НПАОП 27.1-1.10-07Правила безпеки в газовому господарстві коксохімічних підприємств і виробництв

вміст вуглецю в сталі не повинен перевищувати 0,24 %.

Застосування труб із напівспокійної сталі для виготовлення фасонних ча­стин і пристроїв, що компенсують, методом холодного гнуття не дозволяється.

1. Для будівництва газопроводів усіх горючих газів у районах із ро­зрахунковою зимовою температурою зовнішнього повітря нижче мінус 40 °С повинні застосовуватися сталеві труби, зазначені в табл. 9.

2. Труби, зазначені в табл. 9, треба також застосовувати для спору­дження газопроводів парової фази зріджених вуглеводневих газів тиском до 1,6 МПа (16 кгс/см ) включно.

3. При будівництві газопроводів на труби, електроди, зварюваль­ний дріт, флюси та інші матеріали повинні бути сертифікати заводів- виготовлювачів або їх копії, завірені власником сертифіката, що підтверджують відповідність труб, електродів і інших матеріалів вимогам цих Правил. Труби, що не мають сертифікатів або їх копій, дозволяється застосовувати тільки після хімічного аналізу та механічних випробувань зразків, узятих від кожної партії труб однієї плавки або від кожної труби, якщо встановити приналежність їх до однієї плавки немає можливості (за умови відповідності їх вимогам цих Пра­вил).

4. При виготовленні фасонних ділянок газопроводів повинні засто­совуватися гнуті, зварені або штамповані коліна, косинці та переходи. Фітинги повинні бути сталевими.

Перелік труб наведений у табл. 9.

Таблиця 9. (розміри в мм)

Примітка. Труби по поз.1.1 і 2.1 рекомендується застосовувати при роз-

22 рахунковому тиску від 0,6 МПа (6 кгс/см ) до 1,2 МПа (12 кгс/см ); по всіх ін-

2

ших позиціях - 1,2 МПа (12 кгс/см ).

1. Фланці, заглушки, прокладні кільця, бобишки для підключення ЗВТ і інші елементи газопроводів повинні бути сталевими та відповідати мате­ріалу труб, а кріпильні вироби (болти, шпильки, гайки, шайби) повинні бути чистими та відповідати державним стандартам.

2. При застосуванні для газопроводів вітчизняних труб, виготовле­них по технічних умовах, і імпортних труб і матеріалів вони повинні відповіда­ти вимогам цих Правил.

3. Виготовлення апаратів газових установок і труб із сталевого лис­та повинно відповідати вимогам будівельних норм «Стальные конструкции», затвер­джених постановою Держбуду СРСР 14.08.81 № 144 (далі - СНиП II-23-81*).

4. Ущільнення фланцевих з'єднань повинне здійснюватися:

на газопроводах доменного газу діаметром до 500 мм - листовою гумою, а при діаметрі більше 500 мм - плетеним азбестовим шнуром, прографіченим або просоченим залізним суриком на натуральній оліфі;

на газопроводах коксового та природного газів низького тиску при будь- якому діаметрі фланців - плетеним азбестовим шнуром, просоченим залізним суриком на натуральній оліфі;

на газопроводах коксового та природного газів середнього та високого тиску незалежно від діаметра фланців - паронітом.

1. Для ущільнення нарізних сполучень повинне застосовуватися лляне пасмо, просочене залізним суриком або білилом на натуральній оліфі.

Застосування пеньки або замінників натуральної оліфи не дозволяється.

1. Зварювальні роботи

   1. Збирання та зварювання газопроводів повинні здійснюватися від­повідно до ДБН В.2.5-20-2001 і цих Правил.

   2. При спорудженні газопроводів із зварених труб поздовжні зваре­ні шви при стикуванні труб повинні зміщатися відносно один одного не менше ніж на 50 мм.

При спорудженні газопроводів як із зварених труб, так і з суцільнотягне- них труб патрубки відводів, що приварюють до труб, штуцери, патрубки люків, свічок тощо повинні відстояти від зварених стиків на відстань не менше ніж 100 мм, рахуючи від утворюючої патрубка, та не повинні розташовуватися на зварених швах трубопроводів.

