НПАОП 24.5-1.23-14Правила охорони праці під час виробництва парфумерно-косметичної продукції

Вентиляція повинна працювати безперервно під час перебування працівників у приміщенні.

1. Уздовж периметра наземної градирні повинна бути влаштована ого­рожа висотою не менше 1 м.

2. Для проходу працівників через кювети, по яких води відводяться з те­риторії наземної градирні та бризкальних басейнів, повинні бути передбачені містки з поручнями, на яких повинні бути закріплені рятувальні засоби.

3. Вентилятори наземних градирень повинні бути огороджені. Доступ до вихідного отвору вентилятора повинен бути обмежений. Заходити до дифу­зора вентилятора під час його роботи не дозволяється. На період огляду та по­точного ремонту градирень вентилятори повинні бути відключені та застопо­рені.

4. Малогабаритні дахові градирні влаштовуються відповідно до затвер­дженої проектної документації на виробництво.

5. Хлордозаторні приміщення повинні бути обладнані опаленням, постійно діючою витяжною вентиляцією, системами водопостачання і сиг­налізації. Пусковий пристрій систем вентиляції повинен бути розміщений у тамбурі перед входом до приміщення. Вентиляційні установки повинні мати резервне незалежне джерело електропостачання. Видалення повітря повинно здійснюватися з нижньої зони, де можливе накопичення хлору.

ІІІ.Вимоги до організації робочих місць

1. Роботодавець повинен забезпечити захист працівників від небезпечної дії хімічних речовин під час виробництва парфумерно-косметичної продукції, що існує або виникає внаслідок впливу цих хімічних речовин, відповідно до Вимог до роботодавців щодо захисту працівників від шкідливого впливу хімічних речовин, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 22 березня 2012 року № 627, зареєстрованих у Міністерстві юс­тиції України 10 квітня 2012 року за № 521/20834 (НПАОП 0.00-8.11-12).

2. Роботодавець повинен організувати контроль параметрів повітря ро­бочої зони на вміст шкідливих речовин відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» (далі - ГОСТ 12.1.005) у строки, визначені залежно від класу небезпеки ре­човин згідно з вимогами ГОСТ 12.1.007.

У робочій зоні виробничих приміщень вміст шкідливих речовин не пови­нен перевищувати ГДК відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005.

1. Під час виконання робіт, пов’язаних з обслуговуванням електроуста­новок, роботодавець повинен забезпечити працівників засобами електрозахи- сту відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, за­тверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06 жовтня 1997 року № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 року за № 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97), та Дер­жавних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524.

2. Робочі місця працівників повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032­78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования», ГОСТ 12.2.033-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования» та ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам».

3. Улаштування робочого місця повинно забезпечувати можливість зруч­ного регулювання його розмірів та експлуатаційних параметрів з урахуванням специфіки виконуваної роботи та антропометричних характеристик праців­ника відповідно до вимог ДСТУ 7234:2011 «Дизайн і ергономіка. Обладнання виробниче. Загальні вимоги дизайну та ергономіки».

4. Робочі місця працівників, які керують виробничим обладнанням, по­винні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.064-81 «ССБТ. Органы управления про­изводственным оборудованием. Общие требования безопасности» (далі - ГОСТ 12.2.064).

5. Пульти керування обладнанням з підвищеними рівнями теплового ви­промінювання повинні влаштовуватися в ізольованих приміщеннях для забез­печення параметрів мікроклімату (температури та вологості повітря) відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042-99.

6. У приміщеннях, де використовується устаткування, робота якого ство­рює підвищений рівень шуму, необхідно використовувати колективні засоби захисту: звукоізолювальні (кожухи, екрани, кабіни) та звукопоглинальні при­строї (облицювальні, штучні звукопоглиначі); глушники аеродинамічного шуму; огороджувальні пристрої відповідно до вимог ДСТУ 7238:2011 «Си­стема стандартів безпеки праці. Засоби колективного захисту працюючих. За­гальні вимоги та класифікація».

