НПАОП 18.3-1.01-12Правила охорони праці при виробництві хутра та хутряних виробів

т

Міністерство надзвичайних ситуацій України

НАКАЗ

18 червня 2012 року м. Київ № 905

Держгірпромнагляд України

Включено до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці

“ 08 ” серпня 2012 р. за № 495

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

10 ” липня 2012 р.

за № 1164/21476

НПАОП 18.3-1.01-12

Про затвердження Правил охорони праці при виробництві хутра та хутряних виробів

Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону праці», підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 402,

НАКАЗУЮ:

  1. Затвердити Правила охорони праці при виробництві хутра та хутряних виробів, що додаються.

З набранням чинності цим наказом уважати таким, що не застосовується на території України, «ОСТ 17-984-84. Система стандартов безопасности труда. Процессы производственные предприятий меховой, овчинно-шубной промышленности. Требования безопасности», затверджений Міністерством легкої промисловості СРСР та зареєстрований Державним комітетом СРСР по стандартам 07 березня 1985 року за № 8343754

.3. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.):

3. 1. У встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

  1. 2. У встановленому порядку внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

    1. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

  2. Міністр


    Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Хохотву О.І.

В.БалогаЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МНС України

18 червня 2012 року № 905

Держгірпромнагляд України

Включено до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці

“ 08 ” серпня 2012 р. за № 495

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

10 ” липня 2012 р.

за № 1164/21476

НПАОП 18.3-1.01-12

ПРАВИЛА ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРИ ВИРОБНИЦТВІ ХУТРА ТА ХУТРЯНИХ ВИРОБІВ

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

  1. Ці Правила поширюються на підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також юридичних і фізичних осіб -підприємців (далі - суб’єкти господарювання), які відповідно до чинного законодавства використовують найману працю та займаються виробництвом хутра та хутряних виробів.

Ці Правила регламентують вимоги щодо безпечного виконання робіт у технологічних процесах хутряного виробництва.

  1. Для запобігання травматизму, професійним захворюванням і аваріям на виробництві роботодавець зобов'язаний відповідно до Закону

України «Про охорону праці» створити в кожному структурному підрозділі, на кожному робочому місці безпечні і здорові умови праці.

  1. З метою організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням, аваріям у процесі роботи, роботодавець створює на підприємстві службу охорони праці відповідно до вимог Закону України «Про охорону праці» та Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2004 року за № 1526/10125.

  2. Суб’єктом господарювання розробляються інструкції з охорони праці відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 квітня 1998 року за № 226/2666.

  3. При прийомі на роботу працівник відповідно до вимог Закону України «Про охорону праці» ознайомлюється з умовами праці на робочому місці та вимогами щодо запобігання несприятливій дії небезпечних і шкідливих факторів виробничого процесу, а також його правами, у тому числі на компенсацію за роботу в таких умовах.

  4. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників хутряного виробництва проводяться відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511.

Не допускаються до роботи працівники, які не пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з питань охорони праці.

  1. Попередній (під час прийняття на роботу) і періодичний (протягом трудової діяльності) медичні огляди працівників проводяться відповідно до Закону України «Про охорону праці» та Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

  2. Розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій здійснюється відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

  3. На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими температурними умовами, працівники хутряної галузі забезпечуються безплатно спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Закону України «Про охорону праці», Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137, Типових галузевих норм безплатної видачі засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям підприємств текстильної та легкої промисловості, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань і Президії Всесоюзної Ради Професійних Спілок від 13 вересня 1979 року № 394/11-9.

Не допускаються до роботи працівники, які не мають відповідного спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

  1. Засоби індивідуального захисту працівників повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761.

  2. Для захисту органів слуху за рівнів шуму 80 дБ і вище працівники мають забезпечуватися протишумовими навушниками або засобами індивідуального захисту зразка «беруші» згідно з ГОСТом 12.4.051-87 «ССБТ. Средства индивидуальной защиты органов слуха. Общие технические требования и методы испытаний», затвердженим постановою Держстандарту СРСР від 29 жовтня 1987 року № 4856, ДСТУ EN 352-1-2002 «Засоби індивідуального захисту органа слуху. Вимоги безпеки і випробування», затвердженим наказом Держстандарту України від 12 липня 2002 року № 433.

  3. Під час виконання робіт, пов’язаних з можливістю ураження очей, працівники забезпечуються захисними окулярами згідно з ГОСТом 12.4.013­85 «ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия», затвердженим постановою Держстандарту СРСР від 13 травня 1985 року № 1787.

