11.6.8. Ліквідацію невибухлих свердловинних зарядів треба проводити:
повторним вибухом невибухлого заряду у випадку, якщо відказ стався з причини порушення цілості зовнішньої пiдривної мережі і якщо не змінилася величина лінії найменшого опору (далі-ЛНО) невибухлого заряду після вибуху суміжних з ним зарядіВ. Якщо при перевірці ЛНО виявиться можливість небезпечного розлiтання породи при вибуху, то пiдривання невибухлого заряду забороняється;
шляхом розбирання породи у місці знаходження свердловини з невибухлим зарядом з вилученням останнього iз свердловини. При безкапсюльному пiдриванні у заряді з аміачноселітрової ВР розбирання породи бiля невибухлого заряду дозволяється проводити екскаваторами за винятком безпосереднього впливу ковша на ВР;
шляхом пiдривання заряду у свердловині, пробуреній паралельно на відстані не менш 3 м від свердловини з невибухлим зарядом;
при безкапсюльному способі пiдривання і застосуванні ВР II групи допускається вимивання заряду iз свердловини.
11.6.9. Забороняється вкидати бойовик у свердловину (шпур) при прострелюванні її. При глибині свердловин понад 9,5 м вибух заряду при прострелюванні повинен робитися електричним способом чи детонуючим шнуром.
11.6.10. Після проведення прострілу свердловини (шпура) нове заряджання можливе не раніше, як через 15хвилин — при роботі з ВР II групи і не раніше, як через 30хвилин — при роботі з іншими ВР.
11.6.11. Метод малокамерних зарядів треба застосовувати при висоті уступу не більше 8 м; при цьому довжина рукава не повинна перевищувати 5 м, а перетин — 500х500 мм.
11.6.12. Ліквідацію невибухлих зарядів у рукавах треба робити пiдриванням заряду в допоміжному рукаві, який проходить на відстані не менше 1/3 рукава з невибухлим зарядом.
12.1.1. Відомості про терміни руху льоду, розкриття рік, про горизонти води під час паводка повинні бути завчасно одержані від органів гідрометеослужби.
12.1.2. До початку руху льоду і підняття горизонту вод необхідно забезпечити:
цілодобове чергування закріплених відповідальних виконавців, транспортних засобів і підривних команд;
доставку на місце робіт будівельних матеріалів, інструменту, iнвентаря і рятувальних засобів;
освітлення місця, яке охороняється при роботі у темну пору чи при поганій видимості.
12.1.3. На час проходження льодоходу і паводка наказом керівника організації повинні бути створені спеціальні рятувальні групи (стаціонарні і пересувні) у складі не менше 2-х спеціально навчених людей, оснащених спеціально обладнаним катером, човном та іншими рятувальними засобами.
12.1.4. При обстеженні крижаних полів на лiд необхiдно виходити двом і бiльше робітникам, обв'язаним загальною мотузкою, які повинні пересуватися на відстані один від одного не менше 5 м. Кожна група постачається дошками, жердинами чи баграми. Обстеження повинне проводитися під наглядом рятівників.
12.1.5. Не можна підходити до краю криги поблизу ополонок, до кущів і снігових горбiв ближче як на 4 м.
12.1.6. Внаслідок обстеження всі місця, які становлять небезпеку для пересування по льоду, повинні бути позначенi тичками і сосняком.
12.1.7. Підривні роботи при захисті мостів від льодоходу повинні виконуватися з дотриманням вимог "Єдиних правил безпеки при вибухових роботах" ДНАОП 0.00-1.17-92.
12.1.8. До керівництва пiдривними роботами при пропусканні льоду допускаються особи з числа IТП, які пройшли курсове навчання у цій галузі, а також пiдривники зi стажем не менше двох криголамних сезонів.
12.1.9. Бригада пiдривників повинна бути забезпечена човном, мотузкою, ломами, ременями, дошками і рятувальними кругами.
12.1.10. Патронування зарядів на плавзасобах заборонено.
12.1.11. На одного пiдривника не повинно приходитися понад 12 зарядів.
12.1.12. Кидати заряди на пливучі крижини або затори можна тількі у виняткових випадках і тільки з берега.
12.1.13. Довжина вогнепровідного шнура для зарядів, які кидаються на крижину, повинна бути не менше 150 мм і не більше 250 мм.
12.1.14. Пiдривання шуги дозволяється робити зарядами, які кидаються з берега чи безпосередньо зi споруди, яку захищають, у місця, де шуга ущiльнюється і виникає небезпека затору.