7. Рівень вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати норм, встановлених Державними санітарними нормами виробничої загальної та ло­кальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99, затвердженими постановою Головного дер­жавного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39.

Обладнання, під час роботи якого виникає підвищений рівень вібрації, по­винно оснащуватись віброізолювальними, віброгасильними, вібропоглиналь- ними або огороджувальними пристроями.

1. Вібрація, яку створюють ручні машини, обладнані двигунами, при роботі яких маса ручної машини повністю або частково сприймається руками оператора, не повинна перевищувати допустимих значень.

Маса вібруючого устаткування або його частин, що утримується руками у різних положеннях в процесі праці, не повинна перевищувати 10 кг, якщо тех­нічні вимоги не передбачають більш жорстких обмежень.

1. При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 75% тривалості робочого часу.

2. Засоби захисту від статичної електрики у пожежонебезпечних зонах будь-якого класу повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.018-93 «ССБТ. По­жаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования» та ГОСТ 12.4.124-83 «ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования».

3. Розміщення обладнання у виробничих приміщеннях та на відкритих майданчиках повинно забезпечувати зручну і безпечну його експлуатацію, можливість проведення ремонтних робіт та організації оперативних заходів щодо запобігання аварійним ситуаціям або локалізації аварій.

4. У пожежонебезпечних зонах необхідно застосовувати кабелі та про­води, які не поширюють горіння.

5. На робочих місцях повинні знаходитись інструкції з охорони праці, розроблені відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.15-98.

6. Місця можливого виділення шкідливих речовин необхідно облад­нувати відсмоктувачами місцевої витяжної вентиляції.

Заборонено об’єднувати місцеві відсмоктувачі від різного устаткування в одну систему.

Для очищення вибухонебезпечної пилоповітряної суміші необхідно вико­ристовувати пиловловлювачі або фільтри.

1. Робоче місце не повинно бути захаращене сторонніми предметами, готовою продукцією та відходами виробництва.

2. У виробничих приміщеннях повинна бути встановлена система авто­матичного включення аварійної вентиляції, зблокована з газоаналізаторами.

У разі виникнення аварійної ситуації автоматизоване управління техно­логічними процесами та системою протиаварійного захисту повинно забезпе­чувати відключення всієї лінії.

Крім системи автоматичного вмикання аварійної вентиляції повинна бути передбачена можливість ручного вмикання аварійної вентиляції за допомогою пускових пристроїв.

1. Робочі місця повинні бути розташовані поза зоною переміщення ме­ханізмів та вантажів, забезпечувати зручність спостереження за техно­логічним процесом та керування ним.

1. Вимоги безпеки до виробничого устаткування

1. Загальні вимоги

   1. Машини, устаткування та системи керування ними повинні відповідати вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 62, ГОСТ 12.2.003-91 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования без­опасности», ГОСТ 12.2.062-81 «ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные», ГОСТ 12.2.063-81 «ССБТ. Арматура промышленная трубопроводная. Общие требования безопасности», ГОСТ 12.2.064, ГОСТ 12.1.003, ГОСТ 12.1.004-91 «ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требова­ния», ГОСТ 12.1.010-76 «ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования», ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие тре­бования» (з обмеженою сферою застосування - тільки в питанні гігієнічного нормування в галузі вібрації) та ГОСТ 12.2.124-90 «ССБТ. Оборудование про­довольственное. Общие требования безопасности».

   2. Вимоги до безпеки, маркування, введення в обіг та експлуатації за­побіжних пристроїв та устаткування, що працює під тиском, повинні відповідати вимогам Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском.

   3. Будова, виготовлення, монтаж, приймання, експлуатація, ремонт ко­тельних установок повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів, затверджених Державним коміте­том з нагляду за безпечним проведенням робіт в промисловості та гірничому нагляді при Раді Міністрів СРСР 30 серпня 1966 року (НПАОП 0.00-1.60-66).

