НПАОП 24.1-1.37-15Правила охорони праці під час застосування та зберігання дихлоретану

Вимірювання параметрів мікроклімату проводяться на робочих місцях і в робочій зоні виробничих приміщень вимірювальними приладами відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042-99.

1. Вентиляційні системи та системи опалення повинні експлуатуватись відповідно до Правил з безпечної експлуатації систем вентиляції у хімічних виробництвах, затверджених наказом Державного комітету України з промис­лової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 05 жовтня 2009 року № 164, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2009 року за № 988/17004 (далі - НПАОП 0.00-1.27-09).

2. Виробничі приміщення, де проводяться роботи з дихлоретаном або його сумішами, обладнуються місцевою витяжною і загальною припливно- витяжною вентиляціями, повинні забезпечити вміст парів дихлоретану у пові­трі робочої зони виробничих приміщень не вище ГДК - 10 мг/м -3 .

Припливно-витяжна вентиляція повинна мати негативний повітряний ба­ланс, при якому повітря із виробничого приміщення відводиться більше, ніж подається в приміщення. Рециркуляція повітря в таких приміщеннях заборо­няється.

Мінімальна швидкість повітря в розрахунковому отворі місцевого витяж­ного пристрою повинна бути не менше ніж 0,7 м/с. Забороняється робота з ди­хлоретаном при непрацюючій місцевій витяжці та загальній припливно- витяжній вентиляції.

1. У виробничих приміщеннях, у яких можливо надходження парів дих­лоретану, системи вентиляції повинні включатись за 10-25 хвилин до початку роботи. Спочатку включаються витяжні системи, а потім припливні.

Послідовність пуску і зупинки витяжних та припливних систем вентиляції виконується відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.27-09.

1. Вентиляційна система повинна бути забезпечена резервним вентиля­тором, який автоматично вмикається при аварійній зупинці основного венти­лятора, коли відключення технологічного устаткування та зупинення процесу виробництва неможливе.

Термін пуску, тривалість експлуатації, термін зупинення і очищення вен­тиляційних установок повинні встановлюватися відповідно до інструкцій, що діють на підприємстві. Зміна регулювання вентиляційної установки, її елемен­тів і приєднання додаткового устаткування відбуваються тільки з розпоря­дження посадової особи, відповідальної за роботу вентиляційних установок на підприємстві. Зміни, які введені у вентиляційну установку, повинні бути вне­сені до її проектної документації, паспорта та інструкції з експлуатації.

1. Системи витяжної і припливної вентиляції, які обслуговують вироб­ничі приміщення, де застосовується та зберігається дихлоретан, повинні ком­плектуватись вентиляційним обладнанням відповідно до вимог пункту 4.2.37 НПАОП 0.00-1.27-09.

Очищення, ремонт та технічне обслуговування систем вентиляції викону­ються згідно з графіком відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.27-09.

1. Вентиляційні установки, регулююча і запірна арматура систем опа­лення повинні бути встановлені в місцях, доступних для обслуговування.

2. На щит управління у диспетчерській повинні бути винесені сигнали оповіщення про порушення роботи систем вентиляції.

3. Улаштування повітровідбору для припливних систем вентиляції необ­хідно передбачати із зон, які виключають потрапляння в систему вентиляції вибухонебезпечних та отруйних парів та газів у режимах роботи підприємства.

4. У виробничих приміщеннях, де можливі раптові викиди у повітря ро­бочої зони великої кількості дихлоретану, повинна бути передбачена аварійна система вентиляції.

Для автоматичного включення аварійну систему вентиляції блокують з ав­томатичними газоаналізаторами, встановленими на значенні Г ДК дихлоретану в повітрі робочої зони на рівні 10 мг/м ' 3 .

Повинен бути передбачений дистанційний пуск аварійної системи венти­ляції пусковими пристроями, розташованими зовні виробничого приміщення.

Перевірку справності аварійної вентиляції проводять відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.27-09.

1. Зупинення вентилятора діючої системи вентиляції при виявленні не­справностей проводять в порядку, вказаному в НПАОП 0.00-1.27-09.

