НПАОП 63.21-1.03-96Правила охорони праці при будівництві, ремонті та утриманні автомобільних доріг і на інших об’єктах дорожнього господарства

13.2.4. Притуляти (обпирати) матеріали і вироби до парканів і елементів тимчасових і капітальних споруд не допускається.

13.2.5. Перевантажувати складські приміщення понад встановлену норму, а також навішувати матеріали в тарі і без тари на стіни і колони складів забороняється.

13.2.6. Усі закриті склади повинні мати проходи між штабелями не менше 1,5 м. Ширина головного проходу повинна бути не менше 2,5 м.

13.2.7. Основні вимоги безпечного зберігання матеріалів викладені в підрозділі 3.2. Крім того, при зберiганні різноманітних матеріалів в закритих складах необхідно дотримуватися таких вимог безпеки:

сортова сталь дрібного сортаменту і труби малого діаметру вкладаються на стелажi висотою не більше 2 м;

листова сталь всіх сортів повинна вкладатися в приміщенні чи під навісом в штабель висотою не більше 1,5 м;

бочки із будівельними матеріалами в лежачому стані вкладають не більше нiж в три ряди з вживанням заходiв проти розкочування;

при установцi бочок стійма кiлькiсть рядів повинна бути не більше 2 із прокладками між рядами.

13.2.8. Матеріали, що зберігаються в мішках, необхідно вкладати в штабелi висотою не більше 1,5 м. При укладенні мішкiв вручну треба застосовувати надійні трапи-сходнi із поперечними упорами для ніг.

13.2.9. Емульгатори, їдкий натр і його розчини, а також рідке скло зберігають в металевих ємкостях із покришками, що щільно закриваються. Трiполiфосфат натрiю і мінеральні емульгатори зберігають в паперових мішках.

13.2.10. Всі ємкості, призначені для зберiгання токсичних і вогненебезпечних матеріалів, повинні мати написи: "Отрута", "Вогненебезпечно".

13.2.11. Зберігати гудрон і бітум з точки зору збереження, зручностi розігріву і його подачi, а також з точки зору створення найбільш безпечних умов праці доцільнiше всього в закритих гудроно- і бiтумосховищах із паровим, соляровим, газовим чи електропідігрівом. Такі сховища повинні бути огородженi по всьому периметру поручневою огорожею висотою не менше 1000 мм, на якiй з усіх сторін можливого доступу людей повинні бути вивішенi таблички з написом "Стороннім вхід заборонений". Сховища також повинні бути захищені від поверхневих і грунтових вод.

13.2.12. Приямок, в якому вiдбувається друга фаза підігрівання бiтуму до 100oС, повинен мати надiйне перекриття на рiвнi борту сховища, до якого приямок примикає: над перекриттям має бути влаштоване примiщення iз засобами механiзацiї для обслуговування i ремонту бiтумного насоса.

13.2.13. Бiтумний насос повинен розташовуватися в окремому вiдсiку приямка, а люк в перекриттi над цим насосом у робочому режимi повинен завжди знаходитися пiд замком.

13.3.14. Контроль за ступенем розiгрiвання бiтуму в сховищi i приямку повинен контролюватися на пультi управлiння за допомогою датчикiв температури.

13.2.15. Зберiгання у відкритих бiтумосховищах без підігріву, ручне вирубування бітуму і його підігрів у котлах, що завантажуються вручну, допускаєтся в крайніх випадках з дозволу вищої організації.

13.2.16. Забороняється користування відкритим вогнем в радіусі менше 50 м від місць зберiгання і приготування в'яжучих матеріалів.

13.2.17. Сховища ямного типу для гасіння вапна повинні бути огородженi мiцними поручнями висотою не менше 1000 мм або зачиненi. Вивантажувати вапняне тісто зi сховища ямного типу необхiдно механізованим способом, виключаючи необхідність спуску робiтникiв до ями.

