Під час оперативного обслуговування електроустановки двома і більше працівниками в зміну перелічені в цьому пункті заходи мають виконувати два працівники. У разі одноособового обслуговування їх може виконувати одна особа, крім накладання переносних заземлень і здійснення перемикань, що проводяться на двох і більше приєднаннях в електроустановках напругою понад 1000 В, які не мають діючих пристроїв блокування роз’єднувачів від неправильних дій.
Під час вимикання (зняття напруги), вивішування плакатів безпеки, огородження робочого місця, перевірки відсутності напруги, встановлення, зберігання та обліку заземлень треба додержуватись вимог безпеки, що наведені в Правилах безпечної експлуатації електроустановок споживачів.
Захисні заходи електробезпеки від ураження електричним струмом
Для захисту людей від ураження електричним струмом при пошкодженні ізоляції повинен бути застосований один з наступних захисних заходів: заземлення, занулення, захисне вимкнення, розподільчий трансформатор, мала напруга, подвійна ізоляція, вирівнювання потенціалів.
Заземлення чи занулення електроустановок слід виконувати відповідно до вимог розділу 1.7 ПУЕ
До частин, що підлягають зануленню або заземленню відносяться:
корпуси електричних машин, апаратів, трансформаторів, світильників тощо;
приводи електричних апаратів;
вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів;
каркаси розподільних щитів, щитів керування, щитків і шаф, а також частини, які знімаються або відчиняються, якщо на останніх встановлено електрообладнання напругою вище 42 В змінного струму або більше 110 В постійного струму;
металеві конструкції розподільних пристроїв, металеві кабельні конструкції, металеві кабельні з’єднувальні муфти, металеві оболонки і броня контрольних і силових кабелів, металеві оболонки проводів, металеві рукави і труби електропроводки, кожухи і опорні конструкції шинопроводів, лотки, короби, струни, троси і сталеві полоси, на яких закріплені кабелі і проводи (окрім струн, тросів і полос, на яких прокладені кабелі із заземленою або зануленою металевою оболонкою чи бронею), а також інші металеві конструкції, на яких встановлюється електрообладнання;
металеві оболонки і броня контрольних і силових кабелів і проводів напругою до 42 В змінного струму і до 110 В постійного струму, прокладених на загальних металевих конструкціях, у тому числі у загальних трубах, коробах, лотках тощо разом з кабелями і проводами, металеві оболонки і броня яких підлягає заземленню або зануленню;
металеві корпуси пересувних і переносних електроприймачів;
електрообладнання, що встановлене на рухомих частинах верстатів, машин і механізмів.
У вибухонебезпечних зонах (складах безтарного зберігання борошна, цукру, відділеннях розмелу цукру, приміщеннях мішкоочищувальних машин, аспіраційних відділеннях тощо) будь-якого класу підлягають заземленню всі електроустановки під усіма напругами змінного та постійного струму, а також устаткування, яке встановлене на занулених (заземлених) металевих конструкціях.
Під час проведення ремонтних робіт на електроустаткуванні необхідно встановлювати переносне заземлення для захисту працюючих від ураження електричним струмом у разі помилкової подачі напруги до місця роботи.
До мережі заземлення повинні бути приєднані стаціонарно прокладені трубопроводи усіх призначень (трубопроводи борошна, стисненого повітря, аспіраційні та вентиляційні повітроводи тощо), металеві корпуси технологічного устаткування.
Кожна частина електроустаткування, що підлягає заземленню, повинна бути приєднана до заземлюючого контуру окремим провідником. Послідовне підключення електроустаткування до заземлюючого контуру не допускається.
Все технологічне та транспортне устаткування, де можуть накопичуватись заряди статичної електрики (все устаткування складів безтарного зберігання борошна, цукру, вагового і силосно-просіювального відділень, комунікації, транспортні засоби, повітряні компресори та повітродувки тощо), повинно бути заземлене та являти собою єдиний на всьому протязі електричний ланцюг, приєднаний не ближче ніж через 25 м до заземлюючого пристрою.
