9.1.4. У кожному господарстві повинна бути розроблена загальнооб`єктова інструкція про заходи пожежної безпеки та інструкції для всіх вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщень (цехів, дільниць, складів тощо). Ці інструкції мають вивчатися під час проведення протипожежних інструктажів, проходження пожежно-технічного мінімуму, а також у системі виробничого навчання.
В інструкції повинні бути висвітлені такі питання:
порядок утримання приміщень і території, у тому числі шляхів евакуації;
умови і норми зберігання кормів, підстилки та ін. в холодильниках, складах, коморах і відкритих майданчиках;
місця паління, застосування відкритого вогню і проведення вогневих робіт;
спеціальні протипожежні заходи для окремих приміщень, недотримання яких може викликати пожежу чи загорання;
порядок застосування засобів пожежогасіння і виклику пожежної допомоги при виявленні пожежі;
порядок збирання, зберігання та вилучення горючих відходів, утримання і зберігання спецодягу;
обов'язки і дії робочих і службовців при пожежі.
9.1.5. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, iнструктажу і пере-вірки знань з питань пожежної безпеки, забороняється.
9.1.6. У будівлях, як правило, треба передбачати оповіщувачi про пожежу. Засоби оповіщення (технічні засоби чи організаційні заходи) визначаються за-лежно від призначення будівель і їх об'ємно-планувального і конструктивного рі-шення.
9.1.7. У виробничих, адміністративних і побутових приміщеннях забороня-ється:
прибирати із застосуванням бензину, гасу і інших легкозаймистих і горючих рідин;
виконувати обігрівання замерзлих трубопроводів паяльними лампами або іншими засобами з застосуванням відкритого вогню;
виконувати перепланування приміщень без узгодження з органами державного пожежного нагляду.
9.2. Утримання території, будівель і приміщень
9.2.1. Автомобільні дороги і проїзди на території господарства повинні забезпечувати проїзд до пожежних вододжерел і засобів пожежогасіння, а також до будівель і споруд.
9.2.2. Між будівлями повинні бути протипожежні розриви, величина яких залежить від ступеня вогнестійкостi будівель. Протипожежні розриви між будівлями повинні відповідати вимогам будівельних норм. Забороняється використовувати їх для складування матеріалів, устаткування, тари і стоянки автотранспорту.
9.2.3. Сміття і виробничі відходи необхідно систематично вивозити на спеціально відведені дільниці.
9.2.4. Забороняється спалювання тари і відходів виробництва на території господарства.
9.2.5. Вогневі роботи необхідно виконувати у відповідності з розділом 8.1 "Зварювальні та інші вогневі роботи" Правил пожежної безпеки в Україні.
9.2.6. На пожежонебезпечних дільницях території паління заборонено. На видних місцях цих дільниць розміщують попереджуючі написи.
9.2.7. На території господарства необхідно установити таблички з вказівкою порядку виклику пожежної охорони, знаків місць розміщення первинних засобів пожежогасіння і інших знаків безпеки (ГОСТ 12.4.026-76*), а також схем руху транспорту з позначенням розміщення будівель, водоймищ, гідрантів, узгодивши це з місцевим органом державного пожежного нагляду.
9.2.8. У кожному господарстві повинна бути визначена категорія приміщень виробничого і складського призначення по вибухопожежній і пожежній небезпеці з урахуванням ОНТП 24-86.
Визначення категорій приміщень по вибухопожежній і пожежній небезпеці на стадії проектування визначається розробниками технологічного процесу. Для діючих господарств категорії по вибухопожежній і пожежній небезпеці визначаються спеціалістами цих господарств, які мають на це дозвіл (ліцензію) органів державного пожежного нагляду.
9.2.9. Вогнезахисна обробка дерев'яних конструкцій будівель повинна щороку підлягати контролю якості і при необхідності відновлюватися.
9.2.10. Улаштування протипожежного захисту технологічних і дверних отво-рів у внутрішніх стінах і міжповерхових перекриттях (протипожежні двері, заслонки, шибери, водяні завіси та ін.) повинні постійно знаходитися в дієздатному стані.
