НПАОП 92.7-1.01-06Правила будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки

Рис. 39. Схема дитячої гірки:

А -стартова ділянка; В - ділянка ковзання; С - кінцева ділянка; D - висота гірки

1. Доступ до стартової ділянки гірки має забезпечуватися за допомогою сходів, драбин, похилих трапів тощо.

2. Стартову ділянку обладнають так, щоб задати початковий напря­мок ковзання дитини.

Довжина стартової ділянки має бути не менше 350 мм з нахилом від 0° до 5° у напрямку ділянки ковзання.

1. Для гірок, що прибудовуються, як стартову ділянку дозволяється використовувати платформи, що є елементом конструкції обладнання дитячого ігрового майданчика.

2. Ширина стартової ділянки повинна дорівнювати ширині ділянки ковзання.

3. Якщо довжина стартової ділянки гірки більше 400 мм, її викону­ють у вигляді платформи.

4. Верхній край бортиків стартової ділянки має бути суцільним від початку стартової ділянки до початку бортиків ділянки ковзання.

5. Якщо висота вільного падіння стартової ділянки гірки перевищує 1000 мм, бортики стартової ділянки мають бути продовженням борти­ків ділянки ковзання.

6. Для гірок, що прибудовуються, висота бортиків стартової ділянки має бути не менше 500 мм (рис. 40).

Для гірок, що стоять окремо, висота бортиків стартової ділянки має бути не менше 700 мм (рис. 40).

Для гірок, що прибудовуються, з висотою вільного падіння більше 1000 мм висота бортиків стартової ділянки має бути від 700 мм до 900 мм.

1. Радіус закруглення за будь-якої зміни кута верхньої частини бортика має бути не менше 500 мм.

2. Гірки, що прибудовуються, з висотою вільного падіння більше 1000 мм обладнують захисною поперечиною (рис. 40).

Захисну поперечину встановлюють на висоті від 700 мм до 900 мм від

рівня підлоги стартової ділянки.

1. Для гірок, що прибудовуються, зі стартовою ділянкою або бар’єром поза краєм платформи висота бортиків стартової ділянки має дорівнювати висоті огородження платформи. На рис. 40 і 41 показані бортики гірок, що прибудовуються та стоять окремо.

2. Середній кут нахилу ділянки ковзання не повинен перевищу­вати 40°. Максимальний кут нахилу окремого елемента ділянки ковзан­ня не повинен перевищувати 60°.

Нахил ділянки ковзання вимірюють осьовою лінією.

Рис. 40. Бортики та захисна поперечина гірки, що прибудовується:

О

С - кінцева ділянка

Рис. 41. Бортики гірки, що стоїть окремо

1. Якщо зміна кута нахилу між окремими елементами ділянки ковзання, крім елемента, що прилягає до стартової ділянки, перевищує 15°, то радіус закруглення переходу від однієї ділянки ковзання до іншої має бути не менше:

450 мм - для початкових двох метрів по висоті гірки (від стартової діля­нки);

1000 мм - для іншої частини гірки.

1. Ширина ділянки ковзання відкритої прямої гірки з ділянкою ковзання довжиною більше 1500 мм має бути від 700 мм до 950 мм. Вимірювання ширини ділянки ковзання гірки з овальним дном

здійснюється на відстані 100 мм від верху бортика.

1. Спіральна та криволінійна гірки (рис. 42) повинні матиширину ділянки ковзання не менше 700 мм.

а

б

її»

Спіральна гірка

Рис. 42. Спіральна та криволінійна гірки

1. Тунельна ділянка гірки (закрита секція) має починатися від кі­нця стартової ділянки, бути безперервною по всій довжині та закінчу­ватися перед кінцевою ділянкою гірки.

Внутрішній діаметр тунельної ділянки гірки має бути не менше 750 мм.

1. Усі гірки обладнують кінцевою ділянкою. Залежно від середньо­го кута нахилу кінцевої ділянки гірки розподіляються на такі типи:

тип 1 - гірка, кінцева ділянка якої має середній кут нахилу не більше 10°;

тип 2 - гірка, кінцева ділянка якої має середній кут нахилу не більше 5°.

1. Таблиця 9. Довжина кінцевої ділянки гірки

   
   Кінцева ділянка гірки типу 1 наведена на рис. 43.

