рук.
При роботах у сховищах хімічних речовин слід обов’язково знаходитись у головному уборі.
При роботі з бактерицидними лампами необхідно захищати очі захисними окулярами з темними скельцями та використовувати запобіжні засоби для захисту шкіри обличчя та рук від опіків.
Для індивідуального захисту органів дихання від шкідливих парів та газів, присутніх у повітрі робочої зони в поєднанні з аерозолями або без них, при об’ємній частці вільного кисню не менше 19% застосовуються протигази промислові фільтруючі за ГОСТ 12.4.121- 83.
До комплекту протигаза входять
:
коробка фільтруюча — 1 одиниця (ГОСТ 12.4.122-83);
маска — Іодиниця (ГОСТ 12.4.166-85Е);
гофрована трубка — 1 одиниця;
сумка — 1 одиниця;
коротка інструкція — 1 примірник.
Марки та характеристики фільтруючих коробок
Маска промислового протигазу повинна бути правильно підігнана, не викликати больових відчувань на протязі шести годин праці.
| Марка | Тип фільтруючої коробкита розпізнавальне забарвлення | Найменування шкідливих речовин,від яких захищає фільтруючакоробка |
| 1 | 2 | 3 |
| А,А8 | Без аерозольного фільтра, коричнева | Пари органічних сполук (бензин,гас, ацетон, бензол, толуол, ксилол, сірководень, спирти, ефіри,анілін, галоідоорганічні сполуки,нітросполуки бензолу та його гомологів, тетраетилсвинець, фосфор гахлорорганічні отрутохімікати. |
| А | З аерозольним фільтром,коричнева з білою вертикальною смугою | Те ж саме, а також пил, дим татуман |
| В,В8 | Без аерозольного фільтра, жовта | Кислі гази та пари (сірчистийгаз, хлор, сірководень, синильна кислота, окисли азоту, хлористий водень, фосген), фосфор тахлорорганічні отрутохімікати |
| В | З аерозольним фільтром,жовта вертикальна смуга | Те ж саме, а також пил, дим татуман |
| Г,Г8 | Без аерозольного фільтра, чорна та жовта вертикальна смуги | Пари ртуті, ртуть, органічні отрутохімікати на основі етилмеркурхлориду |
| Г | З аерозольним фільтром,чорна та жовта горизонтальні з білою вертикальною смугою | Те ж, а також пил, дим, туман,суміш парів ртуті та хлору |
| Е,Е8 | Без аерозольного фільтра,чорна | Миш’яковистий та фосфористий водень |
| Е | З аерозольним фільтром,чорна з білою вертикальною смугою | Те ж саме, а також пил, дим, туман |
| КД,КД8 | Без аерозольного фільтра,сіра | Аміак, сірководень, їх суміш |
| КД | З аерозольним фільтром,сіра з білою вертикальною смугою | Те ж саме, а також пил, дим татуман |
| ОО | Без аерозольного фільтра,біла | Оксид вуглецю |
| М | Без аерозольного фільтра,червона | Оксид вуглецю за присутності незначної кількості органічних парів, кислих газів, аміаку, миш’яковистого та фосфористоговодню |
| БКФ | З аерозольним фільтром,захисна з білою вертикальною смугою | Кислі гази та пари, пари органічних речовин, миш’яковистий тафосфористий водень, пил, дим, туман |
Таблиця 12.1
При роботах, пов’язаних з виділенням органічного та мікробного пилу, необхідно застосовувати респіратори марок ШБ-1, («Пелюстка»), РПР-1, ПР-5, ШР, У-2к або РУ-60М. Респіратор видається працівникам для індивідуального користування. Передавати респіратор іншим особам не дозволяється.
Універсальний фільтруючий респіратор РУ-60М використовується для захисту органів дихання працівників від дії шкідливих газів (парів) та аерозолей (пилу, диму, туману), що одночасно та роздільно присутні у повітрі робочої зони.
У залежності від призначення універсальний респіратор комплектується фільтруючими патронами, марки яких наведені у табл. 12.2.
| Таблиця 12.2 Марка фільтруючого патрона | Умовне позначення за ГОСТ12.4.034-85 | Область застосування |
| А | ФУ-31А | Пари органічних речовин (бензин,гас, сірководень, спирти, ефіри, кетони), бензол та його гомологи (нітросполуки бензолу та його гомологів, ксилол, толуол), пил, дим, туман |
| В | У-31В | Сірчистий ангідрид, сірководень, хлор та фосфорорганічні отрутохімікати, пил, дим та туман |
| кд | ФУ-31 ЕД | Сірководень, аміак та їх суміш, пил, дим та туман |
| Г | ФУ-31Г2 | Пари ртуті, пил, дим, туман |
Для захисту від різноманітного органічного пилу (борошна, цукру, зерна тощо), а також від пиловидних хімікатів застосовується респіратор У-2К.
Для захисту органів дихання людини, яка знаходиться в атмосфері з нестачею кисню або ж при наявності в ній шкідливих газів, парів, пилу (робота в ємкостях, цистернах, колодязях) застосовуються протигази шлангові ПШ-1 та ПШ-2.
До комплекту протигаза ПШ-1 входять:
коробка фільтруюча — 1 одиниця;
рукав гумотканинний довжиною 10 м зі з’єднувальними деталями — 1 комплект;
трубка гофрована — 3 одиниці;
маска ШМП, зріст 1, 2, 3 — 3 одиниці;
линва сигнально-рятувальна діаметром 0.0096 м довжиною 15 м — 1 одиниця;
пояс рятувальний — 1 одиниця;
валіза — 1 одиниця.
Для зручності користування на сигнально-рятувальній линві кожні 0,5 м зав’язуються вузли.
При одночасній роботі в ємкостях, цистернах, колодязях двох осіб слід користуватись протигазами шланговими ПШ-2.
До комплекту протигаза ПШ-2 входять:
установка для нагнітання повітря — 1 комплект;
рукав гумотканинний довжиною 20 м або 10 м (за узгодженням з замовником) — 2 комплекти;
маска ШМТ, зріст 1,2,3 — 3 одиниці (за узгодженням з замовником дозволяється комплектувати додатково ШТМ — 0-4 зростів по 1 одиниці);
трубка гофрована — 4 одиниці;
пояс рятувальний — 2 одиниці;
линва сигнально-рятувальна діаметром 0.0096 м довжиною 25 м — 2 одиниці.
Рятувальні линви випробовуються двічі на рік. Линву піддають випробовуванню на міцність статичним навантаженням 200 кг на протязі 900 с. Довжина линви заміряється до випробовування та після його закінчення. Видовження линви не повинне перевищувати 5% її початкової довжини.
Випробовування рятувального поясу з карабінами проводиться один раз на 6 місяців.
Кожному поясові та линві присвоюється інвентарний номер,додається інструкція з перевірки рятувальних поясів та линв.
Для роботи у вибухопожежонебезпечних цехах необхідно застосовувати спецодяг та взуття, що відповідає вимогам п.6.1.48 ч.1 цих Правил.
Для запобігання накопиченню на тілі людини зарядів статичної електрики при контактній або індуктивній дії наелектризованого матеріалу елементів одягу необхідно забезпечити стікання цих зарядів у землю крізь електропровідність взуття та підлоги.
У вибухопожежонебезпечних цехах працівники повинні користуватись антистатичним взуттям.
В окремих випадках для забезпечення необхідної електропровідності взуття допускається прибивання підошви електропровідними (з міді або будь-якого металу, який не дає іскор) заклепками, що виходять на устілку.
У випадку, коли працівник виконує роботу сидячи, в неелектропровідному взутті, заряди статичної електрики накопичуються на його тілі, їх рекомендується відводити з використанням антистатичного халату у поєднанні з електропровідною подушкою стільця, або за допомогою легкознімних електропровідних браслетів, сполученних з землею через опір 105-107 Ом.
Спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту повинні зберігатись в окремих сухих опалювальних та обладнаних припливно-витяжною вентиляцією приміщеннях.
Відносна вологість у складі не повинна перевищувати 85%. Щоб уникнути псування спецодягу та спецвзуття через дію сонячних променів скло у вікнах складу слід пофарбувати в білий колір або закрити вікна шторами.
Спільне зберігання спецодягу, текстильних матеріалів, спецвзуття з кислотами, лугами та горючими матеріалами категорично не дозволяється.
Склад для зберігання текстильних матеріалів, спецодягу та спецвзуття обладнують комірковими стелажами.
При надходженні на склад спецодягу його укладають паками або зв’язками на плоскі спеціальні або сітчасті піддони із встановленням їх до коморок стелажів або штабелів.
Спецодяг, що надійшов на склад в невеликій кількості, в м’якій упаковці або поштучно, слід укладати до коморок стелажів. Двічі на рік його слід переглядати. При виявленні запаху або слідів плісені спецодяг та тканини слід висушити. Стелаж для зберігання повинен бути гратчастим, дошки мусять бути рівно обстругані.
Спецвзуття слід зберігати в ящиках. Зберігати взуття в тюках не допускається. Двічі на рік його слід переглядати, очищати від пилу, добре провітрювати та змащувати рициновою олією.
Діелектричні рукавички, килимки та взуття необхідно зберігати на стелажах у розпакованому вигляді. Після 6-ти місяців зберігання перед видачею вони в обов’язковому порядку повинні перевірятись на діелектричні властивості.
ЧАСТИНА 2
(галузева)
ВИРОБНИЦТВО СПИРТУ
Приймання та зберігання картоплі
Перед в’їздом на вагову повинно бути обладнано ділянкудля відбирання зразків сировини.
На платформі автовагів повинна бути нанесена осьова лінія. Прив’їзді та виїзді з вагової повинні бути встановлені направляючістовбчики.
Розвантажування транспортних засобів, які доставляютьсировину на перероблення, треба механізувати.
Електротельфер повинен мати кінцевий вимикач підніманнягака. Зів гака треба обладнати заскочкою, що запобігає випаду вантажозахоплювальних пристроїв.
Кріплення балки електротельфера повинно бути шарнірним. На обох кінцях балки треба встановити упори і кінцеві вимикачі для візка електротельфера.
Для запобігання перекиданню контейнерів, які використовуються для перевезення сировини, протягом їх розвантажування між опорами балки електротельфера треба натягнути обмежувальний сталевий трос. Кут нахилу задньої стінки контейнерів не повинен бути менше 55°.
Перед приймальними бункерами-живильниками для сировини треба встановити обмежувачі руху транспортного засобу заднім ходом: відбивальні брусся або буферні пристрої.
Піднятий контейнер треба чистити від залишків сировини скребками чи дерев’яною лопатою з подовженою ручкою. Не дозволяється перебування людей біля піднімального механізму під час розвантажування контейнера.
Перед розвантажуванням картоплі за допомогою гідравлічного підйомника необхідно перевіряти надійність кріплення транспортного засобу на платформі. Перебування людей на транспортних засобах чи платформі підйомника під час розвантаження не допускається.
Буртове поле повинно мати в’їзд та виїзд, які розташовані у протилежних кінцях у торцях буртів, щоб виключити зустрічний рух навантаженого та порожнього транспорту.
Ділянка буртового поля, ділянка для розвантажування та навантажування сировини повинні бути рівними і мати тверде покриття (асфальт, бетон тощо), розташованими у сухому місці, мати ухил до 5 ° і канави для відведення атмосферних опадів за межі буртового поля.
Розвантажувальні та складські ділянки треба спорядити необхідним стаціонарним освтітленням і справним інвентарем.
Ширина проїздів між буртами повинна бути не менше 6 м і збільшуватись у залежності від механізмів, які застосовуються; проходи для персоналу обслуги — не менше 2 м.
Бурти картоплі треба розташовувати торцями вздовж схилу.
Водостоки (канави) на території буртового поля треба регулярно чистити, завчасно ремонтувати і не допускати застою стічної води.
Для безпеки руху на буртовому полі треба розробити й вивісити схему укладення буртів, руху автотранспорту та навантажувально-розвантажувальних механізмів.
Небезпечну зону роботи механізмів треба визначити знаками згідно з ГОСТ 12.4.026-76.
Роботу навантажувально-розвантажувальних механізмів, а також машин з укладання картоплі у бурти, окопування їх треба виконувати за умови суворого дотримання інструкції з безпечної експлуатації цих машин, яка вивішується у кабіні водія машини. За відсутності інструкції машина до роботи на буртовому полі не допускається.
Укритні матеріали (мати, солома тощо) треба зберігати на відкритих ділянках на віддалі не менше 100 м від житлових і виробничих приміщень, а місця їхнього розташування — забезпечити засобами пожежегасіння (вогнегасниками, водою, інвентарем). Відстань поміж штабелями матів і соломи повинна бути не менше 3 м.
Після розкриття буртів солому необхідно відвозити до відведеного місця за межі буртового поля.
Яму для гашення вапна слід огородити і у нічний час освітлювати. Гашення вапна слід виконувати згідно з виробничою інструкцією.
Під час подавання сировини з буртів до гідравлічного транспортера за допомогою бульдозера чи тракторного навантажувача робітникам, які підбирають картоплю, не дозволяється перебувати у межах небезпечної зони роботи механізмів. Робітникам на буртовому полі слід видавати оранжеві жилети безпеки.
Для обвалювання змерзлої картоплі та іншої сировини у гідравлічний транспортер слід застосовувати металеві шести.
Гідравлічні транспортери на території заводу, буртового поля, обабіч доріг, населених пунктів та інших місць, де є небезпека падіння у них людей, слід закрити або огородити.
З обох боків гідравлічного транспортера через кожні 10м слід установити попереджувальні знаки.
Колодязі на комунікаціях транспортно-мийних вод слід огородити перилами висотою 1 м або обладнати накривками.
Тонелі, де розміщені гідравлічні транспортери, повинні мати висоту не менше 1,8 м та ширину проходів вздовж одного боку транспортера не менше 0,7 м. Через кожні 25 м тонель повинен мати вихід у вигляді колодязів, обладнаних накривками, які легко відчиняються усередину і драбинами з перилами чи скобами.
Тонелі гідравлічних транспортерів повинні бути освітлені. Вимикачі слід розміщувати зовні.
Гідравлічні транспортери, розташовані на естакадах, слід обладнувати по всій довжині площинками та сходами, які мають перильну огорожу висотою 1 м.
У випадках, коли гідравлічний транспортер у тонелі виявився забитим сировиною, його очищення слід виконувати робітниками під безпосереднім наглядом начальника зміни або особи, яка виконує його обов’язки.
Для знімання накривок при відчиненні гідравлічного транспортера слід застосовувати металеві гаки.
Гідравлічний транспортер повинен бути закритий щитками, виготовленими з міцного матеріалу (дерева, сталі). Під час чищення щитки знімаються.
Між бічними стінками завальної ями та гідравлічним транспортером по обидва боки від нього слід облаштовувати горизонтальні площинки шириною не менше 0,2 м для укладання щитків. По верхньому периметру завальні ями слід обладнати бортами висотою не менше 0,4 м.
Завальні ями слід обладнувати драбинами, які закріплюються до бічних похилих стінок. Якщо довжина завальної ями більше 50 м, встановлюють дві - три драбини. При роботі зі змерзлою картоплею не допускається утворення козирків та прямовисних стінок. Розмивати картоплю треба теплою водою із застосуванням лише безреактивних водовідбивачів.
Зовнішні стінки завальних ям повинні мати відбивальні брусся, які запобігають їхньому механічному пошкодженню автомашинами.
Для відпочинку робітників, прийняття їжі, укриття у негоду та обігрівання поблизу поля й на овочесховищах слід виділити приміщення, обладнане столами, лавками, умивальниками тощо згідно з вимогами СНиП 2.09.04-87.
На буртовому полі повинен бути пост, обладнаний сигналізацією і телефонним зв’язком з заводом.
Миття картоплі
Мийне відділення слід розміщувати в ізольованому приміщенні з опаленням, розташованому на нижньому поверсі, обладнаному припливно-витяжною вентиляцією. У разі розміщення мийного відділення на другому та вищих поверхах слід передбачати заходи з гідроізоляції від можливого протікання рідини крізь перекриття.
Підлога мийного приміщення повинна відповідати вимогам розд. 6.1 ч.1 цих Правил. На підлозі, біля робочих місць, слід укласти дерев’яні гратки. Завантаження сировини та вивантаження слід механізувати.
Прорізи біля місця входу гідравлічного транспортера у приміщення мийні, а також біля місць виходу транспортера і видалення залишків, слід обладнувати шлюзами, гумовими фартуками, які запобігають потраплянню холодного зовнішнього повітря до приміщення.
Пуск та зупинку шнека, елеватора, уловлювача каміння та уловлювача соломи слід здійснювати згідно з інструкцією. Мийне відділення повинно мати зв’язок з елеватором за допомогою двобічної звукової, світлової чи іншої сигналізації.
Корито картоплемийниці повинно мати горизонтальну гратчасту огорожу з блокувальним пристроєм, який запобігає роботі мийниці без огорожі.
Видалення каміння, піску, картоплиння, соломи та інших домішок з мийного відділення слід механізувати (уловлювачами піску, уловлювачами каміння з дистанційним управлінням). Якщо видалення робиться вручну, мийник повинен мати граблі, лопатку, скребок чи інші пристрої. Не дозволяється безпосередньо руками виловлювати з мийниці солому тощо, а також видаляти каміння з уловлювача каміння.
Очищення шнека або скребкового транспортера та проштовхування шматків змерзлої картоплі слід робити за допомогою дерев’яного весла, скребка чи іншого пристрою.
Барабани, лопати, муфти, валики, шнеки машин для миття сировини слід закрити кожухами, які виключають можливість доторкання персоналу обслуги до частин устаткування, що обертаються.
Вентиль пуску води на мийницю слід установити біля робочого місця мийника на висоті 0,75-1,2 м від підлоги площинки обслуговування мийниці. Кнопки «Пуск» та «Стоп» електродвигуна слід установити не далі 1 м від робочого місця мийника.
Шахта елеватора повинна бути щільно обшита вздовж всієї висоти. Для профілактичного огляду і ремонту елеватора в обшивці шахти слід обладнати дверцята, що зачиняються під час роботи елеватора.
Для прокручування елеватора у випадку ремонту слід обладнати ручний
привід.
Перед елеватором слід встановити водовідділювач чи інші пристрої, які забезпечують повне відділення води.
Протягом розроблення і виконання технологічних процесів транспортування, очищування та миття сировини слід забезпечувати заходи та засоби прибирання розливів, розсипу сторонніх домішок, а також засоби ефективного очищення мийної води перед випусканням її у водоймища.
Не дозволяяється здійснювати очищення водовідділювачів без попередньої зупинки картоплемийниці.
Зерносховища
Протягом вивантаження зерна із залізничних вагонів, завантаження завальних ям та роботи усередині завальних ям, бункерів та силосних комірок слід додержуватися вимог розд. 7.2, 7.3, 7.4, 7.5 ч.1 цих Правил.
Зерно (особливо просо) має властивість затягувати людину у воронку, тому не допускається спускання людей у бункер, вагон, завальну яму, заповнену зерном. Верхні люки повинні мати блокування, що виключає роботу при відчиненому люці.
Будівлі зерносховищ повинні бути не нижче III ступені вогнетривкості. Дерев’яні елементи перекриття слід піддавати вогнезахисній обробці. Елеватори повинні бути не нижче III ступені вогнетривкості. Зерносклади, розташовані вище першого поверху, мусять бути обладнані механізмами для піднімання та спускання вантажів.
Гранично допустиме завантаження складів зерном повинно позначатися рискою, яка нанесена на стіні склада.
Вертикальні зернові елеватори, силосні бункери та інші сховища для зерна повинні закриватися суцільними настилами (накривками) з обладнанням у них завантажувальних гранчастих люків обслуговування.
Внутрішня поверхня стін силосів, засіків та бункерів повинна бути гладенькою, без шпарин, щілин та вибоїв. Стіни завальних ям, засіків, бункерів повинні мати ухил не менше 45 °, який забезпечує повне зсипання зерна.
Протягом бунтування зерна та розбирання бунтів для запобігання падіння робітників з висоти та завалюванню їх завислими шарами зерна, необхідно додержувати наступне:
а) кут нахилу сторін бунту не допускати більше 45 °;
б) подавання зерна з бунтів висотою більше 2 м здійснювати з краю бунта і лише згори (уступом). При цьому у роботі повинно брати участь не менше 2 осіб, споряджених поясами з рятувальними вірьовками;