При пересіченні протипожежних перепон різноманітними комунікаціями зазори між ними і будівельними конструкціями (на всю їх товщину) не повинні мати нещільностей, через які можуть проникати продукти горіння.
9.2.11. Захисний шар штукатурки або іншого вогнезахисного покриття бу-дівельних конструкцій будівель повинен підтримуватися в належному експлуата-ційному стані.
9.3. Протипожежне водопостачання, пожежна техніка і засоби зв'язку
9.3.1. Водопостачальна мережа, на якій влаштовується пожежне устаткування, повинна забезпечувати необхідний напір та пропускати розрахункову кількість води для цілей пожежогасіння. У разі недостатнього напору на об'єктах необхідно установлювати насоси-підвищувачі, або повинні бути передбачені компенсуючі заходи. Тимчасове відключення дільниць водопостачальної мережі з установленими на них пожежними гідрантами чи кранами, а також зменшення напору нижче за потрібний допускається з сповіщенням про це пожежну охорону.
9.3.2. Для заповнення водою пожежних резервуарів, розміщених на території звірівницьких ферм, на уводі внутрішнього водопроводу в будівлі необхідно передбачати з`єднувальні головки діаметром 50 мм, для приєднання пожежних рукавів.
При наявності на території господарства чи поблизу нього природних вододжерел (рік, озер, ставків) повинні бути влаштовані під'їзди і пiрси для пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року.
9.3.3. За пожежними резервуарами, водосховищами, водопостачальною ме-режею та гідрантами, спринклерними, дренчерними та насосними установками повинно здійснюватися постійне технічне спостереження, що забезпечує їх справний стан та постійну готовність до використання у випадку пожежі чи загорання.
9.3.4. У разі проведення ремонтних робіт чи відключення дільниць водопостачальної мережі, виходу з ладу насосних станцій, несправності спринклерних та дренчерних установок, витоку води з пожежних кранів необхідно негайно повідомляти пожежну охорону.
9.3.5. Під'їзди та проходи до пожежних водосховищ, резервуарів та гідрантів повинні бути постійно вільними. У місці розміщення пожежного гідранту повинен бути встановлений світловий чи флуоресцентний покажчик з нанесеними індек-сами ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранту та внутрішнього діаметру трубопроводу в міліметрах.
У місці розміщення пожежної водойми повинен бути установлений світловий чи флуоресцентний покажчик з нанесеними літерними індексами ПВ, цифровими значеннями запасу води (в куб.м) і кількості пожежних автомобілів, котрі можуть бути одночасно установлені на площадці біля водойми.
9.3.6. Пожежні гідранти установлюють на водопостачальних лініях уздовж пожежних проїздів та доріг на відстані не більше 100 м один від одного, не ближче 5 м від стін будівель і не далі 2 м від краю проїжджої частини дороги.
9.3.7. Кришки люків, колодязів пожежних підземних гідрантів повинні бути очищені від грязі, льоду та снігу, а стояк - звільнений від води. У зимовий час пожежні гідранти повинні утеплятися, уникаючи замерзання.
9.3.8. Пожежні гідранти, гідрант-колонки та пожежні крани не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню та перевірці на працездатність шляхом пуску води.
9.3.9. Пожежні крани внутрішнього протипожежного водопостачання в усіх приміщеннях необхідно обладнати рукавами та стволами, укладеними в шафи, які пломбуються.
Пожежні рукава повинні бути сухими, скатаними і приєднаними до кранів і стволів. На дверці шафи пожежного крана повинні бути вказані літерний індекс ПК, порядковий номер пожежного крана, номер телефону найближчої пожежної частини.
9.3.10. Виробничі, підсобні та допоміжні будівлі і приміщення повинні бути забезпечені засобами гасіння пожеж та зв'язку (пожежна сигналізація, телефони) для негайного виклику пожежної допомоги в разі виникнення пожежі.
9.3.11. Відповідальність за утримання та своєчасний ремонт пожежної техніки та обладнання, засобів зв'язку та пожежогасіння несе керівник (власник). Вогнегасники та засоби виклику пожежної допомоги передаються під відпо-відальність (збереження) посадових осіб.
