Не дозволяється переносити кислоти та луги у відкритих посудинах.
Сифон для зливу кислоти повинен виготовлятись із сталевих труб.
При транспортуванні кислот, лугів, інших хімікатів і сильно діючих отруйних речовин в металевій тарі (автоцистерни тощо) перед кожним рейсом повинен провадитись огляд технічного стану тари.
Транспортні засоби повинні позначатися спеціальними знаками згідно з ГОСТ 19433-88.
Особи, що транспортують та супроводять вказані вантажі, повинні мати при собі засоби індивідуального захисту на випадок аварій.
Насосна станція для перекачки кислот та лугів повинна бути розміщена в окремому приміщенні і обладнана припливно-витяжною вентиляцією.
Кнопки пускачів кислотних та лужних насосів повинні дублюватись так, щоб дублюючі кнопки були винесені на місце надходження кислот та лугів.
Робота усередині ємкостей повинна здійснюватись у відповідності з розд. 7.2.2 ч.1 цих Правил .
Зберігати кислоти, луги та інші хімікати у підвальних приміщеннях не дозволяється.
Контейнери-бочки та балони з рідким хлором повинні зберігатись у закритих сховищах.
Хлорне вапно, динатрієву сіль дихлорізоціанурової кислоти необхідно зберігати в щільній дерев’яній або металевій, захищеній від корозії тарі ізольовано від горючих речовин та балонів зі стисненими газами.
Аміачну воду, перекис водню (3-30% розчин), карболову кислоту, йодинол, диоцид необхідно зберігати у скляній або металевій тарі.
Миючі засоби (дезмол тощо) необхідно зберігати в щільно закритій тарі.
Формалін необхідно зберігати в скляних пляшках, дерев’яних, емальованих або алюмінієвих бочках.
Активоване вугілля необхідно зберігати в пакетах або в металевих закритих барабанах.
Їдкий натр (каустичну соду) необхідно зберігати:
кристалічний — в сталевих гофрованих барабанах, рідкий — в сталевих бочках.
Розкриття барабанів з кристалевим їдким натром повинно проводитись тільки за допомогою спеціального різака. Використання для цієї мети зубила та молотка не дозволяється.
Звільнення барабана від кристалевого їдкого натру повинно здійснюватись розчиненням останнього у спеціальному баці з фальшивим дном, на яке барабан встановлюється відкритим отвором донизу за допомогою підйомного механізму.
Карбід кальцію повинен зберігатися в металевих зачинених барабанах у неопалюваних сухих приміщеннях. Не дозволяється зберігати його у підвальних приміщеннях та низьких затоплюваних місцях. Площадка зберігання карбіду кальцію повинна бути вище рівня нульової відмітки прилеглої території не менше ніж на 2 м.
Розкриття барабанів з карбідом кальцію повинно здійснюватись спеціальним латунним різаком, що виключає можливість утворення іскри. Залишок у барабані карбіду кальцію повинен бути надійно захищений від можливого потрапляння на нього вологи.
Плавикова кислота повинна зберігатися в парафінованих бутлях, встановлених у ящики.
Кожна бочка, балон, бутель, ящик, мішок тощо повинні мати чіткі написи, ярлики та бирки з назвою хімічної речовини та її характерними властивостями, без яких зберігання хімічних речовин не дозволяється. На кожну партію повинен бути паспорт. Немаркіровані препарати, що виявлені на складі, підлягають аналізу або знищенню.
Сумісне зберігання в одному приміщенні різних хімічних речовин, які можуть вступити у взаємодію, не дозволяється. Порядок сумісного зберігання хімічних речовин та матеріалів необхідно виконувати згідно з додатком 10.
Розфасовування хімічних речовин необхідно виконувати в приміщенні, ізольованому від їх сховища.
Розфасовування цих речовин повинні виконувати одночасно не менше двох робітників.
Для розфасовування препаратів належить мати комплект інвентаря: циліндри, ложечки, совки пластмасові та металеві, лопаточки тощо. За певною речовиною закріплюється відповідний комплект, який
після використання необхідно вичистити та вимити.
