Самопливна каналізаційна мережа повинна бути обладнана керамічними трубами діаметром 150 мм.
4.6.14. Очисні споруди, станції перекачування і інші установки для стічних вод не повинні бути джерелами забруднення грунту, води і повітря.
Місце розташування очисних споруд, умови очищення, видалення і спуску стічних вод повинні бути погоджені з органами державного санітарного нагляду і відповідати вимогам Санітарних правил охорони поверхневих вод від забруд-нення стічними водами.
4.6.15. Виробничі стічні води від кормоцеху і цеху обробки шкурок повинні бути очищені на локальних очисних спорудах перед скиданням їх у зовнішню мережу каналізації.
4.6.16. Приміщення для лікувальних процедур, розтинальна, утилізаційна, а також приміщення для дезінфекції транспортних засобів, тари і обробки спецодягу повинні бути обладнані трапами для відводу рідини.
4.6.17. Планування території автозаправного пункту і розташування водоприймальних пристроїв повинні виключати попадання стічних вод і нафтопродук-тів за межі цієї території.
Дощові, талі та стічні води від миття території автозаправного пункту повинні скидатися в зливову або виробничу каналізацію без улаштування місцевих очисних установок або у водоймища після їх очистки на місцевих очисних установках. Зазначені стічні води автозаправних пунктів допускається збирати в резервуар стічних вод з наступним їх вивозом.
4.6.18. Самопливний трубопровід для відводу стічних вод від постів миття автомобілів до місцевих очисних установок повинен бути діаметром не менше
200 мм і укладений з ухилом не менше 0,03.
4.6.19. Для запобігання проникнення газів з каналізаційної мережі в технологічне обладнання або приміщення всі санітарні прилади і приймальники, ус-тановлені на мережах господарсько-фекальної і виробничої каналізації, повинні бути обладнані решітками і гідравлічними затворами.
4.6.20. У колодязях і камерах мереж водопостачання, каналізації і інших спорудах повинні бути влаштовані драбини або скоби для спускання робітників.
Робота в каналізаційних колодязях повинна виконуватися у відповідності з вимогами наведеними в розділі 6.6. цих Правил.
4.7 Опалення і вентиляція
4.7.1. Системи опалення, вентиляції і кондиціонування повітря виробничих, підсобних і допоміжних приміщень, будівель і споруд повинні забезпечувати на постійних робочих місцях і в робочій зоні, під час проведення робіт, мете-орологічні умови (температуру, відносну вологість, швидкість руху повітря), а також зменшувати концентрацію шкідливих речовин у повітрі робочої зони у відпо-відності з СНиП 2.10.03-84, СНиП 2.04.05-91, СНиП 2.09.04-87, СНиП 2.11.01-85*, ГОСТ 12.4.021-75*, ГОСТ 12.1.005-88, ОНТП 8-85, ДНАОП 0.03-3.01-71.
4.7.2. Система опалення, обігрівальні прилади, теплоносії і їх граничні показники температури повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91.
4.7.3. Опалювальні прилади у виробничих приміщеннях з постійними робочими місцями на відстані 2м або менше від вікон, у місцях з розрахунковою температурою зовнішнього повітря у холодну пору року мінус 15оС і нижче, слід розміщувати під світловими прорізами (вікнами) для захисту працюючих від холодних потоків.
4.7.4. При експлуатації опалювальних пристроїв не дозволяється захаращувати прилади опалення будь-якими предметами, сушити будь-що на опалювальних приладах і трубопроводах.
4.7.5. Трубопроводи пари і гарячої води повинні бути покриті теплоізолю-ючим матеріалом, а опалювальні прилади огороджені. Температура на поверхні огороджень не повинна перевищувати 45оС.
4.7.6. У всіх приміщеннях господарства повинна передбачатися вентиляція: природна, з механічним спонуканням або змішана.
Вентиляція повинна забезпечувати мікроклімат і вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони у відповідності з установленими нормами.
4.7.7. Стан повітряного середовища у виробничих приміщеннях і на робочих місцях повинен відповідати ГОСТ 12.1.005-88.
4.7.8. Приміщення повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією. Допускається влаштовувати природну вентиляцію у приміщеннях з нормою повітрообміну рівній або менше одиниці.
Улаштування припливно-витяжної вентиляції сполучених між собою приміщень повинно виключати можливість надходження повітря з приміщення з більшою концентрацією пари або пилу в приміщення з меншим вмістом цих речовин.
4.7.9. Технологічне обладнання, що утворює і виділяє тепло, вологу, пил (котли варильні, машини і ванни для миття тари, інвентаря, протрушувальний барабан для обробки шкурок та ін.) повинно бути обладнане місцевими від-смоктувачами.
