- розмір одиничної твердої частки - не більше 10 мкм.
Природний газ може використовуватись лише для живлення обладнання, розташованого поза приміщеннями в межах визначеної газонебезпечної зони.
11.2.3 На системи подачі стиснутого повітря (газу) повинен бути складений експлуатаційний формуляр, аналогічний указаному в 11.1.3 цього розділу.
11.2.4 Технічне обслуговування системи подачі стиснутого повітря (газу) проводиться виробничим персоналом підприємства (АГНКС) або силами спеціалізованої організації за затвердженими графіками.
11.2.5 Під час технічного обслуговування системи подачі стиснутого повітря (газу) проводяться щодобові огляди та планові ремонти.
11.2.6 Технічне обслуговування нагнітальних засобів, установок осушення повітря (газу), регуляторів тиску повітря (газу), КВП i А електрообладнання, посудин, що працюють під тиском, трубопроводiв та арматури, якi входять до складу системи подачі стиснутого повітря (газу), що необхідний для живлення пневматичних пристроїв систем автоматичного регулювання, контролю i захисту, повинно проводитись відповідно до вимог паспортів підприємств-виробників відповідного обладнання i розділів 4, 5, 7, 9,10 цих Правил.
11.3.1 Для забезпечення безпеки людей і збереження будівлі (споруди), обладнання АГНКС від загорання (вибуху) у випадку прямого удару блискавки та розряду статичної електрики, а також від повторних їх проявів слід передбачити заходи РД 34.21.122-88 «Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений».
11.3.2 Заземлення електроустановок АГНКС повинне відповідати вимогам чинних «Правил технической эксплуатации электроустановок потребителей»,
ДНАОП 0.00-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» та ВСН 269-72 «Тимчасова інструкція з монтажу захисного заземлення електроустановок систем автоматизації».
11.3.3 Відповідальність за справність блискавкозахисту та заземлювальних пристроїв покладається на особу, яка відповідає за електрогосподарство.
Не дозволяється використовувати виробничі трубопроводи та інше технологічне обладнання як заземлювальні пристрої.
11.3.4 На кожний заземлювальний пристрій, що знаходиться в експлуатації на АГНКС, повинен бути складений паспорт, який містить схему заземлення, основні технічні данi, данi про результати перевірки опору заземлювального пристрою, про характер ремонтів та змін, що внесені в даний пристрій.
11.3.5 У процесі експлуатації кожен заземлювальний пристрій на АГНКС повинен підлягати технічному обслуговуванню та ремонту. Обсяги та терміни їх технічного обслуговування і ремонту повинні відповідати обсягам та термінам, що вказані в «Правилах технической эксплуатации электроустановок потребителей».
11.3.6 Результати технічного обслуговування заземлювальних пристроїв, а також виявлені несправності та заходи з їх усунення повинні фіксуватись у паспорті на заземлювальний пристрій.
11.3.7 Не дозволяється здійснювати експлуатацію електроустановок, у яких величини опору заземлювальних пристроїв більші допустимих величин, вказаних у «Правилах технической эксплуатации электроустановок потребителей».
11.3.8 Терміни проведення технічного обслуговування та ремонтів заземлювальних пристроїв необхідно пов’язувати з термінами періодичного обслуговування та ремонтів технологiчного обладнання. Роботи з технічного обслуговування та ремонтів заземлювальних пристроїв повинні проводитись за графіками, що затверджені i узгоджені у встановленому порядку, силами підприємства або спеціалізованої організації.
11.3.9 Заходи безпечної експлуатації блискавкозахисту та систем заземлення повинні відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» і розділам 4 і 10 цих Правил.
11.4.1 Заходи пожежної безпеки, безпечна експлуатація та обслуговування протипожежного обладнання здійснюються відповідно до вимог
НАПБ А.01-001-95 «Правила пожежної безпеки в Україні» та «Правил пожежної безпеки в газовій промисловості України» (ППБГП-97), затверджених
АТ «Укргазпром» від 19.02.97 р. № 57.
11.4.2 АГНКС повинні бути забезпечені протипожежним обладнанням відповідно до вимог розділу 8.1 «Правил пожежної безпеки в газовій промисловості України» (ППБГП-97) та відповідати вимогам «Правил пожежної безпеки в Україні».
