— утримання тварин;
— зменшення часу безпосереднього контакту працівників з тваринами за рахунок заміни ручної праці на механізовану та автоматизовану;
— виключення шкідливої дії на працівників продуктів життєдіяльності тварин, а також матеріалів, які мають шкідливі властивості;
— використання засобів колективного та індивідуального захисту;
— заміни виробничих процесів і операцій, пов'язаних з виникненням небезпечних і шкідливих виробничих факторів, процесами і операціями, за яких зазначені фактори відсутні, а вміст шкідливих речовин не перевищує гранично допустимих концентрацій та рівнів;
— дотримання правил експлуатації машин і обладнання, викладених в експлуатаційній документації;
— забезпечення заходів, направлених на запобігання проявленню небезпечних і щкідливих виробничих факторів у разі аварії;
— використання сигнальних пристроїв, кольорів і знаків безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026;
— своєчасного прибирання, знешкодження і знезараження виробничих відходів, які є джерелом шкідливих виробничих факторів.
2.2. Виробничі процеси, які супроводжуються забрудненням навколишнього середовища (повітря, ґрунту, водойм) і розповсюдженням шкідливих речовин у концентраціях, що перевищують гранично допустимі норми, встановлені відповідно до чин-них стандартів та інших нормативних документів, проводити не дозволяється.
2.3. Для виробничих процесів, пов'язаних з виділенням і накопиченням шкідливих речовин та хвороботворних мікроорганізмів, потрібно передбачати устаткування для механічного очищення місць їх накопичення (доїльна апаратура, трубопроводи, виробничі приміщення, транспортні засоби тощо) з подальшим їх знешкодженням та знезараженням.
2.4. В місцях встановлення машин, механізмів, обладнання необхідно вивішувати інструкції по їх безпечному обслуговуванню і експлуатації.
3. ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ
3.1. Вимоги до території, майданчиків та приміщень
3.1.1. Територія тваринницьких ферм, розміри санітарних захисних зон повинні відповідати вимогам ВНТП-СГіП-46-1.94, ДБН Б.2.4-3-95, ДБН 360-92, Правил пожежної безпеки в Україні.
3.1.2. Освітлення території ферм, робочих місць виробничих приміщень, проходів, проїздів, входів, виходів і споруд повинно відповідати вимогам галузевих норм освітлення згідно зі СНиП ЇІ-4-79.
3.1.3. При розміщенні будівель і споруд на тваринницьких фермах не допускається перехрещення шляхів переміщення сировини і готової продукції, відходів виробництва та харчової продукції, хворої або підозрюваної на захворювання худоби із здоровою.
3.1.4. Дороги, проїзди і пішохідні проходи повинні бути вільними для руху, вирівняні, очищені від снігу і грязі, під час ожеледиці — посилані матеріалами, що запобігають сковзанню,а в темну пору — освітлені. Швидкість руху на території ферм має бути до 10 км/год., у виробничих приміщеннях — не більше 2 км/год.
3.1.5. Під'їзні шляхи до кормоцехів і майданчиків для прийому та вантаження кормів повинні мати тверде покриття.
3.1.6. Схему руху транспорту на території ферми з зазначенням дозволених і заборонених напрямків, поворотів, стоянок, виїздів і в'їздів після затвердження її власником підприємства доводять до відома всіх працівників і вивішують при в'їзді, а також на складних ділянках і у виробничих приміщеннях.
3.1.7. Для відведення виробничих стічних вод (стоків від миття обладнання, коренебульбоплодів, цехів переробки продукції, пунктів утримання худоби перед забоєм, санітарного блоку тощо), а також господарсько-побутових стічних вод підприємство потрібно обладнувати каналізацією. Кількість та типи систем каналізації повинні визначатися з урахуванням забезпечення повного знезараження стоків.