У приміщеннях, де встановлене обладнання з місцевими відсмоктувачами, повинна передбачатися загально-обмінна припливно-витяжна вентиляція.
Системи місцевих відсмоктувачів і загальнообмінної вентиляції повинні бути відокремленими.
4.7.10. У системах механічної припливної вентиляції повинно бути передбачене очищення зовнішнього повітря, що подається, і його підігрів у зимовий період. Забір повітря для припливної вентиляції повинен здійснюватися в зоні найменшого забруднення на висоті не менше 2 м від землі.
Висота шахти викидів витяжної вентиляції повинна бути вище конька даху або поверхні площини покрівлі не менше 1 м.
4.7.11. Камери для охолодження, у яких зберігаються коренебульбоплоди повинні бути обладнані механічною припливною вентиляцією, не зв`язаною з іншими системами вентиляції приміщень.
4.7.12. Включення вентиляції зарядного приміщення в загальну вентиляцію забороняється.
Відсмоктування газів повинно здійснюватися як з верхньої, так і з нижньої зони приміщення, причому відсос з верхньої зони повинен бути більш інтенсивний.
4.7.13. Природна вентиляція повинна здійснюватися в усіх складських примі-щеннях без виділення шкідливих речовин або речовин з неприємним запахом.
4.7.14. Вентиляційні камери повинні бути постійно закриті на замок. Вхід стороннім особам у вентиляційні камери не дозволяється.
4.7.15. Електродвигуни вентиляторів вентиляційних систем приміщень, де зберігаються вибухонебезпечні речовини, повинні бути у вибухобезпечному виконанні.
4.7.16. Перед пуском в експлуатацію вперше змонтованих вентиляційних установок, а також після їх реконструкції, повинні бути проведені випробування і налагодження із складанням приймально-здавальних актів і паспортів на ці ус-тановки.
4.7.17. Керівник господарства наказом призначає відповідальних осіб за тех-нічний стан і обслуговування вентиляційного обладнання.
4.7.18. Експлуатаційний режим роботи установок (систем) вентиляції повинен визначатися інструкціями, у яких передбачаються строки профілактичного обслуговування вентиляційних камер, повітроводів, фільтрів і іншого вентиляційного обладнання, а також заходи пожежної безпеки, порядок дій обслуговуючого персоналу при виникненні пожежі або аварій.
4.7.19. Експлуатація вентиляційних установок повинна здійснюватися з додержанням основних вимог охорони праці:
очищення і ремонт електродвигунів, вентиляторів, насосів тощо повинні проводитися після повної зупинки обертових частин;
при виявленні підвищеного шуму, ударів або вібрації вентиляційне обладнання повинно негайно відключатись.
4.7.20. При експлуатації вентиляційних систем не дозволяється:
захаращувати вентиляційні камери, канали і площадки сторонніми предметами;
використовувати вентиляційні канали як димоходи;
підключати до вентиляційних каналів газові і опалювальні прилади;
випалювати накопичені в повітроводах, зонтах жирові нашарування і інші горючі речовини;
закривати витяжні канали, отвори і решітки;
залишати двері вентиляційних камер відчиненими;
включати вентиляційне обладнання при відсутності огородження приводних ремнів, з`єднувальних муфт і частин обладнання, що обертається.
4.8. Освітлення
4.8.1. У виробничих і допоміжних приміщеннях повинно бути природне і штучне освітленння.
Природне освітлення повинно відповідати вимогам СНиП II-4-79,
НАОП 2.0.00-2.03-84, Галузевих норм освітлення сільськогосподарських підпри-ємств, будівель і споруд.
4.8.2. Виробничі і адміністративні приміщення з тривалим перебуванням працівників повинні мати природне освітлення.
4.8.3. Скло віконних отворів необхідно очищати від пилу і бруду по мірі забруднення, але не рідше двох разів на рік, а в приміщеннях із значним виділенням пилу - не рідше одного разу в місяць.
4.8.4. Норма освітлення допоміжних приміщень повинна прийматися не менше величин наведених у додатку 1, а в зоні розміщення звірів і місцях виконання робіт згідно з додатком 2.
4.8.5. Територія, ферма і приміщення повинні бути обладнані робочим, черговим, аварійним і охоронним освітленням.
4.8.6. Робоче освітлення повинно встановлюватися в усіх приміщеннях, на території, платформах, площадках для забезпечення нормальної роботи, проходу людей і руху транспорту при недостатньому природному освітленні та у темну пору доби.