9.3.12. Усі приміщення та території господарства повинні забезпечуватися первинними засобами пожежогасіння.
Для розміщення первинних засобів пожежогасіння на території господарства повинні установлюватися спеціальні пожежні щити.
9.3.13. Порядок розміщення, обслуговування та застосування вогнегасників повинен відповідати вказівкам інструкцій підприємств-виготовлювачів, діючих нормативно-технічних документів, а також наступним вимогам:
не допускається зберігати та застосовувати вогнегасники із зарядом, що міс-тять галоїдовуглеводневі сполучення, у непровітрюваних приміщеннях площею менше 15 кв.м;
забороняється влаштовувати вогнегасники на шляхах евакуації людей із захищуваних приміщень, крім випадків розміщення їх у нішах;
вогнегасники повинні розміщатися на висоті не більше 1,5 м від рівня під-логи до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення;
конструкція і зовнішнє оформлення тумби або шафи для розміщення вогнегасників повинні бути такими, щоб можна було візуально визначити тип вогнегасника, що зберігається в них.
Вогнегасник повинен влаштовуватися так, щоб iнструктивний напис на його корпусі було видно. У холодний період року вогнегасники повинні зберігатися в опалюваних приміщеннях.
9.3.14. При обладнанні господарств установками пожежної автоматики наказом керівника призначається слідуючий персонал:
посадова особа, відповідальна за експлуатацію установки;
обслуговуючий персонал для впровадження технічного обслуговування і ремонту установки;
оперативний персонал для цілодобового контролю за дієздатним станом ус-тановки.
9.3.15. Посадова особа, відповідальна за експлуатацію установки, зобов'язана забезпечити:
підтримку установки в дієздатному стані;
навчання обслуговуючого та оперативного персоналу;
опрацювання необхідної експлуатаційної технічної документації та контроль за систематичним її проведенням;
інформування органів державного пожежного нагляду про всі випадки від-мов та спрацьовування установок.
9.3.16. Зрошувачi та оповіщувачі пожежної автоматики, які установлюються в місцях, де можливі механічні їх ушкодження, повинні бути захищені спеціальними приладами.
9.3.17. Приймально-контрольна апаратура пожежної, охоронно-пожежної сигналізації повинна установлюватися в приміщеннях з постійним цілодобовим пе-ребуванням чергового персоналу.
9.3.18. У процесі експлуатації пожежної автоматики не допускається:
переводити установки пожежогасіння з автоматичного управління на ручне;
установлювати замість тих, що не спрацювали, та несправних зрошувачів пробки і заглушки;
захаращувати проходи до контрольно-сигнальних пристроїв та приладів;
складувати товари на відстані менше 0,9 м до зрошувачів і 0,6 м до опові-щувачів;
приєднувати виробниче обладнання та санітарні прилади до трубопроводів живлення установки;
установлювати запорну арматуру та фланцеві з'єднання на трубопроводах живлення та розподільчих.
9.4. Евакуація людей з приміщень і будівель
9.4.1. Безпека людей в разі пожежі забезпечується:
об'ємно-планувальними і конструктивними рішеннями шляхів евакуації, ра-ціональним плануванням виробничих і складських приміщень;
інженерними рішеннями, спрямованими на обмеження розповсюдження вогню і продуктів горіння (протипожежні перепони, системи протидимового захисту, установки пожежогасіння та ін.);
постійним утриманням у належному стані спеціального устаткування, що сприяє успішній евакуації людей у випадку пожежі чи аварійної ситуації (системи екстреного оповіщення, аварійне освітлення, знаки безпеки);
обмеженим застосуванням горючих матеріалів, а також матеріалів, спроможних швидко розповсюджувати горіння по поверхні, для обробки приміщень, через які проходять шляхи евакуації;
установленням з боку адміністрації систематичного конролю за правильніс-тю зберігання пожежонебезпечних речовин, дотриманням запобіжних заходів при проведенні вогневих робіт, правильною експлуатацією електроприладів.
9.4.2. Евакуаційні проходи, виходи, коридори, тамбури, сходи не дозволяється заставляти будь-якими предметами, тарою і устаткуванням, а також використовувати їх для підсобних робіт.