1. Роботи з приєднання нових ділянок газопроводів і газових уста­новок до діючих газопроводів відносяться до газонебезпечних і повинні вико- нуватися експлуатаційним персоналом або під його керівництвом іншою орга­нізацією з дотриманням вимог підрозділу 13.11 цих Правил.

2. При монтажі та зварюванні ланок газопроводів представник замо­вника по технічному нагляду за будівництвом повинен постійно стежити за чи­стотою та відсутністю сторонніх предметів усередині газопроводів з складан­ням відповідних актів з відповідальним представником будівельно-монтажної організації.

1. Випробування газопроводів і газових установок. Загальні вимоги

   1. Усі газопроводи, що споруджуються заново, капітально відремо­нтовані газопроводи та газові установки повинні бути випробувані на міцність і щільність.

   2. Після закінчення будівельно-монтажних робіт до проведення ви­пробувань будівельно-монтажна організація повинна пред'явити для зовніш­нього огляду представникам підприємства газопроводи та газові установки.

При зовнішньому огляді повинна бути перевірена відповідність спору­дженого об'єкта проектній документації в усіх частинах, а також готовність ви­робничої каналізації до прийому стічних вод після конденсатовідвідників.

Результати огляду повинні оформлятися актом між представниками підп­риємства та будівельно-монтажною організацією.

1. Випробування газопроводів і газових установок повинні прово­дитися будівельно-монтажною організацією за участю представників підприєм­ства. Випробування повинні проводитися відповідно до програми, складеної будівельно-монтажною організацією з урахуванням вимог цих Правил, пого­дженої з роботодавцем та затвердженої керівником будівельно-монтажної ор­ганізації.

Про проведення випробувань повинні складатися акти з вказівкою ре­зультатів випробувань.

1. Спосіб випробування (гідравлічний, пневматичний) та величина випробувального тиску вказуються в проектній документації для кожного газо­проводу та газового апарата.

2. Випробування повинні проводитися при закритій арматурі, що вимикає, без установлення заглушок.

Якщо арматура, обладнання, запобіжні та регулювальні пристрої або при­лади не розраховані на випробувальний тиск, вони повинні бути на час випро­бування відключені за допомогою заглушок. Відключення випробовуваного га­зопроводу від обладнання та інших газопроводів, що перебувають під тиском газу, повинне здійснюватися тільки заглушками. Використання для цієї мети запірної арматури не дозволяється.

Заглушки, встановлювані на випробовуваному об'єкті, повинні бути роз­раховані на максимальний іспитовий тиск.

1. Фланцеві та безфланцеві сальникові компенсатори повинні ви­пробовуватися в зібраному вигляді разом з газопроводами, зі стягуванням їх обичайок на період випробування болтами, щоб уникнути зсуву обичайок під дією іспитового тиску.

2. Перед випробуванням внутрішні порожнини випробуваних діля­нок газопроводів повинні бути очищені від сторонніх предметів і сміття з офо­рмленням актів на ці роботи.

3. При проведенні випробувань газопроводів і газових установок тиск повинен вимірятися двома манометрами, що пройшли повірку та оплом­бовані. Клас точності манометрів повинен бути не нижче ніж 1,5 з діаметром корпуса не менше 100 мм і шк алою на номінальний тиск не менше 4/3 і не бі­льше 5/3 від величини вимірюваного тиску. При випробувальному тиску до 0,1 МПа (1 кгс/см2) можуть застосовуватися U -подібні манометри з ртутним заповненням.

4. Газопроводи низького та середнього тиску до 0,3 МПа (3 кгс/см ) з внутрішнім діаметром більше 300 мм треба випробовувати повітрям.

Крім того пневматичний спосіб дозволяється:

якщо несучі будівельні конструкції або газопровід не розраховані на за­повнення водою;

при температурі навкол ишн ього повітря нижче 0°С та ймовірності про­мерзання окремих ділянок газопроводу.

1. Міжцехові та внутрішньоцехові газопроводи високого тиску від 0,3 МПа (3 кгс/см ) і більше з внутрішнім діаметром до 300 мм треба випробо­вувати гідравлічним способом.