З системи устаткування, що знаходиться в ланцюгу, належить виділяти та заземлювати (незалежно від заземлення всього ланцюга) борошнозмішувачі, дозатори, шнеки, приймальні щітки та приймачі сипких матеріалів, фільтри, ємкості з аераційними пристроями, аерожолоби, просіювачі, борошнопроводи та інші пристрої, що є джерелом особливо інтенсивного та швидкого виникнення зарядів статичної електрики.
Ємкості для борошна об’ємом 50 м3 повинні бути заземлені не менше ніж у двох діаметрально протилежних місцях.
Для вертикальних ємкостей діаметром до 2.5 м допускається один заземлюючий пристрій.
У залізобетонних силосах повинні заземлюватися їхні металеві днища і всі інші металеві частини.
Тканинні рукави пилоочисних фільтрів необхідно прошивати мідним дротом, сполученим з заземлюючою системою. При цьому фільтри слід встановлювати за межами цеху або у його ізольованій частині, де немає постійних робочих місць.
У вибохопожежонебезпечних і пожежонебезпечних цехах і складах рекомендується з’єднання електродвигуна безпосередньо з виконавчим механізмом, або застосовувати редуктори та інші типи передач, що виготовлені з металу і забезпечують електричний контакт вісі двигуна і виконавчого механізму.
У разі необхідності застосування пасових передач слід виконувати вимоги підрозділу 5.10 Правил захисту від статичної електрики.
Усі паралельно розташовані борошнопроводи повинні бути з’єднані поміж собою перемичками через кожні 0.2-0.25 м для вирівнювання потенціалу і запобігання іскроутворення.
Автоборошновози під час розвантаження повинні бути приєднанні до загальної мережі захисного заземлення за допомогою видимих мідних багатожильних заземлювачів, які надійно приєднуються до корпусу автоборошновоза.
Відкрито прокладені заземлюючі провідники повинні бути пофарбовані у відповідності з вимогами ГОСТ 12.2.007.0-75*. Зовнішній огляд заземлюючого пристрою проводиться разом з оглядом електроустаткування та записом висновків огляду у спеціальному журналі не рідше разу на три місяці. Магістралі заземлення або занулення і відгалуження від них у закритих приміщеннях і зовнішніх установках, місця приєднання заземлюючих і нульових захисних провідників до частин устаткування повинні бути доступні для огляду.
Перевірка наявності ланцюга між магістраллю заземлення і заземленим устаткуванням, а також стану пробивних запобіжників повинна проводитися під час кожного ремонту устаткування або його перестановці.
Перевірка надійності з’єднання і вимірювання опору природних та штучних заземлень проводиться після кожного їх ремонту.
Вимірювання опору заземлюючих пристроїв з оформленням протоколу повинно проводитись не рідше разу на рік.
Вимірювання опору заземлювачів, а також питомого опору грунту повинно проводитися, як правило, в періоди найменшої електропровідності грунту: влітку — при найбільшому просиханні або взимку — при найбільшому промерзанні грунту.
Позапланові виміри опору заземлюючих пристроїв повинні проводитися після їх реконструкції або капітального ремонту.
Максимально допустимі значення опору заземлюючого пристрою електроустаткування напругою до 1000 В повинні прийматися згідно з п.п. 1.7.62 і 1.7.65 ПУЕ.
З’єднання заземлюючих провідників між собою повинно бути виконане зварюванням, а їх приєднання до металевих частин апаратів, машин тощо — зварюванням або гвинтовими та болтовими з’єднаннями у відповідності з вимогами ГОСТ 12.1.030-81* та ГОСТ 10434-82*.
Біля заземлюючого пристрою або місця приєднання заземлюючих провідників повинен бути розміщений знак заземлення у відповідності з вимогами ГОСТ 21130-75*.
Використання землі як фазного або нульового проводу в електроустановках до 1000 В не дозволяється.
Проходи спеціально прокладених нульових заземлюючих провідників крізь стіни приміщень з вибухопожежонебезпечними зонами повинні виконуватись у відрізках труб або в прорізах. Отвори труб та прорізів повинні бути ущільнені негорючими матеріалами. З’єднання нульових заземлюючих провідників у місцях проходів не допускається.
