НПАОП 0.00-1.21-07Правила безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів

Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
від 23 травня 2007 року № 110

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
19 грудня 2007 р. за № 1389/14656

НПАОП 0.00-1.21-07

Відповідно до Закону України "Про охорону праці"НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів (далі - Правила), що додаються.

2. З уведенням у дію Правил уважати такими, що не застосовуються на території України, "Правила безопасности при эксплуатации магистральных нефтепроводов", затверджені Міністерством нафтової промисловості СРСР 07.12.85.

3. Наказ увести в дію з 1 лютого 2008 року.

4. Начальнику управління організації державного нагляду за промисловою безпекою на виробництвах і об'єктах підвищеної небезпеки Морозову В. М. у встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В. В. у встановленому порядку внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

6. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В. Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника голови Держгірпромнагляду Долматова О. І.

 

Голова Держгірпромнагляду 

С. О. Сторчак 



 

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
від 23 травня 2007 р. № 110

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
19 грудня 2007 р. за № 1389/14656 



Дія Правил безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів (далі - Правила) поширюється на всіх суб'єктів господарювання (далі - підприємства), робота яких пов'язана з експлуатацією, ремонтом та реконструкцією об'єктів магістральних нафтопроводів (далі - МН).

Правила встановлюють вимоги безпеки при виконанні робіт з експлуатації, ремонту та реконструкції основних об'єктів і споруд магістральних нафтопроводів та об'єктів, що забезпечують їх діяльність, а також при проведенні аварійно-відновлювальних робіт на них.

Вимоги Правил є обов'язковими для всіх працівників підприємств, пов'язаних з експлуатацією, ремонтом та реконструкцією об'єктів магістральних нафтопроводів, у межах покладених на них завдань та функціональних обов'язків.

У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

аварійна ситуація- стан об'єкта магістрального нафтопроводу, що характеризується порушенням меж та/або умов безпечної експлуатації, але не перейшов в аварію, при якому всі несприятливі впливи джерел небезпеки на персонал, населення та навколишнє середовище тримаються у допустимих межах за допомогою відповідних технічних засобів, передбачених проектом;

аварійно-відновлювальний пункт-структурний підрозділ нафтоперекачувальної станції (далі - НПС) (лінійної виробничо-диспетчерської станції /далі - ЛВДС/, районного нафтопровідного управління /далі - РНУ/, управління магістральних нафтопроводів), призначений для виконання комплексу робіт з експлуатації об'єктів лінійної частини нафтопроводів та проведення аварійно-відновлювальних робіт на них;

аварійно-відновлювальні роботи-комплекс робіт з ліквідації наслідків аварій, що виникли, та із запобігання аваріям та аварійним ситуаціям;

відмова-подія, що призводить до тимчасової втрати дієздатності виробничого об'єкта;

внутрішній контроль- діяльність служб або органів з перевірки дотримання норм і правил;

дозвіл- документ, що посвідчує право на здійснення робіт;

експертиза- спеціальні дослідження на відповідність вимогам нормативно-правових актів з наданням відповідного висновку;

експлуатація магістрального нафтопроводу- це комплекс організаційно-технічних заходів та сукупність технологічних процесів приймання, перекачування, здавання нафти, технічного обслуговування, діагностики і ремонту об'єктів магістрального нафтопроводу;

заборона- установлена актами законодавства, нормативними документами або рішенням відповідних керівників неможливість виконання певних дій, робіт, операцій;

засоби колективного захисту працівників- засоби, що використовуються для запобігання або зменшення впливу на працівників небезпечних та шкідливих виробничих факторів та застосовуються для одночасного захисту двох або більше людей;

зупинка аварійна- припинення роботи об'єкта, устаткування, механізмів у разі виникнення аварійної ситуації;

ізоляція нафтопроводу- метод пасивного захисту зовнішньої поверхні труб нафтопроводу від корозії за допомогою ізоляційних матеріалів;

капітальний ремонт- комплекс ремонтних робіт, що виконується для відновлення якісних та експлуатаційних параметрів, відновлення ресурсу об'єкта із заміною або відновленням його складових, уключаючи базові;

контроль- перевірка відповідності об'єкта встановленим вимогам;

ліквідація наслідків аварії-комплекс організаційно-технічних заходів щодо приведення аварійного об'єкта до нормативного рівня безпеки і дієздатності;