13.2.18. Санітарні розриви між відкритими складами матеріалів ,що порошать, і виробничими будiвлями повинні бути не менше 20 м, побутовими приміщеннями — 25 м, допоміжними будiвлями — 50 м; зона санітарних розривів повинна бути озеленена.

13.2.19. Штабелi сипучих кам'яних матеріалів (щебеню, гравію, піску) забороняється привалювати до дерев'яних парканів і стін дерев'яних будiвель.

13.2.20. Розбирати штабелi сипучих матеріалів допускається тільки згори. Вести роботи підкопом забороняється. Кут природного укосу повинен зберігатися при кожній зміні кількості зберігаємих матеріалів.

13.2.21. Отвори для подачi матеріалу на склад у верхніх галереях, обладнаних транспортерами, повинні мати наглухо укріплені решітки. На період, коли робота не виконується, ці решітки перекривають дерев'яними покришками, що замикаються на замок.

13.2.22. Обвалювати вручну завислий в бункері цемент можна тільки під безпосереднім керівництвом майстра чи начальника цеху.

13.2.23. Вимоги охорони праці робiтникiв, зайнятих на переробці цементу, викладені в підрозділі 3.8.5.

13.2.24. Входи в склади бункерного і напівбункерного типів необхідно закривати на замки, ключі від яких повинні знаходитися у майстра.

На двері в склад повинні бути зроблені попереджувальні написи "Вхід в склад без відповідальної особи заборонений", "Робота в складі без запобіжного поясу і респiратора заборонена".

13.3.1. Робота каменедробильних цехів здійснюється на підставі змінного наряду, що видається начальником цеху змінному відповідальному за технічний нагляд (майстру, механікові, енергетику), в якому відображені питання охорони праці. Зміст наряду і порядок його видавання містяться в додатку 4.

13.3.2. Змінний відповідальний за технічний нагляд зобов'язаний забезпечити відсутність сторонніх осіб у зоні роботи каменедробильних установок.

13.3.3. Пульти управління устаткування каменедробіння повинні бути забезпечені звуковою сигналізацією і аварійними вимикачами всього комплексу. В місцях з підвищеним рівнем шуму, наряду зі звуковою, повинна бути передбачена дублююча свiтова сигналізація. З порядком подання сигналів перед пуском устаткування повинні бути ознайомлені всі робітники, а інструкції по призначенню сигналів повинні вивішуватися на видних місцях.

13.3.4. Відкриті рухомі частини, а також ланцюгові і ремінні передачі каменедробильних установок повинні бути огородженi.

13.3.5. Для попередження випадкового вильоту каменів завантажувальний отвір дробарки повинен бути обладнаний козирком, а для попередження влучення випадкових предметів в дробарку під час простою — знімними запобіжними гратами з металевою сіткою.

13.3.6. Приймальний бункер повинен бути огороджений з трьох сторін (з боків і зi сторони протилежної завантаженню) мiцними поручнями висотою 1000 мм. Такі ж огорожi повинні мати робочі майданчики, сходи, трапи тощо, розміщені на висоті понад 1000 мм.

13.3.7. Перед приймальним бункером повинен бути закрiплений упорний брус, що обмежує рух автомобіля-самоскида заднiм ходом.

13.3.8. Пiд час спуску людей в приймальнi воронки чи бункери для виконання ремонтних робiт повиннi складатися наряд-допуск i план органiзацiї робiт з обов'язковим дотриманням таких умов:

повне очищення бункеру вiд матерiалу (в напрямку зверху вниз);

робота повинна проводитися при постiйному наглядi спеціально видiлених осiб технiчного нагляду;

на робочих майданчиках приймальних i транспортних пристроїв промiжних бункерiв i бiля механiзмiв бункерних затворiв повиннi бути встановленi попереджувальнi знаки, якi сигналiзують про роботи, що проводяться всерединi бункерiв;