Розфасовувати хімічні речовини необхідно в таку тару і в таких кількостях, щоб їх можна було застосовувати без додаткової розфасовки.
В складських приміщеннях бутелі з кислотами повинні зберігатись у кошиках або дерев’яних обрешітках, висланих зсередини соломою або стружкою, змоченими розчином хлористого кальцію.
Склад хімматеріалів повинен бути забезпечений необхідною кількістю речовин для нейтралізації та поглинання розлитих лугів або кислот (вапно, пісок) та обладнаний раковинами самодопомоги з фонтанчиками. Раковини встановлюються на видимих, легко доступних місцях.
Транспортування вантажів, які знаходяться в скляній тарі (кислот, лугів тощо), повинно виконуватись у спеціально для цього пристосованих ношах, візках із гніздами за розміром тари, що перевозиться; стінки гнізд повинні бути оббиті м’яким матеріалом (рогожа, повсть тощо); бутелі та інша скляна тара повинні встановлюватись у гнізда збоку, для чого гнізда повинні мати бічні дверцята з замками.
Укладання бутелів з кислотами, лугами та іншими хімікатами у кузов автомобіля повинно виконуватись з додержанням наступних вимог:
скляну тару з рідинами необхідно встановлювати в стоячому положенні, горловинами (корками) догори;
кожне місце вантажу повинно бути окремо закріплене в кузові
таким чином, щоб під час руху, зупинок та поворотів вантаж не зміщувався по підлозі кузова та не перекидався;
не дозволяється встановлювати вантажі в скляній тарі один на один (у два ряди) без відповідних прокладок, які охороняють нижній ряд від бою під час перевезення.
Ручне перенесення бутелів з хімічними речовинами допускається тільки удвох на відстань не більше 25 м та по рівній поверхні з прийняттям необхідних заходів проти розбризкування.
Обслуговуючий персонал повинен знати пожежну небезпеку, правила безпечного зберігання і особливості хімічних речовин, а також токсичний вплив хімічних речовин на організм людини та вміти надати першу допомогу потерпілим згідно з додатком 20.
Склади хімічних речовин повинні укомплектовуватися аптечними шафами зі слідуючими наборами медикаментів (щонайменше):
нашатирний спирт;
ефірно-валеріанові краплі;
марганцевокислий калій;
двовуглекисла сода;
очищена крейда;
перекис водню;
йодна настойка;
активоване вугілля;
порошки від головного болю;
аміак у 10% розчині;
рослинна олія;
оцтова кислота у 5% розчині.
Робота на складах хімічних речовин допускається лише з використанням засобів індивідуального захисту відповідно до вимог розд. 12 ч.1 цих Правил.
Склади балонів з горючими газами
Зберігання балонів з газами повинно проводитись згідно з Правилами будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.
Склади для зберігання балонів з горючими газами повинні бути одноповерхові з безгорищним покриттям легкого типу.
При зберіганні балонів на відкритих площадках необхідно захистити їх від впливу сонячних променів, атмосферних опадів та грунтових вод.
Розміщення групових балонних установок без розривів від будівель допускається лише біля глухих негорючих стін виробничих будівель.
Зберігати групові балонні установки необхідно в шафах або спеціальних замкнених будках з негорючих матеріалів. Зовнішня поверхня балонів повинна бути пофарбована у встановлений для даного газу колір.
У приміщеннях складів балонів дозволяється влаштовувати водяне, парове пониженого тиску або повітряне опалення.
Балони з газом, встановлені в приміщеннях, повинні знаходитись від радіаторів опалення та інших опалювальних приладів та печей на відстані не менше 1 м, а від джерел тепла з відкритим полум’ям — не менше 5 м.
Балони з горючими газами (водень, ацетилен, пропан, етилен та інші) повинні зберігатись окремо від балонів с киснем, стисненим повітрям, хлором, фтором та іншими окислювачами, а також від токсичних газів.
При зберіганні та транспортуванні балонів з киснем попадання на них жиру та стикання арматури з промасленими матеріалами — недопустимо.
При кантуванні балонів з киснем вручну не дозволяється братись за вентилі.
