НПАОП 92.7-1.01-06Правила будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки

5.17.15.За наявності огородження, на дитячому ігровому майданчику гойдалки розміщують у максимальній близькості до огородження так, щоб діти на гойдалці перебували обличчям до майданчика. Входи до ігрового майданчика в огородженні влаштовують так, щоб обмежувати швидкість входу дітей на майданчик і не дозволяти дітям проходити або стояти за гойдалкою.

5.17.16.Зони гойдалок представлені на рис. 32.

Рис. 32. Зони гойдалок:

1 - ігрова зона; 2 - зона безпеки; 3 - зона приземлення

1. Максимальну висоту вільного падіння гойдалокС обчислюють за формулою:

С = + hs, (7)

де hi-висота гойдалок, мм;

кз -висота підвішування сидіння, мм;

(hi- кз) -відстань від поверхні сидіння гойдалок до осі обертання під­вісного елемента (шарніра), мм.

Висоту вільного падіння гойдалок визначають відповідно до рис. 33.

1. Довжину зони приземлення гойдалок Lвизначають сумою роз­мірівАіВвідповідно до рис. 33 і 34.

2. Для гойдалок типів 1 і 2 із сидінням довжиною не більше 500 мм ширина зони приземлення Dмає бути не менше 1750 мм.

Для сидінь довжиною більше 500 мм ширину зони приземлення Dвід­повідно збільшують.

Рис. 33. Визначення висоти вільного падіння гойдалок:

А = 0,867(h і -h%) — відстань від осьової лінії гойдалок до центра ваги сидін­ня за відхиленні на кут 60°;

В — розмір, що залежить від властивостей ударопоглинальних покриття, рі­вний, мм:

1750 - для синтетичних ударопоглинальних покриттів;

2250 - для ударопоглинальних покриттів із сипких матеріалів;

С — максимальна висота вільного падіння гойдалок

1 — зона приземлення; 2 — сидіння гойдалок; L- довжина зони приземлення;

D- ширина зони приземлення

1. Взаємне перекриття зон приземлення гойдалок не дозволяється.

Для гойдалки з двома сидіннями в одній рамці зони приземлення мо­жуть взаємно перекриватися за дотримання вимог пункту 5.17цих Правил.

1. Для гойдалки типу 2 (з декількома осями обертання) мають ви­конуватися такі вимоги:

кут між спинкою та сидінням не повинен змінюватися під час гойдання; відстань по висоті між спинкою та сидінням має бути не менше 60 мм і не більше 75 мм.

діаметр отворів у сидінні має бути не більше 30 мм.

1. Для гойдалки типу 3 (з одною точкою кріплення) кріплення елементів підвішування має унеможливлювати їх скручування під час обертання платформи.

1. Додаткові вимоги безпеки до катальних гір, залізниць та інших пристроїв для розваг, що пересуваються рейками

TZH

JZT

входу та виходу повинні мати бар’єри або ворота, що позначають прохід у спеціальну зону (наприклад, за допомогою механічних воріт або турнікетів), щоб перешкоджати рух відвідувачів через них до повної зупинки пасажирського модуля.

1. Дитячі рейкові атракціони з механічним приводом, швидкість яких не більше 2,0 м/с, а гальмовий шлях під час зупинки їх оператором не більше 2 м, мають бути обладнані жорсткою системою обмеження доступу. Входи та виходи можуть бути без будь-якого контролю персоналом.

2. Малі залізниці в парках не вимагають додаткових захисних огороджень за виконання таких умов:

колія залізниці надійно обгороджена від інших атракціонів, місць пере­бування відвідувачів, торговельних точок тощо; поїзд веде оператор; швидкість поїзда не більше 5 м/с; на поїзді є система звукового попередження; на перехрестях є звукова та світлова сигналізація; вокзал обгороджений жорсткою системою обмеження доступу.

1. Візки з пасажирськими модулями мають відповідати вимогам пу­нктів 5.2і 5.3цих Правил, зокрема:

відвідувачі як усередині, так і зовні не повинні стикатися із частинами, що рухаються, атракціону;

відвідувачі, що перебувають у пасажирському модулі, не повинні одержувати травми кистей або передпліч у разі зіткнення з візками, що йдуть попереду або позаду;

шасі та верхня частина візків мали достатню кількість ступенів свободи та просвіт для проходження ділянок, що мають кривизну, бічні нахили, гірки і ями, з урахуванням допустимого спрацювання.

