.2.2. У кожному цеху, де встановлено устаткування, споживаюче аргон або азот, повинна бути призначена особа, відповідальна за безпечну експлуатацію систем аргоно і азотопостачання.
Особи, відповідальні за безпечну експлуатацію, а також резерв кадрів на їх заміщення, повинні пройти перевірку знань спеціальних Правил безпеки при роботі з азотом і аргоном.
12.2.3. Газонебезпечними вважаються дільниці, на яких розташоване устаткування, де здійснюється технологічний процес з використанням азоту чи аргону, або проходять трубопроводи, заповнені цими газами.
Азот чи аргон до устаткування повинен подаватися по відгалуженню від магістральних трубопроводів, сполучених безпосередньо з цехами виробництва продуктів розділення повітря, а також від газофікаторів або реципієнтів з сумарною гідравлічної ємкістю більше 50 куб.м.
12.2.4. Монтаж і експлуатація об'єктів споживання і трубопроводів азоту і аргону повинні здійснюватися у суворій відповідності до проекту.
Не допускаються зміни в технологічних схемах, конструкції та режимі роботи зазначеного устаткування і трубопроводів без погодження з автором проекту і відділом головного енергетика.
12.2.5. На всі діючі і знов запроваджені до експлуатації об'єкти споживання азоту чи аргону повинні бути складені інструкції з безпечної експлуатації всіх видів устаткування та їх взаємодії, затверджені у встановленому порядку. Інструкції повинні знаходитися на робочих місцях і бути видані обслуговуючому персоналу під розписку.
12.2.6. Приміщення, в яких проводяться роботи з азотом чи аргоном і концентрація кисню в повітрі яких може знижуватися нижче 19% за обсягом, повинні бути обладнані припливно- витяжною вентиляцією. Необхідність влаштування вентиляції та кратність обміну повітря визначаються проектною організацією.
12.2.7. В цехах, споживаючих азот чи аргон, повинні бути складені плани ліквідації аварій.
12.2.8. Конструкція систем продувки азотних чи аргонних трубопроводів повинна виключати можливість надходження цих газів в приміщення.
12.2.9. Цехова інструкція з безпечного застосування азоту чи аргону повинна передбачати порядок дій при первинному, або після ремонту, заповненні трубопроводу азотом чи аргоном.
12.2.10. Крім загальноцехової схеми азото- і аргонопроводів повинні бути схеми азото- і аргонопостачання кожної дільниці і агрегату. Позначені схеми повинні бути на робочих місцях обслуговуючого персоналу.
12.2.11. На кожному підприємстві повинен бути складений перелік приміщень з технологічним устаткуванням, де концентрація кисню за обсяговою часткою може бути менше 19% (в аварійній ситуації) із зазначенням видів і періодичності контролю, а також заходів щодо нормалізації складу повітря.
Перелік цих місць повинен бути затверджений головним інженером підприємства.
Приміщення повинні бути обладнані знаками безпеки у відповідності до вимог міждержавного стандарту ГОСТ 12.4.026-76.
12.2.12. Приміщення та місця, де можливо зниження концентрації кисню нижче 19%, повинні бути забезпечені стаціонарними або переносними газоаналізаторами.
12.2.13. Прокладка трубопроводів газоподібного аргону в землі чи в траншеях і приямках не допускається.
12.2.14. Не допускається використання азоту чи аргону для випадкових робіт і цілей, не передбачених проектом (обдув одягу, устаткування, тощо).
12.2.15. Трубопроводи повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори або мати сигнальні смуги відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 14202-69.
12.2.16. Трубопроводи азоту чи аргону не повинні мати перемичок з іншими газопроводами, не передбачених проектом.
12.2.17. Посудини газифікаторів та інші посудини з рідким азотом чи аргоном, встановлені зовні будівель споживачів, повинні розташовуватися біля стін, що не мають отворів на відстані 1 м від габаритів посудини.
Віконні отвори на відстані 6 м в кожний бік і на 3 м вверх від габаритів посудин не повинні мати елементів, що відкриваються. Визначені вимоги не поширюються на посудини, у яких розняття зливоналивних пристроїв розташовані від стіни будівлі більше ніж на 9 м.
12.2.18. Перевірку щільності азото- і аргонопроводів необхідно проводити щомісячно. Перевірку щільності газопроводів і арматури необхідно здійснювати обмилюванням, а за допомогою переносного газоаналізатора проводити контроль за концентрацією кисню в приміщенні.
12.2.19. На устаткування об'єктів споживання азоту і аргону повинні бути оформлені формуляри або паспорти, відповідаючі вимогам міждержавного стандарту ГОСТ 2.601-68 і СТ СЭВ 1798-79.
12.2.20. Трубопровід азоту або аргону може бути включений до роботи при наявності таких документів:
паспорту трубопроводу;
актів випробувань;
паспортів арматури;
актів випробувань трубопроводів на щільність і міцність;
актів прийомки КВП і А;
сертифікатів на матеріали труб;
сертифікатів на зварювальні матеріали;
списку зварників, що брали участь в зварюванні трубопроводу з указанням номерів посвідчень і клейм;
схеми трубопроводів;
інструкції з безпечного застосування азоту чи аргону.
