Системи, що подають повітря для душування, не слід поєднувати із системою припливної вентиляції.
У випадку тривалого перебування працівників біля джерел інтенсивного опромінення (більше 350 Вт/м ) на робочі місця слід подавати зосереджене чисте припливне повітря зі швидкістю не більше 3,5 м/с (1-3,5 м/с) залежно від інтенсивності опромінення.
У прим іщ еннях термічних цехів з великим тепловиділенням (у тому числі, що супроводжується виділенням вологи і шкідливих речовин) подача припливного повітря системами вентиляції і кондиціонування повинна здійснюватися в робочу зону так, щоб не порушувалася робота місцевих відсмоктувачів (безпосередньо на тіло працівника).
Повітрозабірні пристрої систем вентиляції слід розміщувати в найменш забрудненій зоні, при цьому нижній край патрубка повинен знаходитися на висоті не менше 2 м від рівня землі, а при розміщенні їх у зеленій зоні - на висоті не менше 1 м. Вхідні отвори повітрозабірних пристроїв повинні бути надійно захищені від влучення в них сторонніх часток, предметів та ін.
Обсяг повітря, що подається на ділянки ціанування, травлення, очищення і гідрополірування, установок для приготування контрольованих атмосфер, установок випарного азотування та у місця зберігання балонів з газами для азотування, повинен бути на 5 % менше обсягу, що видаляється, щоб не було підсмоктування повітря з більше забруднених приміщень у менш забруднені.
Забруднене повітря при видаленні не повинно проходити через зону дихання працівника.
Виробниче устаткування і місця розкриття тари, пов'язані з застосуванням або утворенням шкідливих і вибухонебезпечних речовин, слід оснащувати самостійними системами місцевої витяжної вентиляції.
Місцеві відсмоктувачі повинні бути розташовані таким чином, щоб повітря, що відсмоктується, не проходило через зону дихання працівника.
Індукційні електротермічні установки повинні мати місцеву витяжну вентиляцію у вигляді зонта. Швидкість руху повітря біля гартівного контуру повинна бути достатньою для відсмоктування шкідливих гарячих газів (визначається розрахунком).
У нагрівальних печей над завантажувальними вікнами необхідно встановлювати зонти-козирки або витяжні комбіновані зонти. Козирки передбачаються як у печей, що працюють на газоподібному і рідкому паливі (і мають відведення продуктів згоряння в димовий лежак), так і в камерних електропечей опору. Комбіновані зонти встановлюють у печей, що не мають лежаків для відведення продуктів згоряння.
Круглі ванни і шахтні термічні печі рекомендується обладнати кільцевими відсмоктувачами.
Місцеві відсмоктувачі та укриття повинні бути невід'ємною частиною виробничого устаткування, надійно кріпитися і не створювати незручності для працівників.
Місцеві відсмоктувачі, які видаляють шкідливі речовини від виробничого устаткування, слід блокувати з цим устаткуванням для відключення його роботи при відключеній місцевій витяжній вентиляції.
На ділянках, де застосовуються речовини 1 класу небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76), системи місцевих відсмоктувачів повинні бути оснащені звуковою сигналізацією, яка автоматично включається при зупинці вентилятора.
Повітря, що видаляється з виробничих приміщень і від устаткування, перед викидом в атмосферу підлягає очищенню від шкідливих речовин відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91, ГОСТ 12.4.021-75, Гігієнічних вимог щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я, затверджених наказом головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 № 29 (далі - ДСанПіН 2.2.7.029-99), та Санітарно-гігієнічного контролю систем вентиляції виробничих приміщень, затвердженого наказом головного державного санітарного лікаря СРСР від 05.09.99 № 4425-87.
Патрубки, що викидають забруднене повітря від місця його забору, повинні бути на відстані не менше 20 м по горизонталі і не менше 6 м по вертикалі при концентрації шкідливих викидів у зоні забору повітря не більше 1/3 ГДК.
Отвори патрубків для викиду забрудненого повітря від ціаністих і свинцевих ванн повинні бути розміщені на висоті не менше 5 м над найбільше високою частиною даху будинку термічного цеху. Викид повітря повинний бути факельним.