Рис. 43. Кінцева ділянка гірки типу 1:

С- кінцева ділянка гірки 5.21.20.Кінцева ділянка гірки типу 2 наведена на рис. 44.

Рис. 44. Кінцева ділянка гірки типу 2:

С- кінцева ділянка гірки; Н - висота кінцевої ділянки гірки

над поверхнею ґрунту

5.21.21.Мінімальні довжини кінцевої ділянки Сгірок наведені в табл. 9.

1. Радіус вигину закінчення гірки типу 1 повинен бути R > 50 мм. Закінчення гірок типу 1 наведені на рис. 45 і 46.

Рис. 45. Закінчення гірки типу 1 із продовженням до поверхні ґрунту

R - радіус вигину закінчення гірки; Н - висота кінцевої ділянки

гірки над поверхнею ґрунту

100° мін

R 50 мін

Рис. 46. Закінчення гірки типу 1 над поверхнею ґрунту:

R - радіус вигину закінчення гірки; Н - висота кінцевої ділянки гірки над поверхнею ґрунту; а - кут відхилення від горизонталі передньої крайки закінчення гірки

1. Висота кінцевої ділянки гірки над поверхнею ґрунту Н (рис. 44 - 46) має бути не більше:

200 мм - для гірок з довжиною ділянки ковзання менше 1500 мм;

350 мм - для гірок з довжиною ділянки ковзання більше 1500 мм.

1. Рекомендується, щоб конструкція гірки забезпечувала гальмува­ння та повну зупинку дитини на її кінцевій ділянці.

Стартова ділянка та ділянка ковзання мають бути обладнані бортиками (рис. 47) з висотою hзгідно табл. 10.

1. Бортики гірки з овальним дном (рис. 47а) мають бути перпенди­кулярні до поверхні ковзання.

Для гірок із плоским дном дозволяється відхилення бортиків від верти­кальної площини на кут не більше 30°. аб

a=30° макс

Рис. 47. Профілі гірки:

Гірка з овальним дном Гірка із плоским дном

a - припустимий кут відхилення від вертикальної площини бортика гірки із плоским дном

1. Радіус закруглення країв бортиків має бути не менше 3 мм, або краї бортиків мають бути оснащені захисними засобами, що унеможли­влюють травмування дітей під час гри.

2. Конструкція поверхні гірки має унеможливлювати застрявання тіла, частин тіла та одягу дитини.

3. У з’єднаннях окремих елементів та ділянок гірки мають бути відсутні проміжки, щоб унеможливити цим уведенню в зазори гострих предметів, таких як леза, уламки скла тощо.

Рекомендується гірки виконувати без з’єднань окремих ділянок. 5.21.31.Зони гірки, що стоїть окремо наведені на рис. 48

.

Рис. 48. Зони гірки, що стоїть окремо:

1 - ігрова зона; 2 - зона приземлення; 3 - зона безпеки

Рис. 49. Зони тунельної гірки:

1 - ігрова зона; 2 - зона приземлення; 3 - зона безпеки

1. Уся зона приземлення гірки має бути обладнана ударопо­глинальним покриттям.

5.21.32.Зони тунельної гірки наведені на рис. 49.

1. Розміри зони приземлення - відповідно до табл. 11 і рис. 50.

Таблиця 11. Параметри зони приземлення гірки

У міліметрах

Рис. 50. Зона приземлення гірки:

А - стартова ділянка; В - ділянка ковзання; С- кінцева ділянка; b - ширина зони приземлення; R - радіус зони приземлення; її - зона приземлення з боків гірки; І 2 - зона приземлення в кінцевій ділянці гірки; l- довжина зони приземлення в кінцевій ділянці гірки

1. Додаткові вимоги безпеки до водних гірок

   1. Ці вимоги поширюються на водні гірки висотою 2 м і вище, які класифікуються наступним чином:

тип 1 - одиночна пряма гірка з радіусними ділянками тільки у верти-

кальній площині із середнім ухилом не більше 70 % і висотою не більше 3 м;

тип 2 - одиночна гірка із середнім ухилом від 11 % до 18 % і висотою не більше 3 м;

тип 3 - одиночна гірка без обмеження висоти із середнім ухилом не більше 13 %, на якій відвідувач може досягати середньої швидкості спуску 5 м/с і максимальної швидкості спуску 7 м/с;