   4. Експлуатацію стаціонарних поршневих та ротаційних повітряних ком­пресорів та нагнітальних трубопроводів пневмотранспорту необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.2.016-81 «ССБТ. Оборудование компрессорное. Общие требования безопасности».

   5. Експлуатацію стрічкових конвеєрів необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.2.022-80 «ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасно­сти».

   6. Будова, установлення та експлуатація вантажопідіймальних кранів усіх типів, ручних та електричних талів, лебідок для підіймання вантажу, підіймальних вантажозахоплювальних механізмів та пристроїв повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідій­мальнихкранів, затверджених наказом Державного комітету України з проми­слової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07).

   7. Експлуатувати підйомники необхідно з дотриманням вимог Правил будови і безпечної експлуатації підйомників, затверджених наказом Держав­ного комітету України з нагляду за охороною праці від 08 грудня 2003 року № 232, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2003 року за № 1262/8583 (НПАОП 0.00-1.36-03).

   8. Не дозволяється проводити технологічний процес в установках та вер­статах з несправностями, а також при відключених контрольно-вимірюваль­них приладах, що визначають встановлені технологічні параметри (темпера­туру, тиск, концентрацію парів).

   9. Устаткування та трубопроводи, що виділяють тепло і які мо­жуть викликати небезпеку займання матеріалів, вибуху газів, парів, повинні бути теплоізольовані. Температура ізольованої поверхні не повинна переви­щувати 45 ° С.

Застосування горючих теплоізоляційних матеріалів не допускається.

1. Монтаж, налагодження, ремонт, реконструкцію та експлуатацію електричних установок електричних станцій, електричних мереж необхідно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.01-97.

Улаштування, утримання, експлуатацію, обслуговування і ремонт елек­тричних установок та електричних мереж слід здійснювати відповідно до ви­мог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затвердже­них наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (НПАОП 40.1-1.21-98).

1. Експлуатацію тепломеханічного обладнання електростанцій, тепло­вих мереж і тепловикористовувальних установок необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил охорони праці під час експлуатації тепломеханіч­ного обладнання електростанцій, теплових мереж і тепловикористовувальних установок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної про­мисловості України від 02 грудня 2013 року № 892, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2013 року за № 2127/24659 (НПАОП 0.00-1.69-13).

2. Завантаження, переміщення, вивантаження та транспортування устаткування повинні бути механізовані.

3. Очищення та миття устаткування повинні виконуватись без перебу­вання працівників усередині нього. Процес з обробки (видалення залишку, промивка, пропарювання) устаткування повинен бути механізованим.

4. Виробниче устаткування з електричним приводом повинно мати за­соби (пристрої) захисту від ураження електричним струмом згідно з вимогами ДСТУ 7237:2011 «Система стандартів безпеки праці. Електробезпека. Загальні вимоги та номенклатура видів захисту».

5. Експлуатацію та ремонт устаткування на висоті необхідно здійснювати з дотриманням вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з проми­слової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 березня 2007 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 червня 2007 року за № 573/13840 (НПАОП 0.00-1.15-07).

6. Майданчики обслуговування машин та устаткування, що розташовані на висоті, повинні мати огорожі та сходи з поруччям. Висота огорож, поруччя повинна бути не менше 1,0 м. Вертикальні стояки огорож, поруччя повинні розміщуватись з кроком не більше 1,2 м. З країв настили площадок повинні мати суцільну зашивку висотою не менше 0,15 м.

Площадки постійних робочих місць повинні мати вільний прохід не менше 0,7 м.

Для огородження допускається застосовувати металеву сітку. Площадки для обслуговування устаткування та апаратів з рідкими продуктами (масло, спирт, розчинники, хімікати) з метою запобігання розливу необхідно вико­нувати непроникними з нахилом у бік зливу до аварійної ємності.

На підвісних площадках повинна бути передбачена огорожа висотою не менше 1,2 м з трьох зовнішніх боків.

1. Ширина площадок для постійного обслуговування устаткування та сходів, що ведуть до них, повинна складати не менше 0,8 м.

