На території підприємств повинні бути влаштовані проїзди для автотранспорту та пішохідні доріжки з твердим (жорстким) покриттям.
Дороги, проїзди та пішохідні доріжки необхідно завжди тримати справними, своєчасно ремонтувати, у холодний період року очищувати від снігу та льоду, у темний період доби - освітлювати.
Не дозволяється використовувати дороги, проїзди між будівлями, установками та спорудами для складування матеріалів або відходів виробництва.
Під час проектування евакуаційних шляхів та виходів необхідно додержуватись вимог СНиП 2.09.02-85* «Производственные здания», затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 30.12.85 № 287 (далі - СНиП 2.09.02-85*).
Уздовж будинків і споруд повинен бути забезпечений проїзд пожежної техніки відповідно до вимог НАПБ А.01-001-2004. Дороги, проїзди та підходи до будинків, споруд, пожежних гідрантів та пожежних водоймищ, а також підходи до пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння повинні утримуватись справними та бути завжди вільними. Біля пожежних гідрантів повинні бути встановлені покажчики, які необхідно освітлювати в темний час доби.
На перехресті проїздів і пішохідних доріжок із залізничними коліями та в місцях, де заборонено проїзд транспорту, повинні бути вивішені попереджувальні знаки та написи.
Маршрути руху транспортних засобів по території підприємств повинні бути визначені відповідними службами та затверджені суб’єктом господарювання.
Земляні роботи на території підприємств проводяться відповідно до вимог СНиП III-4-80* «Техника безопасности в строительстве», затверджених постановою Державного будівельного комітету СРСР від 09.06.80 № 82 (далі - СНиП III-4- 80*).
Після закінчення ремонтно-будівельних робіт ділянка території підприємства, на якій вони проводились, повинна бути спланована та звільнена від будівельного сміття.
Під час проектування для всіх будинків і приміщень виробничого, складського призначення та лабораторій визначаються категорії з вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог акта «Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ СРСР від 27.02.86 № 6141-1 (далі - НАПБ Б.07.005-86 ОНТП 24-86), а також класи зон приміщень відповідно до вимог Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 № 272
(далі - НПАОП 40.1-1.32-01).
У приміщеннях і складах усі проходи, евакуаційні виходи, тамбури, коридори, підходи до обладнання, матеріалів та засобів пожежогасіння не повинні захаращуватися будь-якими предметами, матеріалами тощо. Не дозволяється влаштування комор, майстерень під маршами сходових кліток.
Дахи виробничих, допоміжних і складських будівель необхідно очищувати від снігу, льоду та сміття.
Виробничі споруди проектуються відповідно до вимог СНиП 2.09.03-85 «Сооружения промышленных предприятий», затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 29.12.85 № 263 (далі - СНиП 2.09.03-85).
Виробничі будівлі та приміщення проектуються відповідно до вимог СНиП 2.09.02-85*.
Будівлі та приміщення складів проектуються відповідно до вимог СНиП 2.11.01-85* «Складские здания», затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 30.12.85 № 280 (далі - СНиП 2.11.01-85*).
Адміністративні, санітарно-побутові приміщення проектуються відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87.
Санітарно-побутові приміщення необхідно щодня прибирати, провітрювати та періодично дезінфікувати.
Під час проектування у багатоповерхових спорудах вище 15 м та за наявності постійних робочих місць або устаткування, яке необхідно обслуговувати більше трьох разів за зміну та яке розташоване на відмітках вище 15 м, необхідно передбачати пасажирські ліфти.
У відділеннях абсорбції, дистиляції, карбонізації, кальцинації содового виробництва на випадок непередбаченого викиду в повітря аміаку, сірководню, двооксиду вуглецю повинні бути влаштовані аварійні виходи для працівників.
Прокладання електричних проводів і кабелів на території підприємств необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.97 № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за № 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97).
Для зберігання мастильних матеріалів повинно бути передбачено спеціальне місце. Доставка мастильних матеріалів повинна бути механізованою.
Підземні кабельні траси повинні мати зовнішні розпізнавальні знаки, що дають змогу визначити місцезнаходження муфт та кабелів.
Температура, відносна вологість та швидкість руху повітря у робочій зоні виробничих приміщень повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 та СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование», затверджених постановою Державного комітету СРСР з будівництва та інвестицій від 28.11.91 (далі - СНиП 2.04.05-91), та ДСН 3.3.6.042-99.
