1.9. Заливка чавуну в піч повинна здійснюватися тільки після
повного закриття сталевипускного отвору, установлення
сталевипускного жолоба і шлакових ковшів.
1.10. Для запобігання бурхливим реакціям у печі заливку
чавуну необхідно здійснювати до розплавлення шихти та утворення
шлаку.
Під час заливки чавуну в піч машиніст крана повинен нахиляти
ківш повільно, без поштовхів і коливань, підводити його до жолоба
таким чином, щоб висота падіння струменя була мінімальною, а
потужність не призводила до переповнення жолоба.
У разі заливу чавуну в розплавлену ванну, для запобігання
викидам шлаку і металу на робочий майданчик злив повинен
здійснюватися невеликими порціями і з перервами під керівництвом
сталевара або уповноваженої особи.
1.11. Під час заливки чавуну в піч перебування працівників
поблизу жолобів і завалочних вікон не допускається. При заливці
чавуну з боку розливного прольоту не допускається також
перебування працівників під жолобом і в зоні падіння бризок
чавуну.
Робочий майданчик під жолобами повинен бути сухим.
1.12. По закінченні заливки чавуну в мартенівську піч
провадити роботи на склепінні печі дозволяється тільки після
повного розплавлення ванни.
1.13. Заливка чавуну в одну з ванн двованної сталеплавильної
печі повинна бути закінчена до початку випуску плавки із сусідньої
ванни. Під час заливки чавуну в одну з ванн печі не слід проводити
заправлення сусідньої ванни.
1.14. Заміна кисневих фурм і виконання інших робіт на
склепінні двованної сталеплавильної печі допускається тільки в
періоди прогріву металошихти і доводки плавки. Якщо на сусідній
ванні йде період плавлення, інтенсивність продувки та теплове
навантаження її повинні бути знижені. Не дозволяється проводити
роботи на склепінні в період завалки шихти на сусідній ванні.
2. Доставка і заливка чавуну в конвертори
2.1. Подача рідкого чавуну до конверторів повинна
здійснюватися в ковшах, що переміщуються електрифікованими
візками, контактно-акумуляторними електровозами з дистанційним
керуванням, а також тепловозами.
2.2. У кожному конверторному цеху необхідно встановити
безпечні зони стоянки локомотивів на час зливу чавуну в конвертор.
2.3. Під час в'їзду состава чавуновозних ковшів у конверторне
відділення і при пересуванні його по майданчику конверторів
необхідно подавати звуковий сигнал.
2.4. Кабіна зливального крана повинна бути обладнана
спеціальним екраном для захисту машиніста від викидів металу з
конвертора, під час заливки чавуну кантовочний гак заливального
крана заводиться під чавуновозний ківш безпосередньо перед зливом
чавуну в конвертор.
2.5. Зчеплення і розчеплення чавуновозних візків повинні
здійснюватися з дотриманням вимог пункту 1.3 глави 1 розділу Х цих
Правил.
Не дозволяється проводити зчеплення і розчеплення візків під
час руху, а також їздити на візках.
2.6. Правильність установлення електрифікованого візка проти
горловини конвертора при заливці чавуну повинна фіксуватися
автоматично.
2.7. Тролеї для живлення електродвигунів чавуновозних візків
повинні бути захищені від попадання іскор і бризок металу.
Якщо для живлення електродвигунів застосовуються гнучкі
кабелі, то вони повинні бути надійно захищені від бризок металу та
механічних пошкоджень.
2.8. Колеса чавуновозних візків повинні мати відбійні щити,
що не доходять до головки рейок на 10 мм.
2.9. Облаштування носка чавуновозного ковша повинне виключати
проливання чавуну при зливі його в конвертор. Носок ковша до зливу
чавуну повинен бути очищений від скрапу, обмазаний і висушений.
2.10. Перед заливкою чавуну в конвертор машиніст заливного
крана й машиніст дистрибутора повинні подавати звуковий сигнал.
Нахил ковша повинен здійснюватися повільно, без поштовхів.
Защіпка допоміжного гака для нахилу ковша повинна здійснюватися
після підйому ковша.
Під час зливу чавуну виконання робіт і перебування
працівників в небезпечній зоні не допускається.
