НПАОП 31.6-1.01-08Правила охорони праці для виробництв електроізоляційних матеріалів

Кількість насосів та компресорів повинна забезпечувати вимоги технологічного процесу, а у деяких випадках треба передбачати резервні одиниці.

  1. Запірна арматура повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.063-81 "ССБТ. Арматура промышленная трубопроводная. Общие требования безопасности".

  2. Запірна арматура, що встановлюється на нагнітальному та на всмоктувальному трубопроводах насоса або компресора, повинна бути максимально наближеною і мати вільний та зручний доступ до обслуговування.

На нагнітальному трубопроводі передбачається встановлення зворотного клапана або іншого пристрою, що запобігає можливості утворення руху речовин у зворотному напрямку.

  1. Насоси, які встановлені назовні і використовуються на виробництвах ЕІМ, повинні відповідати ОСТ 26-1141-74 "Насосы. Основные требования к установке и эксплуатации вне помещений на химических, нефтехимических и нефтеперерабатывающих производствах".

  2. Під час експлуатації насосних станцій на виробництві з виготовлення ЕІМ необхідно додержуватися таких вимог:

працювати дозволяється тільки на справному устаткуванні і комунікаціях, обладнаних запобіжними пристроями, регулювальними та контрольно- вимірювальними приладами, сигналізацією та блокуваннями. Теплові клапани на працюючих трубопроводах повинні бути закритими, на непрацюючих - відкритими;

не дозволяється регулювати запобіжні клапани на працюючому устаткуванні і комунікаціях. Регулювання запобіжних клапанів виконують на спеціальному стенді;

необхідно систематично перевіряти надходження мастила в усі частини механізмів і обладнання, що змащуються, подання ущільнювальної рідини на торцеві ущільнення насосів, обдув електродвигунів;

перевіряти працездатність систем автоматичного пожежогасіння і комплектність первинних засобів пожежогасіння;

у виробничих приміщеннях переносні електроінструменти слід використовувати тільки у вибухозахищеному виконанні.

  1. Трубопроводи та арматура

  1. Виготовлення, монтаж та експлуатація трубопроводів і арматури для ЛЗР і ГР здійснюються з урахуванням хімічних властивостей та технологічних параметрів середовищ, що транспортуються трубопроводами, та відповідно до ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки".

Трубопроводи пари та гарячої води повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від

  1. № 177, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.98 за № 636/3076 (із змінами) (далі-НПАОП 0.00-1.11-98).

  1. Не дозволяється застосовувати у вибухопожежонебезпечних технологічних системах гнучкі шланги (гумові, пластмасові та ін.) як стаціонарні трубопроводи для транспортування легкозаймистих СГ, речовин у парогазовому стані, ЛЗР та ГР.

Дозволяється використання гнучких шлангів для проведення зливу або наливу у тару за умови забезпечення захисту від статичної електрики, а також для виконання допоміжних операцій (продувка дільниць трубопроводів, насосів, очищення трубопроводу від залишків СГ, ЛЗР та ГР). Підключення гнучких шлангів для виконання допоміжних операцій дозволяється лише на період проведення цих робіт. З'єднання шлангів з трубопроводами здійснюється за допомогою стандартних частин.

Вибір шлангів здійснюється з урахуванням властивостей продукту, що транспортують, та відповідних параметрів процесу.

  1. Прокладка трубопроводів повинна забезпечувати мінімальну довжину комунікацій, виключати провисання та утворення застійних зон.

  2. Трубопроводи, як правило, не повинні мати фланцевих з'єднань.

Такі з'єднання дозволяються лише у місцях встановлення арматури або з'єднання трубопроводів з апаратами, або на ділянках, де їх необхідно періодично розбирати для чищення та ремонту.

Фланцеві з'єднання розташовують у місцях з вільним доступом для обслуговування та візуального огляду. Не дозволяється розташовувати фланцеві з'єднання трубопроводів з вибухопожежонебезпечними, токсичними і їдкими речовинами над місцями постійного проходу людей та робочими майданчиками.

Матеріали з'єднувальних фланців та ущільнень треба вибирати з урахуванням властивостей речовини, що транспортують.