Проектування, експлуатація та реконструкція систем опалення, вентиляції та кондиціонування приміщень здійснюються відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91 та ГОСТ 12.4.021-75 «ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 13.11.75 № 2849 (далі - ГОСТ 12.4.021-75).
Експлуатація трубопроводів пари і гарячої води здійснюється відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 08.09.98 № 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.98 за № 636/3076 (далі - НПАОП 0.00-1.11-98).
В опалюваних виробничих приміщеннях, а також у приміщеннях із значним надлишком тепла, коли на кожного працівника припадає площа підлоги від 50 до 100 м , дозволяється у холодний і перехідний періоди року зниження температури повітря поза постійними робочими місцями щодо нормативної до 12 °С - на легких роботах, до 10 °С - на роботах середньої важкості та до 8 °С - на важких роботах.
У виробничих приміщеннях, де на кожного працівника припадає площа підлоги понад 100 м , температура, відносна вологість ташвидкість руху повітря мають відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 лише на постійному робочому місці.
Електрообладнання вентиляційних систем, їх заземлення та КВП повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.01-97, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 09.01.98 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.2198).
Вентиляційні системи, що розташовані в приміщеннях категорій А і Б відповідно до НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86), та системи місцевих відсмоктувачів, у яких можливе утворення статичної електрики, повинні бути заземлені відповідно до вимог ГОСТ 12.4.124-83 «ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 27.01.83 № 428 (далі - ГОСТ 12.4.124-83).
Виконання устаткування вентиляційних систем, що розташовані в приміщеннях категорій А і Б відповідно до НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86), та місцевих відсмоктувачів вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних сумішей повинно відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01.
На кожну вентиляційну систему повинен бути складений паспорт, а також заведений журнал ремонту та експлуатації. Експлуатація вентиляційних систем здійснюється відповідно до вимог інструкцій з експлуатації, затверджених суб’єктом господарювання.
Усі вентиляційні системи підлягають ремонту в терміни відповідно до графіка планово-попереджувальних ремонтів, затвердженого суб’єктом господарювання.
Ремонт і очищення вентиляційного устаткування необхідно здійснювати з використанням засобів захисту органів дихання від пилу та шкідливих газів.
Діючі вентиляційні системи необхідно перевіряти у визначені терміни, але не рідше ніж:
у приміщеннях, де можливе виділення шкідливих речовин 1 та 2 класів небезпечності (сірководню), - 1 раз на місяць;
системи місцевої витяжної та місцевої припливної вентиляції - 1 раз на рік;
системи загальнообмінної механічної та природної вентиляції - 1 раз на 3 роки.
Вентиляційні системи підлягають випробуванню та регулюванню незалежно від строків періодичного контролю:
після реконструкції виробництва або вентиляційних систем;
після капітального ремонту систем вентиляції;
у разі невідповідності стану повітря виробничих приміщень вимогам чинних санітарних норм і правил.
Під час проведення випробувань повинні визначатися такі параметри вентиляційних установок:
продуктивність вентилятора;
повний тиск, що досягається вентилятором;
кількість повітря, що проходить магістральними ділянками та відгалуженнями;
величина підсмоктування та втрат повітря;
рівномірність прогріву калориферних установок (у разі наявності теплоносія).
Результати випробувань повинні заноситись до паспорта вентиляційної системи.
Концентрація шкідливих речовин (газів, парів, пилу) у повітрі, що подається у виробниче приміщення, не повинна перевищувати 30 % ГДК речовин відповідно до ГОСТ 12.1.005-88, але за умови, щоб загальна концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони не перевищувала значень ГДК.
У приміщеннях, де можливе раптове непередбачуване надходження у повітря робочої зони шкідливих речовин, необхідно обладнувати аварійну витяжну вентиляцію.
Продуктивність аварійної вентиляції визначається розрахунком у технологічній частині проекту відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91. Необхідний повітрообмін під час аварій забезпечується спільною роботою систем основної (загальнообмінної та місцевої) та аварійної вентиляцій.
У приміщеннях насосних станцій аміачної води, рідини після відділення бікарбонату натрію на вакуум-фільтрах (фільтрової рідини) та амонізованого розсолу продуктивність аварійної вентиляції повинна забезпечувати не менше ніж 8 повітрообмінів на годину.
У відділенні абсорбції-дистиляції на випадок непередбачуваного надходження у повітря парів аміаку або сірководню повинна бути передбачена аварійна витяжна вентиляція.
Системи аварійної вентиляції повинні бути зблоковані з газоаналізаторами, що налаштовані на ГДК. У разі досягнення ГДК повинна автоматично включатися аварійна вентиляція, світлова та звукова сигналізації.