магістральний нафтопровід- технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюється транспортування нафти споживачам. Основними об'єктами магістрального нафтопроводу є лінійна частина, головна і проміжні нафтоперекачувальні станції, бази приймання і відвантажування нафти, пункти підігрівання нафти, станції змішування нафти;

морський нафтовий термінал- виробничий комплекс, який призначений: а) для приймання нафти з танкерів та подальшого транспортування її споживачам; б) для перевалки транспортної нафти в напрямку "трубопровід-резервуар-танкер";

нафта- корисна копалина, що є сумішшю вуглеводнів та розчинених у них компонентів, яка перебуває у рідкому стані за стандартних умов (тиску 760 мм рт. ст. і температури 20° C) і є товарною продукцією. Для нафти з високою температурою застигання нестандартна температура перекачування може бути вище 50° C (Закон України "Про нафту і газ");

нафта з підвищеним умістом сірководню- це сира нафта, у груповому складі якої сірководень міститься у кількостях, достатніх (з урахуванням інтенсивності виділення) для утворення на території об'єктів магістральних нафтопроводів загазованих зон з концентрацією сірководню, що перевищує граничнодопустимі санітарні норми;

нафтоперекачувальна станція- комплекс споруд та обладнання, що здійснюють і забезпечують процес транспортування нафти магістральними нафтопроводами;

нафтотранспортна система- сукупність взаємозв'язаних магістральних нафтопроводів, призначених для забезпечення нафтою споживачів;

об'єкт магістрального нафтопроводу- виробничий комплекс, що є невід'ємною складовою магістрального нафтопроводу та забезпечує його безпечну і надійну експлуатацію;

перехід- перетин магістральними нафтопроводами природних та штучних перешкод;

підрозділ-виробничий структурний підрозділ підприємства (РНУ, НПС, ЛВДС, бази виробничого обслуговування (далі - БВО), інші виробництва);

поточний ремонт- вид планового ремонту, під час якого проводиться заміна чи відновлення окремих зношених деталей, регулювання механізмів, які забезпечують експлуатацію устаткування до чергового ремонту;

пункт підігрівання нафти магістрального нафтопроводу- комплекс споруд і устаткування, що забезпечує підігрівання нафти, яка перекачується по магістральному нафтопроводу, з метою зниження її в'язкості;

ремонт- комплекс операцій для відновлення справного стану чи працездатності об'єкта та відновлення ресурсів об'єкта та його складових частин;

технічне діагностування- визначення технічного стану об'єкта із заданою точністю. Завданнями технічного діагностування є: контроль технічного стану; пошук та контроль динаміки розвитку дефектів; прогнозування технічного стану;

технічне обслуговування магістрального нафтопроводу- комплекс операцій з підтримання нормативного технічного стану магістрального нафтопроводу;

технічний стан об'єкта-стан об'єкта протягом певного терміну та певних умов його експлуатації, який характеризується значеннями відповідних параметрів, установлених технічною документацією на об'єкт.

Крім термінів, наведених вище, вживаються терміни в значенні, що наведені в Законі України "Про об'єкти підвищеної небезпеки", а саме: "аварія", "потенційно небезпечний об'єкт", "декларація безпеки", "ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки", "небезпечна речовина".

Скорочення, що вживаються у тексті цих Правил, мають такі значення:

АБП 

Автозаправний блочний пункт 

АВБ 

Аварійно-відновлювальна бригада 

АВП 

Аварійно-відновлювальний пункт 

АЗС 

Автозаправна станція 

БВО 

База виробничого обслуговування 

ГДК 

Граничнодопустима концентрація 

ГР 

Горюча рідина 

ЗІЗ 

Засоби індивідуального захисту 

ЗІЗ ОД 

Засоби індивідуального захисту органів дихання 

КВПіА 

Контрольно-вимірювальні прилади і автоматика 

ЛЗР 

Легкозаймиста рідина 

ЛВДС 

Лінійна виробничо-диспетчерська станція 

ЛЕП 

Лінія електропередач 

МАЗС 

Малогабаритна автозаправна станція 

МН 

Магістральний нафтопровід 

НКМПП 

Нижня концентраційна межа поширення полум'я 

НПС 

Нафтоперекачувальна станція 

ПЛАС 

План ліквідації та локалізації аварійних ситуацій і аварій 

ПС 

Повітряне судно 

ПУЕ 

Правила улаштування електроустановок  

РБУ 

Ремонтно-будівельне управління 

РНУ 

Районне нафтопровідне управління 

ЦДП 

Центральний диспетчерський пункт 

IV. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Діяльність підприємств, пов'язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об'єктів магістральних нафтопроводів, здійснюється відповідно до ліцензії і підлягає обов'язковій сертифікації згідно з вимогами статті 13 Закону України "Про трубопровідний транспорт".