перед спусканням робiтникiв у бункер необхiдно зупинити завантажувальнi i розвантажувальнi живильники, вимкнути їх i вивiсити плакати: "Не включати — працюють люди", а також розiбрати електричнi схеми приводiв попереднього i послiдуючого технологiчного обладнання;

бригада при роботах у бункерi повинна складатися не менше, нiж iз трьох чоловiк, двоє з яких повиннi знаходитися в надбункернiй частинi;

робiтники, якi проводять ремонтнi роботи, повиннi одягати запобiжнi пояси i прив'язуватись до мiцної опори;

усерединi бункеру для освiтлення повиннi застосовуватися переноснi лампи, напруга яких не перевищує 12 В.

13.3.9. Перед пуском каменедробильної установки необхідно переконатися у відсутності сторонніх осіб і предметів в робочій зоні, а після цього подати встановлений сигнал (звуковий і світловий).

13.3.10. Пускати в роботу каменедробильну установку необхідно в такій послідовності: спочатку увімкнути аспiраційнi пристрої, після цього розвантажувальні конвеєри, вiброгрохот (циліндричний грохот), дробарку і завантажувальний живильник.

Зупинка здійснюється у зворотній послідовності з витримкою часу 5-7хв перед вимкненням аспірації.

Подавати матеріал на дробіння дозволяєтся після того, як двигун набере номiнальні оберти і всі робочі органи будуть рухатись з необхідною швидкістю.

Розкручувати маховик дробарки вручну при її запуску забороняється.

13.3.11. Машиністові каменедробильної установки забороняється доручати пуск, зупинку і обслуговування дробарки особі, що не має на це дозволу.

13.3.12. При завантаженні дробарок необхідно слідкувати за тим, щоб матеріал, що завантажується, відповідав розмірам завантажувального отвору і щоб в робочий простір дробарки не попадали металеві предмети.

Забороняється проштовхувати камiнь в завантажувальний отвір рукою, ногою, а також лопатою чи ломом. Для вилучення заклинених шматків дробимого матеріалу необхiдно використати спеціальні гаки та шуровки, при цьому забороняється нахилятися над прийомнимотвором або витягати заклиненi шматки каменю руками.

Живильник на час прибирання каменів повинен бути зупинений.

13.3.13. Робота грохоту перед завантаженням повинна бути перевірена холостим ходом.

13.3.14. При наближенні транспортних засобів до прийомного бункеру робітники повинні відійти вбік на відстань не менше 2 м.

Перед розвантаженням необхідно переконатися у відсутності людей в бункері і на живильнику.

13.3.15. Забороняється знімати пилозахисні кожухи з машин і механізмів під час їх роботи.

13.3.16. Регулювати розвантажувальну щілину слід після повної зупинки дробарки і очищення її від дробимого матеріалу.

13.3.17. При появі сильних (резонансних) коливань люльки вiброгрохоту необхiдно на короткий час вимкнути грохот.

13.3.18. При експлуатації транспортуючих пристроїв забороняється:

натягати, очищати, направляти по роликах транспортерну стрічку під час її руху;

знаходитися на транспортернiй стрічцi як працюючого, так і непрацюючого конвеєру;

брати рукою проби із рухомої стрічки;

очищати приводний і натяжний барабани до повної їх зупинки;

гальмувати вручну рухомі частини транспортуючих механізмів;

переходити конвеєр у невстановленому місці.

13.3.19. Устаткування вимикається негайно (аварійно) при таких обставинах:

для запобігання нещасним випадкам iз людьми;

при ушкодженні механізмів установки (або для запобігання поломці);

при появі диму чи вогню з електродвигуна або пуско-регулюючої апаратури;

при сильному зниженні числа обертів, що супроводжується швидким нагрівом електродвигуна;

при нагріваннi підшипників понад допустиме;

при підпресовці матеріалів в розвантажувальному жолобі.

