жаростійкими та кислотостійкими у відділенні електролізу;
жаростійкими на майданчику для обслуговування льотки шахтних печей;
жаростійкими на дільниці печей Вітеріля біля завантажувально- розвантажувальних вікон;
безіскровими у відділеннях електролізу, рафінування свинцю;
негорючими на всіх ділянках виробництва свинцю, цинку, цинкових білил;
неелектропровідними у відділенні електролізу.
У відділеннях вилуговування та електролізу стіни на висоту 1 м від рівня підлоги необхідно виконувати з безіскрового матеріалу.
Прибирання пилу у виробничих приміщеннях з робочих місць та майданчиків, проходів та сходів повинно проводитися не рідше одного разу за зміну способом, який виключає пилоутворення.
Мокре прибирання пилу з робочих місць і основного обладнання та будівельних конструкцій проводиться не рідше одного разу на рік. Порядок та періодичність прибирання слід установлювати інструкцією, затвердженою роботодавцем за погодженням територіальних органів державної санітарно- епідеміологічної служби України.
Будівельні конструкції та обладнання повинні бути такими, щоб запобігти накопиченню на них води.
У спорудах цехів вилуговування, випалу концентратів, електролізу розташування та профіль елементів покрівельних ферм, балок підкранових колій та інших подібних будівельних конструкцій повинні виключати можливість накопичення на них агресивних рідин.
У цехах, відділеннях, дільницях відкриття воріт на головних в'їздах повинно бути механізовано. Ворота повинні бути обладнані світловою сигналізацією для дозволу або заборони в'їзду транспортних засобів, звуковою сигналізацією для попередження працівників.
Улаштування та експлуатація споруд, залізничних колій, рухомих ешелонів, сигналізації і блокування залізничного транспорту на підприємствах з виробництва свинцю та цинку повинні відповідати вимогам Керівних вказівок з технічного обслуговування та безпечної експлуатації заводських залізничних колій та транспортних засобів, затверджених Мінхімнафтопром СРСР 14.03.91 (НПАОП 1.3.00-6.02-91), а також Типової інструкції з охорони праці при експлуатації внутрішньозаводського транспорту, затвердженої Мінхімпром СРСР 27.10.88 (НПАОП 1.3.10-5.02-88).
У всіх цехах (відділках), на прохідних повинні бути вивішені схеми пішохідного руху по території підприємства.
Перевезення працівників на електрокарах, автокарах, вантажних причепах будь-якого виду транспорту не дозволяється.
Матеріали, вироби та інші вантажі на території підприємств повинні зберігатись у спеціально відведених місцях. Розвантаження та складання вантажів повинні проводитись у відповідності до інструкції, затвердженої роботодавцем.
Виробничі приміщення, у яких розміщені вибухо- та пожежонебезпе- чні виробництва, а також приміщення складів, де зберігаються вибухонебезпечні, вибухопожежонебезпечні та пожежонебезпечні речовини, повинні бути обладнані автоматичними засобами пожежогасіння та пожежної сигналізації.
На території підприємства наявність відкритих канав, вибоїв та ям не дозволяється. Люки, колодязі, ями, стоки, траншеї, які влаштовуються для технологічних цілей, якщо вони за умовами роботи відкриті, повинні мати огорожу висотою не менш 0,9 м і в нічні години повинні бути освітлені.
У відділеннях електролізу, вилуговування і печей киплячого шару всі будівельні конструкції (ферми, колони, пожежні сходи, площадки для обслуговування тощо) повинні бути захищені від корозії згідно з вимогами СНиП "Защита строительных конструкций от коррозии" (СНиП 2.03.11-85), а також повинні періодично оглядатися відповідно до вимог Положення про планово- попереджувані ремонти (ППР) обладнання та транспортних засобів на підприємствах кольорової металургії, затвердженого Мінкольорметом СРСР 06.10.81. Ці конструкції повинні підлягати перевірці на міцність не менше одного разу на три роки.
Колони та площадки на дільницях печей Вітеріля, шахтних, обертових, індукційних, електричних печей в зоні вибирання розплаву або розпечених продуктів з них повинні бути теплоізольовані.