Викид в атмосферу повітря, що містить вибухонебезпечні речовини, не повинний здійснюватися в місця, поблизу яких викидаються в атмосферу продукти згоряння.
Не допускається поєднувати повітроводи витяжних систем від термічних печей і від гартівних масляних баків і ванн (через можливе загоряння масла), а також від ціаністих і кислих травильних ванн (щоб уникнути утворення ціаністого водню).
Охолоджувати вироби, нагріті в процесі термічної обробки, необхідно в місцях, оснащених ефективною витяжною вентиляцією, або в спеціальних охолоджувальних приміщеннях (пристроях).
У виробничих приміщеннях термічних цехів, де можливо раптове виділення в повітря робочої зони великої кількості шкідливих речовин, повинна бути передбачена аварійна вентиляція згідно з СНиП 2.04.05-91.
Патрубки аварійної вентиляції не слід розміщати в місцях постійного перебування людей і розміщення повітрозабірних пристроїв систем вентиляції і кондиціонування повітря.
Уключення аварійної вентиляції повинно бути дистанційним.
Вентиляційне устаткування, трубопроводи і повітроводи, розташовані в приміщеннях з агресивним середовищем або призначені для транспортування повітря з агресивними газами, парами і пилом, повинні бути виготовлені з антикорозійних матеріалів або захищені відповідним покриттям.
Приміщення термічних цехів, термічне устаткування і комунікації повинні оснащуватися контрольно-вимірювальними приладами.
До систем керування процесами термічної і хіміко-термічної обробки повинний бути вільний і безпечний доступ для обслуговування і ремонту.
При використанні газів з небезпечними і шкідливими властивостями необхідно здійснювати контроль роботи витяжних вентиляційних пристроїв і систем сигналізації за графіком, затвердженим головним інженером організації, але не рідше одного разу в квартал.
З метою перевірки ефективності роботи вентиляції і стану повітряного середовища необхідно систематично проводити аналіз повітряного середовища на наявність пилу і шкідливих газоподібних речовин відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.
Місця узяття проб повинні бути погоджені з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
Для зниження температури поверхонь обладнання і зменшення ступеня нагріву повітря на робочих місцях слід передбачати теплоізоляційні пристрої.
Температура на поверхні обладнання не повинна перевищувати 43С відповідно до ДСТУ EN 563-2001 Безпечність ма ши н. Температура поверхонь, доступних до дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь (далі - ДСТУ EN 563-2001).
У приміщеннях для розчину ціаністих солей загально обмінну витяжну вентиляцію передбачають з нижньої зони прим іщ ення.
Вимоги до освітлення
Природне і штучне освітлення в приміщеннях термічних цехів повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-28:2006 Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 15.05.2006 № 168 (далі - ДБН В.2.5-28-2006).
Не дозволяється захаращувати світлові прорізи технологічним устаткуванням, деталями, інструментами, матеріалами, тарою та іншими предметами. Для вікон, звернених на сонячну сторону, рекомендується передбачати сонцезахисні пристрої (жалюзі, екрани, козирки, штори та ін.).
У термічних цехах для робочого освітлення, як правило, використовується система загального освітлення. Комбіноване освітлення потрібно лише на робочих місцях, де для якісного і безпечного виконання виробничих операцій необхідно додаткове освітлення.
Улаштування і експлуатація освітлювальних установок (світильників) повинні відповідати вимогам Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом
Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 № 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.10.97 № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за № 11/2451, із змінами і доповненнями, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці України від 25.02.2000 № 26, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.04.2000 за № 213/4434 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), ГОСТ 15597 «Светильники для производственных зданий. Общие технические требования», а також Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18.12.2002 № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за № 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.0962002), відносно параметрів електромагнітних випромінювань на робочих місцях.
Для освітлення робочих приміщень слід використовувати світильники з люмінесцентними лампами, а також з газорозрядними лампами інших типів. Лампи розжарювання можуть застосовуватися для освітлення проходів, для місцевого освітлення робочих місць, а також для аварійного або евакуаційного освітлення.