Для визначення технічного стану заземлюючого пристрою повинні періодично проводитись:
зовнішній огляд видимої частини заземлюючого пристрою;
огляд з перевіркою наявності ланцюга між заземлюючим та заземлюваним елементами (відсутність обривів та незадовільних контактів у проводці, яка з’єднує апарати із заземлюючим пристроєм), а також перевірка пробивних запобіжників трансформаторів;
вимірювання опору заземлюючого пристрою;
перевірка ланцюга «фаза-нуль»;
перевірка надійності з’єднань природних заземлювачів;
вибіркове розкриття грунту для огляду елементів заземлюючого пристрою, що знаходиться у землі.
На кожний заземлюючий пристрій, що знаходиться в експлуатації, повинен бути паспорт, який містить схему заземлення, основні технічні дані, дані про результати перевірки стану заземлюючого пристрою, про характер ремонтів та зміни, що були внесені до пристрою.
На вході до приміщень класу В-ІІа необхідно встановлювати металеві грати для ніг, а на вхідних дверях — металеві ручки, що заземлені відповідно до вимог ПУЕ.
Під час проведення електрозварювальних робіт не дозволяється застосовувати у якості зворотного проводу металеві трубопроводи, устаткування, шини заземлення та інші конструкції. Обидва електропроводи від зварювального агрегату повинні бути підведені безпосередньо до місця електрозварювання.
Захист будівель та споруд від блискавки
Захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів має виконуватися відповідно до вимог ПУЕ.
Проект захисту від блискавки повинен бути складовою частиною проекту будівель і споруд.
Пристрої захисту від блискавки повинні виконуватися під час будівництва та реконструкції будівель або споруд у відповідності з проектом.
Пристрої захисту від блискавки повинні прийматися в експлуатацію до закінчення будівництва, а в будівлях та спорудах з вибухопожежонебезпечними виробництвами — до початку випробування, встановленому в них устаткування.
Як заземлювачі захисту від блискавки можуть використовуватись всі рекомендовані ПУЕ заземлювачі електроустановок, за винятком нульових проводів повітряних ліній електропередачі напругою до 1 кВ.
Залізобетонні фундаменти будівель, споруд, зовнішніх установок, опір блискавковідводів слід, як правило, використовувати, як заземлювачі захисту проти блискавки, за умови забезпечення безперервного електричного зв’язку по арматурі та приєднання її до закладних деталей за допомогою зварювання.
Зовнішні металеві ємкості або окремо розташовані ємкості для зберігання рідкого палива повинні бути захищені від прямих ударів блискавки таким чином:
ємкості, якщо товщина металу покриття 0.004 м і більше, а також окремо розташовані єкості об’ємом понад 200 м незалежно від товщини металу покриття, досить приєднати до заземлювача;
ємкості, якщо товщина металу покриття менше ніж 0.004 м, необхідно захистити блискавковідводами, встановленими окремо або на самій споруді.
Установки, що мають корпуси з залізобетону, повинні бути захищені від прямих ударів блискавки блискавковідводами, що встановлені окремо або безпосередньо на них.
Під час виконання захисту від блискавки будівель та споруд усіх категорій для підвищення безпеки людей слід заземлювачі, крім заглиблених, розміщувати у рідко відвідуваних місцях і в віддаленні не менше ніж на 5 м від основних проїзних і пішохідних доріг.
Перевірка стану пристроїв захисту проти блискавки повинна проводитись для будівель та споруд I та II категорій один раз на рік влітку при сухому грунті, для будівель та споруд III категорії — не рідше одного разу на три роки зі складанням акту, в якому вказуються виявлені дефекти.
Перевірці підлягають цілісність та захищеність від корозії доступних оглядові частин блискавкоприймачів, струмовідводів та контактів поміж ними, а також величина опору струмові промислової частоти заземлювачів блискавковідводів, що розташовані окремо. Ця величина не повинна перевищувати результатів відповідних вимірів на стадії приймання більше, ніж у п’ять разів. У противному разі слід проводити ревізію заземлювача.
Робота з переносним електроінструментом
Електроінструмент та ручні електричні прилади повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.013.0-91 та Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів.
Під час кожного чергового видавання електроінструменту на виробництві особою, відповідальною за збереження та справність електроінструменту, в присутності працівника мають бути перевірені:
комплектність і надійність кріплення деталей;
справність деталей корпусу, рукоятки та кришок щіткотримачів, наявність захисних кожухів та їх справність (зовнішнім оглядом);
надійність роботи вимикача;
задовільна робота на холостому ході.