2.11. При пересуванні ковшів по робочому майданчику
конверторів за допомогою спеціальної лебідки розетки для
підключення кантувального механізму необхідно встановлювати в обох
торцях лафета чавуновозного візка.
2.12. Перед заливкою чавуну в конвертор під робочий майданчик
необхідно подавати світлозвуковий сигнал.
2.13. Не допускається проводити злив чавуну в конвертор за
наявності в ньому рідкого шлаку. Швидкість заливки чавуну в
конвертор регулюється залежно від інтенсивності газовиділення. При
сильному газовиділенні та загрозі викиду металу і шлаку заливка
чавуну повинна бути припинена, а ківш відведено від горловини
конвертора.
2.14. При подачі рідкого чавуну до конверторів від міксера в
чавуновозних ковшах по чавуновозній естакаді перебування
працівників при транспортуванні ковшів на естакаді не
дозволяється.
XI. Загальні вимоги щодо використання кисню,
азоту та аргону у сталеплавильному виробництві
1. Використання кисню
1.1. Подавання кисню до сталеплавильних печей і конверторів
повинно бути централізованим.
1.2. Проектування трубопроводів газоподібного кисню повинно
провадитися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
1.3. Для ущільнення кисневої арматури необхідно застосовувати
матеріали відповідно до ГОСТ 12.2.052-81 "ССБТ. Оборудование,
работающее с газообразным кислородом. Общие требования
безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.052-81).
Не дозволяється застосовувати на киснепроводах арматури на
основі титану.
1.4. Місця, де розташована запірна та регульована арматура,
повинні бути освітлені згідно з ДБН В.2.5-28-2006.
1.5. Киснепроводи, що прокладені в зоні підвищеної
температури або інтенсивного випромінювання, повинні бути
теплоізольованими: температура на поверхні не більше 43 град.С.
1.6. Киснепроводи та кисневі пристрої повинні бути захищені
від попадання на них мастила та іскор металу і шлаків за допомогою
екранування згідно з державним стандартом України "Пристрої
екранувальні для захисту від інфрачервоного випромінювання.
Параметри та загальні технічні вимоги" (далі - ДСТУ 2894-94).
1.7. Розморожування замерзлого конденсату води в киснепроводі
та кисневих пристроях повинно провадитися парою або гарячою водою.
1.8. У випадку появи витоку кисню крізь нещільності в
арматурі або з інших причин подавання кисню повинно бути припинено
до усунення несправностей.
1.9. Перевірка щільності киснепроводів (рукавів) і арматури
повинна провадитися мильним розчином не рідше ніж один раз на
півроку.
Не дозволяється проводити перевірку нещільності за допомогою
вогню або тліючих предметів.
1.10. Киснепроводи необхідно заземлювати при вводі у будівлі
сталеплавильних цехів та при виводі з них на контур заземлення
цехових електроустановок.
1.11. Не дозволяється проводити ремонт киснепроводів, що
знаходяться під тиском.
1.12. Киснепровід, який підлягає ремонту, необхідно
відключити від діючих киснепроводів і продути повітрям, азотом або
парою до зниження вмісту кисню в ньому не більше 23% (об'ємних),
що повинно контролюватися дворазовим аналізом.
Не допускається проводити продувку киснепроводів повітрям від
поршневих компресорів.
1.13. Вогневі роботи на киснепроводах необхідно проводити за
нарядом-допуском, виданим відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90, і під
безперервним наглядом уповноважених осіб.
1.14. У приміщеннях, де розташовані кисневі пристрої, не
дозволяється палити та користуватися відкритим вогнем.
1.15. Усі роботи з ремонту киснепроводів і кисневих пристроїв
повинні проводитися не менше ніж двома працівниками.
1.16. Інструмент, що застосовується для обслуговування
киснепроводів і кисневих пристроїв, повинен бути обмідненим і
ретельно знежиреним.
1.17. Руки, спецодяг, спецвзуття та рукавиці працівників не
повинні бути забруднені мастилом. Палити і підходити до відкритого
вогню після закінчення роботи дозволяється лише після
провітрювання одягу. Не дозволяється вішати одяг на фланці або
вентилі киснепроводів.
1.18. У випадку займання киснепроводу або виникнення пожежі в
районі його розташування киснепровід повинен бути негайно
відключений.