При проектуванні штучного освітлення термічних цехів коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в процесі експлуатації установок (забруднення світильників, старіння ламп та ін.), повинний прийматися рівним: для люмінесцентних ламп - 1,7, для ламп розжарювання - 1,5 за умови очищення світильників не рідше одного разу на три місяці.
Освітленість робочих поверхонь (у тому числі підлоги в зонах ванн нагрівання та охолодження деталей у повітряних і рідких середовищах) повинна становити не менше 200 лк.
Освітленість столів контролерів відділу технічного контролю повинна становити 1000 лк при системі комбінованого освітлення (у тому числі від загального освітлення - 200 лк) при цьому слід використовувати світильник типу ЛНП 01-2x30 з двома U -образними люмінесцентними лампами потужністю до 30 Вт. Розміщення світильників повинно дозволяти максимально освітлювати шкали вимірювальних приладів і столів, і мінімально - обличчя і очі контролерів для профілактики засліплення і опромінення УФ- випромінюванням при висоті підвісу ламп нижче 3 м.
Освітленість шкали вимірювальних приладів повинна бути не менше 200 лк при загальному освітленні і 400 лк - при комбінованому освітленні.
Освітленість проходів і ділянок, де роботи не проводяться, повинна становити 25 % освітленості, створюваної на робочих місцях світильниками загального освітлення, але не менше 75 лк при люмінесцентних лампах і 30 лк при лампах розжарювання.
Мостові крани слід обладнати підкрановим освітленням, виконаним лампами розжарювання, які забезпечують рівень освітленості в зонах, що затінюються кранами, не менше 150 лк. Світильники на кранах повинні встановлюватися на амортизаційних пристроях. У кабінах мостових кранів повинні бути встановлені екрани, що захищають крановика від сліпучої дії світильників загального освітлення, установлених вище крана.
Конструкція кронштейна для світильника місцевого освітлення повинна забезпечувати фіксацію світильника в усіх необхідних положеннях без додаткових операцій щодо його закріплення. Підводка електропроводів до світильника здійснюється усередині кронштейна. Відкрита проводка не допускається. Конструкція вузлів і шарнірів кронштейна повинна виключати перекручування і перетирання проводів і влучення на них рідин (емульсії, масла та ін.), застосовуваних при обробці.
Напруга живлення світильників загального, місцевого і переносного освітлення повинна відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01 з урахуванням характеру навколишнього середовища у виробничому приміщенні.
Аварійне освітлення, що включається автоматично у випадку аварійного відключення робочого освітлення, слід передбачати на робочих місцях, технологічних ділянках, де неможливо негайне припинення роботи (роботи на газових печах, установках приготування контрольованих атмосфер, роботи з ціаністими солями, кислотами), і на ділянках, де раптове припинення технологічного процесу пов’язано з небезпекою для життя людей або великими економічними втратами.
Освітленість робочих поверхонь при аварійному освітленні повинна становити не менше 10 лк при люмінесцентних лампах і 7 лк при лампах розжарювання.
Світильники робочого освітлення і світильники аварійного освітлення повинні живитися від різних, незалежних джерел.
Евакуаційне освітлення (для евакуації людей із приміщення цеху) при аварійному відключенні робочого освітлення повинно забезпечувати освітленість підлоги основних проходів і сходів не менше 0,5 лк.
Живлення світильників при напрузі до 42 В повинно здійснюватися від трансформаторів з роздільними обмотками первинного і вторинного напрямків. Трансформатори повинні бути захищені з боку високої напруги апаратами захисту з номінальним струмом, по можливості близьким до номінального струму трансформатора. Захист у вигляді заземлення або автоматів повинен бути передбачений також на лініях, що відходять з боку низької напруги.
Застосування автотрансформаторів не дозволяється.
Виходи з приміщень площею більше 150 м повинні бути позначені покажчиками, що світяться.
Не рідше одного разу на три місяці світильники загального освітлення повинні очищуватися від пилу і бруду. Перегорілі лампи, розбита або ушкоджена арматура повинні негайно замінятися.