Не дозволяється накопичення на покрівлях будівель пилу, снігу, сторонніх предметів і залишків конструкцій.
Будівлі і споруди повинні бути забезпечені захистом від прямих ударів блискавки і повторних її проявів відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від
№ 4, зареєстрованих в Мін’юсті України 10.02.98 за № 93/2533 (далі - НПАОП 0.00-1.21-98).
Огляд і перевірка стану блискавковідводів повинні проводитися перед кожним грозовим сезоном з відповідною реєстрацію результатів у журналі.
Захист установок від статичної електрики слід виконувати відповідно до вимог Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 № 103 (НПАОП 0.00-1.29-97).
Перевірка стану димових труб, а також майданчиків та сходів до них повинна проводитися не рідше одного разу на рік та оформлятися актом згідно з вимогами Положення про планово-попереджувані ремонти (ППР) обладнання та транспортних засобів на підприємствах кольорової металургії.
На труби, які перебувають в експлуатації, повинні бути складені паспорти. У паспортах повинні бути вказані основні будівельні матеріали, з яких збудовані труби та їх протикорозійний захист, а також допустимі параметри агресивного середовища. У процесі експлуатації у паспорт повинні заноситися результати технічних оглядів та дані про проведені ремонти. Експлуатація димових труб повинна проводитися при непошкодженому стані стовбуру та футе- рівки.
У трубі та на зовнішній поверхні стовбура труби або її каркаса повинні бути пристосування для забезпечення використання механізованих підіймальних засобів при ремонті, очистці та антикорозійному фарбуванні.
Системи опалення повинні відповідати вимогам чинних санітарних норм проектування промислових підприємств, а також будівельних норм і правил.
Для опалення приміщень і споруд виробництва свинцю та цинку повинні передбачатися системи, прилади і теплоносії, що не створюють додаткових виробничих шкідливих речовин.
Температура повітря в міжцехових опалюваних галереях повинна бути не нижче +10оС при вологому прибиранні та не нижче +5оС в інших випадках.
У неопалюваних виробничих і складських приміщеннях повинні передбачатися спеціальні приміщення для обігріву працівників відповідно до вимог ГОСТ „ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» (далі - ГОСТ 12.1.005-88).
Не дозволяється вносити зміни в системи опалення без проекту, відома і дозволу працівника, який відповідає за їх стан.
На дільницях цехів вилуговування та електролізу повинно застосовуватись повітряне опалення, поєднане з припливною вентиляцією. Не дозволяється застосовувати принцип рециркуляції.
Будова систем водопостачання повинна відповідати вимогам СНиП "Внутренний водопровод и канализация зданий" (СНиП 2.04.01-85) та СНиП " Водоснабжение. Наружные сети и сооружения" (СНиП 2.04.02-84).
Вибір джерела водопостачання і норми якості води для господарсько- питних потреб і душових пристроїв повинен регламентуватися чинними нормами і правилами.
З'єднання мереж господарсько-питного водопостачання з мережами водопроводів, що подають технічну воду, не дозволяється.
У гарячих цехах працівники повинні забезпечуватися для пиття газо- ваною водою через спеціальні установки.
Для користування питною водою повинні бути влаштовані фонтанчики.
У будівлях цехів вилуговування, електролізу і в інших приміщеннях та місцях, де ведуться роботи з агресивними речовинами, на кожному поверсі в легкодоступних місцях на відстані не більше ніж 12,5 м від будь-якої точки приміщення, де є розчини сірчаної кислоти, сірчанокислі солі важких металів, електроліт, порошки свинцю, марганцю, оксиду цинку та інші шкідливі речовини, повинні бути встановлені фонтанчики та душові для змивання речовин, що потрапили на тіло працівника. Фонтанчики, душові повинні бути підключені до господарсько-питного водопроводу з гарантованою подачею води. Кількість фонтанчиків, душових визначається санітарними нормами.
Норми освітленості, обмеження осліплювальної дії світильників, пульсацій освітлення та інші якісні показники освітлювальних приладів повинні визначатися у відповідності до вимог СНиП ІІ-4-79.
Усі виробничі приміщення повинні мати достатнє природне освітлення.