1. Бампери встановлюються на одній і тій же висоті попереду та (або) позаду в тих місцях візка, де він може контактувати з іншими

візками. Якщо під час контакту можливий зсув бамперів відносно один одного, наприклад, через поздовжнє або бічне погойдування, висота бамперів має бути достатньою, щоб забезпечити їх перекриття. Як мінімум, один бампер на кожному візку має встановлюватися на пру­жинному кріпленні для зм’якшення ударів, причому розраховується для номінальної швидкості. Демпфери можна не встановлювати, якщо візки захищені від зіткнення системою зон блокування.

1. Пасажирські модулі, якщо це необхідно, обладнуються засобами фіксації відповідно до пункту 5.9цих Правил.

2. Провідні елементи візків і поїздів мають забезпечувати по­стійний контакт із рейками за будь-яких умов за допомогою відповід­них бічних провідних роликів, протироликів або еквівалентних систем. Конструкція провідних елементів має гарантувати, що навіть у разі втрати одного колеса або ролика візок або поїзд не зійдуть з рейок. Граничні норми спрацювання поверхонь кочення ведучих коліс, бічних роликів і протироликів мають бути зазначені в експлуатаційних доку­ментах.

3. Бічні рухи візків і гондол мають бути обмежені, щоб запобігти зі­ткненню з візками та гондолами на сусідніх коліях або з нерухомими об’єктами. Безпечні відстані відлічуються від крайніх положень візків або гондол.

4. Гондоли, що розгойдуються, або аналогічні пасажирські модулі мають бути обладнані пристроями для блокування бічних або поздовж­ніх коливань гондол під час посадки та висаджування відвідувачів.

5. Якщо на атракціоні одночасно можуть рухатися кілька візків або поїздів, то має бути встановлена автоматична безвідмовна система керування, що розділяє їх і не дозволяє їм зіштовхуватися. У разі руху кількох візків або поїздів на колії вони мають споряджатися противід- катними пристроями на ділянці підіймання відповідно до вимог пункту цих Правил.

6. Система із зонним блокуванням має ґрунтуватися на повному контролі траси, розділеної на зони блокування, у кожній з яких може перебувати одночасно тільки один візок або поїзд. Зони блокування від­діляються одна від одної запобіжними гальмами.

7. Підйомник можна розглядати як зону блокування, що не вимагає запобіжного гальма на своєму кінці, якщо візок або поїзд мо­жуть бути безпечно зупинені перед входом у наступну зону блокування.

8. Не потрібно, щоб обладнання зони блокування було безвід­мовним у місці посадки (висаджування), якщо максимальна швидкість візка або поїзда там не більше 1,0 м/с і модуль обладнаний аморти­заторами.

9. Гальма візків мають відповідати вимогам пунктів 5.4і цих Правил.

10. Візки мають гальмуватися стоянковими гальмами наприкінці спуску після кожної поїздки. На випадок затримки під час посадки (ви­саджування) відвідувачів необхідно абсолютно надійно запобігти будь- якому ризику зіткнення з візками, що рухаються слідом. 5.18.17.Запобіжні гальма на спуску мають бути розташовані на мінімальній запланованій відстані, розрахованій так, щоб між візками або поїздами, що йдуть один за одним, завжди було хоча б одне гальмо. 5.18.18.Запобіжні гальма мають бути безвідмовними та зупиняти візок або поїзд так, щоб умови гальмування були максимально сприятливи­ми.

1. Стоянкові гальма мають забезпечувати автоматичну зупинку пасажирського модуля на найкоротшому можливому гальмовому шля­ху, довжина якого визначається величиною допустимих перевантажень відповідно до вимог пункту цих Правил.

2. Гальма не повинні блокуватися або заїдати, а працювати в ке-

рованому режимі так, щоб сила гальмування зростала.

1. Можливе використання двох типів гальм:

нормально закритого типу - що спрацьовують від пружин та інших ме­ханічних пристроїв, і повертаються у первинний стан електричним, гідравлі­чним, пневматичним або іншими аналогічними пристроями;

нормально відкритого типу - що спрацьовують від гідравлічних, пневматичних або інших аналогічних пристроїв, а повертаються у первинний стан пружинами або іншими аналогічними механічними пристроями.

1. Гальма нормально закритого типу можуть уважатися безвід­мовними.

2. Використання небезвідмовних гальм нормально відкритого типу як запобіжних гальм дозволяється в таких випадках:

наявність дублюючого незалежного гальма для найбільш несприятли­вого випадку або можливість трикратного спрацьовування гальма після паді­ння тиску в гальмовій системі;

якщо механічні частини гальм спроектовані з урахуванням впливу роз­рахункових навантажень відповідно до вимог НД;

наявність безвідмовної системи керування гальмами; наявність автоматичного регулювання тиску робочої рідини у всій си­стемі та у кожному гальмовому пристрої.

1. Максимальне прискорення гальмування має бути не більше 0,7g в аварійних випадках і 0,5g для звичайних експлуатаційних гальм, якщо тільки відвідувачі не фіксовані додатково, наприклад, з використанням поясної фіксації.

1. Додаткові вимоги безпеки до автомобілів, що зіштовхуються, швидкісних доріг, картингів, дитячих міні-мопедів

1. Ці вимоги поширюються на атракціони, у яких використовую­ться самохідні транспортні засоби (автомобілі, картинги, мопеди), ке­ровані відвідувачами.

2. Для автомобілів з бамперами слід забезпечити мінімальні безпе­чні відстані, наведені в табл. 8.

1. Для огородження небезпечних зон у місцях руху автомобілів повинні застосовуватися візуальні системи обмеження доступу. Входи та виходи можуть бути без будь-якого прямого контролю персоналом.

5.19.4.Зона катання має бути оточена бар’єром достатньої висоти для запобігання виїзду машин за межі зони. Бар’єр має витримувати удари машин, що рухаються з максимальною швидкістю.

1. Конструкція автомобілів, що зіштовхуються, має унеможливлю­вати випадання відвідувачів. Периметром автомобіля має бути бампер з м’якого матеріалу або надувних шин, що виступають настільки, щоб забезпечити вимоги мінімальних відстаней, викладених у пункті 5.19цих Правил. Бампери у всіх машин одного атракціону встановлюють на

однаковій висоті, що дорівнює висоті огородження (бар’єра) атракціону.

1. Усі рухомі та небезпечні деталі та вузли автомобілів мають бути виконані так, щоб унеможливити ризик одержання травми, або захище­ні так, щоб звести до мінімуму ймовірність одержання травми від ударів.

2. Автомобілі, що зіштовхуються, мають бути оснащені пасами без­пеки або іншими еквівалентними за ефективністю пристроями, що захищають дітей від одержання травм у разі зіткнення з іншими авто­мобілями. У разі встановлення пасів безпеки їхня ширина має бути не менше 0,025 м.

а

)////Ь////////У/////////////////// [ /}/////

б

х

Рис. 36. Безпечні відстані для автомобілів, що зіштовхуються:

1 - зона 1; 2 - зона 2

1. Автомобілі нашвидкісних трасах мають бути обладнані відповід­ними пасами безпеки.

2. Покриття зони водіння має бути гладким і рівним, а матеріал покриття повинен витримувати розрахункові навантаження.

3. Автомобілі, що зіштовхуються, мають бути виконані так, щоб ризик перекидання був мінімальним.

4. Максимальна швидкість автомобілів має бути не більше 3,33 м/с (12 км/год), а для дітей віком до 8 років, які катаються без супроводу дорослих, - не більше 1,11 м/с (4 км/год).

Швидкість може бути збільшена до 3,89 м/с (14 км/год) за наявності ефективних амортизаторів, що впливають на відвідувачів у разі зіткнення такими самими, як в автомобілів, що зіштовхуються, під час руху зі швидкістю 3,33 м/с (12 км/год).Максимальні швидкості всіх автомобілів, що рухаються однією трасою, не повинні відрізнятися більш ніж на 15 %, а їх маса - більш ніж на 30 %.

