3.17. Під час виплавлення сталі необхідно:
вжити заходів щодо запобігання опікам від сталі і шлаку, для
чого завантажувати в піч у ході плавки сухі, а за необхідності
нагріті, матеріали;
не допускати течі води з системи охолодження сталеплавильних
агрегатів, наявність вологи, горючих матеріалів і предметів на
робочих майданчиках печей, а також в інших місцях можливого
попадання розплавленого металу або шлаку;
не допускати експлуатацію сталеплавильних агрегатів за
наявності течі води із систем охолодження, а також наявності води
на робочих поверхнях і під ними;
тримати робочі місця в чистоті та порядку, залишаючи вільними
установлені проходи і проїзди.
3.18. Виконання робіт щодо переміщення вантажів кранами,
перевірка стану тросів і вантажозахватних пристроїв кранів, а
також тари (контейнерів, совків, бункерів, коробів тощо), що
застосовується для доставки шихтових і заправних матеріалів,
повинні провадитись відповідно до вимог Правил будови і безпечної
експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом
Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132 ( z0784-07),
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за
N 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07).
3.19. Передавальні візки повинні бути обладнані гальмами,
кінцевими вимикачами і досить чутливою звуковою сигналізацією, яка
вмикається одночасно з пересуванням візка. Ходові колеса
передавальних візків повинні бути обладнані запобіжними щитками із
зазором між щитком і головкою рейки не більше 10 мм.
Конструкція передавального візка повинна забезпечувати стійке
положення вантажу, що переміщується. Не допускається
перевантажувати візок.
Колії пересувних передавальних візків повинні бути справними
та мати тупикові упори. Кабельні (тролейні) траншеї повинні бути
перекриті настилом, який виключає доступ працівників до траншеї за
наявності напруги на тролеях.
Плитовий настил і рейкові колії повинні бути справними, стики
рейок і плит повинні знаходитися на одному рівні.
3.20. При розміщенні тролея для живлення електродвигуна візка
нижче рівня підлоги цеху ширина щілини для стержня струмознімача
повинна бути не більше 60 мм, а при перекритті її металевою
стрічкою - не більше 150 мм. Стержень струмознімача повинен бути
електроізольованим.
Якщо для підводу струму застосовується гнучкий кабель, він
повинен бути замкнений у товстостінний гумовий шланг або
ізольований азбестовим полотном. Під час руху візка кабель повинен
підвішуватися та не торкатися підлоги цеху.
3.21. Будівельно-монтажні і ремонтні роботи у діючих
сталеплавильних цехах повинні виконуватися відповідно до
НПАОП 27.1-1.06-08 ( z0863-08).
3.22. До основних шкідливих і небезпечних виробничих чинників
у сталеплавильному виробництві належать: підвищені надлишки тепла,
високий вміст пилу і шкідливих отруйних газів, велика кількість
рухомих механізмів і електроустаткування, шум та вібрація.
Основними джерелами теплового (інфрачервоного) випромінювання
у сталеплавильному виробництві є дугові електропечі, печі нагріву
феросплавів, ковші та виливниці, наповнені розжареним металом,
поверхні міксера і ковшів з розплавленим чавуном, нагріті поверхні
технологічного устаткування та кладки печей. За відсутності
засобів індивідуального захисту вплив теплового випромінювання
може призвести до порушення водно-сольового обміну і зневоднення
тканин, а також до теплового удару. Контакт із нагрітими виробами,
іскри, бризки і викиди розплавлених матеріалів можуть стати
причиною опіків.
Дисперсний склад пилу сталеплавильних цехів залежить від
технологічного режиму плавки, її періоду, марки сталі, що
виплавляється, умов утворення аерозолів, конденсації та пори року.
За хімічним складом пил представлений оксидами заліза, хрому,
марганцю, магнію, двоокисом кремнію, містить домішки алюмінію,
титану, вольфраму, ванадію, молібдену. Технологічний процес також
є джерелом інтенсивних викидів у повітря робочих зон виробничих
ділянок цеху окису вуглецю, оксидів азоту, двоокису сірки,
ціанідів і сполук селену. Вплив на організм твердих та
газоподібних токсичних речовин може стати причиною хронічних і
професійних захворювань.