Крок сходинок сходів повинен становити не більше 0,25 м, ширина сходи­нок не менше 0,12 м.

1. Площадки для обслуговування устаткування з підвищеною небезпе­кою довжиною понад 3,0 м, а також у вибухопожежонебезпечних вироб­ництвах повинні мати не менше двох сходів, розташованих з протилежних боків.

2. Переносні драбини повинні мати відповідні пристрої, що запобігають можливості зсуву та перекидання під час роботи. Нижні кінці переносних дра­бин та драбинок повинні мати оковки з гострими наконечниками, а при кори­стуванні ними на асфальтових, бетонних та подібних підлогах - підкладки з неслизького матеріалу. За необхідності закріплення верхніх кінців драбин вони повинні мати гаки.

3. Для переходу через конвеєри повинні бути влаштовані перехідні містки шириною не менше 1,0 м з поруччям по обидва боки.

4. Риштування повинні бути обладнані сходами та трапами для підйому та спуску працівників. Для риштувань довжиною понад 40 м повинні встанов­люватись не менше двох сходів чи трапів. Верхній кінець сходів або трапа по­винен бути закріплений до поперечного риштування.

Отвори в настилі риштувань для виходу зі сходів повинні бути огороджені. Кут нахилу сходів не повинен перевищувати 60 ° до горизонтальної площини. Ухил пандуса не повинен перевищувати 1:3.

1. Трапи та містки повинні бути жорсткими та мати кріплення, які виключають можливість їх зміщення. Прогинання настилу під максимальним розрахунковим навантаженням не повинно перевищувати 0,02 м.

2. Якщо довжина трапів чи містків перевищує 3 м, під ними повинні встановлюватись проміжні опори. Ширина трапів та містків повинна бути не менше 0,6 м.

Трапи та містки повинні мати поруччя, закраїни та один проміжний гори­зонтальний елемент.

1. Сходи площадки постійного робочого місця висотою понад 1,5 м по­винні мати нахил відносно горизонту не більше 45 ° , меншої висоти - не більше 60 ° . Сходи на висоті 3-5 м повинні мати перехідну площадку.

Площадка повинна мати табличку із зазначенням максимально допусти­мого для неї загального навантаження.

Площадки та сходи повинні бути виконані з матеріалу, що виключає ско­взання.

1. Технологічне устаткування, яке небезпечне у відношенні накопи­чення зарядів статичної електрики, повинно бути заземлене не менше ніж у двох місцях.

2. Слюсарні інструменти, наконечники шлангів повинні бути виготов­лені з матеріалів, що не утворюють іскор при ударах. Ключі на кранах повинні бути закріплені.

1. Вимоги безпеки до головних елементів конструкції

   1. Виробниче устаткування, для якого причиною небезпеки можуть бути перевантаження, порушення послідовності роботи механізмів, спад напруги в електричній мережі, а також тиску у пневмо- або гідросистемі нижче допусти­мих граничних значень, повинно мати відповідні запобіжні пристрої та блоку­вання.

   2. Вбудовані до устаткування аспіраційні та витяжні вентиляційні си­стеми повинні бути зблоковані з пусковими пристроями устаткування.

   3. Фланцеві з'єднання, сальники насосів та мішалок, крани та вентилі апа­ратів для жиророзчинювальних речовин з високою проникною здатністю (ву­глеводів жирного та ароматичного рядів) повинні виконуватись з відповідного матеріалу без використання жирних мастил та набивок для частин, що труться.

   4. Складальні одиниці устаткування, які під час обслуговування здатні переміщуватись під дією гравітаційних сил до зони обслуговування, повинні бути обладнані стопорними пристроями, які виключають можливість такого самостійного переміщення.

Конструкція кришок до машин, апаратів і ємкостей повинна виключати са­мостійне їх падіння.

1. Робочі механізми з небезпечним інерційним рухом повинні мати авто­матичне гальмування в усіх випадках зупинки устаткування.