1.2. Підприємство, яке має намір експлуатувати магістральний нафтопровід, повинно отримати відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 № 1631 (далі - НПАОП 0.00-4.05-03), дозвіл Держгірпромнагляду на початок виконання відповідних робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

1.3. До потенційно небезпечних об'єктів магістральних нафтопроводів, які підлягають ідентифікації згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 956 "Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки", належать:

- дільниці лінійної частини однойменних магістральних нафтопроводів між лінійною запірною арматурою;

- нафтоперекачувальні станції з резервуарними парками;

- основні та резервні нитки переходів магістральних нафтопроводів через руслову та заплавну частини водних перепон (між вимикаючою арматурою на протилежних берегах).

1.4. У розрахунках порогової маси нафти слід використовувати параметри проектних режимів експлуатації магістральних нафтопроводів, технологічного обладнання НПС та проектну ємність резервуарних парків.

1.5. З метою мінімізації ризиків виникнення промислових аварій та дотримання нормативного рівня промислової безпеки і охорони праці підприємства магістральних нафтопроводів повинні забезпечити функціонування систем управління охороною праці.

1.6. На об'єктах магістральних нафтопроводів повинні бути розроблені ПЛАС відповідно до Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України (далі - Держнаглядохоронпраці) від 17.06.99 № 112, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.99 за № 424/3717 (далі - НПАОП 0.00-4.33-99), та інструкції з охорони праці для професій та видів робіт відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.98 № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за № 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98).

1.7. Роботи, які визначені НПАОП 0.00-4.05-03, виконуються за нарядом-допуском на виконання робіт підвищеної небезпеки (додаток 1). Вимоги безпеки при проведенні газонебезпечних та вогневих робіт наведені в главі 7 розділу IV цих Правил.

2.1. До робіт на об'єктах магістральних нафтопроводів допускаються особи, які відповідно до вимог Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23.09.94 № 263/121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.95 за № 18/554, Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом МОЗ України від 31.03.94 № 46, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.07.94 за № 176/385, Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженого наказом МОЗ України від 29.12.93 № 256, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.94 за № 51/260, які пройшли попередній медичний та первинний профілактичний наркологічний огляди і не мають протипоказань для роботи за спеціальністю.

2.2. Організація і порядок навчання, проведення інструктажів, перевірки знань і допуску персоналу до самостійної роботи повинні відповідати вимогам Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05), Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС України) від 29.09.2003 № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за № 1148/8469 (далі - НАПБ Б.02.005-2003), Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації, затвердженого наказом МНС України від 29.09.2003 № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за № 1147/8468 (далі - НАПБ Б.06.001-2003). Не дозволяється допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці і пожежної безпеки в установленому порядку.

2.3. До керівництва роботами на об'єктах магістральних нафтопроводів допускаються особи, що мають відповідну освіту і пройшли в установленому порядку перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки.

2.4. Працівники, робота яких передбачає суміщення професій, повинні мати відповідну кваліфікацію та бути допущені в установленому порядку до самостійної роботи з основної професії і професії, яка суміщається.

3.1. Засоби колективного та індивідуального захисту працівників на підприємстві повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.011-89 "ССБТ. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация" (далі - ГОСТ 12.4.011-89).

3.2. Працівники, зайняті на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов'язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих температурних умовах, залежно від умов роботи і прийнятої технології виробництва повинні бути забезпечені відповідними засобами індивідуального захисту, а також мийними та знешкоджувальними засобами відповідно до законодавства.

3.3. Порядок забезпечення працівників необхідними для трудового процесу спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також порядок їх утримання і зберігання встановлюються Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 29.10.96 № 170, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.11.96 за № 667/1692 (далі - НПАОП 0.00-4.26-96).

3.4. Під час виконання роботи працівники зобов'язані користуватись виданими їм спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

3.5. Роботодавець при видачі працівникам засобів індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) повинен проводити навчання і перевірку знань працівників щодо правил користування і способів перевірки придатності ЗІЗ (якщо це передбачено інструкцією підприємства-виробника).

