НПАОП 0.00-1.21-07Правила безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів

- при ремонті, чищенні і змащуванні верстата, прибиранні стружки.

5.10. При обробці на верстатах важких деталей чи заготовок (масою понад 20 кг) установлювати і знімати їх з верстатів необхідно за допомогою підйомних пристроїв і пристосувань.

5.11. Контроль розміру заготовок, що обробляються на верстатах, і зняття деталей для контролю повинні виконуватись лише при відключених механізмах обертання або переміщення заготовок, інструменту і пристосувань.

5.12. Верстати повинні бути обладнані зручними в експлуатації запобіжними пристроями з достатньо міцним склом або іншим прозорим матеріалом для захисту очей від стружки і частинок металу.

5.13. Працювати на верстатах повинні лише ті особи, за якими ці верстати закріплені. Біля кожного верстату повинен знаходитись перелік осіб, які мають право на ньому працювати. Працювати на них іншим особам не дозволяється.

5.14. Не дозволяється робота на несправних верстатах, без огородження рухомих частин або при несправному огородженні.

При роботах на верстатах особливу увагу слід приділяти засобам захисту від стружки і захисту очей.

5.15. Рукави спецодягу працівника на верстатах повинні мати манжети, які щільно облягають руки.

Працювати на верстатах у рукавицях не допускається.

5.16. Для захисту від статичної електрики повинні передбачатись заземлювачі, пристрої зволоження повітря, нейтралізатори статичної електрики.

5.17. Ділянки майстерень (цехів), де за технологічним процесом відбувається утворення пилу, парів, газу, повинні бути ізольовані від загального приміщення й обладнані вентиляцією. У місцях утворення пилу, газу і парів повинні бути влаштовані місцеві витяжні пристрої.

6.1. Обробка деревини повинна здійснюватись відповідно до вимог ГОСТ 12.3.042-88 "ССБТ. Деревообрабатывающее производство. Общие требования безопасности".

6.2. Вміст деревного пилу в повітрі виробничого приміщення повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 і не перевищувати 6,0 мг/м3.

6.3. У деревообробних майстернях не дозволяється:

- зберігати лісоматеріали в кількості, що перевищує добову потребу;

- зберігати масла, лаки, клеї та інші горючі рідини і матеріали.

6.4. Верстаки, столи і стелажі повинні бути міцними, стійкими, надійно закріпленими на підлозі, висотою, зручною для роботи, з гладкою поверхнею, без вибоїв, задирок, тріщин та інших ушкоджень. Верстаки повинні бути покриті листовою сталлю і мати ящики для інструменту.

6.5. Станина верстата циркулярної пилки повинна бути міцною і стійкою, закріпленою на твердій основі (фундаменті або міцній підлозі), та не мати гострих ребер і виступів.

6.6. При перенесенні або перевезенні столярних інструментів необхідно одягати на леза різців і зубці наконечники чи футляри, виготовлені відповідно до форми інструменту.

6.7. Усі верстати і механізми повинні бути захищені запобіжними й огороджувальними пристроями згідно з вимогами інструкцій підприємств-виробників.

6.8. Робочі місця повинні бути забезпечені засобами для безпечного прибирання робочих місць і очищення устаткування.

6.9. Видаляти відходи від деревообробних верстатів необхідно місцевими витяжними пристроями аспіраційних систем, зблокованих з роботою верстатів.

6.10. Устаткування приміщень деревообробних майстерень необхідно очищувати безпечними способами від деревного пилу, стружок не рідше одного разу на зміну, а будівельні конструкції і світильники - не рідше одного разу на два тижні.

7.1. Наказом по підприємству встановлюється перелік місць, де можливе виділення сірководню, які позначаються знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

7.2. Усі працівники, зайняті в технологічних процесах транспортування нафти з підвищеним умістом сірководню, повинні бути навчені методам надання першої допомоги при отруєнні сірководнем.

7.3. У місцях можливого скупчення сірководню стан газоповітряного середовища повинен контролюватися з такою періодичністю:

- на відкритому повітрі - не рідше одного разу на добу;

- у закритих приміщеннях - не рідше одного разу на зміну;

- у колодязях, приямках, траншеях та інших заглибленнях - щоразу перед початком роботи в них.

