На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом роботодавця повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим згідно з п. 3.3 Правил пожежної безпеки в Україні.
Забезпечення пожежної безпеки у разі проектування, будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, забудовників, проектні та будівельні організації.
У кожному підрозділі (цеху, майстерні, лабораторії чи іншому приміщенні) повинні бути опрацьовані інструкція щодо заходів пожежної безпеки і схема евакуації людей з приміщення на випадок пожежі, затверджені роботодавцем, вивчені в системі вироб-ничого навчання та вивішені на видному місці.
У будівлях, як правило, необхідно передбачати оповіщення про пожежу. Спосіб оповіщення (технічні засоби чи організаційні заходи) визначається в залежності від призначення будівлі, її об’ємно-планувального та конструктивного рішення.
Автоматичне пожежогасіння і пожежну сигналізацію (включаючи системи оповіщення при пожежі) в будівлях слід передбачати у відповідності з Переліком однотипних за призначенням об’єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації (додаток 4 цих Правил).
На підприємствах незалежно від форм власності, видів діяльності з кількістю працюючих 50 і більше чоловік за рішенням трудового колективу створюються пожежно- технічні комісії. Основні завдання і напрямки роботи пожежно-технічної комісії викладені у Типовому положенні про пожежно-технічну комісію.
З метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння на підприємствах створюються добровільні пожежні дружини (команди), діяльність яких повинна здійснюватися відповідно до Положення про добровільні пожежні дружини (команди).
До всіх будівель і споруд підприємства повинен бути забезпечений вільний доступ. Протипожежні розриви між будівлями не дозволяється захаращувати і використовувати для складування матеріалів, устаткування і для стоянки автотранспорту.
Закриття окремих ділянок доріг допускається з дозволу роботодавця підприємства після попереднього узгодження з місцевими органами пожежного нагляду і за наявності об’їзних шляхів.
На період проведення ремонту доріг підприємства у відповідних місцях повинні бути установлені покажчики напрямків об’їзду або влаштовані переїзди через ділянки, де ведеться ремонт.
У виробничих, адміністративних і побутових будівлях підприємства не дозволяється:
виконувати прибирання приміщень з використанням бензину, гасу та інших легкозаймистих і горючих рідин (далі — ЛЗР та ГР) ;
оббивати стіни машинописних бюро, службових кабінетів, обчислювальних центрів та подібних приміщень горючими тканинами, непросоченими вогнезахисними сумішами;
відігрівати трубопроводи у разі їх замерзання паяльними лампами або іншими засобами з застосуванням відкритого вогню.
Не дозволяється проводити перепланування виробничих і службових приміщень без проекту, узгодженого місцевими органами державного пожежного нагляду і затвердженого роботодавцем. Не допускається зниження проектних меж вогнестійкості конструкцій і погіршення умов евакуації людей.
Не дозволяється розміщувати технологічне устаткування вибухопожежо- небезпечних виробництв над та під допоміжними приміщеннями.
Обтиральні матеріали, що використані, необхідно прибирати до металевих ящиків з щільними кришками і по закінченні зміни виносити з виробничих приміщень.
В вибухопожежонебезпечних цехах і на устаткуванні, що створює небезпеку вибуху або займання, відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76* повинні бути вивішені знаки, що забороняють користуватися відкритим вогнем, а також попереджають про обережність у разі наявності займистих та вибухових речовин.
В пожежонебезпечних зонах будь-якого класу складських приміщень забороняється застосування електронагрівальних приладів.
Пожежна техніка і засоби зв’язку
Утримання пожежної техніки та оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння повинні відповідати вимогам розділу 6.4 та додатка 3 Правил пожежної безпеки в Україні.
Усі види пожежної техніки та протипожежного устаткування, що застосовуються для запобігання пожежам і їх гасіння, повинні мати державний сертифікат якості.
