Як лежні можуть бути використані гідравлічні кріплення-опори, а також металеві або дерев'яні бруси.
Число лежнів і відстань між ними визначається планом виконання робіт залежно від діаметра нафтопроводу, висоти підйому та температури нафти.
Лежні повинні розміщуватися не ближче ніж за 3 м від стику.
1.11.16. Переміщувати, видаляти і укладати лежні під нафтопровід слід баграми за спеціальні скоби на лежнях і тільки після повного гальмування підйомного механізму.
1.12. Особливості виконання ремонтних робіт в гірських умовах
1.12.1. Керівник робіт повинен мати постійну інформацію від диспетчера про погоду та загрозу стихійного лиха.
1.12.2. До початку виконання ремонтних робіт у гірських умовах необхідно:
- розчистити смугу виконання робіт від нависань, які загрожують обвалом;
- звести передбачені проектом захисні, протизсувні і водопропускні споруди;
- розчистити дороги і під'їзди до траси трубопроводу з улаштуванням переправ і переїздів на дорогах.
1.12.3. Під час виконання земляних робіт не дозволяється знаходження людей нижче по схилу.
1.12.4. При дробленні валунів не дозволяється знаходження людей в зоні розльоту уламків.
1.12.5. При роботі на схилах понад 35° працівники на лісосіках повинні забезпечуватися знімними металевими підковами. При веденні земляних робіт на косогорах повинні споруджуватися полиці у формі напівнасипів чи напіввиїмок.
1.12.6. Для запобігання сповзанню насипної частини полиць необхідно:
- при крутості косогору до 11° відвальний ґрунт відсипати на очищену від дерну, дещо розрихлену поверхню косогору;
- при крутості косогору від 11° до 18° від відсипки ґрунту поверхня косогору оброблюється уступами;
- у твердих ґрунтах IV - V категорій укоси насипної частини полиць приймати 1:1, а в скельних ґрунтах VI - IX категорій 1:0,5; 1:0,3;
- пошарово ущільнювати ґрунт катками або іншим способом.
1.12.7. У межах полиць при поперечному ухилі більше 30° необхідно влаштовувати огорожу вздовж брівки материкового укосу, що перешкоджає руху машин по насипному ґрунту, який лежить на зовнішньому укосі.
1.12.8. При роботі на схилах і укосах висотою більше 3 м і крутизною понад 45°, а при вологих ґрунтах - крутизною понад 30° слід користуватись запобіжними поясами з пеньковим канатом. Один кінець канату закріплюється за допомогою крюка з карабіном до запобіжного поясу, а другий кінець - до надійної опори або металевого штиря, що забитий у вертикальний шпур, пробурений на глибині не менше 0,5 м.
1.12.9. На траках гусеничних машин, що працюють на косогорах, слід наварювати додаткові поздовжні ґрунтозачепи.
1.12.10. При застосуванні одноківшевих екскаваторів у гірських умовах слід вжити додаткових заходів безпеки:
- заздалегідь спланувати трасу, по якій рухатиметься екскаватор;
- при роботі на ухилах та при зміні навісного устаткування екскаватора, коли його платформа розвернута поперек гусениці, для недопущення перекидання в бік противаги, поворотна частина екскаватора повинна бути розвернута в бік підйому або під противагою повинна бути виконана опорна клітина зі шпал або колод;
- при роботі на ділянках з ухилом понад 15° одноковшеві екскаватори повинні кріпитись анкерами (якорями). Спосіб анкерування, число утримувальних механізмів визначаються залежно від крутизни і довжини схилу, ґрунту та його стану, напрямку розробки ґрунту та інших факторів;
- оцінка стійкості спецтехніки (екскаваторів, трубоукладачів, тракторів) проводиться перевірним розрахунком;
- на поздовжніх ухилах понад 36° робота одноковшевих екскаваторів не дозволяється.