У електроінструмента класу I, крім того, має бути перевірена справність кола заземлення між його корпусом і заземлюючим контактом штепсельної вилки. Працівнику мають бути видані засоби індивідуального захисту (діелектричні рукавички, калоші, килими) або розподільчий трансформатор, чи перетворювач із окремими обмотками, чи захисно-вимикальний пристрій.
Забороняється видавати для роботи електроінструмент, який не відповідає хоча б одній із перелічених вимог або електроінструмент з простроченою датою періодичної чергової перевірки.
Безпосередньо перед початком роботи необхідно перевірити:
відповідність напруги і частоти струму електричної мережі до напруги і частоти струму електродвигуна електроінструмента, зазначених в таблиці (паспортних даних);
надійність закріплення робочого виконувального інструмента (свердел, абразивних кругів, дискових пил, ключів-насадок тощо).
Електроінструмент, який живиться від електромережі, слід обладнувати незнімним гнучким кабелем (шнуром) зі штепсельною вилкою.
Незнімний гнучкий кабель електроінструмента класу І повинен мати жилу, яка з’єднує заземлювальний затискач електроінструмента із заземлювальним контактом штепсельної вилки.
Кабель в місці введення до електроінструмента класу І слід захищати від стирань і перегинів еластичною трубкою з ізоляційного матеріалу.
Трубку слід закріплювати в корпусних деталях електроінструмента, вона повинна виступати з них на довжину не менше п’яти діаметрів кабелю. Закріплення трубки на кабелі поза інструментом забороняється.
Напруга електроінструмента повинна бути не віще 380/220 В у приміщенні без підвищеної небезпеки; не вище 42 В у приміщенні з підвищеною небезпекою та особливо небезпечних (під час роботи всередині силосів, бункерів, у газоходах і топках печей та інших ємкостях — не вище 12 В).
Доступні для доторкання металеві деталі електроінструмента класу I, які можуть опинитися під напругою, у випадку пошкодження ізоляції, повинні бути з’єднані із заземлюючим затискачем.
Електроінструмент класів II і III не заземлюють.
Заземлення корпусу електроінструмента слід здійснювати спеціальною жилою живильного кабелю, яка не може одночасно бути провідником робочого струму. Використовувати с цією метою нульовий робочий провід забороняється.
Штепсельна вилка повинна мати відповідну кількість робочих і один заземлюючий контакт. Конструкція вилки повинна забезпечувати випереджальне замикання заземлюючого контакту під час ввімкнення та більш запізнене розмикання його під час вимикання.
Конструкція штепсельних вилок електроінструмента класу III повинна унеможливлювати з’єднання їх з розетками на напругу понад 42 В.
Корпуси розподільчих трансформаторів безпеки, знижувальних трансформаторів та перетворювачів частоти мають бути заземлені або занулені відповідно до вимог розділу 1.7 ПУЕ.
Вторинну обмотку знижувальних трансформаторів без роздільних обмоток слід заземлювати.
Не допускається заземлення вторинної обмотки трансформаторів або перетворювачів частоти з роздільними обмотками.
У посудинах, апаратах та інших металевих спорудах в умовах обмеженої можливості переміщення і виходу з них дозволяється працювати електроінструментом класів І і II за умови, якщо тільки один електроінструмент одержує живлення від автономної двигун-генераторної установки, розподільчого трансформатора безпеки або перетворювача частоти із роздільними обмотками, а також електроінструментом класу III. При цьому джерело живлення (трансформатор, перетворювач тощо) слід розміщувати поза вказаними посудинами, а вторинне коло джерела не слід заземлювати.
Забороняється підключати електроінструмент напругою до 12 В до електричної мережі загального користування через автотрансформатор, резистор або потенціометр.
Забороняється натягати, перекручувати та перегинати кабель, ставити на нього вантаж, а також допускати перетинання кабелю живлення електроінструмента з тросами, кабелями та рукавами газозварки.
Забороняється працювати електроінструментами, які не захищені від дії крапель або бризок і не мають знаків відзнаки (крапля в трикутнику або дві краплі), в умовах дії крапель і бризок, а також на відкритих майданчиках під час снігопаду, дощу.