1. На атракціоні має бути встановлений вимикач, що дає змогу операторові зі свого робочого місця зупиняти всі електромобілі одноча­сно.

2. Струмопровідні деталі автомобілів, що зіштовхуються, доступні для торкання відвідувачів, які сидять у кабіні, можуть перебувати під напругою не більше 25 В змінного струму або 60 В постійного струму (максимальний рівень пульсацій - не більше 10 %), яка подається від розділового трансформатора або від еквівалентного генератора.

3. Верхня живильна мережа (на висоті не менше 2,5 м від підло­гового лотка автомобіля) може перебувати під максимальною напругою не більше 50 В для змінного струму або 120 В для постійного струму з максимальним рівнем пульсацій не більше 10 %, яка подається від роз­ділового трансформатора або від еквівалентного генератора змінного струму.

4. Відкриті, незахищені струмопровідні пристрої струмознімача автомобіля мають розташовуватися на висоті не менше 2,5 м від підло­ги кабіни автомобіля.

5. Верхня живильна мережа або пластина, що подає живлення, а також колектори на машинах і колії повинні бути виконані так, щоб звести до мінімуму травми очей через іскри або частки, що летять.

6. Необхідно вжити таких заходів:

1. для зон катання площею до 200 м2живильна мережа або пластина мають бути надійно з’єднані з джерелом живлення мінімум у двох точках. Для більших площ необхідні, як мінімум, три точки з’єднання.

Живильна мережа повинна являти собою дротяну сітку (бажано шести­кутну) з діаметром дроту від 1,2 мм до 1,4 мм і розміром вічка не більше 40 мм. Можна використовувати оцинковану сталь або інші придатні матері­али (наприклад, мідь, латунь, алюміній).

Сітка має бути натягнута, а пластини закріплені настільки, щоб під ти­ском колекторів не відбувалося значних деформацій або зсувів;

1. сталеві проводи мають бути оцинковані. Живильна сітка має бути закріплена рівномірно на висоті не менше 2,5 м над підлогою кабіни авто­мобіля;

2. автомобілі мають бути обладнані сталевими або бронзовими контактними щітками, підпружиненими із зусиллям не менше 10 Н (рис. 37 і 38);

3. струмознімачі повинні мати максимально можливий радіус для того, щоб струмознімач торкався живильної сітки, як мінімум, у трьох точках. Вони мають легко обертатися, створюючи на сітку постійний тиск силою не менше 10 Н. Дозволяється використовувати для струмознімачів сталь або ко­льорові метали (мідь, латунь, алюміній);

4. місця підключення до джерела живлення мають розташовуватися рі­вномірно периметром струмопровідної сітки або пластини.

Пластини, що утворюють зону контакту, повинні бути гладкими і мають підключатися до клеми МІНУС джерела живлення у двох протилеж­них точках, щоб унеможливити виникнення небезпечних різниць потенці­алів. Має бути забезпечений надійний електричний контакт із пластинами на їх краях.

Пластини зони контакту мають бути з’єднані з усіма найближчими металевими елементами конструкції.

F - сила в зоні контакту 5.19.19.Зона руху швидкісних автомобілів і картингів має бути оточена бар’єром, висота якого достатня для запобігання виїзду автомобілів із зони. Підпружинені бар’єри не дозволяються. Бар’єр має витримувати наїзд автомобіля з відвідувачем на максимальній швидкості. Входи та виходи повинні контролюватися персоналом.

Рис. 37. Приклад типового струмознімача для живильної мережі:

1 - зона контакту; 2 - мережа; 3 - пружина;

F- сила, що притискає струмознімач

Рис. 38. Контактщітки зі струмопровідною підлогою:

1. Траса та швидкісні автомобілі мають бути такими, щоб звести до мінімуму ризик перекидання. Слід урахувати такі характеристики, як швидкість, нахил, радіуси віражів іширину траси. Там, де можливий обгін, траса повинна матиширину в три рази більшу максимальноїши­рини автомобіля.

Поздовжні та поперечні ухили траси не повинні викликати ковзання або занос автомобіля на мокрій трасі під час гальмування.

Швидкісні автомобілі мають бути обладнані бамперами для запобіган­ня ударів по колесах або корпусах машин.