  1. Засоби захисту апаратури та трубопроводів від корозійного руйнування

  1. При експлуатації технологічного обладнання та трубопроводів вибухопожежонебезпечних виробництв, у яких використовуються корозійноактивні речовини, передбачають методи їх захисту з урахуванням швидкості корозійного спрацювання використаних конструкційних матеріалів.

  2. Технологічне обладнання та трубопроводи, що контактують з корозійноактивними речовинами, повинні виконуватися переважно з корозійностійких металів.

Дозволяється використовувати у деяких випадках для захисту обладнання та трубопроводів корозійностійкі неметалеві покриття, а для технологічних блоків III категорії вибухонебезпечності - використовувати обладнання з неметалевих корозійностійких матеріалів (скло, фарфор, фторопласт, поліетилен та ін.) при відповідному обґрунтуванні, яке підтверджено результатами випробувань та розробленням заходів безпеки.

  1. Проведення контролю за ступенем корозійного спрацювання устаткування та трубопроводів з використанням неруйнівних методів, способів, періодичність та місця проведення контрольних вимірів визначають у інструкції, затвердженій роботодавцем, щодо їх безпечної експлуатації, обслуговування і догляду за ними з урахуванням умов експлуатації.

9.5. Вимоги безпеки під час проведення робіт в ємностях, резервуарах,

трубопроводах

  1. Ємності, резервуари, камери, в яких будуть проводитися роботи, повинні бути виведені з експлуатації, звільнені від продуктів, речовин, відключені від усіх комунікацій шляхом встановлення заглушок, очищені, промиті водою і, за необхідності, пропарені, охолоджені, провентильовані.

  2. Приводи всіх механізмів, робочі органи яких знаходяться в ємностях, апаратах, повинні бути знеструмлені та відключені від електродвигунів шляхом зняття запобіжників із вивішуванням попереджувальних плакатів.

  3. Роботи всередині технологічних апаратів і ємностей повинні виконуватися переважно вдень. У разі необхідності проведення робіт уночі повинні розроблятися додаткові заходи безпеки та має бути одержано наряд- допуск на виконання робіт підвищеної небезпеки.

  4. Спуск працівника до відкритої ємності повинен проводитися переносною драбиною, що має зверху гаки для зачіплювання за край ємності.

  5. Доступ працівників усередину ємностей, що мають верхні та нижні люки, має здійснюватися тільки через нижній люк.

  6. Під час роботи із застосуванням протигаза тривалість одноразового перебування працівника в ємності не повинна перевищувати20хв з наступним відпочинком на свіжому повітрі такої самої тривалості.

  7. Приміщення і резервуари, де виконуються роботи з нанесення захисних покриттів, повинні безперервно вентилюватися. Використовуваний для видалення вибухонебезпечних випарів вентилятор повинен бути вибухозахищеного виконання.

  8. За необхідності виконання робіт усередині ємності при температурі, вищій ніж 30 °С (під час ліквідації аварії), повинні прийматися додаткові заходи безпеки - безперервне обдування свіжим повітрям, використання костюмів і взуття з теплоізоляцією, перерви в роботі.

  9. При температурі від 40 °С до 50 °С час перебування одного працівника в ємності не повинен перевищувати20хв з наступним відпочинком понад20хв.

  1. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ДОПОМІЖНИХ СИСТЕМ ТА ОБ'ЄКТІВ

  1. Вимоги безпеки до систем автоматизації та сигналізації

  1. Монтаж і експлуатація систем контролю та автоматизації виробничих процесів, системи протиаварійного автоматичного захисту (ПАЗ), а також зв'язку і сповіщання про аварійні ситуації на підприємствах з виготовлення ЕІМ повинні виконуватися з урахуванням вимог ДБН В.2.5-13-98 Інженерне обладнання будівель і споруд. Пожежна автоматика будівель і споруд, затверджених наказом Держбуду України від 28.10.97 № 247, НАПБ А.01.001-2004 , СНиП 3.05.07-85 "Системи автоматизации", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 18.01.85 № 175.

  2. Засоби автоматизації, які використовують за ПЛАС, повинні бути виділені та позначені за місцем їх розташування на виробничих дільницях.