1.12.11. Не допускається застосування трубоукладача на поперечних ухилах понад 7° і поздовжніх ухилах понад 15° без спеціального якоріння.
1.12.12. Під час руху по вузьких дорогах та за інших несприятливих умов трубоукладач з відкинутим контрвантажем слід страхувати тросом, з'єднаним з трактором, що виконує роль якоря.
2.1. Виконання підводно-технічних робіт, пов'язаних з ремонтом і оглядом дюкерних переходів, здійснюється спеціалізованими організаціями (підрозділами), що отримали в установленому порядку дозвіл Держгірпромнагляду на виконання відповідних робіт підвищеної небезпеки.
2.2. При виконанні робіт з ремонту й огляду дюкерних переходів слід керуватись цими Правилами, а також НПАОП 45.24-1.07-90 "Единые правила безопасности на водолазных работах (РД 31.84.01-90). Часть 1. Правила водолазной службы. Часть 2. Медицинское обеспечение водолазов".
2.3. Перед виконанням підводно-технічних робіт на судноплавних ріках і водоймах необхідно встановити постійний зв'язок з гідрометеослужбою та регулярно отримувати щоденні прогнози погоди.
2.4. Роботи, що виконуються з плавучих засобів, та спуск водолазів під воду допускається проводити при хвилюванні до трьох балів. На ділянках суднового ходу місця, де проводяться водолазні роботи, відгороджуються попереджувальними сигналами: у світлий час доби - двома зеленими прапорами 1000 x 700 мм, у темний час - двома зеленими вогнями. Прапори і вогні розташовують один над одним так, щоб відстань між ними була 1 - 2 м. Ці сигнали укріплюються на добре видимій щоглі водолазного бота. Після виходу водолазів з води сигнали опускаються. Якщо водолази знаходяться під водою, судна і плавучі засоби, що проходять мимо, повинні сповільнити хід і прямувати на відстані не менше 50 м від водолазного бота.
2.5. Перед початком робіт водолазна служба повинна обстежити ділянку дна ріки чи водойми на ширину підводної траншеї на предмет виявлення сторонніх предметів, що можуть перешкодити виконанню робіт.
2.6. До підводно-технічних робіт допускаються водолази не молодше 20 років, що мають посвідчення про спеціальну підготовку, особисту книжку водолаза й особисту медичну книжку.
Медичний огляд водолазів повинен проводитись з періодичністю, визначеною Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом МОЗ України від 21.05.2007 № 246, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за № 846/14113.
2.7. При підводному обстеженні трубопроводу водолаз зобов'язаний рухатися тільки в межах установленої смуги обстеження.
2.8. Підводні траншеї слід розробляти високопродуктивними земснарядами, землесосами, гідромоніторними і гідроежекційними установками.
2.9. При розробці ґрунту гідромонітором під водою:
- водолаз повинен контролювати стан укосів траншеї, не допускаючи утворення козирків ґрунту у вибої;
- моторист гідромоніторної установки зобов'язаний неухильно виконувати всі команди, які подаються водолазом;
- дрібні камені піднімаються за допомогою бадді чи кошика, а великі - за допомогою спеціальних захоплювальних пристроїв;
- після стропування предметів, що піднімаються з дна, водолаз повинен виходити на поверхню. Не дозволяється знаходитися під вантажем, що піднімається, а також підніматися на поверхню разом з ним.
2.10. При розробці ґрунту земснарядом:
- палуба по всьому периметру земснаряда повинна мати леєрне огородження, надійно укріплене стійками;
- рефулерні понтони повинні мати міцний настил, леєрне огородження і трап для проходу на земснарядах;
- для переходу із земснаряда на берег чи на інші судна повинні бути встановлені сходи (трапи) з поручнями і нашитими поперечними планками;
- у темний час доби усі робочі місця і рефулерні понтони по всій довжині повинні бути освітлені.