Штучне освітлення повинно застосовуватися там, де постійно чи тимчасово перебуває обслуговуючий персонал, а саме:
у виробничих приміщеннях;
у затемнених місцях галерей;
в умивальниках, туалетних, душових і гардеробних кімнатах.
У виробничих цехах, відділеннях, на дільницях повинні бути такі види освітлення: робоче, аварійне й евакуаційне.
Робоче освітлення повинно забезпечувати освітленість на робочих поверхнях не нижче нормативної. Аварійне освітлення повинно забезпечувати на робочих поверхнях освітленість не менше 5 % від нормативної. При системі загального освітлення рівень аварійного освітлення повинен бути не менше 2 лк усередині будівель. Евакуаційне освітлення повинне забезпечувати освітленість на підлозі основних проходів, на землі та сходах не менше 0,5 лк.
Проектною документацією та інструкціями, затвердженими роботодавцем, повинні бути передбачені заходи щодо обслуговування світильників з метою постійного забезпечення необхідної освітленості робочих місць, а також визначені контрольні точки перевірки освітленості.
У процесі експлуатації освітлювальних установок повинні проводитися такі види обслуговування:
періодичне, не рідше одного разу на рік, перевіряння рівня освітленості в контрольних точках та рівня загальної освітленості приміщень;
періодичне перевіряння наявності розсіювачів, ґрат, сіток у світильниках, справність світильників спеціального виконання в термін, зазначений особою, відповідально за електрогосподарство;
періодичне виконання очищення ламп і освітлювальної арматури: для приміщень з інтенсивним пиловиділенням (дробарні, помольні, пресові відділення, склади сировини, газогенераторна станція) - два рази на місяць; для відділень з незначним виділенням пилу, кіптяви (сушильне відділення, склади готової продукції) - один раз на місяць;
періодичне, не рідше одного разу на квартал, перевіряння справності аварійного й евакуаційного освітлення.
ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧИХ ПЛОЩ НА ВІДКРИТОМУ
ПОВІТРІ
При виробництві свинцю та цинку всі технологічні операції повинні проводитися у відповідних приміщеннях або на критих майданчиках.
Дозволяються складування та зберігання на відкритому повітрі вихідних матеріалів, які не вступають у хімічну взаємодію з вологою повітря, не займаються при будь-яких атмосферних явищах або випадковій появі вогню та іскор, не розкладаються, мають мінімальні злежуваність та пилоутворення.
Матеріали, які зберігаються на відкритих площадках, штабелі відновника,вапняку та інших сипучих матеріалів повинні мати схили з ухилом, що відповідає куту природного ухилу для даного виду матеріалів.
Забирати зі штабеля сипучі матеріали підкопом не дозволяється.
При зберіганні матеріалів на відкритому повітрі габарити штабелів і ширина проходів між ними повинні відповідати інструкції, затвердженої роботодавцем.
Заповнення тари порошкоподібними матеріалами повинно бути механізоване, а завантажувальні пристрої обладнані пиловловлювачами.
Окремі складські відсіки, що розташовані на відкритому повітрі, повинні мати огорожу або поручні, бути оснащені підіймальними та розвантажувальними механізмами згідно з вимогами ГОСТ „ССБТ. Работы погрузочноразгрузочные. Общие требования безопасности” (ГОСТ 12.3.009-76).
Працівники повинні бути забезпечені спецодягом, респіраторами „Лепесток”, окулярами.
Освітлення відкритих майданчиків повинно здійснюватись відповідно до вимог СНиП ІІ-4-79.
ВИМОГИ ДО ВИХІДНИХ МАТЕРІАЛІВ ТА СИРОВИНИ
Основною сировиною у виробництві цинку в зливках, цинку легованого свинцем та кадмієм, цинку марки ЦВ-00 і цинкових білил є цинковий недогарок, окисні імпортні руди, вторинний брухт, флотаційна руда, які за хімічним та гранулометричним складом повинні відповідати вимогам стандарту підприємства, при отриманні цих матеріалів ззовні - технічним умовам.
Усі вихідні та додаткові матеріали, які використовуються у виробництві свинцю та цинку, повинні відповідати вимогам чинних стандартів, бути зареєстрованими як небезпечні фактори (за наявністю відповідних засад) і мати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Обов'язковими показниками для перевірки якості будь-якої сировини перед її використанням у виробництві є вміст цинку, свинцю, сірки, заліза, кадмію, арсену, кобальту, нікелю.