Робота повинна здійснюватися електротехнічним персоналом при відключеній напрузі з дотриманням Санітарних правил при роботі з ртуттю, її сполуками та приладами з ртутним заповненням, затверджених наказом головного державного санітарного лікаря СРСР від 04.04.88 № 4607-88.
Обслуговування освітлювальних установок (проведення оперативних переключень, ремонтних, монтажних або налагоджувальних робіт, очищення від пилу і бруду) повинно здійснюватися електротехнічним персоналом відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.01-97 і НПАОП 40.1-1.21-98.
При роботі на висоті повинні використовуватися спеціальні пристосування (сходи-драбини, пересувні підйомники та ін.), які забезпечують безпеку.
Перевірка освітленості на робочих поверхнях, допоміжних площах приміщень і в проходах повинна проводитися не рідше одного разу на рік.
Вимоги до санітарно - побутового обслуговування працівників
Улаштування і устаткування приміщень санітарно-побутового призначення повинні відповідати діючим санітарно-гігієнічним вимогам і прийматися згідно з СНиП 2.09.04-87. Утримання санітарно-побутових приміщень повинно здійснюватися відповідно до вимог санітарного утримання приміщень і устаткування виробничих підприємств.
На виробничих ділянках термічних цехів слід обладнати санітарні пости, оснащені аптечками з медикаментами та іншими засобами для надання працівникам першої (долікарської) допомоги при нещасних випадках.
На внутрішній стороні дверцят аптечки повинні бути зазначені застосування медикаментів за призначенням.
Побутові приміщення термічних цехів, їх склад, розміри і кількість санітарно-технічних пристроїв (залежно від груп виробничих процесів) повинні задовольняти вимоги СНиП 2.09.04-87.
Побутові приміщення слід розташовувати в прибудові до виробничого будинку або в будинку, що стоїть окремо і з'єднується з виробничим будинком теплим переходом.
Допускається розміщати побутові прим іщ ення і в основному корпусі, але при цьому вони повинні бути ізольовані від виробничих приміщень тамбуром або коридором з виходом назовні.
При ділянках ціанування, рідинного азотування і свинцевих ванн повинні бути спеціальні санітарно-побутові приміщення, що сполучаються з цими ділянками і ізольовані від інших приміщень.
Умивальники в цих приміщеннях повинні обладнуватися педальними або ліктьовими пусковими пристроями.
У складі побутових приміщень термічних цехів слід передбачати: гардеробні, їдальні (кімнати прийому їжі), кімнати відпочинку, душові, умивальні, туалети, приміщення для знешкодження спецодягу і, у залежності від кількості працівників, пункт здоров’я та кімнату гігієни жінок.
Прийом їжі на робочих місцях не дозволяється.
Гардеробні спеціального одягу на ділянках групи 3б виробничих процесів повинні бути ізольовані від гардеробних інших груп згідно з вимогами СНиП 2.09.04-87.
Гардеробні вуличного і домашнього одягу можуть бути загальними для всіх груп виробничих процесів.
Кількість відділень у шафах повинна дорівнювати обліковому числу працівників. Кількість місць на вішалках для окремого зберігання вуличного одягу повинна дорівнювати числу працівників у двох найбільше численних змінах.
Розрахунок площі всіх побутових приміщень (крім гардеробних) і кількості санітарно-технічних пристроїв здійснюється, виходячи з числа працівників у зміні, що одночасно закінчують роботу, згідно із СНиП 2.09.04-87. При цьому повинна враховуватися можливість збільшення кількості працівників.
Системи водопостачання і каналізації термічних цехів повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85 «Внутренний водопровод и канализация зданий» (далі - СНиП 2.04.01-85), СНиП 2.04.02-84 «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения» і СНиП 2.04.03-85 «Канализация. Наружные сети и сооружения» (далі - СНиП 2.04.03-85). При експлуатації і ремонті водопровідних і каналізаційних мереж слід дотримуватись вимог ГОСТ 12.3.006-75 «Система стандартов безопасности труда. Эксплуатация водопроводных и канализационных сетей. Общие требования безопасности».