12.1.15. Утворені вибухом ополонки і розпушений у воді лiд необхідно огороджувати спеціальними знаками.
12.1.16. Оглядати невибухлі заряди треба не раніше як через 15хвилин після останнього вибуху.
12.1.17. Невибухлий заряд повинен бути підірваний спільно з іншим зарядом. Розряджати невибухлі заряди заборонено.
12.1.18. При підготовці мостових опор до пропускання весняних вод робітники, які сколюють кригу бiля опор, проводять промірювання глибин та інші роботи, повинні бути забезпечені баграми, жердинами і за допомогою поясів і вiрьовок застрахованi від падіння у воду.
12.1.19. Для піднесення каменю до місця ліквідації розмивів, повинні бути влаштовані трапи або покладені схiдці з поручнями. Підходи до робочих місць слід періодично очищати від криги і посипати піском. У темну пору робочі місця і підходи до них повинні бути добре освітлені (не менше 10лк).
12.1.20. На дільницях укріплювальних робіт, схильних до навалу криги, з верхньої сторони від місця робіт необхiдно мати чергового з гучномовним зв'язком для попередження робiтникiв про небезпеку і багром для відштовхування крижин, колод і інших плавучих предметів.
12.1.21. Небезпечні місця повинні бути огороджені, а круті узвози на берегах ріки чи на укосах насипу підходів і регуляційних споруд (крутiше 20о) обладнані трапами або сходами з поручнями.
При роботі у нічний час місця проведення робіт і складування матеріалів повинні бути добре освітлені (не менше 10лк).
12.1.22. При ліквідації наслідків розмиву насипу підходів і регуляційних споруд мостити укоси або укладати камiнь у плітньові клітi необхідно знизу (від пiдошви) догору.
При мостiнні укосів висотою понад 3 м або слизьких укосів з закладанням менше 1:2 брукiвник повинен одягнути запобіжний пояс і прив'язатися до якої-небудь надійної опори.
12.1.23. При в'язанні пiдстилок (в'язанок) на плаву, рублені плоти повинні бути покриті дощаним настилом.
Намоклими і замерзлими прядив'яними канатами користуватися забороняється.
12.2.1. До управління плавучими засобами допускаються особи не молодшi 18років, які мають посвідчення на право роботи на плавучих засобах і знають усі вимоги до безпеки проведення робіт.
12.2.2. Усі плавучі засоби вантажопідйомністю понад 1 т, а також зі стаціонарними механічними двигунами повинні мати судове посвідчення і сертифікат на вантажопідйомність і пасажиромісткість.
12.2.3. Весельні і моторні човни з двигуном до 10к.с. при плаванні у нічний час повинні мати закріплений у носовій частині ліхтар з білим вогнем, видимим з усіх сторін.
12.2.4. На кожний весельний човен, що використовується для перевезення людей, призначається старший, який пройшов спеціальну підготовку і здав іспит.
12.2.5. Мінімальна висота надводної частини борту повинна бути:
для весельного човна і палубних (закритих) понтонів — 250 мм;
відкритих понтонів — 500 мм;
інших суден — по нормах pічкового регістру.
12.2.6. Забороняється перевозити на плавзасобах предмети, які заважають роботі веслярів або мотористів, а також вогненебезпечнi і вибуховi речовини разом з пасажирами.
12.2.7. На плавучих засобах повинна бути вказана встановлена норма перевезення, перевищувати яку забороняється.
12.2.8. Плавзасоби повинні відповідати таким вимогам:
бути мiцними і водонепроникними;
мати огородження у вигляді мiцних поручнiв висотою 1000 мм (крім човна);
канат для переміщування дощаника (барки) повинен бути випробуваний на міцність при підвищеному навантаженні, про що складається відповідний акт;
забезпечуватися засобами сигналізації: сигнальними ліхтарями, дзвоном або мегафоном, прапорцем білого кольору;
освітлюватися у темну пору і при поганій видимості.
12.2.9. Причальний майданчик (пристань) обладнується швар товими приладами, поручневою огорожею, трапами і мiцно закрiплюється на березі.
12.2.10. Засоби переправи повинні бути забезпечені у достатній кількості рятувальним приладдям.
12.2.11. При розміщенні поромної переправи чи понтонного мосту поза населеними пунктами на відситані 150-200 м від переправи повинен бути установлений попереджувальний знак "Розвiдний міст"; при розміщенні переправи в містах і інших населених пунктах попереджувальний знак повинен бути встановлений на відстані 50-100 м від переправи.
12.2.12. За обслуговування і безпеку експлуатації плавучих засобів повинна нести вiдповiдальнiсть особа з числа IТР, яка призначується наказом.
12.2.13. При роботі поромних переправ повинні виконуватися такі вимоги:
транспортні засоби і дорожні машини при очікуванні переправи повинні спинятися на дорозі бiля вказівного знаку "Місце стоянки" і в'їжджати на пором тільки за сигналом чергового;
завантаження порому і вивантаження необхідно робити після закріплення порому бiля причальних устаткувань і установлених перехідних щитів і трапіВ. Входити на пором і сходити з нього можна тільки по трапу;
завантаження порому проводиться у такій послідовності: спочатку заїжджають транспортні засоби і машини, після цього — люди, а розвантаження проводиться у зворотному порядку;
двигуни транспортних засобів і дорожнiх машин під час переправи необхідно вимкнути, машини загальмувати і надійно закріпити. Двигуни можна вмикати тільки після швартування порому і подачi трапів;
машиністи і водії не повинні залишати без нагляду машини пiд час руху порому;
забороняється робота поромних переправ при сильному вітрі, штормі, льодоході і сплаві лісу.
12.2.14. Переходити або переїжджати ріку вбрiд можна при швидкості течії і глибині ріки, зазначених в таблиці 8.
Таблиця 8
| Об'єкт переїзду чи переходу вбрiд | Найбільша глибина броду, м, при швидкості течії, м | |
| < 1 | < 2,5 | |
| Пішоходи | 1,00 | 0,5 |
| Вершники | 1,25 | 0,8 |
| Вози | 0,70 | 0,5 |
| Автомобілі | 0,80 | 0,7 |
| Трактори | 1,00 | 1,0 |
Примітка. При герметизації кабіни автомобіля глибина броду, яка допускається може бути до 1,2 м.
12.2.15. При переході вбрiд, щоб не запаморочилася голова, необхідно дивитися прямо перед собою, а не на воду.
12.2.16. Небезпечні місця поблизу броду (ями, водовороти, корчі) необхiдно відзначати пізнавальними знаками, добре розрізнюваними на фоні води (рейки з червоними і білими смугами, тичини з червоними прапорцями тощо). Влаштовувати їх необхідно не ближче 5 м до небезпечного місця.
12.2.17. Вбрiд дозволяється переносити вантаж масою до 50кг при швидкості течії не вище 1,5 м/с і глибині броду до 500 мм.
12.2.18. Автомобіль, який долає водну перепону, повинен рухатись на нижчих передачах і, як правило, при максимальних обертах колiнчатого валу двигуна.
12.2.19. При русі колони автомобілів через брiд наступний автомобіль починає долати водну перепону тільки після виходу на протилежний берег автомобіля, який їде попереду. У тих випадках, коли дно річки чи струмка складено слабкими грунтами, брiд необхідно зміцнювати кам'яними матеріалами.
12.3.1. Рух по льоду або роиота на ньому дозволяється начальником дорожньої організації наказом після обстеження стану крижаного покрову, визначення його міцності, установки огородження небезпечних місць і вказівних знаків (віхи, дорожні знаки, сигнальні вогні).
12.3.2. Товщина льоду залежно від маси вантажу брутто визначається за таблицею 9.
Таблиця 9
| Навантаження | Маса вантажу, т | Товщина льоду при температурі від -10до -20оС, см | Гранична відстань до кроми льоду, м |
| Людина у похідному спорядженні | 0,1 | 10 | 5 |
| Автомобіль з вантажем | 3,5 6,5 10,0 | 25 35 40 | 19 25 26 |
| Трактор з вантажем | 20,0 40, | 55 95 | 30 38 |
ПриміткА. При розрахунку приймається тільки товщина мiцних шарiв льоду; шари сніжного і нiздрюватого льоду, просоченого водою, iз загальної товщини виключаються. Треба також враховувати, що з вiддаленням від берегів, а також весною міцність льоду знижується.
12.3.3. разі появи на кризі води під дією приливу чи нагону льоду розрахункове навантаження на лiд повинно бути знижено на 50-80%.
12.3.4. опустиме значення товщини льоду із табл.9необхідно збільшити у 1,1 раза при середній температурі повітря за останні 3 доби мінус 5оС, у 1,4 раза — при 0оС, у 1,5раза — вище 0оС.
12.3.5. Лiд повинен бути прозорим. Якщо лiд наморожений або мутний, то допустима товщина льоду (диВ. таблицю 8) збільшується у 2 рази. При порушенні кристалiчної структури льоду їзда по ньому забороняється.
12.3.6. Для стаціонарного навантаження допустиму товщину льоду збільшують у 1,5раза.