При складуванні не можна допускати співударяння балонів, падіння ковпаків та балонів на підлогу.
Балони з горючими газами, з яких виявлене витікання, необхідно терміново видалити зі складу.
Обслуговуючий персонал повинен знати пожежну небезпеку газів, які зберігаються на складах, порядок евакуації балонів та правила гасіння горючих газів.
Одяг та взуття працівників на складах балонів з горючими газами повинні відповідати вимогам п. 6.1.48 ч.1 цих Правил. На випадок аварій зовні складу повинні бути передбачені комплект спецодягу і протигази.
Складські приміщення для зберігання балонів з горючими газами повинні мати постійно працюючу механічну вентиляцію, яка забезпечує безпечні концентрації газів.
У складах балонів з газами не дозволяється зберігати інші речовини, матеріали та предмети.
На відстані 10 м навколо складу з балонами не дозволяється зберігати будь-які горючі матеріали та проводити роботи з вогнем.
Заповнені горючим газом балони, що мають башмаки, повинні зберігатись у складах у вертикальному положенні. Для запобігання від падіння балони необхідно встановлювати у спеціально обладнані гнізда, кліті або огороджувати бар’єром.
Балони, які не мають башмаків, повинні зберігатись в горизонтальному положенні на дерев’яних рамах або стелажах. При укладці балонів у штабелі висота їх не повинна перевищувати 1.5 м, всі вентилі повинні бути закриті запобіжними ковпаками та повернуті до однієї сторони.
При вантаженні, розвантаженні та транспортуванні балонів зі стисненим, зрідженим і розчиненим газом повинні виконуватись такі правила:
транспортування до місця вантаження або розвантаження необхідно виконувати на спеціальних візках, конструкція яких повинна забезпечувати перевезення балонів без тряски та ударів (візки повинні мати гнізда за розміром балонів, оббиті повстю);
вентилі балонів при транспортуванні повинні бути закриті ковпаками;
кузов автомашини для перевезення балонів повинен бути обладнаний спеціальними контейнерами або стелажами з виїмками за розміром балонів, оббитих повстю, колодки повинні мати запорні пристрої, які охороняють балони, що перевозяться, від струсів та ударів;
при вантаженні балонів у кузов автомашини більше ніж у один ряд необхідно застосовувати прокладки, які охороняють балони від зіткнення поміж собою.
Адміністративні та побутові будівлі та приміщення
Загальні вимоги
Улаштування адміністративних та побутових приміщеньповинно відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87.
Галузеві нормативи по забезпеченню санітарно-побутовими приміщеннями та обладнанням, санітарні характеристики процесів наведені у додатку 2.
Площі та обладнання санітарно-побутових приміщень(гардеробних, душових, сушіння, обезпилення, обігріву, охолодження,вбиралень, умивальних, пристроїв питного водопостачання тощо) повиннівідповідати вимогам СНиП 2.09.04-87.
Геометричні параметри, мінімальні відстані між осямита ширину проходів між рядами обладнання побутових приміщень необхідно приймати за табл. 6.1. (витяг зі СНиП 2.09.04-87, табл. 5) Розміщення обладнання побутових приміщень
Найменування
1
Показник, м 2
| душових закриті | 1,8 | х | 0,9 |
| душових відкриті та з наскрізним | |||
| проходом, напівдушів | 0,9 | х | 0,9 |
| особистої гігієни жінок | 1,8 | х | 1,2 |
| вбиралень | 1,2 | х | 0,8 |
| Лавки у гардеробних | 0,3 | х | 0,8 |
| Пристрій питного водопостачання | 0,5 | х | 0,7 |
Шафи у гардеробних для особистого та домашнього одягу в залежності від кліматичних районів та спецодягу і взуття1);
0,25 х 0,5 0,33 х 0,5 0,4 х 0,5
m, Щ, ПА, ША IА, IB, I
T
1,8
0,2
1,65
0,65
0,7
1,2
1,5
1,8
2
1,4/1 2) 2/1,4 2)
Відстань між осями санітарних приладів Умивальники одинарні Ручні та ножні ванни, пісуари
Ширина проходів між рядами Кабіни душових закриті, умивальники групові
Кабіни душових відкриті та вбиральні, пісуари
Умивальники одинарні
Ручні та ножні ванни, кабіни особистої
гігієни жінок та фотарії
Шафи гардеробних для зберігання одягу
при кількості відділень у ряді :
до 18
від 18 до 3
6 Надалі — спецодягу. Для звичайного складу спецодягу (халати, фартухи, легкі комбінезони) необхідно передбачати шафи розмірами у плані 0,25x0,5 м, для розширеного складу(звичайний склад плюс натільна білизна, засоби індивідуального захисту ) — 0,33 х 0,5 м, для громіздкого спецодягу(розширений склад плюс кожухи, валянки, спеціальні комбінезони) — 0,4 х 0,5 м.