Виробниче середовище сталеплавильних цехів характеризується
наявністю шуму. Джерелами його є дугова електропіч, робота
електромостових кранів, процеси розвантаження і завантаження
завалочної корзини, система газоочищення. Рівень звукового тиску
залежить від стадії виплавки, дисперсності використовуваної шихти,
газокисневого дуття, швидкості навантажувально-розвантажувальних
робіт, кількості працюючих кранів тощо. Вплив шуму на організм
залежить від спектральної характеристики і рівня звукового тиску.
Виробничі операції в цехах при роботі дугових електропечей, а
також окремих машин і механізмів (електромостових кранів,
стрічково-кидкових мульдозавалочних машин) супроводжуються
загальною вібрацією. Максимальні величини віброшвидкості
спостерігаються на майданчику біля сталевипускного жолоба і на
пульті майстра з випуску сталі, при закладенні і обробленні
сталевипускного отвору, підготовці жолоба до зливання металу, його
формуванні після випуску плавки.
3.23. Для створення нормальних санітарно-гігієнічних умов
праці у сталеплавильних цехах необхідно передбачити:
ефективну аерацію будівель;
облаштування вентиляційних і аспіраційних пристроїв,
повітряне та повітряно-водяне душування робочих зон і робочих
місць;
кондиціонування повітря;
захист від джерел тепловипромінювання, електричних,
ектромагнітних і магнітних полів, ультразвуку, шуму;
широке використання засобів колективного та індивідуального
захисту;
нормальну освітленість;
систематичне та ретельне прибирання приміщень.
3.24. Санітарно-гігієнічний стан виробничих приміщень повинен
відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку
та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затверджених постановою Головного
державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37
( va037282-99 ) (далі - ДСН 3.3.6.037-99), Державних санітарних
норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених
постановою Головного державного санітарного лікаря України від
01.12.99 N 39 ( va039282-99 ) (далі - ДСН 3.3.6.039-99),
ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к
воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88), ГОСТ 12.1.001-89
"ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопасности" (далі -
ГОСТ 12.1.001-89), ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования
безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83), СНиП 2.04.05-91
"Отопление, вентиляция и кондиционирование" (далі -
СНиП 2.04.05-91), ДБН В.2.5-28-2006 "Інженерне обладнання будинків
і споруд. Природне і штучне освітлення" (далі -
ДБН В.2.5-28-2006), Державних санітарних норм і правил при роботі
з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом
Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476
( z0203-03), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-2002).
3.25. Обладнання систем водопостачання й каналізації повинне
відповідати вимогам ДСП 173-96 ( z0379-96), СНиП 2.09.04-87
"Административные и бытовые здания" (далі - СНиП 2.09.04-87) і
СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения".
3.26. Джерела водопостачання, які використовуються для
постачання господарсько-питних водопроводів, повинні відповідати
ГОСТ 2761-84 "Источники централизованного хозяйственно-питьевого
водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила
выбора".
3.27. Якість питної води, води для душу, умивальників,
вентиляції, охолодження повітря та пилопридушення повинна
відповідати вимогам Державних санітарних правил і норм "Вода
питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого
господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом
Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.96 N 383
( z0136-97), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
15.04.97 за N 136/1940 (ДСанПіН N 383-96).
3.28. Виробничі та побутові приміщення сталеплавильних
підприємств повинні бути забезпечені питною водою.
3.29. Обладнання та експлуатація бойлерних установок, баків
для нагрівання води та водоводяних теплообмінників гарячого
водопостачання повинні відповідати вимогам Правил безпечної
експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом
Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці
та соціальної політики України від 09.01.98 N 4 ( z0093-98),
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за
N 93/2533 (НПАОП 40.1-1.21-98), СНиП 2.04.01-85 та
ДБН В.2.5-38-2008 "Теплові мережі".
3.30. Системи опалення будівель і споруд повинні відповідати
вимогам ДСП 173-96 ( z0379-96), СНиП 2.04.05-91 та цих Правил.