  4. Працівникам, які працюють з механізованим (пневматичним) ручним інструментом, видаються засоби для захисту рук від вібрації відповідно до вимог ГОСТу 12.4.002-97 «Система стандартов безопасности труда. Средства защиты рук от вибрации. Технические требования и методы испытаний», затвердженого протоколом Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту СРСР від 25 квітня 1997 року № 11.

  5. Для захисту шкіри рук від шкідливих хімічних речовин працівникам видаються захисні креми, мазі, пасти згідно з вимогами ГОСТу 12.4.068-79 «ССБТ. Средства индивидуальной защиты дерматологические. Классификация и общие требования», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 21 вересня 1979 року № 3639.

  6. Вибір і застосування засобів індивідуального захисту органів дихання для працівників хутряного виробництва здійснюються відповідно до вимог ДСТУ ГОСТу 12.4.041-2006 «Засоби індивідуального захисту органів дихання фільтрувальні. Загальні технічні вимоги», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 10 листопада 2006 року № 322, та Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28 грудня 2007 року № 331, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 квітня 2008 року за № 285/14976.

  7. Після закінчення роботи засоби індивідуального захисту очищуються, дезінфікуються, провітрюються та висушуються.

  8. Спецодяг зберігається окремо від особистого одягу працівників в індивідуальних шафах у спеціально виділеному приміщенні, яке слід провітрювати.

ІІ. ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧІ ВИМОГИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

  1. Вимоги до території підприємства, виробничих споруд та

приміщень

    1. Територія суб’єкта господарювання та розташовані на ній будівлі повинні відповідати вимогам СНіП «Генеральные планы промышленных предприятий. Планировка, размещение зданий и сооружений», затверджених постановою Держбуду СРСР від 30 грудня 1980 року № 213, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МНС України від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 листопада 2004 року за № 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), та цих Правил.

    2. Територія суб’єкта господарювання огороджується, впорядковується і утримується в належному санітарному стані. Для зберігання відходів виробництва та сміття обладнуються спеціальні майданчики з твердим покриттям, звідки вони транспортуються у місця організованого складування - на полігони, звалища. Під час їх зберігання необхідно запобігати забрудненню ними ґрунту, води, повітря.

    3. Територія суб’єкта господарювання має бути вирівняна і спланована так, щоб був забезпечений відвід стічних вод від будівель, майданчиків, проїздів та пішохідних доріжок до водостоків.

    4. Перед в’їздом на територію суб’єкта господарювання розміщується інформація (схеми, плани) про розташування виробничих підрозділів, доріг, пожежних гідрантів, водоймищ, швидкість руху автотранспорту.

    5. На території суб’єкта господарювання впорядковуються дороги з твердим покриттям (асфальт, бетон тощо) для руху транспорту, техніки, а також пішохідні доріжки та тротуари. Дороги і пішохідні доріжки систематично очищуються від бруду та снігу.

    6. Пожежні водойми, траншеї, конденсатні, каналізаційні та інші технічні колодязі, що влаштовуються з виробничою метою, огороджуються або закриваються міцними кришками, а в темну пору доби освітлюються. До водоймищ, які є джерелами протипожежного водопостачання, обладнуються під’їзди з твердим покриттям. Для зупинки та розвороту автомобілів біля водоймищ облаштовуються майданчики розміром не менше ніж 12 х 12 м.

Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і снігу, у холодний період року утеплені, а стояки звільнені від води. Кришки рекомендується фарбувати в червоний колір.

    1. Резервуари, баки та інші ємності для зберігання паливних і мастильних матеріалів розташовуються у спеціально відведених місцях (ділянках).

    2. Протипожежні перешкоди (стіни, перегородки, перекриття, протипожежні ворота, двері та інше) вибухопожежонебезпечних приміщень повинні мати межу вогнестійкості відповідно до вимог Державних будівельних норм «Пожежна безпека об’єктів будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 03 грудня 2002 року № 88 (далі - ДБН В.1.1-7- 2002).

    3. Небезпечні зони на території промислових майданчиків суб’єктів господарювання, транспортних шляхів, у виробничих приміщеннях і на робочих місцях позначаються знаками безпеки відповідно до вимог ГОСТу 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 24 травня 1976 року № 1267, і обгороджуються.