1. Вимоги безпеки до робочого місця

   1. Організація робочого місця під час роботи з дихлоретаном повинна здійснюватись відповідно до вимог:

• ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам»;

• ГОСТ 12.4.040-78 «ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Обозначения»;

• ГОСТ 12.2.032-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ си­дя. Общие эргономические требования»;

• ГОСТ 12.2.033-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования».

1. Працівники зобов'язані перевіряти стан устаткування, допоміжних пристроїв, робочого місця перед початком роботи, під час здачі зміни та сте­жити за їх станом протягом робочої зміни.

При виявленні несправностей під час роботи устаткування та порушення вимог цих Правил працівник повинен повідомити відповідну посадову особу для прийняття заходів до їх усунення.

1. Забороняється захаращувати приміщення, де застосовується і зберіга­ється дихлоретан, проходи і робочі місця сторонніми предметами, продукцією та матеріалами.

2. Вміст у повітрі виробничих приміщень парів дихлоретану, умови мік­роклімату повинні систематично контролюватись.

Контроль повітряного середовища слід проводити в зонах можливих мак­симальних концентрацій дихлоретану відповідно до вимог ГОСТ 12.1.007-76; ГОСТ 12.1.005-88.

1. Періодичність контролю повітря робочої зони встановлюється відпо­відно до вимог ГОСТ 12.1.005-88.

1. Вимоги до навантажувально-розвантажувальних робіт

   1. Навантажувально-розвантажувальні роботи необхідно виконувати від­повідно до вимог:

• ГОСТ 12.3.002-75 «Процессы производственные. Общие требования безопасности»;

• ГОСТ 12.3.009-76 «ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности» (далі - ГОСТ 12.3.009-76);

• ГОСТ 12.3.020-80 «ССБТ. Процессы перемещения грузов на пред­приятиях. Общие требования безопасности»;

• Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07).

1. Навантажувально-розвантажувальні роботи слід виконувати механізо­ваним засобом за допомогою підйомно-транспортного устаткування та засобів малої механізації. Підіймати і пересувати вантажі саморуч необхідно з дотри­манням чинних нормативно-правових актів та нормативних документів.

2. Місця проведення навантажувально-розвантажувальних робіт повинні бути обладнані знаками безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (далі - ДСТУ ISO 6309:2007), Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я праців­ників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопа­да 2009 року № 1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки і захисту здо­ров’я працівників).

3. Рух транспортних засобів у місцях проведення навантажувально- розвантажувальних робіт повинен бути організований за транспортно- технологічною схемою зі встановленням відповідних дорожніх знаків відпо­відно до вимог ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування».

4. У місцях проведення навантажувально-розвантажувальних робіт по­винен підтримуватися мікроклімат відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042-99.

5. Працівники, які беруть участь у навантажувально-розвантажувальних роботах вантажопідйомними механізмами, повинні носити захисні каски від­повідно до вимог ГОСТ 12.4.128-83 «ССБТ. Каски защитные. Общие техниче­ские условия».

6. Перед початком навантажувально-розвантажувальних робіт працівни­ки повинні:

• ознайомитись з умовами здійснення та обсягом майбутніх робіт;

• пройти підготовку відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009-76;

• надягти спецодяг і спецвзуття, відповідні до умов праці;

• надягти інші ЗІЗ і перевірити їх справність;

• підготувати і перевірити справність механізмів, пристроїв, засобів пожежогасіння, необхідних при виконанні майбутньої роботи;

• виконати зазначені у наряді-допуску заходи, що забезпечують безпе­ку під час роботи.

1. Навантажування і розвантажування тари (скляних ємностей) з дихло­ретаном проводять у міцних корзинах або обрешітках. Роботу повинні вико­нувати двоє працівників, яких забезпечено відповідними ЗІЗ.

Забороняється переносити тару з дихлоретаном на спині, плечах або перед собою, а також нахиляти її.

1. У межах підприємства ємності з дихлоретаном мають транспортува­тись на спеціальних візках або носилках з гніздами. Бочки та ящики транспор­тують тільки на візках.

2. Під час переміщування вантажів за допомогою вантажопідйомних механізмів слід:

• перед початком роботи оглянути знімні вантажозахватні пристрої (стропи, ланцюги тощо) і тару, впевнитися в їх справності і наявнос­ті клейм або бирок;

• упевнитись у наявності таблички із зазначенням вантажопідіймаль­ності механізму і дати наступного часткового та повного технічного огляду відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.01-07. Не підіймати ван­таж недозволеної

• ваги, не застосовувати в роботі вантажопідйомні механізми, які не пройшли технічного огляду;

• під час обв’язування вантажу чалкові канати і ланцюги накладати на основний масив так, щоб виключалась можливість випадання ванта­жу або його частин і забезпечувалось стійке положення під час пе­реміщування вантажу. Канати і ланцюги слід накладати без вузлів і петель;

• стропування вантажів необхідно виконувати шляхом зачеплення стропів за монтажні петлі або рами. За відсутності петель або рам вантаж слід обв’язувати у центрі ваги чалковим канатом.

1. Забороняється залишати у підвішеному стані піднятий вантаж, а та­кож перебувати в зоні вантажу, що підіймається (опускається).

2. Забороняється присутність працівників у місцях проведення вантаж­но-розвантажувальних робіт, які не мають безпосереднього відношення до цих робіт, і пересування працівників, які виконують вантажно-розвантажувальні роботи, та транспортних засобів у зонах можливого падіння вантажів.

1. Вимоги до інструменту

   1. Роботадавець повинен забезпечити працівника справним, якісним ін­струментом для виконання електромонтажних, слюсарних робіт, робіт на ви­соті тощо.

   2. Інструмент, який використовується у вибухопожежонебезпечних при­міщеннях, повинен бути виконаний з іскробезпечних матеріалів.

   3. Для зберігання та перенесення інструменту кожному працівнику по­винні видаватися справні легкі ручні переносні ящики або сумки.

   4. Ручний слюсарний інструмент, що використовується при обслугову­ванні устаткування під час застосування та зберігання дихлоретану, повинен відповідати вимогам Правил охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної про­мисловості України від 19 грудня 2013 року № 966, зареєстрованих у Мініс­терстві юстиції України 25 лютого 2014 року за № 327/25104 (НПАОП 0.00­1.71-13).

   5. Робочі поверхні гайкового ключа не повинні мати збитих скісків, ру­коятка - задирок.

Розміри зіву гайкових ключів повинні відповідати допустимим нормам. Забороняється застосовувати прокладки між поверхнями губок гайкового ключа і голівок болтів (граней гайок, пробок бочкотари).

1. При відкручуванні і закручуванні гайок та болтів забороняється засто­совувати для подовжування гайкових ключів додаткові важелі у вигляді інших ключів або труб.

Рукоятки інструменту ударної дії не повинні мати сучків, косошарості.

Забороняється робота з інструментом, рукоятки якого посаджені на загос­трені кінці (напилки тощо) без металевих бандажних кілець.

1. Під час виконання монтажних робіт слід дотримуватися вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Дер­жавного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 березня 2007 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 червня 2007 року за № 573/13840 (далі - НПАОП 0.00-1.15-07).

1. Вимоги до електробезпеки

   1. Електричні пристрої на виробничих об'єктах, пов'язаних зі зберіган­ням та застосуванням дихлоретану, повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.01-97, НПАОП 40.1-1.21-98 та Правил технічної експлуатації електроу­становок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергети­ки України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованих у Міністерстві юс­тиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (у редакції наказу Мініс­терства енергетики та вугільної промисловості від 13 лютого 2012 року за № 91).

   2. Працівник, який здійснює технічне обслуговування електроустатку­вання та працює з електроінструментом, а також виконує електромонтажні роботи на висоті, повинен здійснювати вказані роботи відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.15-07 та чинних нормативно-правових актів під час застосу­вання інструментів та пристроїв.

Електромонтажні роботи на висоті відповідно до вимог НПАОП 0.00­1.15-07 слід виконувати тільки з інвентарних підмостків з огородженнями, які пройшли періодичні випробування відповідно до вимог ГОСТ 12.4.059-89 «ССБТ. Строительство. Ограждения предохранительные инвентарные. Общие технические условия».

Забороняється виконувати роботи на висоті, що потребують зусиль, з усіх видів драбин.

Роботи з одночасним підтримуванням пристроїв (ліхтарів, світильників) слід виконувати з риштувань, підмостків або драбин з поличками та огоро­дженими поручнями.

У разі аварійної ситуації в зоні виконання робіт слід негайно ужити захо­дів щодо недопущення в цю зону працівників, залишити небезпечне місце, сповістити відповідальну посадову особу і надалі діяти за її вказівками.

1. На робочих місцях значення параметрів електромагнітних полів по­винні підтримуватись відповідно до вимог Державних санітарних норм і пра­вил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареє­строваних у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (ДСанПіН 3.3.6.096-2002).

2. Доступні електропровідні частини устаткування повинні мати огоро­дження.

3. Електроприлади та щити незалежно від напруги, що використовується, підлягають заземленню, а також маркуються знаком безпеки «Обережно! Еле­ктрична напруга».

4. Роботи з ремонту устаткування та механізмів повинні виконуватись після відключення від мережі електроживлення з обов’язковим вивішуванням у місцях відключення попереджувальних плакатів відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 та Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 ли­стопада 2009 року № 1262.

5. У виробничих приміщеннях з підвищеною небезпекою ураження пра­цюючих електричним струмом необхідно застосовувати діелектричні рукави­чки, а у приміщеннях із струмопровідними підлогами - також діелектричні ка­лоші або діелектричні килимки.

1. Вимоги безпеки під час роботи з дихлоретаном

1. Організація перевезення, зберігання, видачі дихлоретану

1. Дихлоретан транспортують відповідно до вимог ГОСТ 1942-86 в ста­левих спеціальних залізничних цистернах з верхнім зливом, сталевих зварних бочках місткістю від 50 л до 200 л або скляних бутлях місткістю від 10 л до 20 л. Горловина бутля повинна бути закрита притертою пробкою, обмотана тка­ниною і обв'язана шпагатом. Скляні бутлі з дихлоретаном поміщають в дерев'­яні обрешітки або корзини з ущільненням з деревної стружки. Наливні люки і горловина ємностей і бочок герметизуються за допомогою паранітових або інших стійких до дихлоретану прокладок.

2. Дихлоретан необхідно зберігати відповідно до вимог ГОСТ 1942-86 в герметично закритих опломбованих сталевих бочках або скляних бутлях у критих неопалюваних складських приміщеннях, що відповідають вимогам для зберігання токсичних і вогненебезпечних речовин. Скляні бутлі повинні бути захищені від впливу світла. Дихлоретан без доступу вологи може зберігатися практично необмежений час.

3. На ємність, що містить дихлоретан, повинні бути нанесені знаки небе­зпеки відповідно до вимог ДСТУ 4500-5:2005 «Вантажі небезпечні. Марко- вання».

4. У разі зберігання дихлоретану дозволяється його сумісне зберігання з такими категоріями речовин: отруйні, їдкі та (або) корозійні легкозаймисті ре­човини з температурою спалаху нижче мінус 18 ° С та від мінус 18 ° С до 23 ° С; отруйні речовини леткі без додаткового виду небезпеки; отруйні речовини легкозаймисті з температурою спалаху від 23 ° С до 61 ° С; їдкі та (або) корозій­ні речовини, що мають основні властивості, легкозаймисті з температурою спалаху від 23 ° С до 61 ° С.

5. Розлив дихлоретану в тару слід виконувати за допомогою сифонів у спеціально обладнаному приміщенні, що має місцеву витяжну і загальну при­пливно-витяжну вентиляції, трапи для стоку пролитої рідини в зливні при­строї. Розлив дихлоретану в тару слід проводити у відповідних засобах індиві­дуального захисту органів дихання (протигазах) відповідної марки.

6. Пролив дихлоретану на підлогу слід негайно зібрати за допомогою пі­ску або тирси, які прибрати у спеціальний контейнер з подальшою утилізаці­єю. Забруднену підлогу промити водою. Пролив дихлоретану слід прибирати у відповідних засобах індивідуального захисту органів дихання (протигазах) відповідної марки.

7. Для виключення утворення вибухонебезпечних сумішей порожню та­ру з-під дихлоретану відразу після її вивільнення промивають водними розчи­нами натрію карбонату (Na i CO a ) або натрію гідроксиду (КаСП) з масовою ча­сткою речовин від 3 % до 5 %. Розчин заливають у ємність, відстоюють упро­довж 5 або 6 годин, потім розчин зливають та ємність багаторазово промива­ють водою.

8. Під час огляду внутрішньої поверхні порожньої тари з-під дихлорета­ну слід застосовувати переносні ручні світильники у вибухозахищеному вико­нанні напругою не більше ніж 12 В, що відповідає категорії і групі вибухоне­безпечної суміші за ГОСТ 12.1.011-78 «ССБТ. Смеси взрывоопасные. Класси­фикация и методы испытаний». Застосування під час огляду відкритого вогню забороняється.

Переносні ручні електричні світильники відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 повинні мати рефлектор, захисну сітку, гачок для підвішування та шланговий провід з вилкою. Сітка повинна бути закріплена на рукоятці гвин­тами або хомутами. Патрон повинен бути вбудований у корпус світильника так, щоб струмовідні частини патрона і цоколя лампи були недоступні для до­тику.

Під час видавання переносних світильників відповідальні посадові особи, які видають та приймають їх, зобов’язані переконатись у справності ламп, па­тронів, штепсельних вилок, проводів.

У разі виявлення під час роботи несправності електролампи, проводу або трансформатора їх необхідно замінити справними, спочатку відімкнувши від електромережі.

Ремонт переносних світильників має виконуватись електротехнічними працівниками у спеціально облаштованому приміщенні (майстерні).

1. Роботодавець затверджує перелік цехів, ділянок, структурних підроз­ділів, яким дозволено застосування дихлоретану, і встановлює для них норми зберігання дихлоретану (не більше добової або змінної потреби).

У вказаних структурних підрозділах дихлоретан слід зберігати в гермети­чних сталевих або скляних (з темного скла) ємностях в металевому ящику під замком. На ємностях повинні бути знаки безпеки відповідно до вимог Техніч­ного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262.

1. Видача дихлоретану зі складу і передача його з одного структурного підрозділу в інший оформляються у встановленому на підприємстві порядку. Забороняються видача і передача дихлоретану в структурний підрозділ, не включений в перелік структурних підрозділів підприємств, яким дозволено за­стосування або зберігання дихлоретану.

2. На підприємстві забезпечується облік дихлоретану у відповідному журналі надходження і витрат дихлоретану, що затверджений роботодавцем.

1. Спеціальні вимоги до устаткування і процесів застосування і
   зберігання дихлоретану

   1. Дихлоретан та його суміші використовуваються для оброблення при­міщень (фумігації).

   2. Застосовувати дихлоретан необхідно в тих випадках (технологічних процесах, реакціях, як розчинник), коли він не може бути замінений іншою малотоксичною речовиною.

   3. Найбільш небезпечними процесами під час застосування дихлоретану є:

• переливання дихлоретану з цистерн і бочок у відкриті баки;

• знищення шкідників і збудників хвороб рослин шляхом фумігації;

• екстракція розчинниками;

• ліквідація відходів.

1. Роботи в лабораторіях, пов'язані із застосуванням (переливанням, пе­регонкою) дихлоретану, слід виконувати у витяжній шафі, обладнаній верхнім і нижнім відсмоктуваннями, з використанням ЗІЗ відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.01-08 та НПАОП 24.0-3.01-04.

2. Під час застосування дихлоретану або його сумішей в установках про­цес (транспортування, завантаження, переливання, перемішування, виванта­ження, знежирення) повинен бути механізованим.

Ручні операції, при яких можливий безпосередній вплив на шкіру праців­ника дихлоретану або його сумішей (промивка, протирання виробів), слід ви­ключати.