4.8.7. Чергове освітлення повинно передбачатись у місцях утримання звірів. Світильники чергового освітлення виділяються з числа світильників робочого освітлення рівномірно по проходам між шедами, їх кількість повинна складати 10% від загальної кількості світильників.
4.8.8. Світильники по виконанню повинні відповідати вимогам
ГОСТ 19348-82.
4.8.9. Для освітлення приміщень, території, площадок висота підвісу світи-льників повинна бути:
у приміщеннях від рівня підлоги - не менше 2,5 м;
у складських приміщеннях відстань світильників до верху вантажів і тари - не менше 0,5 м;
для території - не менше 3,5 м;
для автомобільних доріг і проїздів - не менше 6 м.
4.8.10. Аварійне освітлення необхідно застосовувати у разі аварійного від-ключення робочого освітлення і необхідності продовження робіт при евакуації людей і звірів.
Аварійне освітлення повинно передбачатися у приміщеннях з кількістю працюючих понад 50 чоловік, у місцях небезпечних для проходу людей, в основних переходах і на сходах.
Аварійне освітлення повинно забезпечувати:
освітленість робочої поверхні не менше 5% від норми, установленої для ос-вітлення робочого місця при системі загального освітлення, але не менше 2 лк;
освітленість підлоги основних проходів і східців сходів не менше 0,5 лк.
4.8.11. Світильники аварійного освітлення повинні відрізнятися від світиль-ників робочого освітлення типом, розміром або спеціально нанесеними на них знаками. Арматура аварійного освітлення повинна мати розпізнавальне пофарбування.
Лінії аварійного освітлення не повинні мати штепсельних розеток.
4.8.12. Для аварійного і евакуаційного освітлення необхідно застосовувати:
лампи розжарювання; люмінесцентні лампи - у приміщеннях з мінімальною температурою повітря не менше 5оС за умов живлення в усіх режимах перемінним струмом напругою не нижче 90% від номінальної.
Застосування ксенонових ламп, ламп ДРЛ, металогалогенних, натрієвих ламп високого тиску для аварійного і евакуаційного освітлення не дозволяється.
4.8.13. Охоронне освітлення необхідно передбачати уздовж кордону території, яка охороняється в темну пору доби. Освітленість її повинна бути 0,5 лк на рівні землі в горизонтальній площині.
4.8.14. У пожежонебезпечних зонах необхідно застосовувати світильники, що мають відповідний ступінь захисту.
4.8.15. Лампи розжарювання і газорозрядні лампи повинні бути поміщені в захисну і світлорозсіювальну арматуру. Застосування відкритих ламп не дозволя-ється.
4.8.16. Контроль освітленості повинен проводитись не рідше одного разу на рік, а також після кожної групової заміни джерел світла. Контроль повинен здій-снюватися вимірюванням освітленості на робочих місцях, перевіркою відповідності типів і кількості освітлювальних приладів, а також їх розміщення.
Вимірювання рівня освітленості повинно проводитися в площині робочої поверхні у відповідності з ГОСТ 24940-81.
4.8.17. Експлуатація освітлювальних установок повинна проводитись у від-повідності з ПТЕЕС.
Усі роботи по технічному обслуговуванню і очищенню світильників повинні проводитись лише при знятті напруги і їх охолодженні.
4.8.18. Люмінесцентні лампи, що вийшли з ладу, і інші джерела світла, які містять ртуть, повинні зберігатися упакованими в спеціальному приміщенні і пе-ріодично вивозитися для дезактивації і знищення у спеціально відведені місця.
4.9. Шум і вібрація
4.9.1. Допустимі рівні шуму на робочих місцях повинні бути у відповідності з ГОСТ 12.1.003-83 та Санітарними нормами допустимих рівнів шуму на робочих місцях (СН-3223-85) і відповідати додатку 3.
4.9.2. Рівні вібрації повинні бути у відповідності з ГОСТ 12.1.012-90 та Санітарними нормами вібрації робочих місць (СН-3044-84) і відповідати додатку 4.
4.9.3. Основним джерелом шуму в робочих зонах виробничих приміщень і на території господарства являються:
транспортери, машини для миття і попереднього подріблення, дробилки, установка для відкатки шкурок, протрясний барабан, сушилки;
верстати метало- і деревообробні, насосні агрегати, вентилятори, компресори, парові і водогрійні котли;
транспортно-технологічні засоби - автомобілі, екскаватори, крани промислові і будівельні, автонавантажувачі, машини наземного безрейкового електри-фікованого транспорту, трактори.
4.9.4. Колективні і індивідуальні засоби захисту працівників від шуму повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.029-80 і СНиП ІІ-12- 77.