В знаменнику наведена ширина проходу між рядами шаф без лав.
Примітка:
Ширину проходу між стіною та рядами обладнання допускається зменшувати на 40%, при числі одиниць обладнання більше 6 у ряді — збільшувати на 25%.
При тупикових проходах між шафами для одягу число відділень у ряді необхідно зменшувати на 35%.
Санітарно-побутові приміщення
В гардеробних кількість відділень в шафах та гачків вішалок для домашнього та спецодягу необхідно приймати рівною обліковій чисельності працюючих; для вуличного одягу — чисельності у двохсуміжних змінах.
При обліковій чисельності працюючих на підприємствах до 50 чоловік допускається передбачати загальні гардеробні для всіх груп виробничих процесів.
При гардеробних, окрім відокремлених гардеробних для вуличного одягу, необхідно передбачати комори спецодягу, вбиральні, приміщення для чергового персоналу з місцем для прибирального інвентаря, місця для чищення взуття, сушіння волосся.
Кількість душових, умивальників та спеціальних побутових улаштувань необхідно приймати за чисельністю працюючих в зміні або частини цієї зміни, що одночасно закінчує працю.
Душові обладнуються відкритими душовими кабінами. До 20% душових кабін допускається передбачати закритими. Душові кабіни з наскрізним проходом передбачаються при виробничих процесах груп Ь, 3б.
Вбиральні у багатоповерхових побутових, адміністративних та виробничих будівлях повинні бути на кожному поверсі.
При чисельності працюючих на двох суміжних поверхах 30 чоловік або менше вбиральні слід розміщувати на одному поверсі з найбільшою чисельністю працюючих.
При чисельності працюючих на трьох поверхах менше 10 чоловік допускається передбачати одну вбиральню на три поверхи.
Вбиральні і душові не дозволяється розміщувати над робочими приміщеннями правлінь, конструкторських бюро, приміщеннями для учбових занять, громадського харчування, пунктів здоров’я, культурного обслуговування та громадських організацій.
Допускається передбачати загальну вбиральню для чоловіків і жінок при чисельності працюючих в зміні не більше 15 чоловік.
Вхід у вбиральню повинен передбачатись через тамбур з дверима, які самозачиняються.
Відстань від робочих місць у виробничих будівлях до вбиралень, міст паління, приміщень для обігріву або охолодження, напівдушів, пристроїв питного водопостачання повинна прийматись не більше 75 м, а від робочих місць на промплощадці підприємства - не більше 150 м.
Для прання спецодягу при виробничих підприємствах або групі підприємств повинні передбачатись пральні з відділеннями хімічного очищення.
Для знешкодження спецодягу, забрудненого нелеткими речовинами, допускається використовувати окрему технологічну лінію в пральнях.
При пральнях необхідно передбачати приміщення для ремонту спецодягу з розрахунку 9 кв. м на одне робоче місце. Кількість робочих місць необхідно приймати з
розрахунку одно робоче місце з ремонту взуття та два робочих місця з ремонту одягу на 1000 чоловік облікової чисельності.
Приміщення охорони здоров’я
Приміщення пунктів здоров’я, медпунктів, особистої гігієни жінок, парильні (сауни), приміщення для інгаляторіїв, фотаріїв, ручних та ножних ванн, приміщення для відпочинку та психологічного розвантаження необхідно приймати відповідно до вимогСНиП 2.09.04-87.
На підприємствах з обліковою чисельністю працюючих більше 300 чоловік повинні передбачатись фельдшерські пункти охорониздоров’я.
При обліковій чисельності від 50 до 300 працюючих повинен бути передбачений медичний пункт. Площу медичного пункту необхідно приймати: 12 кв.м — при обліковій чисельності від 50 до 150 працюючих, 18 кв. м — від 151 до 300.
Пункти здоров’я повинні бути розміщені на першому поверсі адміністративних, побутових або виробничих будівель та забезпечені зручним під’їздом санітарного автомобіля.
Розміщення та розміри дверей у приміщенні пункту здоров’я повинні прийматися з урахуванням можливості переміщення хворих на носилках.
Приміщення особистої гігієни жінок слід розміщувати у вбиральнях із розрахунку 75 працюючих на одну установку. В цих приміщеннях повинні бути передбачені місця для роздягання та умивальник.
Приміщення та місця відпочинку в робочий час і приміщення психологічного розвантаження необхідно розміщувати, як правило, при гардеробних домашнього одягу і пунктах охорони здоров’я. При допустимих параметрах повітря робочої зони у виробничих приміщеннях та відсутності контакту з речовинами 1 і 2 класів небезпеки допускається передбачати місця відпочинку відкритого типу у вигляді майданчиків, що розташовані у цехах на площах, що не використовуються з виробничою метою.
В приміщеннях для відпочинку та психологічного розвантаження при обгрунтуванні можуть бути передбачені пристрої дляприготування та роздачі спеціальних тонізуючих напоїв, а також місцядля занять фізичною культурою.
Рівень звукового тиску в приміщеннях і місцях для відпочинку, а також в приміщеннях психологічного розвантаження не повинен перевищувати 65 дБА.
Приміщення підприємств громадського харчування,торгівлі, служби побуту
При чисельності працюючих у зміну більше 200 чоловік необхідно передбачати їдальню, яка працює, як правило, на напівфабрикатах; до 200 чоловік — їдальню-роздавальню. При чисельності працюючих в зміну менше 30 чоловік замість їдальні-роздавальні допускається передбачати кімнату прийому їжі.
Чисельність місць у їдальні необхідно приймати із розрахунку одне місце на чотирьох працюючих в зміну або найчисельнішу частину зміни.
Площа кімнати прийому їжі повинна визначатись з розрахунку 1 кв.м на кожного відвідувача, але не менше 12 кв.м. Кімната прийому їжі повинна бути обладнана умивальником, стаціонарним кип’ятильником, електричною плиткою, холодильником. При чисельності працюючих до 10 чоловік у зміну замість кімнати прийому їжі допускається передбачати в гардеробній додаткове місце площею 6 кв.м для встановлення столу прийому їжі.
Вимоги до улаштування освітлення
Загальні вимоги
Освітлення виробничих, адміністративних і побутових приміщень виконується у відповідності з розрядом зорових робіт і коефіцієнтом природної освітленості (КПО). Норми освітленості при штучному освітленні на робочих поверхнях наведені у додатку 3.
Для живлення світильників загального освітлення повинна застосовуватись напруга не вище 380/220 В змінного струму при заземленій нейтралі і не вище 220 В змінного струму при ізольованій нейтралі і постійного струму.
В приміщеннях без підвищеної небезпеки для усіх стаціонарних світильників допускається застосовувати напругу не вище 220 В.
Світильники з люмінесцентними лампами на напругу 127-220 В допускається встановлювати на висоті менше 2.5 м від підлоги, а також для місцевого освітлення, якщо виключено контакт з їх струмоведучими частинами у разі дотику.
Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання повинна застосовуватись напруга:
в приміщеннях без підвищеної небезпеки — не вище 220 В;
в приміщеннях з підвищеною небезпекою — не вище 42 В, в особливо небезпечних — не вище 12 В.
В приміщеннях вологих, особливо вологих, жарких та з хімічноактивним середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого освітлення допускається лише в арматурі спеціальної конструкції.