3.31. Для працівників, які перебувають у неопалюваних
виробничих і складських приміщеннях, повинні бути передбачені
спеціальні приміщення для обігріву відповідно до вимог
СНиП 2.09.04-87.
3.32. Пуск, налагодження та експлуатація вентиляційних систем
повинні проводитися відповідно до вимог ДСП 173-96 ( z0379-96),
СНиП 2.04.05-91 та ГОСТ 12.4.021-75 "ССБТ. Системы вентиляционные.
Общие требования".
3.33. Концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони
не повинна перевищувати граничнодопустимих рівнів.
3.34. Під час організації та ведення технологічних процесів,
пов'язаних із застосуванням шкідливих речовин, необхідно
додержуватися вимог безпеки відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ.
Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности".
3.35. Мікроклімат у виробничих приміщеннях має відповідати
вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень
ДСН 3.3.6.037-99 ( va037282-99 ), затверджених постановою
Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42
( va042282-99 ) (далі - ДСН 3.3.6.037-99).
3.36. Контроль за шкідливими речовинами у повітрі робочої
зони проводиться згідно з ГОСТ 12.1.005-88.
Періодичність проведення контролю встановлюється залежно від
класу небезпечності шкідливої речовини: для I класу - не рідше
одного разу на 10 діб; для II класу - не рідше одного разу на
місяць, для III - IV класів - не рідше одного разу на квартал.
Залежно від конкретних умов виробництва періодичність контролю
може бути змінена за узгодженням з органами державного
санітарно-епідеміологічного нагляду. При встановленні
відповідності вмісту шкідливих речовин III - IV класів небезпеки
рівню граничнодопустимих концентрацій допускається проводити
контроль не рідше одного разу на рік.
3.37. Природне та штучне освітлення підприємств необхідно
виконувати відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006.
3.38. Під час зміни технологічного процесу, заміни або
перестановки устаткування на окремій дільниці цеху освітленість
цієї дільниці необхідно привести у відповідність до
ДБН В.2.5-28-2006.
3.39. Виробниче устаткування та інструменти, що створюють при
роботі шум, повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99
( va037282-99 ), а також ГОСТ 12.1.003-83.
У тих випадках, коли шум на робочих місцях не може бути
знижений до граничнодопустимих рівнів, необхідно застосовувати
засоби індивідуального захисту органів слуху, а при еквівалентному
рівні шуму більше 120 дБА - дистанційне керування виробничим
процесом зі звукоізольованих камер чи автоматизувати технологічний
процес.
3.40. Механізовані ручні інструменти пневматичної дії повинні
мати спеціальні гасники вихлопу.
3.41. До експлуатації допускаються тільки справне
устаткування, інструменти чи механізми або пристрої, що
задовольняють вимоги ГОСТ 12.2.003-91. Не дозволяється
використання вібруючого устаткування в режимах, що відрізняються
від паспортного.
3.42. Вібрація на робочих місцях не повинна перевищувати
граничних значень згідно з ДСН 3.3.6.039-99 ( va039282-99 ) і
ДСТУ ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие
требования" (далі - ДСТУ ГОСТ 12.1.012-90).
При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з
вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 2/3 тривалості
робочого дня. Проведення понаднормових робіт з вібруючим
устаткуванням не дозволяється.
Робота з вібруючим інструментом (устаткуванням) повинна
проводитися в утеплених приміщеннях з температурою повітря не
нижче 16 град.С при вологості 40-60% і швидкості руху повітря не
більше 0,3 м/с. При роботі в холодний період року в неутеплених
приміщеннях чи на відкритому повітрі для періодичного обігріву
працівників необхідно передбачити приміщення з опаленням, в якому
температура повітря 22 град.С, швидкість його руху не більше
0,3 м/с і вологість 40-60%.
3.43. У разі коли вібраційне навантаження при роботі з
вібронебезпечним обладнанням перевищує допустимий рівень
відповідно до ДСН 3.3.6.039-99 ( va039282-99 ), необхідно
забезпечити працівників віброгасними рукавицями та забезпечити
раціональний режим праці згідно з розділом 7 ДСН 3.3.6.039-99.