3.1.8. Ділянка території тваринницького комплексу (ферми) для приготування робочих рідин пестицидів, проведення обробки тварин, знезараження та знешкодження використаної тари, технічних засобів повинна бути заасфальтована або зацементована і мати ухил в бік бетонованого резервуара для збирання відпрацьованих рідин.
3.1.9. Прибирання території на великих тваринницьких підприємствах повинно бути механізоване і здійснюватись систематично за допомогою мобільних сміттєзбірників, мийних автомобілів, інших машин та агрегатів.
3.1.10. Ветеринарні служби (за винятком ветсанпропускників), котельні, гноєсховища відкритого типу розміщуються на фермах з навітряного боку відносно рози вітрів.
3.1.11. На території ферми потрібно влаштовувати спеціальні місця для відпочинку і окремо — для куріння.
3.1.12. Біля водойм, басейнів, градирень, що знаходяться на території ферм і комплексів, належить встановлювати плакати, які не дозволяють купання і використання їх не за призначенням.
3.1.13. Виробничі приміщення для утримання і доїння тварин, первинної обробки і зберігання молока повинні відповідати вимогам пункту 7.9.6 Правил пожежної безпеки в Україні, нормам технологічного проектування згідно з ОНТП 1-89 та ВНТП-СГіП-46-1.94.
3.1.14. У виробничих приміщеннях передбачаються місця для вогнегасників, аптечок першої допомоги, плакатів із безпеки праці, пожежної безпеки і виробничої санітарії, а також плану безпечної евакуації людей і тварин під час пожежі.
3.1.15. Решітки зливних отворів і каналів у приміщеннях повинні бути на одному рівні з підлогою.
3.1.16. Двері або ворота у приміщеннях мають легко відкриватися назовні на всю ширину отвору і мати пристрої для фіксування дверних полотен у відкритому та закритому положеннях.
3.1.17. Віконні рами повинні мати легко керовані ручні або механізовані пристрої для відкриття й фіксації їх з підлоги у потрібному положенні.
3.1.18. Центральні пункти управління технологічними процесами та устаткуванням повинні розміщуватися в окремих приміщеннях.
Умови праці операторів повинні відповідати ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.003, ГОСТ 12.1.007, ГОСТ 12.1.008, ГОСТ 12.1.012, ГОСТ 12.2.032, ГОСТ 12.2.033 і СНиП ІІ-4-79.
3.1.19. Отвори у стінах, по яких транспортуються сипучі корми на кормороздавальні установки, обладнуються пристроями (підвісні щитки, фартухи тощо), що виключають протяги у приміщеннях.
3.1.20. Підлога у виробничих приміщеннях, доїльних залах, молочарнях, мийних, вакуум-насосних повинна бути водонепроникною, без щілин, вибоїн, із стоками для води і відповідати ДБН В.2.2-1-95.
3.1.21. Підлога станків доїльних установок повинна бути рівною з твердим покриттям і мати ухили для стікання води від станків до 0,5° (1 %).
3.1.22. Оброблення стін, стелі і поверхонь конструкцій виробничих приміщень повинно попереджувати сорбцію шкідливих речовин і дозволяти миття та дезінфекцію.
Доїльний зал, молочне відділення після закінчення робіт потрібно ретельно прибирати, мити та провітрювати.
Двічі на місяць їх слід дезінфікувати розчином гіпохлориду кальцію (натрію) з вмістом 3 % -ного активного хлору до висоти не менше ніж 1,8 м. Заштукатурені стіни приміщення належить дезінфікувати суспензією свіжогашеного вапна. Внутрішню поверхню стін приміщень доїльних залів, молочних та мийних відділень і лабораторій потрібно мити і дезінфікувати до висоти не менше 1,8м.
Фарбування стін, стелі, обладнання кормоцехів, кормокухонь, складів повинне відповідати вимогам санітарії.
3.1.23. Вакуум-насоси і компресори слід розміщувати в окремих звукоізольованих приміщеннях з виводом глушників у звукопоглинаючі колодязі.