Вимоги до готової продукції визначаються державними стандартами або технічними умовами. При закордонних поставках за згодою сторін готова продукція може відповідати стандартам споживачів.
Вхідний контроль усіх видів сировини та вихідних матеріалів здійснюється ВТК, хімічний аналіз - хімлабораторією підприємства.
Усі вимоги до вихідних матеріалів, сировини, готової продукції, їх зберігання та безпечне поводження з ними повинні бути викладені в технологічних інструкціях з виробництва свинцю та цинку.
ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ
При встановленні електропечей, електролізерів і іншого електрообладнання та їх експлуатації повинні виконуватися вимоги НПАОП 0.00-1.21-98 та НПАОП 40.1-1.01-97).
Усі контрольно-вимірювальні пристрої повинні бути перевірені державними метрологічними органами.
У будівлях з агресивним середовищем технологічне та вентиляційне обладнання, трубопроводи, електроустановки та засоби автоматизації повинні бути захищені від корозії або виконані з антикорозійних матеріалів.
Контрольно-вимірювальні та розподільчі електричні пристрої в цехах вилуговування, електролізу повинні бути розташовані в ізольованих приміщеннях, захищених від проникнення у них агресивних речовин.
Відкриті площадки, на яких установлені приймальні баки та цистерни, площадки біля агітаторів повинні бути захищені кислотостійким матеріалом, а також мати загороду (обвалування), що виключає розтікання рідини в разі аварії, та мати ухил у бік зливного приямка.
Трубопроводи, що з’єднують апарати з ємностями для аварійного зливу продуктів, повинні мати ухил у бік ємності та мінімальне число поворотів.
Ці трубопроводи не повинні мати запірної арматури, крім відмикальної арматури біля апаратів.
Штуцери контрольно-вимірювальної апаратури повинні бути забезпечені вентилями, що щільно закриваються.
Відбір проб з апаратів повинен виконуватися через призначений для цього пристрій.
Заповнення ємностей продуктом більш ніж на 80 % їх місткості не дозволяється. Визначення граничного рівня наповнення ємностей продуктом повинно виконуватися за допомогою дистанційних рівнемірів.
Скляні рівнеміри повинні мати пристосування для захисту від механічних пошкоджень.
Монтаж, ремонт та експлуатація вантажопідіймальних кранів повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Мінпраці України від 20.08.2002 № 409 (НПАОП 0.00-1.03-02).
Усі роботи, пов’язані із зміною навантаження на будівельні конструкції споруд, слід проводити тільки після перевірки конструкцій розрахунком.
При застосуванні природного газу у відділеннях вельц-печей, печей киплячого шару, сушарок повинні виконуватись вимоги НПАОП 0.00-1.20-98.
Роботи, пов’язані з прийманням, сортуванням, вантажними операціями, вогневим різанням, переробкою брухту свинцю та цинку, повинні провадитись у відповідності до вимог Типової інструкції з безпеки праці для професій вторинної переробки металів, затвердженої Мінчормет СРСР 1981 (НПАОП
2.10-5.03-81) та ГОСТ "ССБТ. Оборудование для переработки лома и отходов черных и цветных металлов. Требования безопасности" (ГОСТ 12.2.055-81).
Експлуатація стаціонарних компресорів, повітропроводів та газопроводів повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації компресорних установок, повітропроводів і газопроводів, затверджених Держ- гіртехнаглядом СРСР 07.12.71 (НПАОП 0.00-1.13-71).
Температура нагрітої поверхні апаратів, обладнання, трубопроводів та огорожі на робочих місцях не повинна перевищувати +45оС. При неможливості додержання вказаної температури поблизу джерела променевого та конвекційного тепла (печі вельцювання, шахтні, електроопору, індукційні) та в місцях випуску розплавів і розпечених продуктів повинні бути передбачені заходи щодо захисту працівників від перегрівання шляхом повітряного душування, екранування тощо.
Будова, виготовлення та експлуатація котлів-утилізаторів, барабанів- сепараторів, установок випарного охолодження повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см ), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115оС, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 23.07.96 № 125, зареєстрованих в Мін’юсті України 05.11.96 за № 655/1680 (НПАОП 0.00-1.26-96); Інструкції щодо вибору посудин, які працюють під тиском до 10 МПа (100 кгс/см ), і захист їх від перевищення тиску, затвердженої Міннафтохімпром СРСР 12.10.78 (НПАОП 1.3.00-5.02-78); Інструкції щодо будови та безпечної експлуатації установок випарного охолодження металургійних печей, затвердженої Мінчорметом СРСР 1980 (НПАОП 27.1-5.07-80); Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від
№ 177, зареєстрованих в Мін’ юсті України 07.10.98 за № 636/3076 (зі змінами) (НПАОП 0.00.-1.11-98); Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.05.94 № 51 (НПАОП 0.00-1.08-94).
Конструкція дільниці газоходу від печі до котла-утилізатора повинна включати осадження пилу і передбачувати люки та майданчики для його очистки.
Пилові бункери газоходів котла-утилізатора, збірні бункери повинні бути обладнані герметичними затворами для періодичного вивантаження пилу.
Порядок пуску і зупинки механізмів котла-утилізатора повинен бути встановлений інструкцією з експлуатації, затвердженою роботодавцем.
У цехах та на дільницях, де застосовуються системи охолодження, наказом по підприємству повинен бути призначений працівник, відповідальний за безпечну експлуатацію та справний стан систем випарного охолодження.
Пуск системи випарного охолодження повинен проводитись під керівництвом працівника, відповідального за цю систему. Стан системи випарного охолодження повинен перевірятися щозмінно. Результати перевірки повинні заноситися до журналу.
Барабан-сепаратор повинен мати виведену за межі цеху трубу для викидання пари в атмосферу.
Барабан-сепаратор повинен бути обладнаний запобіжним клапаном, сигналізаторами граничних рівнів води, її тиску, лінією періодичного продування, пробовідбірником пари і води та іншими приладами і пристроями у відповідності до технологічного регламенту.
Робочі манометри не рідше одного разу на три місяці повинні проходити додаткову перевірку контрольним манометром.
На водовказівних приладах, за якими проводиться постійне спостереження, повинні бути встановлені нерухомі металеві покажчики з написом "нижній допустимий рівень води".
Труби, що з’єднують водовказівні прилади з барабаном-сепаратором, не повинні мати проміжних фланців.
Ремонти, що не потребують зупинки системи випарного охолодження, слід проводити тільки при випусканні пари в атмосферу.
Ремонт і очищення вентиляційних пристроїв у цехах, які перероблюють матеріали, що утворюють пил, повинні здійснюватися з використанням засобів захисту органів дихання.
Пуск нових систем механічної вентиляції повинен здійснюватись після проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи з отриманням позитивного висновку. Перед уведенням в експлуатацію аспіраційні системи повинні бути забезпечені паспортами та інструкціями з експлуатації, затвердженими роботодавцем.
Пускові пристрої устаткування, яке виділяє пил і шкідливі гази, повинні бути влаштовані так, щоб пуск устаткування був можливим тільки після вмикання вентиляційних систем, що обслуговують це устаткування.
Технологічне устаткування, при роботі якого можливе виділення шкідливих газів, пари і пилу, повинне конструюватися і поставлятися комплектно з усіма необхідними укриттями і пристроями, що забезпечують надійну герметизацію джерел виділення шкідливостей. Аспіраційні укриття повинні мати вмонтовані місцеві відсмоктування з патрубками для підключення до повітропровідних мереж.
Ремонт, огляд та очистка пиловловлювачів, які пов’язані з присутністю усередині них працівників, мають виконуватися тільки за нарядом-допуском за умови:
зупинки агрегата, за яким установлено пиловловлювач, або надійного відключення пиловловлювача від цього агрегата;
повного випуску пилу з пиловловлювачів та охолодження їх до температури не вище +40оС;
розкриття усіх свічок, люків, лазів з метою провітрювання пиловловлювача та звільнення його від шкідливих газів (повнота видалення газу повинна бути перевірена аналізами проб повітря, відібраних усередині пиловловлювача);