  3. Системи контролю, управління та ПАЗ, а також зв'язок і сповіщання маркуються з нанесенням відповідних написів.

  4. У випадку відключення електрики або припинення подачі стисненого повітря для живлення систем контролю та управління системи ПАЗ забезпечують переведення технологічного об'єкта у безпечний стан.

  5. Повітря для компресорів та систем контрольно-вимірювальних приладів і автоматизації (далі-КВПіА) повинно бути очищене від масла, вологи, пилу. Якість стисненого повітря повинна відповідати вимогам ДСТУ 4169-2003 Стиснене повітря. Частина 1. Забрудники та класи чистоти (ІБО 8573.1:2001, MOD) та бути не нижче 1 класу забрудненості.

  6. Не дозволяється використовування інертного газу для живлення систем КВПіА.

  7. Не дозволяється ведення технологічних процесів та робота обладнання з несправними або вимкнутими системами контролю, управління та ПАЗ.

  8. Не дозволяється проведення монтажних, налагоджувальних та ремонтних робіт в умовах загазованості.

  9. Перевірку, випробовування контрольно-вимірювальних приладів та автоматичних пристроїв потрібно проводити згідно з ДСТУ 3400-2000 Метрологія. Державні випробування засобів вимірювальної техніки. Основні положення. Організація, порядок проведення і розгляду результатів.

  10. Система електроживлення КВПіА повинна забезпечувати необхідну надійність живлення, належну якість електроенергії, зручність і безпеку експлуатації.

  11. Конструкція, виконання, спосіб встановлення і клас ізоляції приладів, апаратів та інших засобів автоматизації повинні відповідати умовам навколишнього середовища і номінальній напрузі мережі.

  12. Для живлення КВПіА повинні використовуватися виробничі розподільчі щити, до яких не підключене різкозмінне навантаження (потужні електродвигуни, електропечі тощо).

  13. Підлога у щитових приміщеннях повинна бути такою, що не проводить електричний струм. Під час ремонту електроапаратури щитів на підлозі перед ними обов'язково повинен бути діелектричний гумовий килимок.

  14. Не дозволяється проводити через щитові приміщення пожежні водопроводи і розташовувати в них шафи для пожежних кранів та рукавів. Для пожежогасіння у цих приміщеннях треба застосовувати вуглекислотні та порошкові вогнегасники.

  15. Залишати щити автоматики і контрольно-вимірювальних приладів незамкнутими не дозволяється.

  16. У щитових приміщеннях повинно бути повітряне опалення.

  1. Вимоги безпеки до засобів вимірювальної техніки

  1. Вимірювання і регулювання технологічних параметрів (витрат, температури, тиску тощо) повинні здійснюватися засобами вимірювальної техніки (далі-ЗВТ) та регуляторами, які пройшли атестацію та своєчасну повірку або калібрування. ЗВТ повинні відповідати чинним НД, мати необхідний клас точності та виконання.

  2. Усі встановлені манометри (мановакуумметри) повинні бути запломбовані та мати клеймо повірки, яка повинна проводитися один раз на12місяців, а також кожного разу після проведеного ремонту.

  3. Контрольні повірки ЗВТ повинні проводитися згідно з затвердженим графіком повірки. Не дозволяється застосування несправних, а також ЗВТ зі строком повірки або калібрування, що минув.

  4. На манометрі повинна бути червона стрілка навпроти поділки, що відповідає допустимому робочому тиску.

Не дозволяється виконувати будь-які ремонтні та налагоджувальні роботи в ЗВТ:

які перебувають під напругою;

незаземлених, якщо це вимога технічної документації на ЗВТ;

на трубопроводах і резервуарах, що перебувають під тиском рідин і газів.

  1. Перед початком робіт ЗВТ необхідно відключити від електромережі і повісити на пристроях включення таблички "Не вмикати — працюють люди".