3.1.24. Допоміжні приміщення (кормоцехи, кормокухні і склади) тваринницьких ферм повинні відповідати вимогам ОНТП 1-89.
3.1.25. Допоміжні приміщення мають бути обладнані первинними засобами пожежогасіння залежно від властивостей горючих речовин (фізико-хімічних, пожежонебезпечних}, площі приміщення і категорії приміщення за вибухопожежною небезпекою. Засоби пожежогасіння необхідно розміщувати на видних та легкодоступних місцях, по можливості ближче до виходу з приміщень.
3.1.26. Люки і завантажувальні отвори повинні закриватися міцними кришками, які фарбують з обох боків у сигнальний жовтий колір згідна з ГОСТ 12.4.026.
3.1.27. На складах та в інших приміщеннях, що використовуються для зберігання кормів, соломи і сіна в тюках, необхідно вивішувати таблички із зазначенням дозволеного навантаження на 1 м 2перекриття.
3.1.28. У приміщеннях, де використовуються електрокари, навантажувачі та інший транспорт, потрібно забезпечувати окремі зони для проїзду транспорту і для проходу обслуговуючого персоналу.
3.1.29. В транспортних і комунікаційних галереях висота проходів повинна бути не менше 1,8 м, ширина — не менше ніж 0,8м.
3.2. Водопостачання
3.2.1. Джерела водопостачання та оцінка можливостей їх використання, водопровідні споруди, водогони, зони санітарної охорони групового водопроводу і водопостачання пасовищ повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.02-84, ВСН 33/10-2.2.10-88, ВСН 33-2.2.04-86, ВНТП-СГіП-46-1.94 і Правил пожежної безпеки в Україні.
3.2.2. Водопійний майданчик повинен мати тверде покриття з обов'язковим закріпленням його країв. Майданчик повинен мати ухил у бік пониження рельєфу місцевості в межах 0,25 (0,5%)- 5° (10%).
Стоки з майданчика відводяться канавою, довжина якої повинна забезпечувати відведення їх від місця водозабору на відстань понад 100 м на глинистих і не менше 200 м — на піщаних ґрунтах.
3.2.3. При заборі води для пиття та господарських потреб належить улаштовувати зони санітарної охорони джерел водопостачання згідно з вимогами ВСН 33-3.5-77.
3.2.4. Питання про забезпечення питною водою обслуговуючого персоналу та тварин на пасовищах повинно вирішуватися за погодженням із місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби.
4. ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ
4.1. Переробка й приготування кормів
Подрібнення кормів
4.1.1. Виробничий процес приготування кормів не повинен включати операції, що приводять до безпосереднього контакту працівників із кормовим матеріалом, перебування в робочій зоні механізму або в зоні викидання компонентів кормосуміші, пари, рідини.
4.1.2. Дробарки, вальцеві верстати, жорна та інші подрібнювачі встановлюються на фундаментах відповідно до експлуатаційної документації на устаткування. У разі використання цих машин у складі комплекту обладнання комбікормового або кормоприготувального цеху їхнє місце і спосіб установки визначаються проектом.
4.1.3. Під час підготовки до роботи подрібнювачів необхідно перевірити балансування робочого органу, кріплення ножів, молотків і протирізальноі пластини, справність і надійність кріплення кришки дробильної камери, наявність захисних огороджень на передачах та рухомих частинах машин.
4.1.4. Не допускаються до роботи подрібнювачі з незбалансованим ротором, незакріпленими ножами і молотками.
4.1.5. При підготовці до роботи живильників та подрібнювачів слід перевірити кріплення болтових з'єднань, натяг ременів і ланцюгів. Рухомі й нерухомі ножі подрібнювачій повинні бути закріплені болтами з контргайками, а зазори між ними — відповідати значенням, вказаним у паспорті машини.
4.1.6. Перед пуском подрібнювача потрібно впевнитися у відсутності сторонніх предметів усередині нього і на живильниках.