4.9.5. Зниження шуму і вібрації треба забезпечувати наступними заходами:
обмежувати окружні швидкості обертання колес вентиляторів і швидкість ру-ху повітря;
обладнувати системи шумогасниками і звукоiзолювати повітроводи;
передбачати установку вентиляторів і електродвигунів на вiбро- і звукопоглинальних основах;
забезпечувати розрив між фундаментами під обладнанням і стінами буді-вель;
установлювати, по можливості, вентиляційне обладнання з підвищеним рівнем шуму і вібрації в камерах із звукоiзоляційними або звукопоглинаючими стінками;
з'єднувати вхідні і вихідні отвори кожуха вентилятора із повітроводами за допомогою гнучких вставок;
перiодично оглядати і замінювати підшипники вентилятора;
усувати люфти шкiвів або з'єднувальних муфт, клинопасових і плоскопасових передач;
не допускати при проведенні ремонтних і налагоджувальних робіт порушення балансування колеса вентилятора і ротора електродвигуна;
.обладнання, робота якого супроводжується інтенсивною вібрацією, встановлювати на фундаменти, що відокремлені від конструкції будівлі;
зменшувати вібрацію на шляхах розповсюдження засобами віброізоляції і вібропоглинання (застосування спеціальних сидінь, площадок з пасивною пружинною ізоляцією, гумових, паролонових та іншіх настилів);
проводити своєчасно плановий і попереджувальний ремонт машин з обов`язковим післяремонтним контролем вібраційних характеристик;
вилучати контакт працюючих з вібріруючими поверхнями за межами робочого місця, або робочої зони (улаштування огороджень, сигналізації, блокіровки, попереджувальних написів та ін.);
використовувати віброгасильні рукавиці при роботі на пневматичному інструменті.
4.9.6. Звукоізоляційні і звукопоглинальні матеріали, які використовуються, повинні бути вогнестійкими і важкогорючими.
4.9.7. Виробниче обладнання, що створює шум і вібрацію, повинно мати паспорт, де зазначаються шумові характеристики і рівні вібрації під час роботи цього обладнання.
4.9.8. Шум і вібрацію обладнання необхідно визначати на холостому режимі і під час навантаження.
4.9.9. Забороняється проводити модернізацію і реконструкцію обладнання, що приводять до підвищення рівнів шуму і вібрації.
4.9.10. У господарстві повинен бути забезпечений контроль рівнів шуму і вібрації на робочих місцях не рідше одного разу в рік.
5. ВИМОГИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І РОБОЧИХ МІСЦЬ
5.1. Загальні вимоги
5.1.1. Технологічні процеси повинні здійснюватись у відповідності з вимогами ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.3.009-76, інструкціями з експлуатації обладнання заводів-виготовлювачів, що містять вимоги безпеки при виконанні робіт даного виду, Санітарних правил організації технологічних процесів та гігієнічних вимог до виробничого обладнання, Ветеринарно-санітарних правил для звірівницьких господарств, цих Правил і нормативно-технічної документації, затвердженої в установленому порядку керівником господарства.
5.1.2. Розробка нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного і індивідуального захисту працюючих повинні проводитись з урахуванням вимог щодо охорони праці та пожежної безпеки. Забороняється впровадження нових технологій і зазначених засобів без попередньої експертизи проектної документації на їх відповідність нормативним актам про охорону праці.
5.1.3. Забороняється застосування у господарстві шкідливих речовин на які не розроблені гранично-допустимі концентрації їх вмісту в повітрі робочої зони, методика, засоби метрологічного контролю і які не пройшли токсикологічну експертизу.
5.1.4. У разі надходження на підприємство нових небезпечних речовин або наявності такої їх кількості, що необхідно вживати додаткові заходи безпеки, ке-рівник повинен завчасно повідомити про це відповідні органи державного нагляду за охороною праці та держпожнагляду, розробити і узгодити з ним заходи щодо захисту здоров`я і життя працюючих і охорони навколишнього середовища.
5.1.5. Виробничі процеси, пов`язані з виділенням шкідливих речовин і функціонуванням технологічного обладнання (робоче місце відкатки шкурок, зарядка акумуляторних батарей) повинні виконуватися в ізольованих приміщеннях з обов`язковим улаштуванням у них еффективної вентиляції і герметизації обладнання.
Вміст шкідливих речовин у повітрі робочих зон виробничих, допоміжних і підсобних приміщень не повинно перевищувати гранично-допустимих концентрацій, наведених у додатку 5.
Нормативні значення оптимальних і допустимих параметрів мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень наведені в додатку 6.