  1. Вимоги безпеки до електропостачання та електрообладнання

  1. Улаштування, утримання, експлуатація і обслуговування електричних установок та електричних мереж повинні відповідати вимогам:

Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.97 № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за № 11/2451 (далі- НПАОП 40.1-1.01-97);

Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці від 09.01.98 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533 (далі-НПАОП 40.1-1.21-98);

Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики від 21.06.2001 № 272 (далі-НПАОП 40.1-1.32-01);

Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1143/13017;

Правил експлуатації електрозахисних засобів, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 № 253 (НПАОП 40.1-1.07-01);

Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених Міністерством охорони здоров'я України від 18.12.2002 № 476 (далі-ДСанПіН 3.3.6.096-2002).

  1. Обслуговування діючих електроустановок, організація і виконання ремонтних, монтажних або налагоджувальних робіт та випробувань мають здійснюватися спеціально підготовленим електротехнічним персоналом, який має відповідну групу допуску з електробезпеки відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98, підтверджену посвідченням.

  2. Включення і відключення магістральних або живильних ліній електромережі повинно виконуватися тільки електротехнічним персоналом.

Лінії, що живлять окремі електроприймачі чи групи, можуть включатися та відключатися персоналом, який обслуговує ці електроприймачі.

  1. В електричних схемах машин і обладнання повинен бути передбачений захист від перевантаження та короткого замикання, який забезпечує автоматичне розвантаження або відключення.

  2. Усі види електроустановок, які розміщуються в пожежонебезпечних зонах усередині і назовні приміщень (стаціонарні, переносні і пересувні), повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01. При виборі електрообладнання, що встановлюється в пожежонебезпечних зонах, необхідно враховувати агресивність навколишнього середовища (хімічна активність, атмосферні опади тощо).

  3. Електропроводка і арматура силової та освітлювальної мережі у виробничих приміщеннях мають бути надійно ізольовані і захищені від впливу високої температури, механічних пошкоджень і агресивних середовищ.

  4. У пожежонебезпечних зонах будь-якого класу слід застосовувати кабелі та проводи, які не поширюють горіння. Не дозволяється застосування кабелів з ізоляцією, що розповсюджує горіння.

  5. У пожежонебезпечних зонах будь-якого класу слід дотримуватися вимог захисту від іскроутворення, обумовленого присутністю статичної електрики, відповідно до ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования".

  6. З'єднання приладів, апаратів та двигунів з проводами повинно бути надійно ізольоване і не спричиняти недопустимих місцевих перегрівань.

  7. Пускову апаратуру необхідно розміщувати безпосередньо поблизу електродвигунів та робочих місць; у разі застосування кнопкових станцій необхідно захищати їх від випадкових включень; розподільче, електросилове й освітлювальне обладнання, а також окремі пускові прилади слід розміщувати в безпечному і зручному для обслуговування місці.

  8. Для живлення переносних і пересувних електроприймачів слід застосовувати шнури і гнучкі кабелі з мідними жилами, спеціально призначені для цих цілей, з урахуванням можливих механічних впливів.

  9. Виробниче обладнання з електричним приводом повинно мати засоби (пристрої) захисту від ураження електричним струмом (включаючи випадки помилкової дії працівників, які обслуговують обладнання).

  10. Все електрообладнання (корпуси електричних машин, апаратів, світильників, розподільчих пристроїв, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо) повинне мати надійне захисне заземлення або занулення.

  11. Постійні заземлювальні пристрої повинні мати паспорт, в якому містяться схема заземлення, основні технічні та розрахункові величини, дані результатів оглядів і випробувань.

  12. Вимірювання опору ізоляції заземлення, перевірка кола між заземлювачами та заземлювальними елементами та інші випробування електроустановок повинні проводитися в обсязі та з періодичністю, вказаними в НПАОП 40.1-1.21-98.

  13. Двері розподільних пристроїв повинні замикатися на ключ.

  14. Розподільні пристрої повинні мати чіткі написи, що вказують на призначення окремих кіл і панелей.

  15. На приводах комунікаційних апаратів повинні бути чітко вказані положення "Включено" та "Відключено".

  16. Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки. Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок не дозволяється.

  17. Запобіжні огляди та ремонти електричних мереж і ліній повинні виконуватися для приміщень з нормальною вологістю не рідше одного разу на6місяців, а для сирих приміщень та високовольтних повітряних ліній - не рідше одного разу на 3 місяці.