Дозволяється їх випробування повітрям при дотриманні спеціальних за­ходів безпеки згідно з вимогами цих Правил і проекту проведення робіт.

Випробування підвідних і розподільних газопроводів коксового та до­менного газів, арматури та пристроїв опалення печей коксових батарей, газоз­бірників і перекидних газопроводів повинні проводитися відповідно до вимог норм «Монтаж технологического оборудования и металлоконструкций коксо­вых батарей», узгодженого з Мінчорметом СРСР 01.06.89 та Мінважмашем СРСР 12.06.89 (далі - ВСН 517-89).

1. Випробування газопроводів

   1. Міжцехові та цехові газопроводи повинні випробуватися роздільно.

Зовнішні цехові газопроводи, прокладені на нарізних опорах, по стінах

зовні будівель і по дахах, також повинні випробовуватися роздільно від газоп­роводів, прокладених у будівлях і спорудах.

Випробування газопроводів повинне проводитися до виконання хімзахи- сних і теплоізоляційних робіт.

1. Перед пневматичним випробуванням газопроводів повинні бути встановлені небезпечні зони, з яких повинні бути виведені люди, не пов'язані із проведенням випробування. Межа зони на час випробувань повинна бути ви­значена червоними прапорцями та охоронятися.

Розміри небезпечної зони повинні бути:

для газопроводів, розташованих поза приміщеннями, - не менше ніж 25 м;

для газопроводів, що знаходяться в приміщеннях, - не менше ніж 10 м (але в межах огороджувальних конструкцій будівель і споруд).

1. До проведення випробувань газопроводів повинні бути перевірені представниками будівельно-монтажної організації та замовника:

акти приймання ВТК заводів-виготовлювачів ланок газопроводів;

акти про відповідність застосованих марок металу маркам, зазначеним у проектній документації;

документи технічних випробувань зварених з'єднань;

робота всієї газопровідної арматури та допоміжного обладнання, стан зварених і фланцевих монтажних стиків;

закріплення газопроводів на опорах, особливо на нерухомих.

1. Газопроводи до випробувань не приймаються у випадку вияв­лення неузгоджених відхилень від проекту, дефектів виготовлення або монта­жу, а також у випадках, зазначених в п.11.4.3 цих Правил.

2. Перед випробуванням газопроводи та арматура повинні бути за­ново оглянуті з метою видалення сторонніх предметів і забруднень, якщо такі виявлені.

3. Для перевірки роботи компенсатора проводиться розігрівання га­зопроводу парою до температури стінок від 80°С до 85°С. Робота компенсато­рів перевіряється виміром їх повної довжини до розігрівання, а потім у гарячо­му стані та після охолодження газопроводу.

4. Випробування газопроводів коксового та доменного газів на щільність проводиться пневматичним способом тиском стисненого повітря з коефіцієнтом 1,25, тобто: 1,25 0,035 МПа (0,44 кгс/см2).

Міжцехові та цехові газопроводи при випробуванні на щільність повинні витримуватися під випробувальним тиском не менше ніж 2 години, після чого, не знижуючи тиску, треба зробити огляд траси газопроводу та перевірку щіль­ності фланцевих і нарізних сполучень і сальникових ущільнень мильним розчи­ном або пінним індикатором.

Газопровід вважається таким, що пройшов випробування, якщо падіння тиску в ньому за час випробування його на щільність підраховане за формулою

де Р - фактична величина падіння тиску, % від початкового іспитового тиску;

Рп- сума манометричного та барометричного тиску на початку ви­пробувань, МПа;

Рк- те ж, наприкінці випробування, МПа;

Тп - абсолютна температура повітря в газопроводі на початку ви­пробування, К;

Тк - абсолютна температура повітря в газопроводі наприкінці ви­пробування, К.