1.19. При вмиканні і вимиканні киснепроводів тиск кисню в них
потрібно змінювати повільно і плавно.
1.20. Трубопроводи кисню, підведені до сталеплавильних
агрегатів, необхідно розташовувати в місцях, що виключають
попадання на них бризок металу або шлаку.
1.21. Фурми, що подають кисень у сталеплавильні печі й
конвертори, повинні бути обладнані мідними наконечниками.
1.22. Водоохолоджувані елементи фурм, що застосовуються для
подачі кисню до ванн сталеплавильних печей, а також до
конверторів, після виготовлення та ремонту повинні підлягати
гідравлічному випробуванню на щільність тиском 1,25 Р, де Р -
величина робочого тиску води в магістралі перед фурмою.
1.23. Рукава (шланги), що застосовуються для подачі кисню у
сталеплавильні печі й конвертори, повинні відповідати параметрам
кисню та вимогам, які пред'являються до устаткування, що працює в
середовищі кисню.
Рукава (шланги) не повинні мати тріщин і розривів.
1.24. Кріплення рукавів (шлангів) до штуцерів, а також
металевих трубопроводів до рукавів (шлангів) повинно виключати
можливість їх зриву, а також витікання кисню.
1.25. Фурми перед установленням, а також рукава (шланги)
перед застосуванням повинні бути знежирені.
1.26. При застосуванні кисню для інших виробничих потреб
необхідно дотримуватися вимог пунктів 1.1, 1.19, 1.21, 1.24 глави
1 розділу XI цих Правил.
1.27. За відсутності на підприємстві кисневих станцій
допускається застосування газоподібного кисню в балонах.
1.28. Киснева рампа повинна бути розташована на нульовій
позначці в окремому вогнестійкому приміщенні.
Приміщення рампи повинно мати вентиляцію, опалення та
освітлення. Не дозволяється палити та користуватися відкритим
вогнем у приміщенні рампи.
1.29. Кисневі балони у приміщенні рампи повинні
встановлюватися у спеціальні стояки, що виключають можливість їх
падіння.
1.30. Редуктор необхідно періодично розбирати і прочищати.
1.31. Поточний запас кисневих балонів повинен зберігатися на
складі. Облаштування та утримання складу, а також способи
безпечного транспортування балонів повинні відповідати вимогам
чинних нормативно-правових актів.
1.32. При зберіганні, транспортуванні та поводженні з
кисневими балонами повинна бути виключена можливість забруднення
їх мастилом.
Не допускається використовувати кисень з балонів з несправним
редуктором або манометром.
1.33. Пристрій для приєднання кисневих рукавів (шлангів) під
час ремонтних робіт повинен бути розташований у зручних і
безпечних місцях.
2. Застосування азоту та аргону
2.1. У кожному цеху, де установлено устаткування, що споживає
аргон або азот, необхідно призначати особу, відповідальну за
безпечну експлуатацію систем аргоно- і азотопостачання.
2.2. Газонебезпечними вважаються дільниці, на яких
розташоване устаткування, де здійснюється технологічний процес з
використанням азоту чи аргону, або проходять трубопроводи,
заповнені такими газами.
2.3. Азот чи аргон до устаткування повинен подаватися по
відгалуженню від магістральних трубопроводів, сполучених
безпосередньо з цехами виробництва продуктів розділення повітря, а
також від газифікаторів або реципієнтів з сумарною гідравлічною
ємністю більше 50 м.
2.4. Монтаж і експлуатація об'єктів споживання і
трубопроводів азоту та аргону повинні здійснюватися в суворій
відповідності до проектної документації, затвердженої
відповідальною особою.
Не допускаються зміни в технологічних схемах, конструкції та
режимі роботи зазначеного устаткування і трубопроводів без
погодження з уповноваженою особою.
2.5. На всі діючі та уведені в експлуатацію об'єкти
споживання азоту чи аргону повинні бути складені та затверджені з
дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98) інструкції з
охорони праці щодо безпечної експлуатації усіх видів устаткування
та їх взаємодії. Інструкції повинні знаходитися на робочих місцях
і видаватися працівникам під розпис.
2.6. Інструкція з охорони праці повинна передбачати порядок
дій при первинному (або після ремонту) заповненні трубопроводу
азотом чи аргоном.