4.1.7. Подача продуктів у подрібнювач здійснюється тільки після виходу його ротора у робочий режим.
Продукт необхідно подавати в машину рівномірно, використовуючи для цього спеціальні дерев'яні подавачі-проштовхувачі з ручкою довжиною не менше 1 м.
4.1.8. Подрібнювачі, які мають реверсивний пристрій для пуску транспортера, спочатку потрібно включити на зворотний хід, щоб упевнитися у відсутності сторонніх предметів на транспортері, зупинити, а потім переключити на робочий хід.
4.1.9. Під час завантаження подрібнювачів необхідно слідкувати, щоб у них не потрапляли сторонні предмети і змерзлі грудки технологічного продукту.
4.1.10. Очищати від забивання робочі органи (подрібнювачі, живильники тощо) потрібно тільки при виключеному і повністю зупиненому обладнанні з ужиттям заходів, які запобігають його випадковому пуску (знімання приводних пасів, відключення муфти, навішування на пусковий пристрій попереджувальної таблички "Не вмикати!" тощо).
4.1.11. Не дозволяється перебування працівників на платформі працюючого живильника та в зоні викидання подрібненої маси. Перебування працівників у ямах і траншеях допускається тільки при установленні на подрібнювачах дефлектора і напрямного рукава.
4.1.12. Робочі місця й приміщення, де встановлені подрібнювачі, необхідно щоденно прибирати від пилу й бруду.
Автоклавна (гідробаротермічна) обробка грубих кормів
4.1.13. Під час автоклавної обробки грубих кормів повинні виконуватися вимоги ДНАОП 0.00-1.07-94 та експлуатаційної документації до автоклавів.
4.1.14. Автоклави встановлюють в окремому приміщенні з температурою повітря не нижче 5 °С.
4.1.15. Завантаження сировини в автоклави, як правило, повинно бути механізованим.
4.1.16. При використанні хімічних реагентів, з метою запобігання попаданню їх у повітря виробничого приміщення, передбачається герметизація обладнання і система аспірації.
4.1.17. Перед кожним циклом парової обробки кормів необхідно проводити гідравлічну перевірку автоклава, а також прилеглих трубопроводів і запірної арматури, використовуючи процес замочування сировини в автоклаві під тиском води не меншим, ніж робочий тиск пари. Максимальний тиск живильного насоса не повинен перевищувати дозволеного робочого тиску автоклава згідно з експлуатаційною документацією.
4.1.18. Противаги кришок автоклавів потрібно огороджувати, а масу їх відрегулювати так, щоб виключити самовільне опускання кришок.
4.1.19. Випускання відпрацьованої пари в ємкість з водою здійснюється через барботувальний пристрій у нижній її частині. Ємкість з водою повинна мати пряме (таке, що не перекривається) сполучення з атмосферою за межами робочого приміщення.
4.1.20. Швидкознімні кришки автоклава протягом процесу обробки повинні бути закриті на замок. При використанні прохідних автоклавів у тупиковій схемі неробочі кришки повинні мати заглушки.
4.1.21. Перед закриванням автоклава прилеглі поверхні кришок і торців очищаються від часток корму і змащуються графітним мастилом, яке не взаємодіє із гумою прокладок.
4.1.22. Для контролю тиску в автоклаві необхідно спостерігати за показаннями манометра на підвідному трубопроводі і не допускати підвищення тиску більше встановленого.
4.1.23. Перед подачею води слід проконтролювати, щоб різниця температур між водою і стінками автоклава не перевищувала 45 °С.
4.1.24. Швидкість розігрівання і охолодження стінок автоклава не повинна перевищувати 2 °С за 1 хв. Регулювання теплообміну здійснюється подачею води або пари за допомогою витратного вентиля.
4.1.25. Автоклави повинні бути забезпечені апаратурою автоматичного запису температури і тиску робочого середовища. Вона встановлюється в кабіні оператора або в інших місцях поблизу пультів і органів керування, де б забезпечувалось постійне спостереження за їх роботою і показаннями.