9.4.3. Закриття на замок дверей евакуаційних виходів під час роботи забороняється. Допускається застосування внутрішніх легковідкриваємих запорів.
9.4.4. Справність систем екстреного оповіщення людей про пожежу (звукові, світлові, комбіновані) треба перевіряти під час опрацювання планів евакуації людей. Керівник господарства визначає коло осіб, що мають право включати систему екстреного оповіщення.
9.4.5. Аварійне освітлення на шляхах евакуації має утримуватись у справному стані.
9.4.6. Використання підіймачів і ліфтів для евакуації людей при пожежі забороняється. Вони повинні бути опущені на перший поверх і вимкнені.
9.4.7. Не допускається влаштовувати на шляхах евакуації розсувні і обертові двері і турнікети, а також гвинтові східці і східці з забіжними приступками. Двері на шляхах евакуації повинні відкриватися назовні.
9.4.8. На шляхах евакуації забороняється застосовувати горючі та токсичні при горінні оздоблювальні матеріали. Покриття підлог на шляхах евакуації не повинно займатися від короткочасного впливу малокалорійних джерел запалювання (запалений сірник, сигарета тощо).
9.4.9. Ширина шляхів евакуацїї повинна бути не менше 1 м, дверей - не менше 0,8 м, а висота дверей - не менше 2 м. Висоту дверей і проходів, які ведуть у приміщення без постійного перебування в них людей, а також підвальні, цокольні і технічні поверхи допускається зменшувати до 1,9 м, а дверей, що є виходом на горище або безгорищне покриття до 1,5 м.
9.4.10. На шляхах евакуаціі не допускаються перепади рівня підлоги по висоті більше 45 см і виступи, за винятком порогів дверних отворів. У місцях перепаду висоти треба передбачати сходи з числом східців не менше трьох чи пандуси з ухилом не більше 1:6.
9.4.11. У загальних коридорах не допускається улаштування вмонтованих шаф, за винятком шаф для комунікацій і пожежних кранів.
9.4.12. У кожному господарстві опрацьовується докладний план евакуації людей з додатком схеми, яку вивішують на видному місці.
9.4.13. Видалення диму на шляхах евакуації людей з приміщень, будівель у початковій стадії пожежі повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91.
10. ВИМОГИ ДО ПРОФЕСІЙНОГО ВІДБОРУ І ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ З ОХОРОНИ ПРАЦІ
10.1. Працівники при зарахуванні на роботу та в період роботи мають прохо-дити навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці у відповідості з Положенням про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охо-рони праці розробленим на основі ДНАОП 0.00-4.12-94.
10.2. Працівники, при прийнятті на роботу і за місцем роботи, повинні проходити інструктаж з питань пожежної безпеки згідно з Типовим положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України.
Проведення протипожежних iнструктажів можна об'єднувати з проведенням iнструктажів по охороні праці, з веденням окремого журналу.
10.3. Не допускається залучати осіб віком до 18 років до робіт, передбачених Переліком важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх.
10.4. Не допускається залучати жінок до робіт, передбачених Переліком важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок.
10.5. Працівники відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному відборі, проходять попереднє спеціальне навчан-ня і перевірку знань з охорони праці не рідше одного разу в рік.
Перелік робіт з підвищеною небезпекою наведений в додатку 9.
10.6. Перелік об`єктів підвищеної небезпеки і там, де є потреба в професій-ному відборі повинен визначатись по конкретному підприємству окремо і понов-люватися щорічно з урахуванням змін у складі і процесі технологій.
10.7. Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо проходити спеціальне навчання по програмі пожежно-технічного мінімуму, а потім щорічну перевірку знань відповідно до наказу МВС України № 628 від 17.11.94.
Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і перiодично (один раз у три роки) повинні проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.
10.8. Перелік працівників, зайнятих на роботах з підвищеною пожежною не-безпекою, які повинні навчатися по програмі пожежно-технічного мінімуму, має бути визначений на кожному підприємстві і затверджений головним інженером.
