Не дозволяється гальмувати цистерни металевими башмаками на території зливно-наливних пристроїв. Для цього можуть застосовуватися лише дерев’яні підкладки.
9. Під час зливу працівники повинні обережно, не допускаючи ударів, відкривати і закривати кришки люків цистерн, під’єднувати шланги та інші пристрої до цистерн.
10. Під час пересування по трапах цистерн і самих цистерн необхідно дотримуватися обережності. Для запобігання можливому сковзанню та падінню перед зливанням ПММ із залізничних цистерн необхiдно очистити трапи, містки естакад, цистерни вiд мастил i ПММ.
11. Зливання нафтопродуктів здійснюється, як правило, через нижні зливальні прилади і лише в разі їх відсутності або несправності — через верхню горловину.
12. Відкривати несправні прилади нижнього зливу залізничних цистерн слід за допомогою пристосувань, що не спричиняють іскроутворення.
13. Пально-мастильні матеріали повинні подаватися в резервуар під прошарок залишку ПММ, що міститься в ньому, без розпилення і бурхливого перемішування.
14. Під час заповнення порожнього резервуара на початку заповнення ПММ повинні подаватися в нього зі швидкістю не більше ніж 1 м/с до моменту затоплення кінця приймально-роздавального патрубка.
15. Під час приймання палива по трубопроводу необхідно постійно контролювати процес перекачування для своєчасного запобігання переливу резервуара або виявлення розриву трубопроводу.
16. Пiд час проведення зливно-наливних операцiй не дозволяється:
виконувати ремонтно-профiлактичнi роботи технологiчного обладнання;
проводити вогневі роботи, палити, застосовувати джерела відкритого вогню (сірники, запальнички, смолоскипи тощо);
застосовувати інструменти, що можуть спричинити іскроутворення;
користуватися несправними електроосвітлювальними приладами;
перебувати особам, які не пов’язані з операціями із зливу-наливу;
проводити зливно-наливні операції під час грози.
17. Під час огляду внутрішніх порожнин залізничних цистерн, після зливання палива перед закриттям люків необхідно застосовувати ліхтар у вибухобезпечному виконанні.
3. Вимоги пiд час зберiгання ПММ і спецрідин
1. Легкозаймисті та горючі рідини можуть зберігатися в спеціально обладнаних будівлях або на майданчиках під навісами. Навіси необхідно влаштовувати лише з негорючих матеріалів.
2. Спосіб зберігання обирається залежно від кліматичних умов, сортності нафтопродуктів, що зберігаються, і типу тари.
Вид тари для зберігання та відпуску нафтопродуктів слід приймати відповідно до вимог ДСТУ 4454:2005 Нафта і нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування та зберігання.
3. У разі зберігання бочок з ЛЗР та ГР у будівлях необхідно дотримуватися таких вимог:
вручну вкладати бочки на підлогу не вище ніж у два яруси;
укладати бочки механізовано, не вище ніж: у п’ять ярусів — для ГР і три яруси — для ЛЗР;
укладати не більше двох бочок по ширині штабеля або стелажа;
укладати бочки на кожному ярусі стелажа в один ряд по висоті (незалежно від виду нафтопродуктів).
4. Під час зберігання в закритому складі легкозаймистих нафтопродуктів не дозволяється зберігати інші речовини, що можуть утворювати із зазначеними ЛЗР вибухонебезпечні суміші.
5. Під час зберігання бочок на відкритих майданчиках необхідно:
у межах однієї обгородженої (обвалованої) території розміщувати не більше шести штабелів;
дотримуватися таких розмірів одного штабеля: його довжина не повинна перевищувати 25 м, а ширина — 15 м;
передбачати відстань між штабелями на одному майданчику не менше ніж 5 м, між штабелями сусідніх майданчиків — не менше ніж 20 м, між штабелями та валом (стіною) — не менше ніж 5 м;
укладати бочки на майданчиках не більше ніж у два яруси у висоту і з проходами завширшки не менше ніж 1 м через кожні два ряди.
6. Укладати бочки необхідно обережно, щоб уникнути ударів одна об одну, і обов’язково пробками догори.
7. Порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами, необхідно зберігати окремо на спеціально відведених майданчиках, із щільно закритими пробками (люками), укладеними не більше ніж у чотири яруси, і відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках.
8. Не дозволяється:
укладати бочки без прокладок між ярусами;
приймати на зберігання пошкоджені бочки, бочки без пробок або закриті пробками, що не відповідають тарі;
застосовувати інструменти для відгвинчування пробок з металу, що дає іскри.