13.3.20. Робітники, якi обслуговують каменедробильні установки, повинні бути забезпечені пиловими респiраторами, окулярами і при необхідності протишумними навушниками.

13.3.21. Технічне обслуговування, плановий і аварійний ремонти устаткування каменедробильних цехів проводяться по бирковій системі, порядок застосування якої викладений в додатку 4.

13.3.22. Спускання людей в робочий простiр дробарок для очищення та ремонту дозволяється проводити тільки під наглядом керівника робіт (майстра, начальника зміни, начальника цеху) після зупинки конвеєру і живильника з обов'язковим використанням запобiжних поясiВ. При спусканнi необхідно користуватися скобами або металевими схiдцями.

13.3.23. Чистка і змащування всіх вузлів каменедробильної установки повинно проводитися після її повної зупинки.

13.3.24. Кожний об'єкт каменедробильної бази повинен бути забезпечений інструкцією по охороні праці, інструкцією чи плакатом по наданню першої допомоги при засміченні очей пилом і аптечкою.

13.4.1.1. Всі протипожежні заходи, здійснювані на асфальтобетонних заводах (далі-АБЗ), підлягають узгодженню з місцевим відділенням Держпожежнагляду.

13.4.1.2. Усі місця, небезпечні в пожежному відношенні (бітумосховища, асфальтобетонні і бiтумоплавильні установки), повинні бути забезпечені щитами з протипожежним устаткуванням, ящиками з сухим чистим піском і пiнними вогнегасниками ВП-5. Для гасіння спалахнувшого бітуму чи палива, що запалилося необхідно застосовувати зазначені вище засоби гасіння, включаючи глушіння вогню брезентом (кошмою). Використовувати воду для гасіння займання бітуму заборонено.

13.4.1.3. Протипожежні розриви від бiтумоплавильних установок до інших споруд і спалимих будівель повинні бути не менше 50 м. Розриви і проходи між устаткуванням заводу повинні бути не менше 3 м.

13.4.1.4. Будівництво і реконструкцію безкомпресорних установок, резервуарів для збереження сировини, бітуму і поверхнево-активних речовин (далі-ПАР), насосних станцій для їх перекачування та іншого технологічного устаткування здійснюють відповідно до положень "Ведомственных указаний по противопожарному проектированию предприятий, зданий и сооружений нефтеперерабатывающей и нефтехимической промышленности" ВУПП-88. 

13.4.1.5. При роботі з сировиною і бітумами необхідно керуватися положеннями "Правил пожарной безопасности при эксплуатации нефтеперерабатывающих предприятий" ППБ-79, а при роботі з ПАР-ВСН 59-68"Инструкция по использованию поверхностно-активных веществ при строительстве дорожных покрытий с применением битумов".

13.4.1.6. На території окислювальної установки повинні висіти плакати з попереджувальними написами: "Вогненебезпечно", "Палити забороняється".

13.4.2.1. Перед заповненням реактора окислювальної установки гудроном необхiдно переконатися у відсутності в ньому води.

Не допускається заповнення реактора необезводненим гудроном.

13.4.2.2. Під час роботи окислювальної установки необхідно передбачити такі основні заходи безпеки:

усі струмоведучі частини повинні бути ізольовані або огороджені, а металоконструкції — заземлені;

забороняється залишати без нагляду працююче обладнання;

ремонтувати електрообладнання дозволяється тільки при знятiй напрузі;

обсяг завантажування гудрону в реактор не повинен перевищувати 2/3 ємкості;

підвищення і зниження температури в апаратах для запобігання можливим деформаціям повинно проводитися поволі і плавно;

відбирання проб повинно проводитися у чистий і сухий металевий посуд з кришкою;

робітник, який проводить відбирання проби, повинен бути у рукавицях і захисних окулярах;

випускати бітум у накопичувальну ємкість необхідно при температурі не більше за 180oС;

при виявленнi пропускання у окислювальних установках для запобігання загоранню нафтопродукту, який витікає, необхідно негайно подати пар до місця пропускання і вимкнути установку.

