НПАОП 15.8-1.27-02Правила безпеки для виробництва хліба, хлібобулочних та макаронних виробів

ТЕХНІЧНИЙ ЖУРНАЛ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЛІ (СПОРУДИ)

в стовпчик 2 записуються відомості про результати повсякденних спостережень за будівлею (спорудою) та її конструктивними елементами; результати інструментальних вимірів осадок, прогинів та інших деформацій окремих конструктивних елементів; висновки за результатами періодичних технічних оглядів будівлі (споруди); відомості про випадки суттєвих порушень правил експлуатації та заходи з їх запобігання

1. До первинних засобів пожежогасіння відносяться: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати), пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

2. Для визначення видів та кількості первинних засобів пожежогасіння слід враховувати фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості горючих речовин, їх взаємодію з вогнегасними речовинами, а також розміри площ виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок.

3. Необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння визначають окремо для кожного поверху та приміщення, а також для етажерок відкритих установок.

Якщо в одному приміщенні знаходяться декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділених одне від одного протипожежними стінами, усі ці

приміщення забезпечують вогнегасниками, пожежним інвентарем та іншими видами засобів пожежогасіння за нормами найбільш небезпечного виробництва.

1. Покривала (з матеріалів, вказаних у п.1 цього додатку) повинні мати розмір не менше 1 м х 1 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж в разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2 м х 1,5 м, 2 м х 2 м. Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів «А», «В», «D», (Е).

2. Бочки з водою встановлюються у виробничих, складських та інших приміщеннях, спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та наявності горючих матеріалів, а також на території об’єктів. Їх кількість у приміщеннях визначається з розрахунку установки однієї бочки на 250-300 м захищуваної площі.

3. Бочки для зберігання води з метою пожежогасіння відповідно до ГОСТ 12.4.009-83 повинні мати місткість не менше 0,2 м і бути укомплектовані пожежним відром місткістю не менше 0.008 м .

4. Пожежні щити (стенди) встановлюються на теріторії об’єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000 м2.

До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на ньому, слід включати: вогнегасники — 3 шт., ящик з піском — 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром до 2 м х 2 м — 1 шт., гаки — 3 шт., лопати — 2 шт., ломи — 2 шт., сокири — 2 шт.

1. Ящики для піску повинні мати місткість 0.5; 1.0 або 3.0 м та бути укомплектовані совковою лопатою.

Вмістилища для піску, що є елементом конструкції пожежного стенду, повинні бути місткістю не менше 0.1 м3. Конструкція ящика (вмістилища) повинна забезпечувати зручність діставання піску та виключати попадання опадів.

1. Склади лісу, тари та волокнистих матеріалів слід забезпечувати збільшеною кількістю пожежних щитів з набором первинних засобів пожежогасіння, виходячи з місцевих умов.

2. Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників:

   1. Вибір типу та визначення потрібної кількості вогнегасників здійснюється за таблицями 1 або 2 в залежності від їх вогнегасної спроможності, граничної площі, класу пожежі горючих речовин та матеріалів у захищуваному приміщенні або на об’єкті (стандарт ISO № 3941-77):

клас А — пожежі твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);

клас В — пожежі горючих рідин або твердих речовин, які розтоплюються;

клас С — пожежі газів;

клас Д — пожежі металів та їх сплавів;

клас (Е) 1 — пожежі, пов’язані з горінням електроустановок.

Крім перерахованих параметрів, береться до уваги також категорія приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

1. Вибір типу вогнегасника (пересувний чи переносний) обумовлений розмірами можливих осередків пожеж; у разі збільшених їх розмірів рекомендується використовувати пересувні вогнегасники (таблиця 2).

Для гасіння великих площ горіння, коли застосування ручних та пересувних вогнегасників є недостатнім, на об’єкті мають бути передбачені додатково ефективні засоби пожежогасіння.

1. В таблицях 1 та 2 знаком «++» позначені рекомендовані до оснащення об’єктів вогнегасники, знаком «+» — вогнегасники, застосування яких допускається в разі відсутності рекомендованих та за наявності відповідного обгрунтування; знаком «-» — вогнегасники, котрі не допускаються для оснащення об’єктів.

2. Необхідно враховувати климатичні умови експлуатації будівель та споруд, вибираючи вогнегасник з відповідною температурною межею використання.

3. Якщо на об’єкті можливі комбіновані осередки пожеж, то перевага у виборі вогнегасника віддається більш універсальному щодо області застосування.

4. Для граничної площі приміщень різних категорій (максимальної площі, захищуваної одним або групою вогнегасників) необхідно передбачати кількість вогнегасників одного з типів, зазначену в таблицях 1 та 2 перед знаками «++» або «+».

5. Громадські будівлі та споруди повинні мати на кожному поверсі не менше двох переносних вогнегасників.

6. Комплектування технологічного устаткування вогнегасниками здійснюється відповідно до вимог технічних умов (паспортів) на це устаткування або відповідних галузевих правил пожежної безпеки, затверджених у встановленому порядку.

7. Комплектування імпортного устаткування вогнегасниками здійснюється згідно з вимогами договору на його поставку.

8. У місцях зосередження коштовної апаратури й устаткування кількість засобів пожежогасіння може бути збільшена.

9. Коли від пожежі захищаються приміщення з EOM, телефонних станцій, архівів тощо, слід враховувати специфіку вогнегасних речовин у вогнегасниках, які призводять під час гасіння до псування обладнання. Ці приміщення рекомендується оснащувати вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням гранично допустимої концентрації вогнегасної речовини.

10. Виробничі приміщення категорії Д, а також ті, які містять негорючі речовини й матеріали, можуть не оснащуватися вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100 м . Необхідність установлення вогнегасників у таких приміщеннях визначається власником підприємства.

11. Відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника не повинна перевищувати 20 м для громадських будівель та споруд; 30 м — для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини); 40 м — для приміщень категорій В, Г; 70 м — для приміщень категорії Д.

12. За наявності декількох невеликих приміщень з однаковим рівнем пожежонебезпеки кількість необхідних вогнегасників визначається згідно з п. 10.13 та таблицями 1 або 2 з урахуванням сумарної площі цих приміщень. У місцях наявності великої кількості ЛЗР, ГР та легкогорючих матеріалів (каучук, гума тощо) доцільно встановлювати стаціонарні або пересувні вогнегасники типу ОВП-100, ОУ-25, ОУ-80, ОП-100, ОПА-100, ОП-250 і подібне.

13. Приміщення, обладнані автоматичними стаціонарними установками пожежогасіння, забезпечуються вогнегасниками на 50%, виходячи з їх розрахункової кількості.

14. Приклади визначення кількості та типу вогнегасників за таблицями 1 і 2 з урахуванням вимог п.10.13:

• приміщення категорії А площею 970 м2(клас пожежі — В) повинно захищуватися п’ятьма порошковими вогнегасниками типу ОП-10 (таблиця 1) . Відстань між вогнегасниками та місцями можливого загоряння повинна становити не більше 30 м;

• Рекомендації щодо оснащення приміщень переносними вогнегасниками

  
  приміщення категорії Д площею 1200м повинно захищатися двома вогнегасниками ОУ-5 (таблиця 1) (для гасіння загорянь електродвигунів верстатів). Відстань між вогнегасниками та місцями можливого загоряння не більше 70 м.

Таблиця 1

Примітки:

Максимальна площа можливих осередків пожеж класів А та В у приміщеннях, в яких передбачається використання вогнегасників, не повинна перевищувати вогнегасної спроможності застосовуваних вогнегасників.

Для гасіння осередків пожеж різних класів порошкові вогнегасники повинні мати відповідні заряди: для класу А — порошок АВС(Е); для класів В,С та (Е) — ВС(Е) або АВС(Е) та для класу Д

— Д.

Значення знаків «++», «+», «-» наведено в п.10.3 цього додатка. Рекомендації щодо оснащення приміщень пересувними вогнегасниками

Примітка:

1. Максимальні площі можливих осередків пожеж класів А та В у приміщеннях, в яких передбачається використання вогнегасників, не повинні перевищувати вогнегасної спроможності застосовуваних пересувних вогнегасників.

2. Для гасіння осередків пожеж різних класів порошкові та комбіновані вогнегасники повинні мати відповідні заряди: для класу А — порошок АВС(Е); для класів В,С та (Е) — ВС(Е) або АВС(Е) та для класу Д — Д.

Значення знаків «++», «+», «-» наведено в п.10.3 цього додатка. Фізико-хімічні та токсикологічні характеристики шкідливих та небезпечних речовин