    4. Об’ємно-планувальні і конструктивні рішення виробничих будівель і споруд повинні відповідати вимогам СНіП «Производственные здания», затверджених постановою Держбуду СРСР від 30 січня 1986 року № 287, ДБН В.1.1-7-2002, Державних будівельних норм «Природне і штучне освітлення», затверджених наказом Мінбуду України від 15 травня 2006 року № 168 (далі - ДБН В.2.5-28:2006), ГОСТу 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» (далі - ГОСТ 12.1.005-88), затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 29 вересня 1988 року № 3388, та цих Правил.

    5. Виробничі будівлі та споруди в процесі експлуатації, а також у період її тимчасового припинення повинні перебувати під систематичним наглядом інженерно-технічних працівників, відповідальних за збереження цих об’єктів, відповідно до вимог Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Держбуду України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року № 32/288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 1998 року за 424/2864.

    6. Виробничі будівлі та споруди повинні бути обладнані технічними засобами протипожежного захисту (автоматичними установками пожежної сигналізації, пожежогасіння, системами оповіщення про пожежу) та первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог Переліку однотипних за призначенням об’єктів, які підлягають обладнанню

автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженого наказом МНС України від 22 серпня 2005 року № 161, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2005 року за № 990/11270, ДБН В 1.1-7-2002, Державних будівельних норм «Інженерне обладнання будівель і споруд. Системи протипожежного захисту», затверджених наказом Мінрегіонбуду України від 22 грудня 2010 року № 537, Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом МНС України від 02 квітня 2004 року № 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 554/9153, ГОСТу 12.4.009-83 «ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 10 жовтня 1983 року № 4882.

    1. Технічні засоби протипожежного захисту та первинні засоби пожежогасіння утримуються у справному технічному стані відповідно до вимог технічної документації на них, а також відповідно до НАПБ А.01.001- 2004 та Правил пожежної безпеки для підприємств легкої промисловості, затверджених Мінлегпромом УРСР 05 травня 1990 року.

    2. Підлога в приміщеннях цехів повинна бути рівною, мати тверде покриття з гладкою неслизькою поверхнею, зручною для очищення та ремонту, а також не бути джерелом утворення пилу. У приміщеннях з холодною підлогою постійні робочі місця повинні бути обладнані підставками та килимками.

    3. Вхідні двері виробничих приміщень, розташованих у районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря для холодної пори року 15о С і нижче, повинні бути обладнані тамбурами або повітряно-тепловими завісами, а двері тамбурів обладнані безпечними пристроями для самостійного зачинення та фіксації у відкритому положенні.

    4. Адміністративні, санітарно-побутові приміщення (гардеробні, переддушові, душові, умивальні, убиральні, для зберігання спецодягу, одягу) повинні відповідати вимогам СНіП «Административные и бытовые здания», затверджених постановою Держбуду СРСР від 30 грудня 1987 року № 313 (далі - СНіП 2.09.04-87).

    5. У виробничих приміщеннях і на території суб’єкта господарювання забороняється паління тютюнових виробів, крім спеціально відведених для цього місць.

Спеціально визначені та обладнані для паління місця повинні бути позначені знаком або написом, мати урну або попільницю з негорючих матеріалів.

Курильні приміщення повинні розміщуватись суміжно з убиральнями або приміщеннями для відпочинку чи обігрівання. Допускається використовувати курильні і шлюзові при убиральнях з кількістю працівників не більше ніж 100 осіб у найбільшій зміні. Курильні при приміщеннях для відпочинку чи обігрівання повинні мати вентиляцію.

    1. У всіх умивальнях має бути достатня кількість мийних засобів та повітряно-теплових сушарок для рук.

    2. Уживати їжу дозволяється тільки в спеціально обладнаних приміщеннях і їдальнях, кімнатах для відпочинку та вживання їжі, які повинні бути обладнані умивальниками з проточною водою, ємностями для питної води, нагрівачем для води, холодильниками та необхідними меблями.

    3. Експлуатація вантажопідіймальних машин повинна здійснюватись відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051.

    4. Експлуатація повітряних компресорів і повітропроводів повинна проводитись відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 28 грудня 1971 року.

    5. Посудини, що працюють під тиском, повинні експлуатуватись відповідно до вимог чинного законодавства.

    6. При виконанні електрозварювальних і газозварювальних робіт слід дотримуватись вимог Правил з техніки безпеки і виробничої санітарії при електрозварювальних роботах, затверджених Мінхіммашем СРСР 22 травня 1986 року.