4.1.26. Автоклави, їх кришки, трубопроводи і ємкості для води повинні бути теплоізольовані негорючими матеріалами. Температура поверхні теплоізоляції автоклава не повинна перевищувати 45 °С.
4.1.27. Трубопроводи потрібно фарбувати відповідно до ДНАОП 0.00-1.11-98.
4.1.28. Конденсат повинен відводитися в безпечне місце. При його зливанні необхідно переконатися, що навпроти зливного отвору немає людей.
4.1.29. При гідробаротермічній обробці грубих кормів знімати або відкривати кришки устаткування необхідно тільки після припинення подачі пари та повного закриття вентилів.
4.1.30. Під час вивантаження кормів із автоклава потрібно проводити вентиляцію приміщення.
Екструдування кормів
4.1.31. Оператор, який обслуговує прес-екструдер, повинен працювати в спеціальному одязі, головному уборі, мати при собі рукавиці від підвищених температур типу Тп 400 згідно з ГОСТ 12.4.103.
4.1.32. Над кожним прес-екструдером повинен бути пристрій для примусової витяжної вентиляції. При непрацюючій вентиляції прес-екструдер включати не дозволяється.
4.1.33. Не дозволяється знаходитися проти регулятора-гранулятора під час пуску, зупинки і роботи прес-екструдера, здійснювати пуск прес-екструдера з частково закритими або забитими продуктами вихідними отворами регулятора-гранулятора; брати руками пробу вихідної суміші на виході із шнека дозатора (необхідно користуватися совком), розбирати шнекову частину при температурі деталей понад 45 °С.
Хімічна обробка кормів
4.1.34. Безпека під час роботи з аміачною водою, рідким (безводним) аміаком та іншими хімреагентами повинна відповідати вимогам НАОП 2.2.00-1.08-82.
Працівники, які працюють з рідким (безводним) аміаком, повинні мати посвідчення на право обслуговування посудин, які працюють під тиском.
Хімічна обробка кормів має проводитися тільки при наявності вентиляції.
4.1.35. Під час роботи з аміаком, каустичною содою та іншими хімічними речовинами працівники повинні забезпечуватися спецодягом, спецвзуттям відповідно до ДНАОП 0.00-3.01-98 та ЗІЗ згідно з розділом 9 частини 1 цих Правил.
4.1.36. Перевозити хімічні речовини необхідно у закритих ємкостях відповідно до вимог п.10.2 частини 1 Правил.
4.1.37. Зберігати вапно, карбамід, селітру необхідно у спеціально обладнаних сухих приміщеннях в закритій тарі.
У кормоцеху слід зберігати не більше однодобового запасу цих речовин.
4.1.38. Ємкість для зберігання аміачної води високої концентрації (25 %-ної) повинна мати відповідний напис, бути заземлена, обладнана запобіжними клапанами і знаходитися за межами приміщення кормоцеху.
4.1.39. Сховища для аміачної води мають бути обладнані первинними засобами пожежогасіння.
У випадку виникнення пожежі пересувні ємкості з аміачною водою транспортують у безпечне місце, а стаціонарні — щедро поливають водою.
Зберігання горючих матеріалів, проведення будь-яких робіт із застосуванням відкритого вогню і куріння на відстані менше 100 м від сховища аміачної води не дозволяється.
4.1.40. Машини і ємкості з хїмреактивами повинні розміщуватися на огороджених, рівних, із твердим покриттям майданчиках.
Машини і спецмашини, цистерни, бочки мають піддягати перевірці технічного стану, усуненню виявлених несправностей, випробуванню на холостому ходу і під навантаженням.
4.1.41. В місцях розташування машин і ємкостей з хімічними речовинами вивішують інструкції по їх безпечному обслуговуванню.
4.1.42. Запірні пристрої ємкостей належить відкривати повільно і плавно без ривків і ударів металевими предметами.