2.7. Приміщення, в яких проводяться роботи з азотом чи
аргоном і концентрація кисню в повітрі яких може знижуватися нижче
19% за об'ємом, повинні бути обладнані припливно-витяжною
вентиляцією. Необхідність облаштування вентиляції та кратність
обміну повітря визначаються проектною організацією.
2.8. У цехах, що споживають азот чи аргон, повинні бути
складені плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і
аварій відповідно до НПАОП 0.00-4.33-99 ( z0424-99).
2.9. Конструкція систем продувки азотних чи аргонних
трубопроводів повинна виключати можливість надходження цих газів у
приміщення.
2.10. Крім загальноцехової схеми азото- і аргонопроводів,
повинні бути схеми азото- і аргонопостачання кожної дільниці й
агрегата. Зазначені схеми повинні бути на робочих місцях
працівників, що обслуговують це устаткування.
2.11. На кожному підприємстві повинен бути складений перелік
приміщень з технологічним устаткуванням, де концентрація кисню за
об'ємною часткою може бути менше 19% (в аварійній ситуації), із
зазначенням видів і періодичності контролю, а також заходів щодо
нормалізації складу повітря.
Приміщення повинні бути обладнані знаками безпеки відповідно
до вимог міждержавного стандарту ГОСТ 12.4.026-76.
2.12. Приміщення та місця, де можливе зниження концентрації
кисню нижче 19%, повинні бути забезпечені стаціонарними або
переносними газоаналізаторами.
2.13. Прокладка трубопроводів газоподібного аргону в землі чи
у траншеях і приямках не допускається.
2.14. Не допускається використання азоту чи аргону для
випадкових робіт і цілей, не передбачених проектом (обдув одягу,
устаткування тощо).
2.15. Трубопроводи повинні бути пофарбовані в сигнальні
кольори або мати сигнальні смуги відповідно до ГОСТ 14202-69
"Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска,
предупреждающие знаки и маркировочные щитки".
2.16. Трубопроводи азоту чи аргону не повинні мати перемичок
з іншими газопроводами, не передбаченими проектом.
2.17. Посудини газифікаторів та інші посудини з рідким азотом
чи аргоном, установлені зовні будівель споживачів, повинні
розташовуватися біля стін, що не мають отворів, на відстані 1 м
від габаритів посудини.
Віконні отвори на відстані 6 м в кожний бік і на 3 м вверх
від габаритів посудин не повинні мати елементів, що відкриваються.
Зазначені вимоги не поширюються на посудини, в яких розняття
зливо-наливних пристроїв розташовані від стіни будівлі більше ніж
на 9 м.
2.18. Перевірку щільності азото- і аргонопроводів необхідно
проводити щомісячно. Перевірку щільності газопроводів і арматури
необхідно здійснювати обмилюванням, а за допомогою переносного
газоаналізатора проводити контроль за концентрацією кисню у
приміщенні.
2.19. На устаткування об'єктів споживання азоту та аргону
повинні бути оформлені формуляри або паспорти відповідно до вимог
ДСТУ ГОСТ 2.601-2006.
2.20. Трубопровід азоту або аргону може бути включений до
роботи за наявності таких документів:
паспорта трубопроводу;
актів випробувань;
паспортів арматури;
актів випробувань трубопроводів на щільність і міцність;
актів прийомки КВП і А;
сертифікатів на матеріали труб;
сертифікатів на зварювальні матеріали;
списку зварників, що брали участь у зварюванні трубопроводу,
із зазначенням номерів посвідчень і клейм;
схеми трубопроводів;
інструкції з охорони праці під час застосування азоту чи
аргону.
2.21. При виявленні витоку газу або розриву трубопроводу
необхідно обгородити небезпечну зону, вивести з неї працівників,
вимкнути пошкоджену ділянку трубопроводу, після цього усунути
витік.
2.22. Посудини, трубопроводи, арматура і прилади, виключені з
технологічної схеми, повинні бути демонтовані або відключені
заглушками.
2.23. Газозапірну арматуру необхідно розміщувати в шафах з
дверцятами, що замикаються.
2.24. На арматурі і шафах повинні бути прикріплені плакати і
зроблено написи: "Аргон - небезпечно!", "Азот - небезпечно!"