Результати замірів заносяться в журнал контролю повітряного середовища.

7.4. Роботи в ємностях, колодязях, траншеях проводяться після попереднього аналізу повітря робочої зони на вміст сірководню з дотриманням вимог глави 7 розділу IV цих Правил.

7.5. Запірна арматура, розміщена в колодязях, повинна мати дистанційне керування зовні.

7.6. Герметичність фланцевих з'єднань, сальникових ущільнень арматури і насосних агрегатів, рознімного устаткування, люків і цистерн слід перевіряти індикатором.

7.7. При виявленні витоків нафти з підвищеним умістом сірководню через фланцеві з'єднання, сальники насосів тощо слід негайно їх усунути.

7.8. Не дозволяється приймати їжу і пити воду на площадці наливу нафти в цистерни, у каре резервуарів, у насосній та в інших потенційно небезпечних місцях.

7.9. Вимоги до резервуарів

7.9.1. Для резервуарів з нафтою з підвищеним умістом сірководню повинен бути розроблений графік планових робіт з очищення їх від пірофорних відкладень, а також з ремонту корпусу і заміни арматури.

7.9.2. Резервуари з нафтою з підвищеним умістом сірководню повинні бути герметичними, обладнуватися газовою обв'язкою і захистом від сірководневої корозії.

7.9.3. Перед входом у каре резервуарного парку необхідно надягти фільтрувальний протигаз.

Вхід на територію парку менше двох осіб не дозволяється. Біля входу в резервуарний парк повинні бути встановлені попереджувальні знаки.

7.9.4. Обладнання резервуарів для нафти з підвищеним умістом сірководню повинно унеможливлювати вимірювання рівня і відбору проб через замірний люк.

7.9.5. Спуск підтоварної води з резервуарів повинен бути автоматизований. Підтоварна вода перед скиданням у промканалізацію повинна очищуватись від сірководню.

7.9.6. Для запобігання загорянню пірофорних відкладень резервуар після його звільнення від нафти необхідно заповнювати водою.

7.9.7. Резервуар слід пропарювати при закритому нижньому люку, а конденсат необхідно спускати в каналізацію через спускну трубу.

7.9.8. Подавання пари в резервуар повинно забезпечувати наявність у ньому надлишкового тиску. Наявність надлишкового тиску контролюється візуально (вихід пари через дихальні клапани і люки).

7.9.9. У процесі пропарювання в резервуар рекомендується вводити незначну (до 6 % кисню в пароповітряній суміші) кількість повітря, що забезпечує повільне окиснювання пірофорних відкладень.

7.9.10. За відсутності дозувальних пристроїв після закінчення пропарювання резервуар необхідно заповнити водою до верху. Рівень води слід знижувати поступово зі швидкістю 0,5 - 1,0 м/год. для забезпечення повільного окиснювання відкладень у міру їх висихання.

7.9.11. Після спорожнення резервуара від води слід узяти пробу повітря на вміст парів вуглеводню і сірководню.

7.9.12. Для запобігання самозапалюванню пірофорних відкладень необхідно періодично очищувати внутрішню поверхню резервуара від продуктів корозії.

Під час очищення внутрішню поверхню резервуара необхідно безперервно зрошувати водою.

7.9.13. Бруд і відкладення, вилучені при очищуванні резервуара від нафти з підвищеним умістом сірководню, необхідно постійно зволожувати до видалення їх з території перекачувальної станції.

7.10. Вимоги до залізничних цистерн

7.10.1. При зливанні (наливанні) нафти з підвищеним умістом сірководню кожну групу вагонів-цистерн повинні обслуговувати не менше двох працівників.

Цистерни необхідно спорожнювати повністю і після цього закривати.

7.10.2. При відкриванні кришок люків на ковпаках цистерн необхідно стояти з навітряного боку і користуватися протигазом. Відкривати і закривати кришки люків цистерн слід обережно, без ударів.

7.10.3. Першочергово зливаються цистерни, розташовані з навітряного боку, щоб унеможливити потрапляння токсичних випарів на працівників.

7.11. Вимоги до насосних станцій

7.11.1. У приміщеннях, де можливе виділення сірководню, повинна постійно працювати припливно-витяжна вентиляція.