Відповідальність за своєчасне і повне оснащення АГНКС пожежним обладнанням та первинними засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, збереження та справність, а також за навчання працівників Правилам користування ними несе перший керівник (начальник АГНКС).
11.4.3 На кожній АГНКС на видному мi сцi повинна бути вивішена табличка із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові посадової особи, яка відповідає за пожежну безпеку.
11.5.1 Під час виконання газонебезпечних робіт на АГНКС використовуються (за необхідності) шлангові протигази або ізолювальні засоби індивідуального захисту органів дихання.
11.5.2 Резерв шлангових протигазів на АГНКС повинен складати 10 % від кількості людей, якi користуються ними (але не менше одного).
11.5.3 Перед роботою в шланговому протигази необхідно перевірити справність маски та шлангу протигазу. Останній вважається придатним, якщо під час затискання рукою шланга дихати в протигазі неможливо.
Маска протигазу повинна щільно прилягати до обличчя, але не викликати больових відчуттів.
11.5.4 Шланг протигазу повинен бути довжиною не менше 8 м, а якщо його довжина 10 м, він повинен бути обладнаний пристроєм для нагнітання повітря.
11.5.5 Під час роботи в шланговому протигазі необхідно слідкувати, щоб повітрозабірний патрубок шлангу знаходився в зоні чистого повітря, а сам шланг не був затиснутий будь-якими предметами. Кінець шлангу з повітрозабірним патрубком повинен бути закріплений для попередження можливого переміщення.
11.5.6 До роботи в ізоляційних засобах індивідуального захисту органів дихання можуть бути допущені особи, які пройшли спеціальний інструктаж.
11.5.7 Тривалість роботи у шланговому протигазі без перерви не більше
30 хв.
11.5.8 Протигази на АГНКС зберігаються в спеціальних шафах. Під час зберігання ізолювальних засобів індивідуального захисту органів дихання останні повинні бути в вертикальному положенні, а вентилі балонів повинні бути закриті.
Не дозволяється змащувати ізолювальні засоби індивідуального захисту органів дихання будь-яким маслом.
11.5.9 Відповідальність за стан та утримання шлангових протигазів i ізолювальних засобів індивідуального захисту органів дихання покладається наказом по підприємству на начальника АГНКС або на спеціаліста, окремо призначеного для цього.
11.5.10 Ступінь придатності рятувальних поясів, карабінів та мотузків необхідно визначати зовнішніми оглядами та випробуваннями.
11.5.11 Зовнішній огляд рятувальних поясів, карабінів та мотузків повинен проводитись один раз у десять днів особою, яка відповідає за стан і утримання рятувальних поясів й мотузків на АГНКС, а також кожний раз перед та після їх застосування.
11.5.12 Не дозволяється застосовувати рятувальні пояси в разі виявлення пошкоджень поясної стрічки та ременів для застібання (надрив, надріз, тощо, незалежно від їх розміру).
11.5.13 Не дозволяється застосовувати карабіни в разі:
- деформації затворів (не відкривається i не закривається);
- наявності виступів i нерівностей у мiсцi входу кріплення в замок;
- наявності нещільностей i виступів у мiсцi шарнірного кріплення затвору;
- ослаблення натягу пружини затвору;
- наявності на поверхні карабіну нерівностей та гострих виступів.
11.5.14 Не дозволяється використовувати мотузки за наявності обірваних ниток або слідів гнилості.
11.5.15 Рятувальні пояси з кільцями для карабінів повинні підлягати один раз на шість місяців випробуванню на міцність статичним навантаженням у 200 кг, для чого до кільця поясу, застібнутого на обидві пряжки, прикріплюють вантаж вагою 200 кг, який залишається в підвішеному станi на протязі 5 хв., після зняття вантажу на поясі не повинно бути ніяких слідів пошкоджень.
11.5.16 Пояснi карабіни підлягають випробуванню на міцність один раз на шість місяців статичним навантаженням у 200 кг. Для цього до карабіну прикріплюють вантаж вагою 200 кг i карабін з відкритим затвором залишається під навантаженням на протязі 5 хв. Після зняття вантажу карабін не повинен мати зміненої форми. Звільнений затвор повинен правильно i Вільно стати на своє місце.
11.5.17 Рятувальні мотузки підлягають випробуванню на міцність один раз на шість місяців статичним навантаженням у 200 кг на протязі 15 хв. Після зняття навантаження на мотузкові не повинно бути ніяких слідів пошкоджень. Збільшення довжини мотузка від прикладеного навантаження не повинно перевищувати 5 % від його початкової довжини.