для внутрішньоцехових газопроводів буде не більше ніж 1 %; для зовнішніх газопроводів буде не більше таких значень:

- при діаметрі газопроводу: до 300 мм і менше 2,0 %

більше ніж 300 мм до 1000 мм 1,5 %

більше ніж 1000 мм 1,05 %

Крім того, при перевірці фланцевих та нарізних сполучень і сальникових ущільнень мильним розчином повинні бути відсутні витоки повітря або інерт­ного газу.

1. Усі виявлені нещільності зварених швів повинні бути усунуті по­вним вирубанням дефектних ділянок і заваренням їх заново.

2. Газопровід прямого коксового газу випробовується на щільність

тиском повітря 500 Па з перевіркою щільності з'єднань мильним розчином.

Пневматичне випробування газопроводів повинне проводитися повітрям

або азотом у світлий час доби, що передбачає необхідні заходи безпеки та на­ряд-допуск (додаток 2) на ведення вогневих робіт на вибухонебезпечних та по- жежонебезпечних об’єктах відповідно до вимог Інструкції з організації безпеч­ного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпеч­них об’єктах, затвердженої наказом Мінпраці та соціальної політики України від 06.06.2001 №255 (далі - НПАОП 0.00-5.12-01), Положення про застосуван­ня нарядів-допусків при виконанні робіт підвищеної небезпеки на підприємст­вах та організаціях Міністерства металургії СРСР, затвердженого Мінметом СРСР 20.06.90 (далі - НПАОП 27.0-4.02-90).

1. Прийняття в експлуатацію

   1. Об'єкти газового господарства після закінчення будівництва (ре­конструкції) або капітального ремонту повинні бути прийняті робочою комісі­єю у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівни­цтвом об’єктів».

   2. Акт робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом або капітально відремонтованого об'єкта є підставою для введен­ня об'єкта в експлуатацію.

   3. Якщо об'єкт газового господарства, прийнятий робочою комісі­єю, не був уведений в експлуатацію протягом 6 місяців, перед уведенням його в експлуатацію повинне бути зроблене повторне випробування газопроводів і га­зових установок на щільність і перевірений стан вентиляційних систем і систем, що відводять дим, комплектність і справність обладнання, арматури, захисно- запобіжних пристроїв і систем автоматики. Всі виявлені дефекти повинні бути усунуті до введення об'єкта в експлуатацію.

   4. При введенні в експлуатацію газових скруберів, промивників і інших апаратів, що працюють на різних поглиначах, не дозволяється застосу­вання поглинальних розчинів, що були у вживанні.

   5. Акти робочих комісій повинні складатися в 3-х екземплярах і зберігатися в технічному відділі та відповідному цеху підприємства, а також передаватися голові державної приймальної комісії.

   6. Передавання підрядній будівельно-монтажної організації газоп­роводу в ремонт повинне здійснюватися за актом-допуском у відповідності до вимог будівельних норм «Техника безопасности в строительстве», затвердже­них постановою Держбуду СРСР 09.06.80 № 82 (далі - СНиП III-4-80), при цьому всю повноту відповідальності за газопровід у період ремонту несе Під­рядник у відповідності із укладеним договором підряду.

1. Вимоги безпеки до диспетчерського керування, зв’язку і сигна­лізації (рекомендований розділ)

   1. Для забезпечення раціонального газорозподілу по об'єктах - спожи­вачах газу, підтримки нормального технологічного режиму експлуатації об'єк­тів газового господарства на великих самостійних коксохімічних підприємствах може бути організована диспетчерська служба газового господарства, що роз­ташовується в спеціальному диспетчерському пункті.

   2. Диспетчерські пункти газового господарства на підприємствах по­винні бути обладнані засобами телемеханізації.

Обсяг телевимірювань, телесигналізації та телекерування, що передається на диспетчерський пункт газового господарства (далі ДПГГ), повинен визнача­тися проектом і забезпечувати можливість оперативного втручання диспетчера в керування системою газопостачання в частині розподілу очищеного газу між споживачами.

Повинна бути передбачена можливість установлення автоматизованої си­стеми управління (далі - АСУ) для оптимального автоматичного перерозподілу газів при зміні умов газоспоживання.