13.4.2.3. При експлуатації окислювальної установки аварійними ситуаціями вважаються:

підвищення температури процесу окислення понад 240oС;

різке підвищення витрати повітря.

13.4.2.4. При виникненні аварійних обставин необхідно негайно вiдключити установку від мережі енергопостачання, припинити подачу повітря у реактор і погасити топки.

13.4.2.5. При загоранні гудрону чи бітуму у резервуарах у середину необхідно подати гострий пар, заздалегідь зливши конденсат з парової лінії.

13.4.2.6. У разі вибуху в колоні при накачуванні і окислюванні внаслідок високої температури чи наявності вибухової концентрації газів необхiдно:

негайно припинити подачу повітря на окислення;

зупинити подачу гудрону у колону;

при руйнуванні колони забезпечити виведення людей з небезпечної зони;

вжити заходів по зменшенню розливу нафтопродуктів, а після цього прибрати їх;

очистити від нафтопродукту верх колони і його ізоляцію.

13.4.2.7. При окисленні гудрону виділяються отруйні гази: сіроводень, окис вуглецю та ін. При отруєнні отруйними газами потерпiлого необхiдно негайно вивести з загазованого середовища на чисте повітря і повідомити про те, що сталося, адміністрацію.

Рятівники повинні бути у газозахисних засобах (для сіроводню протигази марки БКФ, для окису вуглецю протигази марок "М" і "С").

Заходи по наданню допомоги потерпiлим від отруєння газами викладені в додатку 2.

13.4.2.8. При установці бітумоплавильних котлів необхідно дотримуватися таких вимог:

верхній майданчик обмурування котла (котлів) по зовнішньому контуру повинен бути оснащений монолітним бортом висотою не менше 200 мм і поручневою огорожею висотою 1000 мм, а ширина проходів на майданчику не повинна бути менше 1000 мм;

вхідні сходи, з двох сторін оснащені поручнями, повинні бути нахилені пiд кутом схилу не більше 60oі шириною не менше 750 мм. Сходів повинно бути двоє;

горловини бітумоплавильних котлів повинні бути обладнані гратами з чарунками 150х150 мм і мiцною металевою кришкою;

бітумоплавильні установки з дистанційним управлінням повинні мати автоматично діючу систему сигналізації, а також блокування, вимикаюче подачу палива при припиненні горіння і досягнення максимальної температури 240oС;

бітумоплавильні установки, обладнані електропідігрівальними пристроями, повинні мати надійне заземлення, а струмоведучі частини повинни бути ізольовані або огороджені.

13.4.2.9. У разі застосування на бітумоплавильних установках газового підігріву бітуму необхідно дотримуватися "Правил безпеки у газовому господарстві" ДНАОП 0.00-1.20-90.

13.4.2.10. При роботі з пароутворювачами необхiдно дотримуватися "Правил обладнання і безпечної експлуатації парових котлів і повітряних резервуарів паровозів промислових підприємств" ДНАОП 0.00-1.10-67.

13.4.2.11. При займанні бітуму в котлі необхідно щільно закрити кришку і заглушити топку.

13.4.2.12. При роботі бітумоплавильних установок необхідно виконувати такі вимоги:

включати бітумний насос треба тільки після розігрiвання бітуму в усіх бітумопроводах до потрібної температури, в чому необхідно переконатися по термометру;

тиск бітуму в магістралі не повинен перевищувати 0,2 МПа;

заповнення котла не повинно перевищувати 3/4 його об'єму;

при появі ознак спінювання слід перекачати частину бітуму у запасний котел або застосувати пiногасник СКТН-1 (5-6крапель iз пiпетки). Перекачка повинна здійснюватися насосом. Забороняється переливати гарячий бітум вручну за допомогою відер і іншої відкритої тари;

при послідовному перекачуванні бітуму з різних котлів перекривати крани на бітумопроводах, що ведуть з одного котла у інший, заборонено;

перед тим, як перекрити кран, необхідно зупинити насос;

при виявленні сторонніх шумів у насосі необхідно припинити його роботу і усунути несправність;

спіралі електронагрівальних елементів повинні бути повністю занурені у бітум;

при електричному способі розігрiвання не допускається використовувати для заміру рівня бітуму і перемішування металевi предмети.