11.5.18 Всі випробування рятувальних поясів, карабінів та мотузків повинні проводитись комісією, що призначається наказом по підприємству, з оформленням відповідного акту.
Всі засоби індивідуального захисту, що не витримали випробування, повинні знищуватись. Кожному поясу i мотузкові, що витримали випробування, повинні надаватись інвентарні номери.
11.6.1 Роботи із застосуванням вантажопідіймального обладнання, що проводяться на АГНКС, виконуються відповідно до вимог
ДНАОП 00.0-1.03.93 «Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів», затверджених Держнаглядохоронпраці від 16.12.93 р. № 128 і цих Правил.
11.6.2 Керівництво підприємства (АГНКС) повинно забезпечити утримування вантажопідіймального обладнання, знімальних вантажозахватних пристроїв, які належать АГНКС, у справному стані та безпечні умови їх роботи шляхом організації відповідного опосвідчення, ремонту та обслуговування.
Для цього необхідно:
- призначити осіб, відповідальних за безпечну експлуатацію вантажопідіймального обладнання, знімальних вантажозахватних пристосувань;
- встановити порядок профілактичних оглядів та ремонтів, які забезпечують утримання вантажопідіймального обладнання в справному стані;
- встановити порядок навчання та періодичної перевірки знань персоналу, який експлуатує вантажопідіймальне обладнання, згідно до
ДНАОП 00.0-1.03.93 «Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів» і цих Правил;
- забезпечити інженерно-технічних працівників правилами та керівними вказівками з безпечної експлуатації вантажопідіймальних машин, а персонал - виробничими інструкціями;
- забезпечити виконання інженерно-технічними працівниками вимог
ДНАОП 00.0-1.03.93 «Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів» та цих Правил, а обслуговуючим персоналом інструкцій.
11.6.3 Для нагляду за безпечною експлуатацією вантажопідіймального обладнання АГНКС повинен бути призначений інженерно-технічний працівник з нагляду за вантажопідіймальними машинами після перевірки знань
ДНАОП 00.0-1.03.93 «Правила будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів» комісією та видачі відповідного посвідчення.
11.6.4 Періодична перевірка знань інженерно-технічного працівника з нагляду за вантажопідіймальними машинами проводяться через три роки. Оскільки АГНКС - підприємство з малою кількістю вантажопідіймальних машин інженерно-технічний працівник з нагляду за вантажопідіймальними машинами повинен призначатися організацією, якій підпорядкована АГНКС та може бути одним на кілька АГНКС.
11.6.5 У разі виявлення несправностей, а також порушень вимог
ДНАОП 00.0-1.03.93 «Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів» і цих Правил під час роботи вантажопідіймального обладнання та його обслуговування, інженерно-технічний працівник з нагляду за ним повинен прийняти заходи з усунення цих несправностей або порушень, а у випадку необхідності повинен припинити роботу вантажопідіймального обладнання.
Вантажопідіймальне обладнання не дозволяється допускати до роботи в разі:
- обслуговування його неатестованими працівниками, а також у випадку коли не призначені особи, які відповідають за справний стан або безпечне проведення робіт з переміщення вантажів;
- експлуатації вантажопідіймального обладнання, термін технічного опосвідчення якого закінчився;
- невиконання приписів органів технагляду;
- виявлення на вантажопідіймальному обладнанні численних несправностей, які свідчать про відсутність нагляду за її технічним станом;
- наявності тріщин у відповідальних місцях металоконструкцій;
- неприпустимому зношенні крюків, ланцюгів.
12.1 Порядок заправлення автотранспорту та пересувних автогазозаправників (ПАГЗ) стиснутим газом на АГНКС визначається адмiнiстрацiєю підприємства, до якого належить АГНКС. Заправлення проводиться відповідно до Технологічного регламенту заправлення автомобілів стисненим природним газом на АГНКС та за місцевою «Інструкцією з заправлення автомобілів стисненим природним газом на АГНКС», розробленою на основі ПІ 1.1.23-96-2000 «Примірна інструкція з охорони праці при заправці автомобілів стисненим природним газом на АГНКС» і затвердженою відповідно до вимог ДНАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», а також інструкцією з експлуатації підприємства-виробника ГЗК.