2.11. Не дозволяється залишати без спостереження працюючий земснаряд, знаходитися в безпосередній близькості від сталевого каната під час роботи лебідки та направляти канат руками.
2.12. Робочі місця і підходи до механізмів слід підтримувати в чистоті.
2.13. При розробці підводної траншеї канатно-скреперною установкою необхідно попередньо перевірити кріплення усіх вузлів механізму, гальмові пристрої, надійність закладення в землю якорів для кріплення лебідки, відсутність перешкод на шляху руху каната. Робоче місце біля електричної лебідки необхідно забезпечити гумовими (діелектричними) калошами, рукавичками і килимком.
2.14. Під час роботи канатно-скреперної установки не дозволяється:
- проміряти траншеї в зоні руху скреперного ковша чи канатів;
- зрушувати ґрунт бульдозером з відвала до включення скреперної лебідки;
- спускати водолаза в зоні діючого робочого органа;
- направляти руками ківш, що рухається, чи очищувати його від ґрунту вручну.
2.15. При установці і кріпленні баластових вантажів слід запобігати ушкодженню ізоляції. Під вантажі й анкерні пояси необхідно встановлювати килимки.
2.16. Укладання підводних трубопроводів у періоди паводків, весняного льодоходу й осіннього льодоставу не допускається.
2.17. Укладання трубопроводу на дно водойми допускається здійснювати такими способами:
- протягуванням по дну за допомогою тягової лебідки з застосуванням розвантажувальних понтонів чи без них;
- зануренням на дно з подачею пліті, що укладається, на плаву до місця укладання. Занурення може здійснюватися заливанням трубопроводу водою, а також за допомогою розвантажувальних понтонів;
- опусканням з використанням плавучих опор (кранів).
Вибір способів чи їх комбінації визначається проектом проведення робіт.
2.18. Сталеві канати земснарядів повинні відповідати паспортним параметрам і не мати задирок.
2.19. При обриві каната піднімати його з води слід при вимкнутій лебідці.
2.20. У нічний час доби усі робочі місця і рефулерні понтони повинні бути освітлені.
2.21. На період водолазного обстеження робота земснаряда повинна бути припинена.
2.22. Розроблений ґрунт не повинен перешкоджати судноплавству чи сплаву лісу.
2.23. У місцях відвалу ґрунту вивішуються плакати про заборону виходу людей на намитий ґрунт.
2.24. Перед початком робіт на льоду слід ретельно перевірити його стан і визначити надійність. Лід необхідно обстежувати групою в складі не менше трьох осіб. Відстань між працівниками, які ведуть обстеження, повинна бути не менше 5 м.
2.25. Ширина льодової дороги повинна бути не менше 6 м. Льодову дорогу необхідно по обидва боки через кожні 50 м позначити віхами висотою не менше 2,5 м. Не дозволяється ходити по льоду при його товщині менше 10 см у зимовий період і менше 20 см - у весняний період, а також пересуватися на машинах ближче 100 м від краю майни.
2.26. У разі потреби встановлення устаткування на льоду слід між підлогою блоку (боксу), де розташоване устаткування, залишити зазор не менше 0,5 м для природного вентилювання.
Не допускається забруднення льоду горючими і мастильними матеріалами.
2.27. Протягування трубопроводу через водяні перешкоди необхідно проводити у світлий час доби.
2.28. Не дозволяється під час протягування трубопроводу переходити через нього чи стояти на ньому, а також знаходитися на відстані менше ніж 20 м від тягових канатів.
Якщо працівнику необхідно підійти до трубопроводу чи каната, то протягування трубопроводу слід зупинити.
2.29. У разі аварії слід подати сигнал про припинення робіт з протягування трубопроводу.
2.30. При опусканні трубопроводу в створ переходу понтони попередньо повинні бути перевірені тиском, що відповідає полуторному розрахунковому навантаженню, а також перевірені на міцність і герметичність.