3.44. Контроль санітарно-гігієнічного стану у сталеплавильних
цехах повинен проводитися згідно з ГОСТ 12.4.012-83
"ССБТ. Вибрация. Средства измерения и контроля вибрации на рабочих
местах. Технические требования", ГОСТ 12.4.077-79
"ССБТ. Ультразвук. Метод измерения звукового давления на рабочих
местах", ГОСТ 12.1.023-80 "ССБТ. Шум. Методы установления значений
шумовых характеристик стационарных машин", ГОСТ 12.1.050-86
"ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах", ГОСТ 12.1.006-84
"ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на
рабочих местах и требования к проведению контроля" (далі -
ГОСТ 12.1.006-84) та ГОСТ 12.1.005-88.
3.45. Параметри електромагнітних полів на робочих місцях
повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002 ( z0203-03).
3.46. Для захисту від ультрафіолетового випромінювання
необхідно застосовувати екранування джерел випромінювання, а
працівники повинні бути забезпечені засобами індивідуального
захисту обличчя та очей відповідно до НПАОП 27.0-3.01-08
( z0918-08, za918-08).
3.47. Використання джерел іонізуючого випромінювання
підприємством має здійснюватись за наявності ліцензії на
провадження діяльності з використання джерел іонізуючого
випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійні
умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого
випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного
регулювання України від 02.12.2002 N 125 ( z0978-02),
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за
N 978/7266 (далі - НП 306.5.05/2.065-2002), Державних гігієнічних
нормативів "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)",
затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря
України від 01.12.97 N 62 ( v0062282-97 ) (далі -
ДГН 6.6.1-6.5.061-98), та Основних санітарних правил забезпечення
радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства
охорони здоров'я України від 02.02.2005 N 54 ( z0552-05,
za552-05), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
20.05.2005 за N 552/10832 (далі - ДСП 6.177-2005-09-02).
3.48. Загальні вимоги електробезпеки устаткування повинні
відповідати вимогам ГОСТ 12.1.018-93
"ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие
требования". Обладнання та комунікації повинні бути заземлені від
статичної електрики згідно з ГОСТ 12.1.019-79
"ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов
защиты".
IV. Вимоги до території сталеплавильних цехів
4.1. Сталеплавильні цехи повинні бути відділені від меж
житлових районів санітарно-захисними зонами, розмір яких
відповідає ДСП 173-96 ( z0379-96).
4.2. Сталеплавильні цехи, що споруджуються, повинні бути
розташовані так, щоб не порушувався потоковий напрямок
транспортування вантажів і не утворювалися зустрічні та пересічні
вантажні потоки.
4.3. Залізничні колії для перевезення рідкого чавуну у
сталеплавильні цехи повинні бути незалежними.
4.4. Експлуатація залізничного транспорту у сталеплавильному
виробництві повинна відповідати вимогам ГОСТ 9238-83 "Габариты
приближения строений и подвижного состава железных дорог колеи
1520 (1524) мм" та відповідних нормативно-правових актів.
Крім цього, спеціальний рухомий склад, а також наближення
залізничних колій до будівель, споруд і складів повинні
відповідати спеціальним габаритам, які передбачені для підприємств
чорної металургії.
У діючих цехах за неможливості доведення габаритів до
нормативних розмірів повинна бути влаштована відповідна
сигналізація (світлова, звукова, світлозвукова) згідно з
ГОСТ 12.4.026-76, яка попереджує про порушення габаритів. При
цьому мінімальна відстань від осі залізничної колії до стіни
будівлі, що матиме виходи назовні, допускається не менше 3,1 м за
умов влаштування огороджувальних бар'єрів, розташованих між
виходом з будівлі та залізничними коліями, які прокладені
паралельно стінам будівлі.
4.5. В'їзд залізничного та автомобільного транспорту в цех
повинен здійснюватися після вмикання відповідного сигналу
світлофора. Рух транспорту по території цеху повинен здійснюватися
за наявності супроводжуючої особи, що йде попереду рухомого
транспорту.
4.6. У місцях масового переходу працівників через залізничні
колії повинні бути влаштовані перехідні містки або тунелі.
Інші переходи повинні бути обладнані настилом, що укладений
на одному рівні з головками рейок, і огороджені відповідними
сигналами.
В усіх відділеннях сталеплавильних цехів повинні бути
вивішені схеми пішохідного руху по території підприємства і цеху.
Перехід працівників через залізничні колії у невстановлених
місцях не дозволяється.
4.7. У цехах сталеплавильного виробництва, що будуються або
знаходяться на реконструкції, уздовж цехів повинні бути
передбачені автомобільні шляхи і тротуари, у діючих цехах, за
неможливості влаштування тротуарів, вздовж цехів повинні бути
встановлені місця безпечного проходу працівників.
4.8. Наявність на території сталеплавильних цехів ям, канав і
вибоїн не допускається. Тимчасові канави, ями, що облаштовані під
час ремонту чи будівельних робіт, повинні бути огороджені
поручнями висотою не менше 1 м, а в темний час доби вони повинні
бути освітленими.
Захаращування і забруднення габариту залізничної колії, а
також території цехів металом, сміттям, відходами виробництва тощо
не допускається.
4.9. Комунікаційні тунелі повинні відповідати будівельним
нормам щодо проектування споруд промислових підприємств, мати
припливно-витяжну вентиляцію, постійне електричне освітлення і
пристрій для дренажу.
V. Будівлі і споруди
5.1. Будівлі і споруди сталеплавильних цехів необхідно
розташовувати згідно з вимогами будівельних норм і правил
"Генеральные планы промышленных предприятий" (СНиП II-89-80) з
урахуванням пануючих вітрів з підвітряного боку щодо найближчих
будівель і згідно з вимогами СНиП 2.09.02-85*.
5.2. Усі стулкові віконні та ліхтарні рами, що відчиняються,
повинні бути обладнані легкокерованими та надійними в експлуатації
пристроями для їх відчинення або установки в потрібному положенні.
5.3. При заскленні ліхтарів будівель віконним склом під
заскленням повинні встановлюватися горизонтальні металеві сітки
шириною не менше 0,7 м при вертикальному заскленні, а при похилому
та горизонтальному - ширина сіток повинна визначатися розрахунком
величини горизонтальної проекції засклених рам. Допускається
установка армованих стекол.
5.4. Усі засклені поверхні повинні очищатися від кіптяви та
пилу. Для їх очищення та ремонту повинні застосовуватися
спеціальні пристрої і приладдя (майданчики, підвісні колиски,
балкони), що забезпечують зручне та безпечне виконання цих робіт.
5.5. Підлога робочих майданчиків біля печей, конверторів і
розливних майданчиків повинна бути рівною та виконаною з міцних і
стійких до спрацювання матеріалів з неслизькою поверхнею
відповідно до СНиП 2.03.13-88 "Полы".
5.6. Простір між рейками на робочих майданчиках повинен бути
укладений стійким до спрацювання, таким, що виключає ковзання,
матеріалом до рівня головки рейок. При викладанні проміжку
металевими плитами останні повинні мати рифлену поверхню.
5.7. Дільниці підлоги в будівлях сталеплавильних цехів, де
можливе накопичення води, повинні бути обладнані пристроями для її
відводу.
5.8. Розташування входів у будівлі сталеплавильних цехів
повинне забезпечити безпечний прохід до робочих місць.
5.9. У виробничих приміщеннях робочі місця і проходи повинні
утримуватися в чистоті та не захаращуватися устаткуванням,
зливками, заготовками й відходами виробництва. Скрап, бита цегла,
сміття повинні своєчасно вивозитися, а прибирання робочих місць і
виробничих приміщень повинне проводитися щозміни.
5.10. Отвори в будівлях сталеплавильних цехів для подавання
залізничних составів повинні бути обладнані ворітьми. У головних
будівлях обладнання воріт повітряними або повітряно-тепловими
завісами повинно здійснюватися відповідно до вимог санітарних норм
проектування промислових підприємств. Відчинення і зачинення воріт
відповідно до СНиП 2.09.02-85* повинно бути механізованим.