    7. Експлуатація металообробного устаткування та інструменту повинна здійснюватись відповідно до вимог чинного законодавства.

  1. Освітлення

    1. Виробничі, побутові, допоміжні та інші приміщення повинні мати штучне та природне освітлення відповідно до вимог ДБН В.2.5-28:2006.

Природне освітлення повинно бути максимально використане. Для захисту працівників від прямих сонячних променів необхідно застосовувати штори, жалюзі.

    1. Для забезпечення нормованої освітленості і рівномірного світлового потоку на робочу поверхню машини повинно бути передбачено місцеве освітлення стаціонарними світильниками.

    2. Для додаткового освітлення закритих вузлів і механізмів під час огляду і ремонту в обладнанні повинні бути передбачені спеціальні стаціонарні світильники або штепсельні розетки для підключення переносних ламп із закритими ковпаками.

    3. Для місцевого освітлення необхідно застосовувати світильники з лампами розжарювання з напругою не вище 42 В. Допускається застосування світильників з люмінесцентними лампами з напругою 127-220 В за умов недопущення випадкових доторкань до їх струмопровідних частин.

    4. Світильники місцевого освітлення як з лампами розжарювання, так і з люмінесцентними лампами повинні мати відбивачі з непрозорого матеріалу із захисним кутом не менше 30°, а при встановленні світильника не вище рівня очей працівника - не менше 10°.

    5. Вибір світильників для вибухопожежонебезпечних приміщень повинен проводитись залежно від класу вибухопожежонебезпеки згідно з чинним законодавством.

    6. Облаштування світильників повинно відповідати вимогам ГОСТу 12.4.120-83 «ССБТ. Средства коллективной защиты от ионизирующих излучений. Общие технические требования», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 31 січня 1983 року № 516, ГОСТу 12.4.123-83 «ССБТ. Средства коллективной защиты от инфракрасных излучений. Общие технические требования», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 21 січня 1983 року № 299, та Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (далі - ДСанПіН 3.3.6.096-2002).

    7. Ремонт та нагляд за справністю проводів, вимикачів ламп, запобіжників, рубильників та іншої апаратури необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21­98).

    8. Очищення світильників та арматури здійснюється тільки після відключення напруги електричної мережі та їх охолодження (перевіряється їх стан, зіпсовані вузли та деталі підлягають заміні). Під час виконання цієї роботи необхідно використовувати спеціально призначені пересувні вишки, випробувані драбини.

    9. Очищення від забруднення віконного скла, скляних світлових прорізів, ліхтарів і світильників здійснюється відповідно до вимог ДБН В.2.5- 28:2006 не менше двох разів на рік (або залежно від забруднення), а в

приміщеннях зі значним виділенням пилу і кіптяви повинно виконуватись не рідше чотирьох разів на рік.

    1. У темну пору доби або за поганої видимості (туман, дощ, снігопад) територія підприємства, місця руху людей та транспортних засобів, майданчики, стоянки, а також робочі місця освітлюються відповідно до вимог ДБН В.2.5-28:2006.

    2. Роботодавець повинен забезпечити проведення контролю за освітленістю не рідше одного разу на рік та після кожної групової заміни ламп.

  1. Вентиляція і опалення

    1. Виробничі, допоміжні будівлі і приміщення повинні бути обладнані природною і припливно-витяжною вентиляцією, у тому числі аварійною протидимною вентиляцією, а також системою опалення з урахуванням вимог СНіП «Отопление, вентиляция и кондиционирование», затверджених Держбудом СРСР 28 листопада 1991 року, ДСТУ БА.3.2-12:2009 «ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования», затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 23 грудня 2009 року № 678, та НАПБ А.01.001- 2004.

    2. Для очищення запиленого та загазованого повітря, що проходить через місцеві витяжні пристрої перед викидом його в атмосферу, повинні бути обладнані пилогазоочищувальні пристрої (циклони, фільтри, пилоосадочні камери або водяні завіси тощо).

    3. Пилові камери, циклони, фільтри, за винятком індивідуальних аспіраційних пристроїв, змонтованих на машинах, повинні встановлюватись поза робочим приміщенням.

    4. Застосування вентиляції повинно бути обґрунтоване розрахунками, які підтверджують забезпечення необхідного повітрообміну, температури та стану повітряного середовища відповідно до вимог Державних санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року

Завантажити