тип 4 - одиночна швидкісна гірка без обмеження висоти із середнім ухилом від 13 % до 20 %, на якій відвідувач може досягати середньої швид­кості спуску 10 м/с і максимальної швидкості спуску 14 м/с;

тип 5 - одиночна високошвидкісна гірка без обмеження висоти із середнім ухилом не менше 20 %, на якій відвідувач може досягати макси­мальної швидкості спуску більше 14 м/с; тип 6:

тип 6.1 - гірка типу 3 з декількома окремими паралельними трасами (прямими та вигнутими у вертикальній площині), розташо­ваними поруч одна з одною всією довжиною, на якій відвідувач може досягати максимальної швидкості спуску до 7 м/с;

тип 6.2 - гірка типу 4 з декількома окремими паралельними трасами (прямими та вигнутими у вертикальній площині), розташо­ваними поруч одна з одною всією довжиною, на якій відвідувач може досягати максимальної швидкості спуску до 14 м/с; тип 7 - широка пряма гірка із середнім ухилом не більше 25 % і не вище 8 м над рівнем води, на якій відвідувач може досягати максимальної швидкості спуску до 5 м/с.

1. Конструкція водних гірок має забезпечувати безпеку відвідувачів і обслуговувального персоналу за всіх можливих сполученнях наванта­жень і зовнішніх впливів, навіть якщо ці комбінації навантажень мало­ймовірні (статичні та ударні навантаження, навантаження від вітру та снігу, вплив кліматичних факторів, навантаження від води тощо). Під

час перевірки гірки на навантаження від води має враховуватися по­двоєний обсяг води, що подається на гірку.

1. Користування водними гірками може включати ризики відповід­но до чинних НД, а також:

падіння з водної гірки; падіння на водній гірці; зіткнення відвідувачів; опіки;

застрявання;

забрудненість і засмічення води;

інші травми, пов’язані з дефектами поверхні ковзання в зоні спуску.

1. Про наявність спеціальних ефектів, наприклад темряви, світло­вих ефектів, звукових ефектів, туману тощо, варто попереджати від­відувача безпосередньо перед спуском.

2. Матеріали та елементи конструкції водної гірки, у тому числі облицювання зони занурення, не повинні створювати небезпеки для відвідувачів.

3. Конструкція водної гірки має унеможливлювати застрявання ча­стин тіла або одягу відвідувача в її елементах.

4. Конструкція поверхні водної гірки має унеможливлювати одержання травми.

5. На поверхнях, обмежених зоною безпеки (пункт цих Правил), не повинно бути отворів, за винятком отворів для води і (або) спеціальних ефектів.

6. Поверхня зони спуску має бути гладкою, без нерівностей.

У місцях стику двох частин гірки дозволяється різниця висот, але вона не повинна бути проти напрямку спуску та не повинна травмувати від­відувача.

Краї стиків у зоні спуску повинні мати закруглення по обидва боки.

1. Кути і краї елементів гірки всередині зони безпеки мають бути закруглені з радіусом не менше 3 мм, а отвори та розрізи на кутах повинні бути захищені.

2. Поверхні стартових площадок, сходів і проходів для відвідувачів мають бути не слизькими і не мати елементів, об які можна спіткнути­ся, або отворів, у які може провалитися сферичний предмет діаметром більше 12 мм.

3. Краї стартових площадок і сходів мають бути обладнані огородженнями та поручнями висотою не менше 1000 мм.

4. Висота огородження має бути не менше 1000 мм від рівня під­логи, а його конструкція повинна бути такою, щоб підлітки та діти не могли пролізти крізь нього або під ним, і щоб у ньому не могла застря­гти голова відвідувача.

5. Якщо для доступу до водної гірки використовують сходи, то по обидва боки сходів мають бути поручні, що переходять у поручні стартової площадки.

6. Ширина сходів має бути не менше 900 мм. Ширина аварійних сходів має бути не менше 600 мм.

7. Між сусідніми прольотами сходів в одному напрямку обладну­ють площадки довжиною не менше 800 мм.

8. Ширина східців має бути не менше 240 мм, за винятком східців спіральних і гвинтових сходів.

Висота східців має бути не менше 140 мм і не більше 240мм.