2.31. При опусканні трубопроводу в підводну траншею необхідно:
- стравлювати канати з лебідок тільки за сигналом керівника робіт;
- до заведеного в створ переходу трубопроводу кріпити понтони для сприйняття його маси (ваги) після наповнення водою;
- опускання трубопроводу у воду здійснювати плавно шляхом рівномірного стравлювання повітря з понтонів.
Перебування в зоні занурення трубопроводу не дозволяється.
2.32. Обстеження стану підводних переходів магістральних нафтопроводів проводиться групою не менше трьох осіб. Один з них керує човном і стежить за ситуацією на водоймі, другий проводить обстеження (електричне вимірювання стану ізоляції), а третій здійснює страхування.
При швидкості течії до 1,5 м/с обстеження проводиться з веслового човна, а при швидкості течії більше 1,5 м/с - з моторного.
2.33. Перед ремонтом підводного нафтопроводу необхідно тиск у ньому знижувати до статичного.
2.34. Свищ на підводному переході нафтопроводу ліквідують бандажуванням.
2.35. Усі роботи з укладання заготовок бандажа на пошкоджену поверхню нафтопроводу і фіксації бандажа з фольги слід виконувати в рукавичках.
2.36. Водолазу слід виходити на поверхню після закінчення роботи і видалення залишків клею з поверхні води навколо місця його виходу.
3.1. Перед початком виконання робіт з очищення нафтопроводу та його ізоляції необхідно:
- перевірити стан загазованості траншеї через кожні 100 м за допомогою газоаналізатора;
- перевірити відсутність обривів і цілісність ізоляції на силовому кабелі машини;
- заземлити пересувну електростанцію;
- перевірити надійність контакту клеми "Земля" на машині з нульовою жилою силового кабелю;
- перевірити кріплення і правильність установлення запобіжних щитків робочої частини машини;
- ретельно оглянути зовнішню поверхню труби і відмітити розташування хомутів, накладок, латок, вантузів та ін.
3.2. Не допускається перебування людей в траншеї під час роботи ремонтних машин.
3.3. Під час роботи очисної та ізоляційної машин слід:
- своєчасно відключати робочий орган машини при перетині перешкод;
- не допускати потрапляння силового кабелю в робочий орган машини.
3.4. Для приготування ґрунтовки охолоджений до температури 70° C бітум слід поступово вливати в бензин на відстані не ближче 50 м від бітумного котла і не ближче 50 м від місця зберігання бензину. Вливати бензин у розігрітий бітум, а також використовувати як розчинник етильований бензин і бензол не дозволяється.
3.5. При роботі з ґрунтовками і розчинниками не дозволяється:
- застосовувати етильований бензин і бензол;
- зберігати і транспортувати їх у відкритій негерметичній тарі;
- кидати заповнену тару при навантаженні і розвантаженні;
- вгвинчувати пробки і відкривати кришки за допомогою металевих предметів;
- переміщувати і переливати їх на відстані ближче ніж 50 м від відкритого вогню.
3.6. При нанесенні ґрунтовки на поверхню нафтопроводу виконання будь-яких робіт на цій ділянці не дозволяється.
3.7. Не дозволяється куріння та іскроутворення в місцях приготування, зберігання, нанесення ґрунтовки та при нанесенні ізоляції.
3.8. Робочий майданчик для приготування бітумної мастики вибирається з розрахунку встановлення котлів на відстані 150 - 200 м від будов і не менше 50 м від траншеї і обладнується зручними під'їзними шляхами.
Навколо котлів на відстані до 5 м не повинно бути легкозаймистих матеріалів, а також сторонніх предметів.
Бітумоплавильні установки слід розміщувати на відстані не менше 5 м одна від одної.
