Водопровідні мережі повинні бути закільцевані.
Водопостачання хлібопекарних і макаронних підприємств повинно бути безперервним з улаштуванням двох вводів від кільцевої міської (місцевої) водопровідної мережі.
Кожна водозабірна споруда з відкритих чи підземних джерел, що знаходиться у віданні підприємства, повинна мати технічну документацію, узгоджену у встановленому порядку з місцевими органами санітарного нагляду.
Резервуари води для технологічних та господарсько-питних потреб, що розташовані поза будівлями, повинні бути зачинені.
Артскважини і колодязі повинні мати зони санітарної охорони. Радіус першого поясу зони повинен бути не менше 15 м, другої — не менше 25 м. Радіус зони санітарної охорони повинен бути узгоджений з місцевими службами санітарного нагляду. Зона повинна бути огороджена, у нічний час освітлена.
Господарсько-питний водопровід, який живиться від міського водопроводу, не повинен мати безпосереднього з’єднання з водопроводом, який живиться від місцевого джерела водопостачання, а також з водопроводом, який подає воду непитної якості.
Температура питної води повинна бути не нижче 8 С та не вище 20С. Сатураторні установки для отримання підсоленої і прісної води повинні відповідати Правилам будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.
Прокладання труб водопостачання у приміщеннях електрощитових та в холодильних камерах не дозволяється.
Приєднання водорозбірних приладів до циркуляційних трубопроводів не допускається.
Огляд і перевірка справності усіх водопровідних пристроїв (колодязів, гідрантів, засувок, насосних установок тощо) повинні проводитися не рідше разу на місяць у відповідності з графіком планово-попереджувального ремонту (ППР), затвердженим роботодавцем.
Системи каналізації
Для відведення стічних вод повинні передбачатися каналізаційні пристрої у відповідності з вимогами СНиП 2.04.03-85. Мережі виробничої та побутової каналізації повинні бути роздільними.
Каналізаційна мережа підприємств повинна приєднуватись до загальноміської каналізації за умови забезпечення характеристики стічних вод на рівні вимог СНиП 2.04.03-85 та за погодженням з місцевими органами санітарно- епідеміологічної служби.
Стічні води хлібопекарних і макаронних підприємств повинні, як правило, скидатися у міську (місцеву) каналізаційну мережу без попереднього очищення. До скидання у міську каналізацію слід передбачати усереднювачі стоків і випуски.
Відпрацьовані реактиви з лабораторії перед спусканням їх у каналізацію необхідно знешкодити.
Відходи, які утворюються під час покриття форм полімерними матеріалами, слід скидати у спеціальні ємкості для подальшого знешкодження і утилізації згідно з п. 19.2 СНиП 2.04.01-85. Зливові стоки перед скиданням у каналізацію повинні очищуватися.
Скидання побутових та забруднених виробничих стічних вод до поглинальних колодязів та бурових свердловин не дозволяється.
Для запобігання проникненню газів з каналізаційної мережі до технологічного устаткування або приміщення цеху всі санітарні прилади та приймачі, що встановлені на мережах побутової та виробничої каналізації, повинні бути обладнані гідравлічними затворами.
Прокладання внутрішніх каналізаційних мереж не допускається: під стелею, у стінах та у підлозі обідніх залів, робочих кімнат, адміністративних будівель, електрощитових та трансформаторних, пультів управління, автоматики, припливних вентиляційних камер та виробничих приміщень, які вимагають особливого санітарного режиму.
Улаштування трапів передбачається у приміщеннях миття діж, матриць, лотків і контейнерів, форм, інвентарю, приготування хлібної мочки, підготовки сировини, вакуумних насосів, приймання і зберігання солі і приготування розчину солі, водобаків, комірок прибирального інвентарю.
Необхідність улаштування трапів у інших приміщеннях регламентується чинними будівельними нормами і правилами.
Підлога повинна мати ухил 2 градуси у бік каналізаційних трапів. Трапи повинні мати грати і гідравлічні затвори. Трапи необхідно розміщувати біля випусків стоків від устаткування, але не менше одного трапа на 100 м підлоги.
Злив стічних вод від устаткування до каналізації повинен здійснюватись закритим способом з розривом струменя. Скидання стічних вод на підлогу виробничого приміщення, а також влаштування відкритого жолобу для їх стікання до каналізації не допускається.
Експлуатація споруд водопостачання та каналізації
У разі відсутності міської (місцевої) каналізації стічні води повинні піддаватися очищенню.
Способи очищення і відведення стічних вод повинні узгоджуватися в установленому порядку з органами державного санітарного нагляду.
У разі робіт на спорудах для очищення стічних вод повинні вживатись заходи, що виключають безпосередній контакт обслуговуючого персоналу зі стічною рідиною (застосування дистанційного управління, засобів захисту працюючих).
Відбір проб води або осадів із споруд слід виконувати з робочих площадок, улаштування яких (огорожа, освітлення тощо) повинно гарантувати повну безпеку працівників.
У разі ручного очищення бруд з грат слід видаляти в збірники з кришками з наступним вивезенням їх до місць знешкодження.
В колодязях та камерах мереж водопостачання та каналізації і інших спорудах повинні бути передбачені драбини або скоби для спуску.
Управління гратами, шиберами, засувками та іншим обладнанням, що знаходиться під водою, повинно здійснюватись з землі за допомогою маховиків керуючих пристроїв, що виведені на поверхню перекрить на висоту 0.7 м.
Роботи в заглиблених камерах, шахтних колодязях тощо повинні
виконуватися у відповідності з вимогами, викладеними у підрозділі 12.2 цих Правил.
Приймальна камера на підводному колекторі, приміщення грат та
приймального резервуара каналізаційних насосних станцій повинні бути оснащені
припливно-витяжною вентиляцією з не менше ніж 5-кратним обміном повітря щогодинно.
Вимикачі освітлення, вентиляції та іншого обладнання повинні
розміщуватися перед входом до приміщення грат.
Вхід до приміщення автоматизованих грат допускається лише після 10-12 хвилинного провітрювання приміщення механічною вентиляцією.
Вентиляція повинна працювати безперервно під час знаходження людей у приміщенні.
ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ АБО ВИДУ
РОБІТ
Загальні вимоги
Виробничі процеси повинні здійснюватись у відповідності з вимогами цих Правил та чинних нормативних актів.
Вибухопожежонебезпечне виробництво повинно бути оснащене автоматичними засобами контролю параметрів, значення яких визначають вибухонебезпечність процесу, сигналізацією граничних значень і системами блокування, що перешкоджають виникненню аварійних ситуацій.
Під час відбору проб (сировини, напівфабрикатів тощо) повинна бути виключена можливість травмування працюючих.
Переміщення пилоутворюючих матеріалів (борошна, цукру тощо) повинно здійснюватися механічним та пневматичним транспортом, що виключає можливість виділення пилу у повітря робочої зони.
Тиск (вакуум) в апаратах і трубопроводах, температурний режим і рівень рідин в апаратах (мірниках), швидкість подачі матеріалу необхідно підтримувати у відповідності з вимогами технологічних інструкцій.
В усіх вибухопожежонебезпечних приміщеннях (складах безтарного зберігання борошна, цукру, приміщеннях мішкоочищувальних машин, відділеннях розмелу цукру тощо) не дозволяється проведення ремонтних робіт, якщо вимкнені припливно- витяжні вентиляційні системи.
Під час ремонтних робіт не дозволяється проведення операцій, в період виконання яких можливе виділення вибухопожежонебезпечних речовин. До початку ремонтних робіт і в період їх проведення повинен проводитися аналіз повітряного середовища на наявність у приміщенні вибухопожежонебезпечних парів, пилу (борошняного, цукрового тощо) та газів.
У разі виявлення токсичних або вибухопожежонебезпечних газів у кількості, що перевищує гранично допустимі концентрації, ремонтні роботи повинні бути негайно припинені, а працівники виведені з небезпечної зони.
В усіх випадках виникнення аварійних ситуацій під час ведення технологічного процесу слід негайно припинити роботу та провести заходи з усунення аварійних ситуацій згідно з інструкцією, що діє на кожному підприємстві і затвердженій у встановленому порядку.
Санітарне чищення, миття та змащення устаткування необхідно проводити тільки під час повної його зупинки, перекриття запірної арматури на відповідних трубопроводах, вимкнення електродвигунів та обов’язковому вивішуванні на пускових пристроях плакатів «Не вмикати! Працюють люди!».
Для миття ємкостей повинно бути передбачено підведення мийного розчину, гарячої і холодної води. Миття слід проводити перекачуванням крізь ємкості і трубопроводи мийного розчину, а потім гарячої і холодної води.
Миття ємкостей вручну слід виконувати тільки після того, як вимкнено електродвигун і вивішено плакат «Не вмикати! Працюють люди!».
Не допускається накопичення борошняного пилу у приміщеннях і на устаткуванні.
Для попередження вибуху борошняного пилу та пожежі необхідно у відповідності з затвердженим графіком виконувати ретельне очищення від пилу всього устаткування, трубопроводів, опалювальної та освітлювальної арматури, електричних приладів та приміщень.
Для прибирання приміщень і очищення устаткування дозволяється застосування промислових пилососів у вибухобезпечному виконанні.
Системи контролю і керування виробничими процесами
Вимірювальні прилади повинні відповідати вимогам нормативних актів, мати необхідний клас точності та виконання. Використовувати контрольно-вимірювальні прилади не за призначенням не допускається (застосовувати кисневі манометри замість ацетиленових тощо).
Стаціонарні контрольно-вимірювальні прилади повинні бути сконцентровані. Шкала повинна розміщуватися не вище ніж 1.6 м від рівня підлоги чи робочої площадки та освітлюватися.
Між манометром та посудиною повинен бути встановлений триходовий кран або замінюючий його пристрій, що дозволяє проводити періодичну перевірку манометра за допомогою контрольного.
У необхідних випадках манометр в залежності від умов роботи та властивостей середовища, яке знаходиться у посудині, повинен обладнуватись сільфонною трубкою або іншим пристроєм, який захищає його від безпосередньої дії середовища та температури.
Перевірку, регулювання всіх контрольно-вимірювальних приладів та автоматичних пристроїв необхідно проводити у відповідності з ДСТУ 3400-2000.
Точність показання приладів повинна відповідати паспортним даним заводу- виготовлювача.
Перевірка манометрів з їх опломбуванням або клеймуванням повинна здійснюватись не рідше одного разу на 12 місяців. Окрім того, не рідше одного разу на 6 місяців власником посудини, апарата, устаткування проводиться додаткова перевірка робочих манометрів контрольним манометром з записом результатів у журналі контрольних перевірок. У разі відсутності контрольного манометра допускається перевірка перевіреним робочим манометром, що має однакову шкалу та клас точності з тим, що перевіряється.
На всіх манометрах, вакуумметрах, амперметрах, дистанційних термометрах тощо повинно бути клеймо (пломба) з позначенням строку перевірки. Використовувати прилади, що вчасно не пройшли перевірки, а також прилади без клейма не дозволяється.
Контрольно-вимірювальні прилади повинні вибиратись з такою шкалою, щоб при робочому тискові стрілка знаходилась у середній третині шкали. На циферблаті цих приладів повинна бути нанесена червона риска, що вказує дозволені робочий тиск або розрідження. Замість червоної риски на циферблаті дозволяється закріплювати назовні металеву пластинку червоного кольору, яка щільно прилягає до скла над відповідною позначкою шкали. Наносити фарбою риски на скло приладу не дозволяється.
Покажчики рівня рідини повинні встановлюватись вертикально або похило у відповідності з інструкцією заводу-виготовлювача, при цьому повинна бути забезпечена добра видимість рівня рідини.
На кожному покажчику рівня повинні бути вказані допустимі верхній та нижній рівні.
2.10. Покажчики рівня повинні бути оснащені арматурою (кранами та вентилями) для їх від’єднання від посудин та продування.
2.11. У разі застосування в покажчиках рівня в якості прозорого елемента скла або слюди для запобігання травмуванню персоналу у разі їх розриву повинно бути передбачено захисний пристрій.
Органи керування виробничим устаткуванням повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.064-81 та мати чіткі позначення згідно ГОСТ 12.4.040-78* або написи, що пояснюють їх функціональне призначення. Конструкція та розташування органів керування повинні виключати можливість мимовільного і самочинного вмикання та вимикання устаткування.
Пускові апарати виробничого устаткування повинні забезпечувати швидкість та плавність його вмикання та вимикання.
Наявність кількох місць пуску в устаткуванні не допускається, за винятком:
на устаткуванні, що обслуговується одним оператором і ширина зони обслуговування якого більше 2.5 м, можуть встановлюватись дублюючі кнопки «Пуск» та «Стоп» за умови нагляду за ними оператора з будь-якого місця зони;
у разі одночасного обслуговування устаткування кількома працівниками у випадках, коли таке устаткування та його пускова апаратура розташовані у різних приміщеннях, а також за наявності складних агрегатів, що поєднані виробничим циклом. У вказаному випадку повинні передбачатись:
звукова або світлова сигналізація — за ГОСТ 21786-76, сповіщення про готовність до вмикання цього механізму або комплексу механізмів від особи, відповідальної за їх обслуговування;
пристрої (вимикачі, перемикачі, вилки роз’єднання), що виключають можливість дистанційного пуску механізму або лінії, зупинених на ремонт;
спеціальна інструкція з керування таким устаткуванням.
Автоматичні потокові лінії повинні мати центральні пульти керування для роботи в автоматичному та налагоджувальному режимах, крім того, кожна машина, що входить до складу потокової лінії, повинна бути обладнана індивідуальними механізмами керування, розташованими безпосередньо на машині.
Системи контролю і керування повинні забезпечувати додержання послідовності технологічного процесу, автоматичне вимкнення та неможливість пуску попередніх у потоку механізмів у разі вимкнення наступного.
Панелі пульту керування необхідно встановлювати:
в горизонтальній площині або під кутом до 30 градусів відносно неї у разі розташування їх на висоті 0.6—1.0 м від рівня підлоги або площадки обслуговування;
під кутом 30-60 градусів до горизонталі у разі розташування їх на висоті 1.0—1.3 м;
у вертикальній площині або під кутом понад 60 градусів відносно горизонталі у разі розташування панелей на висоті 1.3—1.6 м від підлоги.
На пульті керування мусять бути прилади та пристрої, що вказують величини технологічних параметрів процесу та сигналізують про досягнення їх гранично допустимих робочих значень, а також прилади, що забезпечують надійне вимкнення виробничого устаткування в аварійних ситуаціях.
Органи керування виробничим устаткуванням, що обслуговується одночасно кількома особами, повинні мати блокування, що забезпечує необхідну послідовність дій.
У випадку, коли частина устаткування, що являє собою небезпеку для людей, знаходиться поза межами видимості оператора, повинні бути передбачені додаткові аварійні вимикачі.
Кнопки вмикання і вимикання машин та устаткування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.0-75*.
Кнопки, рукоятки, вентилі та інші засоби управління повинні мати позначення і написи, що пояснюють їх функціональне призначення.
На кожному робочому місці біля машин, ліній повинна передбачатися аварійна кнопка «Стоп» для негайної зупинки всіх рухомих частин устаткування. Кнопка аварійного вимикання повинна виступати понад рівнем площини пульту, бути збільшеного розміру у порівнянні з розмірами інших кнопок, червоного кольору, з грибоподібним штовхачем. Над кнопкою повинен бути напис «Аварійне вимкнення».
Кожна окрема машина, станція або лінія повинні мати увідний вимикач ручної дії, що знаходиться на панелі керування або на лицьовій стінці шафи на висоті не менше 0.9 м і не більше 1.5 м від рівня підлоги (площадки).
Великогабаритні машини, під час обслуговування яких оператор повинен знаходитись у русі, а також конвеєри, довжина яких перевищує 10 м, повинні мати аварійні кнопки «Стоп». Кількість аварійних кнопок повинна бути такою, щоб відстань між ними не перевищувала 10 м та щоб був забезпечений вільний доступ до них з будь-якого місця, де може знаходитись обслуговуючий персонал. У разі розташування устаткування у суміжних приміщеннях, на різних поверхах аварійні кнопки «Стоп» та звукова сигналізація повинні бути у кожному приміщенні.
Крім того, конвеєри у головній та хвостовій частинах повинні бути обладнані аварійними кнопками для їх зупинки.
В місцях підвищеної небезпеки конвеєри повинні бути додатково обладнані вимикаючими пристроями для зупинки конвейєра в аварійних ситуаціях у будь-якому місці з боку проходу для обслуговування.
Машини та устаткування повинні мати індивідуальні приводи. На машинах, які мають головний привод та привод окремих механізмів, у разі можливості виникнення небезпеки під час непередбаченої зупинки одного з них, двигуни всіх приводів повинні мати електричне блокування для взаємного вимикання у разі раптової зупинки одного з приводів.
Виробниче устаткування з кількома приводними двигунами повинно, за необхідності, мати кнопку негайної зупинки, яка вимикає одночасно всі приводи (там, де це допустиме технологічним процесом). У разі розміщення устаткування у декількох приміщеннях аварійні кнопки «Стоп» повинні бути у кожному приміщенні.
На конвеєрах, що входять до автоматизованих транспортних або технологічних ліній, повинні бути передбачені автоматичні пристрої для зупинення приводу у разі виникнення аварійної ситуації.
Приводи конвеєрів та машин, що з ними з’єднуються, повинні бути зблоковані таким чином, щоб у разі раптової зупинки будь-якої машини чи конвеєра не відбувалось переповнення та падіння вантажу, що транспортується.
Органи керування (засувки, крани тощо), розташовані вище 1.7 м від рівня підлоги або заглиблені, повинні бути оснащені пристроями дистанційного керування або площадками для обслуговування.
Контакти апаратів вмикання та вимикання (кнопок, перемикачів тощо) устаткування повинні бути захищені від потрапляння у них пилу, дії емульсій, масел та інших рідин, що застосовуються у виробництві.
Ручки важелів, маховички та інші механізми керування, які можуть зазнавати нагріву (переохолодження) або випадково опинитись під струмом, мають бути виготовлені з низькотеплопровідних та електроізоляційних матеріалів.
Органи ручного керування (ручки, зіркоподібні штурвали, маховички зі спицями або важелі), що знаходяться на рухомих елементах машин, під час механічного переміщення елементів не повинні обертатись.
Пускові механізми, що керують напрямком руху механізмів, повинні мати фіксоване нейтральне положення, а їх робоче положення, що відповідає конкретному напрямку руху механізмів, повинно бути позначене стрілкою та написом, що вказує напрям
руху.
Живильні пристрої повинні мати запобіжні засоби (клапани) для виключення можливості зворотного викиду продукту з машини (дробарки тощо).
Сигналізація і зв’язок
Перелік виробничих приміщень, з якими встановлюється зв’язок та вид зв’язку визначаються розробниками проекту в залежності від особливостей технологічних процесів, умов виробництва, категорії його вибухопожежної та пожежної небезпеки і інших факторів.
На підприємствах слід передбачати наступні види зв’язку та сигналізації: адміністративно-господарський, директорський, міський, транспортний телефонний зв’язок, виробничий гучномовний зв’язок., пожежну та охоронно-пожежну сигналізацію, сповіщення людей про пожежу.
Прямий телефонний зв’язок повинен бути між роботодавцем і керівниками цехів і служб.
Основні і підсобні виробничі приміщення (топочне відділення, ремонтні приміщення, парокотельна і інші дільниці) повинні мати телефонний зв’язок. Відділення, між якими підтримується постійний виробничий взаємозв’язок, повинні бути обладнані телефонним, диспетчерським або селекторним зв’язком в залежності від умов виробництва, розміщення споруд і виробничих дільниць на території підприємства.
Місця робіт, пов’язані послідовністю або одночасністю виконуваних операцій, повинні бути забезпечені двосторонньою звуковою або світловою сигналізацією (дзвінок, сирена, переговірна трубка, лампочка).
Розміщення систем зв’язку і сповіщення здійснюється у місцях, зручних і безпечних для обслуговування, де повинні бути виключені: вібрація, забруднення продуктами технології, механічні та інші діяння, що впливають на точність, надійність і швидкість дії.