Кути і краї східців повинні мати закруглення радіусом не менше 3 мм.

1. Перед входом у зону старту водної гірки, для запобігання падін­ня відвідувачів, обладнують стартову площадку довжиною не менше 500 мм. Стартову площадку обладнують захисними огородженнями ви­сотою не менше 1000 мм. Якщо висота водної гірки вище 12000 мм, ви­сота захисного огородження має бути не менше 1200 мм.

Висоту захисного огородження вибирають відповідно до рис. 51.

1. Конструкція зони старту має бути такою, щоб унеможливити

виштовхування відвідувача на водну гірку відвідувачами, що йдуть позаду.

1. Усі водні гірки, за винятком гірок типу 1, повинні мати обмеж­ники (наприклад, у вигляді поперечини на висоті від 800 мм до 1100 мм над поверхнею стартового елемента), що забезпечують спуск з гірки відвідувача в дозволеній позиції.

а б в

а - варіант захисного огородження на відстані до 1000 мм від найвищої опорної поверхні; б - варіант захисного огородження на одній стороні зони старту; в - варіант захисного огородження на відстані понад 1000 мм від найвищої опорної поверхні; Х — висота найвищої опорної поверхні.

1 — стартовий елемент; 2 — стартова площадка

1. Верхні краї обох сторін гірки мають бути виготовлені так, щоб за нормальної експлуатації відвідувач не міг дотягтися або доторкнути­ся до зовнішніх елементів гірки. Конструкція зони спуску має забезпе­чувати безпеку відвідувача і його втримання усередині жолоба під час спуску з гірки.

2. Максимально допустимі навантаження на відвідувача, створю­вані прискореннями, і тривалість їхньої дії мають відповідати даним табл. 12.

Таблиця 12. Максимально допустимі величини і тривалість дії наван тажень

1. Труби та закриті елементи мають бути виготовлені так, щоб від­відувач не втрачав орієнтацію (наприклад, частково або повністю пропускати світло). Якщо передбачено спеціальний ефект, що створює ризик втрати відвідувачем орієнтації або паніки в трубі, в закритому елементі (наприклад, повна темрява, водоспад тощо), відвідувача попереджають про це перед зоною старту.

5.22.24.Зона фінішу має забезпечувати ефективне і безпечне гальмуван­ня відвідувача після спуску.

5.22.25.Зоною фінішу вважають:

спеціалізований прийомний пристрій відповідно до вимог пунктів 5.22і 5.22цих Правил;

спеціальний басейн; багатоцільовий басейн; природна водойма.

1. Якщо відвідувач спускається з гірки безпосередньо в басейн, то для його виходу мають бути передбачені сходи, східці або підлога, що підвищується.

2. Траєкторія виходу відвідувача з однієї гірки не повинна перети­нати траєкторію виходу відвідувача з іншої гірки.

3. Якщо зони фінішу декількох гірок закінчуються на одній стороні спеціального басейну, вихід розташовують таким чином, щоб відвідувачі рухалися у напрямках, які не перетинаються, та забезпечу­ють швидке звільнення зони руху.

4. Допоміжні засоби для спуску мають бути плавучими. Кути допоміжних засобів для спуску мають відповідати вимогам пункту 5.22цих Правил.

5. У настанові з використання допоміжних засобів для спуску за­значають для яких цілей вони призначені, позиції відвідувача під час користування ними, допустимі маса та розміри тіла відвідувача.

6. Під час використання допоміжних засобів для спуску необхі­дний контроль персоналом за дотриманням дистанції між відвідувача­ми.

7. Кут нахилу переходу від жолоба до труби, тунельного покриття, борту безпеки або бризкозахисного екрана не повинен перевищувати 45°, а радіус округлення країв - не менше 100 мм відповідно до рис. 52.

8. Висота від поверхні ковзання гірки до тунельного покриття або верха труби має бути не менше 1200 мм відповідно до рис. 52.

Рис. 52. Перехід між елементами водної гірки:

1 - напрямок ковзання 5.22.34.У разі забору води із зони, де можуть перебувати відвідувачі, особлива увага приділяється забезпеченню їх безпеки.

5.22.35.Обсяг води, що подається на гірку, впливає на характер ковзан­ня та визначається виробником для кожної конкретної гірки під час її введення в експлуатацію.