3.9. На місці приготування бітумної мастики згідно нормативно-технічних документів повинен постійно знаходитись комплект протипожежних засобів:
- вогнегасник порошковий (місткістю 5 л) - 5 од.;
- вогнегасник повітряно-пінний (місткістю 5 л) - 5 од.;
- ящик з піском (місткістю 0,5 м3) - 1 од.;
- лопата совкова - 4 од.;
- технічна повсть, брезент або азбестове полотно - 1 од.
3.10. При загоранні в котлі бітумної мастики необхідно щільно закрити котел кришкою, загасити топку та почати гасіння бітумної мастики вогнегасниками.
3.11. Не дозволяється гасити бітумну мастику водою або снігом.
3.12. Перед нанесенням полімерної плівки на нафтопровід він повинен бути ретельно очищений і промитий. Промивати нафтопровід етильованим бензином не дозволяється.
3.13. При використанні полімерних плівок не дозволяється застосування відкритого вогню в місцях зберігання плівки і ґрунтовки, а також біля ізолювальної машини.
3.14. Під час очищення ізоляції нафтопроводу в траншеї необхідно:
- відключати робочий орган машини при перетині перешкод;
- не допускати небезпечного зближення силового електрокабелю з рухомими частинами технологічного обладнання;
- проводити заміну різців та інші налагоджувальні, ремонтні і регулювальні роботи на машині тільки після зупинки очисної й ізоляційної машин, укладання трубопроводу на лежні і відключення живлячого кабелю. При цьому необхідно вивісити плакат "Не вмикати - працюють люди!".
У разі виявлення у з'єднаннях нафтопроводу витікання або відпотин роботи з його підіймання і очищення від старої ізоляції не допускаються. При цьому необхідно діяти згідно з ПЛАС: негайно відключити живлення очисної та ізоляційної машин, зупинити роботу пересувної електростанції, зупинити всі працюючі механізми, вивести людей за межі небезпечної зони, повідомити про це у диспетчерський пункт РНУ (ЦДП), потім приступити до ліквідації дефекту.
3.15. При експлуатації очисної машини необхідно застосовувати спеціальні захисні окуляри та ЗІЗ ОД.
3.16. Під час очищення й ізоляції нафтопроводу в траншеї механізованим способом проводити ремонт чи налагодження машини допускається тільки після зняття напруги з кабелю, що живить машину.
3.17. Бак ізоляційної машини необхідно заливати гарячою бітумною мастикою з бітумовоза через лійку, виведену на брівку траншеї. Увід шланга від бітумовоза в лійку повинен бути герметизований.
Не дозволяється розводити вогонь ближче 50 м від ізоляційної машини.
3.18. У неробочий час очисна й ізоляційна машини повинні від'єднуватись від пересувної електростанції.
3.19. При нанесенні ізоляційного покриття вручну з подачею бітумної мастики і ґрунтовки в траншею необхідно:
- установити переносний перехідний місток;
- заповнювати бачки і лійки не більше ніж на 3/4 ємності;
- подавати бітумну мастику і ґрунтовку в конічному бачку з кришкою і носиком для зливу на міцній мотузці з карабіном зі спеціального містка шириною не менше 1 м і з поручнями;
- знаходитися осторонь від бачка з бітумною мастикою, ґрунтовкою, що спускається;
- приймати бачок з бітумною мастикою (ґрунтовкою) тільки після опускання його на дно траншеї.
Не допускається розташовування бачків та інших ємностей з гарячою бітумною мастикою (ґрунтовкою) уздовж бровки траншеї.
3.20. При нанесенні вручну шпаклівки, ґрунтовки і гарячої бітумної мастики ізолювальник повинен користуватися респіратором, захисними окулярами і рукавицями, що надійно захищають зап'ястя рук від опіків. Штани слід носити навипуск.
При нанесенні фарбувальних сполук слід користуватися респіратором чи маскою і гумовими рукавичками.
3.21. Транспортувати бітумну мастику вздовж траси слід в автогудронаторах чи спеціальних котлах з погашеними топками на відстані не менше 5 м від краю траншеї.