4.1.43. Продування контрольних кранів і вентилів та відбір проб аміачної води, каустичної соди та інших хімреактивів необхідно проводити обережно, у гумових рукавичках, в протигазі із відповідним фільтруючим елементом згідно з підрозділом 10.2 частини 1 цих Правил.
4.1.44. Переливання аміачної води із однієї тари в іншу слід виконувати за методом "газової обв'язки", коли пари з наповненої ємкості потрапляють у порожню. При цьому працівники повинні знаходитися з навітряного боку.
4.1.45. Кислоти і формалін потрібно переливати з бутлів за допомогою сифонів, не допускаючи розбризкування рідин.
4.1.46. Приготування робочих розчинів реагентів необхідно проводити в закритих установках з мішалками. Подачу вихідних речовин і робочого розчину слід здійснювати за допомогою механізмів або обладнання (шнеки, насоси), що запобігають контакту працівників з реагентами.
4.1.47. Робочий розчин повинен подаватися у змішувачі-реактори через інжекторний пристрій.
4.1.48. Під час застосування їдкого натру або кальцинованої соди можлива кристалізація їх у трубопроводах, що може спричинити підвищення тиску до аварійного.
У такому разі необхідно відігрівати трубопровід гарячою водою або парою з дотриманням заходів безпеки,
4.1.49. Гасити вапно і обробляти ним солому потрібно в закритих ємкостях, заглиблених у землю і розміщених за межами приміщення.
4.1.50. Перед обслуговуванням, ремонтом; і внутрішнім оглядом ємкостей і трубопроводів з-під аміачної води та інших хімреагентів необхідно їх промивати й продувати повітрям або парою, які подаються в нижню частину ємкості при відкритому верхньому люкові. Люк ємкості залишають відкритим до повного видалення з неї пари аміаку. Лише після цього можна виконувати ремонтні роботи та користуватись відкритим вогнем.
Для виконання цих робіт видається наряд-допуск. Роботи належить здійснювати відповідно до пунктів 10.11.8-10.11.12 частини 1 цих Правил.
4.1.51. Цехи з хімічної обробки кормів потрібно забезпечити:
— розчином гідрокарбонату натрію (0,5 % -ним і 1 % -ним об'ємом не менше ніж по 3 л кожного для нейтралізації кислоти, що потрапила в очі або на шкіру;
— сухою харчовою содою (не менше 1 кг) для приготування розчинів;
— 1 % -ним розчином лимонної або оцтової кислоти, насиченим розчином борної кислоти для нейтралізації лугів (аміачної води, каустичної соди);
— ємкістю із чистою водою для умивання після нейтралізації кислот або лугів;
— аптечкою першої допомоги з необхідними медикаментами.
Запарювання та варіння кормів
4.1.52. Варильні котли, що працюють під тиском більше 0,07 МПа (0,7 атм.), та водогрійні котли з температурою нагрівання понад 115 °С повинні експлуатуватися відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.07-94, а при нижчих тисках і температурі — згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.26-96.
4.1.53. Для обслуговування верхньої частини запарників і варильних котлів іх необхідно обладнувати драбинами й площадками відповідно до ГОСТ 26887.
4.1.54. Для захисту працівників від опіків парою та гарячою водою з викидної труби запарника, верхня частина її відводиться у безпечне місце.
4.1.55. Перед відкриванням кришок запарників і варильних котлів потрібно закрити паровий вентиль і скинути тиск. Під час відкривання кришки необхідно стояти з того боку, в який вона відкривається.
4.1.56. Перед зливанням конденсату із запарника слід впевнитися, що проти зливного отвору немає людей.
4.1.57. Не дозволяється експлуатація запарників і варильних котлів, які не оглянуті, не оснащені справними, випробуваними і опломбованими манометрами, запобіжними клапанами, мають несправні деталі (кріплення кришок, арматуру, патрубки тощо), а також залишати працюючий запарник і варильний котел у робочому стані без нагляду.