  18. Перевірка електродвигунів і пускової апаратури повинна виконуватись одночасно з перевіркою приводних механізмів, але не рідше одного разу на 6 місяців.

  19. Приєднання до електричної мережі ручних переносних інструментів необхідно здійснювати згідно з вимогами ГОСТ 12.2.013.0-91 "ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний".

  20. Ручні електричні машини (інструмент) та допоміжне обладнання до них підлягає періодичній повірці не рідше одного разу на 6 місяців згідно з ГОСТ 12.2.013.0-91.

  21. У разі наближення грози необхідно припинити всі роботи на повітряних лініях і у відкритих розподільчих пристроях, а в закритих розподільчих пристроях - роботи на вводах і комутаційній апаратурі, яка приєднана до повітряних ліній.

  22. Параметри електромагнітних полів при роботі з силовими джерелами повинні відповідати вимогам ДСанПін 3.3.6.096-2002.

  1. Вимоги безпеки до опалення та вентиляції

  1. Температура повітря в основних опалюваних виробничих приміщеннях повинна підтримуватись згідно з вимогами ДСН 3.3.6.042-99.

  2. У приміщеннях з вибухопожежонебезпечними технологічними процесами передбачається повітряне опалення, поєднуване з припливною вентиляцією.

Дозволяється застосовувати водяне або парове опалення приміщень за умови, що використовувані в процесі речовини не утворюють з водою вибухонебезпечних продуктів. Максимальна температура (°С) поверхонь нагріву систем опалення не повинна перевищувати 80 % температури самозаймання будь-якої з речовин, які використовуються у технологічному процесі.

У разі влаштування системи повітряного опалення з рециркуляцією повітря збирання повітря з приміщень повинно виконуватися з незабруднених зон.

  1. Виробничі та допоміжні приміщення підприємства повинні бути обладнані системами вентиляції (природною, механічною або змішаною), які забезпечують рівномірну температуру та стан повітряного середовища, улаштування і експлуатація яких повинні відповідати вимогам чинних будівельних норм та правил, санітарних норм проектування промислових підприємств та НД.

  2. Вентиляційні системи повинні передбачатися такими, щоб під час їх роботи концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони, на робочих місцях виробничих приміщень і в адміністративно-побутових приміщеннях не перевищувала 30 % від ГДК.

У виробничих приміщеннях, де можливе раптове надходження у великій кількості шкідливих або горючих газів, пари, потрібно влаштовувати аварійну вентиляцію.

  1. Системи вентиляції з збиральними пристроями (труби, шахти, дефлектори) повинні забезпечувати ефективне розсіювання у атмосфері викидів шкідливих речовин, які не повинні перевищувати ГДК в атмосферному повітрі населених пунктів. Якщо ця вимога не забезпечується, треба передбачити очищення повітря в системах вентиляції.

  2. Місце для забору припливного повітря повинно вибиратися в зоні найменшого забруднення від навколишніх виробничих та вентиляційних викидів. У разі неможливості за місцевими умовами забезпечити забирання повітря з незабрудненої зони припливне повітря повинно попередньо очищатися з тим, щоб після його надходження сумарна кількість газів і пари в робочій зоні не перевищувала ГДК.

  3. Електрообладнання вентиляційних систем, яке встановлюють зовні будівель та в приміщеннях вентиляційного обладнання (венткамери), вибирається за рівнем захисту та видами вибухозахисту, групами і температурним класом.

  4. Усі металеві повітропроводи та обладнання вентиляційних систем (припливних та витяжних) необхідно заземлювати.

В приміщеннях управління та у виробничих приміщеннях потрібно передбачати сигналізацію щодо справної роботи вентиляційних систем.

  1. Порядок експлуатації, обслуговування, ремонту, наладки та проведення інструментальної перевірки на ефективність роботи систем вентиляції визначається галузевими положеннями та "Инструкцией по санитарно-гигиеническому контролю систем вентиляции производственных помещений, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 07.06.78 № 1893-78".

В усіх вентиляційних системах, як знову обладнаних, так і після монтажу або після реконструкції, перед пуском вентиляційних установок повинні проводитись технічні та санітарно-гігієнічні випробування зі складанням відповідного акта.

Завантажити