9. Резервуари повинні бути з’єднані із заземлювальним пристроєм не менше ніж двома провідниками, що заземлені (струмовідводами), у діаметрально протилежних точках.
10. Резервуари для нафтопродуктів, які треба підігрівати, повинні бути обладнані стаціонарними або переносними підігрівачами або пристроями для циркуляційного розігріву, розливу тощо.
Пристрої для підігріву повинні відповідати вимогам пожежної безпеки та технічним умовам, затвердженим у встановленому порядку.
11. На всі трубопроводи складу повинні бути складені технологічні схеми. Кожен трубопровід повинен мати спеціальне позначення, а запірна арматура — нумерацію. На маховиках керування арматурою повинні бути стрілки, що вказують напрямок обертання, і літери «В» — відкрито, «З» — закрито.
Під час перекачування за трубопроводом повинно бути постійне спостереження. Не дозволяється допускати перевищення, установленого для даного трубопроводу, тиску. Під час перекачування не дозволяється проводити будь-які ремонтні роботи трубопроводів та запірної арматури.
12. Наземнi трубопроводи необхідно прокладати на неспалимих опорах. Засувки, крани, вентилi та iншi запiрнi пристрої повиннi бути справними та забезпечувати надiйне i швидке перекриття окремих дiлянок трубопровiдної мережi.
13. Уci трубопроводи незалежно вiд способу їx прокладки повиннi заземлюватися через кожнi 200 м i додатково на кожному вiдгалуженнi. Фланцевi з’єднання трубопроводiв та iншого технологiчного обладнання, уключаючи пересувнi засоби заправки і транспортування, повиннi бути обладнанi шунтувальними перемичками.
14. Технологічні трубопроводи повинні забезпечувати можливість перекачування у разі аварії з резервуарів однієї групи в резервуари іншої групи, а за наявності в резервуарному парку однієї групи — з резервуара в резервуар.
5. Вимоги до насосних станцій
1. Двері насосної станції повинні відчинятися назовні. У дверних прорізах не повинно бути порогів.
2. Підлога в приміщеннях насосної станції повинна бути з неспалимих матеріалів, що не поглинають нафтопродукти (метласька плитка або бетон з поверхневим залізненням), і мати стік у каналізацію через гідравлічний затвор.
Підлога, канали та лотки повинні триматися в чистоті та регулярно промиватися водою. Не дозволяється застосовувати для миття підлоги легкозаймисті рідини.
3. Отвори в місцях проходу труб крізь стіни з одного приміщення насосної в інше повинні бути ущільнені. У насосних станціях, де застосовуються двигуни внутрішнього згорання, для запобігання проникненню парів нафтопродуктів із насосного в машинне відділення в місцях проходу валів через стіну повинні бути встановлені ущільнені пристрої. Перевірка герметичності і змащування сальників повинні проводитися систематично.
4. Ширина проходу між виступними частинами насосів, а також між ними і стінами повинна бути не менше ніж 1 м. Між насосами завширшки до 0,6 м і заввишки до 0,5 м допускається зменшувати ширину проходу до 0,7 м. У разі дворядного розташування насосів прохід між їх виступними частинами в різних рядах повинен встановлюватися залежно від зручності під час ремонту та обслуговування, але не менше ніж 2 м.
5. Рухомі частини насосів та інших механізмів у місцях можливого до них доступу повинні бути огороджені. Якщо загальні огородження не прикривають елементи, що виступають, на рухомих частинах, що знаходяться на висоті менше ніж 2 м від підлоги робочого приміщення, робочої площадки, помосту тощо, вони повинні бути закриті кожухами. Огородження і кожухи, за необхідності, повинні легко зніматися або відкриватися. Знімати огородження та кожухи можна лише після повної зупинки механізму.
6. У разі розміщення вузлів засувок в окремому приміщенні воно повинно відокремлюватися від приміщення насосів неспалимою стіною та мати вихід назовні. Двері між цими приміщеннями повинні самозакриватися.
7. Не дозволяється робота насосів з перевищенням припустимих тисків. Теча в арматурі або в з’єднаннях повинна бути усунена.
Не дозволяється класти на гарячі частини насосів і трубопроводів обтиральний матеріал та інші предмети.
8. У разі раптового припинення подачі енергії необхідно відключити двигуни насосів і після цього перекрити засувки на вхідних і вихідних лініях насоса.
9. Для піднімання та переміщення насосних агрегатів в межах насосної можна застосовувати пересувні підйомні механізми, що відповідають вимогам пожежовибухобезпеки.
10. Під час роботи насосних агрегатів та трубопроводів не дозволяється проводити їх ремонт. Перед пуском насосів після ремонту необхідно перевірити правильність обертання вала електродвигуна і насоса, кріплення насоса і двигуна до фундаменту, справність роботи системи змащення, стан набивки і затягнення сальників, справність і правильність підключення контрольно-вимірювальних приладів. Пуск насосів після ремонту та технічного обслуговування можливий лише після установки на місце і кріплення всіх частин огородження.
6. Вимоги до лабораторії ПММ
1. Лабораторії ПММ повинні розміщатися в будівлях не нижче II ступеня вогнестійкості та мати підлоги з неспалимих матеріалів, що не вбирають рідин.
2. Робочі приміщення лабораторії повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією з механічним приводом і місцевою вентиляцією з витяжних шаф, мийних ванн і раковин.
3. Лабораторії повинні бути приєднані до тепломережі, електромережі, водопровідної і каналізаційної мережі. Елементи силової та освітлювальної мережі повинні бути у вибухобезпечному виконанні. Установки і прилади з електроживленням, а також металеве покриття і бортики лабораторних столів необхідно заземлювати.
4. Газова мережа лабораторії повинна мати загальний перекривальний кран подачі газу в усі приміщення лабораторії, крім того, перекривальні крани повинні бути встановлені на кожному відгалуженні від загальної газової мережі, зовні робочого приміщення, у легкодоступному місці, позначеному покажчиком.
Подача газів від балонів у газову мережу лабораторії повинна здійснюватись лише через знижувальний редуктор. Відкривати вентилі редукторів необхідно повільно та плавно, стоячи збоку від редуктора.
5. Робочі поверхні столів, стелажів, витяжних шаф, призначених для роботи з пожежонебезпечними речовинами, з пальниками або іншими нагрівальними приладами, повинні бути обшиті жерстю та мати бортики, а прилеглі до столів стіни обкладені кахельною плиткою.
Газові та водяні крани на робочих столах і у витяжних шафах повинні бути розташовані біля передніх бортів, а штепсельні розетки — з торцевого боку столів.
6. Приміщення лабораторії повинно постійно утримуватися в чистоті, розлиті рідини — негайно забиратися.
Мийні приміщення для миття лабораторного посуду з-під легкозаймистих і горючих рідин повинні бути відокремлені від робочих приміщень неспалимими перегородками з окремим виходом назовні (у коридор) і мати місцеву витяжну вентиляцію.
7. Вимоги до складських будівель і майданчиків для зберігання ПММ і спецрідин
1. Складські будівлі для горючих нафтопродуктів у тарі повинні бути не вище трьох поверхів, а для легкозаймистих нафтопродуктів — одноповерховими.
2. Складські будівлі для нафтопродуктів у тарі повинні бути розділені протипожежними перегородками з межею вогнестійкості не менше 0,75 год. на складські приміщення місткістю кожного не більше ніж 200 м3для легкозаймистих і не більше ніж 1000 м3для горючих нафтопродуктів.
3. Загальна місткість однієї складської будівлі для нафтопродуктів у тарі не повинна перевищувати 1200 м3легкозаймистих або 6000 м3горючих нафтопродуктів.
У разі одночасного зберігання легкозаймистих і горючих рідин їх загальна приведена кількість на складі не повинна перевищувати вищевказаних значень і визначається з розрахунку: 1 м3легкозаймистих нафтопродуктів прирівнюється до 5 м3горючих.
4. Вантажні платформи (рампи) для навантаження (розвантаження) в (з) залізничний і автомобільний транспорт нафтопродуктів у тарі повинні бути з неспалимих матеріалів.
5. Складські будівлі та майданчики для зберігання нафтопродуктів у тарі повинні бути оснащені засобами механізації вантажо-розвантажувальних і транспортних операцій.
6. Дверні прорізи в стінах складських будівель для нафтопродуктів у тарі повинні мати розміри, що забезпечують вільний проїзд засобів механізації, але не менше ніж 2,1 м завширшки та заввишки 2,4 м.
У дверних прорізах слід передбачати пороги з пандусами заввишки не менше ніж 0,15 м для запобігання розливанню рідини в разі аварії.
7. Підлога в складських будівлях для нафтопродуктів у тарі повинна бути з неспалимих і невбиральних нафтопродукти матеріалів, а під час зберігання легкозаймистих нафтопродуктів — з покриттям, що не утворює іскор. Поверхня підлоги повинна бути гладкою з ухилом стоку рідини в приямки.
8. Проходи, призначені для транспортування бочок, повинні бути не менше ніж 1,8 м завширшки, а проходи між стелажами або штабелями — не менше ніж 1 м.
9. Майданчики для зберігання нафтопродуктів у тарі необхідно огороджувати земляним валом або негорючою суцільною стінкою заввишки не менше ніж 0,5 м з пандусами для проходу на майданчик.
10. Обвалування (стінки), їх перехідні містки, сходи, огорожі повинні постійно підтримуватися справними. Майданчики всередині обвалувань повинні бути рівними, утрамбованими і посипаними піском.
11. Склади для спецрідин необхідно розташовувати в окремих закритих приміщеннях, які добре вентилюються. Можна розмiщувати склади в iзольованих секцiях або прибудовах, що окремо стоять на територiї підприємства, а також з урахуванням умов зберiгання спецрідин на вiдкритих майданчиках пiд навiсами з дотриманням маркування тари.
12. Для обробки стін складу необхідно використовувати матеріали, що дають змогу легко їх очищувати. Підлога повинна мати рівну та гладку поверхню, що легко миється, і відповідний ухил для стоку води.
13. Приміщення складу повинно мати механічну витяжну вентиляцію та природний приплив повітря.
14. Складські приміщення повинні бути обладнані медичною аптечкою.
IV. Вимоги безпеки до інженерного обладнання
1. Системи водопостачання на складах ПММ та внутрішній водопровід повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.02-84 «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения», СНиП 2.04.01-85 «Внутренний водопровод и канализация зданий», ВБН В.2.2-58.1-94, а також вимогам пожежної безпеки відповідно до НАПБ А.01.001-2004.
2. Водопостачання повинно забезпечувати виробничу, побутову та протипожежну потребу у воді відповідно до діючих норм.
3. Питна вода повинна відповідати вимогам Державних санітарних правил і норм «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.12.96 № 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.97 за № 136/1940 (далі — ДСанПіН 383).
4. Системи каналізації побутових стічних вод і вимоги до їх улаштування повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.03-85 «Канализация. Наружные сети и сооружения», ГОСТ 12.3.006-75 «ССБТ. «Эксплуатация водопроводных и канализационных сооружений и сетей. Общие требования безопасности».
5. Теплопостачання, опалення і вентиляція будівель і споруд складів ПММ повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование», СНиП 2.04.07-86 «Тепловые сети», СНиП II-35-76 «Котельные установки», СНиП 2.04.01-85, ГОСТ 12.4.021-75 ССБТ «Системы вентиляционные. Общие требования», ВБН В.2.2-58.1-94, Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 08.09.98 № 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.98 за № 636/3076 (далі — НПАОП 0.00-1.11-98), а також вимогам пожежної безпеки відповідно до НАПБ А.01.001-2004.
6. Застосування тієї чи іншої системи вентиляції повинно бути обґрунтовано розрахунками, які підтверджують забезпечення необхідного повітрообміну, температури та стану повітряного середовища відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны», ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 42.
Вентиляційні установки повинні мати паспорти і періодично проходити випробування.
Підключати до вентиляційних систем можна таку кількість приймачів, яка передбачається проектом, розробленим спеціалізованою організацією.
7. Усі приміщення, де можливо утворення вибухонебезпечної концентрації парів нафтопродуктів, перед початком роботи повинні провітрюватися. Перед входом у ці приміщення необхідно вивішувати відповідні написи про необхідність включення вентиляції. Загальнообмінні вентиляційні установки повинні постійно функціонувати під час перебування обслуговувального персоналу в приміщенні. Місцеві вентиляційні установки повинні працювати в ті часи, коли використовується технологічне устаткування, на обслуговування якого вони розраховані.
8. Освітлення на об’єктах складів ПММ повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15.05.2006 № 168, та вимогам НАПБ А.01.001-2004.
9. Вимірювання рівня освітлення здійснюється відповідно до вимог ДСТУ Б.В.2.2.6-97 Будівлі і споруди. Методи вимірювання освітлення.
10. Експлуатація пристроїв для освітлення здійснюється відповідно до вимог ГОСТ 12.2.007.0-75 «ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности».
11. У вибухонебезпечних приміщеннях повинні застосовуватися світильники у вибухозахисному виконанні, а в пожежонебезпечних — світильники в закритому виконанні.
12. Експлуатація електроустановок здійснюється відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533 (далі — НПАОП 40.1-1.21-98), Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.97 № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за № 11/2451 (далі — НПАОП 40.1-1.01-97), НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.019-79 «ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты».
13. Електрозахисні засоби, що застосовуються під час експлуатації та ремонту електроустановок, необхідно використовувати відповідно до вимог Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18.12.2002 № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за № 203/7524 (далі — ДСН 3.3.6.096-2002).
14. Електроустаткування повинно мати надійне захисне заземлення (занулення) відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81 «ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление».
V. Вимоги безпеки до технологічних процесів, пов’язаних із застосуваннямпммі спецрідин
1. Загальні вимоги
1. Під час виконання технологічних процесів, пов’язаних із застосуванням ПММ і спецрідин, можуть бути такі основні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:
рух спецтранспорту, вагоно-цистерни, незахищені рухомі частини спецтранспорту, вантажо-розвантажувального та виробничого обладнання;
витік палива з трубопроводів, паливних рукавів і обладнання, що перебуває під тиском;
підвищене ковзання (унаслідок замащення драбин, трапів, стрем’янок і покриттів, якими переміщується обслуговувальний персонал);
підвищена загазованість парами нафтопродуктів у робочих зонах;
підвищена або знижена температура поверхонь обладнання;
напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може статися через тіло людини;
підвищений рівень статичної електрики;
робота на висоті;
ударна хвиля, висока температура (під час вибуху або пожежі пароповітряної суміші);
гострі краї, задирки та шершавість поверхні обладнання та інструментів;
підвищений рівень шуму, вібрації;
відсутність або нестача природного освітлення;
недостатня освітленість робочої зони;
небезпечні та шкідливі хімічні речовини, що входять до складу ПММ і спецрідин.
2. Виробничі процеси, пов’язані із застосуванням ПММ і спецрідин, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75 «ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности».
3. Організація робочих місць повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.061-81 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам».
4. Температура, відносна вологість, швидкість руху повітря та вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88, СН 4617-88 «Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны», затверджених наказом Головного державного санітарного лікаря СРСР від 26.05.88, СНиП 2.04.05-91, ДСН 3.3.6.042-99.
5. Виробниче обладнання, що використовується під час технологічних процесів, пов’язаних із застосуванням ПММ і спецрідин, повинно вiдповiдати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности».
6. Під час проведення робіт у зонах, де можливе скупчення горючих парів і газів, необхідно використовувати інструменти, що не утворюють іскор вiд удару та статичної електрики. Протирати устаткування слід ганчір’ям із бавовняної тканини. Не дозволяється застосовувати синтетичні тканини.
7. Технологічне обладнання, яке може бути джерелом небезпеки для працівників, поверхні огороджень та інших захисних пристроїв, протипожежний інвентар повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.
8. Для забезпечення пожежної безпеки необхідно керуватися вимогами НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.010-76 «ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования», ГОСТ 12.1.018-93 «ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования», інших нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.
9. Персоналу, який працює на об’єктах, де можливе виділення парів і газів нафтопродуктів, не дозволяється перебувати у взутті із залізними цвяхами або підковами.
2. Вимоги пiд час приймання та перекачування ПММ у резервуарний парк
1. Перед початком зливно-наливних операцій повинна бути перевірена схема зливу-наливу, справність та герметичність зливно-наливних пристроїв.
Усі металеві та електропровідні неметалеві частини технологічного обладнання для перекачування палива повинні бути заземлені та на всьому протязі з’єднані в безперервний електричний ланцюг, який у межах будинку, споруди, об’єкта повинен бути приєднаний до контуру заземлення не менше ніж у двох точках.
2. Для забезпечення вирівнювання потенціалу, запобігання іскроутворенню між приєднувальними і приймальними частинами з’єднувальних пристроїв під час зливно-наливних операцій з паливом усе технологічне обладнання, уключаючи пересувні засоби, повинно бути заземлено і з’єднано в єдиний електричний ланцюг до підключення з’єднувальних пристроїв.
3. До початку перекачування повинні бути заземлені та з’єднані в єдиний електричний ланцюг:
під час зливу-наливу із залізничних цистерн на естакадах до підключення пристроїв нижнього зливу (опускання у цистерну паливного рукава): рейки залiзничних колiй — залiзнична цистерна — пристрій нижнього зливу (обладнання стояка для верхнього зливу-наливу) — технологiчний трубопровiд — засоби перекачування — резервуар;
під час зливу-наливу із залізничних цистерн за допомогою пересувних засобів перекачування до опускання паливного рукава в цистерну: рейки залiзничних колiй — засіб перекачування — приймальна ємність;
під час зливу-наливу з наливних суден до підключення приймального трубопроводу: наливне судно — трубопровід, що підводить (шланговий пристрій),— засоби перекачування — резервуар.
Заземлення повинно вимикатись лише після роз’єднання з’єднувальних пристроїв.
4. Паливозаправники, автоцистерни, наливні судна, що перебувають під зливом-наливом упродовж усього часу наповнення (спорожнення), повинні бути приєднані до заземлювального пристрою.
Заземлення на контактний пристрій заземлювача повинно здійснюватися за допомогою гнучкого металевого троса зі штирем на одному кінці, інший кінець повинен бути надійно приєднаний до корпусу засобу, що заземлюється. Вирівнювання потенціалу здійснюється за допомогою гнучкого металевого троса, один кінець якого повинен надійно приєднуватись до корпусу паливозаправника, автопаливоцистерни, заправного агрегату, а інший кінець повинен бути обладнаний затискачем для приєднання до пункту наливу. Місце з’єднання повинно бути ретельно очищене. Не дозволяється з’єднання з пофарбованою поверхнею, а також застосування магнітних з’єднань.
5. Омічний опір перехідних контактів «корпус-трос заземлення або вирівнювання потенціалів», «трос заземлення-заземлювач» не повинен перевищувати 0,03 Ом.
Для антистатичних паливних рукавів опір будь-якої точки їх внутрішньої та зовнішньої поверхонь відносно контуру заземлення не повинен перевищувати 107Ом.
6. Станції пального, що перекачують, і мотопомпи слід заземлювати за допомогою металевого стрижня, сполучного з рамою. Узимку повинні бути влаштовані постійні точки стаціонарного захисного заземлення з опором не менше ніж 4 Ом.
7. Під час подачі під злив-налив і виводу маршрутів необхідно стежити за діями машиністів локомотивів, яким не дозволяється підводити маршрут до меж зливно-наливних пристроїв без сигналу, відкривати і форсувати топку, гальмувати і штовхати состави, тримати відкритими піддувала, користуватися смолоскипами або іншими видами відкритого вогню. Швидкість подачі маршруту не повинна перевищувати 5–6 км/год.
8. Подавати під злив-налив і виводити залізничні цистерни необхідно плавно, без поштовхів та ривків.