Відповідальність за оснащення, технічне обслуговування, утримання та своєчасний ремонт пожежної техніки та обладнання, засобів зв’язку, вогнегасників та інших засобів пожежогасіння, а також навчання правилам користування вогнегасниками покладається на роботодавця або орендаря (згідно з договором оренди). Вогнегасники і засоби виклику пожежної допомоги, що знаходяться у виробничих приміщеннях, лабораторіях і складах, передаються під відповідальність (збереження) начальників цехів, складів та інших посадових осіб.
Використання пожежної техніки та обладнання, інвентаря та інструмента для потреб, що не пов’язані з навчанням пожежних формувань та пожежогасінням, не дозволяється.
У разі аварій та стихійного лиха застосування пожежної техніки для їх ліквідації можливо з дозволу органів державного пожежного нагляду.
Для зазначення місця знаходження пожежної техніки і вогнегасних засобів слід встановлювати вказівні знаки за ГОСТ12.4.026-76*, які розміщуються на видних місцях на висоті 2-2.5 м від рівня підлоги як всередині, так і поза приміщеннями (за потреби).
Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих приміщеннях, на території підприємства повинні встановлюватись спеціальні пожежні щити.
Контроль за утриманням і готовністю до дії вогнегасників та інших засобів гасіння пожеж, які знаходяться в цехах, складах, майстернях, лабораторіях, здійснює начальник пожежної охорони або добровільної пожежної дружини підприємства (за їх наявністю).
Протипожежне водопостачання
Протипожежне водопостачання повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85 та СНиП 2.04.02-84.
Водопровідна мережа, на якій встановлюється пожежне обладнання, повинна забезпечувати необхідний напір та пропускати розраховану кількість води для потреб пожежогасіння. У разі недостатнього напору на об’єктах повинні встановлюватись насоси- підвищувачі.
За пожежними резервуарами, водоймами, водопровідною мережею і гідрантами, спрінклерними, дренчерними і насосними установками повинен здійснюватися постійний технічний нагляд з метою забезпечення їх справного стану і постійної готовності до застосування у разі пожежі чи займання.
Відновлення протипожежного запасу води в резервуарах, витраченої під час гасіння пожежі або в інших випадках, слід виконувати протягом 24 годин.
У випадку проведення ремонтних робіт або тимчасового відключення ділянок водопровідної мережі, гідрантів, виходу з ладу насосних станцій, несправності спрінклерних і дренчерних установок, витікання води з пожежних водойм, а також зменшення напору в мережі нижче потрібного необхідно терміново сповістити про це підрозділи пожежної охорони.
Під’їзди і підходи до пожежних водойм, резервуарів і гідрантів повинні бути завжди вільними. Біля місця розташування пожежного гідранта повинен бути встановлений світловий або флуоресцентний покажчик з нанесеним літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані у метрах від покажчика до гідранта і внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах.
Біля пожежної водойми повинен бути встановлений світловий або флуоресцентний покажчик з нанесеним літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, що можуть бути одночасно встановлені на майданчику біля водойми.
Кришки люків колодязів пожежних підземних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і снігу, а стояк — звільнений від води. Взимку пожежні гідранти повинні утеплюватись для запобігання промерзанню.
Пожежні гідранти та крани повинні не рідше одного разу на шість місяців підлягати технічному обслуговуванню і перевірятися на працездатність шляхом пуску води.
В приміщенні пожежної насосної станції повинні бути вивішені:
загальна схема протипожежного водопостачання;
схеми спрінклерних і дренчерних установок підприємства і інструкції з їх експлуатації. На засувках і пожежних насосах-підвищувачах повинно бути вказано їх призначення.
Насосна станція повинна мати телефонний зв’язок або сигналізацію, що з’єднує її з пожежною охороною підприємства або міста (району).
Пожежні насоси водонасосної станції підприємства повинні утримуватися в постійній експлуатаційній готовності і перевірятися на створення потрібного напору шляхом пуску води не рідше одного разу на місяць (з відповідним записом у журналі).