12.2 Заправлення автотранспорту та ПАГЗ стиснутим газом на АГНКС повинне проводитись у порядку черги, за виключенням автотранспорту спеціального призначення (автомобілі пожежної охорони, швидкої медичної допомоги, мiлiцiї, тощо).
12.3 Заправлення ПАГЗ повинно виконуватись переважно в нічний час на спеціально виділених АГНКС за межами населених пунктів.
Перебування ПАГЗ на території АГНКС необхідно обмежувати періодом часу, необхідним для його заправлення.
12.4 На території АГНКС наповнювач повинен слідкувати за дотриманням водіями автотранспорту та ПАГЗ знаків дорожнього руху. Швидкість руху автотранспорту не повинна перевищувати 5,0 км/год.
12.5 В’їзд автотранспорту та ПАГЗ на заправлення повинен проводитись з дозволу оператора (наповнювача) або з дозволу відповідної світлової сигналізації. В’їзд автотранспорту та ПАГЗ на заправлення здійснюється за схемою руху автотранспорту на даній АГНКС і тільки за відсутності пасажирів у їх кабінах або кузовах.
12.6 Після зупинки автомобіля біля газозаправної колонки, наповнювач зобов’язаний впевнитись, що водій вимкнув двигун, ввімкнув стоянкове ручне гальмо, витяг ключ із замка запалювання, вимкнув акумуляторну батарею і залишив кабіну.
Не дозволяється здійснювати заправлення автотранспорту в разі наявності людей у боксі автотранспорту, що заправляється.
12.7 Не дозволяється здійснювати заправлення автомобілів, що знаходяться під час заправлення на гнучкому або жорсткому зчепленні для запобігання ускладнень в разі виникнення аварійної ситуації.
12.8 Не дозволяється здійснювати заправлення стиснутим газом автотранспорту та ПАГЗ у разі виявлення несправностей їх заправних вентилів, а також у разі візуального виявлення механічних пошкоджень (тріщин, зміни форми) газобалонного устаткування або за наявності в ньому нестандартних елементів та відсутності на них відповідних документів, а також заправлення автотранспорту в разі виявлення невiдповiдностi газобалонного обладнання виду та тиску газу, що заправляється.
12.9 Газобалонна установка автотранспорту, а також газове обладнання ПАГЗ є штатними одиницями автотранспорту та ПАГЗ, i за їх технічний стан персонал АГНКС відповідальності не несе.
12.10 Не дозволяється здійснювати заправлення стиснутим газом автотранспорту та ПАГЗ за наявності витікань газу на газозаправній колонці, у шлангах, а також на газобалонній установці автотранспорту та посудин ПАГЗ.
12.11 Якщо під час заправлення виявлені витікання газу з газобалонної установки автотранспорту або ПАГЗ слід вжити заходи, що передбачені планом локалізації та лiквiдацiї аварійних ситуацій і аварій.
12.12 Не дозволяється здійснювати заправлення автотранспорту та ПАГЗ під час грози.
12.13 Не дозволяється здійснювати заправлення автомобілів, завантажених балонами з киснем, пропан-бутаном та іншими горючими та отруйними газами, посудинами з паливно-мастильними матеріалами, вибуховими та іншими вибухопожежонебезпечними вантажами.
12.14 Заправлення автотранспорту та ПАГЗ стиснутим газом на АГНКС може проводитись або автоматично (дистанційно) з пульту управляння (операторної), або вручну через запiрнi пристрої, якi встановлені на газозаправній колонці.
Заправлення автотранспорту та ПАГЗ стиснутим газом на АГНКС виконується двома працівниками, один з яких (наповнювач) виконує заправлення автомобілів, контроль за роботою обладнання заправної галереї і дотриманням водіями транспортних засобів правил безпеки, а інший (оператор) контролює або здійснює управління процесом заправлення з пульту оператора.
У випадку вимушеної відсутності наповнювача балонів на робочому місці (хвороба, відпустка, тощо) роботу наповнювача може виконувати машиніст КУ, якщо він пройшов спеціальне навчання за професією наповнювача балонів у навчальному закладі і на даний момент не задіяний в якості машиніста КУ.