12.2.21. При виявленні витоку газу або розриву трубопроводу необхідно обгородити небезпечну зону, вивести з неї людей, вимкнути пошкоджену ділянку трубопроводу і після цього усунути витік.
12.2.22. Посудини, трубопроводи, арматура і прилади, виключені з технологічної схеми, повинні бути демонтовані або відключені заглушками.
12.2.23. Газозапірна арматура повинна бути розміщена у шафи з дверцятами, що замикаються.
12.2.24. На арматурі і шафах повинні бути прикріплені плакати і зроблені написи: "Аргон — небезпечно!", "Азот — небезпечно!"
12.2.25. Експлуатація системи азото- і аргонопостачання з пропусками в арматурі фланцевих та інших з'єднань не допускається.
12.2.26. Не допускається усунення пропусків в фланцевих з'єднаннях при тиску в трубопроводі вище атмосферного.
12.2.27. З'єднання трубопроводів за допомогою гнучкого шлангу не допускається.
12.2.28. При з'єднанні трубопроводу з робочим агрегатом, механізмом, приладом за допомогою гнучкого шлангу необхідно перевірити, що дозволений робочий тиск в шлангу більше чи рівний максимально допустимому тиску в трубопроводі.
До трубопроводу гнучкий шланг приєднується через спеціальні штуцери з хомутами. На трубопроводі перед штуцером повинна бути встановлена відсікаюча арматура.
12.2.29. В закриті приміщення, де встановлено устаткування, споживаюче азот чи аргон, при відсутності приладів контролю середовища, дозволяється заходити тільки при роботі вентилятора після закінчення часу, що дозволяє провести триразовий обмін повітря. Поряд з кнопкою повинна бути встановлена табличка з позначенням часу, протягом якого здійснюється триразовий обмін повітря.
12.2.30. Кнопка вмикання вентилятора повинна бути встановлена перед входом в приміщення, де можливий витік азоту або аргону.
12.2.31. Трубопроводи азоту і аргону повинні підлягати гідравлічним або пневматичним випробуванням на щільність після ремонтів і внесення змін в технологічну схему і конструкцію.
Випробування на щільність повинні бути проведені в суворій відповідності до вимог, що вказані в проекті.
12.2.32. Виведення устаткування, що споживає азот чи аргон, і трубопроводів цих газів в ремонт і прийомка з ремонту повинні оформлятися актом.
12.2.33. Ремонтні роботи в газонебезпечних місцях, де встановлені об'єкти, що споживають азот і аргон, повинні проводитися за нарядом-допуском після проведення аналізу повітря в цих місцях на вміст кисню. Аналіз повітря в усіх цехах проводить газорятувальна станція, в цехах кисневого виробництва — цехові лабораторії.
Починати роботу дозволяється тільки при вмісті кисню в повітрі, що аналізують, в межах 19-23%.
12.2.34. Дільниця трубопроводу або агрегат, що ремонтуються, повинні бути вимкнені від системи, тиск знижений до атмосферного, на трубопроводі після арматури встановлені заглушки. На арматурі необхідно вивісити плакати: "Не вмикати! Працюють люди!"
12.2.35. Під час ремонту устаткування, трубопроводів, арматури необхідно контролювати вміст кисню в атмосфері, де проводяться роботи.
Періодичність проведення аналізів на вміст кисню визначається технологією (інструкцією) ремонту і наводиться у наряді-допуску.
12.2.36. При вмісті кисню в повітряному середовищі нижче 19% ремонтні роботи повинні бути негайно припинені, а ремонтний персонал відведено в безпечну зону.
12.2.37. При встановленні і знятті заглушок контроль за вмістом кисню повинен здійснюватися безперервно переносним автоматичним газоаналізатором із звуковою сигналізацією при зміні вмісту кисню вище 21%, або нижче 19%.
13.1.1. Для огляду та ремонту верхньої частини печі, а також прибирання пилу з неї, на конструкціях, розташованих над склепінням і головками печі, повинні бути влаштовані стаціонарні майданчики.
Ходіння по склепінню або арматурі печі забороняється.
13.1.2. В цехах, що реконструюються, задній робочий майданчик печі, що реконструюється, повинен мати ширину не менше 2 м і бути огороджений поручнями. На дільниці печі поручні повинні бути на всю висоту зашиті залізними листами. При цьому огородження випускного жолоба повинне виконуватися знімним чи розсувним.
При відсутності чи несправному стані стаціонарних або знімних огороджень майданчиків для обслуговування сталевипускного отвору та інших елементів робота печі забороняється.
13.1.3. На нових, діючих та реконструйованих печах зі знімними випускними жолобами отвори в робочому майданчику, що утворюються після зняття жолобів, повинні перекриватися.
13.1.4. Для захисту від тепловипромінювання задня стінка печі повинна бути екранованою.
На задньому майданчику робочі місця біля випускного жолоба повинні бути обладнані пристроями для повітряного душування надвірним повітрям.