Працювати таким електроінструментом поза приміщеннями дозволяється лише сухої погоди, а під час снігопаду чи дощу — під навісом на сухій землі або настилі.
Переносний електроінструмент, який застосовується в пожежонебезпечних зонах, повинен мати ступінь захисту оболонок не менше 1Р44.
Забороняється працювати електроінструментом, у якого закінчився строк періодичної перевірки, а також у разі виникнення хоча б однієї із таких несправностей:
пошкодження штепсельного з’єднання, кабелю або його захисної трубки;
ненадійна робота вимикача;
пошкодження кришки вимикача;
іскріння щіток на колекторі, що супроводжується круговим вогнем на його поверхні;
витікання масла з редуктора або вентиляційних каналів;
поява диму або специфічного запаху, характерного для ізоляції, що горить;
поява підвищеного шуму, стукоту, вібрації;
зіпсування або поява тріщин в корпусній деталі, рукоятці, захисному огородженні;
пошкодження робочої частини інструмента;
зникнення електричного зв’язку між металевими частинами корпусу та нульовим захисним штирем штепсельної вилки.
Електроінструмент підлягає періодичній перевірці не рідше одного разу на 6 місяців. До періодичної перевірки входять:
зовнішній огляд;
перевірка роботи на холостому ході не менше 5 хвилин;
вимірювання опору ізоляції мегомметром на напругу 500 В протягом 1 хвилини за умови ввімкненого вимикача, в цьому разі опір ізоляції має бути не менше 1 МОм;
перевірка справності кола заземлення (для електроінструмента класу I).
У електроінструмента вимірюється опір обмоток і струмовідного кабелю відносно корпусу та зовнішніх металевих деталей; у трансформаторів — між первинною і вторинною обмотками та між кожною з обмоток і корпусом.
Справність кола заземлення перевіряється за допомогою пристрою на напругу не більше 12 В, один контакт якого підключається до заземлювального контакту штепсельної вилки, а другий — до доступної для дотику металевої деталі електроінструмента (наприклад, до шпинделя). Електроінструмент вважається справним, якщо пристрій показує наявність струму.
Після капітального ремонту електроінструмента чи ремонту його електричної частини він підлягає випробуванню у такому обсязі і послід овності:
перевірка правильності складання зовнішнім оглядом та триразовим вмиканням і вимиканням вимикача у підключеного на номінальну напругу електроінструмента, в цьому разі не має бути відмов пускання і зупинення;
перевірка справності кола заземлення (для електроінструмента класу безпеки I);
випробування ізоляції на електричну міцність;
обкатка у робочому режимі не менше 30 хвилин.
На корпусах електроінструмента слід зазначити інвентарні номери, а також дати наступних перевірок, а на знижувальних та розподільчих трансформаторах безпеки, перетворювачах частоти та захисно-вимикальних пристроях — інвентарні номери і дати наступних вимірювань опору ізоляції.
Засоби захисту, які використовуються під час роботи з
електроустаткуванням
Відповідальність за своєчасне забезпечення персоналу та комплектування електроустановок випробуваними засобами захисту у відповідності з нормами комплектування, за організацію правильного зберігання та створення необхідного резерву, своєчасне проведення періодичних оглядів та випробувань, вилучення непридатних засобів та за організацію обліку засобів захисту покладається на керівників цеху, служби, підстанції, дільниці мережі, майстра дільниці, у віданні якого знаходяться електроустановки або робочі місця, а у цілому на підприємстві — на його роботодавця або уповноважену ним за наказом посадову особу.
Всі електрозахисні засоби та пристрої, що знаходяться в експлуатації, за винятком килимків, підставок, плакатів та знаків безпеки, повинні бути пронумеровані. Якщо засіб захисту складається з кількох частин, загальний для нього номер потрібно ставити на кожній частині. Засоби захисту, що перебувають в індивідуальному користуванні, також повинні бути зареєстровані в журналі обліку та утримування засобів захисту з зазначенням дати видачі та підписом особи, яка їх отримала.
Під час експлуатації засоби захисту повинні підлягати періодичним та позачерговим (що проводяться після ремонту) випробуванням.
Періодичність випробувань засобів захисту: