трубопроводи для транспортування води — зелений;
трубопроводи для транспортування пари — червоний;
трубопроводи для транспортування повітря — синій;
трубопроводи для транспортування газів — жовтий;
трубопроводи для транспортування кислот — оранжевий;
трубопроводи для транспортування лугів — фіолетовий;
трубопроводи для транспортування органічних рідин — коричневий;
трубопроводи для транспортування решти речовин — сірий.
На поверхні трубопроводів, якими транспортуються найнебезпечніші речовини, повинні бути нанесені фарбою попереджувальні кільця:
червоного кольору — для легкозаймистих та інших вибухопожежонебезпечних речовин;
жовтого кольору — для отруйних та токсичних речовин.
У кожному цеху, на кожній дільниці повинні бутививішені технологічні схеми розташування та обв’язки апаратів татрубопроводів, виконані в умовних кольорах у відповідності зп.8.7.3 ч. 1 цих Правил, та затверджені власником підприємства. Запірні пристрої на схемах повинні бути пронумеровані, а напрямок рухупродуктів вказаний стрілкою.
Нумерація устаткування, апаратів, посудин, запірних пристроївта іншої арматури повинна бути єдиною на схемах, у регламентах татехнологічних інстукціях з обслуговування устаткування.
Висота прокладання від низу виступаючих частин продуктопроводів повинна бути не менше 5,5 м до головки рейки; 4,5 м — дополотна автодороги; 2,2 м — над проходами для людей або робочими майданчиками.
Продуктопроводи не повинні перехрещувати віконнихпрорізів та сходових кліток. Трубопроводи, що прокладаються попідлозі у проїздах та проходах, не повинні виступати над поверхнеюпідлоги.
Трубопроводи для транспортування концентрованих кислот,лугів та отруйних речовин повинні поєднуватись зварюванням, фланцевіз’єднання допускаються лише при підключенні трубопроводів до устаткування і арматури, у цьому випадку фланці на трубопроводах повинні бути закриті захисними кожухами.
На дільницях комунікацій та апаратів, де внаслідок конденсації продукту можливі звуження або закупорювання трубопроводу,повинні встановлюватись манометри з сигналізацією.
Газопроводи для викиду шкідливих та небезпечних газівта сумішей з повітряних клапанів апаратів повинні виводитись вищегребеня даху будівлі не менше 2 м.
Верх вихлопних труб для аміаку слід виводити на висоту неменше 3 м вище даху найвищої будівлі, розташованої у радіусі 50 м.
На трубопроводах у місцях їх проходження над проїздами, проходами, воротами не повинно бути роз’ємних сполучень та запірної арматури.
Запірна та регулююча арматура трубопроводів повиннабути доступною для обслуговування. У випадку розташування арматуривище 1,7 м для її обслуговування повинні передбачатись спеціальніпристрої або площадки.
При прокладанні трубопроводів крізь будівельні конструкції будівель та інші перешкоди повинні вживатись заходи, які бвиключали можливість передачі додаткових навантажень на труби (встановлення гільз, патронів тощо). Місця перетинання протипожежних стін(перекрить) трубопроводами повинні бути наглухо зашпаровані негорючимматеріалом, який забезпечує межу вогнестійкості та димо-газонепроникнення.
Не дозволяється прокладати транзитні трубопроводи длятранспортування вибухопожежонебезпечних речовин крізь побутові, підсобні та адміністративно- господарчі приміщення, розподільчі електричні пристрої, приміщення щитів та пультів автоматизації, вентиляційнікамерьі, машинні відділення, шахти і приямки ліфтів, а також крізь виробничі приміщення категорій В, Г, Д, холодильні камери, склади.
Не дозволяється застосовувати у вибухопожежонебезпечних технологічних системах гнучкі шланги (гумові, пластмасові і тощо)як стаціонарні трубопроводи для транспортування ЛЗР. Для проведеннядопоміжних операцій (продувки ділянок трубопроводів, насосів, звільнення трубопроводів від залишків ЛЗР та ГР тощо ), при наповненні ГРі ЛЗР пересувної тари (цистерн, бочок) дозволяється застосуваннягнучких шлангів. Сполучення шлангів з трубопроводами виконуються прицьому за допомогою хомутів.
В процесі експлуатації трубопроводи повинні підлягатитехнічному огляду у відповідності з виробничою інструкцією.
Заново змонтовані технологічні трубопроводи повинні піддаватися гідривлічному випробуванню.
Арматура трубопровідна повинна відповідати ГОСТ12.2.063-81.
Арматура повинна мати чітке маркірування та розпізнавальне пофарбування за ГОСТ 4666-75, що відповідає її призначенню таматеріалу.
Запірна та запірно-регулювальна арматура повинна встановлюватись на штуцерах, які безпосередньо приєднані до посудини тавиводять з неї робоче середовище.
Арматура повинна мати таке маркірування:
назва або знак підприємства-виготовлювача;
умовний прохід, мм;
умовний тиск (робочий тиск) та допустима температура,кгс/кв.см (МПа), градусів С (градусів К);
напрям потоку середовища;
марка матеріалу.
Трубопроводи, які сполучають технологічне устаткуванняз аварійними збірниками, на всій довжині не повинні мати арматури, завинятком вимикальних засувок біля апаратів.
Вимоги до улаштування площадок, містків та сходів
Пристрої, призначені до створення безпечних умов виконання робіт (сходи, драбинки, трапи, містки, помости, сходні, перекладки, накати тощо), повинні відповідати вимогам стандартів та іншихнормативних документів безпечного виконання робіт.
Постійні площадки обслуговування машин та устаткування,розташовані на висоті, повинні мати огорожі та сходи з поруччям. Висота огорож, поруччя повинна бути не менше 1,0 м. На висоті 0,5 м віднастилу площадки повинен бути додатковий горизонтальний елемент.
Вертикальні стояки огорож, поруччя повинні розміщуватись зкроком не більше 1,2 м. З країв настили площадок повинні мати суцільну зашивку висотою не менше 0,15 м.
Площадки постійних робочих місць повинні мати вільний прохідне менше 0,7 м.
Для огородження допускається застосовувати металеву сітку.
Площадки для обслуговування устаткування та апаратів з рідкимпродуктом (масло, спирт, розчинники тощо) з метою запобігання розливупо поверхах при аварії необхідно виконувати непроникними з нахилом убік зливу до аварійної ємкості.
Ширина площадок для постійного обслуговування устаткування та сходів, що ведуть до них, повинна складати не менше 0,8 м.
Крок сходинок сходів повинен становити не більше 0,25 м, ширина сходинок не менше 0,12 м.
Висота від підлоги площадки обслуговування до низу виступних конструкцій перекриття повинна становити не менше 1,8 м.
Відстань по вертикалі від верхнього краю відкритої посудини до площадки обслуговування повинна бути не менше 1,0 м.
Площадки для обслуговування устаткування з підвищеноюнебезпекою довжиною понад 3.0 м, а також у вибухопожежонебезпечнихвиробництвах повинні мати не менше двох сходів, розташованих з протилежних боків.
Для піднімання підвісних площадок повинен застосовуватись сталевий канат, що має запас міцності не менше дев’ятикратного(ГОСТ 3241-91).
На підвісних площадках повинна бути передбачена огорожависотою не менше 1,2 м з трьох зовнішніх боків.
Переносні драбини та драбинки повинні мати пристрої,що запобігають можливості зсуву та перекидання під час роботи. Нижнікінці переносних драбин та драбинок повинні мати окуття з гостриминаконечниками, а при користуванні ними на асфальтових, бетонних таподібних підлогах — підкладинки з гуми чи іншого неслизького матеріалу. За необхідності верхні кінці драбин повинні мати спеціальнігаки.
Драбини, драбинки та рухомі площадки повинні зберігатись у певному місці, закріпленими до стінки або колони.
При виконанні робіт з одночасним підтримуванням деталей повинні застосовуватись драбини з верхніми площадками, огородженими у відповідності з п.8.8.2 ч.1 цих Правил .
Для переходу через конвеєри повинні бути влаштованіперехідні містки шириною не менше 1,0 м з поруччям по обидва боки увідповідності з вимогами п.8.8.2 ч.1 цих Правил .
Риштування повинні бути обладнані сходами та трапамидля підйому та спуску людей. Для риштувань довжиною понад 40 м повинні встановлюватись не менше двох сходів чи трапів. Верхній кінецьсходів або трапа повинен бути закріплений до поперечного риштування.
Отвори в настилі риштувань для виходу зі сходів повинні бутиогороджені. Кут нахилу сходів не повинен перевищувати 60 градусів догоризонтальної площини. Ухил пандуса не повинен перевищувати 1:3.
Трапи та містки повинні бути жорсткими та матикріплення, які виключають можливість їх зміщення. Прогинання настилупід максимальним розрахунковим навантаженням не повинно перевищувати 0,02 м.
Якщо довжина трапів чи містків перевищує 3 м, під нимиповинні встановлюватись проміжні опори. Ширина трапів та містків повинна бути не менше 0,6 м.
Трапи та містки повинні мати поруччя, закраїни та одинпроміжний горизонтальний елемент.
Сходи площадки постійного робочого місця висотою понад 1,5 м повинні мати нахил відносно горизонту не більше 45 градусів,меншої висоти — не більше 60 градусів. Сходи на висоті 3—5 м повиннімати перехідну площадку.
Площадка повинна мати табличку з наведенням максимально допустимого для неї загального та зосередженого навантаження.
Виконання настилів площадок та сходів повинно виключати сковзання.
Риштування та підмостки висотою до 4 м повинні допускатись доексплуатації лише після приймання їх виконавцем робіт, а понад 4 м — після їх технічного огляду комісією, призначеною наказом попідприємству.
Перед початком експлуатації і кожні півроку приставнідрабини необхідно випробовувати статичним навантаженням 1180 Н(120 кгс), що прикладене до однієї із сходинок посередині прольотудрабини, яка встановлена під кутом 70 градусів до горизонту.
Монтаж та ремонт технологічного устаткування
Монтажні роботи з установлення технологічного устаткування та ремонтні роботи повинні відповідати вимогам СНиП 3.05.05-84,СНиП Ш-4-80, стандартам та технічним умовам.
Монтажні та ремонтні роботи повинні виконуватись увідповідності з проектом виконання цих робіт (ПВР), затвердженимвласником підприємства.
При необхідності використання вантажопідйомних засобівпід час монтажу, транспортування, зберігання та ремонту на виробничному устаткуванні та його окремих частинах повинні бути позначенімісця приєднання вантажопідйомних засобів та маса, що підіймається.
Складові частини устаткування масою понад 16 кг повиннітранспортуватись на робочі місця за допомогою вантажопідйомних засобів.
Місця приєднування підйомних засобів повинні бути позначені та вибрані таким чином, щоб виключити можливість пошкодженняабо перевертання устаткування при підійманні та переміщенні.
Виробниче устаткування для монтажу, знімання та встановлення окремих деталей та складальних одиниць якого під час періодичного технічного обслуговування та ремонтних робіт неможливе застосування вантажопідйомних засобів, пристроїв та інструменту загальногопризначення, повинне комплектуватись спеціальними (індивідуальними)пристроями, приладами та інструментом. Експлуатаційна документаціяповинна містити опис його будови, правила монтажу, експлуатації таналагодження.
Під час монтажу устаткування повинен здійснюватись операційний контроль якості виконуваних робіт. Виявлені дефекти підлягають усуненню до початку подальших операцій.
Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватисьвідповідно з вимогами ГОСТ 12.3.009-76, при переміщенні машини напідприємстві — за ГОСТ 12.3.020-80.
Конструкція устаткування та його частин (пакувальнихмісць) повинна забезпечувати можливість надійного їх закріплення впакувальній тарі та на транспортному засобі.
Складальні одиниці устаткування, які під час навантаження (розвантаження), транспортування і зберігання, можуть самовільно переміщуватись, створюючи при цьому небезпечні ситуації, повиннімати пристрої для їх фіксування в певному положенні.
Конструкція та маркірування вузлів,агрегатів, складальних одиниць устаткування повинна виключати помилки під час монтажу устаткування, що приводять до виникнення небезпеки.
Монтаж, демонтаж та ремонт устаткування у приміщенняхкатегорій А,Б,В або устаткування, в якому знаходились вибухопожежонебезпечні, легкозаймисті та токсичні речовини, повинні здійснюватисьза письмовим нарядом-допуском відповідно до додатка 14.
Можливість подальшої експлуатації устаткування та трубопроводів вибухопожежонебезпечних виробництв після відпрацюваннявстановленого заводом- виготовлювачем ресурсу визначається підприємством на основі комплексного обстеження та висновку спеціалізованої організації, що має на це дозвіл Держнаглядохоронпраці.
Контрольно-вимірювальні прилади, автоматика,прилади безпеки та запобіжні пристрої
Вимірювальні прилади повинні відповідати діючій нормативно-технічній документації, мати необхідний клас точності та виконання. Використовувати контрольно- вимірювальні прилади не за призначенням не допускається (застосовувати кисневі манометри замість ацетиленових, вимірювати тиск парів аміаку приладами, які для цього непризначені тощо).
Стаціонарні контрольно-вимірювальні прилади повиннібути сконцентровані та встановлені на робочих місцях не вище 2 м відрівня підлоги чи робочої площадки.
Між манометром та посудиною повинен бути встановленийтриходовий кран або замінюючий його пристрій, що дозволяє проводитиперіодичну перевірку манометра за допомогою контрольного.
У необхідних випадках манометр в залежності від умов роботи тавластивостей середовища, яке знаходиться у посудині, повинен обладнуватись сильфонною трубкою або іншим пристроєм, який захищає його відбезпосередньої дії середовища та температури.
Перевірку, регулювання всіх контрольно-вимірювальнихприладів та автоматичних пристроїв необхідно проводити у відповідності з ГОСТ 8.001-80 та ГОСТ 8.002-86.
Точність показання приладів повинна відповідати паспортним даним завода- виготовлювача.
Перевірка манометрів з їх пломбуванням або клеймуванням повинна здійснюватись не рідше одного разу на 12 місяців. Окрімтого, не рідше одного разу на 6 місяців, власником посудини, апарату,устаткування проводиться додаткова перевірка робочих манометрів контрольним манометром з записом результатів у журналі контрольних перевірок. При відсутності контрольного манометра допускається перевірка перевіреним робочим манометром, що має однакову шкалу та класточності з тим, що перевіряється.
На всіх манометрах, вакуумметрах, амперметрах, дистанційних термометрах тощо повинно бути клеймо (пломба) з позначеннямтерміну перевірки. Використовувати прилади, що вчасно не пройшли перевірки, а також прилади без клейма не дозволяється.
Контрольно-вимірювальні прилади повинні вибиратись зтакою шкалою, щоб при робочому тискові стрілка знаходилась у середнійтретині шкали. На циферблаті цих приладів повинна бути нанесена червона риска, що вказує дозволені робочий тиск або розрідження.
Замість червоної риски на циферблаті дозволяється закріплюватиназовні металеву пластинку червоного кольору, яка щільно прилягає доскла над відповідною позначкою шкали. Наносити фарбою риски на склоприладу не дозволяється.
Устаткування, посудини, які працюють під тиском, повинні бути обладнані запобіжними пристроями від підвищення тиску понад допустимий (пружинні та важільно- тягарцеві запобіжні клапани,імпульсні та мембранні запобіжні пристрої тощо).
Посудина, що працює під тиском, меншим ніж тиск джерела, яке її живить, повинна мати на живильному трубопроводі автоматичний редукційний пристрій з манометром та запобіжним клапаном,встановленим з боку меншого тиску за редукційним пристроєм.
Для групи посудин, апаратів, що працюють під однаковим тиском, допускається встановлення одного редукційного пристрою зманометром та запобіжним клапаном на загальному живильному трубопроводі до першого відгалуження до однієї з посудин. У цьому випадкувстановлення запобіжних пристроїв безпосередньо на посудинах необов’язково, якщо в них виключена можливість підвищення тиску.
Кількість запобіжних клапанів та їх пропускназдатність повинні бути вибрані у відповідності з розрахунком за ГОСТ12.2.085-82. Між посудиною та запобіжним клапаном не повинно бутизапірного органу.
Настроювання та регулювання запобіжних клапанів повинно виконуватись у відповідності з ГОСТ 12.2.085-82.
Відвідні трубопроводи запобіжних клапанів та імпульсні лінії(ІЗП) в місцях можливого накопичення конденсату повинні бути обладнані дренажними пристроями для видалення конденсату. Встановленнязапірних органів або іншої арматури на дренажних трубопроводах не допускається. Середовище, що відходить з запобіжних клапанів та дренажів, повинне відводитись до безпечного місця.
Запобіжні клапани протягом єксплуатації повинні щомісяця перевірятись на справність дії продувкою в робочому стані абоперевіркою на стенді. Порядок та термін перевірки справності клапанівв залежності від умов технологічного процесу повинні бути наведені вінструкції з експлуатації запобіжних клапанів, яка опрацьованавідповідно до вказівок завода-виготовлювача і затверджена власникомпідприємства.
Покажчики рівня повинні встановлюватись вертикальноабо похило у відповідності з інструкцією заводу-виготовлювача, прицьому повинна бути забезпечена добра видимість рівня рідини.
На посудинах, що обігріваються полум’ям або горючимигазами, в яких можливе зниження рівня рідини нижче допустимого, повинно бути встановлено не менше двох покажчиків рівня прямої дії.
На кожному покажчику рівня повинні бути вказані допустимі верхній та нижній рівні.
Покажчики рівня повинні бути оснащені арматурою (кранами та вентилями) для їх відключення від посудини та продування.
При застосуванні в покажчиках рівня як прозорого елемента скла або слюди для запобігання травмування персоналу у разі їхрозриву повинно бути передбачено захисний пристрій.
Вимоги безпеки при хімічному очищенніустаткування
Роботи з хімічного очищення устаткування (паровихкотлів, випарних апаратів, теплообмінників тощо ) виконуються увідповідності з інструкцією, затвердженою власником підприємства.
Відповідальним за підготовку схеми хімічного очищенняустаткування, що промивається, є посадова особа, у веденні якої вонознаходиться.
При виконанні робіт спеціалізованою організацієювідповідальним за підготовку та проведення хімічного очищення єкерівник роботи цієї організації.
Внутрішній огляд устаткування після закінченняхімічного очищення повинен провадитись після його вентиляції та наступного виконання аналізу повітря у ньому на відсутність шкідливихречовин.
Хімічне очищення (виварювання) випарних апаратів длязапобігання накопиченню вибухопожежонебезпечних газів повинне провадитись при працюючому повітряному насосі.
Для приготування та подавання реагентів для виварювання випарних апаратів повинна бути обладнана спеціальна установка, якаповинна розміщуватись на першому поверсі у ізольованому приміщенні,оснащеному витяжною вентиляцією.
Безсодове очищення поверхонь нагріву випарних апаратіввід накипу повинне виконуватись у відповідності з вимогами Інструкціїз безсодового способу очищення від накипу поверхонь нагріву випарнихапаратів, інгібірованими солянокислими розчинами.
Під час виварювання випарних апаратів соляною кислотою, а також при огляді корпусів після виварювання для запобіганнявибуху не дозволяється користування відкритим вогнем (куріння, запалювання сірників, користування світильниками з відкритим полум’ям тощо), про що повинна бути вивішена табличка.
ВИМОГИ* ДО ПОСУДИН, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ ПІД ТИСКОМ НЕ БІЛЬШЕ 0.07 МПа (0.7 кгс/кв.см)
Загальні вимоги
Технічний нагляд та експлуатація посудин, які працюють під тиском не
**)
більше 0.7 кгс/кв.см, повинні здійснюватись у відповідності з інструкцією, затвердженою власником.
^ Ці вимоги поширюються на:
посудини та балони місткістю не більше 0,025 куб. м (25 л),для яких добуток тиска у МПа (кгс/кв. м) на місткість у куб. м (л)не перевищує 0,02 (200);
повітряні резервуари гальмового устаткування рухомого складу залізничного транспорту, автомобілів та інших засобів пересування;
прилади парового і водяного опалення;
трубчасті печі;
частини машин, що не являють собою самостійних посудин (корпуси насосів або турбін, циліндри двигунів парових, гідравлічних, повітряних машин та компресорів), що не відключаються та конструктивновбудовані (встановлені на одному фундаменті з компресором) проміжніхолодильники і масловологовідділювачі компресорних установок, повітряні ковпаки насосів;
посудини, що складаються з труб внутрішнім діаметром не більше 150 мм без колекторів, а також з колекторами, виготовленими зтруб внутрішнім діаметром не більше 150 мм;
посудини, які працюють під тиском води з температурою невище 115 °С або іншої рідини з температурою не вище температури кипіння під тиском 0,07 МПа (0,7 кгс/кв.см).