13.1.5. Печі повинні бути обладнані пристроями, що забезпечують видаляння та уловлювання газів і пилу до гранично допустимих концентрацій перед викидом в атмосферу.
13.1.5. Знаходження людей між сталевипускними жолобами двованних сталеплавильних печей допускається тільки з дозволу майстра печей. Сталевипускний жолоб повинен зніматися спеціальною траверсою, зачеплення якої повинне виключати знаходження робітника з боку сусідньої ванни.
13.1.7. Розміщення під робочим майданчиком підсобних пристроїв (майстерень, сушарень, тощо) допускається тільки в холостих прольотах за умов провітрювання місць розташування цих пристроїв.
13.1.8. Задній майданчик хитної печі повинен бути огороджений поручнями висотою не менше 1,2 м. Збоку печі майданчик повинен бути огороджений бортом із товстолистової сталі висотою не менше 0,4 м.
У випускного жолоба поручневе огородження повинне бути розсувного типу.
Отвір в робочому майданчику, що утворюється після зняття жолоба, повинен огороджуватися розсувними поручнями або бар'єром із ланцюга.
Зазор між робочим майданчиком та майданчиком, прикріпленим до печі, повинен бути не більше 150 мм.
13.1.8. Зазори між головками і корпусом хитної печі повинні бути не більше 50 мм.
Видаляння шлаку, що стікає у щілину, повинне бути механізоване.
13.1.10. Привод механізму нахилу печі повинен бути забезпечений двома електродвигунами, один з яких — резервний. Живлення електродвигунів повинне здійснюватися не менше, як від двох самостійних джерел.
13.1.11. Механізм нахилу печі повинен мати обмежувачі, що зупиняють нахил печі при досягненні встановлених технологічною інструкцією крайніх положень.
13.1.12. Керування механізмами нахилу печі повинне бути розташоване в безпечному місці. Для забезпечення видимості операцій, пов'язаних з нахилом печі, пульти керування повинні бути встановлені з її переднього і заднього боків.
13.1.13. В пічному прольоті повинні бути влаштовані місця відпочинку для працюючих з нормалізованим мікрокліматом.
13.2.1. Механізми підйому кришок повинні мати обмежувачі підйому. Місце керування механізмами підйому повинне знаходитись збоку від завалочного вікна.
13.2.2. Конструкція кришок повинна забезпечувати щільне прилягання їх до рам завалочних вікон.
13.2.3. Для запобігання падіння кришки у випадку обриву ланцюга механізму підйому повинні застосовуватися спеціальні пристрої.
13.2.4. Кришки завалочних вікон повинні безперервно охолоджуватися.
При охолоджуванні кришок водою в конструкції їх повинна бути передбачена можливість вільного виходу пари.
13.2.5. Прогорілі кришки чи рами завалочних вікон, а також кришки, що мають спрацьовану футеровку, повинні бути замінені. Заміна їх повинна здійснюватися при скороченій подачі газу і повітря в піч згідно інструкції підприємства.
Заливка чавуну в піч при прогорілих кришці чи рамі завалочного вікна забороняється.
13.2.6. Ремонт охолоджуючих пристроїв кришок завалочних вікон і механізмів підйому їх повинен здійснюватися у відповідності до вимог биркової системи. Перед початком ремонту пускові пристрої механізмів підйому кришок повинні бути обезструмлені і на них вивішений плакат: "Не вмикати, працюють люди!"
13.2.7. По закінченні заливки чавуну в піч і до кінця плавлення шихти здійснювати заміну кришок, рам, а також інші роботи, пов'язані із знаходженням людей на верхній частині печі і поблизу завалочних вікон забороняється. Для ремонту і футеровки кришок повинні бути виділені спеціальні місця, що обслуговуються вантажопідіймальним краном.
13.2.8. Влаштування елементів і спряжених частин мартенівської печі (рами та кришки завалочних вікон, перекидні пристрої, головка і ванна хитної печі, тощо) повинне виключати вибиття газів.
13.3.1. Стіни головки печі і вертикальних каналів, лежаків, а також склепіння регенераторів, шлаковиків і лежаків повинні бути газонепроникними.
Захаращування простору у головок будь-якими матеріалами або сторонніми предметами забороняється.
13.3.2. Стіни регенераторів та шлаковиків в заглибленій частині їх (від поду до рівня підлоги цеху) повинні бути засипані сумішшю глини з піском з наступним утрамбуванням. Використовувати для цього будівельне сміття забороняється.
Склепіння регенераторів і шлаковиків повинні бути герметичні і теплоізольовані.
13.3.3. Герметичність склепінь і стін регенераторів, працюючих з підігрівом газу в них, повинна перевірятися щозмінно.
Відбір проб повітря на вміст окису вуглецю над склепіннями і біля стін регенераторів та шлаковиків повинен здійснюватися у відповідності до інструкції підприємства.
13.3.4. Торцеві стіни регенераторів повинні мати отвори для продування чи промивання насадок регенераторів. По закінченні зазначених робіт отвори повинні бути закриті спеціальними пробками.