9. Спецрідини на складі необхідно розміщувати строго за сортами або групами та забезпечувати окреме зберігання речовин, суміші або пари яких утворюють вибухопожежонебезпечні концентрації.
10. Спецрідини в суліях, банках і бідонах повинні зберігатися на приставних полицях і стелажах.
Укладати банки, бочки, бідони необхідно не більше двох штук завширшки, не більше п’ятнадцяти штук завдовжки, заввишки на стелажах — не більше одного ряду, у штабелях — не більше двох рядів з прокладками між ними.
11. Спецрідини НГЖ-4у, НГЖ-5у необхідно зберігати у складських приміщеннях закритого типу окремо від інших спецрідин.
12. Для переміщення спецрідин по складу необхідно використовувати спеціальні візки та інші засоби механізації.
13. Зберігати спецрідини можна лише в справній, маркованій та опломбованій тарі, резервуарі, ємності. У разі виявлення не герметичності тари необхідно вжити заходів для усунення дефекту.
14. Порожні металеві бочки з-під розчинників і змивок повинні зберігатися із щільно закритими пробками, на спеціально відведених відкритих майданчиках, розташованих на відстані не менше ніж 50 м від складу та інших будівель і споруд.
15. У приміщеннях, призначених для зберігання тари, не дозволяється проводити роботи зі спецрідинами.
4. Вимоги під час підігрівання ПММ у резервуарах (цистернах)
1. Способи підігрівання, що застосовуються, повинні запобігати займанню нафтопродуктів або зниженню їх якості.
2. Під час паропідігрівання тиск насиченої водяної пари не повинен перевищувати 0,4 МПа
(4 кгс/см2) у стаціонарних підігрівачах і 0,3 МПа (3 кгс/см2) — у пересувних.
3. Підігрівання нафтопродуктів у залізничних цистернах здійснюється як переносними підігрівачами, так і циркуляційним способом або іншими способами, що відповідають вимогам пожежної безпеки.
4. Підігрівати в’язкі та застиглі нафтопродукти в резервуарах лише за умови рівня рідини над підігрівачами не менше ніж 0,5 м.
5. У мережі до кожної електрогрілки повинні бути встановлені запобіжники або автоматичні вимикачі.
6. В одну ємність можна занурювати одночасно не більше чотирьох грілок, обладнаних окремими пусковими пристроями (із захистом), що дають змогу автоматично відключати електрогрілки в разі аварійних режимів роботи.
7. Перед кожним зануренням електрогрілка (змійовик) повинна піддаватися ретельному огляду з метою перевірки її справності.
Не дозволяється експлуатувати несправні та незаземленi електрогрілки.
8. Під час підігрівання необхідно стежити, щоб у разі розширення нафтопродукту з підвищенням його температури не сталося його викиду з ємності. Процес підігрівання повинен бути під постійним наглядом.
5. Вимоги під час видачi ПММ
1. Паливозаправники, автопаливоцистерни, що очікують черговості наповнення, повинні перебувати за межами майданчика пункту наливу на відстані не менше ніж 25 м від нього.
2. Для забезпечення безпеки під час нижнього наповнення цистерн ПЗ, АПЦ необхідно дотримуватися таких вимог:
установити ПЗ, АПЦ біля пункту наливу згідно з розмiткою, щоб зручно та без натягу під’єднати роздавальний паливний рукав пункту наливу до заправного штуцера ПЗ, АПЦ;
виключити дизельний двигун ПЗ, АПЦ (ПЗ, АПЦ з карбюраторними двигунами наповнюються при працюючому двигуні);
загальмувати ПЗ, АПЦ ручним гальмом i зафiксувати упорними колодками;
заземлити ПЗ, АПЦ, пiд’єднавши гнучкий металевий трос iз штирем до контактного пристрою заземлювача пункту наливу;
забезпечити вирівнювання потенціалів між корпусами ПЗ, АПЦ і обладнанням пункту наливу, з’єднавши їх гнучким металевим тросом із штирем на кiнцi з розеткою, установленою на ПЗ, АПЦ;
візуально переконатися в надійності з’єднань електричних контактів між корпусами ПЗ, АПЦ і контактним пристроєм заземлювача пункту наливу, між корпусом ПЗ, АПЦ і обладнанням пункту наливу. У разі відсутності контактів (забруднення або корозія штиря заземлення, затискача троса вирівнювання потенціалів, контактного пристрою заземлювача пункту наливу, нещільний контакт «штир — контактний пристрій», «затискач — пункт наливу») не дозволяється наповнювати до відновлення їх надійності;
наконечник нижньої заправки роздавального рукава слід пiд’єднати до заправного штуцера ПЗ, АПЦ і відкрити клапан наконечника.
3. Протягом усього процесу наповнення ПЗ, АПЦ необхідно контролювати встановлені режими наповнення. У разі появи течі палива наповнення слід припинити та усунути несправність.
4. На складах ПММ, де наповнюються АПЦ інших відомств через верхні горловини, повинен бути передбачений спеціальний стояк із засобами механізації підйому та опускання рукавів, що запобігають іскроутворенню під час наповнення.
Рукава, які застосовуються для верхнього наливу, повинні мати гладку поверхню діаметром не менше ніж 100 мм і бути обладнані внутрішньою струмовідвідною стренгою, що електрично з’єднує обладнання стояка з наконечником шланга, виконаного з бронзи або алюмінієвого сплаву, і мати трос для з’єднання з цистерною.
5. Під час наповнення АПЦ інших відомств через верхню горловину необхiдно дотримуватися таких вимог:
установити АПЦ біля пункту наливу згідно з розміткою, щоб зручно і без натягу ввести роздавальний рукав пункту наливу у верхню горловину АПЦ;
виключити дизельний двигун АПЦ (АПЦ з карбюраторними двигунами наповнюються при працюючому двигуні);
загальмувати АПЦ ручним гальмом і зафіксувати упорними колодками;
заземлити АПЦ, під’єднавши гнучкий металевий трос зі штирем до контактного пристрою заземлювача пункту наливу;
забезпечити вирівнювання потенціалів між корпусом АПЦ і обладнанням пункту наливу, з’єднавши їх гнучким металевим тросом, що має затискувач або штир на кінці з розеткою, установленою на АПЦ;
візуально переконатися в надійності електричних контактів між корпусом АПЦ і контактним пристроєм заземлювача пункту наливу, між корпусом АПЦ і обладнанням пункту наливу. Не дозволяється наповнення у разі ненадійності контактів;
очистити взуття від слідів нафтопродуктів і лише після цього піднятися на площадку до горловини АПЦ, обережно відкрити кришку верхньої горловини АПЦ i, не кидаючи, вiдвести її у крайнє положення, перебуваючи при цьому з пiдвiтряного боку;
вийняти противибухову ciткy i поставити її на площадку біля верхньої горловини;
протерти роздавальний рукав і обережно вставити його у горловину автоцистерни — кiнець роздавального рукава опускається до дна цистерни пiд прошарок залишку авіапалива i, за необхідності, закріплюється;
контролювати режим наповнення, у разі появи течі палива наповнення припинити до усунення несправності;
не дозволяється наповнювати АПЦ до горловини;
після закiнчення наповнення вiдключити насос i здійснити операцiї з вiд’єднання у порядку, строго зворотному пiд’єднанню.
6. Під час верхнього наливу не дозволяється наповнювати ємнocтi струменем, що вільно падає. Наливання повинно здiйснюватися пiд прошарок авіапалива, без розбризкування, розпилювання та бурхливого перемiшування. Вiдстань мiж наконечником рукава i днищем ємності не повинна бути більше ніж 0,2 м. Рукав дозволяється витягати з ємноcтi не paнiшe ніж через 1,5–2 хвилини пiсля припинення наповнення.
7. На поверхні авіапалива в ємності не повинно бути ніяких сторонніх плавучих предметів. Ручний відбір проб, а також вимірювання рівня мірною рулеткою через люки дозволяється не раніше ніж через 10 хвилин після припинення руху авіапалива та його заспокоєння.
8. Під час наливу не дозволяється виконувати будь-який ремонт ПЗ (АПЦ) або залишати його (її) без догляду.
6. Вимоги під час заправлення повiтряних суден
1. Для забезпечення безпеки під час заправлення ПС за допомогою ПЗ, пересувного заправного агрегату та переносних (пересувних) засобів заправки необхідно дотримуватиcя таких основних вимог:
за командою посадової особи, відповідальної за повітряне судно, ПЗ (ЗА) слід установити біля ПС таким чином, щоб протипожежний розрив між ПЗ (ЗА) і крайніми точками ПС був не менше ніж 5 м; переносні (пересувні) засоби заправки встановлюють між заземленою паливною ємністю (або ділянкою паливопроводу, що підводять) і ПС з урахуванням довжини приймального і роздавального рукавів;
заправлення ПС за допомогою ПЗ з дизельним двигуном здійснюється лише за виключеного двигуна (ПЗ з карбюраторним двигуном здійснює заправлення при двигуні, що працює);
ПЗ (АЗ) необхідно загальмувати ручним гальмом і зафіксувати упорними колодками;
засіб заправки повинно бути заземлено шляхом під’єднання гнучкого металевого троса зі штирем до контактного пристрою аеродромного заземлювача, слід візуально переконатися в надійності електричного контакту;
між засобом заправки і ПС повинно бути забезпечено вирівнювання потенціалів шляхом з’єднання засобу заправки гнучким металевим тросом із затискачем на кінці з чистою непофарбованою металевою поверхнею ПС; під час заправлення за допомогою ЗА додатково забезпечено вирівнювання потенціалів між корпусами ЗА і гідрантною (приєднувальною) колонкою шляхом з’єднання ЗА гнучким металевим тросом із затискачем на кінці з чистою непофарбованою металевою поверхнею гідрантної колонки;
електричні контакти тросів заземлення і вирівнювання потенціалів необхідно візуально перевірити на предмет надійності (заправлення паливом не дозволяється у разі відсутності контактів);
розмотані з барабанів роздавальні та приймальні рукава засобу заправки слід ретельно оглянути на предмет надійності кріплення, наявності небезпечних потертостей, тріщин та інших руйнувань;
під час заправлення за допомогою переносних (пересувних) засобів заправки повинен бути забезпечений електричний зв’язок «наконечник приймального рукава — паливна ємність (трубопровід)» шляхом з’єднання троса наконечника із затискачем (штирем) на кінці з чистою непофарбованою поверхнею (гніздом штуцера) паливної ємності (паливопроводу);
наконечник(ки) нижньої заправки слід з’єднати з бортовим(ми) заправним(ми) штуцером(ми) ПС, попередньо забезпечивши їх електричне з’єднання шляхом включення штиря троса наконечника в приймальне гніздо бортового заправного штуцера (під час нижнього заправлення ПС);
під час заправлення за допомогою ЗА необхідно вiдкрити кришку гідрантної (приєднувальної) колонки і з’єднати приєднувальний гідрантний наконечник або унiфiковане швидко рознімне з’єднання з гідрантною (приєднувальною) колонкою, попередньо забезпечивши їх електричне з’єднання шляхом уключення штиря троса наконечника у приймальне гніздо колонки; після цього відкрити клапани заправних наконечників та гідрантної (приєднувальної) колонки і здійснити заправлення.
2. Для забезпечення безпеки під час заправлення ПС за допомогою стаціонарних заправних агрегатів систем централізованої заправки літаків необхідно:
забезпечити вирівнювання потенціалів між ЗА і ПС;
розмотати роздавальні рукава і під’єднати їх до бортових заправних штуцерів ПС, відкрити клапани заправних наконечників і здійснити заправлення.
Стаціонарний ЗА повинен бути обладнаний стаціонарним заземлювальним пристроєм.
3. Під час верхнього заправлення за допомогою ПЗ (переносних або пересувних засобів заправки) повинно бути забезпечено електричне з’єднання роздавального крана (пістолета) з корпусом ПС шляхом включення штиря троса роздавального крана в бортове гніздо ПС. Знявши ковпачок роздавального крана, опустити кран у горловину паливного бака (якщо заправна горловина ПС не обладнана приймальним бортовим гніздом, необхідно доторкнутися роздавальним краном-пістолетом до обшивки ПС на відстані не ближче ніж 1,5 м від заправної горловини, після чого опустити його в горловину паливного бака), щільно притиснути кран до горловини.
4. Верхнє заправлення за допомогою переносних (пересувних) засобiв заправки повинно здійснюватися двома працівниками:
один — подає напiрний рукав і постійно перебуває біля засобу заправки, забезпечуючи необхiдний режим;
інший — приймає напipний рукав i з цього моменту до закiнчення заправлення повинен перебувати бiля горловини паливного бака ПС, контролюючи процес заправлення i запобiгаючи переливу палива.
5. Під час верхнього заправлення за допомогою ПЗ необхідно застосовувати стрем’янки, передбачені для даного типу ПС. Перед початком роботи слід переконатися, що стрем’янка встановлена стійко і не може пошкодити ПС під час його осідання від навантаження паливних баків. На високо розташованих площинах ПС для запобігання падіння з висоти, необхідно застосовувати страхувальні пояси.
6. Під час заправлення ПС за схемою «з ПЗ у ПЗ» необхідно додатково:
установити другий ПЗ на відстані не менше ніж 5 м від першого, зафіксувавши його упорними колодками;
заземлити другий ПЗ, забезпечити вирівнювання потенціалів між ПЗ, під’єднати роздавальний рукав другого ПЗ до приймального штуцера першого;
уключення насоса другого ТЗ необхідно здійснювати на 3–5 хвилин пізніше, ніж першого, під’єднаного до ПС.
Подавання насосів обох ПЗ повинно бути однаковим. Необхідно уважно стежити за рівнем палива в цистерні першого ПЗ, не допускаючи переповнення або повного спорожнення його цистерни.
Під час використання для заправлення двох пар ПЗ протипожежний розрив між ними повинен бути не менше ніж 5 м.
7. Під час використання для заправлення ПС автопоїзда, що складається з одного тягача і двох цистерн, автопоїзд повинен бути обладнаний тросом вирівнювання потенціалів, що надiйно з’єднує корпуси та обладнання обох цистерн у єдиний електричний ланцюг. Для заземлення автопоїзда використовується один трос.
7. Вимоги пiд час роботи зі спецрідинами
1. Усі спецрідини повинні витрачатися лише з тією метою, для якої вони призначені, відповідно до нормативної та технічної документації щодо їх застосування.
2. Для запобігання отруєнням і професійним захворюванням серед осіб, які працюють зі спецрідинами, відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 повинен проводитися санітарно-гігієнічний контроль на робочих місцях.
3. На робочих місцях необхідно вивішувати інструкції, плакати та попереджувальні написи про дотримання вимог безпеки під час роботи з даними речовинами.
4. Вантажо-розвантажувальнi роботи, пов’язані зі спецрідинами, необхідно виконувати відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009-76 «ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности», ГОСТ 12.3.020-80 «ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности».
5. Не дозволяється виконувати вантажо-розвантажувальні роботи із спецрідинами за невідповідності тари вимогам нормативної та технічної документації, несправності тари, а також за відсутності маркування і попереджувальних написів на тарі.
6. Спецрідини у крихкій, скляній упаковці необхідно переносити вдвох і лише в кошиках або спеціальних ношах, попередньо переконавшись у їх справності.
7. Допуск до застосування конкретної марки робочої рідини для авіаційних гідросистем визначається нормативною та технічною документацією з відповідної авіаційної техніки.
8. Змішувати між собою робочі рідини для гідросистем та стійок шасі ПС, дозаправляти або заправляти гідропристрої, які раніше працювали на робочій рідині іншої марки, дозволяється відповідними документами.
9. Заправлення і дозаправлення гідросистем і гідроагрегатів робочими рідинами необхідно здійснювати закритим способом з використанням спецзаправників.
10. Виробничі ділянки, на яких проводяться роботи із спецрідинами НГЖ-4у і НГЖ-5у, виготовленими на основі ефірів фосфорної кислоти, повинні бути ізольовані від інших приміщень, щоб запобігти повітрообміну між ними.
11. Виконання робіт з противодокристалiзацiйними рiдинами в приміщенні повинно здійснюватися за умови максимальної герметизації технологічного обладнання, наявності протипожежних засобів і припливно-витяжної вентиляцiї для запобігання можливому контакту працюючих з парами спецрідин.
12. Приготування розчинів протильодотвірних рідин, призначених для видалення з поверхонь ПС на землі крижаних утворень, а також для профілактичної обробки поверхні ПС для захисту її від обледеніння необхідно здійснювати в спеціальній ємності або машинах, призначених для обробки ПС, і проводити при ретельному перемішуванні.
13. Обробку повітряних суден ПЛР необхідно здійснювати з максимальною обережністю після закінчення всіх інших робіт з обслуговування ПС. Авіаційний персонал під час обробки ПС повинен перебувати з підвітряного боку, щоб повітряний потік не відносив рідину, що розпилюється, у їхній бік.
14. Розпилення ПЛР необхідно виконувати в сукняному спецодязі, гумових рукавицях і непромокальному взутті, очі повинні бути захищені окулярами закритого типу. У разі випадкового потрапляння рідини на одяг необхідно перед сушінням промити облите місце водою. Після закінчення робіт із застосуванням ПЛР безпосередній виконавець робіт повинен прийняти душ.
15. Під час обробки поверхонь лобових стекол кабіни екіпажу ПС гідрофобізувальною рідиною необхідно розкривати ампули пінцетом у спеціальних ємностях з метою запобігання розлітанню уламків скла і попаданню рідини на незахищені ділянки тіла та деталі конструкції ПС.
16. Мийка ПС повинна здійснюватись на спеціальних майданчиках, обладнаних пристроями для збору відходів (змивок).
17. Готування мийних розчинів необхідно проводити суворо за рецептурою відповідно до затвердженої номенклатури з дотриманням вимог безпеки. Доставка миючих розчинів до ПС для запобігання їх розбризкування повинна здійснюватись у герметичній тарі.