1. На ДПГГ повинні виноситися сигнальні лампи та прилади, що кон­тролюють тиск і температуру газу в найбільш характерних точках газопроводів, тиск, температуру та витрати газу, що надходить у газопроводи підприємства, тиск і витрати газу в усіх великих і найбільш видалених споживачів, у працюю­чих у автоматичному режимі об'єктів, а також у газопроводах до сторонніх під­приємств.

2. На мнемосхемі в ДПГГ повинні вказуватися крайні положення за­сувок дистанційного керування.

ДПГГ може бути оснащений засобами керування давачами регуляторів тиску, дросельними клапанами та засувками на газопроводах, зокрема засувка­ми на перемичках між газопроводами доменного, коксового та природного газів.

1. Установки оперативного контролю, регулювання, зв'язку та сигна­лізації об'єктів газового господарства на ДПГГ повинні забезпечуватися елект­роенергією по першій категорії.

2. ДПГГ повинен бути зв'язаний телефонним зв'язком із усіма цехами, що виробляють і споживають гази.

Прямий телефонний зв'язок обов'язковий з машинними залами цехів уло­влювання та кантувальними кабінами коксових батарей, диспетчерськими пун­ктами коксохімічного виробництва та великих газоспоживаючих цехів, а також ТЕЦ, газопідвищувальними та газокомпресорними станціями, районною ГРС, газорятувальною службою, пожежною охороною підприємства, медпунктом, основними службами газового цеху, диспетчером підприємства та головним енергетиком.

ДПГГ великих підприємств повинні бути обладнані оперативним радіоз­в'язком і забезпечені оперативною автомашиною, мати ремонтну групу та обхі­дників із диктофонами для запису команд диспетчера.

1. На ДПГГ може бути виведена охоронна сигналізація від об'єктів га­зового господарства, що працюють без постійного обслуговуючого персоналу.

2. ДПГГ дозволяється розміщувати окремо або разом із диспетчерсь­кими пунктами інших видів енергогосподарства підприємства. Будинок ДПГГ повинен бути першого та другого ступеня вогнестійкості.

Введення горючих газів у ДПГГ не дозволяється. Розміщення диспетчер­ських пунктів газового господарства в приміщеннях категорії А не дозволяєть­ся.

1. Дії служби газового господарства повинні регламентуватися спеці­альною інструкцією, затвердженою роботодавцем.

1. Вимоги безпеки при експлуатації газового господарства

   1. Загальні вимоги

      1. Розмежування ділянок газопроводів із об'єктами газового госпо­дарства по їх обслуговуванню та контролю із закріпленням ділянок за відповід­ними цехами приймається роботодавцем підприємства та затверджується нака­зом по підприємству з додатком розмежувальних схем.

      2. Межею обслуговування газопроводів, що надходять на підприєм­ство або виходять з нього, повинна прийматися межа підприємства, яка прохо­дить, як правило, по огородженню його території.

      3. На межі на кожному газопроводі повинен встановлюватися при­стрій, що вимикає, з ручним керуванням, що належить тій організації, що пос­тачає газ.

Установлення на пристрої, що вимикає (засувці з висувним шпинделем), електрифікованого привода не дозволяється.

Порядок використання на діючому газопроводі пристрою, що вимикає, повинен установлюватися договором між постачальником і споживачем газу.

1. Всі операції з пуску, зупинки та перемикання газопроводів і об'є­ктів газового господарства в процесі експлуатації повинні проводитися тільки з дозволу начальника відповідного цеху (відділення).

Про пуск, зупинку та перемикання газопроводів повинен бути завчасно попереджений диспетчер підприємства та черговий персонал суміжних цехів, пов'язаних із переробкою або використанням газу.

Перелік цехів і агрегатів, на які поширюється це положення, установлю­ється розпорядженням роботодавця.

1. Роботодавцями коксохімічних підприємств періодично повинна робитися оцінка технічного стану та паспортизація газопроводів і газового об­ладнання відповідно до вимог Правил обстеження, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених спільним наказом Держбуду України та Держнаглядохоронпраці України від 27.11. 97 № 32/288, та зареєстрованих в Мін’юсті України 06.07.98 за № 423/2863.