12.3.7. Товщина льоду по осі майбутньої крижаної дороги повинна визначатися через інтервали, рівні 0,05ширини річки.
12.3.8. Надійність крижаної дороги на ріках з швидкістю течії 1,5 м/с перевіряють через кожні 5діб, на ріках з меншою швидкістю течії — через 10діб, а з настанням відлиги — 2-3 рази за добу.
Результати вимірювань товщини льоду у всіх випадках необхiдно оформляти актом.
12.3.9. Крижані дороги повиннi влаштовуватися на максимальній відстані від ополонок, але не ближче 150 м. Дороги повиннi бути огороджені вiхами, встановленими на відстані 50 м одна вiд одної.
12.3.10. На крижаних переправах організується тільки односторонній рух транспортних засобіВ. Для зустрічного руху повинен бути встановлений інший шлях на відстані не менше 150 м від першого.
На шляху руху лiд повинен очищатися від снігу на ширину не менше 20 м.
12.3.11. Під час руху транспортних засобів по льоду дверцята кабіни необхiдно держати відчиненими.
Швидкість руху по льоду автомобілів не повинна перевищувати 20км/г, тракторів — 10км/г. Забороняються зупинки, рух ривками, розвертання і обгін. Під час переправи по льоду не допускається знаходження у транспортній кабiні пасажирів.
12.3.12. З'їзд техніки з берега на лiд без трапів допускається у тому випадку, якщо лiд бiля берега не має тріщин і розмивів, не зависає над водою і мiцно з'єднаний з берегом. Зависання льоду необхiдно перевіряти через пробиті у ньому ямки: вода, яка з'явилася в них повинна закривати нижню частину стінок пробитих ямок на висоту, рівну 0,8-0,9товщини льоду.
12.3.13. Перехід людей з берега на лiд, який має тріщини і розломи, здійснюється тільки по трапах.
12.3.14. При видимих ознаках руйнування льоду (прогини, здимання, тріщини), а також при наповнених водою коліях переправа техніки забороняється.
12.3.15. Несправні машини повинні бути вiдбуксовані з дороги, прокладеної по льоду, за допомогою довгого канату тягачем, який знаходиться на березі.
12.3.16. Забороняється пересування машин по крижаній переправі у туман і хуртовину.
12.3.17. Техніка, яка переправляється по льоду, повинна бути забезпечена достатньою кількістю палива, щоб виключити дозаправку на льоду.
13.1.1. Виробничі бази і заводи дорожньо-будівельної галузі повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85"Производственные здания", ДНАОП 0.03-3.01-71 "Санітарні норми проектування промислових підприємств" та будуватися відповідно до розробленого
проекту, генеральний план якого зобов'язаний передбачати:
належне планування території майданчика і його благоустрій;
найбільш раціональну організацію технологічного процесу;
раціональне розміщення будов, включаючи санітарно-побутові приміщення, споруд, мереж комунiкацій і проїздів; облік місцевих умов (клімат, навколишня забудова, переважаючий напрямок вітру, рельєф місцевості тощо).
13.1.2. В проекті заводу повинні бути відображені всі питання охорони праці обслуговуючого персоналу і охорони навколишнього середовища.
Територія бітумної бази чи асфальтобетонного заводу повинна мати рівну поверхню і уклон, що забезпечує відвід поверхневих вод. Бiтумосховища повинні бути зачинені мiцними щільними настилами або огороджені. В темний час доби територія повинна бути освітленою.
13.1.3. В місцях переходів через галереї, конвеєри повинні бути влаштовані містки шириною не менше 600 мм з поручнями висотою 1000 мм.
13.1.4. Під'їзні шляхи на території виробничих баз і заводів повинні бути організовані по кільцевому принципу. Ширина проїзної частини доріг приймається не менше 6м для двостороннього і 3,5 м для одностороннього руху.
Ширина проходів для переміщування матеріалів вручну повинна бути не менше 2 м.
13.1.5. Для забезпечення безпеки руху транспортних засобів по території підприємства на в'їздi повинен бути установлений щит із вказаною на ньому експлікацією будов, цехів, споруд, складів і схемою руху транспорту і пішоходіВ. В необхідних місцях ділянок дороги повинні бути установлені відповідні дорожнi знаки і нанесена розмітка.
13.1.6. Залізничну вітку широкої колії необхiдно розташовувати бiля одної з меж території з таким розрахунком, щоб не було перехрещень із нею транспортних шляхів.