3.22. При проведенні робіт поблизу ліній електропередач бітумні котли, паливо, матеріали і механізми слід розташовувати за межами їх охоронної зони.
3.23. Запаси сировини і палива слід розміщати на відстані не менше 5 м від котла. Ізоляційні матеріали слід зберігати окремо від палива.
3.24. Поліізобутиленовий клей слід зберігати в посуді, що герметично закривається, на безпечній віддалі від джерел тепла.
3.25. При нанесенні на трубопровід полімерної стрічки розводити відкритий вогонь допускається на відстані не менше 50 м.
3.26. На місці капітального ремонту лінійної частини магістрального нафтопроводу повинні бути:
- пожежна автоцистерна чи цистерна місткістю не менш 1500 л, заповнена розчином піноутворювача, з пожежною мотопомпою;
- повстинне чи азбестове полотно - 2 од.;
- вогнегасники і відра - по 10 од.;
- лопати і ломи - 5 од.
Первинні засоби пожежогасіння повинні пересуватися разом з ремонтно-будівельною колоною.
У разі потреби слід виставляти пожежні пости.
3.27. Не дозволяється відпочинок людей у кабінах вантажних і легкових автомобілів, автобусах, у кузовах машин і причепів, не обладнаних для цих цілей, як при працюючому двигуні машини, так і під час стоянки.
3.28. Ізолювання підводних трубопроводів
3.28.1. Персонал, зайнятий ремонтом ізоляції підводного нафтопроводу, повинен знати про небезпечні і токсичні властивості клею та його компонентів.
3.28.2. Водолазам не дозволяється брати участь у приготуванні клею в дні їх занурення.
3.28.3. Готування полімерних клейових композицій на повітрі допускається на відстані не менше 10 м від відкритого вогню.
3.28.4. Готувати клейову композицію слід в місцях, які виключають попадання летучих компонентів клею у повітря, що подається водолазу.
3.28.5. Приміщення, у яких готують клеї та проводять розкрій склотканини і просочення її клеями, повинні відповідати вимогам з вибухопожежної безпеки та забезпечуватись витяжною вентиляцією з 15 - 20-кратним повітрообміном.
3.28.6. Усі роботи, пов'язані з готуванням клеїв, слід проводити в спецодязі: комбінезоні, фартуху, нарукавниках, у гумових рукавичках, у гумовому взутті, шапочці. Необхідно застосовувати також захисні піддашки, окуляри, протигази чи респіратори.
3.28.7. Промивати пристосування й інструменти від клеїв слід у розчинниках (бензолі, ацетоні), працюючи в респіраторі чи ізолювальному протигазі.
3.28.8. Для виключення безпосереднього контакту рук з клеєм їх необхідно змазувати захисними пастами.
3.28.9. Перед початком робіт з готування клею слід невелику кількість пасти (3 - 5 г) налити на долоню, потім рівномірно змазати поверхню шкіри і дати підсохнути 1 - 2 хв. до утворення тонкої плівки.
Перед нанесенням розчину руки повинні бути чистими і сухими. Під час роботи мочити руки у воді не допускається. Після роботи руки миють теплою водою з милом і змазують жирним кремом.
3.28.10. Кожна ремонтна бригада в місці проведення робіт з клейовими композиціями і їх компонентами повинна мати аптечку, оснащену згідно з підпунктом 4.41.35 пункту 4.41 глави 4 розділу V цих Правил.
3.28.11. Перед прийманням їжі, курінням та іншими потребами необхідно вимити обличчя і руки з милом, обтираючи їх рушником чи серветкою одноразового користування. Приймати їжу і курити слід у спеціально відведених місцях.
3.28.12. На робочих місцях для готування клейових композицій повинні бути вивішені знаки безпеки "Забороняється курити", "Обережно! Легкозаймисті речовини".
3.28.13. Робочі площадки для готування полімерних композицій повинні бути обладнані засобами пожежогасіння.