Для забезпечення термічних цехів питною водою, що відповідає гігієнічним вимогам ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством» необхідно передбачати фонтанчики і сатураторні установки, з'єднані з водогінною мережею і розташовані не далі 75 м від робочого місця (бажана температура води - 8-12С).
Працівники гарячих ділянок цеху повинні забезпечуватися підсоленою газованою водою з умістом 0,5 % повареної солі з розрахунку 45 л на людину в зміну, а також іншими напоями.
Пристрої питного водопостачання повинні утримуватися в чистоті, мати зливальні раковини або спеціальні приймачі для зливання води.
Не дозволяється установка пристроїв питного водопостачання на ділянках ціанування, рідинного азотування і свинцевих ванн.
У виробничих приміщеннях термічних цехів, де проводяться роботи зі шкідливими речовинами (кислотами, лугами та ін.), для промивання очей і шкіри слід передбачити душі і фонтанчики в кількості та у місцях, що забезпечують користування ними не пізніше ніж через 6-12 секунд після ураження.
Вентилі, які регулюють температуру і подавання води в душові кабіни, повинні бути встановлені в місцях, що унеможливлюють опіки гарячою водою під час користування душем.
Рекомендується установлення вентилів і змішувальних пристроїв із зовнішньої сторони кабіни або біля входу в кабіну.
5. Вимоги до знешкодження стічних вод
Виробничі і господарсько-побутові стічні води підлягають обов'язковому знешкодженню до їх скидання в централізовану або місцеву каналізацію.
Для будинків термічних цехів слід передбачати кілька систем каналізації, призначених для відводу вод, що вимагають попереднього очищення або обробки і відрізняються за складом, агресивністю та іншими показниками, з урахуванням яких змішання цих стічних вод не допускається.
Очисні споруди, станції перекачування та інші установки для стічних вод повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.03-85, а також ДСанПіН 2.2.7.029-99.
Насосні станції розташовуються в окремих будинках. Резервуар для приймання стічних вод розміщається поза будинком насосної станції.
Виробничі стічні води перед їх скиданням на біологічні очисні споруди або в каналізацію піддаються первинному очищенню шляхом обробки реагентами, відстоювання, а при необхідності, і фільтрування. Скидання виробничих стічних вод можливо тільки після їх очищення до допустимих меж і витягання для можливої утилізації нафтопродуктів, токсичних, шкідливих і коштовних речовин.
Каналізаційні труби, розташовані в каналах під підлогою і підвалах, повинні прокладатися нижче водопровідних труб не менше ніж на 10 см.
Трубопроводи для кислих розчинів слід виконувати з кислотостійких матеріалів (наприклад, кераміки, вініпласту та ін.); для ціаністо-лужних розчинів - зі сталі і чавуну.
Спускання кислих і лужних розчинів повинно здійснюватися по окремих каналах або трубопроводах.
Воду з баків промивання деталей після їх обробки в розплавах і відпрацьованих лужних розплавах слід періодично зливати в спеціальну ємність і відправляти для нейтралізації на локальні очисні споруди.
Стічні води, в яких можуть знаходитися ціаністі сполуки або інші шкідливі речовини, повинні піддаватися очищенню на локальних очисних спорудах за технологією, розробленою роботодавцем.
Знешкодження стічних вод ділянок ціанування, так само як і знешкодження відходів ціаністих солей, устаткування, інструмента, пристосувань, тари, спецодягу та ін., повинно здійснюватися під контролем центральної заводської лабораторії і проводитися за спеціальною інструкцією, розробленою роботодавцем та погодженою з органами державного санітарно- епідеміологічного нагляду і з екологічними службами населеного пункту, де знаходиться організація.
Спускання забруднених виробничих вод у поглинальні колодязі і свердловини не допускається.
Не допускається об'єднання різних потоків стічних вод, під час змішування яких можуть утворюватися і виділятися вибухонебезпечні гази або випадати в осад тверді речовини.