12.15 Під час ручного способу заправлення автотранспорту операції заправлення виконуються в такій технологічній послідовності:
наповнювач зобов’язаний:
- переконатись, що запірні пристрої на підвідних газопроводах до газозаправної колонки - закриті;
- переконатись, що запірні пристрої, які встановлені на газозаправній колонці – закриті, а на «свічці» – відкриті (у випадку наявності на колонці трьохходового крану, останній повинен бути встановлений у положення «скид»);
- закрити запірний пристрій, який встановлений на «свічці» (у випадку наявності трьохходового крану, останній встановлюється в положення «закрито») і переконатись за манометром, встановленим на газозаправній колонці, що тиск газу дорівнює нулю;
наповнювач дає дозвіл на здійснення операції заправлення водію автотранспортного засобу, який зобов’язаний:
- приєднати газозаправну головку шлангу газозаправної колонки до вентиля газобалонної установки автотранспорту та відкрити його (вентиль) попередньо впевнившись, що вентиль подачі палива на двигун закритий;
наповнювач зобов’язаний:
- перевірити за манометром колонки надлишковий тиск газу в газобалонній установці автотранспортного засобу та відкрити запірні пристрої, які встановлені на газозаправній колонці (у випадку наявності трьохходового крану останній встановлюється в положення «відкрито») та здійснити подачу газу на газозаправну колонку.
Після закінчення заправлення автотранспорту (тиск газу на газозаправній колонці та в газобалонній установці автотранспорту не більше 20 МПа) наповнювач перекриває подачу газу на газозаправну колонку. Водій зобов’язаний закрити вентиль на газобалонній установці автотранспорту, а наповнювач зобов’язаний закрити запірні пристрої, що встановлені на газозаправній колонці, відкрити вентиль на «свічку» (у випадку наявності трьохходового крану, останній повинен знаходитись у положенні «скид»). Водій, переконавшись за манометром, що тиск газу в заправному шлангу дорівнює нулю, від’єднує шланг від вентиля газобалонної установки автотранспорту.
12.16 Під час автоматичного або дистанційного способах заправлення автотранспорту операції заправлення виконуються в такій технологічній послідовності:
наповнювач зобов’язаний:
- перевірити положення запірної арматури, що встановлена на газозаправній колонці (вентиль подачі газу на колонку – «закритий», а вентиль, що встановлений на «свічці» – «відкритий» (у випадку наявності трьохходового крану, останній повинен знаходитись у положенні «скид»));
- закрити вентиль, що встановлений на «свічці», перевести трьохходовий кран у положення «відкрито»;
- впевнитись за манометром, який встановлений на газозаправній колонці, що тиск газу дорівнює нулю;
наповнювач дає дозвіл на здійснення операції заправлення водію автотранспортного засобу, який зобов’язаний:
- підключити заправну головку шлангу газозаправної колонки до вентиля газобалонної установки автотранспорту, попередньо впевнившись, що вентиль подачі палива на двигун закритий і відкрити вентиль газобалонної установки;
наповнювач балонів (оператор) зобов’язаний:
- перевірити за відповідними світловими сигналами на пульті управління необхідне (для заправлення) положення запірної арматури, яка встановлена на підвідних газопроводах до газозаправної колонки. У разі відсутності приладу (лічильника) для визначення кількості газу, що надходить на заправлення, перевірити наявність залишкового тиску в газобалонній установці автотранспорту (за манометром, який встановлено на пульті управління заправленням). Переконатись у відсутності сторонніх людей у боксі автотранспорту, що заправляється, здійснити заправлення автотранспорту шляхом відповідних переключень ключів управління або натисканням кнопок, які розміщенні на пульті управління.
Після закінченні заправлення автотранспорту:
наповнювач (оператор) зобов’язаний:
- шляхом відповідних переключень ключів управління або натисканням кнопок, що розміщенні на пульті управління, встановити необхідне (для припинення заправлення) положення запірної арматури на підвідних до газозаправної колонки газопроводах;
наповнювач дає дозвіл на завершення операції заправлення водію автотранспортного засобу, який зобов’язаний:
- закрити вентиль на газобалонній установці автомобіля;
наповнювач (оператор) зобов’язаний:
- відкрити вентиль, який встановлений на «свічці» (у випадку наявності трьохходового крану, останній встановити в положення «скид»);
- переконатись (за манометром) у відсутності тиску газу на газозаправній колонці;
наповнювач дає дозвіл на здійснення операції з остаточного завершення заправлення водію автотранспортного засобу, який зобов’язаний: