НПАОП 24.1-1.37-15Правила охорони праці під час застосування та зберігання дихлоретану

1. При виготовленні хімічного устаткування і покритті внутрішніх пове­рхонь обладнання для роботи з дихлоретаном слід застосовувати фторопласт-4 і матеріали, отримані на основі епоксидних смол.

2. Трубопроводи для переміщення дихлоретану, а також арматура і місця з'єднання трубопроводів повинні бути герметичними.

Сировина, що містить дихлоретан, може завантажуватись в апарати через відкриті люки за наявності над місцем завантаження місцевої витяжної венти­ляції.

1. Технологічні процеси, при яких можливе виділення пари дихлоретану (екстракція масел і жирів, складання лаків, клеїв, розчинників, знежирення ви­робів), повинні проводитись у герметичному устаткуванні.

2. Застосовувати дихлоретан для знежирення і промивання деталей і ус­тановок необхідно при забезпеченні умов, що виключають можливість проли­ву дихлоретану і наступного надходження його пари в повітря виробничих приміщень.

3. Відбір проб дихлоретану з приладів і апаратів слід проводити так, щоб виключити можливість безпосереднього контакту працівників з дихлоре­таномі проливу його на підлогу. Місця відбору проб необхідно обладнати мі­сцевою витяжною вентиляцією.

4. Під час застосування дихлоретану для фумігації приміщень необхід­но дотримуватись вимог з питань електро- і пожежобезпеки.

5. Роботи з фумігації повинні проводити досвідчені працівники, що пройшли спеціальну підготовку і мають посвідчення на право фумігації.

6. Склеювання органічного скла дихлоретаном (клеями, до складу яких входить дихлоретан) і сушка виробів повинні проводитися у витяжній шафі при включеній вентиляції.

7. Застосування дихлоретану як розчинника при фарбувальних роботах методом пневматичного розпилювання забороняється.

8. Проведення фарбувальних робіт із застосуванням дихлоретану (крім методу пневматичного розпилювання) повинно здійснюватися відповідно до вимог ГОСТ 12.3.005-75 «ССБТ. Работы окрасочные. Общие требования безо­пасности».

9. Не слід застосовувати дихлоретан як розчинник для знежирення ви­робів, які підлягають зварюванню, оскільки при його взаємодії з озоном мож­ливе утворення фосгену - токсичної речовини задушливої дії.

10. Забороняється зливати відходи, що містять дихлоретан, в каналіза­цію. Їх слід збирати в спеціальну тару, що герметично закривається, і в кінці робочого дня видаляти для переробки або знешкодження.

11. Матеріали, що використовувались для обтирання різних поверхонь, деталей і забруднені дихлоретаном, повинні негайно видалятися у відвед ене для цих цілей місце (спеціальний контейнер) з подальшою утилізацією.

1. Вимоги безпеки під час аварійних ситуацій

1. Джерелами небезпечних і шкідливих виробничих чинників можуть бу­ти:

Нерегламентовані режими y роботі технологічного устаткування;

• несправні транспортні засоби, вантажопідйомні пристосування, ме­ханізми устаткування, електромережі, електрифіковані пристосуван­ня і інструменти, інженерні комунікації;

• людський чинник (втома, неуважність).

1. Розпізнавальні ознаки аварій:

• характерний запах речовини;

• звук вибуху;

• видиме ушкодження тари з дихлоретаном, утворення проливу в приміщенні;

• характерний звук при витіканні дихлоретану з тари (булькання то­що);

• спрацьовування світлової та звукової сигналізації при перевищенні ГДК дихлоретану в повітрі робочої зони;

• наявність вогню.

1. Для попередження розвитку можливих аварій під час застосування та зберігання дихлоретану необхідно вживання таких першочергових заходів:

• використовувати негорючі матеріали для внутрішньої обробки виро­бничих та складських приміщень;

• не зберігати дихлоретан разом з горючими матеріалами;

• дотримуватись норм технологічного процесу під час застосування дихлоретану та умов його зберігання у складських приміщеннях;

• застосовувати пристрої захисту устаткування;

• своєчасно виконувати графіки планово-попереджувального ремонту устаткування, машинного обладнання;

• проводити навчання працівників діям під час аварійної ситуації від­повідно до вимог ПЛАС;

• проводити тренувальні заняття згідно з графіком щодо дій працівни­ків в екстремальних ситуаціях та взаємодії зі спеціалізованими ава­рійними підрозділами;

• використовувати електроустаткування у вибухозахищеному вико­нанні;

• не допускати проїзду транспорту, який не обладнано іскрогасником, територією підприємства, де застосовується або зберігається дихло­ретан;

• застосовувати та утримувати в належному стані пристрої блискавко- захисту і захисного заземлення будівель, споруд і устаткування;

• використовувати технологічні процеси і устаткування, які задоволь­няють вимогам електростатичної іскробезпеки;

• підтримувати температуру нагрівання зовнішніх поверхонь машин­ного обладнання, устаткування, приладів, які можуть увійти в кон­такт з дихлоретаном, не вище 45 ° С;

• запобігати проливам дихлоретану під час його застосування і збері­гання.

1. Під час загоряння дихлоретану полум’я потрібно гасити розпилюваль­ною водою або піною.

1. Заходи першої допомоги при нещасних випадках, які сталися під час
   робіт із застосуванням дихлоретану

1. Під час безпосереднього контакту з дихлоретаном можуть виникати як гострі, так і хронічні отруєння.

Симптоми гострого отруєння при пероральному надходженні (більше 30 мл) - слабкість, нудота, часте або рідке випорожнення, різка слабкість, запо- морочення, розширені зіниці, колапс на фоні психомоторного збудження, ге­морагічний синдром (шлунково-кишкова кровотеча), підшкірні крововиливи. Через 2 або 3 дні можливий розвиток серцево-судинної та ниркової недостат­ності, уремія, шлункова кровотеча.

При гострому інгаляційному отруєнні (вміст дихлоретану у повітрі більше 300 мг/м куб.) - головний біль, запаморочення, нудота, рвота, подразнення слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, а в подальшому така сама симп­томатика, як і при гострому отруєнні.

При хронічному отруєнні - астеновегетативний синдром, токсичний гепа­тит, нефропатія, анемія, дерматози.

1. Домедична допомога потерпілому працівнику від отруєння дихлорета­ном повинна бути надана якомога раніше залежно від шляхів його потраплян­ня до організму, при:

• інгаляційному надходженні - потерпілого винести із забрудненого приміщення на свіже повітря, вивільнити одежу для вільного дихан­ня;

• пероральному потраплянні - промити шлунок великою кількістю чи­стої води;

• потраплянні на шкіру - відразу промити забруднену поверхню вели­кою

• кількістю чистої води;

• потраплянні в очі - багаторазове зрошування чистою водою.

1. Незалежно від важкості клінічних проявів отруєння необхідно термі­ново викликати карету швидкої допомоги для госпіталізації потерпілого в ре­анімаційне відділення. До прибуття карети швидкої допомоги - багато пити (теплий чай, мінеральну воду без газу).

Заступник директора Управління фізичного

захисту, промислової безпеки та охорони праці І.О. Ященко