13.1.7. При неможливості уникнути перехрещень автомобільної дороги із рейковими шляхами повинен бути обладнаний переїзд відповідно до "Інструкції по експлуатації переїздів на залізницях" ЦП 4866, 1991 р.
Заборонено рух через залізницю у невстановлених місцях.
13.1.8. Території заводів і баз повинні бути огородженi в населених пунктах суцільним парканом висотою 2,8 м, а в ненаселених місцях дозволяєтся улаштовувати дротяні або гратчасті огорожi висотою не менше 2-х метріВ. В паркані, крім основних ворiт, повинні бути передбачені запасні, на випадок пожежі.
13.1.9. Особам, не зв'язаним з основними і допоміжними технологічними роботами, а також з обслуговуванням устаткування, забороняєтся знаходитися у виробничій зоні заводів.
13.1.10. Територію підприємства, проїзди, проходи, кранові колiї, вантажно-розвантажувальні і робочі майданчики необхідно регулярно очищати від сміття і виробничих відходів, а зимою — від снігу і криги. Проїзди і проходи зимою повинні посипатися протиожеледними матеріалами.
13.1.11. Трубопроводи в місцях пересічення з проїздами і проходами повинні бути підняті над габаритом транспортних засобів чи заглибленi, або захищені надійними переїздами і переходами.
13.1.12. Територія виробничих підприємств повинна бути освітлена в темний час доби відповідно до СНиП II-4-79"Естественное и искусственное освещение." і ГОСТ 12.1.046-85"Строительство. Нормы освещения строительных площадок".
13.1.13. Протипожежні заходи на території бази, заводу повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004-94 "Пожарная безопасность. Общие требования" і "Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій дорожнього господарства корпорації "Укравтодор", які затверджені 20.12.1995р.
13.1.14. Рівень виробничого шуму і вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати вимог ГОСТ 12.1.003-83 "Шум. Общие требования безопасности", ДНАОП 0.03-3.14-85"Санітарні норми допустимих рівнів шуму на робочих місцях" та ГОСТ 12.1.012-90"Вибрация. Общие требования безопасности".
13.1.15. Мікроклімат виробничих приміщень баз і заводів повинен відповідати вимогам, установленим ГОСТ 12.1.005-88"Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования".
13.1.16. Для зниження рівня сприйняття шуму необхідно застосовувати індивідуальні протишумні засоби — навушники і вушні тампони (заглушки).
Для зниження шкідливого вібраційного впливу на організм людини, робітники, які обслуговують вібраційні установки і працюють з ручним вібратором, повинні забезпечуватися противібраційними черевиками і рукавицями.
13.1.17. При дистанційному управлінні на виробничих підприємствах підхід до пульту управління повинен бути вільним, не загородженим конструкціями, устаткуванням і матеріалами.
13.1.18. Усі органи управління механізмами повинні мати чіткі написи про їх призначення.
13.1.19. На пульті управління повинні бути влаштовані система сигналізації і аварійні вимикачі (рубильники) для термінового обезструмлення всього комплексу устаткування.
13.1.20. Пуск, зупинку і зміни режиму роботи машин і механізмів, що обслуговують двоє і бiльше робiтникiв, дозволяється тільки за вказаними в інструкції сигналами.
13.1.21. Після закінчення роботи будь-якої технологічної ланки чи в цілому всієї технологічної схеми повинна бути виключена можливість пуску устаткування сторонніми особами.
13.1.22. Огляд, ремонт і обслуговування устаткування допустимi тільки після його зупинки і вживання заходiв, що виключають помилкове і мимовільне включення.
13.1.23. Обслуговування устаткування, працюючого при високій температурі, допустимо після його остигання до 40oС.
13.1.24. При проведенні технічного обслуговування і ремонтів устаткування, будов, споруд необхідно пильно слідкувати за відновленням проектних показників безпеки.
13.2.1. Складське господарство на виробничих базах і заводах повинно бути організовано відповідно до технологічних процесів, а складські приміщення повинні відповідати вимогам СНиП 2.11.01-85* "Складские здания".
На приоб'єктних складах повинен бути мінімальний (5-6змін) запас матеріалів.
13.2.2. Закриті склади, розміщені в підвальних і напівпідвальних приміщеннях і тi, що мають сходи більше нiж із одним маршем або з одним маршем висотою понад 1,5 м, необхідно облаштовувати люками і трапами для спуску вантажів безпосередньо в складське приміщення і підйомниками для підняття вантажу зi складу.
13.2.3. Склади, розміщені вище першого поверху і тi, що мають сходи з кількістю маршiв більше одного чи висотою понад 2 м, необхідно обладнувати підйомником.