1. Швидкісні автомобілі мають бути обладнані регульованими діа­гональними пасами безпекишириною мінімум 0,025 м на кожному си­дінні і які відповідають таким мінімальним вимогам до пристроїв фі­ксації:

індивідуальні для кожного відвідувача; з індивідуально регульованим фіксованим положенням; замикаються вручну самим відвідувачем; відмикаються відвідувачем вручну; без сигналізації; ручні;

резервування не обов’язкове.

1. Максимальна швидкість автомобілів на швидкісних трасах має бути не більше 8,33 м/с (30 км/год).

Максимальна швидкість автомобілів, якими користуються діти молод­ше 8 років без супроводу дорослих, на швидкісній трасі не повинна переви­щувати 1,11 м/с (4 км/год).

Автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння мають бути обладнані лотком під двигуном і трубами, що подають паливо.

Двигун має розміщатися так, щоб відвідувачі не піддавалися небезпеці у разі його загоряння.

5.19.24.Зона водіння швидкісних автомобілів і картингів має бути глад­кою і рівною, а матеріал покриття відповідний.

Система керування атракціону з електромобілями повинна давати змо­гу операторові зупиняти всі автомобілі одночасно.

1. Площадка для дитячих міні-мопедів з метою запобігання несанкціонованого виходу відвідувачів повинна мати жорстку систему обмеження доступу.

Входи та виходи можуть бути без будь-якого прямого контролю персоналом. Зона катання має бути обнесена бар’єром достатньої висоти, що перешкоджає виїзду мопедів за її межі.

Бар’єр має витримувати удари міні-мопедів, що рухаються на макси­мальній швидкості. Пружні бар’єри неприпустимі.

1. Міні-мопеди мають бути виконані таким чином, щоб звести до мінімуму ризик перекидання.

2. На міні-мопеди мають бути встановлені бампери відповідного розміру, що виступають за габарити не менше ніж на 100 мм. Бампери на всіх мопедах того самого атракціону встановлюються на одній і тій самій висоті, що збігається з висотою крайки порога або бар’єра, що об­городжує атракціон.

3. Необхідно забезпечити стійкість міні-мопедів під час руху або зіткнень.

4. Сідло має бути оснащене твердою спинкою та відповідним огородженням або аналогічними пристроями. Суцільна опора має забезпечувати захист ніг від ударів і запобігати падінню.

5. Необхідно забезпечити безпечне розміщення на мопеді дитини та її захист.

6. Спеціальні вимоги до фіксувальних пристроїв міні-мопедів не висуваються.

7. Максимальна швидкість міні-мопедів має бути не більше 0,97 м/с (3,5 км/год).

1. Додаткові вимоги безпеки до спіральних гірок і спусків

1. У місцях, де відвідувачі можуть підійти до спуску або залишати атракціон, повинні застосовуватися жорсткі системи обмеження до­ступу. Для запобігання тисняві проходи до місця посадки та до виходу з атракціону мають контролюватися персоналом. Виходи можуть бути без будь-якого прямого контролю персоналом.

2. Повинні бути передбачені засоби (мішки, мати, санки тощо), на яких відвідувачі будуть сидіти під час спуску, де потрібен додатковий захист від скалок і опіків.

3. Спеціальні вимоги до пристроїв фіксації не висуваються.

4. Канали або жолоби мають бути гладкими за всією довжиною. Напуск дозволяється тільки в напрямку руху. Висота бічних стінок оди­ночних каналів має бути не менше 0,45 м, а верхня частина їх округле­на. Якщо кілька каналів розташовані поруч, то відстань між ними має бути не менше 0,1 м.

Нижня частина спуску має бути такою, щоб відвідувач міг завершити поїздку без сторонньої допомоги.

1. Ухили каналів мають бути такими, щоб діюче на відвідувачів прискорення залишалося в межах норми, і не було потрібно занадто великої відстані для гальмування. Ризик відриву від поверхні повинен бути зведений до мінімуму.

   1. Додаткові вимоги безпеки до дитячих гірок

      1. Ці вимоги поширюються на дитячі гірки, типова конструктивна схема яких наведена на рис. 39.