При зупинці вентиляції працівники повинні застосовувати протигази і сповістити старшого по зміні, який повинен забезпечити усунення несправності, а в разі потреби вивести людей з приміщення.

7.11.2. У потенційно небезпечних місцях, де можливе виділення сірководню, повинні встановлюватися знаки безпеки.

1.1. Ремонт лінійної частини МН слід виконувати з урахуванням вимог РД 39-110-91, інших нормативно-технічних документів, чинного законодавства та цих Правил.

1.2. Підприємства (організації), що залучаються до виконання ремонтних робіт на об'єктах МН, повинні отримати в установленому порядку дозвіл Держгірпромнагляду на виконання відповідних робіт підвищеної небезпеки згідно з НПАОП 0.00-4.05-03.

1.3. Відповідальними за дотримання вимог безпеки при виконанні комплексу ремонтних робіт є:

- за технічний стан обладнання та спецтехніки і ЗІЗ - організація, на балансі якої вони знаходяться;

- за дотримання вимог безпеки при виконанні конкретних робіт (земляні, зварювально-монтажні, ізоляційно-укладальні тощо) - організація, що виконує відповідні роботи.

1.4. Перед капітальним ремонтом лінійної частини нафтопроводу слід обстежити та в разі потреби відновити захисні споруди населених пунктів і промислових об'єктів, попередити про виконання робіт місцеві органи виконавчої влади. Не дозволяється присутність сторонніх осіб у межах робочої зони виконання ремонту МН.

1.5. Капітальний ремонт нафтопроводів, пов'язаний із заміною ізоляції, слід виконувати ручним або механізованим способом при тиску в нафтопроводі не більше 2,5 МПа.

1.6. Заварювання дефектів з утратами металу на нафтопроводі проводиться за проектом виконання робіт або планом заходів, при дотриманні вимог безпеки та ПЛАС, тиску не більше 2 МПа та залишковій товщині стінки в місці дефекту не менше 5 мм.

1.7. Перед початком ремонтних робіт за допомогою трасошукача, бура або шурфуванням установлюється точне місцезнаходження нафтопроводу через кожні 50 м, а на нерівному рельєфі місцевості - через кожні 25 м. Установлена траса нафтопроводу закріплюється на місцевості покажчиками (вішками) висотою не менше 0,5 м з позначенням глибини його залягання. Покажчики (вішки) установлюються також на кабелі (кабелях) технологічного зв'язку і на перетинах нафтопроводу з іншими підземними комунікаціями.

1.8. Персонал, зайнятий на ремонті трубопроводу, повинен володіти навичками надання першої медичної допомоги. Ремонтна колона повинна бути забезпечена аптечкою з медикаментами і перев'язувальними матеріалами.

1.9. На відстані не менше 50 м від ділянки нафтопроводу розміщується вагончик (намет) і облаштовується місце відпочинку і прийому їжі. У вагончику (наметі) встановлюється умивальник, бачок з питною водою та аптечка.

Не дозволяється відпочивати на відкритій місцевості на відстані менше 50 м від нафтопроводу, що ремонтується.

1.10. Земляні роботи

1.10.1. Земляні роботи в межах охоронних зон трубопроводів, ліній електропередач, автомобільних доріг, залізничних колій можуть виконуватись після отримання письмового дозволу підприємства, що експлуатує ці комунікації, та в присутності його представника. До дозволу додається план (схема) комунікацій з точними їх прив'язками, розташуванням і глибиною залягання (згідно з результатами шурфування в місцях перетинання з МН).

Земляні роботи ближче ніж 5 м від твірної кабелю технологічного зв'язку необхідно проводити виключно в присутності представника від управління зв'язку підприємства магістральних нафтопроводів.

1.10.2. Додаткові заходи безпеки при виконанні робіт на горизонтальних ухилах більше 8° та вертикальних більше 35° визначаються проектом виконання робіт згідно з вимогами ВСН 004-88 "Ведомственные строительные нормы. Строительство магистральных трубопроводов. Технология и организация", затверджених Міністерством будівництва підприємств нафтової та газової промисловості СРСР 01.12.88, та розділу IX цих Правил.

1.10.3. не дозволяється застосовувати ломи, кирки, пневматичні молоти та інші інструменти ударної дії при виконанні земляних робіт на перетинах з електрокабелями, газопроводами та іншими комунікаціями або в безпосередній близькості від них. Траншея повинна бути вирита за допомогою лопат, при цьому не можна допускати різких ударів.

1.10.4. Для уникнення пошкодження нафтопроводу ковшем екскаватора, не пристосованим для повного розкриття нафтопроводу, ґрунт слід розробляти по обидва боки труби, опускаючи ківш до 0,15 - 0,20 м від її бічної твірної.

Подальше розробляння ґрунту слід проводити лопатами.

1.10.5. При ритті траншеї одночасно двома одноківшевими екскаваторами, обладнаними зворотною лопатою, відстань між ними уздовж траншеї повинна дорівнювати двом вильотам стріли, але завжди бути не меншою ніж 14 м.

1.10.6. До вантузів, засувок, відводів та інших вузлів нафтопроводу повинен бути попередньо забезпечений доступ (шляхом їх відкопування).

1.10.7. Риття шурфу здійснюється під керівництвом відповідальної за це особи.

Розмір шурфу повинен бути завдовжки не менше 1 м, по обидва боки трубопроводу від твірної не менше 0,5 м і завглибшки від нижньої твірної не менше 0,5 м.

Працівник, який спускається у шурф, повинен надіти рятувальний пояс з хрестоподібними лямками і прив'язаною до нього сигнально-рятувальною мотузкою, кінець якої повинен бути в одного з працівників, що знаходяться на поверхні шурфу. Спускатись у шурф слід по сходах (драбині).

Для освітлення у шурфі допускається застосування лише вибухозахищених акумуляторних світильників.

1.10.8. При виникненні загрози обвалу стінок (тріщин тощо) траншеї (котловану) слід припинити роботи і вивести працівників з небезпечної зони. Робота може бути продовжена після усунення загрози обрушення ґрунту (укріплення стінок траншеї, зрізання ґрунту для збільшення укосу тощо).

1.10.9. Для забезпечення швидкого виводу працівників з траншеї слід установлювати стрем'янки з ухилом 1:3 та планками через кожні 0,4 м з розрахунку дві драбини на п'ять осіб.

1.10.10. У траншеї розкритого нафтопроводу повітря робочої зони слід постійно контролювати на вміст вуглеводнів та сірководню, який не повинен перевищувати ГДК згідно з ГОСТ 12.1.005-88. При перевищенні ГДК ремонтні роботи негайно припиняються, працівники виводяться з небезпечної зони. Роботи відновлюються після повного усунення причин загазованості.

1.10.11. Капітальний ремонт балочних, вантових і дюкерних переходів нафтопроводів повинна здійснювати спеціалізована організація, яка має дозвіл Держгірпромнагляду на виконання відповідних робіт підвищеної небезпеки.

1.10.12. При проведенні робіт з капітального ремонту нафтопроводу повинен бути встановлений постійний зв'язок керівника робіт з черговим диспетчером РНУ (ЦДП) або оператором найближчої НПС.

1.10.13. У зимовий період розроблення ґрунту (за виключенням сухого піщаного) на глибину промерзання дозволяється без кріплення. При подальшому заглибленні необхідно встановлювати кріплення. За станом траншеї повинен бути встановлений постійний нагляд.

1.10.14. Глибину траншеї (котловану) без укосів і кріплень для нафтопроводу діаметром до 700 мм необхідно приймати відповідно до табл. 3.

Таблиця 3

Примітка. Риття траншей з вертикальними стінками роторними і траншейними екскаваторами в щільних зв'язаних ґрунтах допускається без кріплення на глибину не більше 3 м, при цьому не дозволяється спуск працівників у траншею. У місцях, де необхідне перебування працівників, повинні облаштовувати кріплення або укоси.

1.10.15. При розкритті нафтопроводів діаметром 1020 мм і більше крутизну укосів траншей без кріплення слід приймати відповідно до табл. 4.

Таблиця 4

Примітки:

1. При нашаруванні різних ґрунтів крутизну укосу для всіх шарів слід назначати за найбільш слабким ґрунтом.

2. До насипних належать ґрунти, що пролежали у відвалах менше 6 місяців і не піддаються штучному ущільненню.

1.10.16. При виявленні витоку нафти в процесі розкриття нафтопроводу слід негайно припинити розкривні роботи, заглушити двигуни техніки, що працює поблизу, вивести персонал з небезпечної зони і проінформувати керівника робіт та чергового диспетчера РНУ (ЦДП).

Місце розливу нафти огороджується сигнальними прапорцями (сигнальними стрічками) і знаками безпеки "Забороняється користуватись відкритим вогнем", "Забороняється курити", "Обережно! Нафта", а в нічні години позначається сигнальними ліхтарями.

1.10.17. Для переходів через траншею над нафтопроводом влаштовуються інвентарні містки, що мають не менше однієї проміжної опори завширшки від 0,8 м з перилами заввишки 1 м. Містки повинні освітлюватись.

1.11. Піднімання і укладання трубопроводу

1.11.1. Піднімання нафтопроводу здійснюється після повного розкриття дільниці, що ремонтується, до нижньої твірної труби або глибше її та за умови встановлення тиску в трубі не більше 2,0 МПа.

1.11.2. Перед підніманням трубопроводу дефекти зварних стиків, які були виявлені під час внутрішньотрубної діагностики, повинні бути усунуті.

Дефектні зварні стики та дефекти тіла труби повинні вирізатися або ремонтуватися.

1.11.3. Перед підніманням нафтопроводу необхідно покласти вздовж траси на бровці траншеї лежні, установити підіймальні механізми, провести ретельний огляд усіх механізмів і пристроїв, що застосовуються в процесі піднімання.

1.11.4. Необхідно перевірити стан канатів, блоків і гальмівних пристроїв кранів-трубоукладачів або інших вантажопідіймальних механізмів і пристроїв, м'яких рушників, тролейних підвісок.

1.11.5. Кількість та вантажопідіймальність трубоукладачів або інших вантажопідіймальних механізмів, їх розстановка та порядок підйому повинні відповідати плану виконання робіт. Не дозволяється піднімати нафтопровід одним трубоукладачем.

1.11.6. Перед підніманням необхідно перевірити справність приводів найближчих лінійних кранів та встановити постійний зв'язок з диспетчером перекачки і сусідніми перекачувальними станціями.

1.11.7. Після перевірки готовності до роботи бригади, підйомних механізмів і пристроїв, перевірки зв'язку (телефонного або радіо) і розстановки чергових біля найближчих лінійних кранів керівник робіт з дозволу диспетчера може приступити до піднімання нафтопроводу.

Дозвіл оформлюється документально. Піднімання (опускання) нафтопроводу слід проводити плавно.

1.11.8. За наявності ґрунтових вод у траншеї необхідно зробити заглиблення - приямок, звідки воду слід відкачувати безперервно або в міру її накопичування.

1.11.9. При підйомі (опусканні) нафтопроводу не дозволяється знаходитись у траншеї під талями, триногами, стрілою крана, між краєм траншеї і трубою, а також стояти на нафтопроводі.

1.11.10. Під час перерви в роботі не допускається залишати трубопровід у підвішеному стані (на талях, гаку трубоукладача). При короткочасних перервах біля підвішеного трубопроводу необхідно встановити чергування.

1.11.11. Для того, щоб уникнути обрушення траншеї, крани-трубоукладачі повинні пересуватись уздовж неї за межею складування ґрунту або на відстані не менше 1,5 м від бровки.

1.11.12. Перед засипанням трубопроводу відповідальний повинен упевнитись у відсутності людей у траншеї.

1.11.13. Не дозволяється використовувати для засипання ґрунт, просочений нафтою або такий, що містить великі вкраплення діаметром більше 50 мм.

1.11.14. Земляні роботи на ділянках з поперечним ухилом до 8° дозволяється проводити за допомогою механізмів без утримувальних пристосувань. На косогірних ділянках з поперечним ухилом більше 8° необхідно влаштовувати полки згідно з проектом проведення робіт.

1.11.15. Під час тривалих зупинок, у нічний час та в кінці зміни ділянка нафтопроводу, що ремонтується, повинна спиратися на лежні або на ґрунт.