13.4.2.13. Чистка бітумних котлів допускається тільки після їх повного остигання. Чистка повинна проводитися робiтником, забезпеченим брезентовим костюмом, захисними окулярами, а у разі необхідності протигазом. Робота повинна вестися під наглядом майстра з обов'язковим страхуванням двома іншими робітниками, які знаходяться зовні котлА. Страхування здійснюється за допомогою мотузки, один кінець якої повинен бути закріплений до запобіжного поясу робiтника, який знаходиться у котлі. Котел повинен бути вимкнутий від усіх паро- і бітумопроводiв.

13.4.2.14. При роботі у котлі необхiдно користуватися освітленням 12 В з арматурою у вибухобезпечному виконанні.

13.4.2.15. При розрідженні бітуму, використовуючи гас, лігроін або дизельне паливо, необхідно вжити такі запобіжні заходи:

розріджувати бітум тільки у денний час і під керівництвом майстра чи начальника цеху;

котел для розрідження бітуму можна влаштовувати не ближче 30 м від бітумоплавильної установки. Розріджувати бітум у одному з вільних котлів установки заборонено;

підігрівати розріджений бітум за допомогою пари;

вводити розріджувач у гарячий бітум тільки через шланг, опустивши його кінець у бітум;

розріджувач перекачувати насосом з ємкості, яка повинна бути встановлена не ближче 10 м від котла;

забороняється палити поблизу котла або користуватися відкритим вогнем.

13.4.2.16. Особи, зайняті розрідженням бітуму, повинні бути забезпечені респіраторами, окулярами і повинні знаходитися з підвітряної сторони.

13.4.2.17. При роботі з бітумами у лабораторії необхідно дотримуватися таких запобіжних заходів:

нагрівати бітум у металевих чи фарфорових чашках, які не мають тріщин, на електроплитках закритого типу, встановлених на неспалимий піддон;

не допускати перегріву бітуму та інших нафтопродуктів;

при випарюванні води з бітуму не можна допускати його виплескування і розбризкування, щоб уникнути запалення.

13.4.2.18. При попаданні гарячого бітуму на шкіру необхідно негайно промити обпаленi ділянки гасом чи дизельним паливом, накласти на обпалене місце пов'язку з маззю від опіків чи зробити примочку з 96% етилового спирту і звернутися до лікаря.

13.4.2.19. Приготування мастик iз застосуванням гумовобітумних в'яжучих речовин, а також дьогтебітумних мастик повинно, як правило, робитися у стаціонарних лопатевих мішалках з механічним приводом. Подачу матеріалів на дозування і завантаження у мішалку необхідно механізувати.

13.4.2.20. Емульсійні установки забезпечуються аптечкою з набором медикаментів і нейтралізуючих речовин (сода, борна кислота, слабка оцетна кислота, спирт, лейкопластир, вата, бинт тощо). Для обслуговуючого персоналу влаштовують душові і вмивальні з гарячою і холодною водою, а також обладнують приміщення для схову особистого одягу. При приготуванні емульсій і розчинів емульгаторів у закритих приміщеннях необхідно забезпечити їх припливно-витяжною вентиляцією (кратність обміну 15-20разів).

13.4.2.21. До роботи з лугами і кислотами, а також iз спеціальними емульгаторами допускаються особи, забезпечені бавовняними костюмами з кислототривким просоченням, гумовими рукавичками, протигазами, респіраторами, захисними окулярами і гумовими чоботями.

Завантажити