5.1.6. Усі технологічні процеси, пов`язані з навантаженням і розвантаженням, транспортуванням, переробкою сировини та ін. повинні бути максимально механізовані.
5.1.7. Роботи з підвищеною небезпекою виконуються за нарядом-допуском, визначаються і затверджуються керівником господарства.
Примірний перелік робіт, що виконуються за нарядом допуском наведений в додатку 7.
Наряд-допуск погоджується з службою охорони праці (з реєстрацією в спе-ціальному журналі і присвоєнням наступного номера), призначається відповідаль-на особа, яка контролює виконання цих робіт.
Наряд-допуск оформляється в двох екземплярах, які після затвердження передаються начальнику дільниці.
Начальник дільниці передає один екземпляр відповідальному за підготовчі роботи.
Після виконання робіт по підготовці об`єкта обидва екземпляри підпи-суються особами, відповідальними за підготовку і проведення робіт з підвищеною небезпекою, які підтверджують повноту виконання підготовчих робіт і заходів, що забезпечують безпеку проведення самих робіт.
Один екземпляр наряду-допуску після закінчення робіт передається в службу охорони праці і зберігається у справах служби не менше трьох місяців.
Другий екземпляр знаходиться у посадової особи, відповідальної за проведення цих робіт, і після їх закінчення зберігається у справах не менше трьох мі-сяців.
5.1.8. Наряд-допуск визначає обсяг і склад підготовчих робіт, послідовність їх виконання, заходи безпеки, періодичність аналізів повітряного середовища і засоби захисту працюючих. Забороняється змінювати обсяги робіт, передбачені нарядом-допуском, убік їх збільшення.
5.1.9. Наряд-допуск видається тільки на одну бригаду, на один вид робіт, на одну зміну. Якщо ці роботи не закінчені в установлений термін, умови і склад бригади не змінилися, то наряд-допуск може бути продовжений начальником дільниці на наступну зміну.
Форма наряду-допуску наведена в додатку 8.
5.1.10. Технологічні процеси повинні передбачати:
узгодженість операцій технологічних процесів, що виключають виникнення шкідливих і небезпечних виробничих чинників;
безвідмовну дію технологічного обладнання і засобів захисту працівників протягом термінів, які визначаються нормативно-технічною документацією. Під час організації і проведення технологічних процесів повинна передбачатись система контролю і керування технологічним процесом, що забезпечує захист працюючих і аварійне відключення виробничого обладнання;
запобігання можливим розливам та виділенням;
правильне поводження зі звірами;
правильне складування вантажів;
знезараження територій і приміщень;
завантаження технологічного обладнання з забезпеченням рівномірного ритму роботи;
попередження вибухів та пожеж.
5.1.11. Організація робочих місць повинна відповідати ГОСТ 19605-74,
ГОСТ 12.2.061-81.
5.1.12. Робочі місця повинні бути забезпечені достатньою площею для розміщення допоміжного обладнання, а також для зберігання необхідного інвентаря, оснащення, заготовок і оброблених виробів, бути зручними для працюючих, не заважати їх діям.
5.1.13. Мінімальна довжина робочого місця повинна бути 0,8 м на одного працюючого, при використанні контейнерів, ящиків тощо - не менш, ніж 1,4 м. 5.1.14. На кожному робочому місці, де робота виконується сидячи, повинні бути установлені зручні стільці, табуретки. Не дозволяється використовувати для цих цілей бочки, ящики та інші випадкові предмети.
5.1.15. На робочому місці під ногами робітника, який обробляє шкурки, повинен бути справний решітчастий настил, у якого відстань між планками повинна складати не більше 0,025 - 0,030 м. Висота настила повинна бути 0,05 - 0,06 м від підлоги.
5.1.16. Робочі поверхні столів не повинні мати гострих кутів, країв, швів, задирок та інших дефектів.
5.1.17. Обслуговуючий персонал повинен: виконувати інструкції з охорони праці, звертаючи увагу на перевірку безпечної дії арматури, контрольно-вимі-рювальних приладів і захисних пристроїв; не залишати робоче місце при працюючій машині чи механізмі; палити і вживати їжу тільки в спеціально відведених і обладнаних для цього приміщеннях; слідкувати за чистотою робочого місця і проходів; виконувати тільки ту роботу, якій вони навчені і пройшли інструктаж; використовувати обладнання, інструмент і пристрої тільки по їх прямому призначенню; не передавати свою роботу іншій особі без дозволу керівника; у разі нещасного випадку терміново звертатись у медпункт і повідомляти відповідних посадових осіб про причину, що викликала травму.