Пожежні крани внутрішнього протипожежного водопроводу в усіх приміщеннях необхідно обладнати рукавами та стволами, а також важелями для полегшення відкривання вентиля.
Пожежні рукави повинні бути сухими, скоченими і приєднаними до кранів і стволів.
Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних опломбованих шафках.
На дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані: літерний индекс ПК, порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.
4.4. Евакуація людей із приміщень і будівель
Евакуаційні шляхи повинні забезпечувати безпечну евакуацію всіх людей, які знаходяться в приміщеннях будівель, через евакуаційні виходи відповідно до вимог СНиП 2.01.02-85* та СНиП 2.09.02-85*.
У будівлях та спорудах, що мають два поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб, повинні бути розроблені і вивішені на видному місці плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі.
Кількість евакуаційних виходів з будівель з кожного поверху і з приміщень слід приймати згідно з вимогами відповідних нормативних актів, але не менше двох.
Ліфти не слід вважати шляхами евакуації.
Ворота для залізничного рухомого складу, розсувні та шторні ворота для будь- якого виду транспорту не вважаються за евакуаційні виходи.
Кількість евакуйованих з санітарно-побутових приміщень повинна відповідати чисельності працюючих у зміну; з залів їдалень, зборів і нарад — за кількістю місць в залах, збільшеному на 25 %.
У виробничих і адміністративних будівлях підприємств не дозволяється встановлювати на шляхах евакуації виробниче устаткування, розміщувати готову продукцію, матеріали тощо.
У загальних коридорах влаштування вбудованих шаф, за винятком шафок для комунікацій і пожежних кранів, не допускається.
На шляху евакуації не допускається опорядження стін і підлоги горючими матеріалами.
Влаштування гвинтових сходів, забіжних сходинок, розсувних та підйомних дверей і воріт, а також обертових дверей і турнікетів на шляхах евакуації не допускається.
4.5. Вимоги пожежної безпеки до технологічного устаткування
Технологічне устаткування за нормальних режимів роботи повинно бути пожежобезпечним. На випадок небезпечних несправностей і аварій необхідно передбачати заходи, що обмежують масштаб та наслідки пожежі.
Технологічне устаткування, апарати, трубопроводи, арматура, в яких циркулюють речовини, що виділяють вибухопожежонебезпечні гази та пил, повинні бути герметичними.
Не дозволяється виконувати виробничі операції на устаткуванні, установках та верстатах з несправностями, які можуть викликати загоряння та пожежу, а також при вимкнених контрольно-вимірювальних приладах, за допомогою яких визначаються встановлені режими температури, тиску і інші технологічні параметри.
ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕРИТОРІЇ ПІДПРИЄМСТВА
Благоустрій території підприємства
Планування та забудова території хлібопекарних і макаронних підприємств повинна виконуватися у відповідності з вимогами СНиП 2.09.02-85*, СНиП 2.09.03-85, СНиП ІІІ-10-75, СНиП П-89-80, Норм технологічного проектування підприємств хлебопекарної промисловості, Інструкції з технологічного проектування підприємств макаронної промисловості.
Відстань між будівлями і спорудами у разі проектування та реконструкції підприємства повинна відповідати вимогам СНиП II-89-80 та санітарних норм СН 245-71.
Територія підприємства повинна бути рівною, мати необхідні ухили і стоки для відведення атмосферних і поливальних вод. Вільні ділянки території повинні бути озеленені. З настанням темряви територія підприємства повинна освітлюватись.
Освітленість на рівні землі для головних проїздів повинна бути не менше 3 лк, для інших проїздів і проходів — 2 лк, для місць завантаження готової продукції та розвантаження сировини — 5 лк.
На території підприємства повинно бути не менше двох виїздів (в’їздів), один з них — запасний. Для підприємств потужністю до 10 т/добу допускається один в’їзд.
В’їзні (виїзні) ворота повинні бути механізовані, легко відчинятися, мати запори, що виключають можливість їх самочинного відчинення та зачинення, і сигналізацію, що попереджує про рух транспорту.
Головні проїзди, пішохідні доріжки, а також майданчики перед експедиціями і складами повинні мати тверде покриття.
До пунктів охорони здоров’я слід передбачати зручні під’їзди для санітарних автомобілів.
Пішохідні доріжки повинні бути максимально короткими, з мінімальною кількістю перетинів з внутрішньозаводськими коліями, ширина доріжок тротуару повинна бути не менше 1.5 м. Якщо інтенсивність пішохідного руху менше 100 чоловік за годину в обох напрямках допускається влаштування тротуарів шириною 1.0 м.
У разі розміщення тротуарів поряд або на спільному з автомобільною дорогою земляному полотні вони повинні бути відділені від дороги роз’єднувальною смугою шириною не менше 0.8 м. Розташування тротуарів впритул до проїзної частини автомобільної дороги допускається лише під час реконструкції підприємства.
У разі прилягання тротуару до проїзної частини тротуар повинен бути на рівні верху бортового каменю, але не менше ніж на 0.15 м вище проїзної частини.
Для переходу канав і траншей повинні бути встановлені містки шириною не менше 0.8 м, огороджені поручнями висотою не менше 1.0 м з суцільною зашивкою знизу на висоту 0.15 м і горизонтальним елементом огородження на висоті 0.5 м від містка. Підходи до містків повинні бути вільними і темної пори доби освітлюватись.
Для вантажно-розвантажувальних робіт на підприємстві повинні споруджуватись вантажно-розвантажувальні майданчики (платформи, естакади) висотою на рівні підлоги вагона або кузова автомашини, а для рідких продуктів (мазут тощо) — зливно-наливні пристрої.
Територія підприємства повинна бути обладнана спеціальними майданчиками для зберігання пального, допоміжних матеріалів та устаткування з урахуванням вимог безпеки і санітарних норм. Тверде та рідке паливо повинно зберігатися згідно з вимогами підрозділу 7.10 Правил пожежної безпеки в Україні.
Заглиблені резервуари, колодязі, люки повинні бути закриті надійними кришками врівень з прилеглою територією, а під час проведення ремонтних робіт повинні бути огороджені.
Відкриті заглибини (котловани, траншеї, ями тощо) повинні мати огорожі висотою 1.0 м з суцільною зашивкою знизу на висоту 0.15 м і горизонтальним елементом огородження на висоті 0.5 м від рівня землі; тимчасово відкриті колодязі повинні бути огороджені або закриті щитами з встановленням попереджувальних (заборонних) переносних знаків безпеки і освітлюватись темної пори доби.
Прокладання (розміщення) газопроводів і інших підземних комунікацій повинно бути означене розпізнавальними знаками і нанесене на генплані підприємства.
Не дозволяється прибудовувати побутові, допоміжні і адміністративні приміщення до будівель з вибухопожежонебезпечними виробництвами і розміщувати їх в небезпечній зоні дії ударної хвилі під час вибуху.
Будівництво тимчасових будівель і споруд на території виробничої зони діючого підприємства не дозволяється.
Будівельний майданчик на території підприємства для запобігання доступу сторонніх осіб повинен бути огороджений. У випадку неможливості улаштування огорожі він повинен бути позначений відповідними знаками і написами.
Для збирання і тимчасового зберігання відходів виробництва і сміття повинні бути влаштовані водонепроникні, з кришками, що щільно прилягають, збірники сміття ємкістю не більше дводенного накопичення відходів.
Розміщення сміттєзбірників допускається на відстані не менше 25 м від виробничих і складських приміщень на асфальтованих або бетонованих майданчиках, що перевищують габарити збірників на 1.0 м з усіх боків. Видалення відходів повинно проводитись спеціальним транспортом, використання якого для перевезення сировини і готової продукції не допускається.
Очищення сміттезбірників повинно проводитися не рідше одного разу на два дні. Дезинфекція в теплий час року повинна проводитися 20-процентним розчином свіжогашеного вапна або 10-процентним розчином хлорного вапна.
Прибирання території повинно проводитись щоденно. Взимку проїзди і проходи повинні систематично очищуватись від снігу і льоду, посипатись піском.
Курити на підприємствах допускається лише у спеціально відведених за узгодженням з пожежною охороною місцях, обладнаних урнами для недокурків і ємкостями з водою. В цих місцях повинні бути вивішені написи « Місце для куріння».
5
.2. Автомобільні проїзди та залізничні колії
Рух транспорту на підприємстві повинен бути організований за схемою маршрутів руху транспортних та пішохідних потоків з вказаними на ній поворотами, зупинками, виїздами, переходами тощо. Схема маршрутів руху повинна бути вивішена в місцях стоянки транспорту, перед в’їздами на територію підприємства і в інших необхідних для цього місцях.
Територія підприємства повинна бути обладнана дорожніми знаками, покажчиками швидкості руху транспорту за ДСТУ 2586-94 і знаками безпеки за ГОСТ 12.4.026-76*. Необхідна кількість дорожніх знаків і покажчиків та місця їх встановлення повинні обгрунтовуватися схемою маршрутів руху транспортних і пішохідних потоків.
Вантажопотоки на заводському подвір’ї не повинні мати зустрічних і, по можливості, перехресних напрямків.
Внутрішньозаводські автодороги повинні відповідати вимогам СНиП 2.05.0285 і СНиП 2.05.07-91.
Експлуатація, утримання та ремонт автотранспорту повинні відповідати вимогам Правил охорони праці на автомобільному транспорті.
Ширина проїзної частини автодоріг до виробничих корпусів повинна бути не менше 7 м, інших — з однобічним рухом автомобілів — 4.5 м.
У разі завезення борошна автоборошновозами необхідно передбачати площадку для розвороту або круговий проїзд по території ділянки. Розміри площадки повинні відповідати розмірам транспорту, який використовується на підприємстві, ширина кругового проїзду — 7м.
Ширину воріт автомобільних в’їздів на територію підприємства належить приймати по найбільшій ширині автомобілів, що застосовуються, плюс 1.5 м, але не менше
м, а ширину воріт для залізничних в’їздів — не менше 4.9 м.
Улаштування внутрішньозаводських залізничних колій, переїздів і переходів через них, організація і експлуатація залізничного господарства повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України, а також СНиП II-39-76 і СНиП 2. 05. 07-91.
Подача вагонів на залізничні під’їзні колії в період їх будівництва допускається лише за умов тимчасового узгодження поміж відділенням залізниці і будівельною організацією, відповідальною за безпеку руху.
На кожну залізничну під’їзну колію повинні бути: технічний паспорт, план під’їзної колії, поздовжній профіль та креслення споруд.
Залізничні під’їзні колії, локомотиви і вагони, які знаходяться на балансі підприємства, повинні утримуватись ним у повній технічній справності.
Стоянка вагонів без локомотивів на переїздах забороняється.
Локомотиви і вагони, що належать підприємствам і виходять на колії загальної мережі залізниці, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України. Порядок виходу на станцію примикання локомотива, який належить підприємству, встановлюється начальником відділення залізниці.
Під час виконання службових обов’язків на коліях залізниць працівники залізничних під’їзних колій підприємств зобов’язані мати при собі посвідчення встановленого зразка про перевірку знань і точно виконувати розпорядження чергового по станції або диспетчера.
Виходи з будівель не повинні спрямовуватись у бік залізничних колій, розміщених безпосередньо біля виробничих споруд.
У разі наявності виходів з виробничих або допоміжних будівель на залізничні колії, що розміщені ближче ніж 6 м від будівель, повинна бути передбачена автоматична звукова сигналізація, що попереджає про наближення залізничного транспорту, а також встановлені бар’єри висотою не менше 1 м, які огороджують залізничні колії в місцях виходу з будівель.