10.9. Допуск до роботи осіб, що не пройшли навчання, iнструктаж і перевір-ку знань з питань охорони праці і пожежної безпеки, забороняється.
10.10. Програми навчання з питань охорони праці і пожежної безпеки повин-ні погоджуватися з органами Держнаглядохоронпраці і органами державного пожежного нагляду.
10.11. Працівники віком до 21 року, а також працівники, зайняті на важких роботах, роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці чи таких, де є необхідність у професійному відборі, при прийнятті на роботу повинні проходити попередні медичні огляди, та протягом трудової діяльності - періодичні медичні огляди згідно з Законом України “Про охорону праці” і Положенням про медичний огляд працівників певних категорій.
10.12. На кожному підприємстві повинні бути розроблені:
інструкції з охорони праці на кожне робоче місце або на виконання робіт у цехах, бригадах, майстернях тощо;
інструкції про заходи пожежної безпеки та інструкції для всіх вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщень.
Ці інструкції мають вивчатися під час проведення протипожежних iн-структажів, проходження пожежно-технічного мінімуму, а також у системі виробничого навчання і вивішуватися на видних місцях.
10.13. До робіт з основних технологічних процесів: (обслуговування звірів; приготування кормів; миття сировини і тари; забій звірів; знімання шкурок; правка шкурок з використанням пневмопістолета; сушка, відкатка, протряска і доробка шкурок; санітарно-дезінфекційні роботи; навантажування і розвантажування кор-мів та інших вантажів; виконання робіт у морозильних та холодильних камерах) - допускаються особи, які досягли 18-річного віку, пройшли медичний огляд, вступний інструктаж і інструктаж на робочому місці з охорони праці, інструктаж дотримання пожежної безпеки, курсове навчання за фахом, стажування в досвідченого фахівця і здали екзамен кваліфікаційній комісії.
Повторний інструктаж на робочому місці з працівниками на зазначених роботах (з підвищеною небезпекою) проводиться 1 раз у квартал, на інших роботах - 1 раз у півріччя.
10.14. Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань з питань охорони праці і пожежної безпеки в господарстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах (цехах, бригадах) - на керівників цих підрозділів.
11. ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
11.1. Загальні положення
11.1.1. На роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах, що пов`язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно відповідно до норм спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (далі ЗІЗ).
11.1.2. До колективного договору між адміністрацією і працівниками господарства повинен прикладатись перелік посад працівників, які мають право на без-платне одержання ЗІЗ, із зазначенням термінів їх носіння у відповідності з Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, Типовими галузевими нормами безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам сільського та водного господарства та ДНАОП 0.05-3.03-81.
11.1.3. Відповідальність за своєчасне забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту у від-повідності з нормами, несе керівник господарства.
11.1.4. Трудові колективи мають право приймати рішення про безплатну видачу працівникам спеціального одягу та спеціального взуття понад передбачені норми.
11.1.5. В окремих випадках, враховуючи особливості виробництва, керівник за погодженням з уповноваженим з охорони праці трудового колективу господарства і профспілками може замінювати одні види спеціального одягу і спеціального взуття на інші, але ця заміна не повинна погіршувати іх захисні властивості.
11.1.6. У тих випадках, коли засоби індивідуального захисту не вказані в Типових галузевих нормах, але передбачені нормативними актами про охорону праці, вони повинні бути видані працівникам залежно від характеру і умов робіт, що виконуються, на строк носіння - до зношення.
11.1.7. Передбачені Типовими галузевими нормами або відповідними галузевими нормами теплий спеціальний одяг і спеціальне взуття видаються працівни-кам з настанням холодної пори року.
Час користування теплим спеціальним одягом і спеціальним взуттям установлюється керівником господарства спільно з уповноваженим трудового колективу з питань охорони праці і профспілками з урахуванням місцевих виробничих і кліматичних умов.
11.1.8. Робітникам, що суміщують професії або постійно виконують суміщувані роботи крім засобів індивідуального захисту, які видаються їм за основною професією залежно від виконуваних робіт, повинні бути видані і інші види спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту передбачені діючими нормами для суміщуваної професії, з тими ж строками носіння.