1. Доступ сторонніх осіб до приладів регулювання подачі води не

дозволяється. Рекомендується установлення сигналізації, що попереджає про вихід з ладу обладнання.

1. Конструкція гірки має унеможливлювати зіткнення та завдання шкоди відвідувачами один одному.

5.22.38.Зіткнення або завдання шкоди відвідувачами один одному може виникнути через недотримання дистанції на старті та (або) через різни­цю у швидкості спуску відвідувачів. Якщо різні позиції тіл відвідувачів під час спуску є причиною розходжень у швидкості, дозволяється одна позиція (або група позицій, що відповідають однієї швидкості) або черговість спуску з гірки має регулюватися.

1. Конструкція водної гірки має унеможливлювати несанк­ціонований доступ сторонніх осіб у зону безпеки.

2. Розміри перетину гірки типу 1 мають відповідати рис. 53.

Рис. 53. Перетин гірки типу 1 5.22.41.Розміри перетину гірки типу 2 мають відповідати рис. 54. Дозволяється збільшення розмірів перетину водної гірки на відстані більше 2 м від зони старту до розмірів перетину гірки типу 3 відповідно до рис. 55.

1. Розміри перетину гірок типів 3 і 4 повинні відповідати рис. 55. Діаметр труб має бути не менше 800 мм.

Прямолінійна ділянка

Тип 3 hi> 600;

Тип 4 hi> 700;

h 2> 200; b> 800 ; a< 95°;

Рис. 55. Перетин гірок типів 3 и 4:

1 - зовнішня крива; 2 - внутрішня крива

1. Розміри перетину прямої гірки типу 5 із закругленою підлогою

мають відповідати рис. 55, а з плоскою підлогою - рис. 56.

Для гірки у формі труби внутрішній діаметр має бути - не менше

г

Рис. 56. Перетин гірки типу 5 5.22.44.Розміри перетину гірки типу 6 мають відповідати рис. 57.

600 < bi< 1800; hi> 500; b 2> 200; h 2 > 200; Рис. 57. Перетин гірки типу 6

Перетин гірки з поворотами, з декількома трасами типу 6.1 має від­повідати рис. 55 (тип 3).

Перетин гірки з поворотами, з декількома трасами типу 6.2 має від­повідати рис. 55 (тип 4).

1. Розміри перетину гірки типу 7 мають відповідати рис. 58.

b

2500 < b< 5000; h> 500; R > 50 Рис. 58. Перетин гірки типу 7

1. Спеціалізовані прийомні пристрої застосовують, як правило, у гірках із середньою швидкістю спуску понад 14 м/с.

2. Конструкція спеціалізованого приймального пристрою має забезпечувати:

ефективне та безпечне гальмування відвідувача; безпечний і швидкий вихід відвідувача з нього.

1. Рекомендовані розміри зон занурення водних гірок наведені в додатку 2. Залежно від конструкції водної гірки глибина та розміри зони занурення мають бути визначені на підставі розрахунків і за ре­зультатами випробувань.

2. Під час потрапляння в спеціальний або багатоцільовий басейн відвідувач не повинен стикатися зі стінками басейну або зіштовхувати­ся з іншими відвідувачами.

Для гірок типів 2 - 5, зони занурення яких розташовані на одній стороні басейну, та для гірок типу 6 наносять лінію контрастного ко­льору віссю траси спуску, або встановлюють м’які плаваючі канати, щоб направити відвідувача до призначеного для нього виходу.

2. Дно спеціального басейну в зоні занурення має бути гори­зонтальним і рівним.

Дно багатоцільового басейну в зоні занурення має бути рівним.

1. Якщо глибина басейну менше або дорівнює 1,3 м, дозволяється підвищення або зниження дна басейну з ухилом до 10 % у напрямку спуску.

2. Глибина зони занурення залежно від висоти падіння відвідувача (відстань між фінішним елементом і водною поверхнею) має відповід­ати даним табл. 13.

Мінімальну глибину зони занурення вимірюють на відстані 2 м від кі­нця фінішного елемента віссю траси гірки в напрямку спуску.

Таблиця 13. Залежність глибини зони занурення від висоти падіння

1. Воду на гірку подають у зоні старту. Обсяг води, що подається на гірку, має відповідати табл. 14.