Місця улаштування газоаналізаторів повинні бути визначені проектом. У доповнення до автоматичного вмикання аварійної вентиляції необхідно встановлювати пристрій для включення аварійної вентиляції вручну зовні приміщення.
Для систем аварійної вентиляції необхідно влаштовувати витяжні осьові вентилятори зовні приміщень в огороджувальних конструкціях.
У виробничих приміщеннях, де можливе виділення у повітря робочої зони шкідливих речовин 1 та 2 класів небезпечності, системи вентиляції повинні вмикатися за 10-25 хвилин до початку роботи працівників. Спочатку вмикаються витяжні системи, потім - припливні.
Очищення повітропроводів вентиляційних систем необхідно проводити у терміни відповідно до графіка, затвердженого суб’єктом господарювання.
Роботи з очищення усередині магістральних повітропроводів, бункерів та ємностей необхідно виконувати відповідно до вимог Типової інструкції з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт, затвердженої наказом Держгіртехнагляду СРСР від 20.02.85 (НПАОП 0.00-5.11-85).
Системи місцевих відсмоктувачів від технологічного устаткування необхідно проектувати окремими для речовин, сполучення яких можуть утворити вибухонебезпечну суміш або утворити більш небезпечні та шкідливі речовини. У технологічній частині проекту повинна бути зазначена можливість об’єднання місцевих відсмоктувачів горючих та шкідливих речовин у загальні системи.
Для регулювання площі вентиляційних прорізів рекомендується застосовувати поворотні або розсувні жалюзі. Усі стулкові віконні, ліхтарні рами чи пристрої, що відкриваються, повинні бути обладнані легко керованими, стійкими в експлуатації пристроями.
Видалення повітря з перших поверхів висотних будівель виробництва кальцинованої соди допускається здійснювати природною вентиляцією.
У виробництві кальцинованої соди та содопродуктів необхідно здійснювати аспірацію пилу:
у відділенні вапновипалювальних печей: від дробарок, транспортерів, конвеєрів і від місць завантаження-розвантаження та пересипки вапняку та вапна;
у відділенні парової кальцинації: від місць вивантаження соди з
кальцинаторів, бункерів і силосів соди, елеваторів, машин для затарювання;
у виробництві важкої соди та на складі соди: від усіх місць завантаження та пересипання соди, від конвеєрів, ваговимірювачів, ємностей для розчинення соди, елеваторів, силосів, шнеків, дезінтеграторів, машин для затарювання, бункерів, автоматичних ваг, содовозів;
у відділенні затарювання бікарбонату натрію: від бункерів, порожнин сит, лотків, конвеєрів, елеваторів, дробарних агрегатів, машин для затарювання.
Діаметри повітроходів для системи аспірації повинні становити не менше ніж 0,125 м для запобігання забиванню повітроходів пилом і для забезпечення можливості їхнього очищення.
Повітропроводи аспіраційних систем повинні бути виконані з негорючих матеріалів, легко розбиратись і очищуватись від пилу.
У відділенні затарювання та на складі соди як очисне устаткування необхідно застосовувати тканинні фільтри з установкою їх над бункерами або силосами для розвантаження уловленого пилу. Електродвигуни вентиляторів повинні бути зблоковані з електродвигунами механізмів струшування та видалення пилу, щоб унеможливити роботу аспіраційних установок у разі, якщо фільтри не працюють.
Від корит мірників та вакуум-фільтрів, що є джерелами надходження у повітря аміаку у відділенні фільтрації бікарбонату натрію, необхідно передбачати місцеву витяжну вентиляцію.
У разі непередбаченого вимкнення вентиляторів витяжної системи повинна вмикатись сигналізація з виводом світлових і звукових сигналів у приміщення, для яких вона призначена.
Повітря, що видаляється в атмосферу системами місцевих відсмоктувачів та загальнообмінною вентиляцією виробничих приміщень, перед викидом повинно бути очищене відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91.
Викиди від систем місцевих відсмоктувачів необхідно розміщувати на висоті не менше ніж 2 м над дахом найвищої частини будівлі.
Повітря з парами аміаку, що відсмоктується від конвеєрів сирого бікарбонату натрію та від корит вакуум-фільтрів, перед викидом в атмосферу необхідно очищувати в санітарних промивачах з коефіцієнтом очищення не нижче ніж 0,9.
Проектування та реконструкція внутрішнього водопроводу та каналізації у виробничих і побутових приміщеннях здійснюються відповідно до вимог СНиП 2.04.01-85 «Внутренний водопровод и канализация зданий», затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 04.10.85 № 189 (далі - СНиП 2.04.01-85).
Проектування та реконструкція зовнішніх мереж, споруд водопроводу та каналізації здійснюються відповідно до вимог СНиП 2.04.02-84 «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения», затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 27.07.84 № 123 (далі - СНиП 2.04.02-84), СНиП 2.04.03-85 «Канализация. Наружные сети и сооружения», затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 21.05.85 № 71 (далі - СНиП 2.04.03-85).
Експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж здійснюється відповідно до вимог ГОСТ 12.3.006-75 «ССБТ. Эксплуатация водопроводных и канализационных сооружений и сетей. Общие требования безопасности», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 14.08.75 № 2152 (далі - ГОСТ 12.3.006-75).
Суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити працівників питною водою відповідно до вимог Державних санітарних правил і норм «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.12.96 № 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
за № 136/1940 (далі - ДСанПіН 383), та ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 18.10.82 № 3989 (далі - ГОСТ 2874-82).
Для забезпечення працівників питною водою необхідно установлювати водопровідні колонки з фонтануючими кранами чи сатураторні установки з газованою водою.
У душових, умивальних та для охолодження повітря в кондиціонерах необхідно використовувати питну воду.
Не дозволяється поєднувати мережі господарсько-питного водопостачання з мережами водопроводів, що подають технічну воду.
Біля кранів технічної води повинен бути напис, що забороняє використання цієї води з господарчо-питною метою.
У виробничих приміщеннях, де можливі опіки кислотами та лугами, повинні бути обладнані аварійні душі та раковини з проточною водою, що підключені до питного водопроводу. Душі повинні автоматично спрацьовувати при ступанні людини на площадку під душовим ріжком. Місця встановлення аварійних душів повинні бути визначені проектом.
Роботи з очищення каналізаційних колодязів і мереж від осадів повинні проводитись відповідно до вимог НПАОП 0.00-5.11-85.
Для безпечного проведення технічних оглядів і ремонтів колодязі та камери на водопровідних і каналізаційних мережах повинні бути обладнані пристроями для спуску в них (скобами, сходами).
Не дозволяється відведення забруднених промислових стоків у господарчу каналізаційну мережу без попереднього знешкодження або регенерації.
Усі каналізаційні зливи з лотків, раковин та інших приймачів у мережу каналізації повинні бути обладнані зливними гідрозатворами.
Усі люки, колодязі, що розташовані на території підприємства, повинні бути закритими. Каналізаційні лотки в межах цеху необхідно закривати трапами або кришками. Тимчасово відкриті люки, колодязі, лотки повинні мати огородження заввишки не менше ніж 1 м та бути позначені знаками безпеки.
Горловини заглиблених резервуарів повинні бути закриті кришками, а під час проведення в них ремонтних робіт - огороджені.
У приміщеннях, де можливі розливи розчинів та суспензій їдких речовин, повинні бути крани для приєднання до водопроводу гнучких рукавів для змивання розливів цих речовин. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ВИРОБНИЦТВА КАЛЬЦИНОВАНОЇ СОДИ ТА СОДОПРОДУКТІВ
Загальні вимоги
Технологічні процеси виробництва кальцинованої соди та содопродуктів повинні вестись відповідно до затверджених технологічних регламентів.
Безпека технологічних процесів забезпечується додержанням вимог ГОСТ 12.3.002-75 <^СБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 25.04.75 № 1064 (далі - ГОСТ 12.3.002-75).
Повітря, що аспірується, та технологічні викиди, які не повертаються в технологічний процес, перед викидом їх в атмосферу повинні бути очищені від шкідливих домішок відповідно до вимог Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від
№ 201 (далі - ДСП-201-97), та ГОСТ 17.2.3.02-78 «Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 24.08.78 № 2329 (далі - ГОСТ 17.2.3.02-78).
Технологічні процеси повинні бути організовані так, щоб рівні забруднення водойм відходами та стічними водами не перевищували встановлені нормативи відповідно до вимог ГОСТ 17.1.3.13-86 «Охрана природы. Гидросфера. Общие требования к охране поверхностных вод от загрязнения», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 25.06.86 № 1790 (далі - ГОСТ 17.1.3.13-86).
Усі вихідні та допоміжні матеріали, що використовуються у виробництві кальцинованої соди, повинні відповідати нормативним документам на сировину та матеріали.