3.6. Роботодавець зобов'язаний забезпечити випробування і перевірку придатності ЗІЗ у встановлені терміни (якщо це передбачено інструкцією підприємства-виробника), своєчасну заміну ЗІЗ та їх комплектуючих. Після перевірки на ЗІЗ наноситься клеймо з терміном наступного випробування.

3.7. Персонал, що працює на об'єктах з можливим підвищенням концентрацій вуглеводнів, сірководню та інших шкідливих газів і парів понад граничнодопустимі, які встановлені ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88), повинен мати фільтрувальні, ізолювальні протигази або дихальні апарати.

3.8. Марка фільтрувального протигаза повинна відповідати характеру газовиділень згідно з ГОСТ 12.1.005-88.

3.9. Фільтрувальні протигази слід застосовувати при роботах на відкритих, добре провітрюваних площадках, коли фільтри гарантують поглинання токсичних парів і газів, об'ємна частка яких у повітрі не перевищує 0,5 %, а вміст кисню в повітрі в об'ємних частках не нижче 18 % відповідно до інструкцій щодо їх застосування, технічного паспорта підприємства-виробника.

3.10. Справність протигаза перевіряють періодично, за графіком, затвердженим головним інженером виробничого підрозділу, але не рідше одного разу на три місяці. Щоразу, до й після застосування, працівник повинен перевірити протигаз на герметичність відповідно до інструкції з експлуатації, яку слід зберігати на робочому місці.

Результати перевірки записують у журнал обліку відпрацьовування протигазів.

3.11. Повітрозабірні патрубки шлангових протигазів при роботі необхідно розташовувати за напрямком вітру в зоні чистого повітря. За відсутності примусової подачі повітря за допомогою вентилятора довжина шланга не повинна перевищувати 10 м. Шланг не повинен мати різких перегинів і защемлень.

3.12. На кожному газо- і вибухонебезпечному об'єкті повинен бути запас протигазів відповідних марок у разі аварії.

Число протигазів різних розмірів у запасі повинно бути не менше максимальної чисельності працівників у зміну.

3.13. Запасні протигази у разі аварії необхідно зберігати в опломбованому ящику. Цілісність пломб слід перевіряти при прийманні й здаванні старшому по зміні. Наявність і стан запасних протигазів необхідно перевіряти не рідше одного разу на місяць відповідно до графіка, затвердженого головним інженером виробничого підрозділу.

Не дозволяється замикати ящики з протигазами на замки.

3.14. Придатність та міцність запобіжного пояса перевіряє спеціально призначений для цієї мети спеціаліст відповідно до ГОСТ 12.4.089-86 "ССБТ. Строительство. Пояса предохранительные. Общие технические условия" (далі - ГОСТ 12.4.089-86) згідно з технічними умовами із занесенням результатів у журнал.

3.15. Запобіжні пояси при експлуатації необхідно періодично, не рідше одного разу на 6 місяців, випробовувати статичним навантаженням 4000 Н (400 кгс) відповідно до ГОСТ 12.4.089-86.

Результати випробування оформляють актом.

3.16. Для безпечного виконання робіт на електроустановках, коли місце роботи розміщене на відстані, яка не дозволяє закріпитись стропом запобіжного пояса за конструкцією обладнання, необхідно застосовувати додатковий засіб страхування - страхувальний канат.

Для страхування необхідно застосовувати бавовняний страхувальний канат діаметром не менше 15 мм та довжиною до 10 м або канат із капронового плетеного фала.

Страхувальні канати необхідно оснащувати карабінами.

Розривна статична напруга такого каната повинна бути не менше 7000 Н (700 кгс).

3.17. Установлений в робоче положення страхувальний канат перед початком експлуатації, а також під час експлуатації не рідше одного разу на 6 місяців, необхідно випробовувати статичним навантаженням і всередині просвіту - вантажем масою 4000 Н (400 кгс). При цьому для випробування повинні застосовуватись гнучкі канати або стальний стрижень.

3.18. Запобіжні пояси й страхувальні канати необхідно оглядати щоразу до й після їх застосування.

Крім того, зовнішній огляд пояса проводить відповідальний керівник роботи не рідше одного разу на 10 днів, а майстер - перед кожним застосуванням. Кожний пояс і канат повинні мати інвентарний номер.

Завантажити