2.25. Експлуатація системи азото- і аргонопостачання з
пропусками в арматурі фланцевих та інших з'єднань не допускається.
2.26. Не допускається усунення пропусків у фланцевих
з'єднаннях при тиску у трубопроводі вище атмосферного.
2.27. З'єднання трубопроводів за допомогою гнучкого шланга не
допускається.
2.28. При з'єднанні трубопроводу з робочим агрегатом,
механізмом, приладом за допомогою гнучкого шланга необхідно
перевірити, що дозволений робочий тиск у шланзі більший чи рівний
максимально допустимому тиску у трубопроводі.
До трубопроводу гнучкий шланг приєднується через спеціальні
штуцери з хомутами. На трубопроводі перед штуцером повинна бути
встановлена відсікаюча арматура.
2.29. У закриті приміщення, де установлено устаткування, що
споживає азот чи аргон, за відсутності приладів контролю
середовища дозволяється заходити тільки при роботі вентилятора та
по закінченні часу, що дозволяє провести триразовий обмін повітря.
Поряд з кнопкою вмикання повинна бути встановлена табличка з
позначенням часу, протягом якого здійснюється триразовий обмін
повітря.
2.30. Кнопка вмикання вентилятора повинна бути встановлена
перед входом у приміщення, де можливий витік азоту або аргону.
2.31. Трубопроводи азоту та аргону повинні підлягати
гідравлічним або пневматичним випробуванням на щільність після
ремонтів і внесення змін у технологічну схему та конструкцію.
Випробування на щільність повинні бути проведені в суворій
відповідності до вимог, що вказані у проекті.
2.32. Виведення устаткування, що споживає азот чи аргон,
трубопроводів цих газів у ремонт і прийомка з ремонту повинні
оформлятися актом.
2.33. Ремонтні роботи в газонебезпечних місцях, де
встановлені об'єкти, що споживають азот і аргон, повинні
проводитися за нарядом-допуском, виданим відповідно до
НПАОП 27.0-4.02-90, після проведення аналізу повітря в цих місцях
на вміст кисню. Аналіз повітря в усіх цехах проводить
газорятувальна станція, у цехах кисневого виробництва - цехові
лабораторії.
Починати роботу дозволяється тільки при вмісті кисню в
повітрі, що аналізують, у межах 19-23%.
2.34. Дільниця трубопроводу або агрегат, які ремонтуються,
повинні бути відімкнені від системи, тиск знижений до
атмосферного, на трубопроводі після арматури установлені заглушки.
На арматурі необхідно вивісити плакат: "Не вмикати! Працюють
люди!"
2.35. Під час ремонту устаткування, трубопроводів, арматури
необхідно контролювати вміст кисню в атмосфері, де проводяться
роботи.
Періодичність проведення аналізів на вміст кисню визначається
технологією (інструкцією) ремонту та зазначається в
наряді-допуску, виданому відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90.
2.36. При вмісті кисню в повітряному середовищі нижче 19%
ремонтні роботи повинні бути негайно припинені, а працівників,
зайнятих ремонтом, відведено в безпечну зону.
2.37. При встановленні і знятті заглушок контроль за вмістом
кисню повинен здійснюватися безперервно переносним автоматичним
газоаналізатором із звуковою сигналізацією при зміні вмісту кисню
вище 21% або нижче 19% відповідно до вимог ГОСТ 12.2.052-81.
XII. Облаштування й обслуговування мартенівських
та двованних сталеплавильних печей
1. Стаціонарні та хитні печі
1.1. Для огляду та ремонту верхньої частини печі, а також
прибирання пилу з неї на конструкціях, розташованих над склепінням
і головками печі, повинні бути облаштовані стаціонарні майданчики.
Ходіння по склепінню або арматурі печі не дозволяється.
1.2. У цехах, що реконструюються, задній робочий майданчик
печі, що знаходиться на реконструкції, повинен мати ширину не
менше 2 м і бути огороджений поручнями. На дільниці печі поручні
повинні бути на всю висоту зашиті залізними листами. При цьому
огородження випускного жолоба повинне виконуватися знімним чи
розсувним.
За відсутності чи при несправному стані стаціонарних або
знімних огороджень майданчиків для обслуговування сталевипускного
отвору та інших елементів робота печі не допускається.