Вимоги до готової продукції визначаються державними стандартами або технічними умовами.
На кожний технологічний апарат повинен бути нанесений номер, що відповідає номеру позиції на технологічній схемі.
В операторському приміщенні повинна бути вивішена затверджена суб’єктом господарювання технологічна схема відділення виробництва, яку необхідно щороку перевіряти на відповідність її фактичному стану та перезатверджувати в разі внесення змін та доповнень.
Технологічні процеси повинні бути автоматизовані та механізовані.
Між усіма відділеннями у виробництві кальцинованої соди, що технологічно поєднані між собою, а саме:
карбонізації та компресорною станцією;
карбонізації та фільтрації;
фільтрації та кальцинації;
абсорбції, дистиляції, карбонізації та насосною станцією;
дистиляції та гасіння вапна;
дистиляції та окремо розташованої багерної станції;
дистиляції та установкою утилізації тепла рідини, що утворюється в процесі регенерації аміаку (дистилерної рідини);
вапновипалювальних печей та компресорною станцією;
шихтним та вапновипалювальних печей повинен бути встановлений надійно діючий безперебійний зв’язок.
Газонебезпечні роботи у виробництві кальцинованої соди та содопродуктів необхідно виконувати відповідно до вимог НПАОП 0.00-5.11-85. Установка та зняття заглушок на трубопроводах та устаткуванні здійснюються відповідно до схеми установки заглушок з відміткою у журналі обліку установки та зняття заглушок. Усі заглушки повинні бути пронумеровані. Номер заглушки та величина розрахункового тиску повинні бути вибиті на хвостовику заглушки.
Монтаж технологічного устаткування та технологічних трубопроводів необхідно проводити відповідно до вимог СНиП 3.05.05-84 «Технологическое оборудование и технологические трубопроводы», затверджених постановою Державного будівельного комітету СРСР у справах будівництва від 07.05.84 № 72 (далі - СНиП 3.05.05-84).
Герметичність посудин, що працюють під тиском, повинна перевірятися відповідно до вимог правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, відповідно до законодавства. Виявлені дефекти повинні негайно усуватися.
Ємності для кислот та лугів, а також насоси для їх перекачування повинні бути встановлені на піддонах з бортами, з яких повинно бути передбачено відведення рідин у резервну ємність для подальшої утилізації.
Мірники, збірники для розчинів і суспензій повинні бути обладнані пристроями, що запобігають переповненню ємностей (переливними пристроями).
Конструкція приміщень для зберігання насипом пилонебезпечних матеріалів повинна унеможливлювати потрапляння цих матеріалів у навколишнє середовище.
У разі аварійних зупинок через припинення подачі електроенергії, води, пари та інших видів енергоносіїв роботи повинні зупинятися відповідно до планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, що розроблені відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.33-99.
Витоки з устаткування розчинів, що містять аміачні або сульфідні сполуки, необхідно усувати негайно після їх виявлення.
Злив масла з масловіддільників та інших апаратів необхідно здійснювати через масловипускні пристрої та з використанням відповідних ЗІЗ.
Приймання та експлуатацію залізничних цистерн з аміачною водою необхідно здійснювати відповідно до вимог правил техніки безпеки при роботі з водним аміаком (аміачною водою).
Труби для поєднання апаратів з атмосферою повинні бути виведені за межі цеху на висоту не менше ніж 2 м над дахом найвищої частини будівлі. Викиди від труб для поєднання апаратів з атмосферою у виробниче приміщення забороняються. Парові та газові відходи від труб для поєднання з атмосферою перед викидом в атмосферу необхідно очищувати. Забороняється труби для поєднання з атмосферою різних апаратів об’єднувати в одну систему.
Проектування теплоізоляції устаткування та трубопроводів здійснюється відповідно до вимог СНиП 2.04.14-88 «Тепловая изоляция оборудования и трубопроводов», затверджених постановою Державного будівельного комітету СРСР від 09.08.88 № 155 (далі - СНиП 2.04.14-88).
Відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.11-98 усі елементи паропроводів з температурою зовнішньої поверхні стінки вище 55 °С, що розміщені в доступних для працівників місцях, необхідно покривати ізоляцією, температура зовнішньої поверхні якої не повинна перевищувати 55 °С.
Температура зовнішніх поверхонь устаткування та кожухів теплоізоляційного покриття не повинна перевищувати 45 °С у місцях, доступних для працівників усередині приміщень, та 60 °С - зовні приміщень.