2. Резервуари, збірники, апарати, мірники, які заповнюються шкідли­вими, вибухопожежонебезпечними та їдкими речовинами, повинні бути осна­щені рівнемірами та переливними трубами з відводом до резервного збірника. Для ремонту або аварійного звільнення посудин, що працюють під тиском, по­винна бути передбачена можливість транспортування їх вмісту за допомогою насосів, самопливом та іншими засобами до складських резервуарів, техно­логічних апаратів та спеціально призначених для цієї мети аварійних або дре­нажних збірників із забезпеченням повного звільнення трубопроводів.

3. Технологічне устаткування, де у разі пуску у роботу або зупинки, а також при відхиленнях від встановленого режиму можливе утворення вибу- хопожежонебезпечних сумішей, повинно забезпечуватись системами проду­вання їх інертними газами або водяною парою.

4. У конструкції резервуарів повинні бути передбачені блокувальні при­строї, що забезпечують вимикання розташованих усередині резервуарів ме­ханізмів (мішалки, змійовики) при відкриванні кришок люків (лазів) та виклю­чають можливість їх включення при відкритих кришках.

1. Вимоги безпеки до механізмів керування

   1. Механізми керування виробничим устаткуванням повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.064 та мати чіткі позначення або написи, що пояснюють їх функціональне призначення («ПУСК», «СТОП», «АВАРІЙНА»). Кон­струкція та розташування механізмів керування повинні виключати мож­ливість мимовільного та самочинного включення та виключення устатку­вання.

   2. На устаткуванні, що обслуговується одним працівником, ширина зони обслуговування якого більша ніж 2,5 м, допускається встановлювати дублю­ючі кнопки «ПУСК» та «СТОП» так, щоб працівник міг бачити їх з будь-якого місця робочої зони.

   3. Устаткування та його пускова апаратура, що розташовані у різних ви­робничих приміщеннях, а також складні агрегати, що поєднані виробничим циклом, повинні бути облаштовані:

• звуковою або світловою сигналізацією (для оповіщення про го­товність до вмикання цього механізму або комплексу механізмів від працівника, відповідального за їх обслуговування);

• пристроями, що виключають можливість дистанційного пуску зупи­нених на ремонт механізмів або ліній (вимикачі, перемикачі, вилки роз'єднання).

1. Органи керування виробничим устаткуванням, що обслуговується од­ночасно кількома працівниками, повинні мати блокування, що забезпечує необхідну послідовність дій.

Повинні бути передбачені додаткові аварійні вимикачі, коли частина устаткування, що є небезпечною для працівників, знаходиться поза межами видимості працівника.

1. Великогабаритні машини, при обслуговуванні яких оператор повинен перебувати у русі, а також конвеєри, довжина яких перевищує 10 м, повинні мати аварійні кнопки «СТОП». Кількість аварійних кнопок повинна бути та­кою, щоб відстань між ними не перевищувала 10 м та щоб був забезпечений вільний доступ до них з будь-якого місця, де може перебувати працівник. При розташуванні устаткування у суміжних приміщеннях аварійні кнопки «СТОП» повинні бути у кожному приміщенні.

Крім того, конвеєри у головній та хвостовій частинах повинні бути облад­нані аварійними кнопками для зупинки конвеєрів.

В місцях підвищеної небезпеки конвеєри повинні бути додатково облад­нані пристроями вимикання для зупинки конвеєра у аварійних ситуаціях в будь-якому місці з боку проходу для обслуговування.

1. Конвеєри довжиною понад 50 м або такі, що проходять через ряд суміжних приміщень, повинні бути обладнані сигналізацією, зблокованою з пусковим пристроєм.

2. Машини та устаткування повинні мати індивідуальні приводи.

На машинах, які мають головний привід та привід окремих механізмів, у разі можливості виникнення небезпеки при непередбаченій зупинці одного з них, двигуни всіх приводів повинні мати електричне блокування для взаємного вимикання у разі раптової зупинки одного з приводів.